Суспільне

Увечері 7 листопада російські війська повторно атакували Одесу . Унаслідок удару загинула одна людина, пошкоджень зазнала інфраструктура.Про це повідомив очільник Одеської міської військової адміністрації Сергій Лисак.За його інформацією, внаслідок повторної атаки загинула одна людина. Які саме об'єкти інфраструктури зазнали пошкоджень, наразі не уточнюють.Раніше, 7 листопада, російська армія вже атакувала Одесу. Тоді пошкоджень зазнав приватний житловий будинок, а в господарській споруді виникла пожежа. Загиблих і травмованих унаслідок цього удару не було.Також російські війська атакували північ Одеської області. Як повідомив очільник Одеської ОВА Олег Кіпер, ударний безпілотник влучив у приватний житловий будинок. Крім того, загорілася надвірна споруда.Інформації про поранених унаслідок атаки на півночі області не надходило. На місці працювали відповідні служби, які ліквідовували наслідки удару. Читайте нас у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Vіbеr , Fасеbооk , Іnstаgrаm та ТіkТоk : головні новини Одеси та області.Стежте за головними новинами Одещини в Gооglе Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.

Вдень 7 листопада на автодорозі Дергачі — Козача Лопань, неподалік села Безруки, FРV-дрон атакував автомобіль. Унаслідок влучання загинула пасажирка.Про це увечері 7 листопада повідомили в Харківській облпрокуратурі.За її даними, влучання сталося близько 15:00.«FРV-дрон влучив в автомобіль, який рухався дорогою. Внаслідок влучання загинула пасажирка транспортного засобу. Водійка не постраждала та по медичну допомогу не зверталася», — пишуть в прокуратурі. Підписуйтесь на новини Харкова та області в Теlеgrаm , ТіkТоk , WhаtsАрр , Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm , Yоutubе , Gооglе

Російські військові вдень атакували Одесу безпілотником. Він влучив у приватний житловий будинок, повідомили в міській військовій адміністрації. Також пошкоджень зазнала сусідня будівля, де розташоване відділення Укрпошти. Загиблих і травмованих немає.Унаслідок влучання безпілотника приватний будинок зазнав значних руйнувань. Його власник Петро розповів Суспільному, що під час атаки перебував удома разом із родиною. Люди встигли вийти з будинку, взявши із собою документи. «Ми зайшли в кухню повечеряти, і воно якраз "прилетіло". Правда, ніхто не постраждав, слава Богу. Ну що, стеля погоріла, пів стіни немає. Даху немає. Погано, що зима на носі», — розповів чоловік.Перший заступник міського голови Одеси Олександр Філатов повідомив, що будинок суттєво пошкоджений, однак, за попередніми висновками експертів, його можна відновити. «Він суттєво пошкоджений. На щастя, наші експерти вже говорять, що не буде визнаний знищеним. Відповідно його можна відновити», — зазначив посадовець.За словами Філатова, під час атаки в будинку перебувала родина, яка за кілька хвилин до влучання вийшла до літньої кухні. Ніхто з людей не травмувався.Вибухова хвиля також пошкодила сусідні будівлі — там вибило вікна та двері. На місці розгорнули оперативний штаб. Комунальні служби прибирають територію, допомагають мешканцям закривати пошкоджені вікна й двері та вирішувати питання з ночівлею. «Працівники житлово-комунального сервісу знаходяться тут, консультують населення, а також допомагають ліквідувати ці наслідки — прибрати територію, і, в першу чергу, закрити вікна, двері, допомогти переночувати мешканцям», — пояснив Олександр Філатов.Пошкоджень зазнала і будівля, де працює одне з відділень Укрпошти. Вибуховою хвилею там вибило вікна та двері. У момент атаки всередині перебували працівники та відвідувачі, однак ніхто з них не травмувався.Керівниця відділення Марія розповіла, що після атаки на місце прибули люди, які допомагають усувати наслідки пошкоджень. «Приїхали люди допомогти нам з нашою проблемою. І комунальники допомагають Укрпошті», — зазначила вона.Очевидиця атаки Анастасія розповіла, що в момент прольоту безпілотника її діти перебували на вулиці, а сама вона була вдома. Почувши наближення дрона, діти почали шукати укриття. «Діти були надворі в цей момент, я — вдома. Коли шахед пролітав над нашою головою, діти кинулися хто куди — хто у підвал, хто у парадну. Я у вікно кричала їм, щоб ховалися в укриття. Слава Богу, що ми відбулися легким переляком», — поділилася жінка.За інформацією Одеської міської військової адміністрації, внаслідок атаки загиблих і травмованих немає. Читайте нас у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Vіbеr , Fасеbооk , Іnstаgrаm та ТіkТоk : головні новини Одеси та області.Стежте за головними новинами Одещини в Gооglе Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.

У листопаді 2026 року стало відомо про загибель українських захисників з Харківщини . Про смерть військовослужбовців офіційно повідомили громади чи університети. Список не є вичерпним.Житель Сахновщинської громади Сергій Мерзлікін загинув 17 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі Дронівки Бахмутського району Донеччини, повідомили на сторінці громади в соціальній мережі Fасеbооk.Він проходив службу на посаді навідника аеромобільного батальйону.Полеглого військового поховали 2 листопада у селі Бондарівці. Йому було 33 роки.Солдат 1-го окремого штурмового полку ЗСУ Сергій Кіріченко помер у лікарні в Кропивницькому під час лікування після отриманого поранення, повідомив начальник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.Сергій Кіріченко народився у селищі Відродженівському Золочівської громади, але з дитинства проживав та навчався у Дергачах. Він закінчив місцевий ліцей №2, а після — навчався у Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі, де опанував спеціальність зварювальника.«Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, під час війни в Нагірному Карабасі, Сергій Кіріченко проходив військову службу в прикордонних військах у Гадрутській військовій частині. У навчальному підрозділі він додатково опанував кухарську справу, яка стала його захопленням та однією з особливих здібностей», — йдеться у повідомленні.Сергій Кіріченко приєднався до 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла у травні 2025 року. Під час стрілецького бою з росіянами поблизу Рівнопілля Запорізької області військовий зазнав поранень — його евакуювали до одного з медзакладів у Кропивницькому. Лікарі робили все можливе, однак врятувати Сергія не вдалося — він помер від ускладнень, спричинених пораненням.Начальник МВА Задоренко додав, що Сергій Кіріченко полюбляв грати в лото, шахи, нарди. Також він брав участь у зйомках кількох фільмів, ток-шоу, любив читати, співати та готувати.Полеглого захисника поховали на Алеї слави у Дергачах. На момент смерті йому було 55 років. У Сергія залишилися мати, сестра, племінники та їхні сім'ї.50-річний сержант Олександр Полешко загинув 29 жовтня 2026 року в клінічній лікарні міста Києва, повідомили в Лозівскій громаді.Захисник народивя у селі Смирнівці Лозівкого району.Після закінчення школи пройшов строкову військову службу у лавах ЗСУ. Згодом вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ.«Понад 25 років він віддав службі в Лозівському районному відділі поліції. Розпочинав свій професійний шлях у патрульно-постовій службі, стояв на варті громадського порядку, а завершив багаторічну службу на посаді чергового. За ці роки було чимало непростих змін, безсонних ночей, відповідальних рішень і викликів. Але Олександр залишався вірним обраній справі до останнього дня своєї служби», — пишуть у громаді. Після виходу на пенсію Олександр мріяв про просте людське щастя — більше часу проводити з родиною, радіти кожному дню поруч із найдорожчими людьми. Адже сім'я була для нього цілим світом. Дружину, синів, рідних він любив безмежно й заради них був готовий на все. Хотів жити, бачити, як дорослішають діти, радіти їхнім успіхам, бути поруч, оберігати та підтримувати.Та повномасштабне російське вторгнення у 2022 році зруйнувало мирні плани мільйонів українських родин.Олександр Полешко добровільно став до лав захисників України. Спочатку проходив службу у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», був головним сержантом першого стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти першого стрілецького батальйону. Потім обіймав посаду водія-сапера відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу інженерно-дорожньої роти військової частини А4749.«Він мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов'язок, залишаючись вірним військовій присязі та Україні. Та війна залишає страшні рани, які не завжди видно зовні й не завжди вдається подолати навіть найсильнішим», — йдеться у повідомленні.У захисника залишилися дружина, двоє синів, батько та сестра. Олександре, ти все життя захищав людей — спочатку на службі в поліції, а згодом зі зброєю в руках, боронячи Україну від ворога. Ти не шукав слави, не вимагав вдячності, ти просто робив те, що вважав своїм обов'язком.Микола Березін з селища Веселого загинув 8 червня 2024 року поблизу Кліщіївки на Донеччині під час виконання бойового завдання, повідомили в Савинській СВА. Захиснику було 45 років.У березні 2024 року Микола Березін став до лав Збройних Сил України, служив навідником механізованого відділення 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади.2 листопада 2026 року громада попрощалась із захисником, поховали його в рідному селищі.Солдат Ігор Нечепоренко помер 27 жовтня 2026 року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, повідомили в Люботинській міськраді. Захиснику було 36 років.30 липня 2026 року Ігоря Нечепоренка мобілізували. Він проходив службу на посаді марксмена 2-го механізованого відділення 3-го механізованого батальйону.«Ще одне молоде життя обірвалося надто рано… Ще одна родина зазнала непоправної втрати, ще одне ім'я назавжди залишиться у пам'яті нашої громади. Жорстока війна продовжує приносити біль і горе на українську землю, забираючи у родин найдорожчих людей, руйнуючи мрії та залишаючи незагойні рани в серцях», — пишуть у міськраді.Віктор Александров загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелене Поле Донецької області 2 квітня 2025 року та вважався зниклим безвісти, повідомили в Краснокутській громаді. Захиснику на момент загибелі було 53 роки.«Надія виявилася марною… Довге чекання, молитви й віра в те, що Віктор повернеться живим, — усе це тепер змінилося невимовним болем. За результатами експертизи ДНК офіційно підтверджена загибель», — пишуть у міськраді.Військовослужбовець Олексій Попов зі Слобожанської громади загинув 29 жовтня 2026 року, повідомили в міськраді.Захиснику було 43 роки. Він народився 30 березня 1983 року.

