Україна: історія, міста та люди

💡 АСКАНІЯ-НОВА

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» відомий ділянками цілинного степу, які ніколи не розорювалися.

Наприкінці XIX століття тут розвивали природоохоронну територію та зоологічний парк. Згодом «Асканія-Нова» стала важливим науковим і природоохоронним центром.

📌 Це одна з найцінніших степових територій України.

#ФактиПроУкраїну

🇺🇦 КОВЕЛЬ — МІСТО, ДЕ СХОДЯТЬСЯ ДОРОГИ ВОЛИНІ 📍 Волинська область Ковель — одне з найвідоміших міст Волині. Його історія налічує багато століть, а особливе значення місто отримало завдяки своєму розташуванню на важливих шляхах. 📜 Від поселення до міста Письмова історія Ковеля сягає XIV століття. У 1518 році місто отримало Магдебурзьке право — можливість мати власне самоврядування, суд і розвивати торгівлю. Ковель поступово перетворювався на важливий торговельний центр Волині. Тут жили українці, поляки, євреї та представники інших народів, залишивши свій слід у культурі міста. 🚂 Залізниця змінила Ковель Справжній поштовх до розвитку прийшов у XIX столітті, коли через Ковель проклали залізницю. Місто стало великим транспортним вузлом. Звідси залізничні шляхи ведуть у різних напрямках України та до західного кордону. Саме залізниця багато в чому сформувала сучасний образ Ковеля. ⚔️ Війни XX століття Через стратегічне розташування Ковель опинився в центрі важких подій Першої та Другої світових воєн. Місто неодноразово переходило під контроль різних держав і армій та зазнало значних руйнувань. Особливо трагічною сторінкою стала нацистська окупація та знищення значної частини єврейської громади Ковеля. 🏙 Ковель сьогодні Сучасний Ковель залишається одним із найважливіших транспортних центрів Волині. Але це не просто залізничний вузол. Це місто зі своєю багатовіковою історією, культурою та пам'яттю поколінь. 🇺🇦 Ковель нагадує: історія України живе не тільки у великих столицях. Вона живе в містах, через які століттями проходили дороги, люди та цілі епохи. 💙💛 Пізнаваймо Україну разом! #Ковель #Волинь #ІсторіяУкраїни #МістаУкраїни #Україна

🇺🇦 З Днем Незалежності України! 24 серпня — особливий день для кожного українця. День нашої свободи, гідності, сили та любові до рідної землі. Незалежність — це не лише дата в календарі. Це право українців самим обирати своє майбутнє, берегти свою мову, культуру, історію та традиції. Бажаємо нашій Україні миру, єдності, сили та світлого майбутнього. Нехай у кожному українському домі панують добро, спокій і надія, а синьо-жовтий прапор завжди майорить над вільною та незалежною державою. 💙 Нехай небо над Україною буде мирним. 💛 Нехай наша земля процвітає. З Днем Незалежності, Україно! Слава Україні! 🇺🇦

#МістаУкраїни

День незалежності України

#МістаУкраїни

Вітаємо на каналі «Україна: історія, міста та люди»!

Тут будемо публікувати цікаві факти про Україну, історії міст і сіл, розповіді про видатних українців, письменників, культуру та маловідомі сторінки минулого.

📚 Пізнаємо Україну разом — від давніх часів до сьогодення.

Наш Telegram: https://t.me/ukraina_istoriya_365

#Україна #ІсторіяУкраїни #МістаУкраїни #ВидатніУкраїнці

Шановні підписники! Запрошуємо вас слідкувати за нами в українській онлайн-платформі we: https://we.ua/@ukrayina-istoriya-mista-ta-lyudy⁠�

🇺🇦 ТУЛЬЧИН — ПОДІЛЬСЬКИЙ ВЕРСАЛЬ І МІСТО «ЩЕДРИКА» 📍 Вінницька область Тульчин — одне з тих українських міст, де історію можна буквально побачити на вулицях. Його минуле пов’язане з великими магнатськими родами, європейською архітектурою та українською музикою. 🏰 Палац Потоцьких Наприкінці XVIII століття Тульчин став резиденцією впливового роду Потоцьких. У 1782 році тут почали будувати величезний палацово-парковий комплекс за проєктом французького архітектора Лакруа. Палац створили у стилі класицизму. До ансамблю входили головний корпус, бічні флігелі, театр, стайні, манеж, оранжереї та інші споруди. Навколо був парк зі ставками, фонтанами та скульптурами. За свою розкіш резиденцію Потоцьких називали «Подільським Версалем». 🎼 Тульчин і Микола Леонтович Особливе місце Тульчин займає в історії української музики. З 1908 року тут жив і працював Микола Леонтович — композитор, який створив знамениту хорову обробку української народної пісні «Щедрик». У Тульчині Леонтович викладав співи, писав музику, керував хором і був активним учасником українського культурного життя. Згодом «Щедрик» під назвою Carol of the Bells став відомим у всьому світі. 🏛 Місто з багатою історією За кілька століть Тульчин пережив владу Речі Посполитої, Османської імперії та Російської імперії, війни й революції. Та попри всі зміни місто зберегло свою історичну пам’ять. Сьогодні серед його найвідоміших символів: • палац Потоцьких; • пам’ятки старого міста; • місця, пов’язані з Миколою Леонтовичем; • сучасний Леонтович Арт-Квартал. 🇺🇦 Тульчин нагадує нам, що історія України — це не лише великі столиці. У невеликих містах теж народжувалася культура, яка сьогодні відома у всьому світі. 💙💛 Пізнаваймо Україну разом! #Тульчин #Вінниччина #ІсторіяУкраїни #Леонтович #Щедрик #Потоцькі #Україна

#МістаУкраїни

Тульчин

#МістаУкраїни

🇺🇦 З Днем Державного Прапора України! 23 серпня ми вшановуємо один із головних символів нашої держави — синьо-жовтий прапор. Для українців він став символом свободи, гідності, незламності та любові до своєї землі. Під цим прапором Україна проголошувала незалежність, боролася за своє майбутнє і продовжує відстоювати право бути вільною. 💙 Синій колір нагадує нам про мирне українське небо. 💛 Жовтий — про золоті поля, працю та багатство нашої землі. Нехай синьо-жовтий прапор завжди майорить над кожним українським містом і селом — над вільною та незалежною Україною. Зі святом, українці! Слава Україні! 🇺🇦

