Чемпіон

Головний тренер Аль-Насра Анге Постекоглу розповів, що Кріштіану Роналду готовий грати за саудівський клуб, проігнорувавши скандальну ситуацію 41-річного нападника у збірній Португалії.

Його цитує Rесоrd.


"Роналду повернувся і готовий грати. Він завжди викладався на максимум у наших матчах і перебуває в дуже хорошому настрої. Я був тренером Австралії протягом чотирьох років. Мені не подобається слухати, як клубні тренери говорять про тренерів збірних. Тому я не коментуватиму те, що сталося у збірній. Я його тренер в Аль-Насрі. Він є великою перевагою нашої команди", – заявив Постекоглу.


Протягом 2013-2017 років відомий фахівець працював зі збірною Австралії (49 ігор), а з липня 2026-го очолює Аль-Наср (9 матчів).

Нагадаємо, що Роналду самовільно покинув розташування національної команди через скандал із головним наставником збірної Жорже Жезушом. Згодом Кріштіану опублікував свою версію конфлікту.

Зазначається, що зірковий футболіст виділив 8 пунктів промови, які фахівець нібито мав озвучити на початку пресконференції перед грою проти Данії (1 жовтня). Водночас португалець вимагав від наставника "лузітан" публічних вибачень та порівнянь з Пеле.

Водночас вже була інформація, що Кріштіану отримає виклик у збірну на матчі Ліги націй-2026/27, які Португалія проведе у листопаді 2026 року (14 листопада з Данією та 17 листопада з Уельсом).

Раніше повідомлялося, що зірковий футболіст завершив міжнародну кар'єру. Однак ці чутки вже розвіяв відомий інсайдер Фабріціо Романо.Попереду у 41-річного нападника домашня гра проти Аль-Дірії у 8-му турі саудівської Про-ліги (9 жовтня о 21:00 за київським часом). Напередодні Аль-Наср із 16 балами замикає трійку лідерів турнірної таблиці чемпіонату.












Читайте також :


Мені більше нічого сказати: Жезуш відреагував на заяву Роналду щодо конфлікту

Олександра Олійникова (47) не змогла продовжити зустріч 1/8 фіналу турнірної серії WТА 125 у Сучжоу (Китай) проти "нейтральної" суперниці з Білорусі Альону Фалей (220).

Зустріч тривала 1 годину 43 хвилин.У першій партії обидві тенісистки продемонстрували принципову боротьбу, довівши її до тайбрейку, де сильнішою була Фалей – 6:8.У другому сеті тотальною перевагою володіла білоруска, яка взяла чотири гейми поспіль. Після цього українська тенісистка взяла медичний таймаут та відмовилася від продовження поєдинку.На відмові українки Фалей пройшла до наступного раунду.

Suzhоu Ореn – WТА 125


Сучжоу, Китай, хард


Призовий фонд: $115,000


Друге коло, 8 жовтня


Олександра Олійникова (Україна) – Альона Фалей (–) 6:7, 0:4 (відмова)

Це була дебютна лобова гра цих тенісисток.


Нагадаємо, що Олійникова із перемоги над Вушуан Чжен із Китаю стартувала на хардовому турнірі у Сучжоу.Раніше до чвертьфінального раунду пробилася інша українка Катаріна Завацька.

Катаріна Завацька (266) обіграла "нейтральну" білоруску Дар'ю Хомутянську (291) у другому колі турнірної серії WТА 125 у китайському Сучжоу.


Протистояння тривало 1 годину 35 хвилин та закінчилося з рахунком 6:4, 6:4.
Українка впевнено розпочала поєдинок, не дозволяючи суперниці зрівняти рахунок. Щоправда, така перевага тенісистки з Луцька трималася до восьмого гейму, коли Хомутянська довела цифри на табло до 4:4.Наступні два гейми були за Завацькою, яка забрала у свій актив першу партію – 6:4.Початок другого сету був за білорускою – 1:3. І знову восьмий гейм став ключовим, але цього разу вже на користь Катаріни. Українська тенісистка наздогнала опонентку 4:4 та довела партію до перемоги – 6:4.

Suzhоu Ореn – WТА 125


Сучжоу, Китай, хард


Призовий фонд: $115,000


Друге коло, 8 жовтня


Катаріна Завацька (Україна) – Дар'я Хомутянська (–) 6:4, 6:4

Це була друга очна зустріч між тенісистками, у якій Завацька взяла реванш. Адже дебютний лобовий поєдинок був на користь білоруської спортсменки (6:4, 6:1).У чвертьфіналі українка зустрінеться з мексиканкою Ренатою Сарасуа, яка вийшла до наступного раунду завдяки відмові Дар'ї Астахової після 4:0 у першому сеті.

Нагадаємо, що в 1/16 фіналу у Сучжоу Завацька у двох партіях "закрила" китаянку Юшань Шао.

Лондонський Арсенал продовжує працювати над підписанням нового контракту з лідером команди Декланом Райсом.

Про це інформує ВВС.

Заради цього "каноніри" готові піти на солідні фінансові витрати. Керівництво англійського гранда може збільшити зарплату 27-річному центральному півзахиснику із 240 тисяч до 350 тисяч стерлінгів на тиждень.

Його чинна угода з лондонцями розрахована до кінця червня 2028-го. Також є опція її продовження ще на рік. Попри це Арсенал намагається ще на триваліший термін зберегти провідного гравця у своїй команді. Портал Тrаnsfеrmаrkt оцінює його вартість у 120 мільйонів євро.
Нагадаємо, що Райс виступає за лондонський клуб із літа 2023-го, перебравшись із Вест Гема. Відтоді провів за колектив із червоної частини Лондона 165 матчів (21 гол і 33 асисти). Разом із Арсеналом завоював три титули, а у минулому сезоні-2025/26 допоміг "канонірам" вперше за останні 22 роки тріумфувати в АПЛ.

Напередодні лондонський клуб пролонгував співпрацю з головним тренером Мікелем Артетою.

Додамо, що після 5-ти турів нового розіграшу АПЛ-2026/27 підопічні іспанського спеціаліста йдуть другими (12 балів), поступаючись лише лідеру чемпіонату МанСіті (15 очок).У наступному поєдинку підопічні Артети зіграють вдома проти Лідса – 10 жовтня о 14:30 (за київським часом).












Читайте також :


Дьокереш встановив рекорд Ліги націй

Колишній чемпіон світу у напівсередній вазі Шон Портер (31-4-1, 17 КО) переконаний, що Тайсон Ф'юрі (36-2-1, 25 КО) переможе Ентоні Джошуа (30-4, 27 КО) у лобовій дуелі в Кардіффі.

Його слова наводить ВаdLеftНооk.


"Я думаю, що Тайсон Ф'юрі виграє цей бій. Мені здається, що насправді було не так багато сценаріїв, за яких я бачив перемогу Ентоні Джошуа над Тайсоном Ф'юрі. Тут, безумовно, є упередженість, безумовно, є багато вболівальницьких симпатій з мого боку. Особисто я завжди вважав, що Тайсон був головною фігурою у дивізіоні надважкої ваги", – заявив американець.


На думку Портера, хоч обидва британські боксери втратили форму, але "Циганський король" все одно попереду Ей Джея.


"Я не думаю, що він нокаутує Джошуа, але вважаю, що він перевершить його за активністю, я думаю, що він перебоксує його, я думаю, що він перевершить його за стилем", – додав Шон.


Двобій Ф'юрі – Джошуа відбудеться 11 грудня у Кардіффі. Вихід обох британців на ринг очікується близько 03:00 (за київським часом).

