Gazeta.ua

Українська співачка Анна Трінчер поділилась з прихильниками спокусливим контентом. У своєму Іnstаgrаm зірка опублікувала студійні кадри, де показалась у відвертому образі. Перед камерою постала в ультракороткій міні, під якою було видно її пружні сідниці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Даша Квіткова влаштувала палку фотосесію в мереживній сукні на балконі Крім цього, приміряла шкіряний корсет і незвичні чоботи на високих підборах. Аутфіт доповнила зібраним волоссям, контрастним макіяжем і масивними прикрасами. Раніше Трінчер показала себе до та після макіяжу. Зірковий візажист Єгор Андрюшин опублікував яскраве відео, на якому артистка показалась без косметики. Після перевтілення жінка постала з червоним волоссям, насиченим макіяжем і в зеленій корсетній сукні. Образ доповнила масивними золотими прикрасами.

Дніпропетровська область через меншу густоту населених пунктів може стати зоною швидшого просування ворога, ніж Донеччина. Таке припущення висловив український військовослужбовець Станіслав Бунятов, автор Теlеgrаm-каналу "Говорять Снайпер". Він закликав розпочати термінове облаштування оборонних рубежів у лісосмугах щонайменше за 40 км від лінії фронту - з повноцінними окопами, бліндажами та маскувальними сітками. Зокрема, звернувся до мера Дніпра Бориса Філатова з вимогою вплинути на посадовців, відповідальних за оборону області. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ окупувала Дворічну на Харківщині - DеерStаtе Крім того, Бунятов попередив про критичну ситуацію в районі Запорізької області - село Комарської громади Волноваського району, що межує з Дніпропетровщиною, може опинитися під повним контролем росіян. За даними DеерStаtе, станом на 12 червня населений пункт навіть не перебував у "сірій зоні". 13 червня вранці Оперативно-стратегічне угруповання військ "Хортиця" повідомило про спробу російського штурму із застосуванням чотирьох мотоциклів, які українські захисники знищили. Втім, просування окупантів у цьому напрямку може свідчити про намір атакувати Дніпропетровську область з кількох напрямків одночасно. Російські війська захопили селище Дворічна у Куп'янському районі Харківської області та просунулися далі на західному (правому) березі річки Оскіл. Аналітики зазначають, що Дворічна з початку бойових дій у регіоні була однією з ключових цілей для росіян. Протягом тривалого часу вони здійснювали поступовий тиск, просуваючись піхотними групами вглиб селища.

Життя тисяч українців залежить від донорської крові. Один донор може врятувати три життя. І ця можливість є рушійною силою для тих, хто ділиться найціннішим - своєю кров'ю. Чому українці стають донорами Більшість донорів здає кров одноразово. Лише близько 15% робить це регулярно - хоча б раз на 2 роки. Проте кров потрібна щодня - і її запаси критично важливо поповнювати постійно. Регулярна донація не лише підтримує життєво важливий резерв у лікарнях, але і стимулює оновлення крові в організмі самого донора, сприяючи його здоров'ю. За результатами опитування, яке провели на початку 2025 року медична лабораторія ДІЛА і громадська організація "Агенти крові", допомога іншим - це найбільша мотивація для українців, щоб доєднатися до донорства. На другому місці - усвідомлення, що допомагають підтримувати запаси крові в медичних установах. Також стимулюють користь донорства для власного здоров'я, безкоштовні обстеження перед донацією та інші пільги. Ще частина людей здає кров, коли та потрібна родичу чи близькій людині. Серед донорів є й ті, хто раніше отримав донорську кров і тепер хоче підтримати тих, хто цього потребує. "Попри усвідомлення важливості донорства, багато хто з українців ніколи не здавав кров. Найчастіше людей стримують медичні протипоказання, страх неприємних відчуттів, відсутність поруч пунктів крові та брак інформації про процес донорства, що породжує невпевненість. Разом із ДІЛА ми працюємо над тим, щоб це виправити: популяризуємо донорство, розвінчуємо міфи про цей процес, робимо донації зручними та доступними", - говорить Іванна Коваль, виконавча директорка ГО "Агенти крові". Зазначає, що співпраця з ДІЛА почалася з прохання допомогти донорам перевірити рівень феритину. "Це складний білковий комплекс, що виконує роль основного внутрішньоклітинного депо заліза в організмі людини. Раніше під час здавання крові його не перевіряли, а потім людям роками доводилося відновлюватися. ДІЛА відгукнулась і запропонувала нашим донорам знижку на це дослідження до 99 відсотків. Ми перевірили понад 600 осіб. Отримали класний фідбек. Вважаю це нашою спільною перемогою", - додала Іванна Коваль. Як корпоративне донорство об'єднує команду Важливість і безпечність донорства ДІЛА демонструє також власним прикладом. Мережа відділень медичної лабораторії ДІЛА провела вже 5 корпоративних донацій. Перша була закритою - лише для співробітників. На наступні запрошували клієнтів мережі, друзів і знайомих колег. "Першу корпоративну донацію ми провели в липні 2024 року. Очікувала, що людей буде більше, але прийшло лише 19. Щоб мотивувати інших, почали розказувати вау-історії наших перших донорів у корпоративних каналах комунікації", - розповіла Інна Тітова, менеджерка з корпоративної соціальної