Відома шпажистка Харькова – про заняття з боксу: Це поламало мій мозок
Go to champion.com.ua
Українська шпажистка Влада Харькова в ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" розповіла про свої заняття з боксу.
В інстаграмі титулована фехтувальниця ділилася контентом зі спільних тренувань із українським боксером Сергієм Радченком (чемпіон WВС Sіlvеr, WВС Ukrаіnе), який після поразки від Олександра Гриців оголосив про закінчення професійної кар'єри.
Харькова зізналася, що цей вид спорту їй дається дуже складно, адже у боксі багато координаційних рухів, які потрібно поєднати в одне.
"Фехтування – теж складний вид спорту з огляду на координацію рухів, але через те, що я займаюся ним з дитинства, виходить нативно.
Коли я вперше спробувала бокс – це поламало мій мозок. Проте це дуже круто розвиває мене. Процес дуже захопливий. Сергій – неймовірний вчитель та хороша людина, тож із ним цікаво займатися боксом", – сказала Влада.
Шпажистка переконана, що такий боксерський досвід допоможе їй у фехтуванні.
"Колись мій тренер Дмитро Рейзлін сказав, що "потрібно пробувати максимально все в житті. Це буде лише допомагати у фехтуванні". З цією думкою я завжди починаю нові захоплення, бо розумію, що це не тільки цікаво і круто, а ще й допоможе мені в спорті.
Тобто це баланс – нейронні зв'язки розвиваються. Це дасть мені можливість наступного сезону вийти з якимось доповненням, з чимось новим", – відповіла Харькова.
Також в інтерв'ю українська фехтувальниця розповіла, що може пропустити чемпіонат світу та Європи.
Нагадаємо, що Харькова після успішного 2025 року, де, окрім ЧС, здобула "золото" чемпіонату Європи у команді, вирішила взяти паузу у виступах. Лише нещодавно українка повернулася та взяла участь у турнірі в Будапешті.
В інстаграмі титулована фехтувальниця ділилася контентом зі спільних тренувань із українським боксером Сергієм Радченком (чемпіон WВС Sіlvеr, WВС Ukrаіnе), який після поразки від Олександра Гриців оголосив про закінчення професійної кар'єри.
Харькова зізналася, що цей вид спорту їй дається дуже складно, адже у боксі багато координаційних рухів, які потрібно поєднати в одне.
"Фехтування – теж складний вид спорту з огляду на координацію рухів, але через те, що я займаюся ним з дитинства, виходить нативно.
Коли я вперше спробувала бокс – це поламало мій мозок. Проте це дуже круто розвиває мене. Процес дуже захопливий. Сергій – неймовірний вчитель та хороша людина, тож із ним цікаво займатися боксом", – сказала Влада.
Шпажистка переконана, що такий боксерський досвід допоможе їй у фехтуванні.
"Колись мій тренер Дмитро Рейзлін сказав, що "потрібно пробувати максимально все в житті. Це буде лише допомагати у фехтуванні". З цією думкою я завжди починаю нові захоплення, бо розумію, що це не тільки цікаво і круто, а ще й допоможе мені в спорті.
Тобто це баланс – нейронні зв'язки розвиваються. Це дасть мені можливість наступного сезону вийти з якимось доповненням, з чимось новим", – відповіла Харькова.
Також в інтерв'ю українська фехтувальниця розповіла, що може пропустити чемпіонат світу та Європи.
Нагадаємо, що Харькова після успішного 2025 року, де, окрім ЧС, здобула "золото" чемпіонату Європи у команді, вирішила взяти паузу у виступах. Лише нещодавно українка повернулася та взяла участь у турнірі в Будапешті.
Go to champion.com.uaТитулована українська фехтувальниця ризикує пропустити чемпіонат світу та Європи
Go to champion.com.ua
Українська шпажистка Влада Харькова, яка є чинною чемпіонкою світу в особистій першості, заявила, що ризикує пропустити світову першість.
Про це спортсменка розповіла в інтерв'ю Чемпіону.
Харькова після успішного 2025 року, де окрім ЧС здобула "золото" чемпіонату Європи у команді, вирішила взяти паузу у виступах. Лише нещодавно українка повернулась та взяла участь у турнірі в Будапешті.
"Я взяла паузу після чемпіонату світу, аби відновитись. Тільки зараз я нарешті почала відчувати, що повертаються і сили, і бажання, і енергія жити, творити та насолоджуватись. У Будапешті (етап Кубку світу. – ред.) змагання були в насолоду, результат став очікуваним, але мені було приємно зустріти своїх людей із команди, людей зі світу фехтування, поспілкуватись і відчути цей змагальний настрій", – сказала вона.
Також Харькова припустила, що не зможе взяти участь на чемпіонаті Європи та світу.
"Я просто розумію, що сезон вже добігає кінця. До чемпіонатів Європи та світу залишився лише один турнір. З погляду на те, що я пропустила майже весь сезон, розумію, що не готова, і забирати місце людей, які готувались до цього цілий рік, неправильно. Тим більше, я досі тримаюсь у світовій шістнадцятці, або навіть у десятці, хоч і покинула четвірку національного рейтингу.
Я за чистий та відповідальний відбір, тому в цьому сезоні навіть за великого бажання виступати на чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи, я просто не встигала відібратись туди. Тому, цей сезон – велика ймовірність, що головні турніри я пропускаю", – підсумувала Харькова.
Раніше українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи, але поступилися Франції у чвертьфіналі.
Напередодні українець Кошман показав найкращий результат у карʼєрі на етапі Гран-прі в Колумбії.
Про це спортсменка розповіла в інтерв'ю Чемпіону.
Харькова після успішного 2025 року, де окрім ЧС здобула "золото" чемпіонату Європи у команді, вирішила взяти паузу у виступах. Лише нещодавно українка повернулась та взяла участь у турнірі в Будапешті.
"Я взяла паузу після чемпіонату світу, аби відновитись. Тільки зараз я нарешті почала відчувати, що повертаються і сили, і бажання, і енергія жити, творити та насолоджуватись. У Будапешті (етап Кубку світу. – ред.) змагання були в насолоду, результат став очікуваним, але мені було приємно зустріти своїх людей із команди, людей зі світу фехтування, поспілкуватись і відчути цей змагальний настрій", – сказала вона.
Також Харькова припустила, що не зможе взяти участь на чемпіонаті Європи та світу.
"Я просто розумію, що сезон вже добігає кінця. До чемпіонатів Європи та світу залишився лише один турнір. З погляду на те, що я пропустила майже весь сезон, розумію, що не готова, і забирати місце людей, які готувались до цього цілий рік, неправильно. Тим більше, я досі тримаюсь у світовій шістнадцятці, або навіть у десятці, хоч і покинула четвірку національного рейтингу.
Я за чистий та відповідальний відбір, тому в цьому сезоні навіть за великого бажання виступати на чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи, я просто не встигала відібратись туди. Тому, цей сезон – велика ймовірність, що головні турніри я пропускаю", – підсумувала Харькова.
Раніше українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи, але поступилися Франції у чвертьфіналі.
Напередодні українець Кошман показав найкращий результат у карʼєрі на етапі Гран-прі в Колумбії.
Go to champion.com.uaВлада Харькова: Досвід і шлях, який уже подолано, дозволяють мріяти про "золото" Олімпійських ігор
Go to champion.com.ua
2025 рік став для української шпажистки Влади Харькової найкращим у кар'єрі. 27-річна уродженка Ужгорода стала чемпіонкою світу в особистих змаганнях та виграла "золото" європейської першості разом з командою.
Наприкінці року редакція "Чемпіона" включила фехтувальницю до 10 найкращих (3 місце) спортсменів року в Україні. Також Владу було відзначено щорічною премією УП 100 в категорії "спорт".
У 2026 році спортсменка взяла невеличку творчу паузу перед олімпійським відбором, який розпочнеться наступного року.
У великому ексклюзивному інтерв'ю нашому виданню Влада Харькова розповіла про:
особистісний ріст;
медитацію;
особливості роботи з Ігорем Рейзліним (особистим тренером);
заняття боксом з відомим українським бійцем;
зустріч з Кличком;
роботу над своєю психологією;
зйомки у кліпі гурту "Бумбокс";музичні вподобання та частку українського репертуару в плейлисті;
переїзд до Києва в 13-річному віці;
важливість соціальних мереж для сучасного спортсмена;
чи прийняла би пропозицію знятися у кіно;
конкурс краси з далекого дитинства;
олімпійську мрію на Лос-Анджелес-2028.
***
– 2026-й для вас – рік перезавантаження. Після чемпіонату світу ви брали участь лише на турнірі в Будапешті. Як почуваєтесь зараз і чи вдалось все ж таки відновитись повноцінно?
– Почуваю себе чудово. Я взяла паузу після чемпіонату світу, аби відновитись. Тільки зараз я нарешті почала відчувати, що повертаються і сили, і бажання, і енергія жити, творити та насолоджуватись. У Будапешті (етап Кубку світу. – ред.) змагання були в насолоду, результат став очікуваним, але мені було приємно зустріти своїх людей із команди, людей зі світу фехтування, поспілкуватись і відчути цей змагальний настрій.
– Ще чотири місяці тому ви говорили про те, що швидше за все пропустите чемпіонати Європи та світу. Це рішення актуальне станом на зараз?
– Я просто розумію, що сезон вже добігає кінця. До чемпіонатів Європи та світу залишився лише один турнір. З погляду на те, що я пропустила майже весь сезон, розумію, що не готова, і забирати місце людей, які готувались до цього цілий рік, неправильно. Тим більше, я досі тримаюсь у світовій шістнадцятці, або навіть у десятці, хоч і покинула четвірку національного рейтингу.
Я за чистий та відповідальний відбір, тому в цьому сезоні навіть за великого бажання виступати на чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи, я просто не встигала відібратись туди. Тому, цей сезон – велика вірогідність, що головні турніри я пропускаю.
– Як пройшов час вашого відновлення? Чим займались та надихались?
– Насправді, перший період був максимально лінивим для мене. У мене взагалі не було ані сил, ані бажання тренуватись. Тобто не хотілось жодних тренувань: ані фітнесу, ані пробіжок, нічого. Перші декілька місяців я просто відновлювалась і при цьому не змушувала себе щось робити. Це був період для себе. Чим займаюсь? Багато читаю, дізнаюсь нового, зустрічаюсь із друзями, в мене є час, аби зайнятись тим, на що в мене з 9 років, коли я почала займатись фехтуванням, не було часу. Я приділяю увагу своїй сім'ї, гуляю з собакою. Це такі буденні, прості речі, які є дуже важливими для мене.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Ви завжди говорите, що місцем і містом вашої сили є рідний Ужгород. Як часто буваєте вдома?
– Так, я їздила в Ужгород і на цвітіння сакур, і просто на свята до батьків. Це набагато легше, бо зараз в мене немає обмежень за часом і за поїздками. Це батьківський дім, я приїжджаю туди і відпочиваю, але більше часу я все одно проводжу в Києві. Тут я живу і створюю свій власний дім.
Читайте також :
Відео
Фото
Дівчина дня. Влада Харькова – чарівна шпажистка, що підкорила світ фехтування
– У розмові з нами Роман Свічкар (чемпіон Європи з фехтування на шпагах. – ред.) ставив вас як приклад людини, що стала емоційно стійкою, зосередившись на психології. Зокрема розповідав, як ви відкрили для себе медитації, чим надихаєте його на це. Розкажіть детальніше: як медитація допомагає вам у спорті та житті?
– Дуже цікаво, що він відзначив мою емоційну стійкість. Я б себе такою не назвала (сміється).
Мабуть, через те, що в мене немає цього від природи, я й зайнялась медитацією. Якраз перед Олімпійськими іграми в Парижі. Сезон 2024 року був вкрай напруженим, на мені була дуже велика відповідальність за команду, бо я була тією людиною, хто завершував поєдинки в командних зустрічах.
Також була дуже велика конкуренція всередині команди, тобто потрібно було не просто відібратись на Олімпійські ігри, а ще й встояти в національному рейтингу. Я відчувала цю напругу, бо був дуже великий страх втратити можливість та дитячу мрію.
Кожного дня я прокидалась із великою тривогою, і зрозуміла, що мені потрібно підключати щось, що може мене заспокоїти. Почала медитувати і практикувати медитацію на змаганнях. Я вважаю, саме це дало мені можливість відкрити великий потенціал мого фехтування і отримати такі результати, які я показала. Саме відтоді й практикую.
З Ромою ми розмовляли про це, я йому порадила спробувати. Наскільки мені відомо, він знайшов свою методику, і казав, що він щось робить, що допомагає йому, і результати це підкріплюють.
– Як відбувається процес медитації під час змагань: безпосередньо перед турніром чи перед кожним виходом на поєдинок?
– Узагалі, я практикую і на тренуваннях, і на змаганнях. Це безперервний процес.
Моя найбільша проблема – це тривожний розум. Він не давав мені можливості зосередитись та розслабитись. Постійні думки на кшталт: "що, якщо не вийде", "як було в минулому"... Таких роздумів було надто багато.
Усе починається з того моменту, коли я прокидаюсь. Я постійно дихаю, концентрую на увагу. Тільки-но відчуваю, що мої думки пливуть не в ту сторону, повертаюсь до дихання.
На чемпіонаті світу як прокинулась і почала дихати, так і завершила це робити після того, як виграла свій фінальний укол.
Ніби дуже просто, але це працює.
Мистецтво медитації на доріжці: Влада Харькова – про формулу успіху та омріяне золото чемпіонату світу
– Після чемпіонату світу вас почали називати королевою пріоритетів, через те, що ви забирали поєдинки останнім уколом. У вирішальні миті концентрувались на моменті чи навпаки, відганяли від себе усілякі думки?
– Фехтування – дуже цікавий вид спорту, бо ще пів року до того, у мене був період, коли останні уколи я програвала. Я підходила до Богдана Нікішина і казала: "що зі мною не так, чому я не можу завершити".
У вирішальні моменти на чемпонаті світу не дозволяла собі думати ні про що. Я розуміла що мій мозок набагато повільніший, ніж мої інстинкти. Тому нічого не планувала в голові.
Ідея полягала в розумінні, що та як робити. І моє тіло, і мої інстинкти набагато швидше можуть відчути та побачити, навіть на якомусь тваринному рівні, що робити.
