Ціна Держави

Чому в Україні вкладають не у переробку, а виробляють сировину?
До попереднього посту про \"соєво-ріпакові правки\".

Раніше, коли були молодими і зеленими, була уява, що українські підприємці якісь недалекоглядні: замість того, щоб створювати виробництво з доданою вартістю, вони продають сировину, а нам потім перероблена сировина потрапляє в країну у вигляді товарів: меблі, макаронні вироби тощо.

Ніби треба підприємцю відкрити очі і розповісти, що можна заробляти більше, якщо буде товар з доданою вартістю.

Потім трохи поспілкувалися з підприємцями, розібралися в темі і прийшли до невтішних висновків.

Проблема не в тому, що хтось чогось не розуміє. А в тому, що на кожному етапі ускладнення виробничого ланцюжка суттєво зростають ризики. Наприклад, якщо в тебе розростається бізнес і по оборотам переходить певну межу, то тобою починають активніше цікавитися податківці і доїти - або для виконання плану по порушникам і штрафам, або для особистого збагачення.

З іншого боку, ви хочете побудувати завод в полі. Вам потрібно приєднатись до електромереж. А це не можна зробити швидко і без хабарів. МИ про це докладно писали тут.

Якщо твій заводік, який ти з нервами і безсонними ночами таки під\'єднав до електромереж, він запрацював і приносить непогані доходи, то на обрії можуть з\'явитися рейдера, або ваш партнер по бізнесу стане рейдером і відіжме актив. Поцікавтеся історією як горезвісний ватнік Міхаіл Добкін рейдернув у партнера \"Епікур\" (виробництво курятини).

Так, є ті, хто готові ризикувати (або мають надійний дах, або купують дах) і готові створювати вертикально-інтегровані компанії як скажімо \"Наша Ряба\" (власне виведення курятини, виробництво напівфабрикатів та готової продукції як снеки чи мережа фастфуду Donner). Або \"Метінвест\" Ахметова до 2014 року, коли компанія мала повний цикл - від видобутку залізно-рудної сировини до виплавки слябів, арматури та труб.

Для більшості ця опція недоступна. Тому український підприємець приймає найраціональніше рішення - зменшення послідовності дій та ланцюжків від виробництва свого товару до отримання грошей. Саме тому фермерам безпечніше виростити соняшник, ріпак чи пшеницю і одразу його продати, отримати кошти і жити далі роздумами про новий вражай. А не створювати собі додаткові ризики.

Українські політики, які приймають рішення про \"покращення економіки\" або цього не розуміють і вірять, що \"інвестняня\" вирішить всі проблеми.

Або чудово розуміють і просто пропонують популістські рішення, аби імітувати роботу, при цьому не лізе у фундаментальні проблеми.

Або займаються відвертим лобізмом на користь конкретних сил. Як це робив екс-нардеп у минулому скликанні Віктор Галасюк зі своїми ініціативами \"купуй українське\" (держзакупівлі українських товарів, навіть якщо ціна вища за іноземні) та податкові пільги індустріальним паркам (щоб Василь Хмельницький зекономив кошти на своєму індустріальному парку у Білій Церкві).

Ось такі реалії. Але ми віримо, що зможемо змінити, бо інакше не займалися \"Ціною держави\", а пішли б працювати до Ахметова (як це свого часу робив адмін).

📩 Підписуйся на \"Ціну держави\"