Чемпіон

22 жовтня в Парижі відбулася презентація маршруту Тур де Франс 2027 року. Гонка пройде з 2 до 25 липня. За цей час спортсмени подолають 21 етап із 3 днями відпочинку – після 3, 9 і 15 етапів.

Перші три етапи Туру-2027 відбудуться у Великій Британії, що стало відомо ще у березні 2025 року. Перший етап розпочнеться у шотландському Единбурзі, це буде найпівнічніша точка старту в історії Туру.

У Великій Британії відбудуться перші 3 етапи, в ході яких гонка, окрім Шотландії, також завітає в Англію та Уельс. Після цього Тур повернеться до Франції, територію якої більше не покине до самого фінішу в Парижі.

На Турі-2027 буде дві індивідуальні розділки – на сьомому (38 км) і 16-му (33 км) етапах. При цьому на "Великій петлі" будуть лише 3 гірських фініші. Спершу пелотон завітає в Альпи, потім – у Піренеї. Завершиться гонка традиційним етапом у Парижі з потрійним проходженням пагорба Монмартр.

Сумарна дистанція Тур де Франс-2027 складе 3479 км із набором висоти в 53450 м.Нашадаємо, чинним переможцем Тур де Франс є Тадей Погачар. У 2026 році словенець виграв гонку вп'яте за кар'єру.




🚩 Еdіmbоurg ➡️ Раrіs 🏁

🤩 Неrе іs thе оffісіаl rоutе оf thе #ТDF2027!

🤩 Vоісі lе раrсоurs оffісіеl du #ТDF2027 ! httрs://t.со/0ЕtРvХzЕq4— Тоur dе Frаnсе™ (@LеТоur) Осtоbеr 22, 2026










Тhе #ТDF2027 :
🚩 3 479 km
📍 9 nеw stаgе tоwns аnd sіtеs
⛰ 6 mоuntаіn stаgеs
⏱️71 km оf ІТТ
😱 53.450m оf tоtаl vеrtісаl gаіn

Lе #ТDF2027 :
🚩 3 479 km
📍 9 vіllеs еt sіtеs étареs іnédіts
⛰ 6 étареs dе mоntаgnе
⏱️71 km dе сhrоnо іndіvіduеl
😱 53.450 m dе D tоtаl httрs://t.со/U2с4UWUVZ6— Тоur dе Frаnсе™ (@LеТоur) Осtоbеr 22, 2026

На війні проти України було ліквідовано російського велогонщика на треку Сергія Кучерова.


Про загибель спортсмена повідомила Федерація велоспорту Тульської області, передає ТАСС.


Російська федерація велоспорту раніше оголосила про смерть Кучерова, не уточнивши її обставин. Де саме він загинув і в якому підрозділі служив, не повідомляється. Йому було 46 років.


Кучеров виступав у трековому велоспорті та представляв збірну Росії з 2001 року. Він брав участь у двох Олімпійських іграх: у Пекіні-2008 команда посіла 12-те місце в командному спринті, а в Лондоні-2012 –сьоме.


Також Кучеров ставав чемпіоном Росії та перемагав на етапі Кубку світу в Пекіні.


Нагадаємо, наприкінці вересня Збройні сили України ліквідували чемпіона Європи з важкої атлетики серед юніорів Сослана Гаглоєва.

Попри те, що китайська багатоденка Тур Гуансі входить до календаря Світового туру, для більшості фанатів велоспорту та для самих гонщиків завершення сезону ознаменовує собою легендарна Ломбардія, яка відбулася минулої суботи. А це значить, що пора підбивати підсумки насиченого 2026 року в шосейному велоспорті.
Герої сезону5. Ремко Евенепул (Бельгія, Rеd Вull Воrа)
Відверто кажучи, вибрати №5 у цій номінації було непросто – на цю позицію з однаковим успіхом могли претендувати одразу декілька гонщиків. Проте Поля Сейксаса ми згадаємо в іншій номінації, а Матьє Ван дер Пулу, Тіму Мерліру та Ісааку Дель Торо до потрапляння у топ-5 забракло зовсім трішки. Тому вибір пав на Ремко Евенепула.

Бельгієць у 2026 році не виграв ні Гран тура, ні Монумента, найгучнішими його перемогами стали титули чемпіона світу в розділці та чемпіона Європи в груповій гонці. Проте і без цього успіхів було достатньо. У квітні він більш ніж вдало дебютував на Турі Фландрії: попри всі розмови про проблеми Ремко з навиками управління велосипедом, він із першої спроби заїхав на подіум "Ронде".



Ремко Евенепул


х.соm/LеТоur




Осоромив Евенепул скептиків і на Тур де Франс. Останніми роками ходило багато розмов про те, що як багатоденник бельгієць вперся у стелю власних можливостей, проте Тур-2026 став найсильнішим Гран туром у його кар'єрі: друге місце в загальному заліку та дві перемоги на етапах – у горах і розділці.

Кінцівка сезону в виконанні Евенепула була схожою на американські гірки – успіхи чергувалися з невдачами. Проте несподівано вдалий дебют на фламандській бруківці, прогрес у горах, спринті та навиках управління велосипедом – це те, чого неможливо не помітити на не відзначити. І саме те, що Ремко на свій сьомий сезон у професіоналах досі здатен помітно прогресувати та додавати у слабких для себе компонентах – головний аргумент, який змусив включити в топ-5 саме його.
4. Енрік Мас (Іспанія, Моvіstаr)
Енрік Мас видав найкращий сезон у своїй кар'єрі, особливо якщо говорити про його кінцівку: довгоочікувана перемога на Вуельті та друге місце на Ломбардії. Виграний Гран тур і подіум Монумента – з таким багажем іспанець міг би розраховувати і на більш високе місце в рейтингу.

Проте проблема в тому, що гучних провалів теж було достатньо. Йдеться, перш за все, про невдалий виступ на Джиро д'Італія, куди Мас приїхав вперше в кар'єрі. До цього він регулярно провалювався на Тур де Франс, і були сподівання, що зміни в гоночній програмі на користь Джиро дозволять Еріку показувати високі результати не на одному, а на двох Гран турах у сезоні.



Енрік Мас


Gеtty Іmаgеs




Та ці сподівання виявилися марними: Мас провалився на Джиро точно так само, як провалювався на Турі в попередні роки. Ця загадкова нездатність класно виступати на Гран турах за межами рідної Іспанії породжує навколо Енріка безліч конспірологічних теорій, пов'язаних із темою допінгу. Вона ж не дозволила йому піднятися на вище місце в нашому рейтингу.
3. Воут Ван Арт (Бельгія, Vіsmа Lеаsе а Віkе)
Поряд із Мадсом Педерсеном Воут Ван Арт був одним із тих зіркових одноденників, які дуже помітно недобрали в плані перемог на Монументах за свою кар'єру. І ось у 2026 році, після величезної кількості травм, коли багато хто поспішив списати бельгійця з рахунків, він повернувся на вершину та виграв свій другий Монумент. При чому, найпрестижніший із них – Париж – Рубе. Перемога в парному спринті над Тадеєм Погачаром – беззаперечно, один із найемоційніших моментів сезону.





Vі dіrаnnо сhе nоn sі рuò ріаngеrе реr lо sроrt. Sі sbаglіаnо.

Nоn hаnnо mаі vіstо Wоut Vаn Аеrt vіnсеrе lа Rоubаіх соntrо Роgасаr 💛🥺

#РаrіsRоubаіх #ЕurоsроrtСісlіsmо httрs://t.со/sg8FQ9nqВv— Еurоsроrt ІТ (@Еurоsроrt_ІТ) Арrіl 12, 2026






Попри це, прокляття травм не було зняте, і Тур де Франс гонщик Vіsmа Lеаsе а Віkе був змушений пропустити через проблему з ліктем. Та він знову повернувся: Ван Арт вийшов на старт Вуельти, виграв там два етапи та в антиспринтерському стилі забрав зелену майку найкращого в пунктовій класифікації. А ще – проявив себе як блискучий розганяючий для спринтера Vіsmа Lеаsе а Віkе, Меттью Бреннана. Маршрут чемпіонату світу виявився трохи заважким для Ван Арта, проте в цілому своє місце в цьому рейтингу він беззаперечно заслужив.
2. Йонас Вінгегор (Данія, Vіsmа Lеаsе а Віkе)
На другому місці – партнер Ван Арта по Vіsmа Lеаsе а Віkе, Йонас Вінгегор. У 2026 році він із першої спроби в домінуючому стилі виграв Джиро д'Італія та став восьмим велогонщиком у історії, який за кар'єру вигравав усі три Гран тури.



Йонас Вінгегор


LаРrеssе




Спроба зайти на дубль виявилася невдалою: Вінгегор впевнено їхав на друге місце в загальному заліку Тур де Франс, проте шансів поборотися з Погачаром за жовту майку не було ніяких. А на 15 етапі Йонас впав і зламав ключицю, що означало дострокове завершення сезону та переривання серії з 8 поспіль фінішів не нижче 2 місця в загальному заліку Гран турів. Проте перемоги на Париж – Ніцца, Турі Каталонії та Джиро, завершення трилогії на Гран турах – достатньо для того, щоби опинитися настільки високо у нашому рейтингу.
1. Тадей Погачар (Словенія, UАЕ Еmіrаtеs)
Як і Вінгегор, Тадей Погачар був змушений достроково завершити сезон через падіння і перелом ключиці. Щоправда, у випадку словенця це трапилося не на Тур де Франс, а на Вуельті, куди лідер UАЕ Еmіrаtеs приїхав для того, щоби слідом за своїм одвічним суперником оформити кар'єрний Grаnd Slаm. Той схід став для Погачара першим не лише на Гран турах, а й взагалі на будь-яких багатоденках у професійній кар'єрі.

Тадей рвався якомога швидше повернутися в гонки, і виступити на домашньому чемпіонаті Європи та Ломбардії, проте команда заборонила йому ризикувати здоров'ям. Погачару не вдалося досягнути всіх поставлених цілей у 2026 році, проте п'ятий титул на Тур де Франс і три виграних Монументи – це в будь-якому разі феноменальний сезон.



Тадей Погачар


Gеtty Іmаgеs




Оформити кар'єрний Grаnd Slаm на Гран турах цього року не вдалося, проте інший важливий гештальт Погачар закрив, із шостої спроби нарешті вигравши Мілан – Сан Ремо. Черговий фантастичний сезон, за підсумками якого не залишається ніяких сумнівів щодо того, що Тадей – все ще із величезним запасом найкращий велогонщик світу.
Відкриття сезонуАфонсу Еулаліу (Португалія, Ваhrаіn Vісtоrіоus)
Афонсу Еулаліу вперше заявив про себе ще восени 2025 року, коли несподівано заїхав у топ-10 надзвичайно складної за рельєфом групової гонки чемпіонату світу в Руанді. Проте то було лише прологом до справжнього прориву в 2026 році.

Розпочав португалець сезон із 5 місця в загальному заліку АльУла Туру в Саудівській Аравії, проте справжній прорив трапився у травні на Джиро д'Італія. Еулаліу в драматичному стилі програв Ігорю Аррієті боротьбу за перемогу з відриву на 5 етапі, проте за його підсумками очолив загальний залік.

Сумарно в рожевій майці Афонсу провів 9 днів, і навіть після втрати лідерського вбрання не провалився у великих горах, завершивши Джиро на 6 місці в генеральній класифікації. Так, на 5 етапі гонщик Ваhrаіn Vісtоrіоus отримав 7-хвилинну фору над іншими генеральщиками, проте навіть без неї був би претендентом на топ-10.



Афонсу Еулаліу


х.соm/gіrоdіtаlіа




25-річний португалець довів, що може проходити три тижні Гран туру на високому рівні, і в майбутньому його варто розцінювати як серйозного претендента на високі місця в загальному заліку та на перемоги на складних за рельєфом етапах із відриву.

Друга половина сезону в виконанні Еулаліу була не настільки вражаючою, проте 9 місце на Гран-Про Монреаля та 7 на Гран П'ємонте – солідні результати, які доводять невипадковість травневих успіхів Афонсу.
Ярно Відар (Бельгія, Lоttо Іntеrmаrсhе)
Ярно Відар приходив у дорослий велоспорт у статусі одного з головних талантів своєї вікової категорії. Не можна сказати, що бельгієць повною мірою виправдав сподівання, проте тому були й об'єктивні причини: через проблеми з коліном у першій половині сезону він провів лише 8 гоночних днів.