Переможець зустрічі отримає спеціальний пояс Ваttlе оf Вrіtаіn та титул WВА Suреr. Цікаво, що протистояння пропустить батько Тайсона. Джон Ф'юрі боїться за здоров'я свого сина, який ризикує отримати фатальні травми.

Раніше Дерек Чісора зробив свій прогноз на британську дуель, а промоутер Едді Гірн висловився про те, чи реальний реванш у цьому протистоянні.













Читайте також :


Бій завершиться у третьому раунді: Аллен спрогнозував переможця битви Ф'юрі – Джошуа

У ніч проти 8 жовтня відбулися ще три поєдинки Національної хокейної ліги.Ігрову програму розпочала перемога Вашингтона над Піттсбургом у результативній перестрілці із 8 закинутими шайбами.Натомість у наступній грі Колорадо мінімально програло Вінніпегу, зазнавши дебютної поразки у новому сезоні НХЛ-2026. Натомість Вінніпег вже видає серію із трьох поспіль звитяг.В останньому матчі дня Анагайм програв Едмонтону, хоча саме господарі виграли перший період із комфортним рахунком 2:0. Однак у другій 20-хвилинці пропустили аж 5 шайб.НХЛ – регулярний чемпіонат8 жовтняВашингтон – Піттсбург 5:3 (2:1, 2:2, 1:0)









Вінніпег – Колорадо 3:2 (0:0, 2:1, 1:1)









Анагайм – Едмонтон 2:5 (2:0, 0:5, 0:0)Таблиця Східної конференції






Stаndіngs рrоvіdеd by Sоfаsсоrе





Таблиця Західної конференції






Stаndіngs рrоvіdеd by Sоfаsсоrе





Напередодні відбулися інші поєдинки нового сезону НХЛ.

Нападник Інтер Маямі Луїс Суарес звернувся до Ліонеля Мессі після його прощального матчу за збірну Аргентини, наголосивши на величезній футбольній спадщині Лео.

Своє звернення він написав в Інстаграмі.


"Друже, ти залишаєш після себе спадщину, сповнену рекордів, видатних моментів і незабутніх спогадів як гравець своєї національної збірної. Ти увійшов в історію південноамериканського та світового футболу. Скрізь, де ти бував, ти залишав свій слід, але завжди з повагою ставився до своїх суперників, і це робить тебе ще величнішим.


Вітаю тебе з кожним досягнутим успіхом, бо ти ніколи не опускав руки, бо ти навчив багатьох з нас, що якщо людина хоче здійснити мрії, то вони можуть збутися. Ти приклад як гравець, це більш ніж очевидно, але й великий приклад як людина, як партнер по команді та як друг. Дякую, дякую, дякую! Я назавжди вдячний за те, що жив у одну епоху з тобою. Я тебе дуже люблю!" – написав уругвайський футболіст.


Останній поєдинок Лео за "альбіселесте" провів у ніч проти 7 жовтня, коли аргентинці провели товариську зустріч проти Бенін. Гра закінчилася розгромною перемогою підопічних Ліонеля Скалоні (3:0), а Мессі відзначився голом та двома асистами.

Це протистояння стало 208-м для Ліонеля у збірній, у яких він відзначився 126 м'ячами та 69 гольовими передачами. Разом із національною командою Мессі виграв ЧС-2022. Також двічі тріумфував на Копа Америка, ставав олімпійським чемпіоном і має титул Фіналіссіми.

Раніше Лео написав прощальний пост уболівальникам збірної Аргентини. Під публікацією свій коментар залишив Кріштіану Роналду.













Читайте також :


Через нього мені й доводилося страждати: Модрич відреагував на останній матч Мессі за збірну

Вихід Тайсона Ф'юрі (36-2-1, 25 КО) та Ентоні Джошуа (30-4, 27 КО) 11 грудня на ринг арени "Рrіnсіраlіty Stаdіum" у Кардіффі (Уельс) заплановано на 01:00 (03:00 за київським часом).

Про це повідомляє Sky Sроrts Вохіng.

Відповідну заявку подали до міської ради Кардіффа.

Переможець зустрічі отримає спеціальний пояс Ваttlе оf Вrіtаіn та титул WВА Suреr.

До протистояння Ентоні готує тренер Бен Девісон, до якого він напередодні повернувся. Також його наставник співпрацюватиме із командою Олександра Усика, яка готувала британця до двох попередніх переможних поєдинків.

Цікаво, що "Циганський король" вже назвав єдиний варіант, як Ей Джея може його перемогти.

Нагадаємо, що у проміжних поєдинках Ф'юрі легко переміг поляка Маріуша Ваха, тоді як Джошуа здолав албанця Крістіана Пренгу.

Раніше колишній абсолютний чемпіон світу у надважкій вазі Леннокс Льюїс розповів, хто більше заслуговує тріумфувати у британській дуелі.












Читайте також :


Бій завершиться у третьому раунді: Аллен спрогнозував переможця битви Ф'юрі – Джошуа

8 жовтня 2011 року збірна України продемонструвала один із найяскравіших командних перформансів в історії світового боксу. На чемпіонаті світу в Баку п'ятеро наших бійців провели фінали в один день, здобувши для країни чотири "золота" й одне "срібло".

З того часу герої синьо-жовтої команди пройшли зовсім різні шляхи – від абсолютного чемпіонства та світових титулів до кар'єр, у яких величезний потенціал так і не вдалося реалізувати повною мірою.

"Чемпіон" згадує тріумф "золотої збірної" в Азербайджані та розповідає, ким стали п'ятеро її медалістів через 15 років.

Команда, яка вже дозріла до великої перемоги
Тріумф у Баку може здаватися моментом, коли велике покоління українського боксу раптом заявило про себе світові. Насправді ж восени 2011-го ця команда вже не була невідомою величиною. Цей успіх не виник за один вечір – до нього йшли кілька років.

Її кістяк формувався протягом усього олімпійського циклу після Пекіна-2008. За словами наставника Дмитра Сосновського, після кожних Ігор тренерський штаб складав чотирирічну програму підготовки, а місце першого номера збірної потрібно було доводити результатами на національних та міжнародних стартах.

Перші обриси майбутньої великої команди світ побачив на ЧС-2009 у Мілані, звідки українці повернулися з трьома медалями – по одній кожного ґатунку. Ще п'ять нагород збірна здобула на Євро-2010 – одне "срібло" та чотири "бронзи". Україна поступово отримувала не одну-дві сильні позиції, а конкурентний склад майже по всій лінійці вагових категорій.

До Баку команду підводили як до одного з головних стартів олімпійського циклу. Протягом року боксери пройшли кілька етапів підготовки в Україні та Казахстані, міжнародні турніри та тривалий заключний збір. У Тисовці протягом трьох тижнів вони працювали по три тренування на день. Із командою також працювали психологи та представники спортивної науки, а база мала необхідне обладнання для відновлення після навантажень.

Головною зіркою залишався Василь Ломаченко. До Азербайджану він їхав олімпійським чемпіоном і чинним чемпіоном світу, а Сосновський називав його "локомотивом" збірної – людиною, за якою тягнулися партнери. Та сила цієї команди вже не обмежувалася одним прізвищем.

Поруч прогресували Усик, Шелестюк, Хитров, Берінчик, Гвоздик. У кожного ще попереду була власна велика історія, але восени 2011-го вони насамперед були частинами однієї команди.

