Конрад: Враховуючи обставини, я задоволена результатом, який показала на чемпіонаті світу
Go to champion.com.ua
Українська шпажистка Емілі Конрад дебютувала на дорослому чемпіонаті світу з фехтування в Гонконзі з виходу в 1/16 фіналу в індивідуальних змаганнях та чвертьфінал в командному турнірі.Чемпіон поспілкувався з 18-річною киянкою про перший виступ на світовій першості, різницю між індивідуальними та командними змаганнями, порівнянням швейцарського та українського підходу в тренуваннях та багато іншого.
– Це дебютний для вас дорослий чемпіонат світу, задоволені своїм виступом?
– Мені дуже сподобалася атмосфера чемпіонату. Організація змагань була на найвищому рівні. Взагалі в Азії дуже часто все організовано чудово, і цей чемпіонат не став винятком. Зали були неймовірні, а трибуни – заповнені великою кількістю глядачів, які активно підтримували спортсменів. Це створювало особливу атмосферу, яка дуже відрізнялася від інших змагань, на яких я раніше виступала. Я б сказала, що це одні з найкращих і найяскравіших змагань, на яких мені доводилося бути.
Щодо свого виступу, то я щойно відновилась після травми, тому не знала, чого очікувати від себе. Здавалося, що через це мої шанси показати хороший результат будуть меншими. Звісно, як і будь-якому спортсмену, мені завжди хочеться більшого і хочеться проходити ще далі, але, враховуючи всі обставини, я задоволена тим результатом, який вдалося показати.
– Якщо порівняти рівень змагань, наскільки складніше вам було фехтувати проти уже досвідчених суперниць?
– Я б не сказала, що фехтувати проти більш досвідчених суперниць значно складніше. Швидше, це набагато цікавіше, тому що вони вміють швидко змінювати тактику під час поєдинку, тому потрібно постійно аналізувати ситуацію, адаптуватися та також змінювати свої дії. Саме ця тактична боротьба робить поєдинки більш захопливими. Мені дуже подобається такий формат боротьби, адже він змушує постійно знаходити нові рішення прямо під час бою.
– 1/16 чемпіонату світу для вас зараз – це добре, чи відчували, що можете пройти ще далі?
– Звичайно, мені хотілося пройти набагато далі. Думаю, цього прагне кожен спортсмен. Тому я не можу сказати, що місце в топ-32 – це той результат, яким я повністю задоволена. Для мене справді хороший результат – це боротьба за медалі й місце на п'єдесталі. Водночас я розумію, що це був мій перший дорослий чемпіонат світу після повернення з травми, тому цей виступ дав мені впевненість і мотивацію працювати далі. Але, звісно, хотілося пройти значно далі.
– Збірна України – у шістці найкращих на чемпіонаті світу, як можете прокоментувати цей результат, і чи вдалось себе реалізувати на 100% у команді?
– Мені здається, що реалізувати себе на всі 100% у спорті дуже складно, і таке трапляється досить рідко. Але саме в командних змаганнях у мене було відчуття, що ми боролися від першого до останнього поєдинку, не опускаючи рук. Мені сподобався наш командний настрій, цей день був сповнений емоцій й бажання боротися до кінця.
Особливо приємно було бачити, що ми не віддали жодного поєдинку легко, кожній команді ми нав'язували серйозну боротьбу. Водночас, звісно було прикро програти матч за вихід до четвірки найкращих, адже я впевнена, що наша команда здатна на більше. Саме тому цей результат залишає і позитивні емоції, і додаткову мотивацію.
Емілі Конрад
– Порівняйте виступ в індивідуальних змаганнях та командих, де вам комфортніше і чому?
– Мені здається що індивідуальні та командні змагання дуже відрізняються тому їх складно порівнювати. Перед командними стартами я відчуваю більше хвилювання, адже відповідальність не лише за свій результат, а й перед усією командою. В індивідуальних змаганнях ця відповідальність більше лежить тільки на мені.
Водночас командні змагання допомагають легше впоратися зі стресом, тому що ми весь день проводимо разом, підтримуємо одна одну, і завдяки цьому атмосфера стає більш легкою та позитивною. В індивідуальних змаганнях більшість часу ти залишаєшся наодинці зі своїми думками, самостійно налаштовуєш себе на поєдинки й переживаєш усі емоції сам. Саме тому і командні і особисті змагання мають свою особливу атмосферу.
– Ваша мама одна з найтитулованіших фехтувальниць України, головний тренер збірної, як її досвід та підтримка допомагає вам?
– Між нами є довіра, і це дуже важливо для мене. Я знаю, що мама вже пройшла через більшість ситуацій, у яких зараз опиняюся я, тому її досвід мені допомагає. Я довіряю її порадам і підказкам, адже розумію, що вони ґрунтуються не лише на тренерських знаннях, а й на її власному спортивному шляху.
Емілі та Наталія Конрад
Федерація фехтування України
– Які головні поради від мами ви можете розповісти, які допомагають вам у поєдинках?
– Напевно, головна порада, яку я отримую від мами, це більше довіряти собі. Вона часто бачить, що під час бою я правильно оцінюю ситуацію, обираю правильну дію, але іноді починаю сумніватися в собі. Саме тоді вона нагадує мені не відмовлятися від свого рішення, а впевнено виконувати те, що я задумала.
– Ви тренуєтесь у Швейцарії, водночас виступаєте за збірну України, розкажіть про підхід до тренувань в Україні та Швейцарії, в чому різниця?
– У Швейцарії фехтувальних тренувань на тиждень трохи менше, ніж в Україні. Водночас це дає можливість приділяти більше уваги іншим аспектам підготовки, наприклад фізичним вправам. Також є більше свободи самостійно планувати свій графік і будувати тренувальний процес відповідно до власних потреб.
В Україні, на мою думку, вищий рівень організації саме фехтувального процесу, більше спільних тренувань. Тому я можу сказати, що в обох підходах є свої переваги.
Збірна України зі шпаги
– Коли ми побачимо Емілі Конрад на п'єдесталі дорослих міжнародних змагань? Чи ставите собі певну ціль або ж межу, коли ви хочете це здійснити?
– Мені здається що у фехтуванні неможливо просто поставити собі ціль: "На наступних змаганнях я обов'язково виграю медаль", це не зовсім так працює. Замість цього я намагаюся на кожному старті показати свій максимум.Тому я не ставлю собі конкретних термінів чи дедлайнів, коли маю опинитися на п'єдесталі. Для мене важливіше щодня працювати над собою і ставати сильнішою. Якщо постійно відкладати свої цілі "на потім" або прив'язувати їх до певної дати, то можна втратити фокус на тому, що справді важливо, тобто на щоденній роботі.
– Це дебютний для вас дорослий чемпіонат світу, задоволені своїм виступом?
– Мені дуже сподобалася атмосфера чемпіонату. Організація змагань була на найвищому рівні. Взагалі в Азії дуже часто все організовано чудово, і цей чемпіонат не став винятком. Зали були неймовірні, а трибуни – заповнені великою кількістю глядачів, які активно підтримували спортсменів. Це створювало особливу атмосферу, яка дуже відрізнялася від інших змагань, на яких я раніше виступала. Я б сказала, що це одні з найкращих і найяскравіших змагань, на яких мені доводилося бути.
Щодо свого виступу, то я щойно відновилась після травми, тому не знала, чого очікувати від себе. Здавалося, що через це мої шанси показати хороший результат будуть меншими. Звісно, як і будь-якому спортсмену, мені завжди хочеться більшого і хочеться проходити ще далі, але, враховуючи всі обставини, я задоволена тим результатом, який вдалося показати.
– Якщо порівняти рівень змагань, наскільки складніше вам було фехтувати проти уже досвідчених суперниць?
– Я б не сказала, що фехтувати проти більш досвідчених суперниць значно складніше. Швидше, це набагато цікавіше, тому що вони вміють швидко змінювати тактику під час поєдинку, тому потрібно постійно аналізувати ситуацію, адаптуватися та також змінювати свої дії. Саме ця тактична боротьба робить поєдинки більш захопливими. Мені дуже подобається такий формат боротьби, адже він змушує постійно знаходити нові рішення прямо під час бою.
– 1/16 чемпіонату світу для вас зараз – це добре, чи відчували, що можете пройти ще далі?
– Звичайно, мені хотілося пройти набагато далі. Думаю, цього прагне кожен спортсмен. Тому я не можу сказати, що місце в топ-32 – це той результат, яким я повністю задоволена. Для мене справді хороший результат – це боротьба за медалі й місце на п'єдесталі. Водночас я розумію, що це був мій перший дорослий чемпіонат світу після повернення з травми, тому цей виступ дав мені впевненість і мотивацію працювати далі. Але, звісно, хотілося пройти значно далі.
– Збірна України – у шістці найкращих на чемпіонаті світу, як можете прокоментувати цей результат, і чи вдалось себе реалізувати на 100% у команді?
– Мені здається, що реалізувати себе на всі 100% у спорті дуже складно, і таке трапляється досить рідко. Але саме в командних змаганнях у мене було відчуття, що ми боролися від першого до останнього поєдинку, не опускаючи рук. Мені сподобався наш командний настрій, цей день був сповнений емоцій й бажання боротися до кінця.
Особливо приємно було бачити, що ми не віддали жодного поєдинку легко, кожній команді ми нав'язували серйозну боротьбу. Водночас, звісно було прикро програти матч за вихід до четвірки найкращих, адже я впевнена, що наша команда здатна на більше. Саме тому цей результат залишає і позитивні емоції, і додаткову мотивацію.
Емілі Конрад
– Порівняйте виступ в індивідуальних змаганнях та командих, де вам комфортніше і чому?
– Мені здається що індивідуальні та командні змагання дуже відрізняються тому їх складно порівнювати. Перед командними стартами я відчуваю більше хвилювання, адже відповідальність не лише за свій результат, а й перед усією командою. В індивідуальних змаганнях ця відповідальність більше лежить тільки на мені.
Водночас командні змагання допомагають легше впоратися зі стресом, тому що ми весь день проводимо разом, підтримуємо одна одну, і завдяки цьому атмосфера стає більш легкою та позитивною. В індивідуальних змаганнях більшість часу ти залишаєшся наодинці зі своїми думками, самостійно налаштовуєш себе на поєдинки й переживаєш усі емоції сам. Саме тому і командні і особисті змагання мають свою особливу атмосферу.
– Ваша мама одна з найтитулованіших фехтувальниць України, головний тренер збірної, як її досвід та підтримка допомагає вам?
– Між нами є довіра, і це дуже важливо для мене. Я знаю, що мама вже пройшла через більшість ситуацій, у яких зараз опиняюся я, тому її досвід мені допомагає. Я довіряю її порадам і підказкам, адже розумію, що вони ґрунтуються не лише на тренерських знаннях, а й на її власному спортивному шляху.
