Коли душа оголюється,
поряд завжди збираються люди.
Одні, сміючись,
показують на неї пальцями.
Інші мовчать,
про щось демонічно мріючи.
Пізніше,
за пляшкою доброго вермуту,
у гурті подібних до себе,
вони називатимуть це
дешевим стриптизом,
який ніколи не стане шоу.
І тільки вдома,
глибоко під подушкою,
коли очі уже закриті,
а снів ще немає,
гаряча сльоза –
стежинка між вчора і завтра –
стане для кожного з них
останнім спасінням.
... More