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 17 🚂 ПАРОВОЗНЕ ДЕПО І ЗАЛІЗНИЧНИКИ СТАРОЇ ЖМЕРИНКИ 📍 Вінницька область Наприкінці XIX століття Жмеринка вже була великим залізничним вузлом. Поїздів ставало дедалі більше. Паровози потребували ремонту, води, палива та постійного технічного догляду. Тому у 1891 році в Жмеринці збудували паровозне депо. Саме воно стало одним із сердець майбутнього міста залізничників. 🔥 ЯК ПРАЦЮВАВ ПАРОВОЗ Старий паровоз рухався завдяки парі. У топці спалювали вугілля. 🔥 Вогонь нагрівав воду в котлі. 💨 Утворювалася пара. ⚙️ Вона приводила в рух механізм, який обертав величезні колеса локомотива. Звучить просто. Але для того, щоб паровоз пройшов свій маршрут, працювала ціла команда людей. 👨‍✈️ МАШИНІСТ Машиніст відповідав за локомотив і рух поїзда. Він мав: 🚦 стежити за сигналами; ⚙️ контролювати роботу машини; 💨 стежити за тиском пари; 🚂 правильно вести важкий состав; 🛑 вчасно гальмувати. Помилка могла коштувати життя десяткам або сотням людей. Тому професія машиніста вважалася відповідальною та вимагала великого досвіду. 🔥 КОЧЕГАР Поруч із машиністом працював кочегар. Його робота була надзвичайно важкою. Під час руху потрібно було постійно закидати вугілля у розпечену топку. У кабіні: 🔥 стояла спека; 🖤 летів вугільний пил; 💨 було багато диму й пари; 🔊 навколо гуркотіли механізми. За одну далеку поїздку через топку могли пройти тонни палива. Кочегар мав підтримувати вогонь так, щоб котел постійно виробляв достатньо пари. 💧 ПАРОВОЗ ПОТРЕБУВАВ ВЕЛИЧЕЗНОЇ КІЛЬКОСТІ ВОДИ Без води паровоз далеко не поїде. Тому великі станції мали систему водопостачання для локомотивів. Під час зупинок запаси води поповнювали. Так само паровоз завантажували паливом. Уявіть роботу станції: 🚂 прибуває локомотив; 💧 йому набирають воду; 🪨 завантажують вугілля; 🧹 очищують топку й зольник; 🛢 перевіряють і змащують механізми; 🔧 оглядають колеса, тяги та інші деталі; 🚂 і машина знову вирушає в дорогу. 🔧 ДЕПО — ЛІКАРНЯ ДЛЯ ПАРОВОЗІВ Після багатьох кілометрів дороги локомотив потребував огляду. У депо працювали: 🔨 слюсарі; ⚙️ механіки; 🔧 ремонтники; 🛞 працівники колісного господарства; 🔥 котельники; 👨‍🔧 інші залізничні майстри. Одні ремонтували механізми. Інші перевіряли котли. Хтось замінював зношені деталі. А після ремонту локомотив знову повертався на колію. 🏠 ЗАЛІЗНИЧНИКИ БУДУЮТЬ ЖМЕРИНКУ Залізниця давала роботу — і люди залишалися тут жити. Разом із працівниками приїжджали їхні сім’ї. Будувалися будинки. З’являлися нові вулиці. 📚 Відкривалися школи. 🏪 Працювали крамниці. ⛪ Будувалися храми. Так навколо станції виникало справжнє місто. Історична довідка Жмеринки зберегла навіть ім’я одного з перших залізничників, пов’язаних із розвитком депо — машиніста Бєлінського. Він разом із синами спорудив кілька будинків біля залізниці. З них почала формуватися одна з перших вулиць майбутнього міста. Сьогодні це вулиця Івана Франка. 🚃 1898 РІК — ВАГОНОРЕМОНТНІ МАЙСТЕРНІ Залізничний вузол продовжував зростати. У 1898 році в Жмеринці запрацювали перші вагоноремонтні майстерні. Тепер тут ремонтували не лише локомотиви. Обслуговування потребували й: 🚃 пасажирські вагони; 📦 вантажні вагони; 🛞 колісні пари; 🔗 зчеплення; 🛑 гальмівні системи. Все більше жмеринчан пов’язували своє життя із залізницею. 🌙 ЗАЛІЗНИЦЯ НЕ СПАЛА Поїзди ходили не лише вдень. Залізничний вузол мав працювати цілодобово. Коли більшість міста спала, на станції продовжували: 🚦 чергувати сигналісти; 🔧 ремонтувати локомотиви; 🔥 готувати паровози до рейсів; 🚂 формувати состави; 📦 перевантажувати вантажі. Для залізничника нічна зміна була звичайною частиною життя. ❄️ А ВЗИМКУ БУЛО ЩЕ ВАЖЧЕ Мороз не зупиняв залізницю. Працівники мали стежити за коліями, стрілками та механізмами. Паровоз треба було підготувати так, щоб він міг вести состав навіть у сильний холод.

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 16 🚂 ПЕРШІ ПОЇЗДИ ЖМЕРИНКИ: ЯК ЗАЛІЗНИЦЯ НАРОДИЛА МІСТО 📍 Вінницька область Сьогодні Жмеринка без залізниці здається неможливою. Але ще в середині XIX століття тут не було ні великого вокзалу, ні депо, ні десятків колій. Були Велика та Мала Жмеринка, поля, дороги й ліси. Все змінилося у 1865 році. 🛤 ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО БУДІВНИЦТВА У 1865 році розпочалося будівництво залізничної лінії Київ — Балта. Між Великою та Малою Жмеринкою вирішили створити станцію. Для прокладання колії доводилося: 🌳 розчищати місцевість; ⛏ насипати земляне полотно; 🪵 встановлювати шпали; 🔩 укладати рейки; 🌉 будувати мости й водопропускні споруди; 🏠 споруджувати житло для працівників. На місце прибували інженери, будівельники та майбутні залізничники. Так біля колії почало формуватися нове поселення. 🏠 ПЕРШІ ЖИТЕЛІ НОВОЇ ЖМЕРИНКИ Поруч зі станцією селилися люди, які обслуговували залізницю. Це були: 👨‍🔧 машиністи; 🔥 кочегари; 🛤 колійники; 🔨 слюсарі; 🎫 станційні службовці; 📨 працівники зв'язку. Залізниця давала роботу, тому населення швидко збільшувалося. Там, де ще недавно була малозаселена місцевість, виникали нові будинки й вулиці. 🏛 ПЕРШИЙ ВОКЗАЛ Важлива дата в історії Жмеринки — 📅 25 лютого 1870 року. Саме тоді почалася експлуатація першого Жмеринського залізничного вокзалу. Це була ще не та знаменита будівля-«корабель», яку ми бачимо сьогодні. Сучасний монументальний вокзал з'явиться лише на початку XX століття. Але перший вокзал уже зробив Жмеринку справжньою залізничною станцією. 🚂 ПОЇЗДИ КИЇВ — ЖМЕРИНКА — ОДЕСА У 1870 році завершувалося формування важливого залізничного сполучення між Києвом і півднем. За історичними матеріалами Жмеринської громади, 8 червня 1870 року розпочався рух поїздів на напрямку: Одеса — Жмеринка — Київ. Це докорінно змінило життя всього краю. Тепер через Жмеринку можна було значно швидше перевозити: 🌾 зерно; 📦 товари; 🐄 сільськогосподарську продукцію; ✉️ пошту; 👥 пасажирів. Для місцевих мешканців світ раптом став набагато більшим. 🚂 1871 — ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОРДОНУ Жмеринка дуже швидко перестала бути просто проміжною станцією. У вересні 1871 року відкрили рух залізницею Жмеринка — Волочиськ. Ця лінія прямувала до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. 🌍 Жмеринка отримала важливий шлях у напрямку Центральної та Західної Європи. Саме тоді почали формуватися обриси майбутнього великого залізничного вузла. 🏪 РАЗОМ ІЗ ПОЇЗДАМИ ПРИЙШЛА ТОРГІВЛЯ Біля станції ставало дедалі людніше. Пасажирам були потрібні: 🥖 їжа; 🛏 житло; 🐎 транспорт; 🧳 місця для відпочинку; 🛠 ремонт і різноманітні послуги. З'являлися крамниці, заїжджі двори, майстерні. Будувалися нові оселі. Жмеринка почала жити зовсім іншим життям, ніж навколишні села. 📚 ШКОЛА ДЛЯ ДІТЕЙ ЗАЛІЗНИЧНИКІВ Залізничники приїжджали сюди разом із сім'ями. І вже у 1870 році в Жмеринці відкрили приватну однокласну школу для хлопчиків — дітей працівників залізниці. Це дуже показовий факт. Колія принесла сюди не лише поїзди. Вона принесла: 🏠 нове поселення; 📚 освіту; 💼 нові професії; 🛒 торгівлю; 🌍 зв'язки з іншими містами. 🚂 ЖМЕРИНКА СТАЄ ВУЗЛОМ Наступні десятиліття лише посилювали значення станції. 📅 1891 рік — спорудили паровозне депо. 📅 1892 рік — відкрили залізничну лінію до Могилева-Подільського. 📅 1898 рік — почали працювати вагоноремонтні майстерні. Тепер із Жмеринки залізничні шляхи розходилися одразу у кількох напрямках. 🚂 Київ 🚂 Одеса 🚂 Волочиськ 🚂 Могилів-Подільський Станція стала одним із найбільших залізничних вузлів Правобережної України. 🏙 ЗАЛІЗНИЦЯ СТВОРИЛА МІСТО Жмеринка — один із найяскравіших прикладів українського міста, яке виросло завдяки залізниці. Послідовність була майже неймовірною: 🌳 місцевість між двома селами; ⬇️ 🛤 будівництво колії; ⬇️ 🚂 станція;