Емілі та Наталія Конрад
Федерація фехтування України
– Які головні поради від мами ви можете розповісти, які допомагають вам у поєдинках?
– Напевно, головна порада, яку я отримую від мами, це більше довіряти собі. Вона часто бачить, що під час бою я правильно оцінюю ситуацію, обираю правильну дію, але іноді починаю сумніватися в собі. Саме тоді вона нагадує мені не відмовлятися від свого рішення, а впевнено виконувати те, що я задумала.
– Ви тренуєтесь у Швейцарії, водночас виступаєте за збірну України, розкажіть про підхід до тренувань в Україні та Швейцарії, в чому різниця?
– У Швейцарії фехтувальних тренувань на тиждень трохи менше, ніж в Україні. Водночас це дає можливість приділяти більше уваги іншим аспектам підготовки, наприклад фізичним вправам. Також є більше свободи самостійно планувати свій графік і будувати тренувальний процес відповідно до власних потреб.
В Україні, на мою думку, вищий рівень організації саме фехтувального процесу, більше спільних тренувань. Тому я можу сказати, що в обох підходах є свої переваги.
Збірна України зі шпаги
– Коли ми побачимо Емілі Конрад на п'єдесталі дорослих міжнародних змагань? Чи ставите собі певну ціль або ж межу, коли ви хочете це здійснити?
– Мені здається що у фехтуванні неможливо просто поставити собі ціль: "На наступних змаганнях я обов'язково виграю медаль", це не зовсім так працює. Замість цього я намагаюся на кожному старті показати свій максимум.Тому я не ставлю собі конкретних термінів чи дедлайнів, коли маю опинитися на п'єдесталі. Для мене важливіше щодня працювати над собою і ставати сильнішою. Якщо постійно відкладати свої цілі "на потім" або прив'язувати їх до певної дати, то можна втратити фокус на тому, що справді важливо, тобто на щоденній роботі.
Go to champion.com.uaПолозюк та Вознюк – найкращі спортсменки липня за версією НОК
Go to champion.com.ua
Українську фехтувальницю Аліну Полозюк визнали найкращою спортсменкою липня за версією Національного олімпійського комітету.
Про це повідомила пресслужба НОК України.
24-річна українка виграла "бронзу" на чемпіонаті світу-2026 у рапірі, який проходив у Гонконгу.
Найкращою юною спортсменкою місяця стала Єлизавета Вознюк, яка стала срібною призеркою чемпіонату світу з веслування на байдарках і каное серед юніорів у заїзді каное-одиночок на дистанції 200 м у Галіфаксі (Канада).
Крім того, українка здобула дві срібні нагороди на юніорському чемпіонаті Європи в угорському Сегеді — у каное-одиночці на дистанціях 200 м та 500 м.
Як відомо, 29 липня Національний олімпійський комітет України подав скаргу до Спортивного арбітражного суду Лозанни (САS) на рішення Міжнародного олімпійського комітету поновити в правах Олімпійський комітет Росії (ОКР).
Про це повідомила пресслужба НОК України.
24-річна українка виграла "бронзу" на чемпіонаті світу-2026 у рапірі, який проходив у Гонконгу.
Найкращою юною спортсменкою місяця стала Єлизавета Вознюк, яка стала срібною призеркою чемпіонату світу з веслування на байдарках і каное серед юніорів у заїзді каное-одиночок на дистанції 200 м у Галіфаксі (Канада).
Крім того, українка здобула дві срібні нагороди на юніорському чемпіонаті Європи в угорському Сегеді — у каное-одиночці на дистанціях 200 м та 500 м.
Як відомо, 29 липня Національний олімпійський комітет України подав скаргу до Спортивного арбітражного суду Лозанни (САS) на рішення Міжнародного олімпійського комітету поновити в правах Олімпійський комітет Росії (ОКР).
Go to champion.com.uaКраснюк: Срібна медаль чемпіонату світу – не той результат, на який ми очікували
Go to champion.com.ua
Михайло Краснюк став одним із творців командного успіху збірної України на
чемпіонаті світу з фехтування. Українські шпажисти вперше за шість
років повернулися на світовий п'єдестал, здобувши срібні нагороди в
командних змаганнях.В інтерв'ю "Чемпіону" 24-річний дніпрянин поділився емоціями після фіналу, пригадав ключові моменти вирішальної сутички та оцінив свій виступ та результати команди на світовій першості.– Це дебютний для вас чемпіонат світу, і одразу срібна нагорода, що відчуваєте прямо зараз?– Я навіть не знаю, які саме це емоції. Це велика радість, це було неочікуванно. Знаєте, таке відчуття, ніби ти нічого не чекав і тут на тобі. І ти максимум міг розраховувати на бронзову медаль, а ти у фіналі. І саме такі емоції. Щоб коротко зобразити моє відчуття і моє внутрішнє становище. Коли ми взяли бронзу на чемпіонаті Європи, в мене був час, щоб я міг усвідомити це, що я дійсно бронзовий призер, а що це не є якийсь жарт моїх друзів чи щось таке. Пройшло багато часу, і я зміг в це повірити. Мені складно зрозуміти, скільки тепер необхідно часу, щоб усвідомити, що я не тільки бронзовий призер чемпіонату Європи, а ще й віцечемпіон чемпіон світу.Чого саме в мене такі емоції? Тому що, наприклад, якщо брати цілі та задачі, які ми ставили з тренером на цей сезон, основна задача була потрапити у збірну та пофехтувати на чемпіонаті Європи, чемпіонаті світу і отримати досвід. А виявилося так, що я не тільки зміг пофехтувати і отримати досвід, а ще й отримати медалі. Тому це для мене неперевершено. Ти розумієш, що вся ця робота була не просто так.
Федерація фехтування України
– Перед поїздкою на чемпіонат світу думали про те, що все може закінчитись саме так?– Звісно, я просто їхав на чемпіонат світу з метою отримати досвід, але були надії та сподівання, втім вони були дуже примарними. Не можна перед змаганнями думати, що ти приїдеш і візьмеш золото, і станеш найкращим. Так не можна думати. У нас є стратегія, що ти приїжджаєш на змагання і задачі йдуть поступово. Тобто спочатку ти перший бій відфехтував, потім другий, потім третій. І так воно складається поступово і ти призер. Тому не можна на змаганнях думати про медалі, очки, рейтинги. Є лише бій та лише твій к.– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану, що стало вирішальним у ньому, на вашу думку?– Якщо брати саме чемпіонат світу, то дуже великий вклад саме у команду зробив наш лідер Рома Свічкар. Саме він вів нашу команду. Останній поєдинок дуже важливий, бо там найскладніше – це психологія і ти повинен довести рахунок саме до перемоги. І я вважаю, що, по-перше, дійсно, частково є і моя провина у нашій поразці, тому що, якщо брати коефіцієнт саме цієї зустрічі, я дав мінус два. Програний мною перший бій, коли був спочатку рахунок рівний, я вийшов і дав мінус два. І це вплинуло на подальшу нашу тактику. Ми повинні були йти, розігрувати уколи. Тобто ми атакували, тому що ми програвали.Але більшу частину зіграло те, що Рома Свічкар, наш лідер, дуже багато фехтував і багато викладався в останніх зустрічах. У поєдинку з Польщею, коли Рома виходив на мінус 8, він за 3 хвилини наносив 23 уколи. Він просто був виснажений як емоційно, так і фізично – це зіграло свою роль.
Федерація фехтування України
Зрозумійте мене правильно, я не хочу сказати, що ми програли саме через Рому Свічкаря. Тут провина усієї команди. Ми знали, що він виснажений, але не змогли привести нормальний рахунок, щоб Рома міг закінчити поєдинок. Він виходив на мінус 5 і було дуже важко перемогти. Тому це провина команди.– Востаннє українські шпажисти виходили у фінал світової першості у 2019 році. Тоді Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін та Роман Свічкар стали теж срібними призерами. Зараз нашу команду якраз тренує Ігор Рейзлін, його досвід та поради зробили нашу команду сильнішою?– Ігор Рейзлін дуже досвідчений боець. Тобто він не теоретик, він саме практик. Він знає, як фехтувати, він знає, які там емоції, він знає, як це все складно. Це перше. А по-друге, з нами працює не тільки Ігор Резлін, а з нами працює ціла команда тренерів. І до неї входить Богдан Нікішин. Він теж фехтував. Він був лідером національної збірної багато років. Витягав дуже багато зустрічей, коли ми програвали.Він також лідер. І що мені подобається, ми робимо аналіз після кожного бою, після кожних таких поєдинків, аналізуємо помилки і робимо, так сказати, домашнє завдання. І це реально дає свій буст. Приємно працювати з професіоналами, з людьми, які знають свою справу. І не тільки знають, вони ще й горять нею. Вони, мені здається, як і ми всі, віддаємось повністю мистецтву фехтування.– Якщо говорити про чвертьфінал та півфінал, долю поєдинку вирішував укол, який завдавав Роман Свічкар, що можете сказати про нього, його холоднокровність додає команді наснаги?– Рома був неперевершений. У день змагань він був неперевершений, він був реально лідером, героєм. Це 100%. Можна сказати, що відсотків на 50 це саме Романа заслуга, тому що він кожні зустрічі нас витягував. Він дійсно дуже талановитий і дуже сильний спортсмен і член команди.
Роман Свічкар
– Як загалом оціните свій виступ на чемпіонаті світу та яку оцінку поставите собі від 1 до 10?– Я вважаю, що якщо оцінювати по тому, який результат ми очікували і який отримали, то це десятка. Ми не очікували, що ми будемо у фіналі. Це 100%. Тому в плані результату – це десятка, тобто ми реально молодці. Якщо аналізувати саме мене, саме те, як я фехтував, який я профіт давав команді, то я скажу так, що я вважаю, в моєму фехтуванні є багато помилок, є багато хороших речей, а є і помилок.Я не можу собі поставити десятку, навіть дев'ятку, тому що, як я казав, у фіналі я вийшов на другий бій, коли був рівний рахунок, і нафехтував на мінус два. Тому, частково, нам було складно з ними фехтувати і тому ми маємо результат, який маємо. Я вважаю, що нафехтував на 8. Я дійсно непогано працював, але я можу набагато краще. І я це знаю.І не тільки я це знаю, це знають і мої тренери Сергій Ніколайович Комаров, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін. Вони це знають і ми будемо працювати над цим.