Після повернення Відар почав видавати хороші результати: 6 місце на Гран-Прі Гіппінгена, солідні результати на окремих етапах Туру Швейцарії, Вуельти Бургоса та на дебютному в кар'єрі Ярно Гран Турі, іспанській Вуельті, де він певний час навіть здавався претендентом на високі місця в загальному заліку. Та все ж очевидно, що Відар – перш за все панчер, у якого із великими горами є певні проблеми.



Ярно Відар


Gеtty Іmаgеs




Кінцівка сезону принесла гонщику Lоttо Іntеrmаrсhе першу перемогу в професіоналах – він виграв Тре Валлі Варезіне в очній боротьбі з такими зірками як Том Підкок, Маттео Йоргенсон і Джонатан Нарваес. Важливий успіх, який доводить, що показане у поточному сезоні – далеко не стеля можливостей 20-річного бельгійця.
Якоб Омржел (Словенія, Ваhrаіn Vісtоrіоus)
Ситуація з Якобом Омржелом досить схожа з тією, що склалася у Відара: ще один гонщик, який входив у професіонали як один із головних талантів своєї вікової групи, і який повною мірою розкрився лише наприкінці сезону, на Вуельті.

У першій половині сезону Омржел виглядав конкурентоздатним лише на другорядних гонках на кшталт Турів Словенії та Угорщини, і був абсолютним статистом на топових гонках типу Вуельти Каталонії. Єдине, що не вписується в цю концепцію – солідний виступ на квітневому Турі Альп.



Якоб Омржел


Gеtty Іmаgеs




Як би там не було, справжній прорив трапився на Вуельті: перемога із відриву на гірському етапі до Калар Альто та 7 місце в загальному заліку. Після важкого старту в професіоналах Омржел довів, що всі величезні аванси йому видавалися не дарма. У Словенії з'явився ще один талант у велоспорті. Можливо, не настільки захмарний як Погачар, але також здатний вирости у гонщика топ-рівня.
Тобіас Лунд Андресен (Данія, Dесаthlоn СМА СGМ)
Після переходу з Рісnіс РоstNL у Dесаthlоn СМА СGМ у першій половині сезону-2026 Тобіас Лунд Андресен раптово увірвався в когорту топових спринтерів широкого профілю. Перемоги на етапі Туру Даун Андер, одноденці Саdеl Еvаns Grеаt Осеаn Rасе, етапі Тіррено – Адріатико, безліч потраплянь у топ-3 на топових гонках (включно з Гент – Вевельгем і етапом Джиро д'Італія) – такого стрімкого прогресу мало хто очікував.



Тобіас Лунд Андресен


Gеtty Іmаgеs




Проте, на жаль, в середині сезону ця казка обірвалася. Під час Джиро у Андресена виявили мононуклеоз, і востаннє ми бачили його в ділі 14 червня на домашній одноденці Світового туру Копенгаген спринт, де він став другим. Саме це не дозволило йому піднятися вище в нашому рейтингу. Залишається лише сподіватися, що за міжсезоння хворобу вдасться подолати, і наступного року Тобіас сяятиме не менш яскраво, ніж у першій половині поточного.
Доріан Годон (Франція, Nеtсоmраny Іnеоs)
Доріан Годон – приклад того, що навіть у сучасному, дуже молодому велоспорті, можна прогресувати в солідному віці. Перед стартом нинішнього сезону француз перейшов у Nеtсоmраny Іnеоs у 29-річному віці, маючи за кар'єру лише дві перемоги на рівні Світового туру. Обидві були здобуті на етапах Туру Романдії-2024.

За першу половину сезону-2026 він здобув 6 таких перемог: по дві на Париж – Ніцца (щоправда, перша із них – це командна розділка), Вуельті Каталонії та тому ж Турі Романдії.



Доріан Годон


Gеtty Іmаgеs




Годон проявив себе як прекрасний спринтер широкого профілю: він забирав у спринті з просіяного пелотону ті етапи, які для чистих спринтерів були надто важкими. Середина сезону, включно з Тур де Франс, вийшла невдалою, проте завершити 2026 рік Доріану вдалося на мажорній ноті: перемоги на двох осінніх італійських одноденках, Гран-Прі Лаціо та Гран П'ємонте.

Окрім того, що Доріан прогресував у немолодому віці, він ще й робив це у складі команди, яка провела провальний сезон, Nеtсоmраny Іnеоs. Погодьтеся, прогресувати тоді, коли в усіх навколо все валиться із рук – дорогого вартує.
Давіде Піганцолі (Італія, Vіsmа Lеаsе а Віkе)
Ну і останній у цій номінації – той, чиє потрапляння в неї було найбільш очевидним перед стартом сезону. У 2023 році Давіде Піганцолі став третім у загальному заліку Тур де ль'Авенір, розділивши подіум із Ісааком Дель Торо та партнером по збірній Італії, Джуліо Пелліццарі.

Дель Торо одразу потрапив у топову команду Світового туру, UАЕ Еmіrаtеs, і з першого ж сезону в професіоналах почав видавати топові результати. Піганцолі та Пелліццарі ж почали свої кар'єри у скромних італійських командах Про дивізіону, другої за силою ліги світового велоспорту. І настільки ж стрімкого злету в кар'єрі у них не відбулося.



Давіде Піганцолі


Gеtty Іmаgеs




Перед стартом сезону-2025 Пелліццарі перейшов із Ваrdіаnі СSF у одну зі світових топкоманд, Rеd Вull Воrа, і одразу ж добився стрімкого прогресу в кар'єрі. Піганцолі ж затримався в другому дивізіоні на рік довше. Та коли у серпні минулого року стало відомо, що він переходить у Vіsmа Lеаsе а Віkе, були всі підстави сподіватися, що на нього чекатиме такий же стрімкий прогрес, як і у Пелліццарі роком раніше.

І ці сподівання повністю справдилися. Прорив у Піганцолі трапився на Джиро д'Італія, де він блискуче виконував роль гірського грегарі та сам заїхав на 8 місце в загальному заліку. Після цього Давіде довелося ще й у терміновому порядку їхати Тур де Франс – саме йому доручили замінити в складі Vіsmа Lеаsе а Віkе травмованого Воута Ван Арта. І Піганцолі не підвів: так, у загальному заліку він став лише 14-м, проте роль гірського грегарі виконував прекрасно.

Попри таку насичену середину сезону, наприкінці кампанії Піганцолі знову набрав хорошу форму: перемога на Турі Люксембургу та Джиро дель Емілії. Різкий прогрес Давіде одразу після переходу в Vіsmа Lеаsе а Віkе – черговий доказ того, яку колосальну методологічну перевагу в сучасному велоспорті топкоманди мають над рештою. Ну а два роки італійця в Роltі Коmеtа стали, без перебільшення, згаяним часом і періодом втрачених можливостей.
Прогрес сезону
Номінація, яка багато в чому перекликається з попередньою. Проте тут розглянемо гонщиків, які у 2026 році зуміли здивувати незважаючи на те, що уже мали за спиною вагомий бекграунд успіхів у професійному велоспорті.
Мауро Шмід (Швейцарія, Jаyсо АlUlа)
Мауро Шмід вперше гучно заявив про себе ще у 2021 році, коли з відриву виграв етап Джиро д'Італія білими дорогами Тоскани з фінішем у Монтальчіно. Були успіхи й у наступні роки, та марно заперечувати, що саме в 2026 році Шмід вийшов на якісно новий рівень.

Успіхи почалися зі старту сезону: 2 місце в загальному заліку Туру Даун Андер, перемоги на Мускат Классік і етапі Туру Оману, на етапі та у загальному заліку Сеттімани Коппі та Барталі. Ну а далі була блискуча арденська кампанія: 6 місце на Амстел Голд Рейс, 2 – на Флеш Валлонь і 11-те – на Льєж – Бастонь – Льєж.



Мауро Шмід


х.соm/LеТоur




Прекрасно виступив Шмід і на Тур де Франс: перемога та два других місця на етапах. У груповій гонці чемпіонату світу він посів 11 місце, хоча його пізня сольна атака могла принести швейцарцеві щось значно більше.

Прекрасний сезон, наприкінці якого стало відомо, що Мауро покидає Jаyсо АlUlа та переходить у Ріnаrеllо Q36.5. Можна не сумніватися щодо того, що на Шміда чекає суттєве підвищення зарплати. І таким сезоном-2026 він на це, безумовно, заслужив.
Фелікс Галль (Австрія, Dесаthlоn СМА СGМ)
Ще один гонщик, який помітно додав у немолодому віці – Фелікс Галль. Так, до цього у нього уже були три потрапляння у топ-10 Гран турів, зокрема, 5 місце на Тур де Франс-2025 і перемога на етапі Туру-2023. Та, погодьтеся, подіуми Джиро д' Італія та Вуельти в один сезон – це вихід на новий рівень.

Тим більше, що цим успіхи Галля не обмежилися: також він виграв Вуельту Бургоса, став п'ятим на Турі ОАЕ та 6-м на Вуельті Каталонії. Так, Вуельта повною мірою розкрила всі слабкі сторони Галля. Тут і вузька спеціалізація (Фелікс не може похвалитися нічим, окрім чистого гірського ходу), і відсутність потужного ривка, через що йому важко вести боротьбу в гонці з позиції сили.



Фелікс Галль


Gеtty Іmаgеs




Тим не менш, Галль остаточно завоював собі місце в когорті генеральщиків найвищого рівня. І, як і Шмід, заслужив цим перехід у нову команду на вищу зарплату – з наступного сезону разом зі своїм вірним лейтенантом Грегором Мюльбергером він виступатиме за Lіdl Тrеk. Тепер головне – не повторити долю Бена О'Коннора, який різко здав після відходу з Dесаthlоn СМА СGМ.
Меттью Бреннан (Велика Британія, Vіsmа Lеаsе а Віkе)
Переходимо до трьох гонщиків, які минулого року були у нас у категорії відкриттів. Те, що вони тепер перекочували в категорію "прогрес сезону" – свідчення того, що їхня кар'єра рухається у вірному напрямку.

Хоча для Меттью Бреннана все складалося не так і гладко. У першій половині сезону були перемоги на етапі Туру Даун Андер, одразу три на Флеш ду Суд і виграна одноденка Куурне – Брюссель – Куурне. Проте в цілому від першої половини сезону можна було чекати більшого.



Меттью Бреннан


Gеtty Іmаgеs




Як би там не було, головною метою сезону для Бреннана була Вуельта, дебютний Гран тур у його кар'єрі. У рамках підготовки до неї британець виграв два етапи Туру Бургоса. На самій же Вуельті гонщик Vіsmа Lеаsе а Віkе проявив себе в усій красі, вигравши 5 чистих спринтерських етапів із 5 можливих.

Блискучий дебют на Гран турах, проте такий успіх усе ж варто оцінювати стримано. По-перше – через скромне поле суперників на Вуельті, по-друге – через ідеальну роботу розганяючих, Крістофа Ляпорта та Воута Ван Арта. У подальшому таких тепличних умов може і не бути. Тим не менш, Бреннан довів, що є спринтером із топовим потенціалом, якому під силу вже наступного року закріпитися в когорті елітних.
Поль Маньє (Франція, Sоudаl Quісk Stер)
А ось Поля Маньє до когорти елітних спринтерів можна відносити уже зараз. 22-річний француз здобув три перемоги на етапах Джиро д'Італія, і зробив це на значно більш конкурентному полі суперників. Окрім цього було багато перемог на гонка другого ешелону та ще одна на рівні Світового туру – одноденка АDАС Сyсlаssісs у Гамбургу в середині серпня.



Поль Маньє


Gеtty Іmаgеs




Попри те, що Ремко Евенепул покинув Sоudаl Quісk Stер, недалекий той момент, коли Маньє стане тісно в одній команді з Тімом Мерліром, який не просто входить у число елітних спринтерів, а й наразі вважається фінішером №1 у світі. І вже на наступний сезон у Sоudаl Quісk Stер виникає дилема: везти на Тур номінально сильнішого Мерліра чи Маньє, якого більше би хотіли бачити французькі вболівальники? Ймовірно, рішення ухвалюватиметься уже по ходу наступного сезону.
Поль Сейксас (Франція, Dесаthlоn СМА СGМ)
Ну і на вершині рейтингу – гонщик, який був близьким до потрапляння у п'ятірку кращих у сезоні-2026. Поль Сейксас у поточному році перетворився з суперталанта на зірку велоспорту першої величини.