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ ЖМЕРИНЩИНИ — ЧАСТИНА 15 ⚔️ УСТИМ КАРМАЛЮК: ЛЮДИНА, ЯКА СТАЛА ЛЕГЕНДОЮ ПОДІЛЛЯ 📍 Жмеринщина, Вінницька область Недалеко від Жмеринки є село Кармалюкове. Колись воно називалося Головчинці. Саме тут у 1787 році в родині селян-кріпаків народився Устим Кармалюк — людина, чиє ім’я згодом стало легендою всього Поділля. 👦 КРІПАК ІЗ ГОЛОВЧИНЦІВ Кармалюк належав поміщикові Пігловському. У 1812 році поміщик віддав його в рекрути до царської армії. Для селянина того часу військова служба могла тривати десятиліттями. Але Устим не змирився. Він утік. Так почалася історія людини, яку згодом називатимуть: ⚔️ народним месником; ⚔️ подільським повстанцем; ⚔️ «останнім гайдамакою»; а іноді навіть — «українським Робін Гудом». 🌳 ПОВСТАНСЬКІ ЗАГОНИ Після втечі Кармалюк повернувся на Поділля. Навколо нього збиралися: 🌾 селяни-кріпаки; ⚔️ солдати-дезертири; 👤 дрібна шляхта; ✡️ представники єврейського населення містечок. Загони нападали на: 🏰 поміщицькі маєтки; 🌾 економії; 🍺 корчми; 💰 господарства заможних людей. За даними Енциклопедії історії України, за роки діяльності повстанців було здійснено понад тисячу нападів. 🔗 ЙОГО ЛОВИЛИ ЗНОВУ І ЗНОВУ Владі неодноразово вдавалося схопити Кармалюка. Його били, ув’язнювали та засилали далеко від Поділля. Але відбувалося майже неймовірне: він тікав і повертався. Документи свідчать, що Кармалюка чотири рази засуджували до сибірської каторги. І він знову з’являвся на Поділлі, долаючи величезні відстані. Так ще за його життя народжувалася легенда про людину, яку неможливо втримати за ґратами. 🗺 ДЕ ДІЯВ КАРМАЛЮК Найактивніше його загони діяли в Літинському та Летичівському повітах. Але виступи охоплювали й інші частини Подільської губернії: 📍 Вінниччину; 📍 Могилівщину; 📍 Проскурівщину; 📍 Балтщину; 📍 окремі райони Бессарабії. І діяльність загонів доходила до місцевості поблизу Великої та Малої Жмеринки. Тому історія Кармалюка — це безпосередньо й частина історії Жмеринщини. ❗ А ЧИ СПРАВДІ У НЬОГО БУЛО 20 ТИСЯЧ ПОВСТАНЦІВ? Таке число часто можна зустріти в популярних розповідях. Але тут є важлива деталь. Документи свідчать, що спеціальна слідча Галузинецька комісія, яка розслідувала діяльність Кармалюка та його спільників, перевірила приблизно 20 тисяч людей. Це були обвинувачені або підозрювані у зв’язках із повстанцями. Тому говорити, що Кармалюк мав армію з 20 тисяч бійців, — неправильно. 📜 ФАКТ І ЛЕГЕНДА Народна пам’ять зробила Кармалюка захисником бідних. З’явилися перекази, ніби все відібране у багатих він роздавав селянам. Історична картина складніша. Серед цілей нападів були не лише поміщики, а й корчмарі та заможні селяни. Тому сучасні історики намагаються відокремлювати реального Кармалюка від героя народних легенд. Але безперечно одне: його рух став одним із найвідоміших проявів соціального протесту на Поділлі першої половини XIX століття. 🔍 ВЛАДА КИДАЄ ВЕЛИЧЕЗНІ СИЛИ Кармалюка шукали роками. У 1833 році створили спеціальну комісію для розслідування діяльності його загонів. Перевіряли сотні сіл і тисячі людей. Сам факт створення такої масштабної системи переслідування показує, наскільки серйозною проблемою повстанці стали для імперської адміністрації. 🕯 ОСТАННЯ НІЧ У ніч на 22 жовтня 1835 року Кармалюка вистежили в селі Шляхові Коричинці. Його застрелив із засідки шляхтич Федір Рудковський. Устиму Кармалюку було 48 років. Його поховали в Летичеві. Але смерть не закінчила його історію. Навпаки — саме після неї легенда стала ще більшою. 🎵 «ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ...» Про Кармалюка складали пісні, легенди й перекази. З ним пов’язали відому народну пісню: «За Сибіром сонце сходить…» У народній уяві він перетворився на невловимого месника, який захищає простих людей від несправедливості. З’явилися навіть фантастичні перекази: нібито Кармалюка не брала звичайна куля;