чемпіонаті світу з фехтування. Українські шпажисти вперше за шість
років повернулися на світовий п'єдестал, здобувши срібні нагороди в
командних змаганнях.В інтерв'ю "Чемпіону" 24-річний дніпрянин поділився емоціями після фіналу, пригадав ключові моменти вирішальної сутички та оцінив свій виступ та результати команди на світовій першості.– Це дебютний для вас чемпіонат світу, і одразу срібна нагорода, що відчуваєте прямо зараз?– Я навіть не знаю, які саме це емоції. Це велика радість, це було неочікуванно. Знаєте, таке відчуття, ніби ти нічого не чекав і тут на тобі. І ти максимум міг розраховувати на бронзову медаль, а ти у фіналі. І саме такі емоції. Щоб коротко зобразити моє відчуття і моє внутрішнє становище. Коли ми взяли бронзу на чемпіонаті Європи, в мене був час, щоб я міг усвідомити це, що я дійсно бронзовий призер, а що це не є якийсь жарт моїх друзів чи щось таке. Пройшло багато часу, і я зміг в це повірити. Мені складно зрозуміти, скільки тепер необхідно часу, щоб усвідомити, що я не тільки бронзовий призер чемпіонату Європи, а ще й віцечемпіон чемпіон світу.Чого саме в мене такі емоції? Тому що, наприклад, якщо брати цілі та задачі, які ми ставили з тренером на цей сезон, основна задача була потрапити у збірну та пофехтувати на чемпіонаті Європи, чемпіонаті світу і отримати досвід. А виявилося так, що я не тільки зміг пофехтувати і отримати досвід, а ще й отримати медалі. Тому це для мене неперевершено. Ти розумієш, що вся ця робота була не просто так.
Федерація фехтування України
– Перед поїздкою на чемпіонат світу думали про те, що все може закінчитись саме так?– Звісно, я просто їхав на чемпіонат світу з метою отримати досвід, але були надії та сподівання, втім вони були дуже примарними. Не можна перед змаганнями думати, що ти приїдеш і візьмеш золото, і станеш найкращим. Так не можна думати. У нас є стратегія, що ти приїжджаєш на змагання і задачі йдуть поступово. Тобто спочатку ти перший бій відфехтував, потім другий, потім третій. І так воно складається поступово і ти призер. Тому не можна на змаганнях думати про медалі, очки, рейтинги. Є лише бій та лише твій к.– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану, що стало вирішальним у ньому, на вашу думку?– Якщо брати саме чемпіонат світу, то дуже великий вклад саме у команду зробив наш лідер Рома Свічкар. Саме він вів нашу команду. Останній поєдинок дуже важливий, бо там найскладніше – це психологія і ти повинен довести рахунок саме до перемоги. І я вважаю, що, по-перше, дійсно, частково є і моя провина у нашій поразці, тому що, якщо брати коефіцієнт саме цієї зустрічі, я дав мінус два. Програний мною перший бій, коли був спочатку рахунок рівний, я вийшов і дав мінус два. І це вплинуло на подальшу нашу тактику. Ми повинні були йти, розігрувати уколи. Тобто ми атакували, тому що ми програвали.Але більшу частину зіграло те, що Рома Свічкар, наш лідер, дуже багато фехтував і багато викладався в останніх зустрічах. У поєдинку з Польщею, коли Рома виходив на мінус 8, він за 3 хвилини наносив 23 уколи. Він просто був виснажений як емоційно, так і фізично – це зіграло свою роль.
Федерація фехтування України
Зрозумійте мене правильно, я не хочу сказати, що ми програли саме через Рому Свічкаря. Тут провина усієї команди. Ми знали, що він виснажений, але не змогли привести нормальний рахунок, щоб Рома міг закінчити поєдинок. Він виходив на мінус 5 і було дуже важко перемогти. Тому це провина команди.– Востаннє українські шпажисти виходили у фінал світової першості у 2019 році. Тоді Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін та Роман Свічкар стали теж срібними призерами. Зараз нашу команду якраз тренує Ігор Рейзлін, його досвід та поради зробили нашу команду сильнішою?– Ігор Рейзлін дуже досвідчений боець. Тобто він не теоретик, він саме практик. Він знає, як фехтувати, він знає, які там емоції, він знає, як це все складно. Це перше. А по-друге, з нами працює не тільки Ігор Резлін, а з нами працює ціла команда тренерів. І до неї входить Богдан Нікішин. Він теж фехтував. Він був лідером національної збірної багато років. Витягав дуже багато зустрічей, коли ми програвали.Він також лідер. І що мені подобається, ми робимо аналіз після кожного бою, після кожних таких поєдинків, аналізуємо помилки і робимо, так сказати, домашнє завдання. І це реально дає свій буст. Приємно працювати з професіоналами, з людьми, які знають свою справу. І не тільки знають, вони ще й горять нею. Вони, мені здається, як і ми всі, віддаємось повністю мистецтву фехтування.– Якщо говорити про чвертьфінал та півфінал, долю поєдинку вирішував укол, який завдавав Роман Свічкар, що можете сказати про нього, його холоднокровність додає команді наснаги?– Рома був неперевершений. У день змагань він був неперевершений, він був реально лідером, героєм. Це 100%. Можна сказати, що відсотків на 50 це саме Романа заслуга, тому що він кожні зустрічі нас витягував. Він дійсно дуже талановитий і дуже сильний спортсмен і член команди.
Роман Свічкар
– Як загалом оціните свій виступ на чемпіонаті світу та яку оцінку поставите собі від 1 до 10?– Я вважаю, що якщо оцінювати по тому, який результат ми очікували і який отримали, то це десятка. Ми не очікували, що ми будемо у фіналі. Це 100%. Тому в плані результату – це десятка, тобто ми реально молодці. Якщо аналізувати саме мене, саме те, як я фехтував, який я профіт давав команді, то я скажу так, що я вважаю, в моєму фехтуванні є багато помилок, є багато хороших речей, а є і помилок.Я не можу собі поставити десятку, навіть дев'ятку, тому що, як я казав, у фіналі я вийшов на другий бій, коли був рівний рахунок, і нафехтував на мінус два. Тому, частково, нам було складно з ними фехтувати і тому ми маємо результат, який маємо. Я вважаю, що нафехтував на 8. Я дійсно непогано працював, але я можу набагато краще. І я це знаю.І не тільки я це знаю, це знають і мої тренери Сергій Ніколайович Комаров, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін. Вони це знають і ми будемо працювати над цим.
Go to champion.com.uaКошман: Після перемоги над Польщею ми зрозуміли, що можемо боротися з будь-яким суперником
Go to champion.com.ua
Нікіта Кошман став одним із творців командного успіху збірної України на чемпіонаті світу з фехтування. Українські шпажисти вперше за шість років повернулися на світовий п'єдестал, здобувши срібні нагороди в командних змаганнях. В інтерв'ю "Чемпіону" Кошман поділився емоціями після фіналу, пригадав ключові моменти турніру та розповів, коли команда повірила, що здатна боротися за медаль.
– Що зараз відчуваєте, коли медаль чемпіонату світу вже ваша?
– Відчуття зараз змішані. З одного боку, дуже радий, а з іншого – ще не до кінця усвідомлюю, що ми стали призерами чемпіонату світу. Після ЧЄ вже було відчуття, що можемо боротися за медаль, тому знав, що шанс є. Дуже радий, що нам вдалося його реалізувати.
– Чи можна сказати, враховуючи нашу сітку та суперників, що ця нагорода на вагу золота?
– Я думаю, що так, через дуже високий рівень конкуренції в чоловічій шпазі на даний момент. По ходу дня не було жодної зустрічі, про яку можна було б сказати, що буде легко. Особливо матч із Польщею, де Роман Свічкар у заключному бою зробив неймовірний камбек, приніс нам перемогу і дав можливість боротися далі за медалі.
Читайте також :
Ексклюзив
Роман Свічкар: Ми цілий рік працювали саме заради чемпіонату світу
– Фінальне протистояння. На мій погляд, здалося, що наша команда була трохи скована. Чи можна говорити про особливі переживання, які зіграли свою роль?
– Я б так не сказав. Після півфіналу ми вже гарантували собі медаль, тому психологічно стало навіть трохи легше. Думаю, у фіналі більше позначилася втома – і фізична, і емоційна, оскільки це був уже кінець дуже важкого змагального дня.
Національна федерація фехтування України
– У який момент ви відчули, що сьогодні ми можемо і будемо боротися за нагороду?
– Важко сказати, у який саме момент. Але після зустрічі з Польщею з'явилося відчуття, що якщо ми виграли такий важкий матч, то можемо боротися за медаль. Потім у нас була Швейцарія, яку ми вже перемагали на чемпіонаті Європи, тому була впевненість, що можемо вийти до четвірки. А коли вже були в топ-4, з'явилося стійке відчуття, що сьогодні ми піднімемося на п'єдестал.
– Яке із протистоянь можете виділити, яке стало особливим і, можливо, в якомусь плані вирішальним?
– Я б точно виділив зустріч із Польщею. Саме вона, можна сказати, дала неймовірний поштовх усій команді, підняла бойовий дух і додала ще більше впевненості у власних силах. Після такої перемоги ми зрозуміли, що можемо боротися з будь-яким суперником.
– Кажуть, що нагорода в командних змаганнях завжди по-особливому цінна. Як на вашу думку? І чому саме так?
– Так, це правда. В особистих змаганнях усе залежить тільки від тебе, а командна медаль – це результат спільної роботи. Кожен вкладає частинку себе, підтримує партнерів, бореться не лише за себе, а й за всю команду. Саме тому стояти разом на п'єдесталі після такого шляху – це особливі емоції, які складно порівняти з чимось іншим.
– Що зараз відчуваєте, коли медаль чемпіонату світу вже ваша?
– Відчуття зараз змішані. З одного боку, дуже радий, а з іншого – ще не до кінця усвідомлюю, що ми стали призерами чемпіонату світу. Після ЧЄ вже було відчуття, що можемо боротися за медаль, тому знав, що шанс є. Дуже радий, що нам вдалося його реалізувати.
– Чи можна сказати, враховуючи нашу сітку та суперників, що ця нагорода на вагу золота?
– Я думаю, що так, через дуже високий рівень конкуренції в чоловічій шпазі на даний момент. По ходу дня не було жодної зустрічі, про яку можна було б сказати, що буде легко. Особливо матч із Польщею, де Роман Свічкар у заключному бою зробив неймовірний камбек, приніс нам перемогу і дав можливість боротися далі за медалі.
Читайте також :
Ексклюзив
Роман Свічкар: Ми цілий рік працювали саме заради чемпіонату світу
– Фінальне протистояння. На мій погляд, здалося, що наша команда була трохи скована. Чи можна говорити про особливі переживання, які зіграли свою роль?
– Я б так не сказав. Після півфіналу ми вже гарантували собі медаль, тому психологічно стало навіть трохи легше. Думаю, у фіналі більше позначилася втома – і фізична, і емоційна, оскільки це був уже кінець дуже важкого змагального дня.
Національна федерація фехтування України
– У який момент ви відчули, що сьогодні ми можемо і будемо боротися за нагороду?
– Важко сказати, у який саме момент. Але після зустрічі з Польщею з'явилося відчуття, що якщо ми виграли такий важкий матч, то можемо боротися за медаль. Потім у нас була Швейцарія, яку ми вже перемагали на чемпіонаті Європи, тому була впевненість, що можемо вийти до четвірки. А коли вже були в топ-4, з'явилося стійке відчуття, що сьогодні ми піднімемося на п'єдестал.