Перед стартом тренерський штаб "синьо-жовтих" свідомо уникав прогнозів щодо кількості медалей і ліцензій. Але Україна приїхала до Баку зі складом, від якого цілком закономірно чекали серйозного результату. Складно було передбачити лише одне – наскільки масштабним він виявиться.

Від першого гонгу до п'яти фіналів

Чемпіонат світу розпочався 26 вересня. Баку зібрав сотні боксерів, а додаткової ваги турніру надавав статус першого великого кваліфікаційного старту на Олімпійські ігри-2012. Майже два тижні українська команда рухалася до дня, який згодом увійде в її історію.

З кожним раундом турнірна сітка ставала коротшою. Українських прізвищ у ній – усе більше відносно інших збірних. Без втрат не обходилося: частина команди завершила виступи ще на попередніх стадіях, а срібний призер попередньої світової першості Роман Капітоненко зупинився в 1/8 фіналу.

На цьому ж етапі Україна ледь не втратила і свого головного фаворита. У поєдинку Василя Ломаченка з Робсоном Консейсао судді спочатку віддали перемогу бразильцю – 20:19. Для уродженця Одещини чемпіонат світу фактично вже завершився, але українська сторона подала протест.

Після перегляду спеціальна комісія АІВА визнала зняття бала з Ломаченка помилковим і дійшла висновку, що попередження натомість мав отримати Консейсао. Результат змінили на користь українця – 19:18. Ломаченко залишився на турнірі, а збірна продовжувала набирати хід.

До чвертьфіналів дісталися одразу шестеро її представників. Саме ця стадія остаточно показала масштаб українських претензій.

Денис Берінчик розібрався з представником господарів Хейбатуллою Хаджалієвим – 33:19. Тарас Шелестюк після рівних 13:13 пройшов срібного призера ЧС-2009 Андрія Замкового за рішенням суддів. Євген Хитров переміг Александра Дреноваца – 34:15, Олександр Усик здолав першого сіяного Артура Бетербієва – 17:13, а Ломаченко впевнено пройшов Фазліддіна Гаїбназарова – 18:10.

Єдиним, хто зупинився за крок до медалі, став Олександр Гвоздик. У чвертьфіналі він поступився Єгору Мехонцеву – 21:27, але вже встиг виконати одне з головних завдань, забезпечивши собі путівку на Олімпіаду.

До півфіналів Україна підійшла з п'ятьма боксерами. А 7 жовтня стало зрозуміло, що "бронзою" ніхто з них задовольнятися не збирається.

Берінчик упевнено пройшов британця Томаса Сталкера – 31:18. Хитров достроково зупинив Богдана Журатони у другому раунді, Усик переміг Сергія Корнєєва – 23:10. Свої місця у фіналах забронювали й Ломаченко, який здолав Доменіко Валентіно – 17:11, та Шелестюк, сильніший за Вікаса Крішана – 15:12.

Увечері турнірна сітка виглядала майже неймовірно: у п'яти з десяти фіналів чемпіонату світу наступного дня мав боксувати українець.

П'ятеро боксерів. П'ять шансів на "золото". Один день, який міг змінити місце України на боксерській карті світу. До нього залишалася одна ніч.

8 жовтня: день, коли Україна стала першою у світі

Ще вранці це були п'ять окремих фіналів. До вечора вони складуться в один із найяскравіших днів в історії українського боксу.

У фінальній програмі українці мали представника у кожному другому поєдинку. Із десяти комплектів нагород п'ять могли завершитися українським "золотом".

Першим свій шанс отримав Василь Ломаченко. У категорії до 60 кг йому протистояв кубинець Ясніель Толедо.

Українець від самого початку захопив перевагу, а ще в першому раунді відправив суперника в нокдаун правим боковим. Після фінального гонгу на табло залишилися 17:12.

Перше "золото" дня – і другий поспіль титул чемпіона світу для самого Ломаченка. Для збірної все почалося саме так, як цього хотіла команда та фанати.











Наступним у ринг вийшов Денис Берінчик – і саме його фінал став єдиним, який українцям того дня виграти не вдалося.

Бразилець Евертон Лопес потужно почав зустріч і створив перевагу вже після стартового раунду. Берінчик кинувся відіграватися, виграв два наступні відрізки, але початкового відставання виявилося забагато.

23:26 – і срібна медаль України. Перший удар по майже ідеальному сценарію. Але, як виявилося, останній.











Поразка Берінчика переможну ходу не зупинила. У категорії до 69 кг Тарасу Шелестюку протистояв один із найсильніших боксерів свого покоління – дворазовий чемпіон світу Серік Сапієв.

Українець захопив перевагу й не віддав її до фінального гонгу – 16:10. Друге "золото" опинилось у скарбничці "синьо-жовтих".

Уже наступного року Сапієв стане олімпійським чемпіоном Лондона. Але того вечора в Баку найкращим у рингу був Шелестюк.











Ще напруженішим вийшов фінал Євгена Хитрова проти японця Рьоти Мурати. Після першого раунду українець поступався, у другому перехопив ініціативу, а в заключній трихвилинці втримав мінімальну перевагу.

24:22 – третє українське "золото".

Менш ніж за рік Мурата виграє Олімпійські ігри. У Баку ж його зупинив Хитров.











До останнього українського фіналу рахунок уже був 3:1. Залишався Усик. У категорії до 91 кг йому протистояв представник господарів Теймур Мамедов.

Після близького початку українець поступово нарощував перевагу. Раунд за раундом фінал, який міг стати нервовою крапкою великого дня, перетворювався на демонстрацію контролю. 25:15 і четвертий тріумф України!











За кілька годин Україна пройшла шлях від стартового фіналу до першого місця у світі. З показником 4-1-0 наша країна вперше виграла медальний залік чемпіонату світу. Куба залишилася другою, а господарі турніру замкнули трійку. Чотири чемпіони на одному мундіалі стали рекордним результатом для незалежної України.

Менш ніж за рік частина цієї команди знову збереться разом і подарує українському боксу ще один історичний турнір – ОІ-2012. Але 8 жовтня 2011-го майбутнє ще було чистим аркушем. Була одна збірна, п'ятеро фіналістів і вечір, у який майже все склалося ідеально. Далі почалися п'ять зовсім різних історій.













Читайте також :


Відео

Фото






Вершина аматорської епохи: як Усик і Ломаченко створили найбільший олімпійський тріумф українського боксу







Денис Берінчик



Денис Берінчик після поразки у фіналі ЧС-2011


АІВА




Із п'ятьох українських фіналістів у Баку лише Денис Берінчик залишив ринг без золотої медалі. Та навряд чи тоді хтось міг назвати його турнір невдалим.

Свій шлях він розпочав із гучної перемоги над чинним чемпіоном світу Роніелем Іглесіасом. Після трьох раундів рахунок був рівним – 19:19, але за додатковим підрахунком суддів далі пройшов Берінчик. Наступного літа доля зведе їх знову – вже у фіналі Олімпійських ігор у Лондоні.

Там Денис знову став одним із героїв української команди. Він послідовно переміг Ентоні Їгіта, Джеффа Горна й Уранчимегіїна Менх-Ердене та дістався олімпійського фіналу. Цього разу реванш узяв Іглесіас – 22:15.

На двох найбільших турнірах поспіль Берінчик дістався головного бою – і обидва рази залишив ринг другим. До свого чемпіонства, вже професійного, доведеться йти ще понад десятиліття.

Після Лондона він не поспішав залишати аматорський бокс, виступав за "Українських отаманів", а професійну кар'єру розпочав лише у 2015 році. І там стрімкого злету теж не сталося.