Тому, я просто поверталась до дихання і максимально намагалась спустошити свій мозок та свою голову, аби дати можливість тілу робити те, що воно знає і вміє.
У півфіналі чемпіонату світу 2025 року Влада Харькова останнім уколом перемогла першого номера світового рейтингу та чемпіонку світу 2022 року, кореянку Сон Се Ра – 15:14
FІЕ
– Можливо, дасте пораду спортсменам, яким важко контролювати власні емоції?
– Першою чергою, я би рекомендувала не концентрувати всю свою увагу на одній справі.
Є такий приклад зі стільцем: коли ти сидиш на стільці, в якого лише 1 ніжка, то він завжди буде хитким, а коли в тебе є принаймні 2-3 ніжки – це вже дає тобі стабільність.
Мені здається, усім спортсменам потрібно починати, перш за все, з ментальності, тренувати її. Для цього є різні вправи з м'ячами, і концентрація.
Кожен знайде свої методи, і як це буде працювати. Хтось, наприклад, працює з ментором. Чим раніше ви почнете працювати над власною психологією, тим краще. Я впевнена на сто відсотків, що у професійному спорті ми всі чудово підготовлені, але ключову роль грає те, як ти вмієш і можеш використовувати те, що ти надбав за всі роки роботи. А друге – це бути всебічно розвинутим, мати різні інтереси в житті, розвиватись у різних сферах.
Це розвиває тебе як особистість і дає заспокоєння. Адже ти розумієш, що світ для тебе відкритий, а ти – відкритий для світу.
– Раніше одним із ваших хобі було 3D, чи займаєтесь ним зараз?
– Ні, вже завершила цим займатись. Це був цікавий період мого життя, але він уже в минулому.
Те саме хобі з виготовлення 3D
Знимка екрана Інстаграму Влади Харькової
– В Інстаграмі ви ділитесь тим, що почали займатись боксом разом із Сергієм Радченком. Як вам цей досвід?
– Я сподіваюсь, що скоро ви побачите і другу частину нашого розважального шоу (сміється).
Насправді, це дуже складно, бо в боксі дуже багато координаційних рухів, які треба поєднати в одне.
Фехтування – теж складний вид спорту з огляду на координацію рухів, але через те, що я займаюсь ним з дитинства, виходить нативно.
Коли я вперше спробувала бокс – це поламало мій мозок. Проте це дуже круто розвиває мене. Процес дуже захопливий.
Сергій – неймовірний вчитель та хороша людина, тож із ним цікаво займатись боксом.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Бокс для вас – один зі способів перезавантаження чи ще один інструмент вдосконалити свої вміння та навички, які можна використати у фехтуванні?
– Колись мій тренер Дмитро Рейзлін сказав, що "потрібно пробувати максимально все в житті. Це буде лише допомагати у фехтуванні".
З цією думкою я завжди починаю нові захоплення, бо розумію, що це не тільки цікаво і круто, а ще й допоможе мені в спорті.
Тобто це баланс – нейронні зв'язки розвиваються. Це дасть мені можливість наступного сезону вийти з якимось доповненням, з чимось новим.
– Слідкуєте за боксом? Я знаю, що у Конча-Заспі ви доволі часто перетинаєтесь зі збірною України з боксу, оскільки тренуєтесь в одному залі.
– Так, ми тренуємось разом з нашими боксерами. До речі, якось тренувались разом з Кличком (мова про Володимира. – ред.). Якщо відверто, за боксом я не слідкую (посміхається). Звісно, великі події для України не пропускаю, такі як поєдинки Олександра Усика, але більш глибоко – ні.
– Вдалося поспілкуватися з ним? Можливо, отримали чемпіонські поради від легенди?
– Це було два окремі тренування – тренування в нього і тренування в нас. Ми поважаємо кордони один одного, і ми всі розуміємо, що тренувальний процес не треба порушувати. Але після Олімпіади у Парижі Кличко (мова про Віталія. – ред.) нам вручав нагороди. Він зробив мені комплімент, і для мене це дуже приємна подія в житті. Це єдина комунікація, але така, яка запам'яталась мені.
– Ще одне ваше натхнення – це фортепіано. Ви розповідали, що в дитинстві вміли грати лише "Собачий вальс" (одна з найпростіших мелодій для гри на фортепіано, яка не є вальсом з погляду музичної науки. – ред.), зараз список композицій, які ви можете зіграти, розширився?
– Відверто кажучи, я вивчила одну мелодію і на ній зупинилась. (сміється). Всюди по світу, де я бачу фортепіано, граю Ван Гога (п'єса для піаніно композитора Вірджініо Аієлло. – ред.) Усі дивуються, радіють, і мені радісно. Щиро – це все, що я вмію. У дитинстві був "Собачий вальс", зараз – Ван Гог.
Це моя історія: вивчити щось одне і насолоджуватись. Зараз піано в мене стоїть, і поки я до нього не повертаюсь.
– Якщо говорити про музику загалом – ви більше полюбляєте класику чи українських виконавців, чи, можливо, зарубіжну музику?
– У мене це дуже по-різному: буває, що я дуже люблю слухати класику. Дуже люблю органну музику та живі концерти. Але водночас, якщо подивитись у мій Sроtіfy, то там мікс усього: електроніка, українські пісні, класика. Усе залежить від настрою.
– Повернімося до українських виконавців. Ви знялись у кліпі "Бумбокса". Слухаєте їхню музику перед тренуваннями чи змаганнями?
– Я дуже люблю цю групу. У них є хіти, які дуже давно в моєму плейлисті. Для мене це така ностальгія, коли я вмикаю їхні треки. Я щаслива, що є частинкою цього проєкту.
Крім того, у нас є багато молодих виконавців, яких я дуже люблю. Це і моя знайома Роксолана – дуже крута та енергійна. Мене надзвичайно тішить, що українська музика виходить на якісний, високий рівень.
Колись у мене було 2-3 українські композиції у плейлисті, зараз – щонайменше половина – українська музика.
– Чи сподобався вам досвід зйомок кліпу "Імперії впадуть"? Що було найскладнішим?
– Насправді, вся ця індустрія дуже складна. Це об'ємний процес, який займає тривалий час. У кадрі все відбувається швидко, але сам процес – ємкий. Це дуже цікаво, але я не можу сказати, що це легко.
– Уявімо в майбутньому вам запропонують знятись у фільмі чи серіалі, погодитесь?
– Це зовсім інші навички. У більшості випадків мене знімають у масці. (посміхається). Там я можу проявляти будь-які емоції, бо мене не видно. А ось зйомка в фільмі – зовсім інше.
Мені це було б цікаво – стовідсотково. Робота з камерою для мене дуже складна, але челенджова. Це дуже захоплює.
Для мене це було б чимось новим і складним, бо щось невідоме.
Точно погодилась би. Було б цікаво спробувати. Це виклик.
– Яку роль більше б хотіли зіграти в кіно: лиходійку, добру героїню, чи, можливо, спортсменку?
– Мені здається, зіграти позитивного героя мені було б легко, а ось когось із лиходіїв – складніше. Думаю, багато хто хоче зіграти саме добряків.
Якось я читала статтю про одного актора із "Гри Престолів", і там розповідали, наскільки до нього пристала його роль, що він не може довести світу, що в житті – геть інший.
Тому думаю, краще починати з хороших героїв.
– Слідкуючи за вашим Інстаграмом, складається враження, що ви дуже любите фотографувати та фотографуватись. У вас дуже естетичні та красиві фото. Соцмережі для вас – це місце для натхнення чи майданчик для популяризації фехтування?
– Різні люди по-різному дивляться на світ. У мене з Інстаграмом цікаві стосунки – мені все не подобається. Хотілося б знайти цікавий стиль та формат, який би я хотіла доносити до людей. Власне через те, що я цей стиль не можу знайти, нічого майже не викладаю. І це проблема.
Дуже вдячна за такий відгук, однак я в пошуку цього естетичного бачення, бо воно для мене дуже важливе. У мене відбувається чимало подій в житті, але не виставляю це, бо десь щось недосконало виглядає, або мені щось не подобається візуально.
Напевне, ця проблема з часом зникне сама собою і я зрозумію, що це насправді не так вже й важливо. При цьому мені дуже хотілось би нести естетично-ідеологічні сенси.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Наскільки важливо професійному спортсмену розвивати соцмережі?
– Неймовірно важливо! Це те, що я не змогла зробити. Це мій біль.
Я чемпіонка Європи та світу з 20-річним досвідом у професійному спорті, і водночас цього не достатньо бізнесам, індустрії для того, аби співпрацювати зі мною. У мене немає охоплень, немає великої кількості підписників.
Я нікого не виню в цьому. Недостатньо бути просто хорошим спортсменом, принаймні поки що в Україні. Є бізнес, який зацікавлений в тому, аби продавати продукт. Очевидно, що їм потрібний баланс успішності та того, щоб люди, які будуть бачити цей продукт, його дійсно побачили.
Вважаю, усім молодим спортсменам просто конче потрібно працювати над власним іміджем. У багатьох спортсменів є уявлення, що ось зараз я виграю медаль і до мене одразу прийдуть контракти. Але коли ти стаєш чемпіоном, контракти до тебе не приходять, і ти не розумієш, чому.
Це не лише про перемоги. Потрібно підготувати себе як особистий бренд до цих перемог. Не після перемог, а робити це задовго до.
– Дивно, що футболіст умовного "ЛНЗ" має більше підписників за чемпіонів Європи та світу?
– Поки не зрозуміла цього для себе. Водночас мені б дуже хотілось, аби в моєму випадку це була органічна історія. Тобто аби я не змушувала себе зробити щось, щоб отримати взамін.
Я чудово розумію, моїх перемог недостатньо. Глядача треба чимось зацікавити, але тут постає важливе питання: "А чим?". Еммм (сміється).
Це процес та пошук. У нас некомерційний та не сильно розкручений вид спорту, тому глядачі сюди самі собою не приходять і не підписуються на тебе.
Соціальні мережі – це робота, вона дуже об'ємна і досить важка. Я дивлюсь на спортсменів, яким це вдалось, і захоплююсь ними, тому що вони молодці.
– Чи не думали, наприклад, як Олексій Середа знімати влоги зі змагань та зборів?
– Це гарна ідея. Після чемпіонату світу я зрозуміла, наскільки важливо будувати свій імідж. Отже, як тільки повернусь в робочий процес, то думаю, що буду його висвітлювати. Це, дійсно, може бути цією цікавою стороною, яку глядач хотів би подивитись, а я б хотіла показати.
– У дитинстві ви були за крок до того, аби взяти участь у шкільному конкурсі краси, однак обрали переїзд до спортивного інтернату. Чи немає незакритого гештальту і бажання взяти участь у подібному конкурсі на рівні України чи навіть світу?
– Узагалі ні, немає такого бажання і такого відчуття. Напевне, у дитинстві я була зовсім іншою. І з часом дуже змінилась. Раніше дуже любила фотографуватись, любила увагу, а зараз навпаки, часом навіть тікаю від цього. Мені здається, це було б великим навантаженням для мене, занадто великим.
Влада Харькова
Fасеbооk Влади Харькової
– Переїзд до столиці зробив вас дорослішою в моменті?
– Абсолютно так. Він навчив мене багатьом речам. А зараз у дорослому житті в мене відбувається зворотний процес, і це дуже дотепно. Зараз я вчуся бути менш відповідальною, відпускати контроль, довіряти процесу, тягнусь до сім'ї, до чогось такого, що я не мала в дитинстві.
Переїзд навчив мене багатьом речам, але водночас – це така собі гіперфіксація на певних речах.
Зараз мені потрібно саме вчитись відпускати себе та контроль. Тож, тут дві сторони медалі.
– Чи задумувались ви коли-небудь про те, що якби відмовились переїжджати та відтягнули той момент на декілька років, чи стали б тією, ким є зараз?
– Складно відповісти, насправді. Але я знаю точно, якби залишилась в Ужгороді, не змогла б досягти тих результатів, які маю зараз.
Думаю, тут безліч факторів відіграють свою роль. Коли ти їдеш до Києва, ти один. Ти зосереджуєшся та береш відповідальність за своє життя, свої вчинки. У тебе є фіксація та водночас обмеженість у тому, що ти робиш. Живеш у спортивному середовищі, і все твоє життя зосереджене навколо спорту.
Коли ж ти вдома, у тебе є батьки, розслабленість, друзі. Навіть якщо згадати про той конкурс краси – це по суті те, що здатне відволікти й повести геть в іншу сторону.
Київ дав мені все, що у мене зараз є.
– У більш дорослому віці ви розпочали тренуватись із Дмитром Рейзліним, та якось розповідали, що це змінило ваше ставлення до фехтування…
– Я не можу сказати, що все перевернулось саме з ніг на голову, воно просто почало нашаровуватись.
Рейзлін відкрив для мене світ дорослого фехтування. Я вважаю, тренуватися з ним було дуже правильним, хоч і важким рішенням. Він – дуже досвіченна та мудра людина. Також мій тренер відкрив для мене світ літератури, музики, роздумів, поезії. Розширив мій світогляд і фехтування.
Дуже багато тренерів на певному етапі зупиняються. Досягають певного рівня і перестають. Він же їздить на кожні турніри, постійно розвивається та ніколи не зупиняється.
Це дає таке натхнення та стимул спортсмену наслідувати тренера. Рейзлін неймовірно мені допоміг. Він прекрасний спеціаліст – кращий з найкращих.
Мені дуже пощастило, що він розгледів цей потенціал саме в мені, бо не всіх бере (сміється).
– У збірної України зараз дуже досвідчені спеціалісти. Крім Рейзліна, це і Богдан Нікішин. Як розповідали інші фехтувальники, будь-хто з команди після тренування може залишитись та індивідуально попрацювати з ними. Чи допомагає вам досвід цих тренерів?
– Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін, Андрій Орліковський – усі вони передають нам свій досвід.
Особливо якщо ми говоримо про Нікішина та Рейзліна. Обидва тільки-но завершили кар'єру та розпочали тренерську діяльність. Вони дуже відкриті до змін, співпраці та розмов. Мені здається, у роботі з жінками – це дуже важливо. З нами потрібно розмовляти, нас потрібно розуміти, підтримувати та мотивувати.