Перші жителі Олешків, яких евакуювали з тимчасово окупованої території Херсонщини під час гуманітарної операції, вже виписуються з лікарень. Йдеться про тих, хто завершив лікування та має на підконтрольній Україні території рідних або знайомих, до яких планував переїхати.Про це 7 листопада у Fасеbооk повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.Він додав, що людям продовжують надавати медичну, соціальну та психологічну допомогу. Працівники Центру надання адміністративних послуг та Пенсійного фонду оформлюють довідки ВПО та допомогу на проживання для тих, хто ще не встиг цього зробити.Офіс омбудсмана координує роботу державних служб, благодійних і правозахисних організацій. Окрім фінансової допомоги на проживання, евакуйованим надають іншу додаткову допомогу. Наприклад, вчора олешківці, які потребують окулярів, отримали по три тисячі гривень на їх придбання, повідомив Лубінець.За його словами, для людей, яким нікуди їхати після виписки з лікарні, підібрали варіанти тимчасового житла.« Уже наступного тижня ми будемо допомагати їм добратися в ті регіони України, в які вони бажають, а також розселитися. Опрацьовуються питання догляду за маломобільними людьми та їхнього подальшого проживання», — написав омбудсман.Він залишив у дописі електронну пошту своєї представниці Ольги Алтуніної, яка збирає та координує всю допомогу жителям Олешків — аltunіnаоm@оmbudsmаn.gоv.uа. До неї можуть звертатись громадяни, які готові допомогти евакуйованим з житлом, або мають якісь пропозиції. Що відомо про режим тиші для проведення гуманітарної місії в ОлешкахУ ніч на 2 листопада у тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині закінчився режим тиші, який діяв із 27 жовтня. Україна та Росія виконували взяті зобов'язання, тож до міста вдалося доставити гуманітарну допомогу й вивезти мешканців, які хотіли виїхати.Зранку 31 жовтня до аеропорту Гомеля прибули чотири літаки з евакуйованими жителями Олешків, які захотіли виїхати на підконтрольну Україні територію. Їх пересадили в автобуси, і колона рушила в бік кордону з Україною. Того ж дня президент України повідомив, що українські громадяни з Олешків вже перетнули кордон України на Чернігівщині.Лубінець повідомив, що для евакуації мешканців Олешків підготували 25 автобусів на 750 місць, а також автомобілі швидкої допомоги для маломобільних.Зранку 29 жовтня українська делегація на чолі з омбудсменом Дмитром Лубінцем виїхала у напрямку Олешків на Херсонщині.27 жовтня 2026 року на Херсонщині з 3:00 розпочався режим тиші для проведення гуманітарної місії в Олешках. Відповідальним за координацію процесу під час гуманітарної місії в Олешках на Херсонщині став омбудсман Лубінець. Він виїхав місце, заявив керівник ОП Буданов.23 жовтня перша леді США Меланія Трамп заявила про досягнення домовленості між Україною та Росією щодо перемир'я в районі тимчасово окупованих Олешків на Херсонщині для проведення гуманітарної операції. Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Теlеgrаm , ТіkТоk, WhаtsАрр, Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm та YоuТubе .

Протягом 7 листопада російські війська атакували Нікопольський та Синельниківський райони Дніпропетровщини . Завдали понад десять ударів безпілотниками й артилерією. Через обстріли зазнала поранень одна людина.Про це у Теlеgrаm повідомив очільник обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.У Синельниківському районі росіяни цілили по Межівській громаді. Там травмовано людину.На Нікопольщині під ударами були Нікополь та Марганецька, Мирівська, Покровська громади. Пошкоджено приватні будинки, гараж. Що відомо про обстріли Дніпропетровщини в ніч проти 7 листопадаУ ніч проти 7 листопада війська РФ майже 20 разів атакували чотири райони Дніпропетровщини безпілотниками. У Павлограді загинула людина, ще четверо поранені, серед яких дитина. У громадах Нікопольщини, Дніпровщини та Криворіжжя пошкоджені оселі та інфраструктура. Читайте нас у Теlеgrаm: Суспільне Дніпро