– Яке із протистоянь можете виділити, яке стало особливим і, можливо, в якомусь плані вирішальним?
– Я б точно виділив зустріч із Польщею. Саме вона, можна сказати, дала неймовірний поштовх усій команді, підняла бойовий дух і додала ще більше впевненості у власних силах. Після такої перемоги ми зрозуміли, що можемо боротися з будь-яким суперником.
– Кажуть, що нагорода в командних змаганнях завжди по-особливому цінна. Як на вашу думку? І чому саме так?
– Так, це правда. В особистих змаганнях усе залежить тільки від тебе, а командна медаль – це результат спільної роботи. Кожен вкладає частинку себе, підтримує партнерів, бореться не лише за себе, а й за всю команду. Саме тому стояти разом на п'єдесталі після такого шляху – це особливі емоції, які складно порівняти з чимось іншим.
Go to champion.com.uaРоман Свічкар: Ми цілий рік працювали саме заради чемпіонату світу
Go to champion.com.ua
Роман Свічкар став одним із творців командного "срібла" збірної України на чемпіонаті світу з фехтування. В ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" 33-річний шпажист поділився емоціями після здобуття нагороди, розповів про вирішальні поєдинки, атмосферу в команді та оцінив свій виступ на світовій першості.
– Третя медаль чемпіонату світу для тебе. Востаннє ти був на п'єдесталі ЧС у 2019 році. Які емоції зараз?
– Дуже радий, що нам вдалося здобути командну медаль. Це була велика мрія, адже з 2022 року збірна України не мала нагород на чемпіонатах світу. Ми багато говорили про це, готувалися, вірили, що можемо змінити цю історію. І цього літа вдалося взяти медалі і на чемпіонаті Європи, і на чемпіонаті світу. Це результат роботи всієї делегації, тому для мене ця нагорода має особливу цінність.
– Я пам'ятаю, як в інтерв'ю ти розповідав про бажання здобути медаль ЧС саме цього року. Чи здійснилися твої плани на 100%?
– Сезон був дуже непростим, але наша команда підійшла до головного старту року в оптимальній формі. Перед чемпіонатом ми провели тренувальний збір у Гонконзі, що допомогло акліматизуватися та правильно налаштуватися. Ми цілий рік працювали саме заради цього турніру, і я щасливий, що вдалося показати свій максимум саме на чемпіонаті світу.
– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану. Здавалося, що твої партнери по команді виглядали дещо затиснутими. Чи підтвердиш це і з чим можеш пов'язати?
– У фіналі, якщо чесно, моя команда виступила навіть сильніше за мене. Вони були дуже добре готові, показали якісне фехтування. Я ж у певних моментах припустився помилок і не зробив усього, що міг. Але ми залишалися єдиним колективом, підтримували один одного і в підсумку гідно завершили турнір.
– Команду Казахстану тренує український наставник Олександр Горбачук. Чи знайомий ти з ним особисто і чи спілкувалися ви з ним після цього поєдинку?
– Окремо хочу сказати про Олександра Горбачука. Він із мого рідного міста і є одним із найуспішніших тренерів сучасності. Я знайомий із його родиною ще з дитинства, тому дуже пишаюся можливістю спілкуватися з ним, отримувати поради та надихатися його прикладом. Після змагань ми зустрілися, поспілкувалися, сфотографувалися. Для мене це дуже цінно, коли люди, яких ти вважаєш легендами спорту, знаходять час поспілкуватися з тобою. Це мотивує ще більше працювати, розвиватися і прагнути нових висот.
Національна федерація фехтування України
– Твій партнер по команді Євген Макієнко сказав, що ця нагорода повністю твоя заслуга. Ти не погоджуєшся з цим?
– Особливо хочу подякувати своїм партнерам по команді. Я переконаний, що вже сам виклик до збірної – це велика честь. Кожен зробив свій внесок у цю медаль. Наприклад, Євген Матвієнко після дуже важкого бою допоміг мені психологічно. Після зустрічі зі збірною Польщі я був емоційно виснажений, але саме він знайшов потрібні слова, допоміг заспокоїтися, переключитися і знову повірити в себе. У той момент він був не лише спортсменом, а й справжнім психологом.
Наш тренерський штаб також виконав величезну роботу. Ми детально розбирали суперників, переглядали відео, обговорювали тактику й готувалися до кожного поєдинку.
– Чвертьфінал та півфінал. Долю поєдинку вирішував укол, якого завдавав саме ти. Розкажи про ці уколи і як ти себе внутрішньо налаштовував на ці моменти.
– На такому рівні вже недостатньо просто добре фехтувати – потрібно бути максимально готовим психологічно. Перед стартом я багато молився, просив не про особисту перемогу, а щоб усе склалося добре для нашої команди. Під час боїв я намагався відключити емоції, не думати про прізвища суперників чи рахунок, а концентруватися лише на кожній наступній дії та правильному рішенні.
– Якщо говорити загалом про твій виступ на ЧС, як ти можеш себе оцінити і що не вдалося реалізувати в індивідуалці?
– Якщо говорити про особистий результат, то в індивідуальних змаганнях я посів 11-те місце, а зараз займаю 10-ту сходинку світового рейтингу. Звичайно, кожен спортсмен мріє про золото, але чемпіонат світу – це турнір, де може статися все, що завгодно. Тут дуже багато сильних суперників і факторів, які впливають на результат. Тому, попри все, я радий, що в командних змаганнях ми змогли досягти такого історичного успіху.
Цей чемпіонат світу був особливим ще й тим, що багато фаворитів несподівано вибули вже на ранніх стадіях. Турнір вийшов дуже непередбачуваним, але саме такі старти й показують справжній рівень спортсмена та команди. Ми багато працювали заради цієї медалі, і тепер не збираємося зупинятися. Попереду ще більше роботи, навчання, міжнародних стартів і нових цілей. Ми продовжуємо рухатися вперед.
Читайте також :
Відео
Історична медаль Полозюк, срібло шпажистів і драматична перемога над росіянками: підсумки ЧС-2026 для України
– Третя медаль чемпіонату світу для тебе. Востаннє ти був на п'єдесталі ЧС у 2019 році. Які емоції зараз?
– Дуже радий, що нам вдалося здобути командну медаль. Це була велика мрія, адже з 2022 року збірна України не мала нагород на чемпіонатах світу. Ми багато говорили про це, готувалися, вірили, що можемо змінити цю історію. І цього літа вдалося взяти медалі і на чемпіонаті Європи, і на чемпіонаті світу. Це результат роботи всієї делегації, тому для мене ця нагорода має особливу цінність.
– Я пам'ятаю, як в інтерв'ю ти розповідав про бажання здобути медаль ЧС саме цього року. Чи здійснилися твої плани на 100%?
– Сезон був дуже непростим, але наша команда підійшла до головного старту року в оптимальній формі. Перед чемпіонатом ми провели тренувальний збір у Гонконзі, що допомогло акліматизуватися та правильно налаштуватися. Ми цілий рік працювали саме заради цього турніру, і я щасливий, що вдалося показати свій максимум саме на чемпіонаті світу.
– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану. Здавалося, що твої партнери по команді виглядали дещо затиснутими. Чи підтвердиш це і з чим можеш пов'язати?
– У фіналі, якщо чесно, моя команда виступила навіть сильніше за мене. Вони були дуже добре готові, показали якісне фехтування. Я ж у певних моментах припустився помилок і не зробив усього, що міг. Але ми залишалися єдиним колективом, підтримували один одного і в підсумку гідно завершили турнір.
– Команду Казахстану тренує український наставник Олександр Горбачук. Чи знайомий ти з ним особисто і чи спілкувалися ви з ним після цього поєдинку?
– Окремо хочу сказати про Олександра Горбачука. Він із мого рідного міста і є одним із найуспішніших тренерів сучасності. Я знайомий із його родиною ще з дитинства, тому дуже пишаюся можливістю спілкуватися з ним, отримувати поради та надихатися його прикладом. Після змагань ми зустрілися, поспілкувалися, сфотографувалися. Для мене це дуже цінно, коли люди, яких ти вважаєш легендами спорту, знаходять час поспілкуватися з тобою. Це мотивує ще більше працювати, розвиватися і прагнути нових висот.
Національна федерація фехтування України
– Твій партнер по команді Євген Макієнко сказав, що ця нагорода повністю твоя заслуга. Ти не погоджуєшся з цим?
– Особливо хочу подякувати своїм партнерам по команді. Я переконаний, що вже сам виклик до збірної – це велика честь. Кожен зробив свій внесок у цю медаль. Наприклад, Євген Матвієнко після дуже важкого бою допоміг мені психологічно. Після зустрічі зі збірною Польщі я був емоційно виснажений, але саме він знайшов потрібні слова, допоміг заспокоїтися, переключитися і знову повірити в себе. У той момент він був не лише спортсменом, а й справжнім психологом.
Наш тренерський штаб також виконав величезну роботу. Ми детально розбирали суперників, переглядали відео, обговорювали тактику й готувалися до кожного поєдинку.
– Чвертьфінал та півфінал. Долю поєдинку вирішував укол, якого завдавав саме ти. Розкажи про ці уколи і як ти себе внутрішньо налаштовував на ці моменти.
– На такому рівні вже недостатньо просто добре фехтувати – потрібно бути максимально готовим психологічно. Перед стартом я багато молився, просив не про особисту перемогу, а щоб усе склалося добре для нашої команди. Під час боїв я намагався відключити емоції, не думати про прізвища суперників чи рахунок, а концентруватися лише на кожній наступній дії та правильному рішенні.
– Якщо говорити загалом про твій виступ на ЧС, як ти можеш себе оцінити і що не вдалося реалізувати в індивідуалці?
– Якщо говорити про особистий результат, то в індивідуальних змаганнях я посів 11-те місце, а зараз займаю 10-ту сходинку світового рейтингу. Звичайно, кожен спортсмен мріє про золото, але чемпіонат світу – це турнір, де може статися все, що завгодно. Тут дуже багато сильних суперників і факторів, які впливають на результат. Тому, попри все, я радий, що в командних змаганнях ми змогли досягти такого історичного успіху.
Цей чемпіонат світу був особливим ще й тим, що багато фаворитів несподівано вибули вже на ранніх стадіях. Турнір вийшов дуже непередбачуваним, але саме такі старти й показують справжній рівень спортсмена та команди. Ми багато працювали заради цієї медалі, і тепер не збираємося зупинятися. Попереду ще більше роботи, навчання, міжнародних стартів і нових цілей. Ми продовжуємо рухатися вперед.