Богдан дуже добре з цим справляється, хоч йому неймовірно складно, бо він не може зрозуміти, як одного дня можна виграти все, а наступного – програти усім. Такі особливості жіночого спорту.
Кожен із керманичів горить своєю роботою. Наші наставники бачать потенціал і це не може не заряджати.
До того ж, вони щиро та відкрито діляться своїм досвідом. Це дуже важливо.
Влада Харькова з головним тренером жіночої збірної України зі шпаги Богданом Нікішиним
FІЕ
– Наступний рік буде відбірковим на Олімпійські ігри. У Парижі-2024 ви увійшли до вісімки найкращих. Я впевнена, цілі на Лос-Анджелес-2028 – геть інші. Наскільки змінились ваші амбіції?
– Звісно, апетити ростуть.
Є така фраза – перш ніж стати чемпіоном, ти маєш стати чемпіоном у власній голові. Досвід показує, що маленькі успіхи будують велику перемогу. Кожна поразка – це маленька перемога, яка веде до чогось більшого.
Мені здається, на минулих Олімпійських іграх, оскільки вони були для мене першими, я була новачком у порівнянні з тими, хто пройшов декілька циклів. Свій бій я програла ментально, а не технічно. Звичайно, здобуваючи перемогу за перемогою – формуєшся як спортсмен, з'являється розуміння, що можу вигравати, а головне – заслуговую на це.
У 2024-му я обпеклась, але зробила після цього велику роботу і досягла високих результатів.
Думаю, що з моїм досвідом до Америки буду їхати із зовсім іншими відчуттями. Я б не хотіла говорити про очікування, бо вони зазвичай вбивають насолоду і лише заважають.
Досвід і шлях, який уже подолано, дозволяють мріяти про "золото" Олімпійських ігор.
У чвертьфіналі Олімпійських ігор у Парижі (2024 рік) Влада Харькова поступилася (10:15) господарці змагань Оріан Малло-Бретон
НОК України
– Думки, що ви чемпіонка світу, вже закріпились у голові?
– Відчуваю, це навіть заважає. Не хотіла би про це думати. Бо як тільки ти починаєш про це думати – втрачаєш концентрацію на моменті. Напевне, у цьому й заключається вся легкість та важкість нашого буття – ми аж надто багато думаємо або про минуле, або про майбутнє.
Потрібно бути тут і зараз. Усі подібні роздуми тільки розганяють хвилювання. Мені дуже хочеться, першою чергою, насолоджуватись справою і своїм фехтуванням, а все інше – обов'язково прийде.
– Де морально легше фехтувати: в особистих чи командних змаганнях?
– В особистих, звичайно. Там ти несеш відповідальність тільки за себе. Програв – сам домовився з собою (посміхається), знайшов собі відмазки. З командою таке не працює. У команді відповідальність не тільки за себе, а й за всіх. Це важко – для мене значно стресовіше працювати в команді, ніж в особистих змаганнях.
Зліва – направо: Олена Кривицька, Влада Харькова, Ірина Бровко та Анна Максименко – чемпіонки Європи 2025 року в командній шпазі
FІЕ
– Але ж у команді завжди є підтримка від дівчат...
– Це дуже допомагає. Мені подобається, що ми всі – одне ціле. Якщо в когось не виходить, не кидаємось одна на одну. Усі прекрасно розуміємо, що це живий процес.
Підтримка від дівчат надзвичайно допомагає як у складні моменти, так і в хороші. У складні – тим, що ти відчуваєш, що тебе не звинувачують та приймають. Тебе розуміють. У хороші – ще більше додає впевненості.
Я завжди знаю, за спиною люди, які радіють і проживають зі мною все.
– Ставите собі планку на 2027-й? Яку позицію в світовому рейтингу хотілось би підкорити?
– Стовідстоково хочу бути в шістнадцятці світового рейтингу.
Плани – най-най. Дуже хотіла би бути в трійці світового рейтингу. Ну, і звісно, виграти чемпіонат Європи та чемпіонат світу. Це дуже допоможе у відборі на Олімпійські ігри.
Хоча у нас в пріоритеті на відбір – команда. Коли відбирається команда – їде чотири людини, а коли відбирається хтось в особистих – одна.
Тому командою, по-перше, більше шансів, а, по-друге, хочеться, аби більше людей мали можливість прожити цей цінний і неймовірний досвід.
Наприкінці року редакція "Чемпіона" включила фехтувальницю до 10 найкращих (3 місце) спортсменів року в Україні. Також Владу було відзначено щорічною премією УП 100 в категорії "спорт".
У 2026 році спортсменка взяла невеличку творчу паузу перед олімпійським відбором, який розпочнеться наступного року.
У великому ексклюзивному інтерв'ю нашому виданню Влада Харькова розповіла про:
особистісний ріст;
медитацію;
особливості роботи з Ігорем Рейзліним (особистим тренером);
заняття боксом з відомим українським бійцем;
зустріч з Кличком;
роботу над своєю психологією;
зйомки у кліпі гурту "Бумбокс";музичні вподобання та частку українського репертуару в плейлисті;
переїзд до Києва в 13-річному віці;
важливість соціальних мереж для сучасного спортсмена;
чи прийняла би пропозицію знятися у кіно;
конкурс краси з далекого дитинства;
олімпійську мрію на Лос-Анджелес-2028.
***
– 2026-й для вас – рік перезавантаження. Після чемпіонату світу ви брали участь лише на турнірі в Будапешті. Як почуваєтесь зараз і чи вдалось все ж таки відновитись повноцінно?
– Почуваю себе чудово. Я взяла паузу після чемпіонату світу, аби відновитись. Тільки зараз я нарешті почала відчувати, що повертаються і сили, і бажання, і енергія жити, творити та насолоджуватись. У Будапешті (етап Кубку світу. – ред.) змагання були в насолоду, результат став очікуваним, але мені було приємно зустріти своїх людей із команди, людей зі світу фехтування, поспілкуватись і відчути цей змагальний настрій.
– Ще чотири місяці тому ви говорили про те, що швидше за все пропустите чемпіонати Європи та світу. Це рішення актуальне станом на зараз?
– Я просто розумію, що сезон вже добігає кінця. До чемпіонатів Європи та світу залишився лише один турнір. З погляду на те, що я пропустила майже весь сезон, розумію, що не готова, і забирати місце людей, які готувались до цього цілий рік, неправильно. Тим більше, я досі тримаюсь у світовій шістнадцятці, або навіть у десятці, хоч і покинула четвірку національного рейтингу.
Я за чистий та відповідальний відбір, тому в цьому сезоні навіть за великого бажання виступати на чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи, я просто не встигала відібратись туди. Тому, цей сезон – велика вірогідність, що головні турніри я пропускаю.
– Як пройшов час вашого відновлення? Чим займались та надихались?
– Насправді, перший період був максимально лінивим для мене. У мене взагалі не було ані сил, ані бажання тренуватись. Тобто не хотілось жодних тренувань: ані фітнесу, ані пробіжок, нічого. Перші декілька місяців я просто відновлювалась і при цьому не змушувала себе щось робити. Це був період для себе. Чим займаюсь? Багато читаю, дізнаюсь нового, зустрічаюсь із друзями, в мене є час, аби зайнятись тим, на що в мене з 9 років, коли я почала займатись фехтуванням, не було часу. Я приділяю увагу своїй сім'ї, гуляю з собакою. Це такі буденні, прості речі, які є дуже важливими для мене.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Ви завжди говорите, що місцем і містом вашої сили є рідний Ужгород. Як часто буваєте вдома?
– Так, я їздила в Ужгород і на цвітіння сакур, і просто на свята до батьків. Це набагато легше, бо зараз в мене немає обмежень за часом і за поїздками. Це батьківський дім, я приїжджаю туди і відпочиваю, але більше часу я все одно проводжу в Києві. Тут я живу і створюю свій власний дім.
Читайте також :
Відео
Фото
Дівчина дня. Влада Харькова – чарівна шпажистка, що підкорила світ фехтування
– У розмові з нами Роман Свічкар (чемпіон Європи з фехтування на шпагах. – ред.) ставив вас як приклад людини, що стала емоційно стійкою, зосередившись на психології. Зокрема розповідав, як ви відкрили для себе медитації, чим надихаєте його на це. Розкажіть детальніше: як медитація допомагає вам у спорті та житті?
– Дуже цікаво, що він відзначив мою емоційну стійкість. Я б себе такою не назвала (сміється).
Мабуть, через те, що в мене немає цього від природи, я й зайнялась медитацією. Якраз перед Олімпійськими іграми в Парижі. Сезон 2024 року був вкрай напруженим, на мені була дуже велика відповідальність за команду, бо я була тією людиною, хто завершував поєдинки в командних зустрічах.
Також була дуже велика конкуренція всередині команди, тобто потрібно було не просто відібратись на Олімпійські ігри, а ще й встояти в національному рейтингу. Я відчувала цю напругу, бо був дуже великий страх втратити можливість та дитячу мрію.
Кожного дня я прокидалась із великою тривогою, і зрозуміла, що мені потрібно підключати щось, що може мене заспокоїти. Почала медитувати і практикувати медитацію на змаганнях. Я вважаю, саме це дало мені можливість відкрити великий потенціал мого фехтування і отримати такі результати, які я показала. Саме відтоді й практикую.
З Ромою ми розмовляли про це, я йому порадила спробувати. Наскільки мені відомо, він знайшов свою методику, і казав, що він щось робить, що допомагає йому, і результати це підкріплюють.
– Як відбувається процес медитації під час змагань: безпосередньо перед турніром чи перед кожним виходом на поєдинок?
– Узагалі, я практикую і на тренуваннях, і на змаганнях. Це безперервний процес.
Моя найбільша проблема – це тривожний розум. Він не давав мені можливості зосередитись та розслабитись. Постійні думки на кшталт: "що, якщо не вийде", "як було в минулому"... Таких роздумів було надто багато.
Усе починається з того моменту, коли я прокидаюсь. Я постійно дихаю, концентрую на увагу. Тільки-но відчуваю, що мої думки пливуть не в ту сторону, повертаюсь до дихання.
На чемпіонаті світу як прокинулась і почала дихати, так і завершила це робити після того, як виграла свій фінальний укол.
Ніби дуже просто, але це працює.
Мистецтво медитації на доріжці: Влада Харькова – про формулу успіху та омріяне золото чемпіонату світу
– Після чемпіонату світу вас почали називати королевою пріоритетів, через те, що ви забирали поєдинки останнім уколом. У вирішальні миті концентрувались на моменті чи навпаки, відганяли від себе усілякі думки?
– Фехтування – дуже цікавий вид спорту, бо ще пів року до того, у мене був період, коли останні уколи я програвала. Я підходила до Богдана Нікішина і казала: "що зі мною не так, чому я не можу завершити".
У вирішальні моменти на чемпонаті світу не дозволяла собі думати ні про що. Я розуміла що мій мозок набагато повільніший, ніж мої інстинкти. Тому нічого не планувала в голові.
Ідея полягала в розумінні, що та як робити. І моє тіло, і мої інстинкти набагато швидше можуть відчути та побачити, навіть на якомусь тваринному рівні, що робити.
Тому, я просто поверталась до дихання і максимально намагалась спустошити свій мозок та свою голову, аби дати можливість тілу робити те, що воно знає і вміє.
У півфіналі чемпіонату світу 2025 року Влада Харькова останнім уколом перемогла першого номера світового рейтингу та чемпіонку світу 2022 року, кореянку Сон Се Ра – 15:14
FІЕ
– Можливо, дасте пораду спортсменам, яким важко контролювати власні емоції?
– Першою чергою, я би рекомендувала не концентрувати всю свою увагу на одній справі.
Є такий приклад зі стільцем: коли ти сидиш на стільці, в якого лише 1 ніжка, то він завжди буде хитким, а коли в тебе є принаймні 2-3 ніжки – це вже дає тобі стабільність.
Мені здається, усім спортсменам потрібно починати, перш за все, з ментальності, тренувати її. Для цього є різні вправи з м'ячами, і концентрація.
Кожен знайде свої методи, і як це буде працювати. Хтось, наприклад, працює з ментором. Чим раніше ви почнете працювати над власною психологією, тим краще. Я впевнена на сто відсотків, що у професійному спорті ми всі чудово підготовлені, але ключову роль грає те, як ти вмієш і можеш використовувати те, що ти надбав за всі роки роботи. А друге – це бути всебічно розвинутим, мати різні інтереси в житті, розвиватись у різних сферах.
Це розвиває тебе як особистість і дає заспокоєння. Адже ти розумієш, що світ для тебе відкритий, а ти – відкритий для світу.
– Раніше одним із ваших хобі було 3D, чи займаєтесь ним зараз?
– Ні, вже завершила цим займатись. Це був цікавий період мого життя, але він уже в минулому.
Те саме хобі з виготовлення 3D
Знимка екрана Інстаграму Влади Харькової
– В Інстаграмі ви ділитесь тим, що почали займатись боксом разом із Сергієм Радченком. Як вам цей досвід?
– Я сподіваюсь, що скоро ви побачите і другу частину нашого розважального шоу (сміється).
Насправді, це дуже складно, бо в боксі дуже багато координаційних рухів, які треба поєднати в одне.
Фехтування – теж складний вид спорту з огляду на координацію рухів, але через те, що я займаюсь ним з дитинства, виходить нативно.
Коли я вперше спробувала бокс – це поламало мій мозок. Проте це дуже круто розвиває мене. Процес дуже захопливий.
Сергій – неймовірний вчитель та хороша людина, тож із ним цікаво займатись боксом.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Бокс для вас – один зі способів перезавантаження чи ще один інструмент вдосконалити свої вміння та навички, які можна використати у фехтуванні?
– Колись мій тренер Дмитро Рейзлін сказав, що "потрібно пробувати максимально все в житті. Це буде лише допомагати у фехтуванні".
З цією думкою я завжди починаю нові захоплення, бо розумію, що це не тільки цікаво і круто, а ще й допоможе мені в спорті.
Тобто це баланс – нейронні зв'язки розвиваються. Це дасть мені можливість наступного сезону вийти з якимось доповненням, з чимось новим.
– Слідкуєте за боксом? Я знаю, що у Конча-Заспі ви доволі часто перетинаєтесь зі збірною України з боксу, оскільки тренуєтесь в одному залі.
