Полетіло серце у калачики,
У країну балок і оттав,
Де дитинство я тримав за пальчики
І поеми цвіркунам читав.
Там було таке все неминуче
І таке незаймане іще…
Чи коли до сонця ліз по кручі,
Чи блукав самотньо під дощем.
Саме там, де за вишневу гілочку
Зачепились далі голубі,
Я знайшов свою маленьку зірочку
І поклав за пазуху собі.