відповідальності ДІЛА. Зокрема, одна донорка, яка працює медсестрою у Вишгороді, дуже поспішала, щоби встигнути на донацію. Але потрапила в затор і могла запізнитися. "Просила водія таксі, щоб їхав швидше. Для неї це було так важливо, що всіх підганяла. І таки встигла. Ще одна співробітниця після донації не хотіла віддавати довідку до відділу кадрів. Ми даємо її донорам для того, щоб забезпечити додатковий вихідний, бо це передбачено законодавством. Каже: "Я не через вихідний це роблю, а тому, що маю внутрішню потребу допомогти, поділитися своєю кров'ю", - пригадує Інна Тітова. Історії колег-донорів надихнули й інших долучитися до донацій. "Співробітники почали питати: "Можна я приведу свою подружку чи друга?" Отак і народилася ідея зробити відкриту донацію. У нас багато свідомих клієнтів. Інколи не всім зручно відвідати центр крові - треба проїхати пів міста, витратити багато часу. А наші відділення - біля дому. І коли є змога, люди долучаються. Ми з "Агентами крові" робимо часові слоти. Людина приходить на зазначений час. Це зручно. Здає кров і йде у своїх справах", - додає Інна Тітова. До донацій у ДІЛА загалом долучилося 200 осіб. На останній зібрали 15,3 л крові. Потенційно це 102 врятованих життя. Адже одна порція крові ділиться на три компоненти - еритроцити, тромбоцити та плазму, які можуть врятувати життя трьом різним людям. "Щоразу до донацій долучається хтось, хто здає кров уперше. Була дівчина, яку раніше не допускали через вагу. За законом, здавати кров можуть люди з масою тіла не менш як 50 кг. Але в деяких центрах крові цей поріг можуть завищувати. Бригада, яка приїхала до нас, дозволила їй стати доноркою. Вона була на сьомому небі від щастя", - каже Інна Тітова. Корпоративне донорство - це не лише про добру справу, а й про те, що згуртовує і об'єднує колектив. На донаціях завжди панує тепла атмосфера, всі щасливі й задоволені, що допомагають. Дні донора в ДІЛА проводять так, щоб між ними було 60 днів перерви - стільки часу потрібно донорам для відновлення. Наступну донацію заплановано на липень. "Корпоративні донації - це організовані заходи із взяття крові на території компаній або з виїздом працівників до центрів крові. Це про те, як із мінімальними зусиллями залучити прогнозовану кількість донорів. Взяття крові відбувається на комфортній для людей території. Досвід ДІЛА мотивує і спонукає багатьох повертатися до донорства", - зазначила Іванна Коваль, виконавча директорка ГО "Агенти крові". Історії донорства працівників ДІЛА За кожною донацією стоїть особистий вибір. Gаzеtа.uа поговорила з трьома донорами - працівниками ДІЛА, які розповіли свої історії. ДОНОР 1 Імʼя: Катерина Моргун Вік: 37 років Посада: старша медична сестра відділення ДІЛА №135 Група крові: В (ІІІ) Rh+ Найпоширеніший міф, що його чула: це небезпечно - Уперше здавала кров для мами своєї куми, яка боролася з онкологією. Зголосилася, бо це важлива справа - допомогти іншій людині. Страху взагалі не було. Як медичний працівник я розуміла, що відбувається. Після донації здавалося, що виросли крила, бо допомогла конкретній людині. Тоді в лікарні мені сказали, що крові не вистачає. І через якийсь час я знову поїхала здавати. Потім мені подзвонили: є потреба у крові. Я знову здала. А згодом двічі донатила з ДІЛА. Перед здаванням крові дотримуюся всіх рекомендацій. Між донаціями харчуюся, як зазвичай. Найпоширеніший міф, що його чула про донорство: це небезпечно. Але насправді все стерильно, консультує лікар, можна запитати про все, що хвилює. Мій чоловік майже завжди зі мною, коли здаю кров. Хотів теж долучитися. Але, на жаль, виникли проблеми зі здоров'ям. ДОНОР 2 Імʼя: Дарина Мовчан Вік: 35 років Посада: керівниця сектору партнерських форматів ДІЛА Група крові: А (ІІ) Rh+ Здавала кров уже більш як 10 разів - Хотіла здати кров ще у 16 років. Але батьки не дозволяли. Казали: ще рано. Потім був період, коли мала низький тиск. І лікарі не дозволяли. Але бажання стати доноркою мала завжди, особливо коли це було потрібно комусь із родичів. Уперше стала доноркою у 22 роки. Кров була потрібна колезі, яка мала онкологію. Страху перед донацією в мене ніколи не було. Я медик і розумію, що це безболісна процедура, яка не завдає шкоди організму. Переживала тільки за те, щоб не нашкодити іншій людині, організм якої ослаблений. Тому завжди ретельно й відповідально готувалася до донації, проходила дослідження. Найбільше запам'яталася перша донація після початку повномасштабної війни. Чоловік колеги захворів, і вона попросила здати кров. Я пройшла контроль, дослідження, і тут лікар каже: "Ви не йдете далі. У вас низький тиск". А до цього вже відсіяли двох дівчат: одну - через вагу, другу - через низький гемоглобін. Я не могла дозволити, щоб і мене забракували, бо людині ж була потрібна кров. Сказала лікарю: "Я себе нормально почуваю. Коли маю низький тиск, відчуваю це і кров тоді не здаю, я ж не ворог своєму здоров'ю". Він відправив пити чай. Попила, з'їла печиво. Перед кабінетом лікаря поприсідала. Він поміряв тиск - у нормі. Після процедури намагалася не перевантажуватися, пила більше води. Організм швидко відновився. Здавала кров уже більш як 10 разів. Це моя соціальна відповідальність. Маю суму, яку повинна задонатити