Зона ймовірного дистанційного мінування у Херсоні поширюється на всю територію, куди можуть залетіти російські безпілотники. Безпечних районів немає. За допомогою дронів військові РФ мінують також інші населені пункти області. За даними поліції, під час режиму тиші, який тривав з 27 жовтня по 1 листопада, на правобережжі Херсонщини п'ятеро людей отримали травми внаслідок детонації вибухонебезпечних предметів. Двоє поранених комунальників від початку рокуПрацівники комунального підприємства «Парки Херсона», які щодня працюють у різних районах міста, знаходять міни під опалим листям, у траві та серед побутових відходів.« 100% в місті зараз немає безпечних районів. У Центральному районі був випадок зі сміттєвозом. Він почав пресувати відходи і стався вибух. Ще один вибухонебезпечний предмет здетонував на початку 2026 року, коли наші співробітники завантажували в автомобіль сміттєвий мішок з листям та гіллям», — розповів директор підприємства Володимир Циктор.Тоді обійшлось без поранених. Але були й випадки, коли травм не вдалося уникнути. Лише у 2026 році від вибухонебезпечних предметів постраждали двоє працівників.« Це співробітники зеленого будівництва та відділу ремонтно-будівельних робіт. Перший косив траву й, коли закінчив, відійшов у бік та наступив на вибухівку. Другий проводив ремонт покрівлі. Він встав на шифер і стався вибух, внаслідок чого чоловік втратив кінцівку», — говорить Циктор.Робітник зеленого будівництва Дмитро Плотніков каже, що у своїй роботі завжди зважає на попередження про мінну небезпеку.« Косити треба, за можливості, там, де безпечно. Якщо є повідомлення, що у якомусь районі знайдені міни, то, звісно, ми там не працюємо. Було так, що ми косили і нас попередили, що на одній із вулиць поруч виявили заміновану ділянку й що там працювати не варто. А одного разу наш робітник знайшов міну. Йому, грубо кажучи, дуже пощастило. Він пройшовся косою прямо над нею і тоді її побачив. Вона лежала у густій траві, де спочатку не видно було», — розповів чоловік.Не забуває про мінну загрозу й майстриня виробництва «Парків Херсона» Світлана Кравець. Вона прибирає вулиці, бере участь у ліквідації обстрілів. Під час роботи не раз натрапляла на небезпечні знахідки.« Багато було і протипіхотних мін, і снарядів від міномета, і «пряники», і «пелюстки». І в кузові вибухали, і так знаходили, і з дронів скидали. Ситуація зараз така, що працюємо в такий час складний», — сказала Світлана. Робота у «червоній зоні»Під час , який тривав з 27 жовтня по 1 листопада, комунальникам вдалось попрацювати у «червоних зонах» міста. Вони розчищали вулиці, щоб ними могли проїхати автівки та пройти люди. Там теж знаходили вибухонебезпечні предмети, розповів майстер виробництва Валерій Головко.« На зеленій зоні ми помітили протипіхотну міну і ще якісь предмети з дротиками. Ми вже їх не чіпали. Там був дуже поганий зв'язок, але ми викликали керівництво, а вони — саперів. Коли на тому місці закінчили роботу, переїхали на іншу локацію. Нас попереджає керівництво, якщо десь були «скидання». Стараємося ті зони оминати, поки там не розмінують. Але ми й самі знаходили такі предмети, які викликали у нас підозру, і теж викликали поліцію», — сказав Валерій.Про роботу на одній з прибережних вулиць «червоної зони» Дніпровського району розповів водій навантажувача Юрій.« Спочатку дивилися, щоб не було цих «пряників». Обережно горнули там, дивились. Найголовніше — не натрапити на міну. А так все поприбирали, повичищали. На узбіччях доріг багато», — сказав він.Дотримання правил безпеки — це основа їх роботи, говорить майстриня зеленого господарства Ольга Чупікова. Уважно дивитися під ноги стало звичною справою.« Ці «пелюстки» та «пряники» можуть бути замасковані під опале листя. Лишається тільки бути пильними й ні на мить про це не забувати. Наше підприємство навчало і не один раз. Ми проходили вишколи з мінної безпеки. Ця небезпека в місті зберігається і стає тільки гірше. У нашої бригади був такий досвід, коли ми знаходили ВОГ і замінований ретранслятор. Це було ще до перемир'я. Ми спрацювали правильно: всі відійшли, техніка від'їхала, я викликала саперів. Тому хочу звернутися до всіх людей, які наразі проживають у Херсоні: будьте уважні, будьте пильні», — каже Чупікова.За її словами, комунальники продовжують косити траву навіть тоді, коли начебто не сезон. Це важливо, адже російські військові регулярно скидають з дронів вибухонебезпечні предмети і, якщо рослинність на вулицях буде високою, помітити їх буде складніше. Не підходьте і не чіпайтеЗона ймовірного дистанційного мінування поширюється на всю територію, куди можуть залетіти безпілотники РФ, говорить начальник відділу комунікації Головного управління Національної поліції в області Андрій Кований. Станом на початок листопада 2026 року рівень мінної небезпеки на території правобережної Херсонщини залишається високим.« В усіх прибережних районах неодноразово фіксувалися випадки як дистанційного мінування, так і виявлення інших вибухонебезпечних предметів: залишків боєприпасів, мін, які були розставлені тут ще в період окупації. Наразі ворог переважно використовує для дистанційного мінування саме безпілотники. І ту відстань, куди фактично може залетіти умовний Маvіс, можна вважати «червоною зоною» по мінуванню», — пояснив Кований.Він додав, що вибухонебезпечні предмети виявляють в усіх районах Херсона, як і в усіх прибережних населених пунктах області, куди долітають російські дрони.« Загалом, як скинуті, так і неспрацьовані залишки боєприпасів можуть залишатися на сітках. Щодо цього теж треба бути уважними. З цим також працюють відповідні служби. Небезпеку становлять і залишки дронів, особливо батареї. Неодноразово фіксувалися випадки, коли люди підбирали батареї, які потім загорялися вдома чи в транспортних засобах. Тому рекомендуємо в жодному разі їх не чіпати, не брати додому, щоб уникнути пожеж і трагедій», — попередив начальник відділу.За його словами, під час режиму тиші п'ятеро людей зазнали травм від вибухонебезпечних предметів. Цей період показав, наскільки значним є рівень замінованості у «червоній зоні». Комунальні служби, поліція та ДСНС виявили чимало боєприпасів.« Це стосується як дистанційного мінування, так і залишків боєприпасів, які не здетонували. Це також залишки збитих дронів і тих, які йшли на удар і не спрацювали, залишки від реактивних систем залпового вогню, від артилерійських снарядів. Все це ймовірно може бути на території прибережних районів. У період тиші люди змогли потрапити до себе додому і все це виявляли. За ці дні щонайменше п'ятеро цивільних чоловіків отримали вибухові травми саме внаслідок детонації вибухонебезпечних предметів на території «червоної зони», куди раніше було важко дістатись», — сказав Кований.Він нагадав про основні правила поведінки під час виявлення вибухонебезпечних предметів:« Якщо ви щось помітили підозріле, в жодному разі не чіпайте та не наближайтеся. Відійдіть, за можливості, тією самою дорогою, крок у крок, тому що територія, якою ви пройшли, вже має бути безпечною. Повідомте відповідні служби за номерами 101 або 102 та, за можливості, якось позначте чи обгородіть небезпечну ділянку». Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Теlеgrаm , ТіkТоk, WhаtsАрр, Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm та YоuТubе .

На Уманщині внаслідок зіткнення пасажирського автобуса з КамАЗом загинув пасажир-водій. Ще чотири людини отримали травми та потребували допомоги медиків.Поліція відкрила кримінальне провадження, триває досудове розслідування, повідомили Суспільному в пресслужбі Нацполіції області.Дорожньо-транспортна пригода сталася 6 листопада близько 18:00 години на автодорозі М-05 Київ — Одеса в адміністративних межах села Краснопілка Уманського району. «Попередньо поліцейські встановили, що 48-річний водій маршрутного автобуса міжнародного сполучення Sеtrа S431 DТ не обрав безпечної швидкості та дистанції, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з вантажним автомобілем КамАЗ з причепом, який рухався попереду в попутному напрямку».Унаслідок ДТП 52-річний пасажир-водій автобуса загинув на місці події, деталізували в поліції. На момент зіткнення в салоні перебував 21 пасажир. Нині тривають слідчі дії, встановлюються всі обставини автопригоди.«Чотирьом людям медичну допомогу надали на місці події, від госпіталізації вони відмовилися. Слідчі відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого».Згідно з Кодексом, стаття тягне за собою позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Читайте нас у Теlеgrаm Дивіться нас на YоuТubе Підписуйтеся на WhаtsАрр Вподобайте наш Іnstаgrаm Стежте за нами у Тіk Тоk

36-річний Григорій Морозов — старший інспектор роти безпілотних систем стрілецького батальйону Нацполіції Чернігівської області . В органах внутрішніх справ чоловік служить із 2011-го. За цей час він пройшов шлях від помічника чергового у Ріпкинському райвідділі до оператора БпЛА. З 2014 до 2025 року служив на Донецькому та Чернігівському напрямках. 11 листопада минулого року під час виконання логістичного завдання в Краматорську Григорій Морозов зазнав осколкового поранення стегна внаслідок удару російського безпілотника. Поліцейський переніс вісім операцій із шунтування судин та пересадки шкіри, а наразі проходить реабілітацію і продовжує службу в підрозділі. Від Ріпок до Дебальцевого: початок війни «Це був мій особистий вибір — служити на благо суспільства», — пригадує Григорій.Восени 2014 року, після Революції гідності та початку російської агресії на сході України, Григорій вирушив у зону АТО — на напрямок Дебальцевого. Потім була друга ротація у цей населений пункт — лютого 2015 року, там він застав важке відведення українських сил. «Нам дали команду відходити в нічний час. Виїжджали ми, зокрема, трофейним російським "Уралом" зі свіжим пробігом, який захопили під час попередньої ротації. Всю ніч ми кружляли полями, населеними пунктами. Постійно відбувались артилерійські обстріли з "Градів", танків та мінометів. Ближче до світанку виїхали ми на ворожу засідку. Оскільки наш "Урал" не був маркований, почали кричати їм: "Свої, свої!" І вже як зблизились із ними, то водій швидко натиснув на газ, вони стріляли в нас, але не влучили».Після Дебальцевого були відрядження до Слов'янська та Чорнухиного. У 2019 році Григорій долучився до лав батальйону поліції «Чернігів». Контрдиверсійна робота в Чернігові Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року Григорій зустрів у Чернігові. Основне завдання підрозділу на той час полягало в патрулюванні вулиць, контрдиверсійній діяльності, забезпеченні порядку на блокпостах та перевірці сигналів про підозрілих людей. «Наприклад, в нічний час зайшов цивільний на блокпост і повідомив, що він був у полоні та його допитували. Ну, це ж ми розуміємо, що може бути обман — треба всю цю інформацію перевіряти».Після того, як російські війська покинули Чернігівщину, чоловік ніс службу на інших напрямках: у Лимані, Кураховому, а згодом — у Бахмуті. Саме там Григорій опанував новий для себе фах — пілота БпЛА. «Мій перший бойовий виліт — БпЛА під час посадки врізався в будівлю. Ще побратими стріляли з гранатомета, а я в повній екіпіровці ліз на дах, щоб його забрати. Він досі цілий, але для бойових дій вже не підходить».Далі була служба на прикордонні Чернігівщини, де поліцейські проводили контрдиверсійні заходи. Вовчанськ та Торецьк: «Вони лізуть з усіх щілин»Згодом Григорій майже рік служив в Об'єднаній штурмовій бригаді «Лють», у батальйоні спеціальних операцій «Еней» — уже як оператор БпЛА. Бойова робота розпочалася у Вовчанську, де підрозділ провів близько місяця. Потім бійців перекинули до Торецька. Спочатку Григорій працював із «Мавіками», а згодом перейшов на ударні FРV-дрони. «У Торецьку ми здійснювали аеророзвідку, переважно коригування, виявлення противника. На той час противник уже був у населеному пункті. Ми здійснювали їх ураження в будівлях. Вони лізуть там з усіх щілин. Накопичуються в будівлях, тоді здійснюється їх ураження у будинках, де вони накопичувались. Будинок загорівся — вони перебігають в інший. І це такий мурашник». Вижив після удару «шахеда» Наприкінці 2025 року Григорій повернувся на Чернігівщину та перевівся до стрілецького батальйону. Невдовзі підрозділ вирушив у відрядження до Краматорська для виконання логістичних завдань. Саме там Григорій зазнав важкого поранення. «Ми тоді пересувались на автомобілі і почули захід дрона. Підбіг побратим, повідомив, що треба відходити від транспортного засобу, оскільки він загорівся. Я спробував піднятись, але у мене не вийшло. Я повідомив, що я поранений, він почав мене відтягувати з дороги».Далі — стабілізаційний пункт і евакуаційний потяг до Києва, у госпіталь МВС. Чоловік переніс вісім операцій із шунтування артерій і вени та пересадку шкіри. «Близько тижня я пролежав у реанімації під кисневим апаратом — кров погано засвоювала кисень. Уламок потрапив у стегно, повністю перебивши артерії та вени. Нога була фактично повністю розрізана, я не відчуваю її нижче від місця поранення. Крім того, є проблеми зі спиною, коліном, і ще чотири дрібні уламки досі залишаються в тілі». «Намагаюся робити якнайбільше користі»Попри важку реабілітацію та втрату чутливості в нозі, Григорій Морозов не залишає службу. Зараз він опікується матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, а за потреби долучається до цивільних пошуково-рятувальних місій. «Нещодавно у Батуринській громаді виїжджав на пошуки зниклої дитини. Намагаюся робити якомога більше користі там, де можу. Дуже сподіваюся відновитися, одужати й робити ще більше, ніж зараз». Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Теlеgrаm , Fасеbооk , Vіbеr , YоuТubе , WhаtsАрр , ТіkТоk .