Читайте також :
Відео
Історична медаль Полозюк, срібло шпажистів і драматична перемога над росіянками: підсумки ЧС-2026 для України
Go to champion.com.uaІсторична медаль Полозюк, срібло шпажистів і драматична перемога над росіянками: підсумки ЧС-2026 для України
Go to champion.com.ua
У Гонконзі завершився чемпіонат світу 2026 року з фехтування, який тривав з 22 по 30 липня. Загалом було розіграно 12 комплектів нагород у трьох видах зброї: шаблі, шпазі та рапірі. У спортсменів була змога піднятися на п'єдестал як за підсумками індивідуальних змагань, так і разом із командою.
Україну представляли 21 фехтувальник: 12 жінок і 9 чоловіків. Шабліст Олексій Стаценко став єдиним учасником-українцем у своєму виді зброї серед чоловіків, тому в командній шаблі синьо-жовтий стяг не був представлений. Натомість за всі інші комплекти нагород наші земляки мали змогу позмагатися.
Історична бронза Полозюк
Почнемо з приємного: українська збірна повертається додому з двома нагородами. Особливо потішила 24-річна рапіристка Аліна Полозюк, яка здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в цьому виді зброї.
На шляху до історичної нагороди Полозюк здолала лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з Італії, представницю Молдови Аделін Сенік, Марію Маріно з Іспанії та китаянку Хуан Цяньцянь.
У півфіналі Аліні протистояла жива легенда рапіри – 38-річна італійка Аріанна Ерріго. Нав'язати боротьбу олімпійській чемпіонці та 10-разовій чемпіонці світу, на жаль, не вдалося – 7:15. Однак, цей "бронзовий" успіх дозволяє мріяти про ще вищі вершини в майбутньому.
Аліна Полозюк (по центру)
Національна федерація фехтування України
Натомість в інших індивідуальних турнірах українці зупинилися далеко від стадій, коли можна було починати мріяти про медалі. Проте відзначимо шпажиста Романа Свічкаря, який дійшов до 1/8 фіналу, посівши підсумкове 11-те місце.
Українські шпажисти – віцечемпіони світу
Команда українських шпажистів у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка також здійнялася на п'єдестал пошани. На шляху до фіналу українці здолали Швецію (45:35), Польщу (41:40), Швейцарію (39:37) та Ізраїль (45:44).
У фіналі суперником нашої команди був бронзовий призер минулорічної світової першості Казахстан, який тренує український фахівець Олександр Горбачук. Українці до останнього намагалися наздогнати суперників, але врешті-решт поступилися з рахунком 40:45, задовольнившись "сріблом".
Національна федерація фехтування України
Для українських шаблістів-чоловіків це найбільший успіх за останні 7 років. Попереднього разу Україна підіймалася на п'єдестал у 2019 році, коли Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін і Роман Свічкар стали срібними призерами планетарної першості в Будапешті.
Принципове протистояння з росіянками
Медалі – це, звісно, добре, але є речі, які важливіші. Принципове протистояння з командою Росії в 1/8 фіналу турніру шаблісток – яскравий приклад. Поєдинок виявився неймовірно напруженим і драматичним, адже після передостанньої сутички українки поступалися 33:40.
Перевернути ситуацію на доріжці догори дригом змогла олімпійська чемпіонка Парижа-2024 Аліна Комащук, яка у стилі Ольги Харлан відіграла відставання у 7 уколів і вирвала неймовірну перемогу з рахунком 45:44, оформивши для "синьо-жовтих" прохід до чвертьфіналу.
В 1/4 проти американок була схожа ситуація: поступаючись 13:25 на екваторі поєдинку, українки зуміли скоротити розрив. На заключний двобій Комащук виходила за такого самого рахунку 33:40, як і у попередній зустрічі з росіянками. Аліна знову зуміла відновити статус-кво, але остання фраза цього разу залишилася за суперницею (44:45). У підсумку наші шаблістки посіли шосте місце.
Відсутність Харькової
Цілком можливо, що медалей в українців було б ще більше, якби чемпіонка світу 2025 року в індивідуальній шпазі Влада Харькова не пропускала цей сезон. Однак 29-річна спортсменка з Ужгорода неодмінно має повернутися на доріжку й спробувати у 2028 році втілити у життя мрію про олімпійську медаль.
Тим паче, що в нас може зібратися доволі непогана жіноча команда у цьому виді зброї: юні Емілі Конрад та Анна Максименко показують доволі достойні результати, а тому на Іграх у Лос-Анжелесі Україна може стати одним із головних претендентів на нагороди.
Медальний залік
Здобувши срібну та бронзову нагороди, збірна України посіла 10 місце в медальному заліку. Такий же доробок нагород в активі команд США та Китаю.
Читайте також :
Рейзлін: Збірна України може та буде конкурувати за медалі на Олімпійських іграх
Україну представляли 21 фехтувальник: 12 жінок і 9 чоловіків. Шабліст Олексій Стаценко став єдиним учасником-українцем у своєму виді зброї серед чоловіків, тому в командній шаблі синьо-жовтий стяг не був представлений. Натомість за всі інші комплекти нагород наші земляки мали змогу позмагатися.
Історична бронза Полозюк
Почнемо з приємного: українська збірна повертається додому з двома нагородами. Особливо потішила 24-річна рапіристка Аліна Полозюк, яка здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в цьому виді зброї.
На шляху до історичної нагороди Полозюк здолала лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з Італії, представницю Молдови Аделін Сенік, Марію Маріно з Іспанії та китаянку Хуан Цяньцянь.
У півфіналі Аліні протистояла жива легенда рапіри – 38-річна італійка Аріанна Ерріго. Нав'язати боротьбу олімпійській чемпіонці та 10-разовій чемпіонці світу, на жаль, не вдалося – 7:15. Однак, цей "бронзовий" успіх дозволяє мріяти про ще вищі вершини в майбутньому.
Аліна Полозюк (по центру)
Національна федерація фехтування України
Натомість в інших індивідуальних турнірах українці зупинилися далеко від стадій, коли можна було починати мріяти про медалі. Проте відзначимо шпажиста Романа Свічкаря, який дійшов до 1/8 фіналу, посівши підсумкове 11-те місце.
Українські шпажисти – віцечемпіони світу
Команда українських шпажистів у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка також здійнялася на п'єдестал пошани. На шляху до фіналу українці здолали Швецію (45:35), Польщу (41:40), Швейцарію (39:37) та Ізраїль (45:44).
У фіналі суперником нашої команди був бронзовий призер минулорічної світової першості Казахстан, який тренує український фахівець Олександр Горбачук. Українці до останнього намагалися наздогнати суперників, але врешті-решт поступилися з рахунком 40:45, задовольнившись "сріблом".
Національна федерація фехтування України
Для українських шаблістів-чоловіків це найбільший успіх за останні 7 років. Попереднього разу Україна підіймалася на п'єдестал у 2019 році, коли Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін і Роман Свічкар стали срібними призерами планетарної першості в Будапешті.
Принципове протистояння з росіянками
Медалі – це, звісно, добре, але є речі, які важливіші. Принципове протистояння з командою Росії в 1/8 фіналу турніру шаблісток – яскравий приклад. Поєдинок виявився неймовірно напруженим і драматичним, адже після передостанньої сутички українки поступалися 33:40.
Перевернути ситуацію на доріжці догори дригом змогла олімпійська чемпіонка Парижа-2024 Аліна Комащук, яка у стилі Ольги Харлан відіграла відставання у 7 уколів і вирвала неймовірну перемогу з рахунком 45:44, оформивши для "синьо-жовтих" прохід до чвертьфіналу.
В 1/4 проти американок була схожа ситуація: поступаючись 13:25 на екваторі поєдинку, українки зуміли скоротити розрив. На заключний двобій Комащук виходила за такого самого рахунку 33:40, як і у попередній зустрічі з росіянками. Аліна знову зуміла відновити статус-кво, але остання фраза цього разу залишилася за суперницею (44:45). У підсумку наші шаблістки посіли шосте місце.
Відсутність Харькової
Цілком можливо, що медалей в українців було б ще більше, якби чемпіонка світу 2025 року в індивідуальній шпазі Влада Харькова не пропускала цей сезон. Однак 29-річна спортсменка з Ужгорода неодмінно має повернутися на доріжку й спробувати у 2028 році втілити у життя мрію про олімпійську медаль.
Тим паче, що в нас може зібратися доволі непогана жіноча команда у цьому виді зброї: юні Емілі Конрад та Анна Максименко показують доволі достойні результати, а тому на Іграх у Лос-Анжелесі Україна може стати одним із головних претендентів на нагороди.
Медальний залік
Здобувши срібну та бронзову нагороди, збірна України посіла 10 місце в медальному заліку. Такий же доробок нагород в активі команд США та Китаю.
Читайте також :
Рейзлін: Збірна України може та буде конкурувати за медалі на Олімпійських іграх
Go to champion.com.uaРейзлін: Збірна України може та буде конкурувати за медалі на Олімпійських іграх
Go to champion.com.ua
Українські шпажисти завоювали срібні медалі в командних змагань на чемпіонаті світу-2026 із фехтування, що проходить у Гонконзі.
У вирішальній сутичці "синьо-жовті" у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка зазнали поразки від Казахстану.Чемпіон поспілкувався з тренером збірної України та призером чемпіонатів світу та Олімпіади Ігорем Рейзліном про перше за 7 років "срібло", труднощі в фіналі та цілі на майбутнє.
– Срібло чемпіонату світу – це фантастика, реальність, на яку чекали, чи як охарактеризуєте цю нагороду?
– Будь-яка медаль з чемпіонату світу – це фантастика. На мій погляд, їхати на змагання та не очікувати на медалі, тоді навіщо туди їхати?
– Якщо говорити про фінальну сутичку, суперники здобували свою перевагу саме на наших атаках, можливо вони переграли нас тактично?
– Збірна Казахстану скористалася перевагою світового рейтингу, вони вище нас, тож у разі трьох карток за пасивне фехтування, вони б здобули перемогу. Тому, ми мали фехтувати більш активно. У шпазі фехтувати у захисті завжди легше.
– Який фактор став вирішальним у фінальному поєдинку? Чи йде мова про переживання, або ж втому як моральну, так і фізичну від попередніх не простих боїв?
– Багато факторів зіграли не на нашу користь, але основний – виснажився лідер команди Романа Свічкаря. Він видав неймовірні три зустрічі, дві з яких завершилися на пріоритеті. Це дуже важко, як фізично, так і морально.
– Роман Свічкар сьогодні просто сяяв та виборював вирішальні уколи. Як оціните його виступ?
– Блискуче фехтування та неймовірна сила духу, хочу подякувати Ромі та всій команді за цей день, за цю медаль, за ці емоції.
Роман Свічкар
Федерація фехтування України
– Після бронзи чемпіонату Європи, яку ціль ставили команді на ЧС?
– Ми завжди ставимо найвищі цілі перед хлопцями та підкреслюємо, що вони здатні виборювати медалі на будь-яких змаганнях.