раз на місяць. Можу більше, але ніколи не менше. А здати кров - це можливість для здорових людей задонатити ще й у такий спосіб. ДОНОР 3 Імʼя: Владислав Швець Вік: 29 років Посада: системний адміністратор ДІЛА Група крові: О (І) Rh+ Відчуття, що можеш комусь зберегти життя, реально класне - Уперше став донором у студентські роки. Подумав: "Чому б і ні? Це хороша справа, яка може комусь зберегти життя". Долучився разом із однокурсниками, яких теж на це підбив. Були побоювання щодо стерильності і безпечності. Щоб позбутися цих страхів, вивчаю організатора, який робить донацію: чи має репутацію, чи є досвідчений медперсонал. Після донацій завжди маю піднесений настрій. Відчуття, що можеш комусь зберегти життя, реально класне. Загалом здавав кров 5-6 разів. Найбільше запам'яталася остання донація, яку проводила ДІЛА з "Агентами крові". Вийшов такий собі соціальний нетворкінг. Кров здавали у стерильних умовах, з професіоналами. Колеги були в доброму настрої. Було приємне відчуття того, що ми всі об'єднані однією ідеєю. Перед донаціями читаю брошури з базовими рекомендаціями та виконую їх. Не вживати алкоголю за 3 дні до здавання крові, не переїдати, не перевтомлюватися. Між донаціями для відновлення організму радять вживати більше овочів і фруктів, менше шкідливої їжі. Але цих правил я і так дотримуюся. Правильно харчуюся, займаюся бігом - намагаюся щодня підтримувати свій організм. Відмова - не вирок. Як долучитися до донорського руху тим, хто не може здавати кров Найчастіше люди не можуть здавати кров через постійні чи тимчасові медичні протипоказання. Постійні протипоказання: - серцево-судинні захворювання - захворювання центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту - інфекційні хвороби: гепатити, ВІЛ, сифіліс - порушення згортання крові та її хвороби - операції з часткового видалення органа чи його ампутації - цукровий діабет та інші ендокринні захворювання - наркоманія, алкоголізм Тимчасові протипоказання: - низька вага (за законом, мінімальна має бути 50 кг, але деякі центри беруть донорів із масою від 60 кг; також звертають увагу на співвідношення ваги та зросту людини) - низький рівень гемоглобіну - татуювання (після процедури кров не можна здавати 6 міс.) - грип, ГРВІ - деякі види вакцинацій - онкологія - приймання медикаментів - ризикова поведінка (вживання наркотиків, безладне статеве життя) - тиск - і низький, і високий - недостатній сон чи стрес перед донацією - вагітність, грудне вигодовування (донатити кров можна через пів року після пологів, якщо був кесарів розтин - через рік) "Донором не має бути кожен. До цього процесу можна долучитись і в інший спосіб. Зокрема, громадська організація "Агенти крові" виникла завдяки тому, що наша засновниця не може бути донором крові. Вона почала приводити людей до центрів крові, а потім створила ГО. Ті, хто мають відводи, можуть долучитися до цього процесу як волонтери. Допомагати організовувати донорські акції, працювати з донорами в центрах крові, поширювати інформацію про донорство в соцмережах, розвінчувати міфи, надавати фінансову допомогу організаціям, які займаються популяризацією донорства", - пояснює Іванна Коваль. Тест: Твоя кров - врятовані життя Отож, регулярні донації крові допомагають рятувати життя та підтримувати на необхідному рівні резерви в лікарнях. Особливо важливим це стало під час повномасштабної війни, коли донорська кров потрібна щодня пораненим військовим і цивільним після ракетних обстрілів. Перевір, що ти знаєш про донорство, і долучайся до донацій. 1. Хто може бути донором крові в Україні? а) Будь-яка людина старше 18 років незалежно від стану здоров'я б) Особа віком від 18 років, вагою не менш як 50 кг, без медичних протипоказань в) Лише чоловіки, оскільки жінки не можуть здавати кров 2. Які продукти необхідно виключити з раціону за 24 години до здавання крові? а) Каші на воді, фрукти б) Молочні продукти, жирну та смажену їжу, яйця в) Солодкий чай, хліб 3. Чому важливо не палити мінімум за 2 години до здавання крові? а) Це може викликати запаморочення в донора б) Нікотин впливає на властивості крові й може бути шкідливим для реципієнта в) Це може зіпсувати обладнання для взяття крові 4. Який документ обов'язково потрібно мати при собі для здавання крові? а) Будь-який документ із фотографією б) Водійські права в) Паспорт громадянина України 5. У яких випадках здавання крові може бути протипоказаним? а) Наявність татуювання, зробленого місяць тому б) Після завершення прийому антибіотиків минуло понад 14 днів в) Якщо не знаєш свою групу крові та резус-фактор 6. Яка група крові вважається універсальною і може бути перелита більшості людей у невідкладних випадках? а) А (ІІ) Rh+ б) О (І) Rh- в) АВ (ІV) Rh- 7. Скільки крові здає донор за раз? а) 550 мл б) 250 мл в) 450 мл 8. Що не рекомендується робити одразу після здавання крові? а) Пити багато рідини б) Піднімати важкі речі або виконувати фізичні вправи в) Довго сидіти Результати: 0-4 правильні відповіді: Ви поки що початківець. Нині саме ідеальний час для того, щоб зануритись у тему й дізнатися, чому донорство - це важливо. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися більше про донації крові. 