Ціна Держави

Продовження
При цьому сильних позапарламентських партій чи лідерів із конструктивною програмою також не спостерігається. Хіба що Залужний здобув популярність, але навіть якби він зважився йти в політику, — у нього немає ні компетенцій, ні ідеології, ні структури. Ми вже бачили щось подібне у 2019 — краще не повторювати. Тим більше, що за його спиною неминуче з’являться малосимпатичні «системні» діячі — як це вже трапилося частково з командою Зеленського. А з військовими у владі ще складніше — вони звикли до наказів, а не до демократії. Саме тому, окрім рідкісних винятків на кшталт Де Голля чи Петера Павела, досвід воєнних лідерів у політиці переважно невдалий: на одного Де Голля припадають десятки Мугабе, Гальтьєрі, Зія-уль-Хаків.

Отже, проблема, на жаль, системна. І як її вирішити — незрозуміло. Неправильні та егоїстичні дії Порошенка і Яценюка прирекли Україну на перемогу популістів у 2019. Зеленський просто випередив Тимошенко — у Порошенка шансів у другому турі не було. Зараз, якщо вдасться зберегти Україну, ситуація може повторитись у ще гіршому вигляді — влада й опозиція змагатимуться в популізмі. Але до цього ще далеко — спершу треба вижити...

Проте вже зараз слабкість і неконструктивність опозиції зменшує наші шанси на перемогу.

@costukraine