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 14 🌳 ЖМЕРИНКА ДО ЗАЛІЗНИЦІ: ЩО БУЛО ТУТ ДО 1865 РОКУ 📍 Вінницька область Ми вже багато розповідали про Жмеринку як місто залізничників. Але виникає цікаве питання: ❓ Що було на цьому місці до появи залізниці? 🚂 Адже сучасна Жмеринка фактично народилася лише у другій половині XIX століття. 🏡 ДВА СЕЛА ЗАМІСТЬ МІСТА До появи станції тут існували два окремі поселення: 🔹 Велика Жмеринка 🔹 Мала Жмеринка Саме від них майбутня залізнична станція, а потім і місто отримали назву Жмеринка. Від 1797 року обидва села входили до Вінницького повіту Подільської губернії. Сучасного міського центру, знаменитого вокзалу, депо та залізничних кварталів тоді ще не існувало. 🌳 ТАМ, ДЕ СЬОГОДНІ ПОТЯГИ, КОЛИСЬ БУВ ЛІС Історичні описи Жмеринки повідомляють цікаву деталь. Місцевість, де згодом збудували станцію, була значною мірою вкрита дубовим лісом. Складно уявити: сьогодні тут колії, платформи, вокзал, будинки та автомобілі. А колись — дерева, польові дороги й подільські села. 🌾 ЯК ЖИЛИ ЛЮДИ Життя Великої та Малої Жмеринки було типовим для подільських сіл XIX століття. Головним заняттям залишалося землеробство. Люди: 🌾 вирощували зерно; 🐄 тримали худобу; 🐎 використовували коней у господарстві; 🌳 користувалися лісами; 🪵 заготовляли дрова; 🧺 займалися домашніми ремеслами. Більшість доріг залишалася ґрунтовою. Подорож до іншого міста могла займати години або навіть дні. До появи залізниці світ звичайного подільського селянина був набагато меншим, ніж стане через кілька десятиліть. ⛓ КРІПОСНЕ ПРАВО Перша половина XIX століття була часом кріпацтва. Значна частина подільських селян залежала від поміщиків, виконувала повинності та працювала на панській землі. І саме неподалік майбутньої Жмеринки розгорнулася одна з найвідоміших селянських боротьб на Поділлі. ⚔️ УСТИМ КАРМАЛЮК У 1787 році в селі Головчинці — нині Кармалюкове на Жмеринщині — народився Устим Кармалюк. Він був кріпаком. У 1812 році поміщик віддав його в солдати. Кармалюк утік і став одним із керівників великого селянського руху на Поділлі. ⚔️ Його загони нападали на поміщицькі маєтки, економії та корчми. Кармалюка неодноразово заарештовували й відправляли на заслання. Але він тікав і повертався на Поділля. 🏃 ЧОТИРИ РАЗИ — ДО СИБІРУ Кармалюка кілька разів засуджували до сибірського заслання. І знову він повертався. Навколо нього ще за життя почали виникати легенди. У народній пам'яті Кармалюк став образом захисника бідних і борця проти кріпосницьких порядків. ⚔️ А ДО ЧОГО ТУТ ЖМЕРИНКА? Безпосередньо в сучасному місті Жмеринці тоді ще не могло відбуватися міських подій — міста просто не існувало. Але енциклопедичні джерела зазначають: у 1820–1830-х роках поблизу Великої та Малої Жмеринки діяли повстанські загони, очолювані Устимом Кармалюком. Тобто ще до появи залізничної Жмеринки ця місцевість уже була пов'язана з однією з найвідоміших постатей історії Поділля. 🕯 1835 РІК У жовтні 1835 року Устима Кармалюка вбили. Але легенди про нього продовжували жити серед подільських селян ще поколіннями. Навіть сьогодні неподалік Жмеринки є село Кармалюкове, яке нагадує про його історію. 📜 1861 РІК — СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА У 1861 році в Російській імперії скасували кріпосне право. Селяни юридично отримали особисту свободу. Але земельне питання залишалося складним, а життя більшості селян не змінилося миттєво. І саме через кілька років після цієї реформи сталося те, що назавжди змінило місцевість. 🚂 1865 РІК — ПРИХОДИТЬ ЗАЛІЗНИЦЯ Розпочалося будівництво залізничної лінії Київ — Балта. Між Великою та Малою Жмеринкою вирішили спорудити станцію. Ліс вирубували. Прокладали насипи. Укладали рейки. Будували службові приміщення. Приїжджали робітники. 🏠 Біля майбутньої станції почали з'являтися перші будинки. І тут сталося найважливіше:

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 13 ⚔️ ЖМЕРИНКА У 1917–1918 РОКАХ: ВІД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ ДО ДИРЕКТОРІЇ 📍 Вінницька область Ми вже розповідали про драматичний 1919 рік. Але щоб зрозуміти, чому Жмеринка стала настільки важливою для УНР, треба повернутися ще на два роки назад. 🚂 1917 РІК — МІСТО НА СТРАТЕГІЧНОМУ ПЕРЕХРЕСТІ На початку революції Жмеринка вже була одним із найважливіших залізничних вузлів Правобережної України. До Першої світової війни в місті проживало понад 27 тисяч людей, а значна частина мешканців працювала на залізниці. Саме залізниця зробила Жмеринку надзвичайно важливою для будь-якої сили, яка намагалася контролювати Поділля. 🇺🇦 УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА У березні 1917 року в Києві утворилася Українська Центральна Рада. Протягом року вона пройшла шлях від вимоги української автономії до створення Української Народної Республіки. 📜 20 листопада 1917 року Третім Універсалом було проголошено Українську Народну Республіку. Але одночасно за владу в Україні вже боролися більшовики. ⚠️ І Жмеринка швидко опинилася в центрі цього протистояння. 🚂 20 ТИСЯЧ ВІЙСЬКОВИХ БІЛЯ ЖМЕРИНКИ Восени 1917 року в районі Жмеринки був зосереджений 2-й гвардійський корпус колишньої російської армії. Його чисельність оцінювали приблизно у 20 тисяч військових. Більшовицькі революційні комітети розглядали корпус як силу, яку можна було використати для наступу через: Жмеринка → Козятин → Фастів → Київ. Для Центральної Ради це становило серйозну загрозу. 🚧 Українські сили намагалися не допустити перекидання корпусу до Києва. Залізниця перетворилася з мирного транспортного шляху на одну з головних ліній боротьби за владу. ⚔️ БОРОТЬБА ЗА СТАНЦІЮ Наприкінці 1917 року становище в районі Жмеринки було надзвичайно напруженим. Військовий комісар станції повідомляв до Києва про наближення частин 2-го гвардійського корпусу та просив терміново надіслати українські війська. Допомога вчасно не прибула. Частини корпусу зайняли станцію. Так Жмеринка вже в перший рік Української революції стала важливим військовим пунктом. 🇺🇦 НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УНР 22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила IV Універсал. Українська Народна Республіка стала: 🇺🇦 самостійною, незалежною державою. Однак більшовицькі війська продовжували наступ. Український уряд був змушений шукати військової допомоги. 📜 БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР У лютому 1918 року УНР уклала Берестейський мирний договір із державами Четверного союзу. Разом з українськими військами на територію України вступили німецькі та австро-угорські частини. Їхній наступ швидко змінив ситуацію на Поділлі. ⚔️ БЕРЕЗЕНЬ 1918 — ЗНОВУ ЖОВТО-СИНІЙ ПРАПОР На початку березня бої дійшли до Жмеринки. З одного боку діяли українські частини та війська Центральних держав. З іншого — більшовицькі формування. 8 березня 1918 року більшовицькі загони залишили Жмеринку. 🇺🇦 Над містом знову з’явився український жовто-синій прапор. А Жмеринка залишалася одним із ключових транспортних центрів. 👑 29 КВІТНЯ 1918 — ГЕТЬМАН СКОРОПАДСЬКИЙ Але Центральна Рада протрималася недовго. 29 квітня 1918 року владу в Києві перебрав гетьман Павло Скоропадський. Було проголошено Українську Державу. Влада змінилася і в Жмеринці. 🏛 ЖМЕРИНСЬКА МІСЬКА ДУМА ПРОТЕСТУЄ Цікава місцева подія сталася вже за кілька днів після перевороту. 2 травня 1918 року Жмеринська міська дума ухвалила резолюцію протесту проти встановлення гетьманської влади. А 14 травня міського голову та кількох членів міської управи заарештували. Тобто політичні події Києва дуже швидко відчувалися навіть на місцевому рівні. 🚂 СТРАЙК ЗАЛІЗНИЧНИКІВ Улітку 1918 року Україною прокотилася велика хвиля страйків залізничників. Жмеринка, де залізниця була основою життя міста, не могла залишитися осторонь. У липні–вересні рух через вузол зазнавав серйозних проблем. Для влади це було особливо небезпечно:

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 12 ⚔️ ЖМЕРИНКА І УНР: ДНІ, КОЛИ ТУТ ВИРІШУВАЛАСЯ ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 📍 Вінницька область 1919 рік став одним із найдраматичніших в історії Української Народної Республіки. Українська армія одночасно боролася проти більшовицьких військ та російської Добровольчої армії Антона Денікіна. І саме тоді невелика залізнична Жмеринка на короткий час опинилася в самому центрі української політики та війни. 🚂 ЧОМУ САМЕ ЖМЕРИНКА? Відповідь — залізниця. Зі Жмеринки колії розходилися на: ➡️ Київ ➡️ Одесу ➡️ Могилів-Подільський ➡️ Волочиськ і далі на захід Для армії це означало можливість швидко перевозити: ⚔️ військові частини; 📦 боєприпаси; 🥖 продовольство; 🏥 поранених; 📜 урядові документи. Хто контролював Жмеринку — той контролював один із найважливіших транспортних вузлів Поділля. 🇺🇦 СИМОН ПЕТЛЮРА У ЖМЕРИНЦІ У 1919 році тут перебував Симон Петлюра — Головний отаман військ УНР і фактичний керівник Української Народної Республіки. Разом із військовими до Жмеринки переміщувалися державні установи та командування. Жмеринська міська історична довідка називає цей епізод «12 днями, коли місто виконувало роль столиці УНР». Точніше буде сказати: Жмеринка на короткий час стала одним із головних політичних і військових центрів УНР. Бо в умовах війни українська влада була змушена постійно переміщуватися разом із фронтом. 🏛 НАРАДА 4 ЛИСТОПАДА 1919 РОКУ Особливо важлива подія відбулася у Жмеринці 4 листопада 1919 року. Тут зібралися представники керівництва УНР та Української Галицької Армії. Становище було катастрофічним. ⚠️ Не вистачало боєприпасів. 🥖 Бракувало продовольства. 👕 Не вистачало одягу. 💊 Майже не було ліків. А найстрашніше — українську армію косила епідемія тифу. Тисячі вояків були хворими й уже не могли воювати. Потрібно було вирішувати: що робити далі? ⚔️ РОЗКОЛ МІЖ ДВОМА УКРАЇНСЬКИМИ АРМІЯМИ У той час разом діяли: 🇺🇦 Армія Української Народної Республіки та 🇺🇦 Українська Галицька Армія. Але їхнє становище дедалі погіршувалося. Командування УГА вважало, що армію може врятувати тимчасова домовленість із білогвардійськими військами Денікіна. Керівництво УНР не підтримувало такого рішення. Після жмеринської наради переговори все одно продовжилися. 6 листопада 1919 року представники Української Галицької Армії у Зятківцях підписали угоду з Добровольчою армією. Для українського визвольного руху це стало дуже тяжким ударом. ⚔️ 11 ЛИСТОПАДА — ЖМЕРИНКУ ВТРАТИЛИ Добровольча армія продовжувала наступ. 11 листопада 1919 року денікінські війська захопили Жмеринку. УНР втратила надзвичайно важливий залізничний вузол. Того самого дня було втрачено й Могилів-Подільський. Пізніше противник захопив Бар, Проскурів та інші міста Поділля. 🚂 Українські державні установи й військове командування відступали далі. 🕯 ТИФ — ВОРОГ, ЯКИЙ НЕ МАВ ФОРМИ Восени 1919 року українська армія воювала не лише проти військ противника. Епідемія висипного тифу стала справжньою катастрофою. Хворіли тисячі солдатів. Не вистачало: 💊 ліків; 🏥 лікарень; 👨‍⚕️ медичного персоналу; 🧼 засобів гігієни; 🥖 нормального харчування. Подекуди цілі військові частини втрачали боєздатність без жодного пострілу. Саме тому жмеринські події неможливо зрозуміти без цієї трагедії. ⚠️ «ТРИКУТНИК СМЕРТІ» Після втрати Жмеринки становище УНР стало ще гіршим. Наприкінці листопада залишки української армії опинилися в районі Любар — Чортория — Миропіль. Цю ситуацію назвали «трикутником смерті». Українські війська були затиснуті між: 🔴 більшовицькою Червоною армією; ⚪ російською Добровольчою армією; 🇵🇱 польськими військами. До того ж армію продовжував нищити тиф. Здавалося, боротьбу завершено. Але українські вояки вирішили інакше. 🐎 ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД 6 грудня 1919 року частини Армії УНР під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка вирушили у знаменитий Перший зимовий похід.

