Мова змучена, та не зраджена.
Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумкою,
підпоясане спільнослів'ям,
розквітається.
Мова стомлена, та не скорена!
Тихим шепотом,
відлунням лепету,
звуком шелесту
пісні ширяться,
розлітаються.
Стоголосими стогонами братів,
у таїну думок сестер
вплітаються.
Мова зморена, та відроджена!
@Ірина Вірна

Мрій! Квітни!

У цьому будинку зникають душі....

більше на каналі ″Віршотерапія″ https://we.ua/@virshoterapiya
Фотобачення Gemini ))

...сніговія December’ська
занурює в спомини…
кожна згадка — нова миттєвість у казці...

″Чому мовчиш...″
(вірш Ірини Вірної, музика та виконання Suno)
Більше на каналі ВІРШОТЕРАПІЯ https://we.ua/@virshoterapiya

Чому мовчиш і не підводиш очі?
Невже я так ненависна тобі?
Тобі, що говорив із ранку аж до ночі
Слова ласкаві, ніжні, чарівні.

Кохаєш іншу? Кращу, веселішу
І лагідну дівчину, не таку, як я.
Тоді чому приходиш до колишньої?
Та дівчина, мабуть, тебе чека…

Не все забулось. Вуста ще не схололи,
І серце б’ється дужче, ніж завжди.
Любов… Вона так швидко не проходить,
А відступає крок за кроком в нікуди.

Вже губи шепотіть готові: «Кохана…»
Ось лиш на мить ти зупинись! Навіщо?
Та дівчина нова, іще не знана.
І ти вже не мене кохаєш… Іншу.

14/05/1995 ©Ірина Вірна

Віршопісня "Вітер-коханець" слова Ірини Вірної, музика та виконання - нейромережа Suno.

у зрізаних квітів зранені очі...

Не можу я зійти з протореного шляху...

Це перша зрада...

Нескорена душа народу,
Незламні люди українські,
До перемоги сила роду
Веде нащадків покоління.

Невже я так ненависна тобі?

За небесним виднокраєм...

Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.

Хто ж зрозуміє душу жінки,..

І твій простір особисто-недоторканий...

Під повіками сни мандрують - засинає вечірня пора...