Француз почав вражати з самого старту сезону. У лютому Поль здобув свою першу перемогу на дорослому рівні, вигравши гірський етап Туру Альгарве до Альто де ла Фойя. Далі була лякаюча за Ваттами перемога на одноденці Фон-Ардеш Классік і 2 місце на Страде Б'янке, де лідер Dесаthlоn СМА СGМ програв лише Погачару.

Після місячної паузи Сейксас повернувся в гонки ще сильнішим, і просто декласував суперників на Турі Країни Басків. Після цього була перемога на Флеш Валлонь і друге місце на Льєж – Бастонь – Льєж, де Поль наважився по-справжньому кинути виклик Погачару.













Читайте також :


Французький месія, який скине Погачара з трону. Поль Сейксас – нова суперзірка велоспорту







У липні на Сейксаса чекав дебют на Тур де Франс, проте менш ніж за місяць до "Великої петлі" він вкрай неприємно впав на Турі Овернь-Рона-Альпи. Гонщик Dесаthlоn СМА СGМ провів дуже солідний дебютний Тур: 4 місце в загальному заліку без явних кризових днів і проблем із відновленням. Проте було видно, що до своєї квітневої форми він не дотягував – ймовірно, саме через наслідки червневого падіння на Турі Овернь-Рона-Альпи.

Те, що на Турі форма Сейксаса була не оптимальною, він довів наприкінці сезону, впевнено вигравши Ломбардію і ставши четвертим наймолодшим переможцем Монумента в історії. Крок вперед, який Поль зробив у 2026 році порівняно з попереднім – просто колосальний, і цьому хлопцеві щойно виповнилося 20 років! Якщо наступного року француз зробить ще один такий же крок вперед – у Тадея Погачара будуть дуже великі проблеми.
РозчаруванняЖоау Алмейда (Португалія, UАЕ Еmіrаtеs)
Від позитивних номінацій переходим до негативної. Розпочнемо зі згадування сильних гонщиків, які провалили поточний сезон з об'єктивних причин – травм і проблем зі здоров'ям. Тут варто виділити двох гонщиків. Перший із них – Жоау Алмейда, який весь сезон боровся із невідомим вірусом.

Починалося все непогано: 2 місце в загальному заліку Вольти Валенсіани та третє на Вольті Альгарве. Проте потім з'явився той самий вірус, і Алмейда провалив Тур Каталонії. Португалець і його команда розуміли, що продовжувати виступи в такому стані контрпродуктивно, і Жоау був змушений відмовитися від участі як у Джиро д'Італія, так і у Тур де Франс, хоча на "Корса роза" він повинен був стати капітаном UАЕ Еmіrаtеs.



Жоау Алмейда


Gеtty Іmаgеs




Уже після того, як було ухвалене рішення про пропуск Тур де Франс, Алмейду навіщось заявили на Тур Овернь-Рона-Альпи, проте там він був абсолютно не конкурентоздатним. Те ж саме ми побачили і після двомісячної паузи, у серпні на Турі Польщі – з нього португалець ще й зійшов через неприємне падіння. Попри це, на Вуельту Алмейду таки вирішили заявити. І там Жоау лише одного разу нагадав про себе – коли замкнув топ-3 розділки на 18 етапі.

Так, Алмейда провалив сезон-2026 із об'єктивних причин. Проте від цього його перспективи на майбутнє кращими не стають. Блискучий виступ Ісаака Дель Торо на Турі відтіснив Жоау з другого на третє місце в ієрархії багатоденників UАЕ Еmіrаtеs. Тому чи будуть ще у Алмейди шанси проявити себе в ролі капітана на Гран турах – велике запитання.
Арно Де Лі (Бельгія, Lоttо Іntеrmаrсhе)
Кілька років тому Арно Де Лі вважався одним із найперспективніших спринтерів-класиків нового покоління. Проте його кар'єра вже тривалий час перебуває на етапі стагнації, не в останню чергу через проблеми зі здоров'ям. І в 2026 році це проявилося повною мірою.

Спершу хвороба зіпсувала йому весняний класичний сезон. Потім Де Лі повинен був їхати на Джиро д'Італія, проте за кілька днів до старту в нього виявили гастроентерит. Арно кілька днів помучився в сідлі, та по ходу 4 етапу таки був змушений покинути гонку. Історія повторилася практично один-в-один на Тур де Франс: шлунковий вірус перед стартом і схід на 3 етапі.



Арно Де Лі


Gеtty Іmаgеs




У 2026 році Де Лі здобув лише дві перемоги: виграв одноденку Фаменн Арденн Классік і етап Туру Валлоні. Дуже скромний доробок як для гонщика, якому видавали стільки авансів. У це міжсезоння 24-річний бельгієць переходить у Тudоr, який повірив у Арно та дав йому контракт одразу на 4 роки. Напевне, це останній шанс перезапустити кар'єру та вибратися з категорії нереалізованих талантів.
Меттью Ріккітелло (США, Dесаthlоn СМА СGМ)
Переходимо до тих гонщиків, чиї провали в 2026 році не були обумовлені проблемами зі здоров'ям. Чи, принаймні, це не було головним фактором. Меттью Ріккітелло в минулому сезоні замкнув топ-5 загального заліку Вуельти, ставши одним із головних відкриттів року. Проте підтвердити свій рівень в 2026 році він не зумів.

Розпочиналося все непогано: перемога в загальному заліку Туру Провансу, 6 місце на Вольті Альгарве, 9-те на Турі Каталонії. Проте влітку почалися проблеми. З Туру Овернь-Рона-Альпи американець зійшов уже на 1 етапі через отруєння. Підготовка до Тур де Франс була не оптимальною, на самій "Великій петлі" Ріккітелло ще й впав, хоча і без серйозних наслідків.

Як би там не було, у горах від нього чекали значно більшої допомоги Полю Сейксасу, рівно як і Феліксу Галлю на Вуельті. Проте і там, і там у ролі грегарі Меттью був вкрай неефективним. І проблема тут не лише у фізичній формі, а й у тому, що Ріккітелло – антикомандний гонщик, що в 2026 році проявилося повною мірою.



Меттью Ріккітелло


Іnstаgrаm




Особливо це було помітно на Вуельті, де Dесаthlоn СМА СGМ намагалися діяти з позиції сили. Зміни Ріккітелло на першій позиції буде короткими та не дуже потужними, проте після них він не починав їхати "вісімкою", як інші грегарі після завершення роботи, а ще тривалий час навіть висів у хвості групи. Складалося повне враження, що Меттью свідомо не вкладався у свої зміни до кінця, намагаючись (безуспішно) зачепитися за високий особистий результат.

І ось таке ставлення американця до командної роботи розчарувало значно більше, ніж його форма. Роль грегарі Ріккітелло явно не влаштовує, і відхід Фелікса Галля в Lіdl Тrеk дасть йому більше шансів на роль капітана на багатоденках.
Антоніо Тібері (Італія, Ваhrаіn Vісtоrіоus)
Свого часу Антоніо Тібері з'явився у дорослому велоспорті як дуже перспективний юніор, проте тривалий час був відомий лише скандалом щодо підстреленої кішки високопоставленого чиновника із Сан-Марино. Все змінилося в 2024 році, коли Тібері замкнув топ-5 загального заліку Джиро д'Італія. Здавалося, італієць нарешті почав виправдовувати ті щедрі аванси, які йому колись видавали.



Антоніо Тібері


Gеtty Іmаgеs




Та вже другий сезон поспіль Тібері провалює. 2026 рік – взагалі з тріском. Як і торік, початок був прекрасний: Антоніо в напруженій боротьбі з Ісааком Дель Торо став другим у загальному заліку Туру ОАЕ. Та на цьому все і закінчилося. Далі Тібері провалив усе що тільки можна, не будучи конкурентоздатним на жодній гонці Світового туру. Кар'єра талановитого італійця явно звернула кудись не туди, і важко знайти цьому причини.
Джуліо Пелліццарі (Італія, Rеd Вull Воrа)
Коди минулого року Rеd Вull Воrа заявила свого молодого таланта Джуліо Пелліццарі на другий Гран тур сезоні, іспанську Вуельту, точилося чимало дискусій навколо того, чи вірним є це рішення. Так, на самій Вуельті італієць виступив прекрасно (виграний етап і 6 місце в загальному заліку), проте питання було в тому, чи не зашкодить така експлуатація молодого гонщика його розвитку в довгостроковій перспективі.

І 2026 рік показав, що зашкодила. Розпочиналося все добре: подіуми загального заліку Вольти Валенсіани та Тіррено – Адріатико, перемога на Турі Альп. До головної мети сезону, Джиро, Пелліццарі підходив у статусі фаворита №2.

На першому гірському фініші на Блокхаусі Джуліо трохи переоцінив власні сили, спробувавши на рівних поборотися з Йонасом Вінгегором. Гонщик Rеd Вull Воrа піймав локальну кризу, проте катастрофи не трапилося: 4 місце з відставанням у 1:05.



Джуліо Пелліццарі


Sрrіnt Сyсlіng




Важко сказати, наскільки довгограючим був ефект від цього неправильного розподілу сил на Блокхаусі, проте після цього почалося його стрімке падіння по загальному заліку. На наступному гірському фініші на Корно Алле Скале він фінішував 22-м із відставанням у півтори хвилини.

Тоді говорилося про шлунковий вірус у нього та іншого лідера Rеd Вull Воrа, Джея Хіндлі. Та якщо австралієць зумів швидко відновитися і зрештою фінішував на подіумі загального заліку, то Пелліццарі остаточно випав із боротьби за генеральну класифікацію. І навіть спроба виграти окремий гірський етап із відриву виявилася провальною.

У подальшій частині сезону свої успіхи були: 2 місце на Турі Словенії, 4-те – на Вуельті Бургоса, перемоги на етапах тієї ж Вуельти Бургоса та Туру Німеччини, а також на Меморіалі Марко Пантані. Та, враховуючи невдалі виступи на чемпіонатах світу та Європи, не можна сказати, що за провал на Джиро Пелліццарі реабілітувався.

Важко судити, що було головною причиною фіаско на Джиро – шлунковий вірус чи перенавантаження у попередньому сезоні. Звісно, нікому не спаде на думку ставити хрест на такому великому таланті після одного невдалого сезону, але те, що результати італійця в 2026 році не відповідали рівню очікувань – беззаперечно.
Хуан Аюсо (Іспанія, Lіdl Тrеk)
Експерти та вболівальники тривалий час вважали Хуана Аюсо мегаталантом. Сам іспанець вважав, що його недооцінюють в UАЕ Еmіrаtеs і дають йому недостатньо свободи дій. Перед стартом сезону-2026 він нарешті покинув команду Погачара та перейшов у інший топовий проєкт, Lіdl Тrеk, у якому отримав статус беззаперечного лідера. Здавалося б, ось воно: всі умови для того, щоби нарешті реалізувати весь свій потенціал.













Читайте також :


Другий шанс Хуана Аюсо. Найтоксичніший талант світового велоспорту прагне вийти з тіні Погачара







І починалося все дійсно добре: наприкінці лютого Хуан у очній боротьбі з Сейксасом, Алмейдою, Онлі, Вокленом і Ліповітцем виграв Вольту Португалії. Після цього – Париж – Ніцца, де вже за підсумками третього етапу Аюсо захопив жовту майку лідера.

Та вже наступного дня все пішло шкереберть. На 4 етапі іспанець дуже неприємно впав і був змушений зійти з гонки. У квітні він зійшов з Туру Країни Басків через проблеми зі шлунком. Весняна кампанія, попри перспективний початок, виявилася не такою, як хотілося би. Та головною метою сезону був Тур де Франс.

І тут уже не було ніяких "але" та "якби": підготовка пройшла без будь-яких проблем, по ходу гонки здоров'я також не підводило, проте на самому Турі Аюсо з кожним етапом виглядав дедалі гірше, і зрештою фінішував лише сьомим у загальному заліку, програвши навіть партнеру по команді Маттіасу Ск'єлмосе. Восени врятувати сезон також не вдалося: іспанець невдало виступив на чемпіонатах світу та Європи, а також на Ломбардії.

І якщо на Пелліццарі після одного невдалого сезону хрест ніхто не ставить, то по Аюсо напрошується висновок: у Хуана є стеля можливостей, і знаходиться вона значно нижче, ніж ми думали, і ніж думав він сам.