5-6 правильних відповідей: Знавець донорської справи. Ти вже добре орієнтуєшся в темі. Розуміння вимог і самого процесу - чудова основа для того, щоб глибше дослідити питання й поділитися своїми знаннями з рідними та друзями. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися більше про донорство крові. 7-8 правильних відповідей: Експерт із донорства. Браво! Твої знання про донорство крові на висоті. Ти чудово розумієш усі вимоги, особливості підготовки та важливість цього процесу. Можеш стати амбасадором донорства й надихати інших своїм прикладом. Переходь до наступного розділу, щоб дізнатися ще більше про донації крові. Донорство має бути відповідальним Перед донацією потенційний донор проходить медогляд прямо в центрі крові. Під час співбесіди лікар має переконатися в безпечності процедури для нього й майбутнього реципієнта. Відразу ж після взяття крові з пальця будуть відомі рівень гемоглобіну, група крові та резус-фактор. А за тиждень після донації можна отримати результати тестування на інфекції. Перерва між донаціями має становити не менш як 60 днів. Тим, хто регулярно здає кров, важливо стежити за показниками свого здоров'я. Медична лабораторія ДІЛА разом із ГО "Агенти крові" розробили чекап для донорів. У дослідження входить загальний розгорнутий аналіз крові за 35 показниками, а також феритин, трансферин, фолієва кислота і вітамін В12. "Після проходження цього дослідження донор знатиме, де є дефіцит, на які показники звернути свою увагу. Бо коли людина приходить на донацію, їй вимірюють базові показники. А треба стежити й за іншими, щоб мати можливість допомагати далі й не шкодити собі. Нині в рамках співпраці з "Агентами крові" ми надаємо знижку на цей чекап. А співробітників мотивуємо тим, що даруємо це дослідження після донації", - розповіла Інна Тітова, менеджерка з корпоративної відповідальності ДІЛА. Вона поділилася власною історією: здавала кров із 2021 року, притому не перевіряла стану свого здоров'я. Наслідком стала анемія. Поки показники не відновляться, Інна має утримуватися від донації крові. "Здавала кров 5 разів. Коли поставили відвід через медичні показники, я дуже засмутилася. Але потім зрозуміла: якщо самостійно не можу донатити кров, то зможу організовувати корпоративні донації і приводити багато людей, які в рази більше допоможуть іншим. Тому більше не засмучуюся. Хоча під час кожної донації все одно прагну здати кров, але поки що не можу", - каже Інна Тітова. Донорство не забере багато часу, але подарує комусь надію на майбутнє. Приєднуйся до тих, хто дарує життя! Знайди свій центр крові та долучайся.

Коцюбинський написав коханці 335 листів "Тільки що принесено твого листа з пошти, Вірусенько-донечко. Спасибі тобі, моя єдина, за привітання з Новим роком. Вони такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх, тільки&hеllір; тільки я б не писав так: щодо щастя свого, задоволення, то, ведучи розмову про них, я виключив зі свого лексикону займенники: "я", "моє", "мені", а почав уживати "ми", "наше", "нам"&hеllір; Отож з новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої&hеllір; та ще&hеllір; Юрка! Голубонько, такого маленького, маленького Юрка, щоб він простягав до нас рученятка та лепетав: "тато! мамо!" писав у листі 12 січня 1896 року до своєї коханої Віри Дейші письменник Михайло Коцюбинський. Віра Дейша увійшла в життя 30-річного Михайла Коцюбинського наприкінці 1894-го. Їхнє знайомство відбулося на першому Київському з'їзді української "Громади", де Михайло був делегатом від Вінниці, а Віра від Чернігова. Віра Устимівна була вражена письменником гарний елегантний одяг, витончені манери. Молоді люди розговорились і зрозуміли, що мають багато спільного. Після закінчення з'їзду Михайло Михайлович мав нагоду супроводжувати дівчину до Чернігова, адже їхав до товариша на хрестини. Згодом він став часто навідуватися до Віри додому. За короткий час Михайло став називати її "моє серденятко". На рік старша від Коцюбинського Віра Дейша народилася в місті Ржев Тверської губернії. Мати після смерті чоловіка переїхала до Чернігова, де жив її брат Василь Степанович Гортинський. Юлія Степанівна Дейша спочатку була класною дамою в Чернігівському єпархіальному жіночому училищі, а згодом його керівницею. Самостійно виховувала трьох дітей. Віра закінчує Чернігівську гімназію і вступає на фізико-математичний факультет петербурзьких Бестужевських курсів перші курси для жінок університетського зразка. Але царський уряд встановив суворі обмеження курсистками ставали одиниці здібні й енергійні дівчата, які мали жагу до навчання та громадської діяльності. Отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік Революційна діяльність Віри призвела до того, що вона отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік. Тягнувся шлейф неблагонадійності і за Михайла Михайловича через відстоювання ним самостійницьких інтересів. Знайшовши спільні громадські інтереси та ще й оцінивши письменницький талант, Віра Устимівна захопилася Коцюбинським. 