У Чернівецькій області резервні джерела водопостачання є у 17 із 25 медзакладів, які надають стаціонарну допомогу. Ще у двох — до кінця 2027 року планують облаштувати свердловини.Про це повідомили в Чернівецькій обласній державній адміністрації у відповідь на запит Суспільного. Які лікарні не мають резервного водопостачання Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня; Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги; Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб; Чернівецький обласний перинатальний центр; Чернівецький обласний центр служби крові; Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни; Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей; Чернівецька міська дитяча клінічна лікарня.Заклади, які зараз без свердловин, мають резервуари з водою на випадок аварійних ситуацій. Про це Суспільному повідомила директорка обласного департаменту охорони здоров'я Наталія Свестун. Де планують облаштувати резервні джерела водиУ відповіді на запит йдеться, що до кінця 2027 року резервне водопостачання планують облаштувати ще у двох медзакладах: в обласній дитячій клінічній лікарні на вулиці Руській, 207А планують збудувати водозабірну свердловину з автономною системою водопостачання; в лікарні швидкої медичної допомоги на вулиці Фастівській, 2 планують провести геологорозвідувальні роботи для буріння пошуково-розвідувальної свердловини для водопостачання.Також решта закладів наразі вивчає можливість буріння свердловин та скважин, йдеться у відповіді на запит. Які медзаклади повинні мати автономні джерела водопостачанняУ наказі Міністерства охорони здоров'я України йдеться, що всі медичні заклади мають бути приєднані до централізованих мереж водопостачання та водовідведення. Водночас лікарні, які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах, повинні мати резервне водопостачання, наприклад, артезіанську свердловину або резервуари з питною водою. Це потрібно для безперебійної роботи.На Буковині автономні джерела води наявні у 17 медзакладах. Серед них: Чернівецька обласна клінічна лікарня; Буковинський клінічний онкологічний центр; Чернівецька обласна психіатрична лікарня; Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр; Центральна міська клінічна лікарня; Чернівецький обласний наркологічний диспансер;А також у Кіцмані, Сторожинці, Заставні, Глибоці, Герці, Новоселиці, Вижниці, Путилі, Сокирянах, Хотині та Кельменцях. Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: nеws.сhеrnіvtsі@susріlnе.mеdіа Читайте Суспільне Чернівці у Теlеgrаm: головні новини

Російські війська 7 листопада завдали удару двома ракетами «S-8000 Бандероль» по приватному сектору в Златопільській громаді Харківщини. Унаслідок атаки пошкоджені сім житлових будинків, одна людина зазнала гострої реакції на стрес.Про це 7 листопада повідомив міський голова Златополя Микола Бакшеєв.«Унаслідок ворожої атаки зазнали пошкоджень приватні домоволодіння: вибито вікна у п'яти житлових будинках, пошкоджені покрівлі двох будинків. Постраждала одна людина, якій діагностували гостру реакцію на стрес», — пише Бакшеєв.За його словами, на місці удару працюють всі відповідні служби, надають допомогу постраждалим. Підписуйтесь на новини Харкова та області в Теlеgrаm , ТіkТоk , WhаtsАрр , Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm , Yоutubе , Gооglе

Понад рік мешканці двоповерхівки в західній частині Харкова чекали на капітальний ремонт будинку після того, як 3 квітня 2025 року поряд влучив російський безпілотник. Тоді первинне обстеження показало незначні пошкодження. Однак тепер міська рада рекомендує будинок демонтувати як такий, що втратив економічну цінність та є непридатним для проживання.Чому змінили рішення щодо відбудови та що про це кажуть жителі й міськрада — у матеріалі Суспільне Харків. Що згадують мешканці про ніч ударуРосійський дрон влучив у сусідній будинок торік навесні. За даними обласної прокуратури, тоді загинули чотири людини. У двоповерхівці за адресою вул. Воложанівська, 43-В вибило вікна та пошкодило дах.«Це було 3 квітня 2025 року, десь приблизно о 22:22. Була тривога, літали "Шахеди" — багато їх літало. Один "Шахед" влучив у сусідній будинок. Через кілька секунд — одразу пожежа в сусідньому ж будинку. З боку "прильоту" шифер позлітав. А так у нас нічого — ні стінки не завалилися, ні дірок не було ніяких, нічого. Єдине у нас — вікна, і все. І трішки плитка», — згадує місцева жителька Любов Алєксєєва. Після удару на наступний день нам були підключені всі комунікації — і світло, і вода, і газ. І по теперішній час їх нам ні разу не відключали. «Хочуть зламати наш будинок»Після влучання жителі будинку понад рік чекали на капітальний ремонт. Спочатку про необхідність відновлення їм повідомив департамент житлово-комунального господарства міськради, посилаючись на акт первинного огляду, де пошкодження називали незначними.«Приходила комісія — 15 людей. Вони написали, що там незначні пошкодження і "провести капітальний ремонт". У "Житлокомсервісі″ нам сказали: будуть робити капітальний ремонт. Капітального ремонту немає, і нічого немає. Ми почали писати вже скарги, заяви, коли ж у нас буде капітальний ремонт. А нам уже кажуть, що "у вас не буде капітального ремонту, ми вам готуємо сертифікати"», — розповідає Любов Алєксєєва.Мешканці кажуть, що з такими висновками не погоджуються. Чоловік Любові Анатолій Алєксєєв самостійно зміцнив поламані крокви на даху й вважає, що будинок не є аварійним.«Просто забирають територію під забудову. Там територія маленька — треба більше. Хочуть зламати наш будинок. Будинок наш я не вважаю, що хиткий такий, що можна валити. Я вважаю, тут немає руйнування на 80% навіть. Вони самі писали: часткове пошкодження. У нас ось одна [кроква] поламалася, тому що так зроблено, опори не було, і три тріснули. От я все сам робив, щоб їх не чекати, коли почалося все», — говорить Алєксєєв.Жителі зазначають, що продовжують мешкати у своїх квартирах і виїжджати не планують.«Наше бажання — щоб нам відремонтували будинок. Тому що така зараз ситуація: люди взагалі залишилися без житла, а в нашому будинку можна жити. А допомогти — іншим людям у цій ситуації», — підсумовує Любов Алєксєєва. Що про демонтаж будинку каже міськрада та чи будуть робити повторне обстеженняПредставниця пресслужби Харківської міськради Мар'я Сатуєва із посиланням на департамент відбудови пояснила Суспільному, що первинні висновки департаменту ЖКГ ґрунтувалися виключно на візуальному огляді будівельних конструкцій та видимих частин фундаменту.Остаточного рішення про капремонт тоді не ухвалювали, а фахівці рекомендували провести додаткове інструментальне обстеження.«За результатами експерти дійшли висновку, що будинок непридатний для використання за призначенням, а характер і ступінь пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій свідчать про небезпеку аварійного обвалення. У звіті також зазначено, що об'єкт повністю втратив свою економічну цінність. Тому експерти рекомендували демонтаж», — повідомляє Сатуєва.На підставі цих технічних висновків департамент ЖКГ вніс будинок по вулиці Воложанівська, 43-В до переліку аварійно небезпечних об'єктів, які підлягають демонтажу та ліквідації.«На теперішній час зазначений перелік перебуває на розгляді регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області. У разі схвалення вказаного переліку регіональною комісією, на розгляд виконавчого комітету Харківської міської ради буде винесено питання щодо його затвердження», — Щодо повторного обстеження: усі обстеження, зокрема повторні, проводимо за рекомендаціями, зазначеними у висновках експертів. Підписуйтесь на новини Харкова та області в Теlеgrаm , ТіkТоk , WhаtsАрр , Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm , Yоutubе , Gооglе