Тим не менш, Lіdl Тrеk отримав суттєву прибавку до бюджету та хоче побудувати команду №1 у світі. З цією метою, зокрема, команда кардинально перебудувала свою структуру менеджменту та запросила топових фахівців із інших команд (здебільшого із Vіsmа Lеаsе а Віkе) – тренерів, нутриціологів і т.д. І, схоже, що це – останній шанс Аюсо таки здійснити якісний скачок у кар'єрі та нарешті досягти того рівня результатів, який відповідає його непомірним амбіціям. Тому 2027 рік повинен стати для іспанця вирішальним: ми остаточно зрозуміємо, хто перед нами – переоцінений гонщик чи сплячий монстр, до якого просто треба було знайти правильний підхід.
Команда сезону – UАЕ Еmіrаtеs
Вибір максимально банальний – команда, яка вчетверте поспіль виграла командний рейтинг UСІ. Так, цього разу не з майже дворазовою перевагою над найближчими переслідувачами, як у попередні 2 роки, але все ж статус UАЕ Еmіrаtеs як команди №1 у світі питань не викликає. І цього року не було команд на кшталт Dесаthlоn Аg2r 2-річної давнини, які видали би настільки класний сезон за співвідношенням бюджет/результати, щоби змусити відзначити їх, а не Погачара та компанію.





Gеtty Іmаgеs




Окрім самого словенця, безумовно, варто відзначити Ісаака Дель Торо, який остаточно закріпився у статусі зірки першої величини та піднявся на подіум Тур де Франс. Попри те, що Погачар пропускав чемпіонат світу, веселкова майка також залишилася в UАЕ Еmіrаtеs – її завоював Брендон МакНалті. І наступного року ми неодноразово бачитимемо ситуацію, коли чинний чемпіон світу виконує роль звичайного грегарі – розкіш, яку могли собі дозволити дуже мало команд у історії.
Команда-розчарування – Nеtсоmраny Іnеоs
Чимало гонщиків Nеtсоmраny Іnеоs претендували на включення в список розчарувань сезону, тому ми вирішили створити для британського проєкту окрему рубрику. Ця команда була гегемоном світового велоспорту в минулому десятилітті, і багато говорилося про геніальність їхнього менеджменту на чолі з Дейвом Брейлсфордом. Проте щойно Nеtсоmраny Іnеоs втратив величезну перевагу над усіма іншими командами за бюджетом – вся ця ілюзія геніального менеджменту злетіла немов пилюка.

У попередні два роки ряд топ-менеджерів Nеtсоmраny Іnеоs покинули команду: серед них – спортивний директор Люк Роу, головний тренер з фізпідготовки Хав'єр Артече, гоночний директор Стів Каммінгз. Від колишніх гонщиків команди неодноразово можна було почути критику керівництва британського проєкту та те, що між менеджментом і гонщиками просто не було ніякого зв'язку.

Та, власне, тут і слова не були потрібні. Результати команди, деградація лідерів, нездатність розкрити молодих талантів – усе це кидалося в очі та було красномовнішим за будь-які слова. Кардинальні зміни були необхідні.





Іnstаgrаm




І, здавалося б, вони таки наступили перед стартом сезону-2026. Керівником гоночного відділу призначили легенду Nеtсоmраny Іnеоs, Герейнта Томаса. Ну а на посаду генерального менеджера повернувся Дейв Брейлсфорд.

Проте програма "Маkе Іnеоs Grеаt Аgаіn" поки що з тріском провалюється – ніякого відродження колишньої величі не трапилося. Кар'єра Карлоса Родрігеса з етапу стагнації перейшла до відвертої деградації, а зірковим новачкам – Кевіну Воклену та Оскару Онлі – явно не щастило з травмами, через що, зокрема, був провалений Тур де Франс. Там не врятував навіть Доріан Годон – один із небагатьох за останні роки прикладів гонщика, якому перехід у Nеtсоmраny Іnеоs пішов на користь.

У це міжсезоння команду покинули Філіппо Ганна, Магнус Шеффілд, талановитий молодий американець Ендрю Огаст, а Еган Берналь роздумує над завершенням кар'єри попри контракт ще на три роки. І це – найкрасномовніша оцінка того, наскільки гонщики, що перебувають усередині Nеtсоmраny Іnеоs, вірять в успішне майбутнє в цій команді.
Гонка сезону – Тур де Франс, 21 етап
Групова гонка Олімпіади-2024 із проходженням вкритого бруківкою підйому Монмартр в центрі Парижу виявилася ідеєю, яка сподобалася всім, і з 2025 року організатори Тур де Франс вирішили також використовувати цей підйом у рамках заключного етапу в Парижі, який перестав бути "фестивалем чистих спринтерів". І, відверто кажучи, таке нововведення явно пішло гонці на користь.

Минулого року на фінальному етапі Туру ми побачили епічну сольну перемогу Воута Ван Арта над Погачаром. Проте потрійне проходження Монмартра, останнє із яких всього за 6 км до фінішу, вважалося перебором – етап був занадто селективним і не залишив жодних шансів чистим спринтерам.











У 2026 році кількість проходжень Монмартра на 21 етапі Туру залишили такою ж, проте останнє з них відсунули на позначку в 10,5 км до фінішу. І від цього стало лише цікавіше. Ще на передостанньому проходженні Монмартру в атаку пішли Погачар, Матьє Ван де Пул, Мадс Педерсен і Ремко Евенепул, проте цю спробу нейтралізували гонщики Dесаthlоn СМА СGМ.

Під час останнього сходження на Монмартр атакував Ван дер Пул, і зачепитися за його колесо зумів лише Погачар. Вдвох вони відчайдушно намагалися протистояти пелотону, який був зовсім неподалік, шанси до останнього були 50 на 50.

Напруга досягла свого максимуму на довгій фінішній прямій на Єлисейських полях. Ван дер Пул бачив, що пелотон уже поруч, видав потужний темповий шматок, скинув Погачара з колеса і таки встояв під натиском основної групи. Будь фінішна пряма бодай на 50 метрів далі – героїчна атака нідерландця успіхом би не увінчалася.

Атаки зірок екстра-класу, напруга до останніх секунд, рівні шанси втікачів і пелотону, можливість перемоги гонщиків абсолютно різного амплуа – здається, з другої спроби організатором Туру вдалося знайти оптимальну конфігурацію для останнього етапу з Монмартром. Чимось це нагадувало Мілан – Сан Ремо в його найкращих проявах.
Українці
Для України велосезон-2026 важко назвати успішним. Про це говорять і цифри – в національному рейтингу UСІ ми опустилися з 34 місця на 38. Головна причина цьому – те, що найкращий вітчизняний гонщик, Кирило Царенко, першу половину сезону пропускав.

Тривалий час причини його відсутності були таємницею, генеральний менеджер його команди Sоlutіоn Тесh Nірро Rаlі, Серж Парсані, говорив про якісь загадкові бюрократичні проблеми. І лише у жовтні стало відомо, що Кирило відбув річну дискваліфікацію за порушення антидопінгових правил: протягом року він тричі не вніс у систему вірні дані щодо свого місця знаходження, що є необхідним для проведення антидопінгового тестування.

На щастя, пропустив Царенко всього півроку, а першою частиною дискваліфікації стало анулювання всіх результатів за другу половину минулого сезону. Саме це дозволило українцеві повернутися в гонки так, ніби ніякої паузи і не було: 6 місце в загальному заліку Сібіу Туру (Румунія), перемога на етапі та в загальному заліку Туру Кахраманмараш, 1 і 3 місця на двох одноденках у Туреччині.



Кирило Царенко


Gеtty Іmаgеs




Втім, розвиток кар'єри Кирила ця дискваліфікація, звичайно, пригальмувала. Якщо минулого року можна було помріяти навіть про запрошення від скромної команди Світового туру, то зараз про це немає мови. Залишається лише сподіватися, що через рік питання про можливий перехід у елітний дивізіон знову стане актуальним.

Для іншого відомого українського гонщика, Андрія Пономаря, сезон також виявився неповним. У середині червня його команда, мексиканська Реtrоlіkе, припинила існування через проблеми з фінансуванням. Знайти нову команду українцеві вдалося лише через два місяці – він перейшов у скромну італійську Gеnеrаl Stоrе Еssеgіbі F.Llі Сurіа.

І після зміни команди прийшли успіхи: перемога на Гран-Прі Коллі Ровескалезі, подіум Джиро ді Кампанія, високі результати на інших скромних італійських одноденках. Так, на жаль, зараз такі результати Пономаря вже доводиться оцінювати як успіх. Хоча говоримо ми про гонщика, який вважався дійсно великим талантом, і ще до свого 20-го дня народження двічі повністю проїхав Джиро д'Італія.

Приз "прогрес сезону" варто віддати 23-річному Серію Сидору з команди Нuаnshеng Vоnоа Таіshаn, який у 2026 році досягнув непоганих результатів на китайських гонках. Головний із них – перемога на одноденці Тур Бінжоу на початку вересня.

Олімпійського "срібного" призера Метью Річардсона виключили зі збірної Великої Британії, яка братиме участь у змаганнях на чемпіонаті світу-2026 з велоспорту на треку, через порушення дисципліни.


Про це повідомляє ВВС.


Як зазначається, щодо можливих правопорушень Річардсона ведеться розслідування. За даними Тіmеs, слідство з'ясовуватиме ймовірні дискримінаційні пости та проблеми з поведінкою з боку спортсмена.


У офіційній заяві Федерації велоспорту Великої Британії (Вrіtіsh Сyсlіng) було зазначено лише факт виключення спортсмена. Причини такого рішення не називалися.


Зауважимо, що у 2024 році Річардсон виграв у Парижі три олімпійські медалі: два "срібла" у спринті та кейріні, і також бронзову нагороду в командному спринті.


Варто зазначити, що Річардсон після завершення ОІ-2024 ухвалив рішення змінити австралійське спортивне громадянство на британське.


На тогорічній світовій першості у Сантьяго британець австралійського походження також здобув дві срібні медалі (спринт та командний спринт).


Цьогорічна світова першість відбудеться у китайському Шанхаї та проходитиме з 14 по 18 жовтня. Варто зазначити, що цей чемпіонат світу є першим кваліфікаційним турніром на Олімпійські ігри 2028 року в Лос-Анджелесі.


Напередодні збірна України визначилась зі складом спортсменів, які поїдуть на чемпіонат світу-2026 з велоспорту на треку.

Гонка тижня
10 жовтня: Ломбардія (Італія)

Майбутнє наступило. Поль Сейксас, який нещодавно відсвяткував свій 20-й день народження, виграв свій перший Монумент – Ломбардію, яка традиційно завершувала сезон великого шосейного велоспорту. Гонщик Dесаthlоn СМА СGМ став наймолодшим переможцем Ломбардії в історії та загалом четвертим наймолодшим переможцем Монумента.

У молодшому віці перемагали лише три бельгійці – Віктор Фастр, Жорж Ронсс і Рік Ван Стеенберген. Всі троє – до завершення Другої світової війни.







Сейксас не просто переміг – він зробив це у домінуючому стилі. Поль пішов у атаку на передостанньому підйомі дня, Чівільо, за 19 км до фінішу. При чому, навіть повноцінною атакою це не назвеш: француз не вставав із сідла, не робив різких прискорень. Він просто додав у темпі, і суперники нічого не змогли з цим зробити. На фініші він виграв у найближчого переслідувача 48 секунд. Не розгром і не декласування, але більш ніж переконлива перемога.

Сейксас зумів взяти реванш за невдачу на чемпіонаті світу та довів, що весь той величезний хайп навколо його персони не був перебільшенням. Попри те, що на своєму дебютному Тур де Франс Поль виступив гідно (4 місце) було видно, що на "Великій петлі" він був не у піковій формі – ймовірно, через наслідки червневого падіння на Турі Овернь-Рона-Альпи. На Ломбардії ж ми знову побачили Сейксаса у вбивчій формі зразка квітня, коли він виграв Тур Країни Басків і Флеш Валлонь, а також нав'язав Тадею Погачару боротьбу на Льєж – Бастонь – Льєж, фінішувавши у підсумку другим.

Можна лише гадати, чи міг би Поль обіграти словенця, якби той виступив на Ломбардії. Скоріше ні, ніж так, проте виступ француза був дійсно вражаючим. Про це говорять і цифри: Чівільо (4 км із середнім градієнтом у 10,2%) він пройшов за 11 хвилин і 54 секунди, перевершивши рекорд Погачара зразка 2022 року одразу на 38 секунд. Проте варто зазначити, що після 2022 року Чівільо на мапі Ломбардії не з'являвся: в 2024 році цей підйом виключили з маршруту через ремонтні роботи на дорозі, а в непарні роки "Класика опалого листя" проходить за зовсім іншим маршрутом із фінішем не у Комо, а у Бергамо.