– Так, ми тренуємось разом з нашими боксерами. До речі, якось тренувались разом з Кличком (мова про Володимира. – ред.). Якщо відверто, за боксом я не слідкую (посміхається). Звісно, великі події для України не пропускаю, такі як поєдинки Олександра Усика, але більш глибоко – ні.
– Вдалося поспілкуватися з ним? Можливо, отримали чемпіонські поради від легенди?
– Це було два окремі тренування – тренування в нього і тренування в нас. Ми поважаємо кордони один одного, і ми всі розуміємо, що тренувальний процес не треба порушувати. Але після Олімпіади у Парижі Кличко (мова про Віталія. – ред.) нам вручав нагороди. Він зробив мені комплімент, і для мене це дуже приємна подія в житті. Це єдина комунікація, але така, яка запам'яталась мені.
– Ще одне ваше натхнення – це фортепіано. Ви розповідали, що в дитинстві вміли грати лише "Собачий вальс" (одна з найпростіших мелодій для гри на фортепіано, яка не є вальсом з погляду музичної науки. – ред.), зараз список композицій, які ви можете зіграти, розширився?
– Відверто кажучи, я вивчила одну мелодію і на ній зупинилась. (сміється). Всюди по світу, де я бачу фортепіано, граю Ван Гога (п'єса для піаніно композитора Вірджініо Аієлло. – ред.) Усі дивуються, радіють, і мені радісно. Щиро – це все, що я вмію. У дитинстві був "Собачий вальс", зараз – Ван Гог.
Це моя історія: вивчити щось одне і насолоджуватись. Зараз піано в мене стоїть, і поки я до нього не повертаюсь.
– Якщо говорити про музику загалом – ви більше полюбляєте класику чи українських виконавців, чи, можливо, зарубіжну музику?
– У мене це дуже по-різному: буває, що я дуже люблю слухати класику. Дуже люблю органну музику та живі концерти. Але водночас, якщо подивитись у мій Sроtіfy, то там мікс усього: електроніка, українські пісні, класика. Усе залежить від настрою.
– Повернімося до українських виконавців. Ви знялись у кліпі "Бумбокса". Слухаєте їхню музику перед тренуваннями чи змаганнями?
– Я дуже люблю цю групу. У них є хіти, які дуже давно в моєму плейлисті. Для мене це така ностальгія, коли я вмикаю їхні треки. Я щаслива, що є частинкою цього проєкту.
Крім того, у нас є багато молодих виконавців, яких я дуже люблю. Це і моя знайома Роксолана – дуже крута та енергійна. Мене надзвичайно тішить, що українська музика виходить на якісний, високий рівень.
Колись у мене було 2-3 українські композиції у плейлисті, зараз – щонайменше половина – українська музика.
– Чи сподобався вам досвід зйомок кліпу "Імперії впадуть"? Що було найскладнішим?
– Насправді, вся ця індустрія дуже складна. Це об'ємний процес, який займає тривалий час. У кадрі все відбувається швидко, але сам процес – ємкий. Це дуже цікаво, але я не можу сказати, що це легко.
– Уявімо в майбутньому вам запропонують знятись у фільмі чи серіалі, погодитесь?
– Це зовсім інші навички. У більшості випадків мене знімають у масці. (посміхається). Там я можу проявляти будь-які емоції, бо мене не видно. А ось зйомка в фільмі – зовсім інше.
Мені це було б цікаво – стовідсотково. Робота з камерою для мене дуже складна, але челенджова. Це дуже захоплює.
Для мене це було б чимось новим і складним, бо щось невідоме.
Точно погодилась би. Було б цікаво спробувати. Це виклик.
– Яку роль більше б хотіли зіграти в кіно: лиходійку, добру героїню, чи, можливо, спортсменку?
– Мені здається, зіграти позитивного героя мені було б легко, а ось когось із лиходіїв – складніше. Думаю, багато хто хоче зіграти саме добряків.
Якось я читала статтю про одного актора із "Гри Престолів", і там розповідали, наскільки до нього пристала його роль, що він не може довести світу, що в житті – геть інший.
Тому думаю, краще починати з хороших героїв.
– Слідкуючи за вашим Інстаграмом, складається враження, що ви дуже любите фотографувати та фотографуватись. У вас дуже естетичні та красиві фото. Соцмережі для вас – це місце для натхнення чи майданчик для популяризації фехтування?
– Різні люди по-різному дивляться на світ. У мене з Інстаграмом цікаві стосунки – мені все не подобається. Хотілося б знайти цікавий стиль та формат, який би я хотіла доносити до людей. Власне через те, що я цей стиль не можу знайти, нічого майже не викладаю. І це проблема.
Дуже вдячна за такий відгук, однак я в пошуку цього естетичного бачення, бо воно для мене дуже важливе. У мене відбувається чимало подій в житті, але не виставляю це, бо десь щось недосконало виглядає, або мені щось не подобається візуально.
Напевне, ця проблема з часом зникне сама собою і я зрозумію, що це насправді не так вже й важливо. При цьому мені дуже хотілось би нести естетично-ідеологічні сенси.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Vlаdа Кhаrkоvа (@vlаdаkhаrkоvа)
– Наскільки важливо професійному спортсмену розвивати соцмережі?
– Неймовірно важливо! Це те, що я не змогла зробити. Це мій біль.
Я чемпіонка Європи та світу з 20-річним досвідом у професійному спорті, і водночас цього не достатньо бізнесам, індустрії для того, аби співпрацювати зі мною. У мене немає охоплень, немає великої кількості підписників.
Я нікого не виню в цьому. Недостатньо бути просто хорошим спортсменом, принаймні поки що в Україні. Є бізнес, який зацікавлений в тому, аби продавати продукт. Очевидно, що їм потрібний баланс успішності та того, щоб люди, які будуть бачити цей продукт, його дійсно побачили.
Вважаю, усім молодим спортсменам просто конче потрібно працювати над власним іміджем. У багатьох спортсменів є уявлення, що ось зараз я виграю медаль і до мене одразу прийдуть контракти. Але коли ти стаєш чемпіоном, контракти до тебе не приходять, і ти не розумієш, чому.
Це не лише про перемоги. Потрібно підготувати себе як особистий бренд до цих перемог. Не після перемог, а робити це задовго до.
– Дивно, що футболіст умовного "ЛНЗ" має більше підписників за чемпіонів Європи та світу?
– Поки не зрозуміла цього для себе. Водночас мені б дуже хотілось, аби в моєму випадку це була органічна історія. Тобто аби я не змушувала себе зробити щось, щоб отримати взамін.
Я чудово розумію, моїх перемог недостатньо. Глядача треба чимось зацікавити, але тут постає важливе питання: "А чим?". Еммм (сміється).
Це процес та пошук. У нас некомерційний та не сильно розкручений вид спорту, тому глядачі сюди самі собою не приходять і не підписуються на тебе.
Соціальні мережі – це робота, вона дуже об'ємна і досить важка. Я дивлюсь на спортсменів, яким це вдалось, і захоплююсь ними, тому що вони молодці.
– Чи не думали, наприклад, як Олексій Середа знімати влоги зі змагань та зборів?
– Це гарна ідея. Після чемпіонату світу я зрозуміла, наскільки важливо будувати свій імідж. Отже, як тільки повернусь в робочий процес, то думаю, що буду його висвітлювати. Це, дійсно, може бути цією цікавою стороною, яку глядач хотів би подивитись, а я б хотіла показати.
– У дитинстві ви були за крок до того, аби взяти участь у шкільному конкурсі краси, однак обрали переїзд до спортивного інтернату. Чи немає незакритого гештальту і бажання взяти участь у подібному конкурсі на рівні України чи навіть світу?
– Узагалі ні, немає такого бажання і такого відчуття. Напевне, у дитинстві я була зовсім іншою. І з часом дуже змінилась. Раніше дуже любила фотографуватись, любила увагу, а зараз навпаки, часом навіть тікаю від цього. Мені здається, це було б великим навантаженням для мене, занадто великим.
Влада Харькова
Fасеbооk Влади Харькової
– Переїзд до столиці зробив вас дорослішою в моменті?
– Абсолютно так. Він навчив мене багатьом речам. А зараз у дорослому житті в мене відбувається зворотний процес, і це дуже дотепно. Зараз я вчуся бути менш відповідальною, відпускати контроль, довіряти процесу, тягнусь до сім'ї, до чогось такого, що я не мала в дитинстві.
Переїзд навчив мене багатьом речам, але водночас – це така собі гіперфіксація на певних речах.
Зараз мені потрібно саме вчитись відпускати себе та контроль. Тож, тут дві сторони медалі.
– Чи задумувались ви коли-небудь про те, що якби відмовились переїжджати та відтягнули той момент на декілька років, чи стали б тією, ким є зараз?
– Складно відповісти, насправді. Але я знаю точно, якби залишилась в Ужгороді, не змогла б досягти тих результатів, які маю зараз.
Думаю, тут безліч факторів відіграють свою роль. Коли ти їдеш до Києва, ти один. Ти зосереджуєшся та береш відповідальність за своє життя, свої вчинки. У тебе є фіксація та водночас обмеженість у тому, що ти робиш. Живеш у спортивному середовищі, і все твоє життя зосереджене навколо спорту.
Коли ж ти вдома, у тебе є батьки, розслабленість, друзі. Навіть якщо згадати про той конкурс краси – це по суті те, що здатне відволікти й повести геть в іншу сторону.
Київ дав мені все, що у мене зараз є.
– У більш дорослому віці ви розпочали тренуватись із Дмитром Рейзліним, та якось розповідали, що це змінило ваше ставлення до фехтування…
– Я не можу сказати, що все перевернулось саме з ніг на голову, воно просто почало нашаровуватись.
Рейзлін відкрив для мене світ дорослого фехтування. Я вважаю, тренуватися з ним було дуже правильним, хоч і важким рішенням. Він – дуже досвіченна та мудра людина. Також мій тренер відкрив для мене світ літератури, музики, роздумів, поезії. Розширив мій світогляд і фехтування.
Дуже багато тренерів на певному етапі зупиняються. Досягають певного рівня і перестають. Він же їздить на кожні турніри, постійно розвивається та ніколи не зупиняється.
Це дає таке натхнення та стимул спортсмену наслідувати тренера. Рейзлін неймовірно мені допоміг. Він прекрасний спеціаліст – кращий з найкращих.
Мені дуже пощастило, що він розгледів цей потенціал саме в мені, бо не всіх бере (сміється).
– У збірної України зараз дуже досвідчені спеціалісти. Крім Рейзліна, це і Богдан Нікішин. Як розповідали інші фехтувальники, будь-хто з команди після тренування може залишитись та індивідуально попрацювати з ними. Чи допомагає вам досвід цих тренерів?
– Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін, Андрій Орліковський – усі вони передають нам свій досвід.
Особливо якщо ми говоримо про Нікішина та Рейзліна. Обидва тільки-но завершили кар'єру та розпочали тренерську діяльність. Вони дуже відкриті до змін, співпраці та розмов. Мені здається, у роботі з жінками – це дуже важливо. З нами потрібно розмовляти, нас потрібно розуміти, підтримувати та мотивувати.
Богдан дуже добре з цим справляється, хоч йому неймовірно складно, бо він не може зрозуміти, як одного дня можна виграти все, а наступного – програти усім. Такі особливості жіночого спорту.
Кожен із керманичів горить своєю роботою. Наші наставники бачать потенціал і це не може не заряджати.
До того ж, вони щиро та відкрито діляться своїм досвідом. Це дуже важливо.
Влада Харькова з головним тренером жіночої збірної України зі шпаги Богданом Нікішиним
FІЕ
– Наступний рік буде відбірковим на Олімпійські ігри. У Парижі-2024 ви увійшли до вісімки найкращих. Я впевнена, цілі на Лос-Анджелес-2028 – геть інші. Наскільки змінились ваші амбіції?
– Звісно, апетити ростуть.
Є така фраза – перш ніж стати чемпіоном, ти маєш стати чемпіоном у власній голові. Досвід показує, що маленькі успіхи будують велику перемогу. Кожна поразка – це маленька перемога, яка веде до чогось більшого.
Мені здається, на минулих Олімпійських іграх, оскільки вони були для мене першими, я була новачком у порівнянні з тими, хто пройшов декілька циклів. Свій бій я програла ментально, а не технічно. Звичайно, здобуваючи перемогу за перемогою – формуєшся як спортсмен, з'являється розуміння, що можу вигравати, а головне – заслуговую на це.
У 2024-му я обпеклась, але зробила після цього велику роботу і досягла високих результатів.
Думаю, що з моїм досвідом до Америки буду їхати із зовсім іншими відчуттями. Я б не хотіла говорити про очікування, бо вони зазвичай вбивають насолоду і лише заважають.
Досвід і шлях, який уже подолано, дозволяють мріяти про "золото" Олімпійських ігор.
У чвертьфіналі Олімпійських ігор у Парижі (2024 рік) Влада Харькова поступилася (10:15) господарці змагань Оріан Малло-Бретон
НОК України
– Думки, що ви чемпіонка світу, вже закріпились у голові?
– Відчуваю, це навіть заважає. Не хотіла би про це думати. Бо як тільки ти починаєш про це думати – втрачаєш концентрацію на моменті. Напевне, у цьому й заключається вся легкість та важкість нашого буття – ми аж надто багато думаємо або про минуле, або про майбутнє.
Потрібно бути тут і зараз. Усі подібні роздуми тільки розганяють хвилювання. Мені дуже хочеться, першою чергою, насолоджуватись справою і своїм фехтуванням, а все інше – обов'язково прийде.
– Де морально легше фехтувати: в особистих чи командних змаганнях?
– В особистих, звичайно. Там ти несеш відповідальність тільки за себе. Програв – сам домовився з собою (посміхається), знайшов собі відмазки. З командою таке не працює. У команді відповідальність не тільки за себе, а й за всіх. Це важко – для мене значно стресовіше працювати в команді, ніж в особистих змаганнях.
Зліва – направо: Олена Кривицька, Влада Харькова, Ірина Бровко та Анна Максименко – чемпіонки Європи 2025 року в командній шпазі
FІЕ
– Але ж у команді завжди є підтримка від дівчат...
– Це дуже допомагає. Мені подобається, що ми всі – одне ціле. Якщо в когось не виходить, не кидаємось одна на одну. Усі прекрасно розуміємо, що це живий процес.