Двоє жінок — 80-річна та 59-річна — звернулися за медичною допомогою після російського удару «Бандеролями» по Слобідському району Харкова вранці 7 листопада. Також внаслідок ударів були пошкоджені нежитлова будівля, багатоквартирні будинки, автівки та громадський транспорт.Наслідки російської атаки — дивіться у фоторепортажі Суспільне Харків. Що відомо про баражуючий боєприпас «Бандероль»Начальник управління Харківської облпрокуратури Спартак Борисенко розповідав Суспільному, що «Бандероль» — це гібрид ракети та дрона.«Згідно з технічними характеристиками, дальність застосування вказаного типу боєприпасу складає від 500 кілометрів. Також він може запускатися із безпілотника типу «Оріон», з літаків, а також гелікоптерів. За своїми технічними характеристиками вона має бойову частину 150 кілограмів», — сказав Борисенко.Він додав, що бойова частина «Бандеролі» С-8000 майже вдвічі більша, ніж у БпЛА типу «Шахед».На Харківщині «Бандероль» може долетіти до будь-якого населеного пункту, повідомляв начальник військової обладміністрації Олег Синєгубов. За його словами, боєприпаси летять дуже низько, їх важко виявляти, через що сигнал повітряної тривоги можуть давати із запізненням. Підписуйтесь на новини Харкова та області в Теlеgrаm , ТіkТоk , WhаtsАрр , Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm , Yоutubе , Gооglе

Російські війська 7 листопада атакували Одесу . Унаслідок удару пошкоджено приватний житловий будинок, а в господарській споруді виникла пожежа. За попередньою інформацією, загиблих і травмованих немає.Про це повідомив очільник МВА Сергій Лисак.У повідомленні про наслідки російської атаки зазначили, що пошкоджень зазнав приватний житловий будинок. Також спалахнула пожежа в господарській споруді.На місці працюють відповідні служби. Обставини та наслідки атаки уточнюють.На півночі області ударний безпілотник влучив у приватний житловий будинок. Також загорілася надвірна споруда. Інформація про поранених наразі не надходила. Тривають роботи з ліквідації наслідків ворожої атаки, повідомив очільник ОВА Олег Кіпер. Читайте нас у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Vіbеr , Fасеbооk , Іnstаgrаm та ТіkТоk : головні новини Одеси та області.Стежте за головними новинами Одещини в Gооglе Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.

У понеділок, 9 листопада, у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський — Отач» тимчасово призупинять пропуск людей і транспорту. Обмеження діятимуть із 08:00 до 10:00.Про це повідомили у Могилів-Подільському прикордонному загоні у Fасеbооk.Пропуск призупинять через профілактичні технічні роботи із системою бази даних на молдовській стороні.На час проведення робіт прикордонники рекомендують скористатися альтернативним пунктом пропуску «Бронниця — Унгурь».Після завершення технічних робіт пропуск через пункт «Могилів-Подільський — Отач» мають відновити. Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Fасеbооk , Теlеgrаm , Vіbеr , Іnstаgrаm , YоuТubе , Whаtsарр та ТіkТоk

