Чемпіон

Роман Свічкар став одним із творців командного "срібла" збірної України на чемпіонаті світу з фехтування. В ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" 33-річний шпажист поділився емоціями після здобуття нагороди, розповів про вирішальні поєдинки, атмосферу в команді та оцінив свій виступ на світовій першості.

– Третя медаль чемпіонату світу для тебе. Востаннє ти був на п'єдесталі ЧС у 2019 році. Які емоції зараз?

– Дуже радий, що нам вдалося здобути командну медаль. Це була велика мрія, адже з 2022 року збірна України не мала нагород на чемпіонатах світу. Ми багато говорили про це, готувалися, вірили, що можемо змінити цю історію. І цього літа вдалося взяти медалі і на чемпіонаті Європи, і на чемпіонаті світу. Це результат роботи всієї делегації, тому для мене ця нагорода має особливу цінність.

– Я пам'ятаю, як в інтерв'ю ти розповідав про бажання здобути медаль ЧС саме цього року. Чи здійснилися твої плани на 100%?

– Сезон був дуже непростим, але наша команда підійшла до головного старту року в оптимальній формі. Перед чемпіонатом ми провели тренувальний збір у Гонконзі, що допомогло акліматизуватися та правильно налаштуватися. Ми цілий рік працювали саме заради цього турніру, і я щасливий, що вдалося показати свій максимум саме на чемпіонаті світу.

– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану. Здавалося, що твої партнери по команді виглядали дещо затиснутими. Чи підтвердиш це і з чим можеш пов'язати?

– У фіналі, якщо чесно, моя команда виступила навіть сильніше за мене. Вони були дуже добре готові, показали якісне фехтування. Я ж у певних моментах припустився помилок і не зробив усього, що міг. Але ми залишалися єдиним колективом, підтримували один одного і в підсумку гідно завершили турнір.

– Команду Казахстану тренує український наставник Олександр Горбачук. Чи знайомий ти з ним особисто і чи спілкувалися ви з ним після цього поєдинку?

– Окремо хочу сказати про Олександра Горбачука. Він із мого рідного міста і є одним із найуспішніших тренерів сучасності. Я знайомий із його родиною ще з дитинства, тому дуже пишаюся можливістю спілкуватися з ним, отримувати поради та надихатися його прикладом. Після змагань ми зустрілися, поспілкувалися, сфотографувалися. Для мене це дуже цінно, коли люди, яких ти вважаєш легендами спорту, знаходять час поспілкуватися з тобою. Це мотивує ще більше працювати, розвиватися і прагнути нових висот.





Національна федерація фехтування України




– Твій партнер по команді Євген Макієнко сказав, що ця нагорода повністю твоя заслуга. Ти не погоджуєшся з цим?

– Особливо хочу подякувати своїм партнерам по команді. Я переконаний, що вже сам виклик до збірної – це велика честь. Кожен зробив свій внесок у цю медаль. Наприклад, Євген Матвієнко після дуже важкого бою допоміг мені психологічно. Після зустрічі зі збірною Польщі я був емоційно виснажений, але саме він знайшов потрібні слова, допоміг заспокоїтися, переключитися і знову повірити в себе. У той момент він був не лише спортсменом, а й справжнім психологом.

Наш тренерський штаб також виконав величезну роботу. Ми детально розбирали суперників, переглядали відео, обговорювали тактику й готувалися до кожного поєдинку.

– Чвертьфінал та півфінал. Долю поєдинку вирішував укол, якого завдавав саме ти. Розкажи про ці уколи і як ти себе внутрішньо налаштовував на ці моменти.

– На такому рівні вже недостатньо просто добре фехтувати – потрібно бути максимально готовим психологічно. Перед стартом я багато молився, просив не про особисту перемогу, а щоб усе склалося добре для нашої команди. Під час боїв я намагався відключити емоції, не думати про прізвища суперників чи рахунок, а концентруватися лише на кожній наступній дії та правильному рішенні.

– Якщо говорити загалом про твій виступ на ЧС, як ти можеш себе оцінити і що не вдалося реалізувати в індивідуалці?

– Якщо говорити про особистий результат, то в індивідуальних змаганнях я посів 11-те місце, а зараз займаю 10-ту сходинку світового рейтингу. Звичайно, кожен спортсмен мріє про золото, але чемпіонат світу – це турнір, де може статися все, що завгодно. Тут дуже багато сильних суперників і факторів, які впливають на результат. Тому, попри все, я радий, що в командних змаганнях ми змогли досягти такого історичного успіху.

Цей чемпіонат світу був особливим ще й тим, що багато фаворитів несподівано вибули вже на ранніх стадіях. Турнір вийшов дуже непередбачуваним, але саме такі старти й показують справжній рівень спортсмена та команди. Ми багато працювали заради цієї медалі, і тепер не збираємося зупинятися. Попереду ще більше роботи, навчання, міжнародних стартів і нових цілей. Ми продовжуємо рухатися вперед.













Читайте також :


Відео







Історична медаль Полозюк, срібло шпажистів і драматична перемога над росіянками: підсумки ЧС-2026 для України