Прямий канал

8 і 9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ці пам’ятні дні символізують не тріумф переможців над переможеними, а є нагадуванням про страшну катастрофу, яка стала можливою в результаті приходу до влади і змови двох тоталітарних режимів – нацизму і комунізму.
Натомість багато років радянська пропаганда створювала міф, який пізніше використала Російська Федерація, аби продовжити свої загарбницькі дії, які можуть призвести до Третьої світової війни.
Російська ідеологічна машина використовує 9 травня для підкріплення власних наративів, свідомо оминаючи факти загарбницької політики Радянського Союзу. Так, державна пропаганда замовчує поділ Польщі разом із гітлерівською Германією, а також вхід військ Сталіна до Румунії.
В суспільній свідомості багато років вирощувався міф про перемогу над фашизмом чи нацизмом, в той час як Радянський Союз представляв собою аналогічну диктатуру з культом особистості (сталінізм) та одноосібним правлінням “генерального секретаря партії”, чітким каральним апаратом та секретними службами.






фото: Радіо Свобода


Традиція масового відзначення цієї дати з’явилася лише у 1965 році, через двадцять років після закінчення Другої світової війни. Протягом радянського періоду паради у Москві на Червоній площі не мали щорічного характеру, відбуваючись лише у ювілейні роки, такі як 1975, 1980 або 1985. Лише після 1995 року в Російській Федерації військові заходи стали регулярними.
“За святкування “Дня Победы” в інших країнах відповідає спеціальна структура “Россотрудничество”, до складу якої входять пропагандисти та агенти російських спецслужб.”


фотоколаж: ЕU vs Dіsіnfоrmаtіоn


Організація координує зусилля пропагандистів для створення потрібного ідеологічного фону за межами країни. Це дозволяє просувати концепцію “Великої Вітчизняної війни”, яка штучно обмежує часові рамки конфлікту періодом з 22 червня 1941 року по 9 травня 1945 року, залишаючи поза увагою попередні агресивні дії СРСР.
Військові паради за участю ветеранів, які в сучасній Росії проводяться щороку з 1995-го, стали інструментом впливу. Через “Россотрудничество” ці заходи масштабуються на міжнародний рівень, де за зовнішнім церемоніалом приховуються інтереси секретних служб та спроби відбілити сталінську диктатуру.






фото з відкритих джерел


Від “ніколи знову” до “можемо повторити”: як створювався культ 9 травня
Так звана “великая отечественая война” – предмет гордості для радянської людини. Не відразу, щоправда, та страшна війна стала символом. Так само і “день победы” чи “9 мая” пройшли певну еволюцію в СРСР, а потім, у руках Путіна, перетворилися в ідеологічну зброю проти тих, із ким пліч-о-пліч “деды воевали” проти гітлерівського нацизму.
Так званий “батько народів” Йосип Сталін 9 травня 1945 року видав наказ про проведення урочистостей “в ознаменувание дня победы”. У той час все, що наказував Сталін, вмонтовувалося у всі сфери життя. Кліше “велика вітчизняна війна” міцно прижилося в радянській історіографії і стало базовим гаслом радянської пропаганди.


фото з відкритих джерел


Тим самим загальносвітовий термін “Друга світова війна” був заміщений терміном “велика вітчизняна”.
Адже незручно було говорити про те, що Адольф Гітлер та Йосиф Сталін у вересні 1939 року ділили Польщу. І що “миролюбний” Радянський Союз узимку 1939 та 1940-х років намагався прибрати до свої рук Фінляндію. Щоправда, не змогли, але чималий шмат фінської території забрали.
А в 1940-му році прилучили до “великого й могучого СРСР” країни Балтії – Литву, Латвію та Естонію. А ще – Північну Буковину й Бессарабію. І все це за домовленістю з так званими німецько-фашистськими загарбниками – згідно з таємними протоколами пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного якраз за кілька днів до початку Другої світової війни.


фото з відкритих джерел


За Сталіна й навіть тривалий час після його смерті, 9 травня не було червоним днем календаря, власне вихідним, адже не хотіли нагадувати про жахіття війни і про численні жертви.
Радянський міф про “велику вітчизняну війну” і про перемогу в ній пережив розвал СРСР. Його активно розкручували в Російській Федерації, особливо за часів правління Володимир Путін. Міф “побєди” у “великій вітчизняній війні” став, фактично, основним стержнем путінської пропаганди, який проектувався на події сучасності.






фото: росЗМІ


На жаль, цей міф розкручувався і в незалежній Україні. “Спасибо деду за Победу” – таке гасло, витворене російсько-путінською пропагандою, успішно поширювали в Україні. Зараз цей міф використовує Кремль, посилаючи росіян воювати проти України.
Російські пропагандисти фактично ототожнюють Україну з нацистською Німеччиною і переконують свою аудиторію, що як “деды воевали” проти нацизму, так і нині їхні внуки мусять воювати проти “нацистів-українців”. І ця пропаганда працює. Бо міф “дня победы” глибоко закорінився в свідомості росіян.


фото: росЗМІ


За правління Путіна святкування Дня перемоги зазнало кілька принципових змін.
До 2008 року основною ідеєю Дня перемоги було вшанування пам’яті жертв і ветеранів Другої світової війни. Цього дня суспільство вшановувало всі лихоліття війни та героїзм її учасників, які ділилися своїми страшними спогадами, щоб не допустити повторення цих подій.






фото з відкритих джерел


Після 2008 року – і після війни Росії проти Грузії, яка відбулася в серпні того ж року, – ідея святкування Дня перемоги змінилася з “Ніколи знову” на “Можемо повторити”. За часів Путіна цей день перетворився на агресивний ритуал, який пропагує російську військову міць, готовність Кремля застосувати військову силу проти своїх супротивників, а також на день прославлення самої війни та всіх її звірств.
За матеріалами УІНП, Радіо Свобода, а також інформації з відкритих джерел.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Тhе роst “Парад побєдобісся”: як Росія переписала історію Другої світової війни арреаrеd fіrst оn Прямий.