Українського політв'язня Валентина Вигівського після 11 років незаконного ув'язнення у справі про «шпигунство» перевели до депортаційного центру в Кірово-Чепецьку, де він перебуває вже понад рік. Після звільнення з колоній українці потрапляють у «міграційні тюрми» через відсутність документів та дипломатичних механізмів повернення. За оцінками правозахисників, у російських депортцентрах можуть перебувати понад 3 тисячі українців. У Міністерстві закордонних справ України підтверджують для Суспільне Крим, що через розірвання дипломатичних відносин з РФ консульський захист українських громадян в Росії наразі неможливий. Водночас Україна намагається повернути Вигівського за посередництва міжнародних партнерів та правозахисних механізмів. Читайте цей матеріал кримськотатарською 12 років неволі Валентина ВигівськогоЙого син Кирило Вигівський згадує, як у пʼять років дізнався про затримання тата. «Ми з мамою якраз стояли в метро, тобто це вже десь тижня два, як я не бачив батька, я спочатку запитав у мами, чи скоро тато приїде. Ми в той момент їхали до дідуся з бабусею. І вони вже нам розповіли те, що так сталося, його посадили. Було дуже сумно, але я ще не до кінця розумів, що це, як це. Я думав те, що він скоро приїде», — сказав він.Валентин Вигівський до арешту був підприємцем, захоплювався авіацією. У 2014 році киянин на прохання своєї давньої подруги-росіянки поїхав до вже окупованого Сімферополя передати кошти на лікування її дідуся. Та це виявилося пасткою ФСБ — особисто розповідає Валентин Вигівський Суспільне Крим. «Після затримання мене повністю роздягнули до трусів. І в курточці, така літня куртка, шукали у комірі ціанід калію, як у фільмах про Джеймса Бонда», — розповів політвʼязень.Його катували, змушували до співпраці. Він відмовився. За рік Московський обласний суд незаконно ув'язнив його на 11 років за «шпигунство». «На Луб'янці в першу вже ніч пояснили, скільки мені буде. Якщо ти не будеш все підписувати, що ми тобі диктуємо, буде 16 років. Не будеш нам заважати — все одно ти вже сядеш, бо в нас так прийнято, в нас ніхто не виходить — буде 11 років. На суді, коли мені оголосили вирок, я все-таки мав надію, що мене обміняють», — повідомив Вигівський.Торік у вересні незаконний термін ув'язнення Валентина завершився. Його перевезли до Центру тимчасового утримання іноземних громадян у місті Кірово-Чепецьк. Звідти чоловік і досі не може вибратися додому. Офіційна причина — протермінований закордонний паспорт. «У мене є старий закордонний паспорт, але він недійсний, він був на 10 років. Зараз треба або біометричний нового зразка, і дійсний внутрішній паспорт. А внутрішній паспорт тут нікому не потрібен. Був би закордонний паспорт, то могли би на літак посадити», — пояснив Вигівський. Після колонії не на свободу: що таке російські «міграційні тюрми» для українцівКолишній політв'язень Костянтин Давиденко наголосив, що після завершення строку ув'язнення українці фактично потрапляють у нову пастку російської системи. «Причина єдина — це Росія! І за їхнім законодавством після звільнення з ув'язнення, ну, тобто юридично ми ж там ув'язнені. От, після звільнення з ув'язнення іноземним громадянам належить бути депортованими. Вони виписують самі постанову про депортацію. І по ідеї, за законом вони мають людину самостійно депортувати до країни її громадянства. Але існує негласне розпорядження не здійснювати депортацію цих громадян. Формально прикривається це все тим, що йде спеціальна воєнна операція і кордон з Україною закритий, а відповідно депортація неможлива через закритий кордон», — зазначив він.Як уточнила директорка з адвокації Центру прав людини ZМІNА Альона Луньова, після завершення терміну ув'язнення українців продовжують утримувати через особливості російського міграційного законодавства. «Російська Федерація змінила і трішки зробила жорсткішим своє міграційне законодавство. І ми знаємо про те, що дехто не має чинних документів українських, навіть маючи чинні документи, після відбування покарання їх затримують як таких, які порушують міграційне законодавство Російської Федерації, і утримують у центрах тимчасового утримання іноземних громадян. Це такі "міграційні тюрми", де люди мають перебувати в ситуації, коли вони чекають на видворення або депортацію», — пояснила вона.Давиденко відбув у Росії свій незаконний термін 7,5 років. Після цього потрапив до депортцентру. Повернувся додому торік у межах обміну. Хоча, за його словами, за міжнародним законодавством ані РФ, ані Україна офіційно не можуть проводити обміни між цивільними. «Формально це називається не обмін, а взаємне звільнення, оскільки за міжнародним законодавством неможливо проводити обміни цивільних, обміни цивільних ніде не прописані. Але заборони на взаємне звільнення немає. Тому це називають взаємним звільненням. Тобто росіяни таким чином жонглюють оцими поняттями, аби не мати вигляд ще більших покидьків, ніж вони є», — додав Давиденко. Понад 3 тисячі українців у депортцентрах РФ: що кажуть правозахисники та в МЗС УкраїниЧерез відсутність дипломатичних відносин з РФ громадян України примусово відправляють у депортцентри, каже Луньова. «Російська Федерація каже: "У нас немає правових механізмів видворяти на територію України, тому що в нас немає зараз діючого кордону з територією України". З іншого боку, є ситуація, коли ці громадяни України часто не мають чинних українських документів. Тому виходить, що, з одного боку, люди чекають на якесь політичне рішення, з іншого боку, українська сторона не придумала, як людям, які перебувають під вартою в цих центрах, видавати хоча б посвідчення на повернення в Україну, розуміючи, що це наші громадяни», — уточнила вона.У Міністерстві закордонних справ України підтвердили у відповіді на запит Суспільне Крим, що через розірвання дипломатичних відносин із Росією можливості консульського захисту українців на її території наразі відсутні. «З огляду на розірвання дипломатичних відносин з Росією та припинення діяльності закордонних дипломатичних установ України в РФ, наразі унеможливлено використання консульських механізмів захисту прав громадян України на території Росії, оскільки положення Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року передбачають їх здійснення лише з боку акредитованих у відповідній державі дипломатичних представництв чи консульських установ. Представлення інтересів України в РФ дипломатичним представництвом третьої держави не здійснюється», — повідомив речник МЗС Георгій Тихий.Водночас, за його словами, дипломатичні представництва та консульські установи України в суміжних з Росією державах працюють у штатному режимі та можуть надавати громадянам України сприяння у в'їзді на територію відповідної держави, а також у разі потреби здійснювати їх документування.У МЗС зазначили, що відомство інформувало батька Валентина Вигівського про наявні механізми допомоги та надало контакти українських дипломатичних установ. Крім того, на доручення міністерства посольство України в Естонії звернулося до естонської сторони з проханням сприяти поверненню Вигівського через територію цієї країни.Також Постійне представництво України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві звернулося до Міжнародного комітету Червоного Хреста та Робочої групи ООН з питань свавільних затримань із проханням посприяти вирішенню ситуації. «МЗС, у свою чергу, продовжує вживати всіх можливих заходів у межах своєї компетенції, тримає зазначене питання на постійному контролі й оперативно інформуватиме про будь-які подальші зрушення у справі», — наголосив Тихий. Можливі шляхи повернення: що ще роблять Україна та міжнародні партнериЗа словами Луньової, єдиного конкретного органу, чи відомства, який би займався визволенням цивільних українських громадян немає, а кожний випадок — індивідуальний. «У ситуації країн, що воюють, у нас нема консульської установи на території Російської Федерації. І ми у свій час, тобто партнери і ми наполягали на тому, щоб була визнана держава-покровителька, яка могла б бути визнана в рамках міжнародного гуманітарного права і надавати консульські послуги нашим громадянам на території Російської Федерації», — повідомила правозахисниця.Для українських громадян, які незаконно опинились у депортаційних центрах, як от Валентин Вигівський, Луньова зазначила, що є декілька механізмів визволення. «Це перше, яке зараз, сподіваюся, буде працювати — це домовленість омбудсманів. Це оформлення тимчасового посвідчення на повернення, але для цього треба, щоб МЗС мали певний порядок оформлення такого документа дистанційно, бо зараз він оформлюється при персональному зверненні людини в консульську установу. Третє — це активізація питання щодо визначення держави-покровительки, яка зможе видавати такі документи на території Російської Федерації», — заявила вона.Водночас найперспективнішим механізмом правозахисниця вважає прямі домовленості між Уповноваженими з прав людини двох країн. «Тому, що насправді ця категорія осіб, які утримуються, вони не є політичними в'язнями. Вони готові були б віддати, але питання куди, питання як це зробити, воно залишається невирішеним», — додала вона.Наразі достеменно невідомо, скільки українців перебуває у депортаційних центрах, Альона Луньова припускає, що їх понад 3 тисячі.Давиденко вважає, що найближчими роками таких людей може стати ще більше, адже завершуються терміни незаконного ув'язнення багатьох українських політв'язнів. «От Валентин Вигівський вже рік там сидить. Я там просидів пів року», — сказав він.Давиденко також підтверджує, що Вигівський перебуває у списках на повернення до України, питання лише у тому, чи віддасть його Росія.Сам Валентин Вигівський розраховує, що нещодавня гуманітарна місія в Олешках і медійний розголос його історії прискорить звільнення. Його син Кирило сподівається на скору зустріч із батьком.Нині визволити Вигівського може країна, з якою у Росії є дипломатичні відносини, і спільний кордон, припускає Костянтин Давиденко. «По факту зараз Вигівському може допомогти що — якщо якась країна буде наполегливо вимагати депортувати його саме до них, гарантуючи його повернення, якась країна, з якою, скажімо так, у Росії нейтральні стосунки, наприклад, Казахстан чи Грузія, якась така країна, яка, по-перше, має спільний кордон з Росією. І якщо ця країна буде готова долучитися, тоді можливе звільнення Вигівського», — додав він.Київ намагався повернути українських громадян, зокрема, Вигівського, за посередництва Естонії та Литви, розповіли для Суспільне Крим в Секретаріаті уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Там зауважили, що за зверненням батька Валентина — Петра Вигівського відкрито провадження про порушення прав і свобод людини. «Уповноважений продовжує в межах визначених законом повноважень вживати заходів на національному та міжнародному рівнях, спрямованих на захист прав громадян України, які утримуються на території РФ після закінчення строку відбування покарання, а також на сприяння їх звільненню та поверненню на підконтрольну Уряду України територію», — йдеться у відповіді на запит журналістів.Водночас омбудсман України Дмитро Лубінець сказав, що гуманітарна місія в Олешках показала недостатню координацію зусиль у цьому напрямку. Відтак, має працювати окреме відомство. «На базі нашої інституції буде створений окремий Центр повернення цивільних громадян України. У нас є подібний пілот — Центр захисту прав дитини. Ми хочемо розповсюдити позитивну практику як повернення, опіки, адвокації, привернення уваги до порушень прав цивільних громадян України з боку Росії», — повідомив він. Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Fасеbооk , ТіkТоk та YоuТubе Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Gооglе Новинах