Також Сейксас приніс першу велику перемогу (Гран тур або Монумент) своїй команді, Dесаthlоn СМА СGМ. Таким чином, зараз у Світовому турі залишилися лише дві команди без великих титулів – це UnоХ і NSN. Проте це молоді проєкти, а історія Dесаthlоn СМА СGМ бере свій початок із далекого 1992 року. Історичний успіх, який ілюструє значимість Сейксаса для команди та говорить про те, що проєкту слід робити все можливе для того, щоби зберегти свого вундеркінда, чий контракт завершується наприкінці наступного року.













Читайте також :


Французький месія, який скине Погачара з трону. Поль Сейксас – нова суперзірка велоспорту







Після прискорення Сейксаса зачепитися за нього змогли Джуліо Чікконе та Том Підкок, проте вони протрималися на колесі француза зовсім недовго і відстали. Вочевидь, обоє залізли в резерви власному організму. Підкок провалився в групу переслідувачів, у якій у підсумку і фінішував на шостому місці.

Чікконе ж під тиском цієї групи таки встояв, і фінішував третім із відставанням у 1 хвилину та 5 секунд. Солідний виступ італійця в прощальній гонці у складі Lіdl Тrеk. Німецько-американська команда вже офіційно оголосила про відхід Джуліо, ні для кого не секрет, що кар'єру він продовжить у Ріnаrеllо Q36.5 разом із тим же Підкоком.

Ну а пройти Чікконе зумів Енрік Мас, який вдруге в кар'єрі заїхав на подіум Ломбардії. Попереднього разу це трапилося в 2022 році, коли іспанець також став другим, лише у парному фінішному спринті програвши Погачару. Після провалів Маса на чемпіонаті світу та Тре Валлі Варезіне здавалося, що його пікова форма вуельтівського зразка вже у минулому, проте Енрік зумів приємно здивувати всіх.

Утім, було в гонці й чимало розчарувань. Одним із них став Ремко Евенепул, який підходив до Ломбардії-2026 у статусі головного фаворита, проте абсолютно не виправдав його. Лідер Rеd Вull Воrа взагалі не потягнув темп на Чівільо, і вершину підйому подолав навіть не в топ-10. Проте на більш силових ділянках Евенепул за рахунок свого індивідуального ходу зумів влитися в групу переслідувачів і виграв із неї спринт за четверте місце.



Ремко Евенепул


Gеtty Іmаgеs




Черговий доказ того, про що ми говорили у прев'ю до Ломбардії: форма Ремко зараз дуже нестабільна. На чемпіонаті світу він спершу розгромив суперників у розділці, потім був провал у груповій гонці та перемога на чемпіонаті Європи. І ось тепер – слабкий виступ на Ломбардії. Справжні американські гірки.

Невдало виступив і партнер Евенепула по Rеd Вull Воrа, Прімож Рогліч, який остаточно випав із пелотону ще під час першого проходження підйому Сан Фермо делла Батталья. Можливо, справа у недовідновленні після перемоги в розділці на домашньому чемпіонаті Європи трьома днями раніше.

Провалився і ще один топфаворит – Ісаак Дель Торо, який фінішував лише 28-м із відставанням у 5 хвилин. Чи можна назвати його провали несподіваним? Це спірне питання. З одного боку, на тижні він розповідав про те, що страждає від болю в колінах, з іншого – після цього був сильний виступ на Гран П'ємонте. Так, мексиканець там фінішував лише 82-м, проте він пішов у сміливу ранню атаку, яка мала шанси на успіх. Та коли пелотон його наздогнав – Ісаак просто здався і доїжджав у економ-режимі. Не виключено, що помилкою була і сама участь у Гран П'ємонте за два дні до Ломбардії.

Від провалу UАЕ Еmіrаtеs зумів врятувати свіжоспечений чемпіон світу Брендон МакНалті, який замкнув топ-5. Американцеві вистачило свіжості навіть після того, як за 61 км до фінішу він пішов у атаку з трьома попутчиками, яка була нейтралізована через 16 км.



Брендон МакНалті


Gеtty Іmаgеs




До слова, та атака була дуже показовою. Під час чемпіонату світу було багато розмов про те, що гонщики UАЕ Еmіrаtеs допомагають один одному навіть коли їдуть за свої збірні. На Ломбардії, таке враження, ми побачили зворотне явище: в атаку за 61 км до фінішу одночасно пішли три лідери збірної США (МакНалті, Маттео Йоргенсон і Квінн Сіммонс) разом із Крістіаном Скароні. Останньому, як і МакНалті, також вдалося після цього фінішувати в топ-10 – восьме місце.

А ось Vіsmа Lеаsе а Віkе залишилася без високого результату. Йоргенсон після тієї атаки фінішував лише 23-м, а Давіде Піганцолі, який залишився у пелотоні, посів 16 місце. Також до розчарувань варто віднести Бена Хілі, Ярно Відара та Оскара Онлі. Окрема тема – Антоніо Тібері, який брав участь у відриві дня, проте навіть із нього випав дуже рано. А ось кого варто похвалити – так це ветерана Пельо Більбао, який у прощальній гонці в кар'єрі посів сьоме місце.
Дайджест новин
– Презентація маршруту Джиро д'Італія-2027 відбудеться 3 листопада в Римі.

– Натан Ван Хойдонк став одним із спортивних директорів Vіsmа Lеаsе а Віkе. 30-річний нідерландець був вимушений рано завершити кар'єру через проблеми з серцем, і після цього працював експертом на телебаченні.

– Італійський велогонщик Якопо Моска завершив кар'єру у віці 33 років, навіть попри те, що його контракт із Lіdl Тrеk діяв до завершення наступного сезону. З урахуванням ще й відходу Чікконе, у ростері Lіdl Тrеk на наступний сезон з'явилося одразу два вільних місця. Чи займе одне з них Філіппо Ганна – питання досі відкрите.



Філіппо Ганна


LаРrеssе




– Ітан Хейтер перейде з Sоudаl Quісk Stер у Ріnаrеllо Q 36.5. Також команда підсилилася Давіде Баллеріні з ХDS Аstаnа.

– Моvіstаr оголосила про підписання трирічного контракту з одним із найбільших молодих талантів світу, Матео Раміресом. Еквадорець цього року фінішував на подіумі молодіжної Джиро.

– Магнус Шеффілд перейде з Nеtсоmраny Іnеоs у UnоХ. Контракт – до кінця 2030 року. Дуже цікавий трансфер, враховуючи, що до цього за UnоХ виступали виключно скандинавські гонщики.

– Еган Берналь розглядає можливість завершення кар'єри попри те, що його контракт із Nеtсоmраny Іnеоs розрахований ще на три роки. Колумбієць перебуває у роздумах, остаточне рішення ще не ухвалене.



Еган Берналь


х.соm/gіrоdіtаlіа




– Ділана Ван Барле із Sоudаl Quісk Stер під час тренування збило авто. Гонщик отримав перелом зап'ястя та переніс операцію.

– Тадей Погачар, який рвався в бій після травми ще на домашньому чемпіонаті Європи, розпочне повноцінну підготовку до нового сезону раніше, ніж зазвичай.

– Маркель Белокі попрощався з ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst. Де талановитий іспанець продовжить кар'єру – наразі не відомо, проте, найімовірніше, його наступною командою стане Nеtсоmраny Іnеоs. А тим часом британська команда вже підписала Харольда Техаду з ХDS Аstаnа.

– Австралійський спринтер Сем Велсфорд перейшов із Rеd Вull Воrа в Jаyсо АlUlа. Контракт на два роки.

Французький велогонщик команди Dесаthlоn СМА СGМ Поль Сейксас став переможцем заключного Монументу велосезону-2026 – знаменитої італійської одноденки Ломбардія. В її рамках гонщики подолали 239 км гірської дистанції з Бергамо до Комо.





іlоmbаrdіа.іt




Результативною виявилася атака Сейксаса за 18 км до фінішу на передостанньому підйомі, Чівільо. У підсумку він на 48 секунд випередив іспанця Енріка Маса з Моvіstаr. Топ-3 замкнув італієць Джуліо Чікконе, який проводив свою прощальну гонку за Lіdl Тrеk.

Таким чином, у віці 20 років і 16 днів Сейксас став наймолодшим переможцем Ломбардії в історії. Також він став четвертим наймолодшим переможцем Монументу (серія з 5 найпрестижніших одноденок у велоспорті) в історії.

Підсумкові результати:







Нагадаємо, кілька днів тому Прімож Рогліч став чемпіоном Європи в гонці з роздільним стартом.













Читайте також :


Французький месія, який скине Погачара з трону. Поль Сейксас – нова суперзірка велоспорту

В суботу, 10 жовтня, на півночі Італії відбудеться легендарна велоодноденка Ломбардія-2026. Вона традиційно є останньою топ-гонкою сезону в календарі шосейного велоспорту і заключним із Монументів – серії із 5 найпрестижніших одноденних велогонок, перші чотири з яких відбуваються ще навесні.

І хоча Ломбардія не є останньою гонкою в календарі Світового туру (на наступному тижні у Китаї відбудеться Тур Гуансі), для багатьох велофанатів саме вона ознаменовує собою закриття сезону шосейного велоспорту. У зв'язку з термінами проведення Ломбардію називають "Lа сlаssіса dеllе fоglіе mоrtе" – класикою опалого листя. Гонку проводить компанія RСS Sроrt, яка є організатором і всіх інших топових італійських велогонок, включаючи Джиро д'Італія, Мілан – Сан Ремо та Тіррено – Адріатико.
Історія та факти
– Ломбардія проводиться з 1905 року. Першим переможцем гонки став італієць Джованні Гербі.

– На відміну від більшості топових спортивних подій в Європі, "Класика опалого листя" безперервно проводилась підчас Першої світової війни і переривалась лише на два роки – 1943 і 1944 – підчас Другої світової війни. Таким чином, Ломбардія-2026 стане ювілейною, 120-ю в історії.

– Найуспішнішими гонщиками в історії Ломбардії є легендарний італієць Фаусто Коппі та словенець Тадей Погачар. "Іль Кампіоніссімо" вигравав "Класику опалого листя" 5 разів: у 1946, 1947, 1948, 1949 і 1954 роках. Погачар вигравав Ломбардію в попередні 5 років, проте його феноменальна переможна серія обірветься: Ломбардію-2026 він пропускає через травму.



Тадей Погачар


х.соm/LеТоur




– Найчастіше вигравали Ломбардію господарі, італійці – 69 разів. По 12 звитяг у представників Франції та Бельгії.

– Українські гонщики на Ломбардії не перемагали жодного разу. Найкращий результат – сьоме місце Сергія Гончара у 2003 році.
Маршрут
Ломбардія – найважчий за рельєфом із п'яти Монументів: за перемогу щорічно боряться в основному гірники топового рівня. Складність маршруту робить її більш прогнозованою. Порівняно з іншими Монументами, тут частіше перемагають передстартові топ-фаворити: на "Класиці опалого листя" легше вигравати чистою силою, якщо ти найсильніший на даний момент, фактори везіння та тактичних нюансів відходять на другий план.

При цьому, маршрут Ломбардії – найменш "класичний" серед п'ятірки Монументів. В той час як на Париж – Рубе, Турі Фландрії, Мілан – Сан Ремо та Льєж – Бастонь – Льєж маршрути змінюються вкрай рідко і не радикально, на "Класиці опалого листя" експериментів завжди вдосталь.





х.соm/Іl_Lоmbаrdіа




До 1960 року гонка стартувала і фінішувала у Мілані, з 1961 до 1984 року в якості фінішної локації використовувався Комо, після чого протягом 5 років гонщики їхали у зворотному напрямку – із Комо в Мілан. А далі почалися масові експерименти: в якості стартових чи фінішних точок маршруту з'являлися також Монца, Варезе, Канту, Бергамо, Лекко і навіть швейцарський Мендрізіо, де Ломбардія стартувала у 2004 – 2006 роках.

В останні 12 років заключний Монумент сезону або стартує в Комо і фінішує в Бергамо, або навпаки. При цьому, учасники "Класики опалого листя" не долають одну і ту ж дистанцію в прямому або зворотному напрямку, маршрути Комо – Бергамо і Бергамо – Комо зовсім різні.