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 11 🚂 ТАЄМНИЦІ ЖМЕРИНСЬКОГО ВОКЗАЛУ: ФАКТИ Й ЛЕГЕНДИ 📍 Вінницька область Жмеринський вокзал — не просто місце, де чекають на потяг. За понад сто років навколо нього виникло стільки історій і легенд, що сьогодні іноді важко зрозуміти: де правда, а де красивий міський переказ. Тож розбираємося. 🏛 ФАКТ: ВОКЗАЛУ ПОНАД 120 РОКІВ Нову величну будівлю вокзалу спорудили у 1902–1904 роках. Над нею працювали архітектори: 🔹 Зиновій Журавський 🔹 Валеріян Риков 🔹 Іван Бєляєв Будівля стала одним із головних символів міста. 🚢 ФАКТ: ВОКЗАЛ НАГАДУЄ КОРАБЕЛЬ Якщо подивитися на споруду в цілому, її обриси справді нагадують великий корабель. Криті платформи порівнюють із палубами, а центральну частину — з капітанським містком. Це породило красивий образ: «корабель, який прямує до Одеси й Чорного моря». Саме тому Жмеринський вокзал часто називають вокзалом-кораблем. 👑 «ЦАРСЬКИЙ ЗАЛ» У будівлі існувало спеціальне приміщення, яке сьогодні називають «царським залом». Воно мало окремий вихід до платформи. Такі приміщення використовували для прийому високопоставлених пасажирів. З Жмеринським вокзалом пов'язують і відвідання міста імператором Миколою II. 🌹 Місцеві перекази навіть розповідають, що перед його приїздом біля спеціальної альтанки розкидали пелюстки троянд. Але тут уже починається територія переказів. 😮 НАЙВІДОМІША ЛЕГЕНДА ЖМЕРИНКИ Існує історія, нібито Микола II, побачивши новий вокзал, настільки сильно ним захопився, що висловився дуже емоційно. Архітектор Зиновій Журавський нібито вирішив, що імператор незадоволений його роботою, і після цього наклав на себе руки. Звучить як сюжет фільму. Але... ❌ ЦЕ ЛЕГЕНДА. Історичні дані свідчать, що Журавський продовжував працювати архітектором і після спорудження Жмеринського вокзалу. Тобто знаменитий переказ про трагічну смерть архітектора не підтверджується документами. 🍽 РЕСТОРАН НА ВОКЗАЛІ Стара Жмеринка була важливим місцем пересадки пасажирів. Тому вокзал мав не лише каси та зали очікування. Тут працював вокзальний ресторан. Для початку XX століття це була важлива частина великих залізничних станцій. Поки пасажири чекали наступного потяга, вони могли пообідати або відпочити. Місцеві краєзнавці зберегли спогади навіть про кухарів і страви старого вокзального ресторану. 🚪 СЛУЖБОВИЙ СВІТ, ЯКОГО ПАСАЖИР НЕ БАЧИТЬ Великий вокзал — це набагато більше, ніж зал очікування. За дверима, куди звичайний пасажир не заходив, працювали: 🚂 залізничники; 📨 службовці; 🎫 касири; 📞 працівники зв'язку; 👨‍🔧 технічний персонал. Тисячі людей протягом десятиліть забезпечували роботу станції. Саме вони створювали той невидимий механізм, завдяки якому величезний залізничний вузол працював цілодобово. 🔦 А ЩО З ПІДЗЕМНИМИ ХОДАМИ? Ось тут треба бути особливо обережними. У Жмеринці справді відомі старі підземні ходи, про які розповідають працівники міського історичного музею. Відомо також, що частиною таких підземель користувалися під час Другої світової війни. Але твердження про якусь величезну таємну систему тунелів безпосередньо під вокзалом документально підтверджене недостатньо. Тому не будемо перетворювати легенду на історичний факт. 🔎 Можливо, майбутні дослідження відкриють тут ще багато нового. 🚂 «ВОРОТА ЄВРОПИ» Старі залізничники називали Жмеринський вокзал «Воротами Європи». І це не дивно. Через Жмеринку проходили колії в напрямках: ➡️ Києва ➡️ Одеси ➡️ Поділля ➡️ західного кордону На початку XX століття людина могла приїхати сюди з невеликого подільського села, сісти на потяг — і опинитися зовсім в іншій частині Європи. 🇺🇦 ВОКЗАЛ БАЧИВ УКРАЇНСЬКУ ІСТОРІЮ За свої понад 120 років ця будівля бачила неймовірно багато. 🚂 потяги Російської імперії; 🇺🇦 вояків та керівників УНР; ⚔️ військові ешелони двох світових воєн; 🕯 роки окупації; 🏗 післявоєнну відбудову; ☭ радянські поїзди;

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 10 🏘 СТАРІ ВУЛИЦІ ТА БУДИНКИ ЖМЕРИНКИ 📍 Вінницька область Іноді історію міста можна прочитати просто на його вулицях. Будинок, повз який ми проходимо щодня, сто років тому міг бути гімназією, міською управою або садибою заможної родини. Жмеринка зберегла чимало таких місць. 🚂 ПЕРША ВУЛИЦЯ МАЙБУТНЬОГО МІСТА Коли біля нової залізничної станції почали селитися працівники, одним із перших будував житло машиніст Бєлінський разом із синами. З кількох таких будинків поступово сформувалася перша вулиця нового залізничного поселення. Сьогодні вона носить ім’я Івана Франка. Цікаво, що стара Жмеринка буквально починалася з осель залізничників. 🏛 ГРАФСЬКА ВУЛИЦЯ Однією з найважливіших вулиць молодого міста була Графська. Її назва нагадувала про графа Дмитра Гейдена, якому належали значні землі в цій місцевості. Сьогодні це вулиця Центральна. Саме тут, у будинку №24, з 7 січня 1905 року працювали міське управління та приймальня першого міського голови Жмеринки Карла Вронського. 🏛 Цей старий будинок зберігся. Нині в ньому працює Міський історичний музей Жмеринки. У музеї можна побачити старі фотографії міста, листівки із зображенням станції, меблі, документи та особисті речі жмеринчан кінця XIX — початку XX століття. 🏡 САДИБА ГРАФА ГЕЙДЕНА Ще один будинок, пов’язаний із графом Гейденом, зберігся на розі вулиць Шевченка та Литвиненка. Колись це була його садиба. Будівлю відреставрували, а певний час тут розміщувався краєзнавчий музей. Так серед сучасної забудови Жмеринки залишилася частинка міста часів, коли навколишні землі належали графським родинам. 📚 СТАРІ ГІМНАЗІЇ На початку XX століття Жмеринка швидко зростала — і місту були потрібні школи. У 1906 році відкрилася чоловіча гімназія. У 1909 році її перевели до нового приміщення. Ця споруда збереглася — сьогодні вона пов’язана з одним із міських навчальних закладів. 👩‍🎓 У тому ж 1909 році Ганна Лукашевич у власному будинку заснувала жіночу гімназію. А в 1912 році в місті почало працювати вище початкове училище для хлопчиків. Тобто вже перед Першою світовою війною Жмеринка мала досить розвинену систему освіти. 🏚 НЕ ВСЕ ВДАЛОСЯ ЗБЕРЕГТИ На жаль, частина старої Жмеринки втрачена. Перша будівля чоловічої гімназії в радянські часи використовувалася як пошта. До кінця XX століття споруда опинилася в аварійному стані. У 1999 році її знесли. Зникали й інші старі будинки, а місто перебудовувалося відповідно до потреб нових часів. 🛣 ВУЛИЦІ ЗМІНЮВАЛИ НАЗВИ РАЗОМ З ІСТОРІЄЮ За понад сто років назви багатьох жмеринських вулиць змінювалися неодноразово. У старих документах можна зустріти назви: 🏛 Графська 🚂 Вокзальна 🏘 Олександрівська 🏘 Миколаївська 🏘 Андріївська 🏘 Кишинівська Після встановлення радянської влади багато дореволюційних назв замінили іменами революційних та комуністичних діячів. А після відновлення незалежності України розпочався зворотний процес. У межах декомунізації Жмеринка отримала, зокрема: 🇺🇦 вулицю Свободи; 🇺🇦 вулицю Національну; 🎼 вулицю Миколи Леонтовича; 📖 вулицю Григорія Сковороди; 🏛 алею Графа Гейдена; 🏗 вулицю Архітектора Журавського. Тож навіть назва вулиці може розповісти цілий розділ історії міста. 🎬 КІНОТЕАТР «МІРАЖ» У старій Жмеринці існував і кінотеатр «Міраж». Кіно на початку XX століття було справжнім дивом — рухомі зображення збирали цілі зали глядачів. Стара будівля пережила зміну епох і призначень. Сьогодні працівники міського музею включають історію «Міражу» до екскурсій старими будинками Жмеринки. 🔎 А ПІД ЗЕМЛЕЮ — ЩЕ ОДНА ЖМЕРИНКА Місцеві музейники розповідають також про старі підземні ходи. Відомо, що деякі з них використовувалися під час Другої світової війни. Скільки таких переходів ще приховано під старими кварталами — питання для подальших досліджень. 🏘 МІСТО, ЯКЕ МОЖНА ЧИТАТИ Наступного разу, проходячи Центральною, Івана Франка чи старими кварталами біля вокзалу, спробуйте подивитися на Жмеринку інакше. Понад сто років тому цими вулицями ходили: 🚂 перші залізничники; 🎩 графські службовці; 📚 гімназисти; 🛒 торговці; ✡️ ремісники;