У Коломацькій громаді на Полтавщині з початку 2027 навчального року не буде шкіл, де могли б навчатися старшокласники. Всі три заклади стануть гімназіями-дев'ятирічками. Нову структуру шкільної освіти передбачає реформа НУШ , яка розпочалася в Україні 2018-го.Про це Суспільному розповів голова громади Євген Почечун.Реформа НУШ, яку розпочали в Україні 2018 року, передбачає початкову школу з 1-го по 4-й клас, гімназію з 5-го до 9-го та академічний ліцей, де діти навчатимуться з 10 до 12-го класу. На 12-річну систему шкільної освіти вся Україна перейде 1 вересня 2027-го.Артур Лозбін навчається у 9-му класі Степненського ліцею, що у Коломацькій громаді. Згідно з реформою нової української школи, цей клас стане для хлопця випускним. Бо з наступного навчального року ліцей перетвориться в гімназію, тобто в заклад лише з базовою середньою освітою.«Я поки ще не визначився, куди мені ще йти, і взагалі я думаю, що краще було б 11 класів, бо немає в мене часу ще подумати. Була думка піти в Ковалівську школу або продовжити якраз після дев'ятого кудись, якесь училище або технікум», розповів дев'ятикласник Степненського ліцею Артур Лозбін.Дітям поки складно обрати майбутню професію, розповіла мама дев'ятикласника Олена Лозбін. Та й добиратися зі Степного до найближчого ліцею буде непросто.«Діти ще маленькі, вони остаточно ще самі не вирішили, куди будуть вступати, і що вони хочуть, і не готові ще до цього. Якщо ж реформу вже остаточно прийняли, то в нас іншого варіанту немає. Будемо щось думати, куди далі будемо поступати. Де є 10-11 класи ми точно не будемо, тому що нам з населеного пункту дуже складно буде добиратися. А доведеться чи ПТУ, чи технікуми, щось із цього будемо вибирати», — продовжила мама дев'ятикласника Олена Лозбін. Чому Степненський ліцей стане гімназієюАби Степненський ліцей залишався ліцеєм, у двох 10-х класах мало б бути 50 учнів. Такої кількості немає навіть у громаді, розповіла директорка закладу. Загалом тут навчаються нині 185 дітей. Працює школа з 1969 року.«Проходять громадські обговорення. Ми попереджаємо батьків. Батьки вже ознайомлені з тим, що діти по закінченню дев'ятого класу змушені будуть або іти в професійні ліцеї, або в академічні ліцеї. Іншого вибору в дітей немає. Наш ліцей не зможе стати ліцеєм, оскільки ми, згідно рішення уряду, змін, вірніше тих, які уряд вніс, не маємо тієї кількості дітей, щоб забезпечити навчання. Хоча, якщо взяти матеріальну базу, якщо взяти роботу вчителів, то в цьому ми дуже. В нас дуже гарні результати національного мультимедійного тесту. В нас є 200-бальники. У нас діти навчаються в престижних київських вузах цього року, але на превеликий жаль держава цього не врахувала. І діти змушені шукати зараз в іншому селі десь, як доїжджати, як це все буде проблематично дуже», — розповіла директорка Степненського ліцею Ася Мушит-Осташко.У зв'язку з реформою старшої школи, до 10 класу перейшли семеро дітей із 20.«Я таки маю надію до сих пір, що продовжать, хоч дадуть можливість закінчити 11 класів. Незручно. От зараз на даний момент проблема є із транспортом теж, щоб їздити в якісь інші школи. Навіть в Полтаві, хоч в нас і є тут транспорт, але тяжко. Просто вбивають охоту дітей до навчання. Навіщо це робити, я не розумію. Все-таки хочеться побути ще в школі і щоб вони побули дітьми. Не хочеться відпускати», — продовжила мама десятикласника Степненського ліцею Зорина Птахіна.«У нас навчається сім дітей. І чекаємо рішення уряду. Можливо, вони дозволять їм довчитися в нашій школі. Якщо цього не буде, у нас є домовленість з Ковалівським ліцеєм про те, що вони заберуть наших діток в 11-й клас», — додала директорка. Чи скоротять педагогів у закладі Педагогічний колектив скорочувати не будуть, додала директорка.«У нас всі педагогічні працівники будуть забезпечені роботою. Ми нікого не будемо скорочувати, ми не плануємо. Звичайно, кількість годин зменшиться, суттєво зменшиться, але всі залишаться на роботі», — продовжила Ася Мушит-Осташко.Усі три навчальні заклади Коломацької громади, які нині працюють на базі 11-х класів, з 1 вересня 2027 року стануть гімназіями, розповів голова Євген Почечун.«Найменша - це Василівська школа, середня в нас Коломацька школа, більше 100 дітей, і до 200 дітей - це Степненський ліцей. Є варіанти, чи місто Полтава, чи сусідній обласного підпорядкування ліцей Ковалівки, який обласного підпорядкування. Він, здається, поки підпадає під норми, те, що їм дозволили, Департамент освіти. І також вже є і звернення від сусідньої Терешківської громади щодо Терешківського ліцею, який також поки що попав в список ліцеїв на 2026-2027 навчальний рік. Дуже прикро, звичайно, не всі люди, не всі батьки це розуміють і далеко не всі це сприймають, звичайно, проти і ми, і колективи школи, і батьки. Але законодавство в освіті сьогодні саме таке», — розповів голова Коломацької громади Євген Почечун.За словами голови громади, який саме найближчий заклад працюватиме як академічний ліцей, та як підвозитимуть до нього дітей, стане відомо наступного року. Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах: Теlеgrаm | Vіbеr | Іnstаgrаm | Тwіttеr | YоuТubе | Fасеbооk | Тік Ток | Тhrеаds | Whаtsарр

Костянтин Струк із села Мала Вовча на Харківщині провів у російському полоні понад чотири роки. Чоловіка викрали з дому в серпні 2022 року після того, як він відмовився працювати в окупаційній школі. Дружина Оксана чекала на його повернення, зверталася до українських та міжнародних організацій і боролася за звільнення. 23 жовтня 2026 року Костянтина повернули в Україну в рамках обміну.Про катування в полоні, роки невідомості та першу зустріч після звільнення Оксана Струк розповіла Суспільне Харків. «Просто приїхали, просто забрали, просто чотири роки катували»У серпні 2022 року дружину й сина Костянтин Струк зміг вивезти з окупованого села на підконтрольну Україні територію, а сам залишився на господарстві — росіяни його не випустили.«Перед цим ми відмовилися працювати на російську школу, тому що ми відразу для себе вирішили, що ми не будемо працювати. Хоча ставили питання: "А як ви будете жити?" Говорили, що без паспорта ні лікування, ні зарплати, нічого не буде. Я говорю: "То вже наші справи. Не чіпайте нас. Але вже ми розуміли, я говорила, що рано чи пізно до нас прийдуть. Він нас вивіз з сином — на той момент син був ще неповнолітній, їх випускали», — згадує Оксана. 14 серпня до помешкання нашого прийшли російські служби і його забрали. З того дня почалася наша боротьба. Він мені говорив: «Мене ні в чому не звинувачували. Просто приїхали, просто забрали, просто чотири роки катували». Приїхали прицільно до нього, тому що здали люди, де живе й хто. Здавали ж сусід сусіда, колега колегу. Ось так і у нашому випадку трапилося. Ніяких звинувачень. Його не судили. Єдине, що мені прийшла відповідь, що «затриманий за протидію спеціальній воєнній операції». Більшості такі звинувачення вони висувають. «Боротьба була дуже серйозною, дуже запеклою»Оксана з родичами написали заяву в поліцію за фактом викрадення чоловіка, згадує жінка. Каже, що спочатку думала, що його через тиждень чи місяць відпустять.«Потім все почало складатися у місяці, роки. Боротьба була запеклою. Зверталася скрізь, де тільки могла: і телепередачі, й радіо, й газети, й іноземні журналісти. Я щомісяця писала звернення до Координаційного штабу, до Омбудсмена, пана Дмитра Лубінця, і в прокуратуру, і в Генеральну прокуратуру. Боротьба була дуже серйозною, дуже запеклою», — розповідає Оксана Струк. Спочатку мені говорили: «Не робіть його медійним». Не тільки мені — багатьом: «Мовчіть, поки не говоріть». Ми десь рік не зверталися майже ніде, а потім я зрозуміла, що так також не можна. Не можна замовчувати. І в «Медійну ініціативу за права людини», і в «Червоний Хрест» — скрізь зверталися.30 листопада 2022 року Оксана отримала підтвердження, що її чоловік перебуває у російському полоні.«Тоді трішки відпустило, слава богу, живий. Підтвердили, що він у полоні. Але потім знову — тиша. Тиша тривала аж до літа 2023 року. Тоді знову підтвердили, що він у полоні. І знову — тиша. Ця тиша тривала 26 місяців. Просто знаю, що він у полоні — і все. Де б я не зверталася, що б не робила, мені кажуть: "Ми даємо запити, але відповіді про нього немає"», — згадує жінка.У жовтні 2024 року Оксана отримала перший лист від чоловіка.«Зовсім маленький, коротенький, де він написав, що живий, здоровий, годують. "Скоро побачимося". Це таке було щастя, коли я отримала. У мене руки трусилися, коли я його відкривала. Я боялась там щось таке прочитати. І знову — тиша. Потім я вже отримувала звістки від тих, хто повертався, хто був разом з ним. Я вже дізнавалася трішки більше про його стан. Про стан моральний, фізичний мені говорили», — сказала дружина.За чотири роки Оксана отримала чотири листи від чоловіка. Каже, останній лист надійшов перед обміном — його надіслали 7 жовтня. «Ця зустріч була просто неймовірною»Про те, що Костянтин вже на території України, його дружина Оксана Струк дізналася 23 жовтня — у день обміну, коли їй зателефонувала представниця Координаційного штабу.«День обміну, Координаційний штаб телефонує. А потім вона мене питає: "Як у Вас справи, пані Оксано?" Я кажу: "Все добре, нормально". "А як у Вас настрій?" Я починаю розуміти, що Костю обміняли. Я питаю: "Що трапилося? Що відбувається?" — "Ми Вас вітаємо, вашого чоловіка обміняли. Він вже перетнув кордон"», — згадує жінка. Які були емоції — я не можу вам передати. Сльози, радість. Чотири роки. 50 місяців. Чотири роки, два місяці, дев'ять днів. Емоції були надзвичайні. Потім він мені ввечері подзвонив. Я почула його голос вперше за 50 місяців. Я плачу, а він говорить: «Не плач, все добре. Я вже тут». Телефон не замовкав ні на хвилину. Дзвонили й питали: «Це дійсно? Це правда?» Так, це правда. І SМS-повідомлення, телефонні дзвінки, Vіbеr, всі месенджери. Від усіх йшли слова привітання, підтримки, всі були настільки раді. П'ятниця була максимально інформаційно перенавантаженою саме позитивними емоціями. Вперше обійнялися вже у понеділок, 26 жовтня. З Харкова їхала до Києва. Ця зустріч була просто неймовірною. «У нас усі бажання — жити, бути поряд»Зараз Костянтин поступово відновлюється після полону, говорить Оксана. Жінка каже, що він дізнався, що будинок, в якому раніше жила сім'я, зруйнований, а в селі не залишилося людей.«Морально він на оптимізмі, а фізично — схуд дуже. До полону він важив 98 кілограмів. Коли я його побачила, то він був приблизно 70 кілограмів. Дуже блідий був, голос слабкий. Такий змучений. Але вже зараз майже два тижні минуло — він і вагу вже набирає, і має вигляд значно кращий, але ще перебуває у лікувальному закладі. Лікується, відпочиває», — розповідає Оксана Струк. Я питаю: «Що тобі їсти привезти? Що тобі хочеться?» Все, що він хоче — я йому. Зазвичай — солодкого. Дуже просив перші дні солодкого: цукерки, згущене молоко. Говорить, яка гарна музика зараз українська: «Яка гарна музика. Я слухаю музику». Його дуже вразила зустріч: «Ти не уявляєш, як ми їхали. Вийшли — нас бабусі обіймають, хрестять, цілують. Кажуть: "Ох, ви ж наші синочки". Коли я перетнув кордон, я вже відчув, що я вже вдома». Оксана каже, що триматися їй допомагала віра в те, що чоловік повернеться з полону. А ще її дуже підтримували родина та колеги.«Я не можу сказати, що прямо я така сильна. Були моменти, коли, дійсно, був розпач. Руки опускалися. Депресія була. Все було. Всі проходять через це. Але потім знову ти розумієш, що треба. Підіймайся, бери себе в руки, збирайся до купи й продовжуй боротьбу. Моя порада: не опускати руки за жодних обставин. Так, важко. Інколи — дуже важко. Але у нашій історії боротьба закінчилася поверненням, тому треба у це вірити й боротися», — каже жінка. Я йому говорю: «Ти навіть не уявляєш, скільки людей тебе чекали, за тебе боролися, підтримували нас». Він говорить: «Я вже це побачив». У нас усі бажання — жити, бути поряд. Жити й бачити його кожен день. Що відомо про Костянтина СтрукаКостянтин Струк жив у селі Мала Вовча на Харківщині. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював учителем фізкультури у Варварівському ліцеї Вовчанської громади, секції з волейболу та футболу.Після окупації села Костянтин та його дружина, яка працювала вчителькою історії, звільнилися з ліцею, оскільки не хотіли працювати під російською владою. Вранці 14 серпня 2022 року російські військові викрали Костянтина з дому. Вони провели обшук, забрали документи та коштовності.Згодом Оксана дізналася, що спочатку чоловіка утримували у Вовчанську, де катували електричним струмом. Пізніше його перевезли до Куп'янська, а звідти — до слідчого ізолятора в Старому Осколі Бєлгородської області РФ.Останнім відомим місцем утримання Костянтина була виправна колонія № 10 у Мордовії. Обмін військовополоненими між Україною та РФ 23 жовтня: що відомо23 жовтня Україна та Росія провели обмін полоненими. До України повернулися 270 цивільних та військових, серед яких — бійці «Азову». Більшість бійців були в полоні ще з 2022 року.Серед звільнених з полону — семеро оборонців з Харківської області: троє харків'ян, а також жителі Ізюма, Берестинського, Харківського й Чугуївського районів. Підписуйтесь на новини Харкова та області в Теlеgrаm , ТіkТоk , WhаtsАрр , Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm , Yоutubе , Gооglе