Підтримка від дівчат надзвичайно допомагає як у складні моменти, так і в хороші. У складні – тим, що ти відчуваєш, що тебе не звинувачують та приймають. Тебе розуміють. У хороші – ще більше додає впевненості.
Я завжди знаю, за спиною люди, які радіють і проживають зі мною все.
– Ставите собі планку на 2027-й? Яку позицію в світовому рейтингу хотілось би підкорити?
– Стовідстоково хочу бути в шістнадцятці світового рейтингу.
Плани – най-най. Дуже хотіла би бути в трійці світового рейтингу. Ну, і звісно, виграти чемпіонат Європи та чемпіонат світу. Це дуже допоможе у відборі на Олімпійські ігри.
Хоча у нас в пріоритеті на відбір – команда. Коли відбирається команда – їде чотири людини, а коли відбирається хтось в особистих – одна.
Тому командою, по-перше, більше шансів, а, по-друге, хочеться, аби більше людей мали можливість прожити цей цінний і неймовірний досвід.
Go to champion.com.uaУкраїнець Кошман показав найкращий результат у карʼєрі на етапі Гран-прі в Колумбії
Go to champion.com.ua
Український шпажист Нікіта Кошман вперше у кар'єрі увійшов до вісімки найсильніших на етапі Гран-прі, продемонструвавши найкращий результат серед представників національної збірної.
Про це повідомила Федерація фехтування України за підсумками третього та заключного у поточному сезоні турніру серії Гран-прі FІЕ, що проходив з 8 по 11 травня у колумбійському місті Медельїн.
23-річний киянин Нікіта Кошман зупинився за крок від призового п'єдесталу, посівши у підсумку восьме місце. Після успішного проходження групового етапу та попередніх турів, вихованець Руслана Тимошенка та Михайла Подольського в основній сітці переміг Нг Хо Тіна з Гонконгу (15:14).
На стадії 1/16 фіналу українець переміг бронзового призера чемпіонату Європи швейцарця Яна Орі (15:12), а в 1/8 фіналу сенсаційно здолав третього номера світового рейтингу Мохамеда Ель-Сайєда з Єгипту (15:9).
Шлях українця завершився у чвертьфіналі поразкою від італійця Сімоне Менкареллі (7:15). Восьма сходинка стала найвищим особистим досягненням Кошмана на рівні Кубків світу та Гран-прі, що дозволило йому перевершити власний квітневий результат у Будапешті.
Інший український шпажист, чинний чемпіон Європи Роман Свічкар, завершив виступи на 34-й позиції, поступившись одним уколом французу Полю Фортену на стадії входу до 32 найсильніших.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
У жіночих змаганнях єдина представниця України Анна Максименко завершила боротьбу в 1/8 фіналу.
18-річна львів'янка розпочала турнір з впевненої перемоги над японкою Міхо Йосімурою (15:9), після чого вибила з боротьби чинну чемпіонку світу у командній першості француженку Елоїз Ванріссель (15:11).
У поєдинку за вихід до чвертьфіналу підопічна Андрія Орліковського та Зоряни Семеряк не змогла здолати естонку Катріну Лехіс (9:15).
Підсумкове 12-те місце Анни Максименко у Медельїні стало для неї п'ятим поспіль фінішем у Топ-16 на міжнародних стартах поточного сезону.
Нагадаємо, що українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи, але поступилися Франції у чвертьфіналі.
Про це повідомила Федерація фехтування України за підсумками третього та заключного у поточному сезоні турніру серії Гран-прі FІЕ, що проходив з 8 по 11 травня у колумбійському місті Медельїн.
23-річний киянин Нікіта Кошман зупинився за крок від призового п'єдесталу, посівши у підсумку восьме місце. Після успішного проходження групового етапу та попередніх турів, вихованець Руслана Тимошенка та Михайла Подольського в основній сітці переміг Нг Хо Тіна з Гонконгу (15:14).
На стадії 1/16 фіналу українець переміг бронзового призера чемпіонату Європи швейцарця Яна Орі (15:12), а в 1/8 фіналу сенсаційно здолав третього номера світового рейтингу Мохамеда Ель-Сайєда з Єгипту (15:9).
Шлях українця завершився у чвертьфіналі поразкою від італійця Сімоне Менкареллі (7:15). Восьма сходинка стала найвищим особистим досягненням Кошмана на рівні Кубків світу та Гран-прі, що дозволило йому перевершити власний квітневий результат у Будапешті.
Інший український шпажист, чинний чемпіон Європи Роман Свічкар, завершив виступи на 34-й позиції, поступившись одним уколом французу Полю Фортену на стадії входу до 32 найсильніших.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
У жіночих змаганнях єдина представниця України Анна Максименко завершила боротьбу в 1/8 фіналу.
18-річна львів'янка розпочала турнір з впевненої перемоги над японкою Міхо Йосімурою (15:9), після чого вибила з боротьби чинну чемпіонку світу у командній першості француженку Елоїз Ванріссель (15:11).
У поєдинку за вихід до чвертьфіналу підопічна Андрія Орліковського та Зоряни Семеряк не змогла здолати естонку Катріну Лехіс (9:15).
Підсумкове 12-те місце Анни Максименко у Медельїні стало для неї п'ятим поспіль фінішем у Топ-16 на міжнародних стартах поточного сезону.
Нагадаємо, що українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи, але поступилися Франції у чвертьфіналі.
Go to champion.com.uaСвічкар розповів, скільки йому треба шпаг на рік
Go to champion.com.ua
Український фехтувальник Роман Свічкар використовує понад 10 клинків за рік.
Про це спортсмен розповів в інтерв'ю Чемпіону.
"Можна зламати клинок за тиждень, а можна й за декілька місяців. Він може зламатись навпіл, а може деформуватись, тоді ти його назад вирівняв, але ти не будеш його використовувати на світових турнірах. Є багато нюансів, але це точно понад 10 на рік", – розповів фехтувальник.
Він додав, що є амбасадором фехтувального бренду, що частково допомагає йому закривати потреби в клинках.
"Я амбасадор фехтувального бренду, тож маю певну підтримку від них, також є підтримка федерації та міністерства. Мені дуже допомагає моє місто Харків. Моя тренерка знаходить можливості цієї підтримки. Але, звісно, що в комплексі хочеться, аби всі отримували більше".
Нагадаємо, що Свічкар також назвав чотирьох українців, з якими б він хотів провести інтерв'ю.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Про це спортсмен розповів в інтерв'ю Чемпіону.
"Можна зламати клинок за тиждень, а можна й за декілька місяців. Він може зламатись навпіл, а може деформуватись, тоді ти його назад вирівняв, але ти не будеш його використовувати на світових турнірах. Є багато нюансів, але це точно понад 10 на рік", – розповів фехтувальник.
Він додав, що є амбасадором фехтувального бренду, що частково допомагає йому закривати потреби в клинках.
"Я амбасадор фехтувального бренду, тож маю певну підтримку від них, також є підтримка федерації та міністерства. Мені дуже допомагає моє місто Харків. Моя тренерка знаходить можливості цієї підтримки. Але, звісно, що в комплексі хочеться, аби всі отримували більше".
Нагадаємо, що Свічкар також назвав чотирьох українців, з якими б він хотів провести інтерв'ю.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Go to champion.com.uaСвічкар розповів, чому понад два місяці не їв м'ясо
Go to champion.com.ua
Чемпіон Європи з фехтування Роман Свічкар не їв м'яса понад 2 місяці.
Про свій досвід він поділився в інтерв'ю Чемпіону.
"Я не їв м'яса 84 дні. У мене не було дедлайну, скільки саме я не маю його їсти. Це був експеримент, щоб краще пізнати себе та тренувати свою силу волі", – розказав Свічкар.
Він додав, що дуже захоплюється вегетаріанцями, але йому все одно подобається їсти м'ясо.
Окрім цього Роман влаштовує собі різного роду челенджі.
"Челендж 100 відтискань на день. Якось я побачив, як харківський бігун зробив цей челендж і теж вирішив спробувати. Буду намагатись місяць робити по 100 відтискань на день, можливо, будуть пропуски у змагальні дні.Ще думаю прописати собі декілька моментів – хочу почати записувати свої витрати та надходження за місяць. Надходження записувати для мотивації, що буде хотітись заробляти більше, а витрати – для контролю, аби побачити картину – що і як.Також у мене були челенджі не вживати алкоголь, кожен день фізичні навантаження, контрастні душі і читання книг".Окремо він зазначає, що хоче більше дотримуватися режиму й відпочивати, щоб відновитися й підготуватися до чемпіонату Європи.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Про свій досвід він поділився в інтерв'ю Чемпіону.
"Я не їв м'яса 84 дні. У мене не було дедлайну, скільки саме я не маю його їсти. Це був експеримент, щоб краще пізнати себе та тренувати свою силу волі", – розказав Свічкар.
Він додав, що дуже захоплюється вегетаріанцями, але йому все одно подобається їсти м'ясо.
Окрім цього Роман влаштовує собі різного роду челенджі.
"Челендж 100 відтискань на день. Якось я побачив, як харківський бігун зробив цей челендж і теж вирішив спробувати. Буду намагатись місяць робити по 100 відтискань на день, можливо, будуть пропуски у змагальні дні.Ще думаю прописати собі декілька моментів – хочу почати записувати свої витрати та надходження за місяць. Надходження записувати для мотивації, що буде хотітись заробляти більше, а витрати – для контролю, аби побачити картину – що і як.Також у мене були челенджі не вживати алкоголь, кожен день фізичні навантаження, контрастні душі і читання книг".Окремо він зазначає, що хоче більше дотримуватися режиму й відпочивати, щоб відновитися й підготуватися до чемпіонату Європи.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Go to champion.com.uaСвічкар назвав чотирьох українців, з якими б хотів провести інтерв'ю
Go to champion.com.ua
Український фехтувальник Роман Свічкар назвав чотирьох українців, з якими б він хотів зробити інтерв'ю.
Про це спортсмен розповів в інтерв'ю Чемпіону."Це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість.Також хотів би дуже побачити та поспілкуватись із Артемом Півоваровим, бо останній рік я слухаю його пісні перед боями, і вони мене дуже заряджають.Третя людина, я назву тут двох – це пілот Формули-4 Олександр Бондарев і сумоїст Данило Явгусишин. Це ті українці, які себе зараз проявляють на увесь світ".Серед тих, з ким Роман вже поспілкувався, є Ярослава Магучіх, Ольга Харлан, Лілія Подкопаєва та Сергій Жадан. Разом із Жаданом вони відвідали військовий шпиталь, а з Подкопаєвою поїхали до дитячого будинку в Броварах.
Свічкар також високо оцінює діяльність колег. "Магучіх мене вразила тим як допомагає державі, військовим, тваринам. Там космічні суми. Я пишаюсь нею", – ділиться Роман.Окрім цього він відзначив позитив найтитулованішої фехтувальниці України Ольги Харлан, яка всіляко підтримувала його під час запису матеріалу.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Про це спортсмен розповів в інтерв'ю Чемпіону."Це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість.Також хотів би дуже побачити та поспілкуватись із Артемом Півоваровим, бо останній рік я слухаю його пісні перед боями, і вони мене дуже заряджають.Третя людина, я назву тут двох – це пілот Формули-4 Олександр Бондарев і сумоїст Данило Явгусишин. Це ті українці, які себе зараз проявляють на увесь світ".Серед тих, з ким Роман вже поспілкувався, є Ярослава Магучіх, Ольга Харлан, Лілія Подкопаєва та Сергій Жадан. Разом із Жаданом вони відвідали військовий шпиталь, а з Подкопаєвою поїхали до дитячого будинку в Броварах.
Свічкар також високо оцінює діяльність колег. "Магучіх мене вразила тим як допомагає державі, військовим, тваринам. Там космічні суми. Я пишаюсь нею", – ділиться Роман.Окрім цього він відзначив позитив найтитулованішої фехтувальниці України Ольги Харлан, яка всіляко підтримувала його під час запису матеріалу.
Читайте також :
Фото
Роман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Go to champion.com.uaУкраїнський фехтувальник зізнався, що мріє взяти інтерв'ю у Світоліної
Go to champion.com.ua
Чемпіон Європи з фехтування Роман Свічкар, окрім спортивної кар'єри, має чимало інших проєктів, зокрема, бере інтерв'ю в зіркових українських спортсменів.
У коментарі для "Чемпіона" він розповів, з ким би ще мріяв записати розмову.
Атлет зізнався, що хотів би поспілкуватись з першою ракеткою України Еліною Світоліною. Він захоплюється не тільки її спортивними досягненнями."Ті, з ким мрію записати інтерв'ю – це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість", – сказав Свічкар.Зазначимо, що наразі Еліна перебуває в Римі, де зовсім скоро розпочне свій шлях на "тисячнику", який вигравала у 2017 і 2018 роках. Українка зіграє у другому колі проти однієї із кваліфаєрок.
Читайте також :
Костюк через травму знялась з "тисячника" в Римі
У коментарі для "Чемпіона" він розповів, з ким би ще мріяв записати розмову.
Атлет зізнався, що хотів би поспілкуватись з першою ракеткою України Еліною Світоліною. Він захоплюється не тільки її спортивними досягненнями."Ті, з ким мрію записати інтерв'ю – це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість", – сказав Свічкар.Зазначимо, що наразі Еліна перебуває в Римі, де зовсім скоро розпочне свій шлях на "тисячнику", який вигравала у 2017 і 2018 роках. Українка зіграє у другому колі проти однієї із кваліфаєрок.
Читайте також :
Костюк через травму знялась з "тисячника" в Римі
Go to champion.com.uaРоман Свічкар: Спілкування з людьми та психологія – запорука мого успіху
Go to champion.com.ua
У 2025-му шпажист став чемпіоном Європи, який приймала італійська Генуя, а 2026 році виграв етап Кубку світу в Астані, до речі, вперше у своїй кар'єрі. Ще двічі цьогоріч на Кубку світу Свічкар наближався впритул до нагород, зупинившись у чвертьфіналі.
Крім спортивної кар'єри Роман яскраво розвиває свої соціальні мережі, бере інтерв'ю в українських спортсменів, дає майстер-класи та навіть попрацював на Зимових Олімпійських іграх у Мілані-Кортіні-2026.