24 січня 1896 року Михайло Коцюбинський та Віра Дейша побралися. Михайло Михайлович працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася зі шкідниками винограду на території колишнього Новоросійського генерал-губернаторства. Коцюбинський мав вирушати у тривалу робочу поїздку на початку березня. Віра Устимівна поїхала за чоловіком, але у вересні повернулася до Чернігова, адже невдовзі мала народжувати. Михайло й Віра постійно писали одне одному. "Люба моя дитино кохана! Я писав тобі без краю і кінця, та вже пізно, треба спочити, бо завтра дорога. Отож цілую тебе міцно і пригортаю до серця. Будь мені веселенькою і здоровенькою та не забувай, що маєш такого Мусю, що тебе дуже і дуже кохає. Бережи, серце, і мамине здоров'я, гляди, щоб не застуджувалася. Поцілуй її за мене. Пиши, пиши. Цілую всіх, а тебе найбільше", писав Михайло. Він важко переживав розлуку з дружиною, а затягнулася вона майже на два роки. Наприкінці 1896 року в подружжя народився первісток Юрій. Того ж року на пароплаві з Ялти до Одеси письменник сильно застудився. "Коцюбинський їхав з Криму в Одесу з товаришем восени. Без теплої одежі. Грошей не було. Їхали на палубі. Мерзли. Грілися в машинному відділі. Кутались вночі на рубці в брезенти. Застудився. Придбав тяжкий ревматизм. Ходив на милицях. І тоді ж придбав початок хвороби серця. З середини листопада аж до середини квітня наступного 1897 року він прохворів", згадував поет Микола Чернявський. Розлука з родиною спонукала Михайла Коцюбинського серйозно задуматися над тим, щоб покинути роботу в комісії та переїхати жити до Чернігова. Щоб там оселитися, Коцюбинському потрібно було отримати дозвіл від генерал-губернатора, а той своєю чергою мав його отримати в департаменті поліції. Пів року, від листопада 1897-го до березня 1898 року, Коцюбинський очікував дозволу. Протягом цього часу жив у Житомирі, де працював у редакції газети "Волинь". Нарешті навесні 1898 року письменник переїхав до дружини в Чернігів. Своє нове помешкання вони придбали в місцевого лісника, сюди чоловік забрав стареньку матір та сестру Лідію. У подружжя народилися ще троє дітей Оксана, Ірина та Роман. Їхали на палубі. Мерзли У цьому будинку Михайло Михайлович прожив останні 15 років. Віра Устимівна дбала про комфорт чоловіка свіжі букети у вазі, тиша в будинку, доглянутий сад, щоденні сонячні ванни. "Він був вигадливий. Завжди по-дитячому захоп­лювався красою природи, людьми, здобутками людського розуму. Він був людяний, не втрачав цієї риси протягом усього життя, любив добро, вірив у його переможну силу&hеllір;" згадувала батька донька Ірина. Коцюбинського називали письменником-імпресіоністом. Його повісті "Тіні забутих предків", Fаtа Моrgаnа й оповідання більше нагадують полотна художників, ніж друковані твори. Але буденність гнітила Михайла Михайловича. У оповіданні "Сон" він писав: "Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть". На початку 1900-х Михайло Коцюбинський із дружиною працювали у статистичному бюро. Воно мало репутацію демократичної установи, його називали притулком для політично неблагонадійних інтелігентів. Однак така служба виявилася великою мукою для Михайла Михайловича, адже заважала літературній діяльності, забирала всі сили та час. До того ж за цю роботу він отримував мізерні кошти. Увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу Якось у бюро влаштувалася молода працівниця Олександра Аплаксіна. Як згадувала потім жінка, перше знайомство відбулося вдома в подруги 1902 року, куди завітало подружжя Коцюбинських: "У кімнаті вже були присутні кілька гостей. За деякий час увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу. Вона з підстриженим волоссям, високого зросту, квітучим цікавим обличчям, але трохи різкими манерами. Він стрункий, елегантно одягнений. Вражав його блідий навіть матовий колір обличчя&hеllір;" Того разу Михайло Михайлович не звернув уваги на дівчину. Тому, коли Олександра прийшла першого робочого дня в бюро, Коцюбинський їй відрекомендувався. Це засмутило дівчину, бо вийшло, що він її не запам'ятав. Спочатку їхні стосунки були робочими, але згодом Коцюбинський почав приділяти їй більше уваги. Якось Михайло Михайлович покликав Олександру до телефона у віддаленому коридорі. Ніякого дзвінка не було, натомість Коцюбинський пристрасно поцілував дівчину й освідчився в коханні. Ображена, вона втекла, на записки із вибаченнями не відповідала. Попри симпатію Аплаксіна боялася довіритися почуттям. Крім того, була суттєва різниця у віці їй 24 роки, а йому 40. Для Коцюбинського подружнє життя давно перетворилося на рутину, хоча для всіх вони залишалися зразковою парою. Аплаксіна ж не поспішала відповідати на залицяння чоловіка. Тому Михайло Михайлович пообіцяв більше не набридати зізнаннями. Він почав уникати Олександру, а в разі зустрічі поводив себе сухо та стримано. Так тривало понад рік. Їхнє спілкування поновилося в грудні 1905 року. Тоді одна з працівниць запросила Аплаксіну на вечірку, де Коцюбинський мав читати свої твори. Олександра прийняла пропозицію, а коли побачила письменника, то зрозуміла: за цей час його почуття не зникли. Наступного дня на своєму робочому столі вона знайшла записку від Коцюбинського з освідченням у коханні. Дівчина вирішила з ним зустрітися. "Михайло Михайлович вже чекав на мене. Він помітно хвилювався. Ми мовчки повернули до площі, так само мовчки він узяв під руку. Мовчки ми пройшли квартал", згадувала Олександра. Того вечора вони довго гуляли безлюдними