У Криворізькому районі Дніпропетровщини зафіксували два випадки лептоспірозу серед чоловіків віком 40 та 60 років. Один із них помер, інший перебуває в реанімаційному відділенні. Обидва чоловіки перед захворюванням рибалили на водоймах.Про це повідомили у Криворізькому районному відділі Дніпропетровського обласного центру контролю та профілактики хвороб.Перший випадок зареєстрували у 40-річного жителя Покровського району. Чоловік звернувся по медичну допомогу на четвертий день хвороби зі скаргами на високу температуру та біль у литках. Перед цим, у жовтні, він рибалив на ставку поблизу села Мар'є-Дмитрівка Апостолівської громади. Захворювання закінчилося летально.Другий випадок виявили у 60-річного жителя Лозуватської громади. Чоловік також мав високу температуру та біль у м'язах. Наразі він перебуває в реанімації. За даними фахівців, перед захворюванням він рибалив поблизу села Ганнівка на Кіровоградщині. Що таке лептоспіроз та які його симптомиЛептоспіроз — це хвороба, збудником якої є бактерія, яку переносять миші та щурі. Зараження відбувається, коли бактерія потрапляє у кишково-шлунковий тракт людини. Лептоспіроз не передається від людини до людини.Симптоми: температура 39–40 °С, почервоніння очей, сильні болі в м'язах. Хвороба може призвести до ураження нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем. Як вберегтися від недугиЩоб не захворіти на лептоспіроз, потрібно дотримуватися відповідних правил: кип'ятити воду з криниці, працювати з брудною водою в захисних рукавицях, добре мити продукти, які зберігалися у підвальних приміщеннях. Читайте нас у Теlеgrаm: Суспільне Дніпро

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 13 жовтня ухвалив рішення у справі десятьох українських дітей з окупованого Криму , яких Росія оголосила своїми громадянами та передала на усиновлення. Офіційно рішення мають проголосити за кілька тижнів. Про це повідомив адвокат Сергій Заєць, який представляє інтереси заявників. Читайте цей матеріал кримськотатарськоюПро це написав у Fасеbооk адвокат Сергій Заєць. «Справа стосується 10 українських дітей, позбавлених батьківського піклування, яких Росія захопила разом з територією Кримського півострова. Ці діти утримувалися в різних дитячих закладах у Криму і Севастополі. Росія від початку окупації оголосила їх своїми громадянами і надалі передала на усиновлення. За таких обставин усиновлювачами могли бути і були лише громадяни РФ», — написав Заєць.За словами адвоката, принаймні частину дітей, імовірно, усиновили, а частину — перемістили з окупованої території до Росії. «У скарзі ставляться питання про навʼязане громадянство, зміну ідентичності дітей з української на російську, незаконне усиновлення (всупереч законодавству України та вимогам міжнародного права) та недобровільно зникнення. Останнє повʼязане з тим, що Росія відмовилася надавати інформацію про місце перебування дітей і розпочала приховувати інформацію про них (зокрема, й про факти їх усиновлення)», — пояснив адвокат.Заєць зазначив, що вважає цю справу найбільш значущою у своїй практиці. Усні слухання в ЄСПЛ відбулися 22 вересня 2026 року у Страсбурзі. «Рішення було ухвалене доволі швидко, як для ЄСПЛ і справ, повʼязаних зі збройним конфліктом. Навіть якщо рахувати з дати подання скарги (13 січня 2023 року) до дати ухвалення рішення пройшло 3 роки і 9 місяців. Окрім усних слухань у справі відбулося два кола комунікації, коли після отримання перших коментарів з боку заявників Суд також поставив уточнюючі питання. На усні слухання також були винесені питання, які дещо відрізнялися від тих, на які відповіді були надані письмово», — зауважив адвокат.За його словами, справа порушує нові для практики суду питання. Зокрема, йдеться про представництво вразливих людей, з якими їхні представники не мали безпосереднього контакту, а також про новий аспект примусових зникнень.Як повідомив Заєць, 23 вересня 2026 року, наступного дня після усних слухань, ЄСПЛ надіслав уряду РФ запит із пропозицією надати коментарі та інформацію про місце перебування дітей. «Судячи з попередньої поведінки уряду РФ, який відмовився від співпраці з Судом та того, що Суд не надіслав представникам заявників копій можливих коментарів, уряд РФ і цього разу ніяких пояснень не надав. На мій погляд, з боку Суду це був останній жест в бік уряду РФ, який, серед іншого, дещо виходить за межі звичайної процедури. З високою ймовірністю небажання уряду РФ скористатися такою нагодою буде використано проти Росії. Почекаємо на офіційний текст рішення і будемо сподіватися на позитивне вирішення справи», — написав Заєць.Адвокат закликав дочекатися офіційного тексту рішення ЄСПЛ, після оприлюднення якого можна буде детальніше оцінити його зміст. ідписуйтеся на новини Суспільне Крим у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Fасеbооk , ТіkТоk та YоuТubе Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Gооglе Новинах