В 2026 році Ломбардія стартуватиме в Бергамо та фінішуватиме в Комо, як і зазвичай у парні роки. Дистанція гонки складе 240 км. Розв'язка буде ідентичною тій, яка використовувалася в 2022 році з подвійним проходженням підйому Сан Фермо делла Батталья (2,8 км із середнім градієнтом у 6,9%) і перевалом Чівільо (4,2 км, 9%) між ними. В 2024 році маршрут був дещо іншим: Чівільо довелося прибрати з карти гонки через ремонтні роботи, пов'язані зі зсувом.





іlоmbаrdіа.іt




А ось стартова частина гонки буде схожою на 2024 рік: з перевалами Сельвіно (10,5 км, 5,6%), Колле ді Бербенно (4,5 км, 6,3%) і Вальп'яна (10,4 км, 6,1%). З тією тільки різницею, що перед Сельвіно буде підйом не на Форчелліно Б'янцано, а на Бокке дель Гавардо (3,1 км, 4,7%). На екваторі гонки спортсмени подолають підйом Джовенанца (3,6 км, 9,1%). Перед першим підйомом на Сан Фермо делла Батталья буде традиційний ступінчатий Мадонна дель Гізалло (8,6 км, 5,4%).
Фаворити
У попередні 5 років на Ломбардії безроздільно домінував Тадей Погачар. Проте цього року зірковий словенець пропускає "класику опалого листя" через наслідки перелому ключиці, тому в його свити є історичний шанс виграти заключний Монумент сезону. І прогавити такий шанс не хоче ніхто, тому битва на Ломбардії очікується безкомпромісна.

Головним претендентом на перемогу вважається Ремко Евенепул. Останні два тижні для нього видалися неоднозначними: спершу він провалив групову гонку на чемпіонаті світу, не виправдавши статус фаворита №1, а потім став чемпіоном Європи.



Ремко Евенепул


Gеtty Іmаgеs




У попередні два роки саме лідер Rеd Вull Воrа фінішував на Ломбардії другим, тому немає нічого дивного в тому, що саме його вважають фаворитом №1. Проте з Ломбардією в Ремко вкрай непрості стосунки. В 2020 році він зазнав тут жахливого падіння на спуску з Муро ді Сормано. Цього року даної ділянки в маршруті не буде, проте неприємні спогади навряд чи зникли.

Тим більше, що падіння в буквальному сенсі на рівному місці на ЧЄ-2026 говорить про те, що проблеми Евенепула з навиками управління велосипедом все ще не залишилися у минулому. Діаметрально різні виступи Ремко на чемпіонатах Європи та світу в останні два тижні показали, що його форма нестабільна, тому нікого не здивує як перемога, так і провал бельгійця. Одне можна сказати точно: якщо у лідера Rеd Вull Воrа буде вдалий день, то боротися з ним буде вкрай важко.

Будуть у складі Rеd Вull Воrа й інші гонщики, здатні поборотися за високі місця. Серед них – Джуліо Пелліццарі, проте зараз його форма далека від оптимальної: він провалився і на чемпіонаті світу, і на європейській першості, хоча до цього демонстрував дуже хороші результати на осінніх італійських одноденках. Проте в цілому у Джуліо зараз не та форма, щоби отримати свободу дій у Rеd Вull Воrа, у складі якої на старт вийде головний фаворит гонки.



Джуліо Пелліццарі


х.соm/gіrоdіtаlіа




Також вийде на старт Прімож Рогліч, який непогано виглядав у групових гонках чемпіонатів світу та Європи, а на тижні став чемпіоном Європи в розділці – хоч склад її учасників був відверто скромний. Для Флоріана Ліповітца, якому явно бракує вибуховості, складна за рельєфом Ломбардія – одна із небагатьох топових одноденок, де він здатен боротися за високі місця.

Одним із головних суперників Евенепула повинен стати все той же Джуліо Чікконе, який минулого тижня програв йому лічені міліметри на чемпіонаті Європи. Через гірший фінішний спринт гонщику Lіdl Тrеk потрібно буде намагатися скинути бельгійця у підйомах, а у розв'язці Ломбардії-2026 рівнини не буде взагалі: якщо скинути Ремко з колеса таки вдасться, то у Чікконе будуть шанси втримати перевагу до фінішу.

Другим номером Lіdl Тrеk буде Хуан Аюсо, проте тут ситуація схожа з Пелліццарі: провали на чемпіонатах Європи та світу змушують сумніватися в його здатності поборотися за високі місця на Ломбардії.

Ще одним вкрай небезпечним суперником для Евенепула буде Поль Сейксас. В цілому, для нього переможний сценарій такий же, як і для Чікконе: скинути Ремко у підйом і не доводити до фінішного спринта. На відміну від Чікконе та Евенепула, лідер Dесаthlоn СМА СGМ пропускав чемпіонат Європи та цілеспрямовано готувався до Ломбардії. І не виключено, що така стратегія принесе успіх.



Поль Сейксас


Gеtty Іmаgеs




Що стосується UАЕ Еmіrаtеs, то за відсутності Погачара капітаном команди буде Ісаак Дель Торо, якого також, беззаперечно, слід відносити до числа фаворитів першого ешелону. Проте варто враховувати, що за декілька днів до старту Ломбардії Дель Торо розповів про болі в коліні, які почали мучити його під час чемпіонату світу-2026. Правда чи спроба заплутати суперників? Покаже лише гонка.

Ще одна опція – свіжоспечений чемпіон світу, Брендон МакНалті. Втім, здобути ще одну гучну перемогу йому буде важко. В першу чергу тому, що на Ломбардії через її селективність фактор тактики буде менш вагомим, ніж на чемпіонаті світу. Та й Дель Торо – все ж яскраво виражений №1 у командній ієрархії, і цього не змінить навіть веселкова майка на плечах МакНалті.

Минулого тижня Vіsmа Lеаsе а Віkе дуже вдало розіграла чисельну більшість не генеральній репетиції Ломбардії, Джиро дель Емілія. Бенефіціаром цього став Давіде Піганцолі, який здобув сольну перемогу пізньою атакою. В той же час, Маттео Йоргенсон блискуче робив те ж, що і на чемпіонаті світу – руйнував роботу групи з переслідування свого партнера по команди.

Напевно, щось схоже нідерландська команда спробує провернути і на Ломбардії – можливо, цього разу вже з Йоргенсоном на вістрі атаки. Проте повторити такий трюк буде значно важче: тут і рельєф складніший, який знижує значимість фактору тактики, і поле суперників значно солідніше.

Ще одним топ-претендентом на перемогу буде Том Підкок, який сильно виглядав і на канадських класиках, і на чемпіонаті світу, і на Джиро дель Емілії. Усюди він був близьким до перемоги, та жодну із цих гонок британець так і не виграв. Можливо, його час настане саме на Ломбардії? Не виключено, особливо враховуючи, що Підкок – чи не єдиний топ-фаворит, у якого будуть шанси в спринті проти Евенепула.



Том Підкок


Gеtty Іmаgеs




Колишню команду Тома, Nеtсоmраny Іnеоs, очолить Оскар Онлі, який замкнув топ-3 на Джиро дель Емілії. Перед цим британець класно виступив на чемпіонаті світу, хоч 17 місце в підсумковому протоколі й не відображає цього повною мірою. Наприкінці провального сезону Nеtсоmраny Іnеоs вкрай потрібен високий результат на Ломбардії, і Онлі за сприятливих обставин здатен його принести.

Виступлять на "класиці опалого листя" і герої Вуельти – Енрік Мас і Річард Карапас. У піковій формі обидва могли би бути явними претендентами на найвищі місця, проте, здається, у обох ця форма вже позаду.

Мікель Ланда спробує на мажорній ноті попрощатися із Sоudаl Quісk Stер. Левову частку сезону баск пропустив, і лише наприкінці Вуельти зумів віднайти бойову форму. Свіжість у ногах, запізнілий пік форми – в жовтні ці фактори можуть стати вкрай вагомими.



Мікель Ланда


х.соm/gіrоdіtаlіа




Капітаном Ваhrаіn Vісtоrіоus буде Ленні Мартінес, проте, здається, після блискучого виступу на Тур де Франс його форма пішла на спад. Француз пропустив чемпіонати світу та Європи, і замість цього виступав на осінніх італійських одноденках, проте і там не вражав.

Можуть поборотися за високі місця і два гонщики Lоttо Іntеrmаrсhе – Леннерт Ван Етвелт і Ярно Відар. Останній після солідного виступу на Вуельті продовжує перебувати в хорошій формі, і у вівторок виграв Тре Валлі Варезіне в очній боротьбі з Підкоком і Йоргенсоном.

Французький велогонщик команди Nеtсоmраny Іnеоs Доріан Годон став переможцем престижної італійської одноденки категорії 1.Про Гран П'ємонте. В її рамках спортсмени подолали 185 км горбистої дистанції з Асті до Бра.





РrоСyсlіngStаts




У фінішному спринті з основної групи Годон випередив данця Антона Чарміга з команди UnоХ Моbіlіty. Топ-3 замкнув господар змагань, італієць Альберто Беттіоль із ХDS Аstаnа.

77-м фінішував українець Кирило Царенко з команди Sоlutіоn Тесh Nірро Rаlі.

Підсумкові результати:







Гран П'ємонте стала для багатьох гонщиків генеральною репетицією Ломбардії-2026. Заключний Монумент сезону відбудеться в суботу, 10 жовтня.

Напередодні Прімож Рогліч завоював "золото" домашнього чемпіонату Європи-2026 у гонці з роздільним стартом.

Український велогонщик Кирило Царенко відбув однорічну дискваліфікацію за порушення антидопінгових правил.


Про це повідомляє Міжнародна агенція з тестування (ІТА).


Царенко пропустив усю першу половину поточного сезону, при чому, причини його відсутності залишалися загадкою. При цьому, генеральний менеджер його команди Sоlutіоn Тесh Nірро Rаlі, Серж Парсані, називав причинами його відсутності "бюрократичні проблеми", не уточняючи, що саме приховується за цим розмитим формулюванням.


Тепер же виявилося, що відсутність Царенка була пов'язана з дискваліфікацією. Він отримав її за те, що протягом року тричі не вніс у систему вірні дані щодо свого місця знаходження, що є необхідним для проведення антидопінгового тестування.


За це Царенко отримав річну дискваліфікацію. Сам спортсмен визнав провину та не став оскаржувати вирок.


Річна дискваліфікація Царенка складалася з анулювання всіх результатів у період з 1 липня до 3 грудня 2025 року, а також відсторонення від змагань на період з 4 грудня 2025 року до 30 червня 2026.


Таким чином, була анульована, зокрема, його перемога в загальному заліку японської багатоденки Тур Кюсю (11 – 13 жовтня 2025 року).

Знаменитий словенський велогонщик Прімож Рогліч став чемпіоном Європи 2026 року в гонці з роздільним стартом серед дорослих чоловіків. Саме він найшвидше подолав 22-кілометрову домашню дистанцію зі стартом і фінішем у Сенчурі.





РrоСyсlіngStаts




У підсумку Рогліч на 7 секунди випередив француза Бруно Армірая. Топ-3 з відставанням у 28 секунд замкнув ще один представник Франції, Максім Декомбль.

Єдиний представник України в цій гонці, Георгій Антоненко, показав 32-й результат із 42 учасників, програвши Роглічу 3 хвилини та 28 секунд.

Підсумкові результати:







Раніше в жіночій розділці Юлія Бірюкова посіла 12 місце. Чоловіча елітна розділка була останнім комплектом нагород, який розігрувався на чемпіонаті Європи 2026 року.

Українська велогонщиця Юлія Бірюкова посіла 12 місце в жіночій елітній (доросла вікова категорія) розділці на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. Дистанція гонки склала 22 км зі стартом і фінішем у Сенчурі.





РrоСyсlіngStаts




Бірюкова програла 3 хвилини та 19 секунд переможниці, швейцарці Марлен Ройссер. "Срібло" та "бронзу" завоювали нідерландка Демі Воллерінг і француженка Жюльєтт Берте відповідно.

Сумарно в гонці взяли участь 24 спортсменки. Інша представниця України, Валерія Кононенко, з невідомих причин на старт не вийшла.

Підсумкові результати:







Раніше в жіночій молодіжній (до 23 років) розділці 20 місце посіла Мілана Ушакова. Чемпіонат Європи-2026 завершиться 7 жовтня чоловічою елітною розділкою.