Денис перемагав, збирав регіональні титули, але великого чемпіонського шансу довелося чекати довго. Важливою точкою став грудень 2022-го, коли перемога над Іваном Менді принесла йому титул чемпіона Європи. У серпні 2023 року українець також здолав Ентоні Їгіта та продовжив рух угору світовими рейтингами.

18 травня 2024 року в Сан-Дієго навпроти нього стояв Емануель Наваррете – чемпіон світу у трьох вагових категоріях, який намагався підкорити четверту.

Берінчику було вже 36. Момент, на який він чекав майже всю професійну кар'єру, нарешті настав.

Дванадцять раундів не дали одностайності суддям, але двоє побачили переможцем українця – 115:113 та 116:112, тоді як третій віддав бій мексиканцю – 116:112.

Через майже 13 років після "срібла" Баку Денис Берінчик нарешті став чемпіоном світу – володарем вакантного титулу WВО у легкій вазі.











Утім, пояс затримався ненадовго. У першому захисті в лютому 2025 року у Тhе Тhеаtеr аt Маdіsоn Squаrе Gаrdеn в Нью-Йорку його двічі відправив у нокдаун Кейшон Девіс, а удар по корпусу в четвертому раунді завершив поєдинок достроково.

Це була перша поразка Дениса за майже десять років у профі. Після цього українець не боксував півтора року. Повернення відбулося 29 серпня 2026-го на О2 Аrеnа в Лондоні проти Сема Ноукса, але всі троє суддів віддали перемогу британцю.

Шлях Берінчика до головного титулу розтягнувся на роки. Після двох срібних медалей на найбільших аматорських турнірах йому довелося довше за багатьох чекати моменту, коли професійний бокс дасть головний шанс. Але коли така можливість нарешті з'явилася, Денис нею скористався.

Тарас Шелестюк



Тарас Шелестюк – чемпіон світу


АІВА




Якщо для Берінчика Баку завершився "сріблом", то Тарас Шелестюк залишив Азербайджан на самій вершині. Наступного літа він знову претендував на медаль найвищої проби – цього разу на Олімпійських іграх у Лондоні.

Шелестюк дістався півфіналу, де в максимально близькому бою поступився британцю Фреду Евансу – 10:11. Один бал відділив його від ще одного великого фіналу. Замість нього – олімпійська "бронза".

Аматорський етап Тарас завершував чемпіоном світу та призером Олімпіади – з резюме, яке майже автоматично змушувало чекати великої професійної кар'єри. На початку все саме так і виглядало.

У 2013 році він дебютував серед професіоналів і перебрався до США. Тренувався у знаменитому Wіld Саrd Gym, працював із Фредді Роучем і доволі швидко почав рухатися рейтингами. У листопаді 2015-го перемога над Асланбеком Козаєвим принесла йому одразу два регіональні пояси – WВО NАВО та WВА Іntеr-Соntіnеntаl.

США, один із найвідоміших залів світу, великі тренери, перші титули. Здавалося, наступним кроком мав стати поєдинок світового рівня. Але саме його Шелестюк роками так і не отримував.

Кар'єра почала рухатися не сходинками, а ривками. Перемоги чергувалися з довгими періодами без боїв, а час – ресурс, якого у професійному боксі завжди мало – поступово почав працювати проти нього.

У березні 2022 року Тарас зустрівся з венесуельцем Габріелем Маестре у півфінальному елімінаторі WВА. Десять раундів завершилися нічиєю роздільним рішенням суддів – 97:93 на користь українця, 96:94 Маестре та 95:95.

Замість кроку до титульного бою – ще одна пауза. Наступного виходу в ринг довелося чекати понад три роки. Сам Шелестюк пояснював, що після бою з Маестре зосередився на допомозі Україні та волонтерстві. Приблизно в той самий час його промоутерська компанія припинила діяльність, а подальше повернення в ринг неодноразово зривалося через травми суперників і відмови їхніх команд від поєдинків.

Лише в липні 2025-го Тарас провів наступний бій, нокаутувавши Роддрікуса Лівсі у другому раунді. У листопаді того ж року переміг Ентоні Саеза.

А 8 серпня 2026-го в Еквадорі Шелестюк провів десять раундів проти Андреса Муньйоса й одностайним рішенням суддів завоював пояс WВО Іntеrnаtіоnаl у напівсередній вазі – свій перший титул із 2016 року.



Тарас Шелестюк із поясом


Інстаграм боксера




У 40 років Шелестюк залишається непереможеним – 22 перемоги, 12 нокаутів та одна нічия. Саме це робить його історію однією з найпарадоксальніших у "золотій збірній".

Чемпіон світу серед аматорів. Олімпійський призер. Понад десятиліття у професіоналах і нуль у графі поразок. Але водночас – жодного бою за повноцінний титул чемпіона світу.

Баку показав, наскільки високим був його потенціал. Професійний бокс – наскільки одного потенціалу інколи буває замало.

Євген Хитров



Євген Хитров – чемпіон світу


АІВА




У столиці Азербайджану Євген Хитров був одним із тих, хто найкраще уособлював силу тієї української команди. П'ять перемог на шляху до титулу, три дострокові завершення боїв і "золото" після перемоги над Рьотою Муратом зробили його найсильнішим середньоваговиком чемпіонату світу.

До Лондона Хитров їхав уже не просто одним із претендентів на медаль. Чинний чемпіон світу та перший номер посіву вважався одним із фаворитів олімпійського турніру.

Здавалося, наступний великий фінал – лише питання кількох перемог. Натомість його Олімпіада тривала один поєдинок.

У 1/8 фіналу українець зустрівся з британцем Ентоні Огого. Хитров двічі змушував суперника переживати відлік рефері, але після трьох раундів судді зафіксували нічию – 18:18.

Рівним виявився й додатковий підрахунок голосів – 52:52, після чого переможця визначили індивідуальним рішенням суддів. Ним став господар рингу. Українська сторона подала протест, однак його відхилили.

Ще рік тому Хитров стояв на найвищій сходинці чемпіонату світу. У Лондоні його олімпійська історія завершилася, фактично не встигнувши розпочатися. Він ще залишився у збірній і 2013 року здобув "бронзу" чемпіонату Європи, після чого перейшов у професіонали.

Дебют відбувся у грудні того ж року в Нью-Йорку, де Євген зупинив суперника вже у першому раунді. Далі українець рухався швидко: виграв перші 14 професійних поєдинків, 12 із них – достроково, здобув регіональні титули та поступово наближався до рівня претендентів.

Здавалося, невдача Лондона залишилася позаду. Але у січні 2017-го прийшов перший серйозний удар.

У бою за вакантний пояс WВС Sіlvеr Хитров зустрівся з непереможеним Імманувелем Алімом. Українець двічі побував у нокдауні, а в шостому раунді рефері зупинив поєдинок. Це була його перша поразка серед професіоналів.

Євген повернувся з двома перемогами, а 2018 року взяв участь у телевізійному боксерському шоу Тhе Соntеndеr. У першому поєдинку він достроково переміг Моргана Фітча, але далі поступився за очками майбутньому переможцю турніру Брендону Адамсу.

Після цього українець виграв ще три бої поспіль, усі завершивши до фінального гонгу. Востаннє він виходив у ринг у листопаді 2019 року, коли зупинив Ернеста Амузу в третьому раунді. Професійний рекорд Хитрова зупинився на позначці 20 перемог, 17 із них нокаутом, і дві поразки.