– Чи можна вже обережно говорити, що наша команда може і буде конкурувати з найсильнішими на Олімпійських іграх та готова буде боротись за медалі там
– Наша команда може і буде конкурувати, але спочатку потрібно туди відібратись, що дуже й дуже нелегко, але я не сумніваюсь, що хлопці на це здатні.
– Ви вигравали медаль чемпіонату світу як спортсмен, тепер – як тренер. Яка з цих нагород емоційно цінніша?
– Це зовсім різні речі, але мені здається, що фехтувати було легше, чим бути тренером. За вчорашній день сивого волосся в мене побільшало.
У вирішальній сутичці "синьо-жовті" у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка зазнали поразки від Казахстану.Чемпіон поспілкувався з тренером збірної України та призером чемпіонатів світу та Олімпіади Ігорем Рейзліном про перше за 7 років "срібло", труднощі в фіналі та цілі на майбутнє.
– Срібло чемпіонату світу – це фантастика, реальність, на яку чекали, чи як охарактеризуєте цю нагороду?
– Будь-яка медаль з чемпіонату світу – це фантастика. На мій погляд, їхати на змагання та не очікувати на медалі, тоді навіщо туди їхати?
– Якщо говорити про фінальну сутичку, суперники здобували свою перевагу саме на наших атаках, можливо вони переграли нас тактично?
– Збірна Казахстану скористалася перевагою світового рейтингу, вони вище нас, тож у разі трьох карток за пасивне фехтування, вони б здобули перемогу. Тому, ми мали фехтувати більш активно. У шпазі фехтувати у захисті завжди легше.
– Який фактор став вирішальним у фінальному поєдинку? Чи йде мова про переживання, або ж втому як моральну, так і фізичну від попередніх не простих боїв?
– Багато факторів зіграли не на нашу користь, але основний – виснажився лідер команди Романа Свічкаря. Він видав неймовірні три зустрічі, дві з яких завершилися на пріоритеті. Це дуже важко, як фізично, так і морально.
– Роман Свічкар сьогодні просто сяяв та виборював вирішальні уколи. Як оціните його виступ?
– Блискуче фехтування та неймовірна сила духу, хочу подякувати Ромі та всій команді за цей день, за цю медаль, за ці емоції.
Роман Свічкар
Федерація фехтування України
– Після бронзи чемпіонату Європи, яку ціль ставили команді на ЧС?
– Ми завжди ставимо найвищі цілі перед хлопцями та підкреслюємо, що вони здатні виборювати медалі на будь-яких змаганнях.
– Чи можна вже обережно говорити, що наша команда може і буде конкурувати з найсильнішими на Олімпійських іграх та готова буде боротись за медалі там
– Наша команда може і буде конкурувати, але спочатку потрібно туди відібратись, що дуже й дуже нелегко, але я не сумніваюсь, що хлопці на це здатні.
– Ви вигравали медаль чемпіонату світу як спортсмен, тепер – як тренер. Яка з цих нагород емоційно цінніша?
– Це зовсім різні речі, але мені здається, що фехтувати було легше, чим бути тренером. За вчорашній день сивого волосся в мене побільшало.
Go to champion.com.uaУкраїнські рапіристки посіли восьме місце в командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.ua
Жіноча збірна України завершила свій виступ на командних змаганнях у рапірі на чемпіонаті світу-2026 із фехтування, посівши підсумкове восьме місце.
"Синьо-жовті" у складі Аліни Полозюк, Дарії Миронюк, Ольги Сопіт і Крістіни Петрової розпочали турнір із перемоги над Тунісом (45:21), після чого здолали Німеччину (33:29). Проте вони не змогли поборотись за медалі, поступившись у чвертьфіналі американкам (25:36), які проводять світову першість у статусі чинних чемпіонок.
Після цієї поразки українки боролись за 5-8 місця. У півфіналі цієї сітки вони програли Канаді (33:36), а згодом поступились і росіянкам (33:45).
Зазначимо, що загалом наша збірна на ЧС-2026 у Гонконзі здобула дві нагороди. В індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк виборола для України першу в історії медаль на світових першостях у цьому виді зброї, а також "синьо-жовті" стали срібними призерами в чоловічій командній шпазі.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
"Синьо-жовті" у складі Аліни Полозюк, Дарії Миронюк, Ольги Сопіт і Крістіни Петрової розпочали турнір із перемоги над Тунісом (45:21), після чого здолали Німеччину (33:29). Проте вони не змогли поборотись за медалі, поступившись у чвертьфіналі американкам (25:36), які проводять світову першість у статусі чинних чемпіонок.
Після цієї поразки українки боролись за 5-8 місця. У півфіналі цієї сітки вони програли Канаді (33:36), а згодом поступились і росіянкам (33:45).
Зазначимо, що загалом наша збірна на ЧС-2026 у Гонконзі здобула дві нагороди. В індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк виборола для України першу в історії медаль на світових першостях у цьому виді зброї, а також "синьо-жовті" стали срібними призерами в чоловічій командній шпазі.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.uaЗбірна України поступилась США в 1/4 фіналу ЧС-2026 із фехтування
Go to champion.com.ua
Українські рапіристки поступились команді США в 1/4 фіналу командних змагань на чемпіонаті світу-2026 із фехтування, що проходить у Гонконзі.
"Синьо-жовті" у складі Аліни Полозюк, Дарії Миронюк, Ольги Сопіт і Крістіни Петрової підійшли до цієї стадії турніру, перемігши Туніс (45:21) і Німеччину (33:29).
Американки, які посіяні під другим номером, пропускали перше коло, після чого впевнено пройшли Сінгапур (45:29).Вони вважались фаворитками та зі старту змогли піти у відрив (16:7) після чотирьох сутичок. "Синьо-жовті" намагалась наздогнати суперниць, але врешті-решт цього не вдалось зробити.Наша збірна поступилась чинним чемпіонкам світу з рахунком 26:35 , проте на цьому турнір для українок не завершується. Вони будуть боротись за 5-8 місця.
Нагадаємо, що наша збірна на ЧС-2026 у Гонконзі здобула дві нагороди. В індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк виборола для України першу в історії медаль на світових першостях у цьому виді зброї, а також "синьо-жовті" стали срібними призерами в чоловічій командній шпазі.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
"Синьо-жовті" у складі Аліни Полозюк, Дарії Миронюк, Ольги Сопіт і Крістіни Петрової підійшли до цієї стадії турніру, перемігши Туніс (45:21) і Німеччину (33:29).
Американки, які посіяні під другим номером, пропускали перше коло, після чого впевнено пройшли Сінгапур (45:29).Вони вважались фаворитками та зі старту змогли піти у відрив (16:7) після чотирьох сутичок. "Синьо-жовті" намагалась наздогнати суперниць, але врешті-решт цього не вдалось зробити.Наша збірна поступилась чинним чемпіонкам світу з рахунком 26:35 , проте на цьому турнір для українок не завершується. Вони будуть боротись за 5-8 місця.
Нагадаємо, що наша збірна на ЧС-2026 у Гонконзі здобула дві нагороди. В індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк виборола для України першу в історії медаль на світових першостях у цьому виді зброї, а також "синьо-жовті" стали срібними призерами в чоловічій командній шпазі.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.uaУкраїна стала срібним призером чемпіонату світу в командній шпазі
Go to champion.com.ua
Українські шпажисти поступились команді Казахстану у фіналі командних змагань на чемпіонаті світу-2026 із фехтування, що проходить у Гонконзі.
"Синьо-жовті" у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка підійшли до цієї стадії турніру, перемігши Швецію (45:35), Польщу (41:40), Швейцарію (39:37) та Ізраїль (45:44).
Казахстан, який минулого року став бронзовим призером світової першості, під керівництвом українського фахівця Олександра Горбачука вибив Фінляндію (45:39), Узбекистан (28:27), Данію (45:36) та Єгипет (41:32).
Команди перед початком турніру були посіяні під сьомим і п'ятим номерами відповідно. Вони зі старту продемонстрували налаштування на перемогу, не дозволяючи один одному піти у відрив.
На екваторі протистояння казахи змогли забезпечити собі все ж непоганий гандикап. Україна до останнього намагалась наздогнати суперників, але врешті-решт поступилась із рахунком 40:45.
Зазначимо, що "синьо-жовті" ставали переможцями чемпіонату світу один раз. Вони тріумфували у 2015 році.
Останню ж медаль українці в цій дисципліні здобували у 2019 році. Тоді Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін і Роман Свічкар стали срібними призерами в Будапешті.
Нагадаємо, що напередодні в командних змаганнях на ЧС-2026 виступили українські шпажистки. Вони зупинились за крок до медальної боротьби та посіли підсумкове шосте місце.
Для нашої збірної це друга нагорода на світовій першості в Гонконзі. Раніше в індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в цьому виді зброї.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
"Синьо-жовті" у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка підійшли до цієї стадії турніру, перемігши Швецію (45:35), Польщу (41:40), Швейцарію (39:37) та Ізраїль (45:44).
Казахстан, який минулого року став бронзовим призером світової першості, під керівництвом українського фахівця Олександра Горбачука вибив Фінляндію (45:39), Узбекистан (28:27), Данію (45:36) та Єгипет (41:32).
Команди перед початком турніру були посіяні під сьомим і п'ятим номерами відповідно. Вони зі старту продемонстрували налаштування на перемогу, не дозволяючи один одному піти у відрив.
На екваторі протистояння казахи змогли забезпечити собі все ж непоганий гандикап. Україна до останнього намагалась наздогнати суперників, але врешті-решт поступилась із рахунком 40:45.
Зазначимо, що "синьо-жовті" ставали переможцями чемпіонату світу один раз. Вони тріумфували у 2015 році.
Останню ж медаль українці в цій дисципліні здобували у 2019 році. Тоді Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін і Роман Свічкар стали срібними призерами в Будапешті.
Нагадаємо, що напередодні в командних змаганнях на ЧС-2026 виступили українські шпажистки. Вони зупинились за крок до медальної боротьби та посіли підсумкове шосте місце.
Для нашої збірної це друга нагорода на світовій першості в Гонконзі. Раніше в індивідуальних змаганнях рапіристок Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в цьому виді зброї.
Читайте також :
Українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.uaУкраїнські шпажисти вийшли до півфіналу ЧС-2026 у командних змаганнях
Go to champion.com.ua
Чоловіча збірна України перемогла Швейцарію у чвертьфіналі чемпіонату світу-2026 у командній шпазі (39:37).
Старт зустрічі був не на користь "синьо-жовтих", які віддали перші два бої опонентам. Однак українські фехтувальники змогли вирівнятися та навіть повести у рахунку.
Щоправда, у передостанньому бою рахунок знову був рівний 23:23. Тоді за справу взявся лідер команди Роман Свічкар, який приніс Україні перемогу з різницею у два уколи.
Попереду на українців чекатиме битва проти Ізраїлю у півфіналі світової першості. Наступний суперник України в 1/4 фіналу здолав Корею (43:32).