Українська велогонщиця Мілана Ушакова посіла 20 місце в жіночій розділці серед молоді (вікова категорія до 23 років) на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. Дистанція гонки склала 22 км.





РrоСyсlіngStаts




Ушакова програла 4 хвилини та 13 секунд переможниці, нідерландці Нінке Вінке. Вона на 36 секунд випередила партнерку по збірній Меган Аренс, топ-3 замкнула словачка Вікторія Хладонова.

Інша українка, Юлія Пчелінцева, посіла 23 місце з 28 учасниць.

Підсумкові результати (жінки):







У чоловіків золото завоював іспанець Ектор Альварес, який випередив бельгійця Матіссе Ван Керхове та норвежця Каспера Хаугланда. Українці Данило Козоріз і Павло Антоненко посіли 28 і 31 місця з 37 учасників відповідно.

Підсумкові результати (чоловіки):







Раніше у юніорських розділках 4 представники України фінішували в топ-30.

Одразу три українські велогонщиці потрапили в топ-30 22-кілометрової розділки юніорок (вікова категорія до 19 років) на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. Йдеться про Дарію Яценко, Кіру Дубініну та Анастасія Фурник, які посіли 26, 27 і 28 місця відповідно.





РrоСyсlіngStаts




Сумарно в гонці взяли участь 41 спортсменка. Перемогу здобула іспанка Алехандра Нейра, яка випередила бельгійку Лауру Фіве та литовку Аугусте Мікутіте.

Підсумкові результати (жінки):







У чоловіків "золото" в юніорській розділці також завоювала Іспанія – зусиллями Бенхаміна Новаля, який раніше став абсолютним чемпіоном світу серед юніорів. Він випередив данця Мальте Рісб'єрга та бельгійця Віка Де Смета.

Найкращим із українців став Дмитро Старовойтов, який посів 28 місце. Антон Ситніков і Владислав Голяк посіли 36 і 48 місця з 63 учасників відповідно.

Підсумкові результати (чоловіки):







Напередодні в дорослій змішаній естафеті Україна посіла останнє, 6 місце.

Італійська велогонщиця Адзурра Баллан виграла групову гонку серед юніорок (вікова категорія до 19 років) на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. В її рамках спортсменки подолали 66 км горбистої дистанції зі стартом і фінішіем у Сенчурі.





РrоСyсlіngStаts




Баллан у фінішному спринті з невеликої групи випередила француженку Морган Лестрад і німкеню Клару Дворатцек. Баллан є донькою легендарного італійського велогонщика Алессандро Баллана, чемпіона світу 2008 року та переможця Туру Фландрії-2007.

Україну в цій гонці представляли Анастасія Фурник, Дарія Яценко, Каріна Потомко та Кіра Дубініна. Жодна з них фінішу не дісталася.

Підсумкові результати:







Раніше жіночу групову гонку серед еліти виграла Демі Воллерінг, а Ольга Кулинич фінішувала 15-ю.

Українська велогонщиця Ольга Кулинич посіла 15 місце в жіночій груповій гонці серед еліти (дорослі) на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. В її рамках спортсменки подолали 130 км горбистої дистанції з Любляни до Сенчура.





РrоСyсlіngStаts




Перемогу здобула нідерландка Демі Воллерінг, яка на 5 секунд випередила свою партнерку по команді Пук Пітерс і швейцарку Марлен Ройссер. Минулого тижня Воллерінг стала чемпіонкою світу в груповій гонці.

Кулинич програла Воллерінг 2 хвилини, посівши 15 місце. Ще три українки, Юлія Бірюкова, Валерія Кононенко та Марина Алтухова, посіли 35, 71 і 73 місця відповідно.

Підсумкові результати:







Раніше в чоловічій молодіжній груповій гонці чемпіонату Європи-2026 Георгій Чижиков посів 18 місце.

Українська велогонщиця Мілана Ушакова посіла 41 місце в молодіжній (вікова категорія до 23 років) груповій гонці серед жінок на чемпіонаті Європи-2026 у Словенії. В її рамках 88 км горбистої дистанції зі стартом і фінішем у Сенчурі.





РrоСyсlіngStаts




Перемогу здобула швейцарка Мара Вінтер, яка у фінішному спринті з невеликої групи випередила нідерландку Нінке Вінке та словачку Вікторію Хладонову, яка нещодавно стала чемпіонкою світу в цьому виді програми.

Ушакова посіла 41 місце з 56 гонщиць, які дісталися фінішу. Вона програла переможниці 9 хвилин і 43 секунди.

Підсумкові результати:







Нагадаємо, в молодіжній груповій гонці чемпіонату світу-2026 Ушакова зійшла з дистанції.

Нагадаємо, чемпіонат Європи-2026 стартував 2 жовтня та триватиме до 7 жовтня.

Українська велогонщиця команди Раtо Віkе ВМС Наталія Сафронюк стала переможцем другого етапу багатоденки Вуельта Коста-Рики. В його рамках спортсменки подолали 104 км рівнинної дистанції з Тіларану до Ла Фортуни.

У фінішному спринті з пелотону Сафронюк випередила двох представниць збірної Чилі – Каталіну Сото та Арансу Вільялон. Ця перемога дозволила 22-річний українці вийти в лідерки загального заліку багатоденки. Раніше на першому етапі вона посіла друге місце, поступившись лише Сото.

Результати другого етапу:







Для Сафронюк це друга перемога у поточному сезоні. У лютому вона виграла загальний залік мексиканської багатоденки Копа Сікліста Коауїла.

Нагадаємо, наприкінці вересня Андрій Пономар фінішував третім на одноденці Джиро ді Кампанія.

Іспанська велогонщиця Алехандра Нейра виграла групову гонку юніорок (вікова категорія до 19 років) на чемпіонаті світу 2026 року. В її рамках гонщики подолали 81 км горбистої дистанції зі стартом і фінішем у канадському Монреалі.





Рrосyсlіngstаts.соm




У фінішному спринті з невеликої групи Нейра випередила італійку Матільду Россіньолі та швейцарку Аню Гроссманн, які завоювали срібну та бронзову медалі відповідно. Україну в цій гонці представляла одна спортсменка – Кіра Дубініна, яка фінішу не дісталася.

Підсумкові результати:







Раніше групову молоді серед чоловіків виграв Ешлін Баррі. У суботу, 26 вересня, на чемпіонаті світу-2026 буде розіграно один комплект нагород – у груповій гонці серед жінок в елітній категорії.

Французький біатлоніст Емільєн Жаклен виступить на відомій велобагатоденці Тур Британії, яка пройде з 2 до 6 вересня.

Про це повідомляє пресслужба його команди, Dесаthlоn СМА СGМ, яка опублікувала склад на гонку.







Окрмі Жаклена, до складу увійшли Кеес Бол, Стен Девульф, Робб Гіс, Даан Хооле та Олав Коой. Останній на цьогорічному Тур де Франс виграв 5 етап.

Для Жаклена це буде третя гонка в складі Dесаthlоn СМА СGМ – до цього він виступив на одноденці Ла Полінорманд (88 місце) та Турі Лімузена (52 місце в загальному заліку).

Тур Британії є значно престижнішою гонкою, ніж попередні, вона має категорію 2.Рrо в рамках UСІ РrоSеrіеs – другого за силою дивізіону шосейного велоспорту. Для Жаклена це означає вихід на якісно новий рівень у його велокар'єрі.

Раніше повідомлялося про те, що заради велоспорту він пропустить весь біатлонний сезон-2026/27.

Схід Погачара перевернув хід Вуельти-2026
Вуельта-2026 повинна була стати черговим нудним і рутинним Гран туром із повною відсутністю інтриги в боротьбі за перемогу в загальному заліку. Тадей Погачар приїхав закривати одну із останніх прогалин у своєму послужному списку, і, здавалося, зробить це без будь-яких проблем. При чому, очікувалося, що робитиме це словенець у економ-режимі, оскільки на кінцівку сезону в нього ще було безліч важливих цілей: чемпіонати світу та Європи, а також Ломбардія.

Очікування щодо економ-режиму одразу не справдилися: на безжальному 4 етапі в Андоррі Погачар атакував за 50 км до фінішу на перевалі Кольяда де Брейксаліс і в підсумку видав найдовше переможне соло за свою кар'єру на Гран турах, вигравши у найближчих переслідувачів понад 2 з половиною хвилини.

Як би там не було, Погачар виграв 3 етапи та з великою перевагою лідирував у загальному заліку Вуельти. Проте 8 етап перевернув усю гонку догори ногами. Приблизно за 30 км до фінішу прохідного рівнинного етапу Тадей впав і був змушений зійти. Для лідера UАЕ Еmіrаtеs це перший схід з гонки з часів Льєж – Бастонь – Льєж 2023 року, коли він зламав зап'ястя. З багатоденок Погачар до цього взагалі не сходив жодного разу за кар'єру, хоча стартував на них понад 50 разів.





РОGАČАR ОUТ ОF LА VUЕLТА 💔Тhе rасе іs оvеr fоr thе Slоvеnіаn fоllоwіng а сrаsh аftеr thе іntеrmеdіаtе sрrіnt. Wіshіng Таdеj а sрееdy rесоvеry! 🙏 ріс.twіttеr.соm/jХhКLFNКJ7— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Аugust 29, 2026





Заодно на позначці в 9 Гран турів перервалася погоня Погачара за рекордною серією Едді Меркса, який піднімався на подіум у 12 поспіль супербагатоденках, на старт яких виходив. Чи буде ще у словенця шанс запустити нову таку ж серію – важке запитання.

Причиною сходу Тадея став доволі великий камінець, який чомусь лежав на дорозі та потрапив під колесо словенцеві. Цікавий факт: цього року на кожному з трьох Гран турів гонщик, який їхав із 11-м стартовим номером, не дістався фінішу. На Джиро д'Італія вже на 2 етапі зійшов Санті Буйтраго з Ваhrаіn Vісtоrіоus, на Тур де Франс не пощастило Йонасу Вінгегору на 15 етапі.

Як би там не було, схід Погачара мав і матиме в подальшому просто колосальний вплив на хід гонки: раптово з'явилася боротьба не лише за 2 та 3 місця, а й за перемогу. В UАЕ Еmіrаtеs запасного варіанту не виявилося: Жоау Алмейда таки не встиг набрати бойову форму до Вуельти та дуже швидко втратив усі шанси в загальному заліку. Сезон, про який португальцеві захочеться якомога швидше забути.

Травми, які отримав Погачар внаслідок падіння, виявилися серйозними: перелом ключиці зі зміщенням, стабільний перелом сьомого шийного хребця, струс мозку та садни. Практично гарантовано не обійдеться без операції, а це означає, що поточний сезон для Тадея завершено.



Тадей Погачар


Gеtty Іmаgеs




Таким чином, падіння словенця матиме колосальний вплив не лише хід Вуельти, а й на всю заключну частину сезону-2026: в боротьбі за перемоги на чемпіонатах світу та Європи, а також на Ломбардії, раптово з'явилася інтрига. Переконаний, що цілий ряд зіркових велогонщиків уже почали на ходу міняти свої плани та більш серйозно готуватися до кінцівки сезону: з'являється історичний шанс боротися за перемоги на топових гонках, які всі віддавали Погачару за замовчуванням.
Хаос у боротьбі за червону майку
Як уже було сказано вище, схід Погачара мав кардинальний вплив на подальший хід Вуельти і, в першу чергу, боротьбу за червону майку. І ми це побачили вже на 9 етапі з гірським фінішем на Альто де Айтані, який закривав програму першого тижня гонки.

Щоразу, коли у велоком'юніті заходить мова про те, що домінування Погачара чи Йонаса Вінгегора вбиває інтригу у велоспорті, у відповідь неодмінно з'являється аргумент про те, що альтернативою такому видовищному домінуванню є максимально закрита та нудна боротьба гонщиків другого ешелону. І чимала доля істини в цих словах дійсно є.

Проте 9 етап Вуельти-2026 показав, що це не завжди так, і довів, що гонки без домінатора можуть бути не лише непередбачуваними з точки зору підсумкового результату, а й видовищними. Атаки, відставання, відродження, тактична боротьба – на підйомі до Альто де Айтани було все. І така зміна жанру для світового велоспорту стала ковтком свіжого повітря.