вулицями. Згодом Коцюбинський і Аплаксіна почали зустрічатися майже щовечора за містом. Зустрічі були короткі, тому домовилися обмінюватися листами, які непомітно підкладали на роботі. "Якою ж важкою видається така тривала розлука, та все ж я безмежно щасливий знаючи, що ти мене любиш. Це таке величезне, таке яскраве, захопливе щастя, що я буквально сп'янів від нього. Ти мене любиш! Ти моя! Я можу цілувати тебе, пестити, чути твій голос, бачити твої чудові очі, любити тебе й віддати тобі своє серце нероздільно", було в одному з послань Коцюбинського Аплаксіній. Загалом написав коханці 335 листів. Пізніше Олександра Іванівна згадувала: "Якщо спочатку ми жили сьогоднішнім днем, то з часом нас усе більше гнітили думки саме про майбутнє про сумісне життя. Михайло Михайлович часто говорив і писав, що не може жити без мене, що ­задихається в таких умовах. Він повторює, що й робота у нього пішла б краще, і здоров'я подужчало, якби ми жили разом". Однак покинути сім'ю письменник не наважувався. Віра Устимівна про все знала, але робила вигляд, що нічого не сталося. Якось Михайло Михайлович від'їхав у термінових справах, а молоду коханку попередити не встиг. Тому лист, адресований Коцюбинському, прочитала дружина. З цим листом жінка прийшла до матері Олександри Аплаксіної. Віра Устимівна просила вплинути на доньку, а також погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство. Але із суперницею говорити відмовилася. Після цього Віра Устимівна мала розмову з чоловіком, деталі якої Коцюбинський розповідає в листі: "Мені було пред'явлено твого листа з поясненням, що це лист від тебе. Вона перевершила сама себе жодного докору, жодних сцен. Навпаки, стільки було виказано благородства і співчуття та доброти, що я був приголомшений. Як виявилося, Віра Устимівна дуже любить мене, що я навіть не очікував. Вона благала мене не кидати родину і не губити всіх. Мені було неймовірно тяжко, так нестерпно, що я плакав. Не знаю, чи переживу таку тяжку душевну драму цей конфлікт між обов'язками та почуттями. Що робити?" Олександра спершу вирішила розірвати стосунки з коханцем, але змучений вигляд чоловіка викликав жалість і вона вирішила залишити все, як було. Драми вирували не лише в особистому житті Михайла Коцюбинського. 1908 року за наказом губернатора його виключили з товариства "Просвіта", де письменник обіймав посаду голови. Це було пов'язано з революційною діяльністю сестри Ольги. Та з часом життя Коцюбинського повернулося у звичний ритм. Чоловік пообіцяв дружині розірвати стосунки з Аплаксіною, а Віра Устимівна зробила вигляд, що повірила. Здоров'я Михайла Коцюбинського стрімко погіршувалося. Лікарі поставили невтішний діагноз хвороба серця і астма. Полегшення приносив відпочинок на острові Капрі на Півдні Італії. Погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство У травні 1911 року Київська спілка допомоги українській літературі, науці та мистецтву виділила Коцюбинському постійну пенсію 2 тисячі рублів на рік. Також ним почали цікавитися як письменником і за кордоном. Це дало змогу покинути службу у статистичному відділі. У цей період він багато подорожував та писав. Проте після чергової подорожі в Карпати влітку 1912-го Коцюбинський захворів. Поїхав на лікування до Києва. За три місяці повернувся до Чернігова. 12 квітня 1913 року Михайло Коцюбинський помер. Серед натовпу, який проводжав письменника в останню путь, були дві головні жінки дружина та коханка. Свій вінок Аплаксіна сплела з білих квітучих гілочок яблуні. Його поклали біля голови покійного, хоч Віра Устимівна категорично заборонила приймати від Аплаксіної будь-які квіти. Через вісім років померла Віра Дейша-Коцюбинська. Олександра Аплаксіна на все життя залишилася самотньою. Після смерті Коцюбинського вона переїхала до Москви, де працювала в бібліотеці. Переживши важку душевну травму, вона втратила зір. 1945 року повернулася до Чернігова. Померла в грудні 1973-го у віці 92 років. Передплатити журнал "Країна"

Український продюсер Ігор Кондратюк вперше прокоментував рішення Віталія Козловського повернути борг. В інтерв'ю для Оbоz.uа чоловік зазначив, що для нього це було трохи неочікувано. "Але, слава Богу, до Козловського повернувся розум. Вирішив розрахуватися - і добре. І перепросити, що взагалі створив цю ідіотську ситуацію. Тема закрита, я не хочу про неї і про нього більше говорити", - поділився Кондратюк. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пішов на ризик: Віталій Козловський вперше сказав, як віддав борг Кондратюку На питання, чи хотів би він відновити дружні стосунки з артистом, відповів: "Є такий вислів: "Життя не варто витрачати на невдячних людей". Я можу підписатися під цими словами. Для мене історія з Козловським завершилась ще у 2012 році, коли він вирішив піти". Віталій Козловський віддав усі борги продюсеру Ігорю Кондратюку й повернув свої пісні. Судовий процес разом із стягненням тривав 13 років. Тепер виконавець має право перекладати російськомовні хіти й виступати з ними на концертах. Більше того, він вже заспівав хіт "Пінаколада" українською й отримав бурхливу підтримку від прихильників. Gаzеtа.uа зібрала цікаві факти з життя знаменитості та пропонує переглянути, як він змінився з юних років.