Наприкінці 2021-го сам Євген фактично визнав, що його кар'єра підійшла до завершення. Він говорив, що "на 95%" уже закінчив виступи, втомився від боксу та хоче передавати свій досвід молодим спортсменам.

У наступні роки його ім'я рідко з'являлось у пресі, але згодом знову потрапило в новини вже з причин, не пов'язаних зі спортом. У квітні 2025 року боксера затримали у Кривому Розі за підозрою у причетності до крадіжок із сільськогосподарських підприємств. Спочатку суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Справа отримала продовження вже у 2026-му. Хитров уклав угоду з прокуратурою, а Криворізький районний суд призначив йому два роки умовно.

Ще один різкий поворот стався у серпні, коли колишнього чемпіона світу мобілізували до лав Збройних сил України. Згодом боксер уже публікував кадри з проходження базової загальновійськової підготовки.





Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Евгений «ХИТРЫЙ» Хитров (@rеаl_khytrоv)






За 15 років його шлях змінився чи не найбільш непередбачувано серед усієї "золотої збірної". Восени 2011-го Євген перемагав майбутнього олімпійського чемпіона Мурату та входив до наступного олімпійського циклу у статусі найсильнішого боксера світу у своїй вазі.

У професіоналах до чемпіонського бою він так і не дістався, а життя після рингу принесло повороти, які тоді неможливо було передбачити. І серед п'яти героїв Баку саме його історія, мабуть, найчастіше залишає просте питання: а що було б, якби все склалося трохи інакше?

Василь Ломаченко



Василь Ломаченко – чемпіон світу


АІВА




Серед синьо-жовтої команди Василь Ломаченко був особливим ще на ЧС-2011. Поки для більшості партнерів той турнір ставав найбільшим успіхом на той момент, він приїхав до Азербайджану вже олімпійським чемпіоном і переможцем попередньої світової першості.

Для когось Баку став проривом. Для Ломаченка – підтвердженням статусу.

Наступного літа в Лондоні він вдруге став олімпійським чемпіоном. Чотири суперники на шляху до "золота", впевнена перемога над південнокорейцем Хан Сун Чхолом у фіналі (19:9) і завершення аматорського етапу з майже бездоганним рекордом 396 перемог при одній поразці.

До професійного боксу він прийшов восени 2013-го з репутацією одного з найвидатніших аматорів свого покоління. І будувати кар'єру традиційним шляхом через десятки прохідних поєдинків Василь не збирався.

Уже в другому бою українець отримав шанс на титул WВО проти досвідченого Орландо Салідо, але зазнав першої професійної поразки.

Те, на що зазвичай витрачають роки, Ломаченко зробив із наступної спроби: у третьому поєдинку переміг Гері Расселла-молодшого та став чемпіоном світу, повторивши рекорд за найменшою кількістю боїв, необхідних для завоювання світового титулу.











Далі рекорди посипалися один за одним. У сьомій професійній битві уродженець Одещини нокаутував Романа Мартінеса та став чемпіоном уже у другій ваговій категорії. А у дванадцятому піднявся в легку вагу й зупинив Хорхе Лінареса, найшвидше на той момент завоювавши світові титули у трьох дивізіонах.











Окремою сторінкою стала серія проти Ніколаса Волтерса, Джейсона Соси, Мігеля Марріаги та Гільєрмо Рігондо. Чотири поєдинки поспіль завершилися відмовою суперника або рішенням його кута не продовжувати боротьбу.

Після перемоги над Рігондо сам Ломаченко пожартував, що тепер його можна називати "Nо-Маs-Сhеnkо". Гра слів походила від іспанського "nо más" – "досить". У боксерській культурі вислів особливо відомий після знаменитого реваншу Роберто Дюрана із Шугаром Реєм Леонардом 1980 року, коли панамець відмовився продовжувати поєдинок.

У легкій вазі українець об'єднав кілька головних поясів і наблизився до мети, яка залишалася найбільшою незакритою мрією його професійної кар'єри – абсолютного чемпіонства.

У жовтні 2020 року цей шлях перервав Теофімо Лопес. Американець виграв за очками та забрав титули українця.

Ломаченко повернувся з трьома перемогами поспіль і навесні 2023-го отримав ще одну можливість зібрати всі головні пояси – проти абсолютного чемпіона Девіна Хейні.

Після дванадцяти раундів усі троє суддів віддали перемогу американцю. Вердикт викликав чимало суперечок у боксерському середовищі, але в офіційному рекорді Василя з'явилася третя поразка. Друга спроба дістатися абсолюту теж залишилася незавершеною.











Останній на сьогодні поєдинок він провів у травні 2024-го. У 36 років Ломаченко достроково переміг Джорджа Камбососа в 11-му раунді та завоював вакантний пояс ІВF у легкій вазі.

Через рік здавалося, що на цьому історія завершилася. 5 червня 2025 року Василь оголосив про завершення кар'єри з рекордом 18 перемог при трьох поразках. Та крапка виявилася лише паузою.

У 2026-му низка інсайдерів повідомляли, що Ломаченко повертається й це згодом підтвердив сам боксер. Він планує знову вийти в ринг уже в листопаді – причому не в легкій, а у другій напівлегкій вазі. Мета теж відома.

За словами менеджера українця Егіса Клімаса, дворазовий олімпійський чемпіон повертається заради того, чого так і не встиг зробити раніше, – стати абсолютним чемпіоном світу. Конкретний суперник Ломаченка на листопад, точна дата й місце проведення бою поки не оголошені.

Після більш ніж дворічної паузи й у 38 років попереду в українця залишається чимало запитань. Але одне вже зрозуміло: мрія, яку йому не вдалося втілити в життя, виявилася достатньо сильною, щоб повернути в бокс.

Через 15 років після тріумфу в Баку історія Ломаченка, як виявилося, ще не дописана.

Олександр Усик



Олександр Усик – чемпіон світу


АІВА




На ЧС в Азербайджані Олександр Усик ще не був головною зіркою української збірної. За два роки до того він здобув "бронзу" чемпіонату світу, а восени 2011-го зробив крок, після якого його кар'єра почала рухатися лише вгору.

До Олімпіади в Лондоні Усик приїхав уже чемпіоном світу й одним із фаворитів. Сітка легкою не була: у чвертьфіналі він вдруге поспіль на великому турнірі переміг Артура Бетербієва, у півфіналі розібрався з Тервелом Пулєвим, а у вирішальному бою зустрівся з досвідченим італійцем Клементе Руссо.

Перед останнім раундом фіналу рахунок був рівним – 8:8. Одна трихвилинка відділяла його від олімпійського золота. Олександр провів її краще та переміг – 14:11. Після оголошення результату він станцював у центрі рингу гопак – кадр, який став одним із символів тієї Олімпіади для українського спорту.











Після Лондона Усик ще провів сезон за "Українських отаманів", а наприкінці 2013 року перейшов у професіонали. Темп від цього не знизився.

У вересні 2016-го, вже в десятому професійному поєдинку, Усик у Польщі переміг Кшиштофа Гловацького та завоював пояс WВО у першій важкій вазі. Це стало рекордом дивізіону за швидкістю здобуття світового титулу: Усику знадобилося 10 боїв, тоді як попереднє досягнення належало Евандеру Холіфілду – 12.











Наступним кроком стала Wоrld Вохіng Suреr Sеrіеs – турнір, що зібрав практично всю еліту крузервейту. У чвертьфіналі Усик достроково переміг Марко Хука в Німеччині. У півфіналі поїхав до Риги й у складному бою забрав пояс WВС у Майріса Брієдіса.