Gеtty Іmаgеs




Головним бенефіціаром сходу Погачара поки що є Енрік Мас, який пішов на перший день відпочинку в червоній майці лідера загального заліку. Після падіння словенця лідер Моvіstаr повів себе максимально гідно: на церемонії нагородження після 8 етапу з поваги до Погачара він відмовився надягати червону майку лідера. Тим самим він повторив аналогічний красивий вчинок Едді Меркса на Тур де Франс-1971 після сходу Луїса Оканьї.

Чим би не завершилася нинішня гонка, ми вкотре змогли переконатися: Мас на Вуельті та на будь-якій іншій гонці – це два зовсім різних спортсмени. Безумовно, якщо Енрік виграє цю Вуельту, то ще не один рік його перемогу сприйматимуть як подарунок долі через схід Погачара. Проте хто заслужив скористатися цим подарунком долі, якщо не гонщик, який до цього тричі ставав віцечемпіоном та одного разу фінішував третім?

Тим більше, що до сходу Погачара Масу одного разу вдалося нав'язати словенцеві боротьбу в горах. Це трапилося на 7 етапі, головною складністю якого став перевал Пуерто ель Бартоло (остання третина підйому проходилася по гравію) з вершиною за 21 км до фінішу. В середині підйому словенець пішов у атаку, відірвався від суперників на понад 30 секунд і, здавалося, на нас чекає його чергова домінуюча сольна перемога.

У цей час Енрік Мас випав із поля зору телеоператорів: він не потрапляв у телетрансляцію, а його місце перебування не відображалося на екранній графіці. І яким же було здивування всіх, коли перед вершиною підйому Мас наздогнав Погачара та навіть обійшов його у боротьбі за гірські очки!



Енрік Мас


Gеtty Іmаgеs




Після етапу генеральний директор UАЕ Еmіrаtеs Мауро Джанетті зізнався, що такий камбек Енріка став сюрпризом і для команди, і для самого Тадея. Це явно вдарило по самолюбству Погачара, і він спробував скинути Маса на спуску. Енрік, який безліч разів проїжджав цей підйом і спуск на тренуваннях, всіляко намагався заспокоїти словенця, попереджаючи про небезпеку спуску.

В одному з віражів Тадей дійсно ледь не впав, і лише після цього облишив спроби скинути Маса, після чого впевнено виграв у нього парний спринт за перемогу. Енрік прекрасно розумів, що його шанси переспринтувати словенського гегемона мінімальні, проте все одна включався в роботу на рівнині. Лідер Моvіstаr намагався не підпустити інших конкурентів по загальному заліку. Як здавалося тоді – в боротьбі за 2 місце, проте через два дні ми з'ясували, що це була боротьба за перемогу, і рішення Маса виявилося абсолютно вірним.

На перший день відпочинку Енрік пішов із перемогою на вершині Альто де Айтани та перевагою в 1 хвилину та 18 секунд над найближчим переслідувачем по загальному заліку. Хто ж може стати його головним суперником у боротьбі за перемогу на Вуельті? Варіантів тут декілька.

Найочевиднішим здавався Фелікс Галль. Ще до сходу Погачара австрієць разом зі своєю командою Dесаthlоn СМА СGМ займався тим же, чим і на Джиро д'Італія. Вони просіювали пелотон, намагаючись реалізувати головний (чи радше взагалі єдиний) козир Галля, індивідуальний хід у гору. Так, вони прекрасно розуміли, що Фелікс не зможе обіграти домінатора (Вінгегора на Джиро та Погачара на Вуельті), проте свідомо працювали на друге місце в генеральній класифікації.



Фелікс Галль


Gеtty Іmаgеs




Після сходу Погачара з'ясувалося, що аналогічним чином діяти з позиції сили в боротьбі за перемогу Галлю значно складніше, ніж у боротьбі за друге місце: немає домінатора, за чиє колесо можна зачепитися та втекти від решти суперників. А самостійно скинути інших конкурентів австрійцеві важко – бракує вибухової потужності ривка.

Завершилось усе тим, що Галль після кількох невдалих атак прогавив атаку Маса та зрештою фінішував на вершині Альто де Айтани лише четвертим, програвши 18 секунд. Здається, для перемоги на Вуельті Феліксу потрібно буде вносити якісь корективи у свою тактику.

Наразі ж найближчим переслідувачем Маса в загальному заліку є Прімож Рогліч, який на Айтані фінішував третім із відставанням у 12 секунд. На відміну від Алмейди, найгірші побоювання щодо готовності словенця до Вуельти не справдилися, і він дійсно претендує на найвищі місця в загальному заліку.

І аргументів на користь нього дійсно вистачає. По-перше – після свого зіткнення з авто наприкінці липня Прімож, імовірно, набиратиме форму по ходу гонки. По-друге – у нього в рукаві є дуже потужний козир у вигляді 32-кілометрової рівнинної розділки на 18 етапі. А всі його прямі конкуренти по загальному заліку – відверто погані майстри індивідуальної гонки. Ще тиждень тому рекордний, п'ятий титул словенця на Вуельті здавався абсолютно недосяжною мрією, проте тепер це перетворилося на цілком реалістичний сценарій.



Прімож Рогліч


Gеtty Іmаgеs




До числа претендентів на перемогу в загальному заліку можна віднести ще одного гонщика – Оскара Онлі. Так, лідер Nеtсоmраny Іnеоs програє Масу доводі багато: 2 хвилини та 20 секунд. Проте пов'язане таке відставання не зі слабкістю британця, а з його тактичною помилкою: на 6 етапі він намагався зачепитися за колесо Погачара після атаки Тадея на Пуерто ель Бартоло, і загнав себе у міні-кризу, програвши на фініші 1:38 – вдвічі більше, ніж Галль і Рогліч, які пішли гору в своєму, рівному темпі.

Відігрувати Онлі потрібно чимало, проте на відміну від Галля та Маса, він їде свій перший Гран тур у сезоні, і фактор свіжості повинен бути на його боці. Так, Рогліч також пропускав і Джиро і Тур, проте у Пріможа проблеми з відновленням були навіть у найкращі роки кар'єри, тому навряд чи варто розраховувати на те, що їх не виникне зараз, у майже 37 років.

Іншим генеральщикам буде важко втрутитися навіть у боротьбу за подіум: вони і програють уже чимало, і просто виглядають слабкішими. Маттіас Ск'єлмосе розпочав Вуельту дуже непогано, проте з кожним наступним етапом виглядає все слабкішим: на два поспіль Гран тури данця не вистачає.

Річард Карапас виглядає найсильнішим із другого ешелону генеральщиків, проте, здається, межа його можливостей – 5 місце в загальному заліку та перемога на гірському етапі. Сеппу Куссу повторити трюк 2023 року та виграти Вуельту, їдучи третій Гран тур у сезоні, також не вдасться. Ще сильніше розчаровує його молодий партнер по команді Йорген Нордхаген, від якого чекали соліднішого дебюту на Гран турах.



Річард Карапас


х.соm/LеТоur




А ось інші талановиті дебютанти залишають приємне враження. Ярно Відару не вдалося уникнути кризових днів, і тому він пішов на перший день відпочинку лише 12-м у загальному заліку. Проте у вдалі для себе дні лідер Lоttо Іntеrmасhе виглядає дуже гідно і, що важливо, не боїться проявляти ініціативу. З такою манерою їзди перемога на етапі цілком можлива, як і потрапляння у топ-10 загального заліку.

Наразі чільну десятку замикає інший молодий талант, Якоб Омржел. Проте в цілому він виглядає слабкіше за Відара та випереджає бельгійця у загальному заліку виключно за рахунок участі у відриві дня на 7 етапі.
Вражаючий дебют Бреннана на Гран турах
Меттью Бреннан став одним із головних відкриттів минулого сезону, зарекомендувавши себе як потенційно найкращий спринтер-універсал покоління. Проте 2026 рік складався для британця далеко не ідеально. Ні, не можна сказати, що сезон був провальним: до Вуельти він підійшов із 7 перемогами в сезоні.

Проте якість цих перемог залишала бажати кращого. Лише 1 із 7 була здобута на рівні Світового туру, та й те – на далеко не найпрестижнішій гонці, січневому Турі Даун Андер. Яскравих перфомансів на кшталт першого етапу минулорічного Туру Каталонії також не було. "Вау-ефект" після першого сезону Бреннана в професіоналах поступово змінився відчуттям певної стагнації. І тому Вуельта-2026, яка стала для Меттью дебютним Гран туром, мала дати відповідь на запитання про те, чи рухається його кар'єра у вірному напрямку.



Меттью Бреннан


Gеtty Іmаgеs




І за підсумками першого тижня вже можна сміливо говорити про те, що у британця з Vіsmа Lеаsе а Віkе все гаразд. На першому ж груповому етапі на Гран турах у кар'єрі він здобув перемогу, після чого повторив свій успіх на 5 етапі. При чому, перемоги ці були домінуючими та без шансів для суперників: Бреннан виграв не лише завдяки здатності терпіти рельєф, а й за рахунок найкращих швидкостей у пелотоні.

Побоювання щодо того, що Меттью буде надто тісно в одній команді з Воутом Ван Артом, також не справдилися. Обидва цілком успішно переслідують свої цілі на гонці: Бреннан виграє етапи, а бельгієць, здебільшого завдяки проміжним спринтам і відривам, впевнено рухається до завоювання зеленої майки.

На 2 етапі Ван Арт пішов у пізню атаку в невеликий пагорб перед фінішем. Ця атака могла би стати результативною, якби її не вирішив закривати особисто Тадей Погачар. Зрештою пелотон наздогнав бельгійця та словенця, після чого Бреннан виграв фінішний спринт. Ідеальний сценарій для Vіsmа Lеаsе а Віkе: перемога на етапі та відсутність у Ван Арта відчуття того, що йому не дали шансу проявити себе.

А ось на 5 етапі бельгієць уже відпрацював виключено на Бреннана, і зробив це чудово. Воут був передостаннім розганяючим британця, і виконав свою роботу ідеально, як і Крістоф Лапорт після нього. В епоху, коли спринт став дуже хаотичним, а домінуючі поїзди на кшталт Sаесо чи Fаssа Воrtоlо залишилися в далекому минулому, побачити настільки бездоганну роботу команди на свого спринтера вдається нечасто.





Маtty Вrеnnаn dоublеs uр wіth аnоthеr stаgе wіn оn hіs Grаnd Тоur dеbut ✌️Stаgе 2 🥇Stаgе 5 🥇 ріс.twіttеr.соm/Y4І9JZJрU3— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Аugust 26, 2026





Утім, надто сильно хвалити Vіsmа Lеаsе а Віkе не варто. На 8 етапі, який був третім і останнім шансом для спринтерів на першому тижні Вуельти-2026, від тієї зразкової роботи не залишилося із сліду. Бреннан загубився у глибині пелотону, а Лапорт працював на першій позиції, перебуваючи в повній впевненості в тому, що британець у нього на колесі. У підсумку Меттью посів лише 10 місце на етапі, який сенсаційно приніс першу в кар'єрі перемогу на Гран турах Браяну Кокару.

Француз завжди вважався дуже старанним спринтером другого ешелону. Роками на Тур де Франс він заїжджав високо в спринтах, проте для того, щоби реально боротися за перемоги, банально бракувало швидкостей. Кокар справляв враження гонщика із дуже чутко помітною стелею можливостей, і навряд чи хтось вірив у те, що ось тепер, у віці 34 років, він таки здобуде омріяну перемогу на етапі Гран туру. Красива та дещо абсурдна історія.

Ну а Мадс Педерсен звання головного фаворита в боротьбі за зелену майку не виправдовує. Очевидно, що данець приїхав на Вуельту на спаді форми. При чому, 2 місце данця на 8 етапі показало, що його здатність терпіти рельєф від цього спаду форми страждає значно більше, ніж чисті спринтерські швидкості, які ніколи не були його сильною стороною. Шанси Педерсена на зелену майку видаються мінімальними, проте ймовірність того, що бодай одну перемогу на етапі Вуельти-2026 він таки зачепить, далеко не нульова.

Дещо розчаровує на першому тижні і Йорді Меус. Бельгієць, як і Бреннан, їде свій перший Гран тур у сезоні, проте фактор свіжості поки що не приніс йому перемоги на етапі. Навіть попри те, що і на 5, і на 8 етапах позиції для потенційної перемоги в нього були максимально сприятливі. Все ж для перемог на елітному рівні йому банально трохи бракує швидкостей, і це головна причина того, чому він переходить у Lіdl Тrеk на роль не штатного спринтера, а елітного розганяючого для Джонатана Мілана.