Полетіло серце у калачики,
У країну балок і оттав,
Де дитинство я тримав за пальчики
І поеми цвіркунам читав.
Там було таке все неминуче
І таке незаймане іще…
Чи коли до сонця ліз по кручі,
Чи блукав самотньо під дощем.
Саме там, де за вишневу гілочку
Зачепились далі голубі,
Я знайшов свою маленьку зірочку
І поклав за пазуху собі.
Небо на двох

we:@nebonadvoh

Канал

Поезія запорізького поета Михайла Буряка

13 дописів, 3 підписників
Створено: 2 березня 2025
Відповідальні: Михайло

Посилання

Фільтр дописів

  • Дата публікації:
  • Категорії: