Єгипет пообіцяв більше не купувати зерно, яке Росія вивозить з окупованих українських територій. Заява гучна і важлива, але головне питання — чи реально це проконтролювати на практиці.Після зустрічі Володимира Зеленського з президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі прозвучала обіцянка, що Каїр не прийматиме таке зерно. І це справді принципова історія: за словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, торік Росія вивезла з окупованих територій понад 2 млн тонн зерна, і майже 40% цього обсягу пішло саме до Єгипту.Але проблема в тому, що довести походження такого зерна дуже складно. Як пояснює журналістка-розслідувачка SeaKrime Катерина Яресько, у Чорному морі судна масово або вимикають AIS, або використовують спуфінг — тобто передають фальшиві сигнали про своє місцезнаходження. На екрані судно може “бути” в Туреччині чи Новоросійську, а насправді вантажитися в Маріуполі, Бердянську, Севастополі чи Феодосії.Схема працює просто: судно зникає з радарів у Чорному морі, а потім знову “з’являється” вже дорогою до Босфору. За цей час воно встигає завантажитися в окупованому порту. Далі в хід ідуть фейкові документи: замість конкретного порту вказують щось розмите на кшталт “один із російських портів Чорного моря”. І в країні призначення ці папери часто приймають без зайвих запитань.Саме тому одного лише AIS недостатньо. Потрібні фото, відеофіксація, документи, супутні докази, конкретні кейси і постійний тиск на країни, які приймають такі вантажі.І тут важливий момент: навіть якщо Єгипет не перекриє цей канал миттєво, сама публічність теми вже має значення. Тепер Україна може опиратися на цю заяву і надсилати не загальні ноти, а матеріали по конкретних рейсах і суднозаходах. Якщо Каїр почне реагувати хоча б на частину таких випадків — це вже буде результат. Якщо ні, стане зрозуміло, що заява була лише політичним жестом.Ще один важливий висновок: Єгипет більше не є головним напрямком для краденого українського зерна. За словами Катерини Яресько, перше місце тепер вийшло до Сирії. І це, мабуть, найтривожніша частина всієї історії. Якщо відкрити сервіси відстеження руху суден, можна побачити постійний трафік зерновозів з окупованих портів саме до Сирії. Після зміни режиму там була коротка пауза, але потім прийом великих обсягів зерна з окупованих територій поновився.Втім, навіть точкові збої ламають економіку цієї схеми. Один із останніх кейсів: судно з краденим зерном не прийняли в Туреччині. Воно тижнями простоювало біля узбережжя, потім змінило напрямок, знову чекало і досі не могло нормально розвантажитися. А це вже прямі збитки для трейдерів і судновласників: зриваються строки, ростуть витрати, потрібно шукати новий порт, нового покупця або нову логістику. Чим більше таких проблем — тим менше прибутку від краденого зерна.Так, Росія може частково перекидати зерно іншими маршрутами — залізницею чи через інші порти. Але це дорожче, довше і складніше. А отже, будь-яке ускладнення цієї логістики вже працює на Україну.Тож головне зараз — не сама заява Єгипту, а те, чи перетвориться вона на реальні дії. Бо кожен зірваний рейс, кожна затримка і кожен закритий порт для краденого зерна — це не символічна, а цілком практична втрата для Росії.Докладніше у Латифундіста
читайте📩 П
ідписуйся на \"Ціну держави\" |
Ставайте патронами |С
тавайте спонсором YouTube | П
ідтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1