Ви певно як і я думали, що це всьо, але нє, вечір видався продуктивним, тож час нового листа в розсилкі Куда я жмав)

Куда я жмав 26, щось відбірне - за місяць з останнього листа; вйо до читання💅

https://gallery21.blog/2026/03/17/куда-я-жмав-26/

Дві істини (жодної брехні):

Щойно ви ну нормально так щасливі, стати ще щасливішим дуже важко.

Кожен у глибині душі вірить, що він сраний Нео і, відповідно, він — виняток із правила вище.

Шабат шалом, православні католичні правовірні крішнаїти💅

Вечір вівторка, а отже час нового посту для вас)

Сьогодні до крайнього вечірнього чайочку - ″Гедоністична адаптація: чому менше — це більше″, переклад мого улюбленого Adam Mastroianni; нічого аж такого, але мені подобається, тож сподіваюся і вам теж понравиця❤️

Дві істини (жодної брехні):
1. Щойно ви ну нормально так щасливі, стати ще щасливішим дуже важко.
2. Кожен у глибині душі вірить, що він сраний Нео і, відповідно, він — виняток із правила вище.

https://gallery21.blog/2026/03/17/гедоністична-адаптація-чому-менше/

а це шо, пост про ″Всі відтінки спокуси″? ну норм такий

https://gallery21.blog/2026/03/11/всі-відтінки-спокуси-коли-світло-пос/

[ і чому це не ота гречка, що сумно, але грайливо дивиця на тебе з глибини холодильника]

[ і чому це не ота гречка, що сумно, але грайливо дивиця на тебе з глибини холодильника]

Яка найдавніша їжа, яку ви потенційно могли б зʼїсти? Я замислився над цим, уявляючи собі найбезглуздішу втіху для божевільних гурманів, але виявив, що гарна вичерпна відповідь напрочуд складна, що і це привело мене до перевірки поширених міфів та необхідності визначати, що таке «їжа» взагалі.

https://gallery21.blog/2026/03/06/найдревніша-і-можливо-досі-їстівна-їж/

The main thing is to have a process more than a single particular setup.

Любіма фотографія за останній час

Київ, Поділ, сніг пролітає в повітрі, той ранковий ранок, коли тисячі авто проїжають дорогами, а комунальники натхненно пиляють дерева чи жужать своїми тракторцями

А тим часом повітрям розноситься ледь чутна в цьому гаморі трель весняних птахів

Вже майже весна

Ось найчастіше повторюване відкриття, зроблене в моїй галузі психології за останнє десятиліття: більшість людей вважають, що страждають від хронічної "страннінькості".

шукав якісь слова, щоб написати в ці страшні роковини, але так і не знайшов правильних, тож просто дякую, що живий і живий тільки завдяки жертовності і величі сотень тисяч українських воїнів, які тримають цей світ на своїх плечах

дякую вам за це

Мій любімий задрот інтернета додав собі на сайт новий прикольчик, тож теперки за посиланням Sandboxels можна погратися в прикольну пісочницю, затягує погратися.

Ладно, це не прям “новина”, але сьогодні мені було років, коли я побачив перший скрін з даунтайма гітхаба і дізнався про цю концепцію гонки за стабільністю сервісів, і що одна девʼятка це великий сором для солідних сервісів (ладно, друга картінка доволі очевидно показує, чому це справді сором.)

Це міг би бути кумедний мем, якби не був такий правдивий (вітаю вас на жовтій стрілці, в моєму блозі). Але з іншого боку – не обмежуйте себе і пробуйте все що вам довподоби, бо коли як не зараз, бо тупо буде в 70 шкодувати, що не спробував, а вже всьо, вже потяг тю-тю. Та й знову ж таки – ніколи не знаєш, що насправді спрацює.. ну і да, голова не тіки для вареничків, а нейрончики люблять щось нове, тоді нейропластичність качаєця, а серотонінчик виділяєця.

Уривок з журналу “Полтавський селянин” про побут в селянській хаті в давніші часи. Добре, що зараз загалом краще, але всерівно не забувайте провітрювати помешкання і тримати його в чистоті і порядку, то важливо.

Нічого прям особливого, але люблю теплі листи, це один з таких, читаєш і відчуття ніби сидиш з цією класною людиною в маленькій кавʼяренці за горнєтком кави і просто відпочиваєте. Дуже помічне для розкруту в часи морозів чи сіро сирої сірості оцієї пізньої зими.

>>> я люблю моменти, коли раптом усвідомлюєш звʼязки, які існують між різними елементами нашого життя, і вони проводять тобі екскурсію особистими досвідами та станами з минулого.

Велика, грунтовна і в той же час цікава стаття Why Hokkaido is the New Taiwan про те, як Японія вривається з обох ніг в світ передових технологій, люблю таке і рекомендую читати повну статтю, бо нижче тіко уривок для затравки цікавості. А ще подобається назва одного з параграфів It’s All About the People, бо насправді це завжди так, це все про людей і люди понад усе.

Кажуть, що Японія програла війну за напівпровідники тридцять років тому. У правліннях компаній від Кремнієвої долини до Шеньчженя повторюють таку історію: у 1980-х роках Японія була «промисловою супердержавою», яка наводила жах на Вашингтон. До 2000-х років вона пропустила цифрову еру, а Південна Корея і Тайвань забрали її частку ринку. Японія стала «Галапагосами»: ізольованою, дивною і нерелевантною. Переважаюча думка свідчить, що сонце занепало над японською технологічною домінацією, коли в 1991 році лопнула бульбашка, залишивши після себе музей гігантів апаратного забезпечення, які повільно іржавіють і стають застарілими.

Але це ще не все…

Японія насправді ніколи не йшла. Вона просто відступила і зробила крок назад в ланцюжок поставок. Поки світ зосереджувався на тому, хто проектує чіпи (Кремнієва долина) або друкує їх (Тайвань), Японія тихо захопила ринок технологій «чорного ящика», необхідних для їх створення. Сьогодні неможливо виготовити передовий чіп без японських фоторезистів, японських різаків для пластин або японського обладнання для перевірки масок. Японія не програла. Вона спеціалізувалася. Вона обміняла низькоприбуткову славу кінцевого складання на високоприбуткову гегемонію Monozukuri (майстерність).

Але зараз ринок знову змінюється. Ми знаходимося на переломному етапі. Геополітична архітектура, яка дозволила Тайваню стати єдиним виробником для “глобальної демократії”, виглядає нестійкою. «Кремнієвий щит» все менше схожий на щит, а все більше на мішень. Світ потребує “резервного диска”. І, що дивно, координати цього резервного диска вказують на засніжену рівнину на півночі Японії.

Це не стільки історія про те, як Японія «наздоганяє», скільки історія про можливості. Це історія про поєднання геополітичних сприятливих умов, енергетичного арбітражу та усвідомлення японським урядом того, що створено умови для масштабного структурного повороту.

Хоккайдо — це новий Тайвань завдяки новому проекту під назвою «Rapidus». Це єдине місце на карті, яке пропонує воду, енергію, таланти, культуру та політичну стабільність, щоб слугувати резервним вузлом для обчислювальної інфраструктури західного світу.

передрук цього посту від urban_adequacy, насправді було дуже пізнавально і цікаво, тож як тут не поділитися

Чи думали ви про те як ухилення від податків може формувати місто?🏛️💸

У новому дописі розглядаю феномен «протиподаткової архітектури». Це історія про те, як уряди накладали на людей податки, а люди знаходили лазівки, щоб платити менше.

Наслідки таких податків бували різними:
• Податок на вікна в Британії змушував людей замуровувати джерела світла та вентиляції, прирікаючи себе на темряву та хвороби.
• Податки на завершене житло породили в багатьох країнах культуру «вічного будівництва» — сумні скелети фасадів без оздоблення, що роками формують обличчя міст.
• Інколи речі, що допомагали ухилятися від податків, з часом ставали предметом моди (мансарди) й будувалися вже навіть після скасування податкового середовища, що їх утворило.

Це найкращий доказ того, що архітектура — це дзеркало економічних стимулів. Й будь яке втручання в природну рівновагу, матиме свій результат. Змінюється податок — змінюється місто, а за ним і життя людей.