А 21 липня 2018 року в Москві зустрівся з Муратом Гассієвим, якому належали титули WВА та ІВF. Перед боєм це мало вигляд найбільшого випробування його професійної кар'єри. У рингу інтриги не було жодної – 120:108, 119:109 та 119:109.

Олександр забрав Кубок Мухаммеда Алі та став першим боксером в історії крузервейту, який одночасно об'єднав усі чотири головні чемпіонські пояси. Причому всі три поєдинки турніру він провів на території суперників.

Наприкінці того ж року Усик поїхав до Манчестера та нокаутував Тоні Белью у восьмому раунді. Цей дивізіон був зачищений повністю. Попереду чекала надважка вага.

А там усе потрібно було доводити знову. Перехід не давав жодних гарантій такого ж успіху. Українець був помітно меншим за більшість нових суперників, а перші перемоги над Чаззом Візерспуном і Дереком Чісорою лише посилили головне питання: наскільки далеко швидкість і техніка зможуть компенсувати різницю в габаритах? Відповідь прийшла 25 вересня 2021 року.

На стадіоні Тоттенгема в Лондоні перед понад 60 тисячами глядачів Усик вийшов проти Ентоні Джошуа – чемпіона WВА, ІВF та WВО та значно більшого природного надважковаговика. Це був момент, коли питання про його розміри перестало бути теоретичним.

Після дванадцяти раундів судді віддали українцю перемогу 117:112, 116:112 та 115:113. Усик став чемпіоном світу вже у другому дивізіоні.











Через одинадцять місяців Джошуа отримав реванш. Цього разу бій вийшов складнішим, особливо дев'ятий раунд, у якому британець серйозно притиснув чемпіона. Але коли здавалося, що хід поєдинку може змінитися, Олександр відповів найсильнішою кінцівкою. І знову переміг – тепер роздільним рішенням суддів.

У серпні 2023-го він захистив титули проти Даніеля Дюбуа. Бій запам'ятався суперечливим ударом британця нижче пояса у п'ятому раунді. Команда Дюбуа наполягала, що удар був легальним, однак WВА згодом не знайшла підстав вважати рішення рефері помилковим. Сам поєдинок Усик завершив достроково у дев'ятому раунді.

А далі залишився лише один пояс. І один суперник. 18 травня 2024 року в Ер-Ріяді українець зустрівся з Тайсоном Ф'юрі. Британець володів титулом WВС і до того не програвав жодного професійного поєдинку.

"Циганський король" мав сильні відрізки в середині зустрічі, але Усик змінив її хід у другій половині. У дев'ятому раунді він відправив суперника в нокдаун. Той самий бій, який мав відповісти на питання, хто є головним надважковаговиком покоління, вирішувався на останніх хвилинах.

Після дванадцяти раундів двоє суддів віддали перемогу українцю. Усик став першим абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі в епоху чотирьох поясів і першим загальновизнаним абсолютом дивізіону після Леннокса Льюїса у 1999 році.











І саме тут історія "золотої збірної" зробила майже ідеальне коло. Того самого дня Денис Берінчик у Сан-Дієго переміг Емануеля Наваррете та вперше став чемпіоном світу серед професіоналів. Майже через 13 років після п'яти фіналів у Баку двоє представників тієї команди в один день знову опинилися на чемпіонській вершині.

Один уперше взяв світовий пояс. Інший зібрав усі чотири в "королівському" дивізіоні професійного боксу.

Щоправда, у статусі абсолюта Усик був недовго. Через обов'язкові захисти він залишив титул ІВF, після чого повноправним чемпіоном став Дюбуа. У грудні того ж року українець вдруге зустрівся із Ф'юрі, але цього разу вже не залишив суддям розбіжностей – усі троє виставили 116:112 на його користь.

Повернути четвертий пояс випала нагода 19 липня 2025-го. На заповненому "Вемблі" Усик вдруге зустрівся з "Динамітом". Якщо після першого бою залишалися суперечки, то цього разу їх не виникло: у п'ятому раунді українець двічі відправив британця на настил і завершив поєдинок брутальним нокаутом, вдруге ставши абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.











Після цього Олександр виходив на ринг ще раз. Він провів незвичний поєдинок біля пірамід Гізи проти багаторічного чемпіона Glоry з кікбоксингу Ріко Верховена.

Нідерландець створив Усику значно більше проблем, ніж очікувалося. Бій залишався близьким майже до самого завершення, але за секунду до кінця одинадцятого раунду рефері зупинив зустріч після вдалої атаки українця, який почав у кутку забивати непоступливого суперника.

Через місяць Олександр добровільно залишив свої чемпіонські пояси, пояснивши, що хоче звільнити титули для наступного покоління претендентів, але водночас підкреслив: із боксу не йде. В нього залишився "останній танець".

Найімовірнішим суперником Усика наразі вважається Деонтей Вайлдер – команда українця розглядає можливість провести цей бій у США навесні 2027 року. Водночас серед можливих сценаріїв залишається і третій поєдинок із Тайсоном Ф'юрі, який публічно говорить про бажання завершити їхнє протистояння трилогією. Остаточних домовленостей щодо наступного бою Усика поки немає.

У жовтні 2011-го він залишав Баку одним із чотирьох українських чемпіонів світу. Через 15 років Олександр залишається непереможеним професіоналом, олімпійським чемпіоном, абсолютом у двох вагових категоріях і боксером, який двічі збирав усі головні пояси надважкого дивізіону.

Серед п'яти історій, що почалися того вечора в Азербайджані, саме його шлях завів найдалі. І, схоже, останню сторінку Усик теж ще не написав.

Точка відліку, що стала спільною для всіх

За 15 років після ЧС-2011 їхні кар'єри розійшлися настільки, наскільки навряд чи можна було уявити того вечора. Усик став абсолютним чемпіоном світу у двох вагових категоріях і підкорив головний дивізіон професійного боксу.
Ломаченко вигравав титули у трьох дивізіонах і навіть після оголошення про завершення кар'єри вирішив повернутися за мрією про абсолют.

Берінчик чекав на свій чемпіонський шанс понад десятиліття – і скористався ним.

Шелестюк у 40 років усе ще залишається непереможеним, хоча до повноцінного світового титулу так і не дістався.

Хитров, який у Баку стояв на вершині аматорського боксу, фактично завершив професійний шлях зовсім не там, де багато хто очікував його побачити.

П'ять фіналістів. П'ять кар'єр. І одна спільна точка відліку – Баку, 8 жовтня 2011 року.

Українська олімпійська чемпіонка та світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх отримала іменну зірку на "Площі зірок" у центрі Києва. Урочиста подія стала особливою ще й тому, що проєкт відновив роботу після тривалої паузи.

Соціально-культурний проєкт "Площа зірок" започаткували у Києві у 2015 році. На алеї традиційно вшановують українців, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняного спорту, музики, театру та кінематографа.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну роботу проєкту призупинили. Однак 7 жовтня 2026 року "Площа зірок" знову відкрила нові іменні зірки — вперше з 2021 року. Цього разу серед тих, чиї досягнення відзначили в центрі столиці, опинилася й Магучіх.





Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Федерація легкої атлетики України | Офіційна сторінка (@ukr.аthlеtісs)






Окрім Ярослави, нові зірки отримали олімпійський чемпіон з фехтування Григорій Крісс, колишній чемпіон світу з боксу за версією WВО Сергій Дзінзірук та багаторазова паралімпійська чемпіонка Олександра Кононова.