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 9 ⛪ ХРАМИ І СИНАГОГИ СТАРОЇ ЖМЕРИНКИ 📍 Вінницька область Жмеринка виросла біля залізниці, куди приїжджали люди різних національностей і віросповідань. Тому історію міста можна читати не лише за старими будинками та коліями, а й за його храмами. ⛪ ЦЕРКВА АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА Одна з найдавніших святинь цієї місцевості пов'язана з Великою Жмеринкою, яка колись була окремим селом. Історичні довідники датують церкву Архістратига Михаїла 1785 роком. У 1879 році її перебудували. Це означає, що православна історія цієї частини сучасної Жмеринки почалася задовго до того, як сама Жмеринка офіційно стала містом. ⛪ ЦЕРКВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ Ще одна давня православна святиня Жмеринки — церква Святого Миколая, яку датують 1883 роком. На той час залізничне поселення вже швидко розросталося. Навколо станції з'являлися нові будинки, вулиці, школи та майстерні — а разом із новими мешканцями виникала потреба в храмах. ⛪ КОСТЕЛ СВЯТОГО ОЛЕКСІЯ Однією з найпомітніших архітектурних споруд Жмеринки став римо-католицький костел Святого Олексія. Католицька громада кілька років намагалася отримати дозвіл на його спорудження. У 1904 році дозвіл нарешті було отримано. Будівництво тривало до 1910 року. 📅 17 липня 1910 року костел освятили, хоча внутрішнє облаштування продовжувалося ще кілька років. Гострий шпиль храму став однією з характерних деталей міського краєвиду. У радянський час храм пережив складний період: релігійні споруди закривали, перебудовували й використовували для інших потреб. Згодом костел повернули римо-католицькій громаді. ✡️ ЄВРЕЙСЬКІ СИНАГОГИ На початку XX століття значну частину населення Жмеринки становили євреї. Тому в місті діяло одразу кілька синагог. Цікаво, що деякі з них отримували народні назви за професіями людей, які там молилися. Існували, зокрема: ✡️ Велика синагога; 👞 синагога шевців; 🥩 синагога м'ясників. Велика синагога була не тільки місцем молитви. Люди залишалися там для вивчення Тори й Талмуду, тому споруда фактично виконувала й освітню функцію. За радянської влади її перебудували під клуб. 🏛 У колишній будівлі Великої синагоги згодом розміщувався будинок культури. ✡️ СИНАГОГА М'ЯСНИКІВ Найцікавіша доля випала так званій синагозі м'ясників, збудованій на початку XX століття. Вона діяла навіть у перші десятиліття радянського періоду. У 1962 році синагогу закрили. Пізніше в її приміщенні працювали дитяча бібліотека та інші установи. А вже у 2000-х роках будівлю повернули єврейській громаді. Сьогодні це одна з небагатьох старих жмеринських синагог, яка знову використовується за релігійним призначенням. 🏙 МІСТО РІЗНИХ КУЛЬТУР У старій Жмеринці поруч жили: 🇺🇦 українці; 🇵🇱 поляки; ✡️ євреї; та представники інших народів. Православна церква, католицький костел і синагоги існували в одному невеликому залізничному місті. Саме це й сформувало особливе культурне обличчя Жмеринки. 🚂 Поїзди привозили сюди людей. 🏠 Люди залишалися жити. ⛪ Будували храми. 📚 Відкривали школи. 🛒 Створювали майстерні та крамниці. Так із невеликої станції поступово народжувалося справжнє багатокультурне місто. 💙💛 Старі храми Жмеринки — це не просто архітектура. Це пам'ять про покоління людей різних культур і віросповідань, які разом створювали історію міста. 👉 «Україна: історія та факти» @ukraina_istoriya_365 #Жмеринка #Вінниччина #ХрамиЖмеринки #КостелСвятогоОлексія #ЄврейськаСпадщина #Поділля #ІсторіяУкраїни #ІсторіяМіст