Зазначимо, що українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026.
Читайте також :
Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі
Старт зустрічі був не на користь "синьо-жовтих", які віддали перші два бої опонентам. Однак українські фехтувальники змогли вирівнятися та навіть повести у рахунку.
Щоправда, у передостанньому бою рахунок знову був рівний 23:23. Тоді за справу взявся лідер команди Роман Свічкар, який приніс Україні перемогу з різницею у два уколи.
Попереду на українців чекатиме битва проти Ізраїлю у півфіналі світової першості. Наступний суперник України в 1/4 фіналу здолав Корею (43:32).
Зазначимо, що українські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026.
Читайте також :
Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі
Go to champion.com.uaУкраїнські шаблістки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.ua
Жіноча збірна України закінчила свій виступ на командних змаганнях у шаблі на чемпіонаті світу-2026, посівши підсумкову шосту позицію.
Синьо-жовта команда у складі Аліни Комащук, Олександри Бондар, Вікторії Коротченко та Дар'ї Гонцової оформила дві перемоги над Казахстаном (45:33) та Росією (45:44), але у чвертьфіналі поступалася представницям США (44:45).
Тому на підопічних Євгенія Стаценка чекала боротьба за 5-8 місця. У першій зустрічі українки здолали суперниць із Кореї з різницею у шість уколів (45:39), а у наступній дуелі програли японкам – 39:45.Додамо, що 29 липня українські шпажисти борються за медалі командного старту світової першості. Українці вже вийшли до чвертьфіналу турніру.
Раніше 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Синьо-жовта команда у складі Аліни Комащук, Олександри Бондар, Вікторії Коротченко та Дар'ї Гонцової оформила дві перемоги над Казахстаном (45:33) та Росією (45:44), але у чвертьфіналі поступалася представницям США (44:45).
Тому на підопічних Євгенія Стаценка чекала боротьба за 5-8 місця. У першій зустрічі українки здолали суперниць із Кореї з різницею у шість уколів (45:39), а у наступній дуелі програли японкам – 39:45.Додамо, що 29 липня українські шпажисти борються за медалі командного старту світової першості. Українці вже вийшли до чвертьфіналу турніру.
Раніше 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Go to champion.com.uaУкраїнці у драматичній дуелі вибили Польщу у боротьбі за чвертьфінал ЧС-2026 з фехтування
Go to champion.com.ua
Українські шпажисти продовжують свою переможну ходу у командних змаганнях на чемпіонаті світу-2026.Українці вже пройшли Швецію (45:35) та Польщу (41:40). Саме матч за вихід у чвертьфінал видався дуже напруженим, а підсумковий рахунок із різницею в один укол лише це довів.Старт зустрічі був за шпажистами з України, але по ходу протистояння поляки перехопили ініціативу, яку утримували до останнього дев'ятого бою.Лідер збірної Роман Свічкар здійснив диво, відігравшись із рахунку 18:25 до 41:40.У наступному раунді світової першості українці зустрінуться зі швейцарськими суперниками, які в 1/8 фіналу пройшли Австрію (45:32).
Також 29 липня стартували командні змагання у жіночій шаблі. Українки дивовижним камбеком здолали Росію, але зупинилися за крок до 1/4 ЧС-2026 після поразки від США. Тепер підопічні Євгенія Стаценка продовжать боротьбу за 5-8 місця.
Читайте також :
Українські шпажистки посіли шосте місце в командних змаганнях на ЧС-2026
Також 29 липня стартували командні змагання у жіночій шаблі. Українки дивовижним камбеком здолали Росію, але зупинилися за крок до 1/4 ЧС-2026 після поразки від США. Тепер підопічні Євгенія Стаценка продовжать боротьбу за 5-8 місця.
Читайте також :
Українські шпажистки посіли шосте місце в командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.uaУкраїнські шаблістки із дивовижним камбеком здолали Росію, але зупинилися в 1/4 ЧС-2026
Go to champion.com.ua
Українські шаблістки припинили свою боротьбу за медалі командних змагань в 1/4 фіналу чемпіонату світу-2026.
В 1/8 фіналу українки у драматичному протистоянні вибили ворожих росіянок – 45:44. Переможний укол нанесла Аліна Комащук, яка стала авторкою неймовірного камбеку. Аліна оформила 11 уколів, перевернувши рахунок зустрічі на користь синьо-жовтої збірної – камбек із 33:40 (за росіянками) до 45:44 вже на користь України.Також до особливого успіху долучилися Олександра Бондар і Вікторія Коротченко.Однак додати до свого активу ще одну звитягу українським фехтувальницям не вдалося – болюча поразка від США у боротьбі у чвертьфіналі світової першості (44:45).Тепер підопічні Євгенія Стаценка продовжать боротьбу за 5-8 місця.Також 29 липня на командних змаганнях стартували шпажисти. Українці впевнено здолали Швецію, але тепер на них чекатиме протистояння з поляками.
Читайте також :
Українські шпажистки посіли шосте місце в командних змаганнях на ЧС-2026
В 1/8 фіналу українки у драматичному протистоянні вибили ворожих росіянок – 45:44. Переможний укол нанесла Аліна Комащук, яка стала авторкою неймовірного камбеку. Аліна оформила 11 уколів, перевернувши рахунок зустрічі на користь синьо-жовтої збірної – камбек із 33:40 (за росіянками) до 45:44 вже на користь України.Також до особливого успіху долучилися Олександра Бондар і Вікторія Коротченко.Однак додати до свого активу ще одну звитягу українським фехтувальницям не вдалося – болюча поразка від США у боротьбі у чвертьфіналі світової першості (44:45).Тепер підопічні Євгенія Стаценка продовжать боротьбу за 5-8 місця.Також 29 липня на командних змаганнях стартували шпажисти. Українці впевнено здолали Швецію, але тепер на них чекатиме протистояння з поляками.
Читайте також :
Українські шпажистки посіли шосте місце в командних змаганнях на ЧС-2026
Go to champion.com.uaУкраїнські шпажисти пробилися до 1/8 фіналу ЧС-2026
Go to champion.com.ua
У середу, 29 липня, стартували чоловічі командні змагання на шпазі у межах чемпіонату світу-2026 з фехтування.Україна переможно стартувала в 1/16 фіналу. Синьо-жовта команда у складі Романа Свічкара, Михайла Краснюка, Нікіти Кошмана та Євгена Макієнка пройшла Швецію з різницею у 10 уколів – 45:35.Вже зі старту українські шпажисти захопили лідерство у протистоянні. Однак шведам по ходу зустрічі двічі вдалося зрівняти цифри у рахунку. Спершу до 12:12 (у четвертому мікроматчі), після чого у шостому бою – 19:19.Справжню феєрію Свічкара прихильники фехтування побачили в останньому бою. Роман заробив 11 уколів при лише 6-ти у суперника.В 1/8 фіналу українські шпажисти зустрінуться з представниками Польщі (23-й номер світового рейтингу), які своєю чергою у напруженій боротьбі вибили США (45:43).Також 29 липня стартували командні змагання на шаблі серед жінок, де Україна успішно стартувала з перемог над Казахстаном (45:33) та Росією (45:44), але вилетіла від США (45:44).
Раніше повідомлялося, що українські шпажистки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026.
Читайте також :
Українські шпажистки програли у чвертьфіналі командних змагань на ЧС-2026
Раніше повідомлялося, що українські шпажистки фінішували шостими у командних змаганнях на ЧС-2026.
Читайте також :
Українські шпажистки програли у чвертьфіналі командних змагань на ЧС-2026
Go to champion.com.uaУкраїнські шпажистки вибили суперниць з Китаю на шляху до чвертьфіналу ЧС-2026
Go to champion.com.ua
Українські шпажистки продовжують свій переможний шлях на командних змаганнях у межах чемпіонату світу-2026.28 липня українки вже здобули перемогу над опонентками із Фінляндії, після чого із різницею у 9 уколів переграли представниць Китаю – 45:36.Напруга у поєдинку тривала до рахунку 30:28 на користь синьо-жовтої збірної. Після цього Емілі Конрад переграла свою суперницю з рахунком 5:2 та збільшила перевагу своєї команди до п'яти уколів. А добила суперниць Анна Максименко. Також у складі української збірної свій вагомий внесок у здобуття путівки у наступний раунд зробили юна Аліна Дмитрук і Інна Бровко.Українська збірна вийшла до чвертьфіналу світової першості. На цій стадії українські фехтувальниці протистоятимуть Кореї, яка своєю чергою вибила Казахстан (45:39).
Також 28 липня стартували командні змагання у чоловічій рапірі, де українська збірна вилетіла від Канади в 1/16 фіналу ЧС-2026.
Читайте також :
Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі
Також 28 липня стартували командні змагання у чоловічій рапірі, де українська збірна вилетіла від Канади в 1/16 фіналу ЧС-2026.
Читайте також :
Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі
Go to champion.com.uaРозбили Фінляндію: збірна України вийшла до 1/8 фіналу ЧС-2026 у командній шпазі серед жінок
Go to champion.com.ua
У вівторок, 28 липня, стартували командні змагання у жіночій шпазі на чемпіонаті світу-2026, де Україна вийшла до 1/8 фіналу світової першості.
В 1/16 фіналу українські шпажистки здолали представниць із Фінляндії. Рахунок 45:28. Українська команда виступила у складі Інни Бровко, Емілі Конрад та Анни Максименко. Остання розпочинала першою серед українок матч, а також поставила масну крапку у зустрічі.
Українки не віддали опоненткам жодного мікроматчу, здобувши перемогу із різницею аж у 17 уколів.
У наступному раунді українські шпажистки зустрінуться із суперницями з Китаю, які в 1/16 фіналу не менш впевнено вибили Індію (45:30).
Також 28 липня стартували командні змагання у чоловічій рапірі, де українська збірна вилетіла від Канади в 1/16 фіналу ЧС-2026.
Нагадаємо, що 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі, ставши бронзовою призеркою світової першості 2026 року, що відбувається у Гонконзі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
В 1/16 фіналу українські шпажистки здолали представниць із Фінляндії. Рахунок 45:28. Українська команда виступила у складі Інни Бровко, Емілі Конрад та Анни Максименко. Остання розпочинала першою серед українок матч, а також поставила масну крапку у зустрічі.
Українки не віддали опоненткам жодного мікроматчу, здобувши перемогу із різницею аж у 17 уколів.
У наступному раунді українські шпажистки зустрінуться із суперницями з Китаю, які в 1/16 фіналу не менш впевнено вибили Індію (45:30).
Також 28 липня стартували командні змагання у чоловічій рапірі, де українська збірна вилетіла від Канади в 1/16 фіналу ЧС-2026.