В ексклюзивному інтерв'ю Свічкар розказав про роботу з психологами, підготовку до Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі 2028 року та свої проєкти поза спортом.
Також ми не забули запитати, ким себе вважає фехтувальник поза доріжкою – блогером чи інфлюенсером.
– Ти повернувся з Відкритого чемпіонату Франції, чи задоволений тим, як провів ці змагання?
– Я з моєю командою "Родес Аверон" став 9-м, всього було 16 команд. Це перший вищий дивізіон. Проміжний турнір. Система така: два турніри і в червні фінал. Звісно, хотілось медаль, бо колись ми вже брали медаль на такому турнірі. Утім, ми залишились в першому вищому дивізіоні, і це добре. Мене вже покликали і на наступний раз, сказали, що хочуть, аби я виступав з ними. За емоціями це дуже класна штука, гарний досвід змагань з командою Франції, вони другі у світовому рейтингу і це топ рівень.
– У Франції тобі вдалося відвідати олімпійську базу. Чим вона відрізняється від нашої Конча-Заспи?
– Я тренувався там з усією елітою Франції. Для мене було корисно побачити їхні умови тренувань, поспарингувати з ними, це – дуже круто. Щодо нашої Конча-Заспи, то я б хотів подякувати Андрію Тітусовичу (Крилюк. – ред.), директору нашої олімпійської бази. Він, дійсно, розвиває нашу олімпійську базу, і ми це відчуваємо. Він завжди готовий до діалогу, прислухається до всіх, тож я думаю, що в перспективі ми побачимо багато змін та покращень.
Я вже показав йому деякі кейси з Франції, що ми можемо змінити в себе. У них є фехтувальний зал для кожного виду зброї, тобто, наприклад, шпага-жінки та шпага-чоловіки – це один великий зал, поділений навпіл. Поряд зал для рапіри та зал для шаблі. На жаль, в нас поки немає такої можливості, втім, я знаю, що фехтувальний зал планується на Конча-Заспі. Це головна відмінність. Звісно, ми маємо металеві доріжки, але їх іноді доводиться переміщати з залу в зал. Також, що мені ще сподобалось там – це те, що в них є джакузі та сауна, туди можна потрапити кожен день після тренування. Є кімната для сну.
– Можливо, тобі там чогось не вистачило?
– У Конча-Заспі є соляна кімната, цегла привезена з Солотвино, і у мене іноді проблеми з носом, тож я стабільно туди ходжу, набираюсь імунітету, можу там поспати, переключитись. У нас також є велосипеди, які ми можемо безкоштовно взяти і покататись. Минулого року я брав велосипед, в мене є гамак, я їхав у ліс між тренуваннями і спав. Мені це було дуже потрібно: побути в тиші. Це все про турботу про спортсменів, бо ми живемо на базі дуже багато. Ще у них не було пральні в самому залі, тобто ти мав окремо йти в пральню.
– Сезон 2026 року вже приніс тобі золото Кубка світу, ти йдеш на 7-му місці у світовому рейтингу. Можеш назвати цей сезон найбільш успішним в своїй кар'єрі?
– Дивлячись, по яких критеріях судити. Тому що можна видати сезон як Микита Кошман у 2025 році. Він тоді вперше по сеньйорах потрапив у 16-ку кращих, і одразу третє місце на чемпіонаті світу. І по факту, краще так, бо в нього є медаль на найголовніших стартах.
А у мене... я радію, що ми з командою починаємо збирати різні нагороди і це дуже тішить. Загалом, це найстабільніший рік у моїй кар'єрі. Я з січня двічі був у чвертьфіналі, один раз став першим на Кубку світу. Тобто з п'яти турнірів три рази був гарний результат. Я сьомий у рейтингу, і це показує, що я стабільний протягом сезону.
Щойно Роман Свічкар переміг італійця Маттео Галассі та вийшов у півфінал КС в Астані
НФФУ
– Завдяки чому вдалось досягти цієї стабільності?
– Це комплексна робота. У нас всі тренери працюють зараз разом, у нас багато міжнародних зборів, я отримую багато індивідуальних уроків від тренерів: Ігоря Рейзліна, Богдана Нікішина, Наталії Кондрат, Максима Хвороста, у Харкові – Ірина Іванівна Одокієнко мені допомагає. Це перша складова, а друга – ментальна. Я багато над цим працював, шукав модель, як себе поводити на змаганнях, змінював своє психологічне налаштування перед турніром.
Перед Казахстаном (етап КС в Астані. – ред.) я робив практику і дозволив собі прибрати стелю, тому що її не існує. Усі спортсмени хочуть виграти, але іноді вони мріють про якийсь результат, а я зруйнував це і вирішив, що все можливо. Тобто піку не існує, ти можеш все, і можеш досягти всього. Фехтування – це психологічний вид спорту, єдиноборство, коли ти працюєш не тільки проти суперника, а й проти власної психіки.
– У який момент ти прийшов до психологічних практик, чому обрав цей шлях?
– Хочете, аби я розповів усі секрети (сміється). У мене були різні шляхи трансформації моєї особистості, дуже багато людей трапляється на моєму шляху, які є моїми менторами, друзями, радниками. Від кожного я намагаюсь отримати корисну пораду, заряджатись. У мене був період, коли я ходив пірнати в холодне джерело. Це мені дало змогу набрати внутрішньої сили, стійкості та прокачати свій стержень. Потім я, думаю ви чули, як Влада Харькова розповідала, що вона багато працює над медитаціями. Також є олімпійський чемпіон із Угорщини Тібор Андрасфі, я спілкувався з ним, він завжди дуже сконцентрований та спокійний. Він розповів, що робить практики і працює з психологом.
Я дуже імпульсивний, люблю спілкуватись, це трохи розфокусовує від головного, бо хочеться досягти чогось більшого та проявити себе. Проте на змаганнях я все це ховаю, змінююсь в обличчі і намагаюсь себе вводити в професійний стан спортсмена. Це один із моментів, який мені допомагає.
До того ж я іноді роблю вправи для дихання. Хочу порекомендувати всім спортсменам-початківцям постійно вкладати енергію в свою справу та любити те, чим займаєтесь.
– Паралельно ти розвиваєшся як інфлюенсер, береш інтерв'ю в інших спортсменів. Це більше як хобі?
– У нас є рубрика з Олімпійським комітетом – інтерв'ю зі спортсменами. Я хочу спілкуватись із найкращими спортсменами, я пишаюсь ними, надихаюсь ними, і хочу іноді щось переймати від них. Тому я багатьом кажу, що ви повинні ставити питання, проявляти ініціативу. Вважаю, треба бути дотичним до цього.
Роман Свічкар (справа) з Віталієм Мензином на Олімпійських іграх 2026 року
Роман Свічкар
– Ти позиціонуєш себе як блогера чи все ж як інфлюенсера?
– Я дуже вдячний всій своїй команді та всім, хто мені допомагає та підказує. Звісно, я розумію, що в мене ще дуже багато роботи попереду: у мене погана англійська, неправильна дикція, якість – не завжди ок. Завжди треба й можна краще.
Вважаю себе саме інфлюенсером. Хтось жартує, що я блогер, але ні, я більше хочу себе позиціонувати себе як особистість, це мій особистий бренд. Я інфлюенсер, я амбасадор деяких брендів, я шукаю та веду перемовини з брендами, які мені імпонують, побачимо в перспективі, що з цього вийде.
Насправді, я ж не один такий, у нас в Україні дуже багато спортсменів із сильною позицією, вони багато допомагають нашій країні. Взагалі, я дуже кайфую від того, що роблю і в мене з'явилось багато нових комунікацій з цікавими та успішними людьми. Я вважаю, що ми маємо бути не тільки спортсменами, а й покращувати свою репутаційну позицію. Успішні люди мають звитяги на всіх фронтах. Я не знаю, як вони це все витримують, але я прагну хоча б трохи наблизитись до них та їхнього ритму життя.
– Розкажи детальніше про кожен зі своїх проєктів?
– Інтерв'ю зі спортсменами та благодійні проєкти. Зараз ми записували інтерв'ю з Олександром Гливинським і підтримали сортувальну станцію "Україна – без сміття". Дякую їм, вони роблять нашу країну чистішою, багато людей сортують та приносять їм сміття.
Ми записали там частину інтерв'ю, і я вважаю, що таким чином спортсмени можуть доторкатись до різних ніш і підтримувати їх.
Роман Свічкар (справа) серед гостей церемонії УП 100
Роман Свічкар
– Топ-3 людини, з якими ти вже записав інтерв'ю та топ-3 – з ким хочеш це зробити?
Я записав інтерв'ю з Магучіх, мені дуже імпонує Ярослава, вона зробила феноменальний успіх у 2024 році – встановила світовий рекорд, стала Олімпійською чемпіонкою. З нею дуже приємно спілкуватись, і вона мене вразила тим як допомагає державі, військовим, тваринам. Там космічні суми. Я пишаюсь нею.
Я ціную кожне інтерв'ю. Інтерв'ю з Сергієм Жаданом теж було таким прикольним, тому що він з іншої ніші, він письменник, співак, у нього сильна репутація. Ми записали інтерв'ю, а після – поїхали разом у госпіталь до військових у Харкові. Це був комплексний підхід.
Третє інтерв'ю – з Ольгою Харлан. Вона була дуже позитивна, підігравала мені. Я пишаюсь її успіхами, вона найтитулованіші спортсменка України, вона з мого виду спорту, вона дуже щира та добра.
А ті, з ким мрію записати інтерв'ю – це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість.
Також хотів би дуже побачити та поспілкуватись із Артемом Півоваровим, бо останній рік я слухаю його пісні перед боями, і вони мене дуже заряджають.
Третя людина, я назву тут двох – це пілот Формули-4 Олександр Бондарев і сумоїст Данило Явгусишин. Це ті українці, які себе зараз проявляють на увесь світ.
Окремо хочу додати Лілію Подкопаєву, я записував з нею інтерв'ю. У неї неймовірна грація, постава, легендарна особистість. Коли вона приїжджає в Україну, розписує кожну хвилину. Ми разом їздили в дитячий будинок у Броварах. Вона неймовірна.
– Ти також проводиш майстеркласи з фехтування, як тобі рівень теперішньої молоді та чи була історія, яка тебе вразила?
– У нас багато спортсменів, вони всі молодчини. Я пам'ятаю як рік тому поїхав у місто Долина Івано-Франківської області на майстерклас, там була дівчинка. І ось нещодавно вона посіла друге місце на Всеукраїнському турнірі. Я написав їй вітання, їй було дуже приємно. Для неї це було дуже важливо. Мене це вразило.
А загалом, стараємось їздити по містах України, я тільки приїхав до Харкова, прийшов у фехтувальний клуб ми позаймались там, поспілкувались і діти кажуть, що дуже раді, коли я приїжджаю, але вони трохи засмучуються через те, що кажуть, що ми дуже слабкі порівняно з тобою. Але це ж нормально, якщо ти хочеш прогресувати, то треба багато працювати.
Роман Свічкар (справа)
Роман Свічкар
– Ти член Комісії атлетів Федерації фехтування України та Європейської федерації, які цілі ти ставиш собі будучи в цих організаціях?
– Президент Федерації фехтування України Михайло Ілляшев має робочі візити по Україні і мені як члену Комісії атлетів Федерації фехтування України та Європейської федерації дуже приємно це бачити. Він приділяє увагу регіонам, це велика підтримка. Бо я згадую, коли був дитиною, і до нас хтось приїжджав, то це велика подія, ти розумієш, що це увага.
Якщо говорити про Європейську федерацію, то коли я подавав свою кандидатуру, у мене був дуже важливий проєкт, який я хочу реалізувати. У нас на чемпіонаті Європи в командних змаганнях є бій за третє місце, тобто одна команда стає третьою, інша – четвертою. А ось на чемпіонаті Азії є бій за третє місце, і команда, яка стає третьою, отримує одні очки в залік, четверта – інші, але на нагородження виходять обидві команди, вони стають бронзовими медалістами. Якщо вони змогли це зробити за регламентом в Азії, то я дуже хочу і ми вже обговорюємо, аби зробити це в Європі, Америці та Африці. Це дасть змогу більше мотивувати спортсменів. А в українській федерації у нас три людини в комісії атлетів: я, Ольга Харлан і Андрій Погребняк. Ми як сполучна ланка між спортсменами та федерацією. У нас були спонсорські кошти, і ми придбали тренажер для шпаги на розвиток реакції.
– Можливо, уже щось вдалося зробити на цих посадах?
– Найкращий кейс, який я запропонував і мене підтримали всі члени федерації та комісії атлетів – фотосесія для обкладинок у світовому рейтингу. У нас були неякісні фото, як і в більшості країн. Я запропонував змінити ці фотографії, і на чемпіонаті України, де були всі, починаючи від кадетів до сеньйорів, мали можливість підійти та зробити на гарному білому тлі якісне фото.
Наша пресаташе відправила ці фото в міжнародну федерацію і вони замінили їх у себе.
Це унікально, адже зараз Україна має мабуть найбільш якісні фото.
– Я знаю, що ти любиш влаштовувати собі челенджі, аби ставати кращим, який челендж у тебе зараз?
– Шановні читачі, сьогодні починаю новий челендж, ви зі мною? Челендж 100 відтискань на день. Якось я побачив, як харківський бігун зробив цей челендж і теж вирішив спробувати. Буду намагатись місяць робити по 100 відтискань на день, можливо, будуть пропуски у змагальні дні. Ще думаю прописати собі декілька моментів – хочу почати записувати свої витрати та надходження за місяць. Надходження записувати для мотивації, що буде хотітись заробляти більше, а витрати – для контролю, аби побачити картину – що і як.
Також хочу більше дотримуватись режиму, більше відпочивати. У червні чемпіонат Європи, тож хочу відновитись і більш професійно до нього підійти.
– Я знаю, що ти також відмовлявся на 2 місяці від м'яса, розкажи про цей досвід?
– Я не їв м'яса 84 дні. У мене не було дедлайну, скільки саме я не маю його їсти. Це був експеримент, щоб краще пізнати себе та тренувати свою силу волі.
Я дуже захоплююсь вегетаріанцями, які не вживають м'яса, але я люблю м'ясо (посміхається. – ред.).
Також у мене були челенджі не вживати алкоголь, кожен день фізичні навантаження, контрастні душі і читання книг.