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 8 👤 ВІДОМІ ЛЮДИ ЖМЕРИНКИ 📍 Вінницька область Історію міста створюють не лише вокзали, вулиці та старі будинки. Її створюють люди. Жмеринка дала Україні відомих художників, а з містом пов’язані письменники, винахідники та діячі, чиї імена залишилися в історії. 🎨 АНАТОЛІЙ БАЗИЛЕВИЧ 7 червня 1926 року в Жмеринці народився Анатолій Базилевич — один із найвідоміших українських художників-ілюстраторів XX століття. Саме його малюнки до «Енеїди» Івана Котляревського стали класикою української книжкової графіки. Він також ілюстрував твори: 📖 Тараса Шевченка; 📖 Миколи Гоголя; 📖 Марка Вовчка; 📖 Григорія Квітки-Основ’яненка та інших письменників. У 1993 році Анатолій Базилевич отримав звання Народного художника України. Так уродженець невеликої Жмеринки залишив свій слід у книгах, які читали мільйони українців. ✍️ ЮРІЙ СМОЛИЧ Із Жмеринкою пов’язана й молодість відомого українського письменника Юрія Смолича. Він навчався тут у гімназії та робив перші кроки у трудовому житті. Згодом Смолич став письменником, журналістом і автором численних романів та оповідань. Отже, Жмеринка була одним із міст, де формувався майбутній український літератор. 🍲 АНТОН ТУРЧАНОВИЧ — КУХНЯ НА КОЛЕСАХ А тепер дуже незвичайна історія. Наприкінці XIX століття у Жмеринці служив військовий Антон Турчанович. У 1898 році, перебуваючи у 12-му полку, він почав працювати над кресленнями власної конструкції похідної польової кухні на колесах. Ідея була простою, але дуже важливою: 🔥 їжу можна було готувати для солдатів безпосередньо під час пересування військової частини. Його конструкція стала одним із відомих ранніх зразків мобільної польової кухні. Сьогодні у Жмеринці встановлено меморіальну дошку на згадку про Турчановича. 🎨 ВАЛЕРІЙ БРЕЗДЕНЮК Ще одне ім’я нерозривно пов’язане із сучасною історією Жмеринки. Валерій Брезденюк народився тут у 1963 році. Він був підприємцем і незвичайним художником — створював картини у техніці ебру, тобто малював фарбами на поверхні води. Його роботи дивували глядачів своєю технікою та красою. 🇺🇦 У 2013–2014 роках Валерій Брезденюк став активним учасником Революції Гідності. 18 лютого 2014 року він загинув у Києві. Посмертно Валерію Брезденюку присвоїли звання Героя України. У рідній Жмеринці його ім’ям названа вулиця та встановлені пам’ятні дошки. 🕯 Він став одним із Героїв Небесної Сотні. ❤️ ЖМЕРИНКА — ЦЕ ЛЮДИ Художник, який подарував Україні знамениті образи «Енеїди». Письменник, який провів тут частину своєї молодості. Винахідник, який креслив у Жмеринці кухню на колесах. Художник і Герой України, який віддав життя під час Революції Гідності. У кожного — своя доля. Але всі вони залишили частинку своєї історії у Жмеринці. 💙💛 Бо справжня історія міста — це передусім історія людей, які тут народжувалися, жили, працювали, творили й боролися за Україну. 👉 «Україна: історія та факти» @ukraina_istoriya_365 #Жмеринка #Вінниччина #АнатолійБазилевич #ЮрійСмолич #ВалерійБрезденюк #ІсторіяУкраїни #ІсторіяМіст

#МістаУкраїни

🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 7 ✡️ ЄВРЕЙСЬКА ЖМЕРИНКА: ГРОМАДА, ШКОЛИ ТА СИНАГОГИ 📍 Вінницька область Стара Жмеринка була багатонаціональним містом. Разом з українцями, поляками та представниками інших народів тут протягом десятиліть жила велика єврейська громада, яка залишила помітний слід в історії міста. 🚂 ГРОМАДА ЗРОСТАЛА РАЗОМ ІЗ ЗАЛІЗНИЦЕЮ Коли у другій половині XIX століття Жмеринка почала швидко розвиватися як залізничний вузол, сюди приїжджали торговці, ремісники, службовці та робітники. Серед них було багато єврейських родин. 📊 За переписом 1897 року, у Жмеринці проживало 2396 євреїв. До 1910 року їхня кількість зросла приблизно до 3234 осіб. Єврейська громада стала важливою частиною економічного та культурного життя молодого міста. 🧵 ЧИМ ЗАЙМАЛИСЯ ЛЮДИ? Єврейські мешканці Жмеринки працювали: 🔨 ремісниками; 🧵 кравцями; 👞 шевцями; 🛒 торговцями; 🚂 працівниками, пов'язаними із залізницею; 📚 учителями та службовцями. У 1920-х роках частина продовжувала займатися торгівлею й ремеслами, а пізніше дедалі більше людей працювали на державних підприємствах та в установах. ✡️ СИНАГОГИ ЖМЕРИНКИ Зі зростанням громади з’являлися молитовні будинки. Перша синагога в молодій Жмеринці діяла вже у 1870-х роках. На початку XX століття релігійне життя було дуже активним. За історичними відомостями, у 1910 році в Жмеринці діяло сім синагог. Кожна могла бути пов'язана з певною частиною громади або професійним середовищем. До наших днів історична єврейська спадщина міста збереглася лише частково. Однією з найвідоміших пам'яток є будівля, відома як «синагога м'ясників». 📚 ЄВРЕЙСЬКІ ШКОЛИ Громада приділяла велику увагу освіті. У 1896 році відкрилася початкова єврейська школа для хлопчиків. На початку XX століття з'явилася також школа для дівчат. У 1909 році в місті вже діяли три єврейські навчальні заклади — чоловічий, жіночий та змішаний. Існувала також Талмуд-Тора, де традиційно навчалися, зокрема, діти з незаможних родин. 📖 МОВА ЇДИШ Після встановлення радянської влади релігійне життя почало обмежуватися. Водночас у 1920-х роках у Жмеринці діяли школи з навчанням мовою їдиш. Працював єврейський культурний осередок. Їдиш можна було почути не лише вдома чи на вулиці — цією мовою навчали дітей і ставили театральні вистави. Згодом радянська політика змінилася. До кінця 1920-х — у 1930-х роках єврейські навчальні та культурні установи поступово закривали або переводили на інші мови навчання. ⚠️ ПОГРОМИ Історія громади мала й трагічні сторінки. У 1881 році в Жмеринці стався єврейський погром. Ще один великий погром відбувся під час революційних подій 1905 року. Такі спалахи насильства були частиною ширшої хвилі антиєврейських погромів у тодішній Російській імперії. Незважаючи на це, громада продовжувала жити, працювати й розбудовувати місто. 🏙 НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ До кінця 1930-х років у Жмеринці проживало приблизно 4630 євреїв. Це була велика громада — майже кожен п'ятий мешканець міста. Більшість займалася ремеслами, працювала на підприємствах, у державних установах та інших сферах міського життя. Діяла також школа з навчанням їдишем. 👨‍👩‍👧‍👦 Люди жили звичайним життям: ходили на роботу; відправляли дітей до школи; створювали родини; святкували весілля; відвідували родичів; зустрічали свята. Вони ще не знали, що 1941 рік назавжди змінить їхній світ. ⚔️ Після початку німецько-радянської війни значна частина мешканців змогла евакуюватися на схід завдяки залізниці. А ті, хто залишився, незабаром опинилися перед страшною реальністю окупації. У Жмеринці було створено єврейське гетто. Але це вже історія, про яку ми розповіли в Частині 3 нашої серії. 🕯 ПАМ'ЯТАТИ НЕ ЛИШЕ ТРАГЕДІЮ Коли ми говоримо про єврейську історію Жмеринки, важливо пам'ятати не тільки Голокост. До війни це були десятиліття життя: ✡️ синагоги; 📚 школи; 🧵 майстерні; 🛒 магазини; 🎭 культура;

#МістаУкраїни