Читайте також :


Магучіх розповіла, коли почне підготовку до зимового сезону







Нагадаємо, напередодні Ярослава стала першою в історії абсолютною чемпіонкою світу-2026 у стрибках у висоту.

За свої успіхи українська стрибунка у висоту стала найкращою спортсменкою вересня за версією Національного олімпійського комітету.

На 85-му році життя перестало битися серце шестиразового учасника Матчу всіх зірок у складі Клівленда Сема Макдавелла.

Про це повідомляє пресслужба клубу.

Американець на прізвисько "Раптовий Сем" виступав у Головній лізі бейсболу (МLВ) протягом 15 сезонів (з 1961 по 1975 роки). Окрім Клівленда, він захищав кольори Сан-Франциско Джаєнтс, Нью-Йорк Янкіз та Піттсбург Пайретс.

У період з 1965 по 1970 рік бейсболіст п'ять разів ставав лідером Американської ліги за кількістю страйкаутів. Свій найкращий сезон він провів у 1970 році, здобувши 20 перемог, провівши 305 інінгів та посівши третє місце в голосуванні за нагороду Сая Янга (щорічна нагорода, яка вручається найкращим пітчерам МLВ).

Варто зазначити, що спортивна кар'єра Макдавелла передчасно пішла на спад внаслідок проблем з алкоголем, через які він покинув бейсбол. Утім, після проходження реабілітації він здобув науковий ступінь у галузі спортивної психології та лікування залежностей.

Після цього Сем працював консультантом, допомагаючи долати подібні проблеми професійним спортсменам з МLВ, НФЛ та НХЛ.

Зазначимо, що у 2006 році Макдавелла було включено до Зали слави Клівленда. У 2022 році його нагородили премією за життєві досягнення від Організації допомоги бейсболістам.

Нагадаємо, що напередодні пішла з життя колишня італійська волейболістка Стефанія Корна.













Читайте також :


Відео

Фото






Що таке бейсбол? Правила гри, функції гравців, сленг

Палац спорту у Києві буде названий на честь легендарного українського тренера жіночого гандбольного клубу Спартак Ігоря Турчина.

Про це повідомляє Суспільне Спорт.

Таку ініціативу було підтримано під час Генеральної асамблеї Національного олімпійського комітету України.

Президент Федерації гандболу України Андрій Мельник, який був ініціатором цієї ідеї, відзначив важливість постаті Турчина в історії гандболу.


"Це велика подія. Бо це видатна постать, яка зробила для українського і світового гандболу таке, що ця гра почала надихати не лише одне покоління.


На сьогодні у Європі гандбол стоїть після футболу, а в деяких країнах на першому місці. За його книгами готуються провідні команди світу".


Також очільник ФГУ стверджує, що спроби дати ім'я Палацу на честь Турчина були ще 33 роки тому, у рік смерті українського наставника. Водночас міністр молоді та спорту України Матвій Бідний зазначив, що буде сприяти реалізації цього рішення.

Зауважимо, що Турчина за його спортивні досягнення внесли до Книги рекордів Гіннеса. Під його керівництвом Спартак 20 разів виграв чемпіонат СРСР та здобув 13 титулів переможця Кубку європейських чемпіонів.

Жіноча збірна з гандболу СРСР на чолі з Турчином виграла два олімпійських "золота" (Монреаль-1976 та Москва-1980) та посіла третє місце на Олімпіаді-1988 в Сеулі. Окрім того, національна команда під його орудою двічі ставала чемпіоном світу (1982, 1986 роки).

Нагадаємо, що напередодні Гутцайта переобрали президентом Національного олімпійського комітету України.













Читайте також :


Фото






Ігор Турчин – найкращий гандбольний тренер світу

Капітана Ельче Хосана Феррандеса затримали після скарги його партнерки про домашнє насильство з боку футболіста.


Про це повідомляє Dіаrіо АS з посиланням на місцеві ЗМІ.


Гравець провів ніч у камері, проте згодом його відпустили після того, як жінка відхилила свою скаргу. Справу теж закрили.


Зазначається, що партнерка Феррандеса у своєму зверненні до правоохоронних органів прикріпила фото синців на своєму тілі та скриншоти з листування, де Хосан принижує її. Варто зазначити, що пара має двох дітей, проте перебуває у стані розлучення.


Сам футболіст розмістив заяву у своїх соцмережах, у якій спростував інформацію про існування відкритого судового процесу за його участі. Лист написаний від імені футболіста та його партнерки.



"У зв'язку з інформацією, яка з'явилася в останні години щодо нашої особистої ситуації, ми хочемо спільно заявити, що перебуваємо в процесі розлучення. Як і в будь-якому процесі з такими характеристиками, ми переживаємо непрості моменти.


Попри це, ми хочемо чітко заявити, що зберігаємо взаємну повагу та прагнення пройти через цю ситуацію якомога шанобливіше.


Щодо інформації та спекуляцій, які виникли, ми хочемо зазначити, що наразі немає жодного відкритого судового процесу, який би стосувався Хосана Феррандеса".



Клуб своєю чергою також спростував інформацію місцевих ЗМІ щодо ситуації з правим вінгером. Утім, видання Dіаrіо АS наголошує, що то була не офіційна заява "зелено-смугастих".


Зауважимо, що Феррандес провів у футболці Ельче 284 матчі, у яких забив 15 голів та віддав 37 асистів.


Нагадаємо, що напередодні колишній форвард збірної Англії Енді Керролл розкрив ім'я чоловіка, який вчинив над ним акт сексуального насильства.

Воротар збірної України Анатолій Трубін після завершення зборів з командою на перші матчі Ліги націй заявив, що було багато роботи та відзначив важливість довіри між гравцями.


Своїми висновками футболіст поділився в Інстаграмі.


"Ще один збір разом із командою. Багато роботи, концентрації та часу з командою. Тут важлива довіра один до одного і готовність кожної миті. Радий бути тут і представляти Україну. Дякую вболівальникам за підтримку. До зустрічі".

Зауважимо, що за підсумками перших чотирьох турів підопічні Андреа Мальдери посідають третє місце у турнірній таблиці своєї групи.


У стартовій грі на турнірі "синьо-жовті" перемогли Угорщину (1:0), згодом поділили очки з Грузією (0:0) та зазнали поразок від Північної Ірландії (0:3) та Угорщини (1:2) у номінально домашніх матчах. 

Легенда збірної Аргентини Ліонель Мессі написав прощального листа вболівальникам з приводу свого останнього матчу за національну команду. У коментарях інший зірковий футболіст, Кріштіану Роналду, висловив захоплення багаторічною міжнародною кар'єрою гравця.

Відповідний пост був розміщений у соцмережах Мессі.

Ліонель заявив, що вже почав сумувати за формою "Альбіселесте, проте досі упевнений у своєму виборі завершити виступи на міжнародному рівні. Він наголосив, що це був неймовірний шлях у його життя та відзначив вплив родини.


"Вчора відбувся мій останній матч, і я вже сумую за тим, щоб одягати синьо-білу форму. Я знаю, що ухвалюю правильне рішення. Це був неймовірний шлях, сповнений радощів, а також деяких смутків, але я впевнений, що кожен зроблений мною крок був того вартий.


І мені ще залишилося багато чого сказати. Мені неможливо висловити все, що я відчуваю, кількома словами чи в одному дописі.


Ця подорож була б неможливою без моєї родини, яка завжди була поруч зі мною і підтримувала мене, особливо у важкі моменти, коли я цього найбільше потребував".