– Ти колекціонуєш значки. Наскільки велику колекцію вдалося наразі зібрати та чи є рідкісні екземпляри?
– Зараз у мене є 94 країни, треба дотиснути мінімум 100. Це крута фішка.
Мене цікавлять саме рідкісні значки тих країн, про які мало хто знає. У мене є з Бермудських островів, є з Палау, американське Самоа. Вони дуже красиві. Є солідний значок азербайджанський, він як золота прикраса. Дуже помпезні значки роблять арабські країни. Це момент комунікації. Я поспілкувався, наприклад, з хлопцем з Науру, там проживає 11 800 людей. Він виступав на Олімпіаді в Токіо. На жаль, значка у нього не було, я не встиг в нього його взяти, але ми поспілкувались і це було дуже цікаво.
Сподіваюсь, якщо поїду на Олімпійські Ігри-2028, то не буду мінятись значками там. Це відволікає, я дивлюсь на всіх. На Олімпіаді хочу закритись на цей раз від усього. Я почав це робити на Юнацьких Олімпійських іграх в 2010 році, і це змінювало мою ментальність. Це доказ того, що немає перешкод, що ти можеш спілкуватись із різними національностями, різними культурами. Така комунікація може призвести, починаючи від значка, до візиту в ці країни.
– Наступного року розпочнеться боротьба за потрапляння на Олімпійські ігри, ти вже маєш досвід виступу там, тож наскільки ти змінився, якщо порівняти тебе з Олімпіадою в Парижі?
– Зараз у мене більше життєвого досвіду, більша стресостійкість. Життя нас випробовує, тож ми стаємо сильнішими. Але я розумію, аби досягти олімпійського успіху, треба ще стільки всього зробити. Я бачу, що те, що я роблю, зараз працює. Це комплексна робота нашої команди, яка працює. Але треба шукати й нові шляхи, які будуть працювати. Я, як спортивний матеріал, став більш підготовленим, але ще треба багато всього зробити. Олімпійські ігри – це унікальні змагання, де йде такий психологічний тиск, що твій стан може змінитися за секунду. До цього треба бути готовим. Плюс, треба бути і технічно готовим.
Я радію, що в мене більш-менш все добре зі здоров'ям. Тому, працюємо далі, я дякую Міністерству молоді та спорту, нашій державі, федерації за гарне фінансування. У нас дійсно зараз є можливість їздити на збори, на змагання.
Скоро лечу в Колумбію на Гран-прі. Це дуже дорогий турнір, втім мене туди відряджують, аби я підтримав свій світовий рейтинг та показав кращий результат для нашої країни. Звісно, завжди хочеться отримувати більше екіпірування та клинків. Але я відчуваю допомогу.
Роман Свічкар – чемпіон етапу Кубку світу в Астані, березень 2026 року
Роман Свічкар
– Скільки клинків потрібно тобі на рік?
– Понад 10. Можна зламати клинок за тиждень, а можна й за декілька місяців. Він може зламатись навпіл, а може деформуватись, тоді ти його назад вирівняв, але ти не будеш його використовувати на світових турнірах. Є багато нюансів, але це точно понад 10 на рік.
Я амбасадор фехтувального бренду, тож маю певну підтримку від них, також є підтримка федерації та міністерства. Мені дуже допомагає моє місто Харків. Моя тренерка знаходить можливості цієї підтримки. Але, звісно, що в комплексі хочеться, аби всі отримували більше.
– У 2026-му на тебе чекають чемпіонати Європи та світу, які завдання ставиш сам собі, та на якому місці у світовому рейтингу розраховуєш бути наприкінці сезону?
– Найголовніший турнір сезону буде в липні – чемпіонат світу у Гонконзі (з 21 по 30 липня 2026 року. - ред.), чемпіонат Європи буде в червні (з 16 по 21 червня. – ред.). Головна мета – показати максимум.
У мене є мрія та ціль бути у топ-3 світового рейтингу, внутрішньо я відчуваю, що це можливо. Мені треба підтвердити залікові очки за перше місце чемпіонату Європи. Побачимо. Але дуже хочеться зайти в топ-3.
Крім спортивної кар'єри Роман яскраво розвиває свої соціальні мережі, бере інтерв'ю в українських спортсменів, дає майстер-класи та навіть попрацював на Зимових Олімпійських іграх у Мілані-Кортіні-2026.
В ексклюзивному інтерв'ю Свічкар розказав про роботу з психологами, підготовку до Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі 2028 року та свої проєкти поза спортом.
Також ми не забули запитати, ким себе вважає фехтувальник поза доріжкою – блогером чи інфлюенсером.
– Ти повернувся з Відкритого чемпіонату Франції, чи задоволений тим, як провів ці змагання?
– Я з моєю командою "Родес Аверон" став 9-м, всього було 16 команд. Це перший вищий дивізіон. Проміжний турнір. Система така: два турніри і в червні фінал. Звісно, хотілось медаль, бо колись ми вже брали медаль на такому турнірі. Утім, ми залишились в першому вищому дивізіоні, і це добре. Мене вже покликали і на наступний раз, сказали, що хочуть, аби я виступав з ними. За емоціями це дуже класна штука, гарний досвід змагань з командою Франції, вони другі у світовому рейтингу і це топ рівень.
– У Франції тобі вдалося відвідати олімпійську базу. Чим вона відрізняється від нашої Конча-Заспи?
– Я тренувався там з усією елітою Франції. Для мене було корисно побачити їхні умови тренувань, поспарингувати з ними, це – дуже круто. Щодо нашої Конча-Заспи, то я б хотів подякувати Андрію Тітусовичу (Крилюк. – ред.), директору нашої олімпійської бази. Він, дійсно, розвиває нашу олімпійську базу, і ми це відчуваємо. Він завжди готовий до діалогу, прислухається до всіх, тож я думаю, що в перспективі ми побачимо багато змін та покращень.
Я вже показав йому деякі кейси з Франції, що ми можемо змінити в себе. У них є фехтувальний зал для кожного виду зброї, тобто, наприклад, шпага-жінки та шпага-чоловіки – це один великий зал, поділений навпіл. Поряд зал для рапіри та зал для шаблі. На жаль, в нас поки немає такої можливості, втім, я знаю, що фехтувальний зал планується на Конча-Заспі. Це головна відмінність. Звісно, ми маємо металеві доріжки, але їх іноді доводиться переміщати з залу в зал. Також, що мені ще сподобалось там – це те, що в них є джакузі та сауна, туди можна потрапити кожен день після тренування. Є кімната для сну.
– Можливо, тобі там чогось не вистачило?
– У Конча-Заспі є соляна кімната, цегла привезена з Солотвино, і у мене іноді проблеми з носом, тож я стабільно туди ходжу, набираюсь імунітету, можу там поспати, переключитись. У нас також є велосипеди, які ми можемо безкоштовно взяти і покататись. Минулого року я брав велосипед, в мене є гамак, я їхав у ліс між тренуваннями і спав. Мені це було дуже потрібно: побути в тиші. Це все про турботу про спортсменів, бо ми живемо на базі дуже багато. Ще у них не було пральні в самому залі, тобто ти мав окремо йти в пральню.
– Сезон 2026 року вже приніс тобі золото Кубка світу, ти йдеш на 7-му місці у світовому рейтингу. Можеш назвати цей сезон найбільш успішним в своїй кар'єрі?
– Дивлячись, по яких критеріях судити. Тому що можна видати сезон як Микита Кошман у 2025 році. Він тоді вперше по сеньйорах потрапив у 16-ку кращих, і одразу третє місце на чемпіонаті світу. І по факту, краще так, бо в нього є медаль на найголовніших стартах.
А у мене... я радію, що ми з командою починаємо збирати різні нагороди і це дуже тішить. Загалом, це найстабільніший рік у моїй кар'єрі. Я з січня двічі був у чвертьфіналі, один раз став першим на Кубку світу. Тобто з п'яти турнірів три рази був гарний результат. Я сьомий у рейтингу, і це показує, що я стабільний протягом сезону.
Щойно Роман Свічкар переміг італійця Маттео Галассі та вийшов у півфінал КС в Астані
НФФУ
– Завдяки чому вдалось досягти цієї стабільності?
– Це комплексна робота. У нас всі тренери працюють зараз разом, у нас багато міжнародних зборів, я отримую багато індивідуальних уроків від тренерів: Ігоря Рейзліна, Богдана Нікішина, Наталії Кондрат, Максима Хвороста, у Харкові – Ірина Іванівна Одокієнко мені допомагає. Це перша складова, а друга – ментальна. Я багато над цим працював, шукав модель, як себе поводити на змаганнях, змінював своє психологічне налаштування перед турніром.
Перед Казахстаном (етап КС в Астані. – ред.) я робив практику і дозволив собі прибрати стелю, тому що її не існує. Усі спортсмени хочуть виграти, але іноді вони мріють про якийсь результат, а я зруйнував це і вирішив, що все можливо. Тобто піку не існує, ти можеш все, і можеш досягти всього. Фехтування – це психологічний вид спорту, єдиноборство, коли ти працюєш не тільки проти суперника, а й проти власної психіки.
– У який момент ти прийшов до психологічних практик, чому обрав цей шлях?
– Хочете, аби я розповів усі секрети (сміється). У мене були різні шляхи трансформації моєї особистості, дуже багато людей трапляється на моєму шляху, які є моїми менторами, друзями, радниками. Від кожного я намагаюсь отримати корисну пораду, заряджатись. У мене був період, коли я ходив пірнати в холодне джерело. Це мені дало змогу набрати внутрішньої сили, стійкості та прокачати свій стержень. Потім я, думаю ви чули, як Влада Харькова розповідала, що вона багато працює над медитаціями. Також є олімпійський чемпіон із Угорщини Тібор Андрасфі, я спілкувався з ним, він завжди дуже сконцентрований та спокійний. Він розповів, що робить практики і працює з психологом.
Я дуже імпульсивний, люблю спілкуватись, це трохи розфокусовує від головного, бо хочеться досягти чогось більшого та проявити себе. Проте на змаганнях я все це ховаю, змінююсь в обличчі і намагаюсь себе вводити в професійний стан спортсмена. Це один із моментів, який мені допомагає.
До того ж я іноді роблю вправи для дихання. Хочу порекомендувати всім спортсменам-початківцям постійно вкладати енергію в свою справу та любити те, чим займаєтесь.
– Паралельно ти розвиваєшся як інфлюенсер, береш інтерв'ю в інших спортсменів. Це більше як хобі?
– У нас є рубрика з Олімпійським комітетом – інтерв'ю зі спортсменами. Я хочу спілкуватись із найкращими спортсменами, я пишаюсь ними, надихаюсь ними, і хочу іноді щось переймати від них. Тому я багатьом кажу, що ви повинні ставити питання, проявляти ініціативу. Вважаю, треба бути дотичним до цього.
Роман Свічкар (справа) з Віталієм Мензином на Олімпійських іграх 2026 року
Роман Свічкар
– Ти позиціонуєш себе як блогера чи все ж як інфлюенсера?
– Я дуже вдячний всій своїй команді та всім, хто мені допомагає та підказує. Звісно, я розумію, що в мене ще дуже багато роботи попереду: у мене погана англійська, неправильна дикція, якість – не завжди ок. Завжди треба й можна краще.
Вважаю себе саме інфлюенсером. Хтось жартує, що я блогер, але ні, я більше хочу себе позиціонувати себе як особистість, це мій особистий бренд. Я інфлюенсер, я амбасадор деяких брендів, я шукаю та веду перемовини з брендами, які мені імпонують, побачимо в перспективі, що з цього вийде.
Насправді, я ж не один такий, у нас в Україні дуже багато спортсменів із сильною позицією, вони багато допомагають нашій країні. Взагалі, я дуже кайфую від того, що роблю і в мене з'явилось багато нових комунікацій з цікавими та успішними людьми. Я вважаю, що ми маємо бути не тільки спортсменами, а й покращувати свою репутаційну позицію. Успішні люди мають звитяги на всіх фронтах. Я не знаю, як вони це все витримують, але я прагну хоча б трохи наблизитись до них та їхнього ритму життя.
– Розкажи детальніше про кожен зі своїх проєктів?
– Інтерв'ю зі спортсменами та благодійні проєкти. Зараз ми записували інтерв'ю з Олександром Гливинським і підтримали сортувальну станцію "Україна – без сміття". Дякую їм, вони роблять нашу країну чистішою, багато людей сортують та приносять їм сміття.
Ми записали там частину інтерв'ю, і я вважаю, що таким чином спортсмени можуть доторкатись до різних ніш і підтримувати їх.
Роман Свічкар (справа) серед гостей церемонії УП 100
Роман Свічкар
– Топ-3 людини, з якими ти вже записав інтерв'ю та топ-3 – з ким хочеш це зробити?
Я записав інтерв'ю з Магучіх, мені дуже імпонує Ярослава, вона зробила феноменальний успіх у 2024 році – встановила світовий рекорд, стала Олімпійською чемпіонкою. З нею дуже приємно спілкуватись, і вона мене вразила тим як допомагає державі, військовим, тваринам. Там космічні суми. Я пишаюсь нею.
Я ціную кожне інтерв'ю. Інтерв'ю з Сергієм Жаданом теж було таким прикольним, тому що він з іншої ніші, він письменник, співак, у нього сильна репутація. Ми записали інтерв'ю, а після – поїхали разом у госпіталь до військових у Харкові. Це був комплексний підхід.
Третє інтерв'ю – з Ольгою Харлан. Вона була дуже позитивна, підігравала мені. Я пишаюсь її успіхами, вона найтитулованіші спортсменка України, вона з мого виду спорту, вона дуже щира та добра.
А ті, з ким мрію записати інтерв'ю – це Еліна Світоліна стовідсотково. Я був на її майстеркласах у Житомирі, але не встиг із нею там поспілкуватись. Ми разом були на Юнацьких Олімпійських іграх у 2010 році в Сінгапурі. Вона представляла Харків. Еліна мене дуже вражає як особистість.
Також хотів би дуже побачити та поспілкуватись із Артемом Півоваровим, бо останній рік я слухаю його пісні перед боями, і вони мене дуже заряджають.
Третя людина, я назву тут двох – це пілот Формули-4 Олександр Бондарев і сумоїст Данило Явгусишин. Це ті українці, які себе зараз проявляють на увесь світ.
Окремо хочу додати Лілію Подкопаєву, я записував з нею інтерв'ю. У неї неймовірна грація, постава, легендарна особистість. Коли вона приїжджає в Україну, розписує кожну хвилину. Ми разом їздили в дитячий будинок у Броварах. Вона неймовірна.
– Ти також проводиш майстеркласи з фехтування, як тобі рівень теперішньої молоді та чи була історія, яка тебе вразила?
– У нас багато спортсменів, вони всі молодчини. Я пам'ятаю як рік тому поїхав у місто Долина Івано-Франківської області на майстерклас, там була дівчинка. І ось нещодавно вона посіла друге місце на Всеукраїнському турнірі. Я написав їй вітання, їй було дуже приємно. Для неї це було дуже важливо. Мене це вразило.
А загалом, стараємось їздити по містах України, я тільки приїхав до Харкова, прийшов у фехтувальний клуб ми позаймались там, поспілкувались і діти кажуть, що дуже раді, коли я приїжджаю, але вони трохи засмучуються через те, що кажуть, що ми дуже слабкі порівняно з тобою. Але це ж нормально, якщо ти хочеш прогресувати, то треба багато працювати.
Роман Свічкар (справа)
Роман Свічкар
– Ти член Комісії атлетів Федерації фехтування України та Європейської федерації, які цілі ти ставиш собі будучи в цих організаціях?
– Президент Федерації фехтування України Михайло Ілляшев має робочі візити по Україні і мені як члену Комісії атлетів Федерації фехтування України та Європейської федерації дуже приємно це бачити. Він приділяє увагу регіонам, це велика підтримка. Бо я згадую, коли був дитиною, і до нас хтось приїжджав, то це велика подія, ти розумієш, що це увага.
Якщо говорити про Європейську федерацію, то коли я подавав свою кандидатуру, у мене був дуже важливий проєкт, який я хочу реалізувати. У нас на чемпіонаті Європи в командних змаганнях є бій за третє місце, тобто одна команда стає третьою, інша – четвертою. А ось на чемпіонаті Азії є бій за третє місце, і команда, яка стає третьою, отримує одні очки в залік, четверта – інші, але на нагородження виходять обидві команди, вони стають бронзовими медалістами. Якщо вони змогли це зробити за регламентом в Азії, то я дуже хочу і ми вже обговорюємо, аби зробити це в Європі, Америці та Африці. Це дасть змогу більше мотивувати спортсменів. А в українській федерації у нас три людини в комісії атлетів: я, Ольга Харлан і Андрій Погребняк. Ми як сполучна ланка між спортсменами та федерацією. У нас були спонсорські кошти, і ми придбали тренажер для шпаги на розвиток реакції.
– Можливо, уже щось вдалося зробити на цих посадах?
– Найкращий кейс, який я запропонував і мене підтримали всі члени федерації та комісії атлетів – фотосесія для обкладинок у світовому рейтингу. У нас були неякісні фото, як і в більшості країн. Я запропонував змінити ці фотографії, і на чемпіонаті України, де були всі, починаючи від кадетів до сеньйорів, мали можливість підійти та зробити на гарному білому тлі якісне фото.
Наша пресаташе відправила ці фото в міжнародну федерацію і вони замінили їх у себе.
Це унікально, адже зараз Україна має мабуть найбільш якісні фото.
– Я знаю, що ти любиш влаштовувати собі челенджі, аби ставати кращим, який челендж у тебе зараз?
– Шановні читачі, сьогодні починаю новий челендж, ви зі мною? Челендж 100 відтискань на день. Якось я побачив, як харківський бігун зробив цей челендж і теж вирішив спробувати. Буду намагатись місяць робити по 100 відтискань на день, можливо, будуть пропуски у змагальні дні. Ще думаю прописати собі декілька моментів – хочу почати записувати свої витрати та надходження за місяць. Надходження записувати для мотивації, що буде хотітись заробляти більше, а витрати – для контролю, аби побачити картину – що і як.
Також хочу більше дотримуватись режиму, більше відпочивати. У червні чемпіонат Європи, тож хочу відновитись і більш професійно до нього підійти.
– Я знаю, що ти також відмовлявся на 2 місяці від м'яса, розкажи про цей досвід?
– Я не їв м'яса 84 дні. У мене не було дедлайну, скільки саме я не маю його їсти. Це був експеримент, щоб краще пізнати себе та тренувати свою силу волі.
Я дуже захоплююсь вегетаріанцями, які не вживають м'яса, але я люблю м'ясо (посміхається. – ред.).
Також у мене були челенджі не вживати алкоголь, кожен день фізичні навантаження, контрастні душі і читання книг.
– Ти колекціонуєш значки. Наскільки велику колекцію вдалося наразі зібрати та чи є рідкісні екземпляри?
– Зараз у мене є 94 країни, треба дотиснути мінімум 100. Це крута фішка.
Мене цікавлять саме рідкісні значки тих країн, про які мало хто знає. У мене є з Бермудських островів, є з Палау, американське Самоа. Вони дуже красиві. Є солідний значок азербайджанський, він як золота прикраса. Дуже помпезні значки роблять арабські країни. Це момент комунікації. Я поспілкувався, наприклад, з хлопцем з Науру, там проживає 11 800 людей. Він виступав на Олімпіаді в Токіо. На жаль, значка у нього не було, я не встиг в нього його взяти, але ми поспілкувались і це було дуже цікаво.
Сподіваюсь, якщо поїду на Олімпійські Ігри-2028, то не буду мінятись значками там. Це відволікає, я дивлюсь на всіх. На Олімпіаді хочу закритись на цей раз від усього. Я почав це робити на Юнацьких Олімпійських іграх в 2010 році, і це змінювало мою ментальність. Це доказ того, що немає перешкод, що ти можеш спілкуватись із різними національностями, різними культурами. Така комунікація може призвести, починаючи від значка, до візиту в ці країни.
– Наступного року розпочнеться боротьба за потрапляння на Олімпійські ігри, ти вже маєш досвід виступу там, тож наскільки ти змінився, якщо порівняти тебе з Олімпіадою в Парижі?
– Зараз у мене більше життєвого досвіду, більша стресостійкість. Життя нас випробовує, тож ми стаємо сильнішими. Але я розумію, аби досягти олімпійського успіху, треба ще стільки всього зробити. Я бачу, що те, що я роблю, зараз працює. Це комплексна робота нашої команди, яка працює. Але треба шукати й нові шляхи, які будуть працювати. Я, як спортивний матеріал, став більш підготовленим, але ще треба багато всього зробити. Олімпійські ігри – це унікальні змагання, де йде такий психологічний тиск, що твій стан може змінитися за секунду. До цього треба бути готовим. Плюс, треба бути і технічно готовим.
Я радію, що в мене більш-менш все добре зі здоров'ям. Тому, працюємо далі, я дякую Міністерству молоді та спорту, нашій державі, федерації за гарне фінансування. У нас дійсно зараз є можливість їздити на збори, на змагання.
Скоро лечу в Колумбію на Гран-прі. Це дуже дорогий турнір, втім мене туди відряджують, аби я підтримав свій світовий рейтинг та показав кращий результат для нашої країни. Звісно, завжди хочеться отримувати більше екіпірування та клинків. Але я відчуваю допомогу.
Роман Свічкар – чемпіон етапу Кубку світу в Астані, березень 2026 року
Роман Свічкар
– Скільки клинків потрібно тобі на рік?
– Понад 10. Можна зламати клинок за тиждень, а можна й за декілька місяців. Він може зламатись навпіл, а може деформуватись, тоді ти його назад вирівняв, але ти не будеш його використовувати на світових турнірах. Є багато нюансів, але це точно понад 10 на рік.
Я амбасадор фехтувального бренду, тож маю певну підтримку від них, також є підтримка федерації та міністерства. Мені дуже допомагає моє місто Харків. Моя тренерка знаходить можливості цієї підтримки. Але, звісно, що в комплексі хочеться, аби всі отримували більше.
– У 2026-му на тебе чекають чемпіонати Європи та світу, які завдання ставиш сам собі, та на якому місці у світовому рейтингу розраховуєш бути наприкінці сезону?
– Найголовніший турнір сезону буде в липні – чемпіонат світу у Гонконзі (з 21 по 30 липня 2026 року. - ред.), чемпіонат Європи буде в червні (з 16 по 21 червня. – ред.). Головна мета – показати максимум.
У мене є мрія та ціль бути у топ-3 світового рейтингу, внутрішньо я відчуваю, що це можливо. Мені треба підтвердити залікові очки за перше місце чемпіонату Європи. Побачимо. Але дуже хочеться зайти в топ-3.
Go to champion.com.uaУкраїнські шаблістки поступилися Франції у чвертьфіналі молодіжного чемпіонату Європи
Go to champion.com.ua
Українська жіноча збірна з фехтування на шаблях зазнала поразки у чвертьфінальному протистоянні чемпіонату Європи серед спортсменів віком до 23 років, поступившись лідеру посіву – команді Франції.
Про це повідомили у Федерації фехтування України.
Поєдинок відбувся в італійському місті Кальярі. Олександра Бондар, Софія Головкіна, Вікторія Коротченко та Валерія Моренець-Кубанська не змогли подолати опір фавориток турніру, завершивши зустріч із рахунком 35:45.
Українська команда не припиняє участь у змаганнях. Колектив змагатиметься у кваліфікаційному раунді за розподіл 5-8 підсумкових місць європейського рейтингу.
Зазначимо, що в 1/8 фіналу українки перемогли іспанок із розгромним рахунком 45:25.
Нагадаємо, що українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи.
Про це повідомили у Федерації фехтування України.
Поєдинок відбувся в італійському місті Кальярі. Олександра Бондар, Софія Головкіна, Вікторія Коротченко та Валерія Моренець-Кубанська не змогли подолати опір фавориток турніру, завершивши зустріч із рахунком 35:45.
Українська команда не припиняє участь у змаганнях. Колектив змагатиметься у кваліфікаційному раунді за розподіл 5-8 підсумкових місць європейського рейтингу.
Зазначимо, що в 1/8 фіналу українки перемогли іспанок із розгромним рахунком 45:25.
Нагадаємо, що українські фехтувальниці виграли дві бронзи чемпіонату Європи.
Go to champion.com.uaКонрад принесла першу медаль для України на ЧЄ-2026 серед молоді
Go to champion.com.ua
Українська шпажистка Емілі Конрад виграла бронзову медаль на чемпіонаті Європи з фехтування серед молоді, що сьогодні, 25 квітня, стартував в італійському Кальярі.
У сутичці за третє місце 18-річна Емілі поступилася чемпіонці Європи (2024) та срібній призерці молодіжного Євро-2025 Гайї Кафоріот з Італії – 11:12.
Для Конрад це вже третя в кар'єрі нагорода молодіжного Євро після золота – особистого (2023) та командного (2024). І таким чином вона виходить на одноосібне перше місце у списку найтитулованіших українських фехтувальників в історії ЧЄ U-23.
Напередодні відома українська шаблістка Аліна Комащук стала бронзовою призеркою етапу Кубку світу з фехтування в Афінах (Греція).
У сутичці за третє місце 18-річна Емілі поступилася чемпіонці Європи (2024) та срібній призерці молодіжного Євро-2025 Гайї Кафоріот з Італії – 11:12.
Для Конрад це вже третя в кар'єрі нагорода молодіжного Євро після золота – особистого (2023) та командного (2024). І таким чином вона виходить на одноосібне перше місце у списку найтитулованіших українських фехтувальників в історії ЧЄ U-23.
Напередодні відома українська шаблістка Аліна Комащук стала бронзовою призеркою етапу Кубку світу з фехтування в Афінах (Греція).
Go to champion.com.uaКомащук виграла "бронзу" на етапі Кубку світу в Афінах
Go to champion.com.ua
Відома українська шаблістка Аліна Комащук стала бронзовою призеркою етапу Кубку світу з фехтування в Афінах (Греція).
У півфіналі вона поступилася "нейтральній" Яні Єгорян – 13:15.
Комащук програвала 9:14, але завдавши чотирьох ударів поспіль, скоротила відставання до мінімуму (13:14), проте перевернути бій все ж не вдалося (13:15).
У чвертьфіналі вона перемогла другий номер світового рейтингу FІЕ, француженку Сару Нутчу, з рахунком 15:13, взявши у неї реванш за поразку в фіналі чемпіонату Європи 2025 року.
На попередніх стадіях Комащук обіграла Матільду Муру (Франція) та Люсію Мартін-Португес (Іспанія).
Нагадаємо, в жовтні минулого року Комащук стала переможцем Кубку України-2025 у шаблі.
У півфіналі вона поступилася "нейтральній" Яні Єгорян – 13:15.
Комащук програвала 9:14, але завдавши чотирьох ударів поспіль, скоротила відставання до мінімуму (13:14), проте перевернути бій все ж не вдалося (13:15).
У чвертьфіналі вона перемогла другий номер світового рейтингу FІЕ, француженку Сару Нутчу, з рахунком 15:13, взявши у неї реванш за поразку в фіналі чемпіонату Європи 2025 року.
На попередніх стадіях Комащук обіграла Матільду Муру (Франція) та Люсію Мартін-Португес (Іспанія).
Нагадаємо, в жовтні минулого року Комащук стала переможцем Кубку України-2025 у шаблі.
Go to champion.com.ua
Камбек легенди: Харлан показала жорсткі тренування перед поверненням на доріжку
Go to champion.com.ua
Go to champion.com.ua
Макієнко здобув першу медаль для України на чемпіонаті світу серед військовослужбовців
Go to champion.com.ua
Go to champion.com.ua25 років у фехтуванні: Харлан душевним постом у соцмережах відзначила особливу для себе дату
Go to champion.com.ua
Go to champion.com.uaВипередили "нейтральних": українські парафехтувальники – треті на чемпіонаті світу
Go to champion.com.ua
Go to champion.com.ua
About news channel
Новини спорту 🏆 онлайн України та світу, новини футболу, боксу, тенісу, ексклюзиви, анонси, відео огляди, онлайн-трансляції, інтерв'ю, Ліга чемпіонів, чемпіонат світу-2022, чемпіонат Європи, Олімпійські ігри 2022, УПЛ - читай українською
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site champion.com.ua.