Нагадаємо, що 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі, ставши бронзовою призеркою світової першості 2026 року, що відбувається у Гонконзі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Go to champion.com.uaУкраїнські рапіристи поступилися Канаді в 1/16 фіналу ЧС-2026 у командних змаганнях
Go to champion.com.ua
Чоловіча збірна України припинила свою боротьбу у командних змаганнях на рапірі на стадії 1/16 фіналу чемпіонату світу-2026 з фехтування.
Українська команда, яку представляли Ярослав Муругін, Давид Кніжник і Максим Гаравський, не змогла здолати суперників із Канади – переконлива перемога опонентів із рахунком 45:33.
Майже протягом усього протистояння українським рапіристам доводилося бути у ролі наздоганяючих. Лише у другому мікроматчі Ярослав Муругін завдяки камбеку вперше та востаннє вивів синьо-жовту команду уперед 10:7.Також у вівторок, 28 липня, стартували командні змагання серед жінок на шпазі, де Україна пройшла Фінляндію в 1/16 фіналу (45:28).
Нагадаємо, що 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі, ставши бронзовою призеркою світової першості 2026 року, що відбувається у Гонконзі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Українська команда, яку представляли Ярослав Муругін, Давид Кніжник і Максим Гаравський, не змогла здолати суперників із Канади – переконлива перемога опонентів із рахунком 45:33.
Майже протягом усього протистояння українським рапіристам доводилося бути у ролі наздоганяючих. Лише у другому мікроматчі Ярослав Муругін завдяки камбеку вперше та востаннє вивів синьо-жовту команду уперед 10:7.Також у вівторок, 28 липня, стартували командні змагання серед жінок на шпазі, де Україна пройшла Фінляндію в 1/16 фіналу (45:28).
Нагадаємо, що 24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі, ставши бронзовою призеркою світової першості 2026 року, що відбувається у Гонконзі.
Читайте також :
Полозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Go to champion.com.uaПолозюк: Неймовірні відчуття, коли знову і знову переписується історія
Go to champion.com.ua
24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії
медаль чемпіонату світу в рапірі. Уродженка Миколаєва стала бронзовою призеркою
планетарної першості 2026 року, що проходить у Гонконзі.
Чемпіон поспілкувався з Полозюк про емоції від історичної "бронзи" та амбіції на командні змагання чемпіонату світу.
– Історична медаль української рапіри. Які емоції вас переповнюють, чи усвідомили вже, що зробили? – Усвідомлення потроху приходить, це неймовірні відчуття, а особливо, коли знову і знову переписується історія. Жіноча рапіра дуже потужно прогресує, сподіваюсь, що попереду ще більше яскравих моментів та досягнень.– У чвертьфіналі ви просто "знищили" лідерку світового рейтингу Мартіні Батіні з Італії. Що допомогло у цьому поєдинку і як вийшло зібратись та налаштуватись, аби показати свій максимум?– Допомогло те, що ми правильно спланували нашу тактику. Я взяла перевагу у свої руки, нав'язала темп, була більш агресивною, жорсткою та впевненою в уколах й атаках, не давала їй шансів.– За вихід до фіналу ви змагались зі ще однією представницею Італії, олімпійською чемпіонкою Аріанною Ерріго, як вважаєте що стало ключовим у цьому протистоянні?– Напевно, її досвідченість зіграла ключову роль. Дуже прикро, що не змогла нав'язати своє фехтування, хотілось би бути більш рішучою в тому, що задумала, бо варіанти були, а реалізувати їх трохи боялась.
Національна федерація фехтування України
– Чи були якісь особливі передчуття, чи сни перед сьогоднішнім днем?– Якихось незвичних снів мені не снилося, а ось тренер ми так кажемо, "фехтував до 4 ранку" розробляючи тактику. Тому я досить міцно спала, а він взяв на себе удар, втративши сон.– Українська рапіра раніше поступалася іншим видам зброї. Проте останні кілька років ситуація покращилась і ви та вся команда це яскраво демонструєте. З чим пов'язуєте цей прогрес?– Жіноча рапіра справді досить потужно зараз прогресує, я не можу зазначити через що саме це відбувається. Можливо зміна покоління, також змінилося й саме фехтування, підхід до тренувань. Також ситуація в країні, що загартувала нас, а ще результат особистий кожної з дівчат – це нас змушує тренуватися краще, більше, для того, щоб також досягати успіхів. А в команді ми об'єднуємось, та робимо свою справу й стоїмо за всю країну.– Які ваші амбіції в командних виступах?– Амбіції великі, цілі поставлені. У нас два дні на відпочинок, і далі працювати. Звісно, кожна з нас хоче медаль з чемпіонату світу, тому дізнаємось своїх суперників, розробимо план та будемо намагатися його реалізувати.
медаль чемпіонату світу в рапірі. Уродженка Миколаєва стала бронзовою призеркою
планетарної першості 2026 року, що проходить у Гонконзі.
Чемпіон поспілкувався з Полозюк про емоції від історичної "бронзи" та амбіції на командні змагання чемпіонату світу.
– Історична медаль української рапіри. Які емоції вас переповнюють, чи усвідомили вже, що зробили? – Усвідомлення потроху приходить, це неймовірні відчуття, а особливо, коли знову і знову переписується історія. Жіноча рапіра дуже потужно прогресує, сподіваюсь, що попереду ще більше яскравих моментів та досягнень.– У чвертьфіналі ви просто "знищили" лідерку світового рейтингу Мартіні Батіні з Італії. Що допомогло у цьому поєдинку і як вийшло зібратись та налаштуватись, аби показати свій максимум?– Допомогло те, що ми правильно спланували нашу тактику. Я взяла перевагу у свої руки, нав'язала темп, була більш агресивною, жорсткою та впевненою в уколах й атаках, не давала їй шансів.– За вихід до фіналу ви змагались зі ще однією представницею Італії, олімпійською чемпіонкою Аріанною Ерріго, як вважаєте що стало ключовим у цьому протистоянні?– Напевно, її досвідченість зіграла ключову роль. Дуже прикро, що не змогла нав'язати своє фехтування, хотілось би бути більш рішучою в тому, що задумала, бо варіанти були, а реалізувати їх трохи боялась.
Національна федерація фехтування України
– Чи були якісь особливі передчуття, чи сни перед сьогоднішнім днем?– Якихось незвичних снів мені не снилося, а ось тренер ми так кажемо, "фехтував до 4 ранку" розробляючи тактику. Тому я досить міцно спала, а він взяв на себе удар, втративши сон.– Українська рапіра раніше поступалася іншим видам зброї. Проте останні кілька років ситуація покращилась і ви та вся команда це яскраво демонструєте. З чим пов'язуєте цей прогрес?– Жіноча рапіра справді досить потужно зараз прогресує, я не можу зазначити через що саме це відбувається. Можливо зміна покоління, також змінилося й саме фехтування, підхід до тренувань. Також ситуація в країні, що загартувала нас, а ще результат особистий кожної з дівчат – це нас змушує тренуватися краще, більше, для того, щоб також досягати успіхів. А в команді ми об'єднуємось, та робимо свою справу й стоїмо за всю країну.– Які ваші амбіції в командних виступах?– Амбіції великі, цілі поставлені. У нас два дні на відпочинок, і далі працювати. Звісно, кожна з нас хоче медаль з чемпіонату світу, тому дізнаємось своїх суперників, розробимо план та будемо намагатися його реалізувати.
Go to champion.com.uaПолозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі
Go to champion.com.ua
24-річна фехтувальниця Аліна Полозюк здобула для України першу в історії медаль чемпіонату світу в рапірі, ставши бронзовою призеркою планетарної першості 2026 року, що проходить у Гонконзі.
У півфіналі Полозюк без шансів програла титулованій італійці Аріанні Ерріго – 7:15. 38-річна фехтувальниця є олімпійською чемпіонкою Лондона-2012 в командній рапірі та срібною призеркою індивідуального турніру.
Крім того, Ерріго має 10 золотих нагород чемпіонатів світу, в тому числі особисті у 2013 та 2014 роках, а також 16 титулів чемпіонки Європи. У фіналі суперницею Ерріго буде інша італійка Мартіна Фаваретто.
У попередніх поєдинках на стадії плейоф Полозюк здолала лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з Італії, представницю Молдови Аделін Сенік, Марію Маріно з Іспанії та китаянку Хуан Цяньцянь.
Зазначимо, що для Полозюк це найкращий в кар'єрі виступ на рівні чемпіонату світу. На минулорічному ЧС-2025 вона завершила боротьбу на стадії 1/16 фіналу, поступившись італійці Анні Крістіно.
Крім того, це перша нагорода України на планетарній першості у Гонконзі, яка триватиме до 30 липня включно.
Раніше інші українські рапіристки Дарія Миронюк, Крістіна Петрова та Ольга Сопіт зазнали поразок в 1/32 фіналу ЧС-2026.
Нагадаємо, у червні Полозюк у команді з Дарією Миронюк, Ольгою Сопіт та Крістіною Петровою здобула історичну для України "бронзу" на чемпіонаті Європи в рапірі.
Читайте також :
Україна на ЧС-2026 з фехтування: повний склад, розклад і головні суперники
У півфіналі Полозюк без шансів програла титулованій італійці Аріанні Ерріго – 7:15. 38-річна фехтувальниця є олімпійською чемпіонкою Лондона-2012 в командній рапірі та срібною призеркою індивідуального турніру.
Крім того, Ерріго має 10 золотих нагород чемпіонатів світу, в тому числі особисті у 2013 та 2014 роках, а також 16 титулів чемпіонки Європи. У фіналі суперницею Ерріго буде інша італійка Мартіна Фаваретто.
У попередніх поєдинках на стадії плейоф Полозюк здолала лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з Італії, представницю Молдови Аделін Сенік, Марію Маріно з Іспанії та китаянку Хуан Цяньцянь.
Зазначимо, що для Полозюк це найкращий в кар'єрі виступ на рівні чемпіонату світу. На минулорічному ЧС-2025 вона завершила боротьбу на стадії 1/16 фіналу, поступившись італійці Анні Крістіно.
Крім того, це перша нагорода України на планетарній першості у Гонконзі, яка триватиме до 30 липня включно.
Раніше інші українські рапіристки Дарія Миронюк, Крістіна Петрова та Ольга Сопіт зазнали поразок в 1/32 фіналу ЧС-2026.
Нагадаємо, у червні Полозюк у команді з Дарією Миронюк, Ольгою Сопіт та Крістіною Петровою здобула історичну для України "бронзу" на чемпіонаті Європи в рапірі.
Читайте також :
Україна на ЧС-2026 з фехтування: повний склад, розклад і головні суперники
Go to champion.com.uaAbout news channel
Новини спорту 🏆 онлайн України та світу, новини футболу, боксу, тенісу, ексклюзиви, анонси, відео огляди, онлайн-трансляції, інтерв'ю, Ліга чемпіонів, чемпіонат світу-2022, чемпіонат Європи, Олімпійські ігри 2022, УПЛ - читай українською
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site champion.com.ua.