14 червня 1919 року в Києві пострілом у потилицю вбили українського живописця Олександра Мурашка. Преса назвала це пограбуванням. Того пізнього вечора чоловік із дружиною Маргаритою повертався з гостей до свого помешкання на Лук'янівці. У місті керувала радянська влада та діяла комендантська година. Але художник мав при собі дозвіл-перепустку, видану Всеіздатом. Саме тому ходити вночі не боявся. Однак на заході розпочинався наступ армії УНР. Більшовики готувалися до оборони та проводили чистки серед підозрілих елементів та "буржуазних націоналістів". Олександр Мурашко потрапив під гарячу руку. Його із дружиною оточили троє патрульних. Перевірили перепустку, сказали що арештовують і доправлять його до суду. Водночас дружині наказали забрати в чоловіка усі цінні речі. Мурашко просив жінку залишитись із ним, однак піти її переконали силоміць. Коли Мурашко запідозрив небезпеку, почав тікати. Художник добіг до будинку №18 на вул. Дорогожицькій. Хотів сховатися в садку, кинувся в щілину під плотом, але перечепився і застряг у канаві. Солдати побачили це та вистрелили йому в потилицю з пістолета. Згодом самі втекли. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чекісти застрелили українського художника Миколу Івасюка Убитого Мурашка знайшли вранці. Тодішня преса повідомила, що його застрелили та пограбували бандити, хоча всі цінні речі залишились у дружини. Незабаром розпочалося слідство. Дружині повідомили, що причетним до вбивства був матрос Андрій Полупанов, який працював першим військовим комендантом Києва. Водночас слідчі закрили справу та порадили жінці не шукати собі неприємностей. Мурашка поховали на Лук'янівському цвинтарі. 1957 року на честь Андрія Полупанова назвали нинішню вул. Ярославів Вал. Графік 47-річний Ніл Хасевич - "Бей-Зот" - загинув 4 березня 1952-го в бою з чекістами у криївці коло селища Сухівці Рівненської області. Був активним учасником ОУН. На слід графіка вийшли за допомогою вдови загиблого полковника УПА Ростислава Волошина Інни та захопивши один із бункерів. Там були зашифровані документи УПА з місцем розташування бункера коло селища Сухівці, де Хасевич готував листівки. Село оточили, а бункер виявили в клуні під дровами. Хасевич перебував у криївці із воїнами В'ячеславом Антонюком - "Матвієм" - та Антоном Мельничуком - "Гнатом". За однією з версій, Стекляр кинув усередину гранату, після вибуху якої не вижив ніхто. За іншою, Хасевич та воїни застрелились із власної зброї, спаливши всі документи. Згодом тіла повстанців вивезли в невідомому напрямку.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський провів робочу нараду щодо протидії ворожим ударним БпЛА, якими росіяни щоночі тероризують наші мирні міста. Завдання номер один - нарощування та масштабування засобів, які працюють ефективно вже зараз. Про це він повідомив у Теlеgrаm. "Насамперед - збільшення кількості БпЛА-перехоплювачів. Маємо підходити комплексно, використовувати можливості всіх наявних компонентів", - заявив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна розробила гідну відповідь російському дрону "Ланцет" За його словами, ворог постійно змінює характеристики своїх "шахедів" та тактику їх застосування. "Обговорили шляхи удосконалення виявлення ворожих дронів та своєчасного їх знищення. Поставив завдання, визначив пріоритетні напрямки. Від цього залежить життя наших людей, функціонування критичної інфраструктури та економіки держави в цілому", - розповів Сирський. Головком подякував всім, хто розробляє відповідні рішення по БпЛА-перехоплювачам, допомагає їх впроваджувати і масштабувати, а також готує операторів. У ніч проти 13 червня противник атакував Україну 58-ма ударними БПЛА типу Shаhеd і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків РФ. Зафіксовано влучання засобів повітряного нападу противника у дев'яти локаціях, падіння збитих (уламки) у п'яти локаціях.