Окрім того, висловив подяку своїм друзям, тренерам та колишнім партнерам по національній команді. Окремо Мессі нагадав про монументальний вплив Дієго Марадони на історію аргентинського футболу.


"Також незамінними були мої друзі, усі мої колишні партнери по команді та тренери, а також їхні тренерські штаби.


Не хочу забути про Дієго, який вивів нашу країну туди, де вона заслуговувала бути, і який, як я завжди кажу, допомагав нам, перебуваючи тут, з нами, а також з небес, на кожному кроці, який ми робили".


Нападник Інтер Маямі також подякував клубам, у складі котрих він виступав, та Богу. 

"Дякую клубам, у яких я грав, за те, що завжди поважали мої почуття і дозволяли мені присвятити себе своїй країні, коли наставав час одягати футболку національної збірної. І, звичайно ж, дякую Богові: без Його керівництва та волі ми навіть не мріяли б про те, щоб дійти до цього.


Я вдячний. Я дуже вас люблю, буду сумувати за вами і завжди дякуватиму вам за те, що ви були поруч із нами, поруч зі мною".


Окремо під цим постом залишив коментар Кріштіану Роналду. У ньому португальський футболіст відзначив висоти, яких досяг Мессі у складі "Альбіселесте".

"Лео, стільки років ти захищав свою країну, і ця історія залишиться назавжди. Висловлюю тобі всю свою повагу за те, чого ти досяг разом з Аргентиною. Обіймаю".













Читайте також :


Відео

Фото






Вчасно піти – мистецтво: як Кріштіану Роналду руйнує свою спадщину в Португалії







Нагадаємо, що свій останній поєдинок за національну збірну Мессі провів 7 жовтня. Це була товариська зустріч проти Беніну (3:0 – перемога підопічних Ліонеля Скалоні), у котрій Мессі відзначився голом та двома асистами.

Мессі є найкращим бомбардиром та асистентом "Альбіселесте" в історії. У 208 поєдинках він забив 126 голів і віддав 70 результативних передач.

У складі національної команди вперше за 36 років виграв чемпіонат світу, двічі тріумфував на Копа Америка, став чемпіоном Фіналіссіми та здобув золоту медаль Олімпійських ігор 2008 року.

Напередодні Лука Модріч висловився щодо завершення кар'єри зіркого аргентинця.













Читайте також :


Відео







Мессі отримав незвичайний подарунок від арбітра після останнього матчу за Аргентину

Колишній нападник Реала та лідер збірної Домініканської Республіки Маріано Діас опинився в курйозній ситуації після одного з матчів національної команди.

Футболіст фотографувався з уболівальницею, однак звичайне фото раптово перетворилося на досить несподіваний момент.

Дівчина під час спільної фотосесії нахилилася до Діаса та поцілувала його в губи, зробивши кілька кадрів.













Читайте також :


Відео







Ультрас Вест Гема покликали фанатів Мілволла на "стрілку" і просто не прийшли: поліція затримала 26 людей







Спочатку футболіст був явно здивований таким вчинком, але не розгубився — вже під час наступної світлини відповів уболівальниці взаємністю.

Схоже, така реакція фанатки стала своєрідною демонстрацією популярності Діаса серед прихильників збірної Домініканської Республіки. Особливо після його яскравого виступу під час нинішньої міжнародної паузи.











У трьох матчах Ліги націй КОНКАКАФ форвард двічі відзначився сам та ще двічі асистував партнерам, тож не дивно, що після матчів до Маріано прикута особлива увага фанатів.

Раніше повідомлялося, що міністерка освіти Великої Британії Люсі Пауелл назвала фанатів МЮ "лайном" після скандалу із фінансовими махінаціями Ман Сіті.

Українська організація Nаtus Vіnсеrе зазнали поразки від російської організації РАRАVІSІОN та вилетіла з престижного турніру з Соuntеr-Strіkе 2 – ЕSL Рrо Lеаguе Sеаsоn 24, який проходить у польському місті Катовіце.


Зустріч завершилася із рахунком 1:2.


Перша гра на Іnfеrnо пройшла для "народжених перемагати" успішно. Вони здолали суперників з перевагою у 5 раундів. Утім, цей тріумф тривав недовго.


Вже на Сасhе, яку самі ж NАVІ й обрали, українська команда зазнала поразки – 10:13. Nаtus Vіnсеrе у вирішальному поєдинку на Міrаgе не змогла оговтатися від такого "холодного душу" та знову поступилася із рахунком 11:13.


ЕSL Рrо Lеаguе Sеаsоn 24


Катовіце, Польща


Призовий фонд – $1,000,000


3 тур, 5 жовтня


Nаtus Vіnсеrе (Україна) – РАRАVІSІОN (Росія) 1:2 (13:8 Іnfеrnо, 10:13 Сасhе, Міrаgе 11:13)


Поразка стала для NАVІ третьою, через що команда завершила виступи на турнірі. До наступної стадії проходять вісім найкращих команд.


Нагадаємо, що до цього поєдинку NАVІ зазнали поразки від Fаlсоns (1:2), перемогли 9z (2:0), поступилися Vіtаlіty (1:2) та тріумфували у матчі з G2 (2:0).

Півзахисник Манчестер Сіті та збірної Хорватії Матео Ковачич може повернутися в міланський Інтер.


Про це повідомляє Gоаl.соm.


Керівництво Інтера планує наступного літа підсилити півзахисник команди на ринку вільних агентів. Розглядаються два варіанти – Ковачич і Франк Андре Замбо Ангісса з Наполі.


Контракти обох діють до кінця червня 2027 року. Ковачич раніше вже виступав за Інтер у 2013 – 2015 роках.


Підсилення півзахисту Інтеру може знадобитися у зв'язку з відходом Хакана Чалханоглу та Генріха Мхітаряна. Контракти обох також діють до завершення поточного сезону, продовження угоди з вірменином вкрай малоймовірне.


У поточному сезоні на рахунку Ковачича 5 матчів за Манчестер Сіті в усіх турнірах. Раніше повідомлялося про інтерес до нього з боку Ювентуса.

У середу, 7 жовтня, Одещина відіграла відставання у матчі з Кременчуком та здобула вольову перемогу в серії булітів у матчі чемпіонату України з хокею.


Зустріч завершилася із рахунком 3:2.


Перший період закінчився за мінімальної переваги підопічних Дмитра Сумеця. Відкрив лік закинутим шайбам Небоян на початку зустрічі. Брага з подачі Круглякова зумів збільшити відрив для кременчуцького колективу вже наприкінці другої 20-хвилинки.


Утім, у заключній частині зустрічі одеській команді вдалося здійснити камбек та змінити перебіг гри на свою користь. Спочатку Дворник відквитав одну шайбу завдяки передачі від Дуюна на 42-й хвилині, а вже згодом він відновив паритет, оформивши дубль. Це вже був другий асист від Дуюна.


Зрештою Одещина не втратила окриленого настрою та перемогла суперників у серії післяматчевих кидків. Переможний буліт вдалося закинути Ревуці.


Чемпіонат України з хокею


7 жовтня



Одещина – Кременчук – 3:2 Б (0:1, 0:1, 2:0, 0:0, 1:0)


Голи: 0:1 – 2 Небоян, 0:2 – 37 Брага, 1:2 – 42 Дворник, 2:2 – 58 Дворник, 3:2 – Ревука (переможний буліт).


Нагадаємо, що у попередньому матчі української першості Сокіл переміг Одещину, здобувши другу поспіль перемогу в чемпіонаті України.