Три комплекси протидії ворожим засобам технічної розвідки "Ай-Петрі" відтепер захищатимуть небо над Кривим Рогом. Про це п'ятий президент Петро Порошенко повідомив у соцмережах. "Учора були у Кривому Розі. Місто потроху оговтується від страшної трагедії, яка сталася на початку квітня. Тоді ворог вдарив балістикою по житловому кварталу, саме біля дитячого майданчика. Загинули 20 людей. Серед них дев'ятеро дітей. Це була наймасовіша загибель українських дітей від балістики", - зазначив він. "Ще тоді було ясно: співчуття тут замало. Потрібно терміново захистити Кривий Ріг", - підкреслив Порошенко. "На той час наша команда вже мала успішний досвід застосування комплексу "Ай-Петрі СВ" на фронті. Він прикривав артилерійські бригади, рятував техніку та життя воїнів від ворожих дронів та КАБів", - зазначив політик. "Але як це можна застосувати для захисту мирного міста від ракет? Перед кожним запуском балістики у небі висить розвідувальний дрон. Саме він коригує вогонь. Коли "Ай-Петрі" його знаходить, то глушить відеосигнал і роз'єднує з пультом управління. Тож пускати балістику всліпу росіянам стає проблематично", - пояснив він. "У Кривому Розі працюватиме три повноцінних комплекси на базі пікапу та власне самої установки. Одну закупила місцева ВЦА, другу профінансувала Київрада за ініціативи нашого Олександра Погребиського, третю оплатив Фонд Порошенка. Командна робота, і я дуже пишаюся цим. Це не перше українське місто, яке буде захищене "Ай-Петрі", - зазначив Порошенко. "Відтепер під управлінням 20-го армійського корпусу допомагатимуть прикривати Кривий Ріг", - зауважив він. Починаючи з осені 2023 року, Порошенко інвестував понад 200 мільйонів гривень у виробництво унікальних систем протидії засобам технічної розвідки "Ай-Петрі СВ", які успішно пройшли випробування і використовуються у Збройних Силах, прикриваючи тисячу кілометрів лінії боєзіткнення. Держава довгий час не виділяла фінансування на цю програму. У березні 2025 року Порошенко повідомив про контракт з Міністерством оборони. Загалом Порошенко вже передав у війська більше сотні комплексів протидії технічним розвідкам "Ай-Петрі СВ".

Служба безпеки України зірвала ще один теракт, який на замовлення російських спецслужб мав відбутися в Одесі. За результатами спецоперації затримано російського агента, який отримав завдання підірвати офіцера Збройних Сил України. Про це СБУ повідомила у Теlеgrаm. За даними розслідування, виконавцем замовлення РФ виявився 31-річний мешканець Одещини, завербований через Телеграм-канали із пошуку "легких грошей". Зазначається, що спочатку йому поставили так зване "тестове" завдання - підпалити військовий автомобіль. Виконавши його, агент отримав інструкції щодо організації замаху. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У центрі Івано-Франківська запобігли масштабному теракту Зокрема, він повинен був забрати саморобний вибуховий пристрій (СВП) із заздалегідь підготовленого схрону та закласти його на місці перебування військового. За наявною інформацією, співробітники СБУ завчасно викрили ворожі наміри та поетапно задокументували злочинні дії зловмисника. За даними слідства, завданням агента було закласти вибухівку з осколковими елементами ураження на дитячому майданчику в одному з житлових районів Одеси. Потім російські спецслужбісти планували дистанційно активувати СВП за допомогою мобільного телефону, яким була споряджена вибухівка. Оперативники СБУ затримали зловмисника "на гарячому" одразу після того, як він заклав вибуховий пристрій на місці запланованого теракту. Повідомляється, що йому обрано запобіжний захід - тримання під вартою без права внесення застави. Контррозвідка Служби безпеки затримала в Одеській області ще одну агентку ГРУ. На замовлення окупантів жінка виготовляла саморобні вибухові пристрої для терактів на півдні України. Спочатку агентка отримувала від куратора геолокації схронів, з яких діставала пластид. Потім зловмисниця працювала з вибухівкою в орендованій квартирі: підсилювала її гайками та приєднувала до СВП мобільні телефони для дистанційного підриву.

Українська співачка та колишня дружина Дзідзьо - Slаvіа - стала матір'ю вперше. В інтерв'ю kр.uа зірка зазначила, що народила сина ще 8 червня у Житомирському обласному перинатальному центрі. "Такий у нас чудесний хлопчик, навіть не віриться, що це я його народила. Щастя просто переповнює. Навіть важко передати свої емоції словами. Цікаво його розглядати, на кого він схожий. Мені здається, на Андрія", - розповіла молода мати. Додала, що за день до пологів вони з чоловіком розписалися. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 38-річна Ірина Сопонару відповіла, чи готова народити дитину "Сьомого ми одружилися, трішки удвох відсвяткували, а через добу я народила. Перейми почалися вночі. Я дочекалася ранку, ще підзбирала сумочки. Потім забрала на пошті ванночку, бо не знала, скільки буду в пологовому. Ще все в хаті поприбирала, підготувала. І ми спокійно поїхали з чоловіком в пологовий", - поділилась жінка. Подружжя ще не назвало малюка. "Я дуже хочу назвати Левом, а Андрій хоче назвати Атласом. Йому це ім'я дуже подобається. Андрій каже, що буде класне ім'я, якщо син вирішить бути артистом. Для сцени воно то класно, а для життя, як на мене, не дуже пасує. Тому думаємо," - підсумувала артистка. Учасниця 12-го сезону романтичного реаліті "Холостяк" Марина Голд розсекретила стать майбутньої дитини. Блогерка опублікувала кадри, де позувала з чоловіком на галявині. На ковдру пара поставила торт із кольоровою начинкою. З ролику стало відомо, що подружжя чекає на доньку.