Еспресо

Про це заявив помічник очільника Кремля Юрій Ушаков в інтерв’ю російському журналісту Павлу Зарубіну.Коментуючи можливість телефонного контакту між президентами, Ушаков запевнив, що Путін нібито ніколи не уникав прямих розмов і готовий відповісти на дзвінок із Києва."Я думаю, що відповість, звичайно. Путін жодного разу не відмовлявся від розмов", — заявив представник Кремля.Водночас Ушаков закликав Зеленського особисто приїхати до російської столиці, якщо той справді хоче переговорити з Путіним."Він же передає сигнали через різні джерела. Хоче, якщо вже так хоче переговорити, — нехай приїжджає", — сказав помічник російського лідера.Раніше Путін у розмові зі Стуббом і Стере повторив, що Зеленський має приїхати до Москви, якщо хоче прямих переговорів. Зустріч лідерів, за словами Кремля, можлива після підготовки документів про врегулювання.

Один із них –  знищення пускових установок. Але це надзвичайно складне завдання. До того ж, у стратегічному вимірі –  це сізіфова праця: на місця знищених установок Росія може встановлювати нові. Натомість ефективнішим підходом може стати знищення самих елементів виробничого ланцюга — підприємств, які виготовляють компоненти для російських ракет.Після останнього удару по нафтопереробному підприємству в Рязані 16 жовтня Україна змістила фокус на інші далекобійні цілі. Не в останню чергу –  з огляду на американський трек і дискусії щодо подальших ударів по російській нафтовій інфраструктурі.Удар по серцю ПутінаОднією з перших цілей став Санкт-Петербург. Удар по місту, де народився Путін, мав не лише військове, а й політичне значення: продемонструвати, що навіть друга столиця Росії не перебуває в безпеці. Під час масштабної атаки українські сили уразили сім об’єктів. Серед них — логістичний хаб Оzоn, дата-центр "ВКонтакте", дві електропідстанції, нафтобаза, нафтовий термінал і відносно нещодавно збудований міст. Це продемонструвало немічність російської ППО, яка зосередилась в першу чергу на Москві, а також будівництвом подвійного кільця із 50-ти веж для ЗРК "Панцир" і "Тор" довкола улюбленої резиденції Путіна у Валдаї. Полювання за "балістичними" заводамиТож наші дрони і ракети почали полювання по всіх території Росії за найбільшими заводами, які виробляють складники для балістики, особливо високоточних "Іскандерів".          ЗСУ якісно показали новий рівень далекобійного впливу, як у виборі цілей, так і спроможності їх влучати на відстань у понад дві з половиною тисячі кілометрів. Це вдалося досягнути завдяки комбінаційному поєднанні вітчизняних ударних безпілотників, таких як FР-1 та "Фламінго", а також новоприбулих британських крилатих ракет Stоrm Shаdоw.Наші удари охопили три стратегічно важливі для ракет сектори: військово-промисловий комплекс, критичну сировинну та металургійну базу.Найвідчутнішого удару зазнав російський завод “ЕНЕРГІЯ” у Єльцях Липецької області, куди долетіло 7 ракет Stоrm Shаdоw, що повністю зруйнували декілька виробничих корпусів підприємства, яке є ексклюзивним виробником хімічних джерел струму для російських балістичних і крилатих ракет типу "Іскандер", "Циркон" та "Кинджал". Доповнили цей удар руйнування виробничих потужностей заводу "Протон" в Орлі –  найбільший в Росії виробник мікроелектроніки для "Іскандерів", а також іншої мікроелектроніки для всього російського військово-промислового комплексу. Другий критичний напрямок – ліквідація сировинного забезпечення російського авіа- та ракетобудування. Географія ударів у цьому сегменті стала найширшою: від хіміко-металургійного комбінату "АВІСМА" в Пермському краї за понад 1600 кілометрів від кордону, який є головним постачальником губчатого титану та магнієвих сплавів для ВПК, до найвіддаленішої цілі – нафтохімічного заводу "Омський каучук" за 2500 кілометрів від України.  Омський каучук є найбільшим заводом в Росії, який забезпечує окупантів ракетним паливом. А другим та третім за об’ємами виробництва є "Тольяті-каучук" та "Воронеж-синтез-каучук", які також вразили наші дрони.Усі шість заводів є найбільшими у своїй сфері, а тому вузькими місцями балістичного ракетобудівництва Російської Федерації.Наступними цілями стали хімзаводи. Зокрема підприємство "Азот" у Новомосковську Тульської області – один із найбільших виробників компонентів для виготовлення вибухівки та завод "Башкирська содова компанія" в Старлітамаку, який є одним з найбільших хімічних підприємств Росії. Башкирська компанія виробляє не тільки складники для вибухівки, але й монопольним виробником  терефталоїлхлориду – сполуки, яка критично необхідна для створення синтетичних балістичних ниток, високоміцних полімерів та арамідних матеріалів, що є прямими аналогами кевлару та використовуються для виробництва шоломів, бронежелетів, а також елементів бронезахисту для бойової авіації та бронетехніки.  Врешті Новолипецький металургійний завод. Удар по ньому може стати початком серії наших атак на металургійні російські підприємства. Паралельно в Московській області на 75-му арсеналі в Серпухові були уражені цехи й ангари, де росіяни обслуговували та ремонтували ключові компоненти систем їхньої ППО та радіолокаційні станції. А в Ростовській області ракети "Нептун" підірвали комбінат "Каменський", який виготовляв ракетне паливо як для ППО так і для крилатих ракет. Внаслідок атаки пошкоджені щонайменше чотири цехи та загорівся склад.За два тижні Збройні сили України продемонстрували західним партнерам, що є дієвіший спосіб змусити Росію до миру та посилити безпеку у світі, ніж зосереджуватися виключно на обороні. Водночас майже щоденне призупинення роботи більшості аеропортів Москви, а також центральних і південних регіонів Росії — це вже не основна мета операції, а побічний ефект, який створює додаткові проблеми та дискомфорт для російської еліти.Два тижні паузи ударів по НПЗ минулиА через два тижні Сили оборони феєрично знову відновили удари по НПЗ. Приводом став удар Росії по нашому НПЗ в Кременчуку.Новокуйбишевське НПЗ, фото: Ехіlеnоvа Першим у нововідкритому списку став Новокуйбишевський завод у Самарській області. Атака далекобійними дронами стала однією із найбільш успішних – зафіксовано щонайменше 7 джерел загоряння, завод зазнав критичних уражень і припинив роботу. Потужність НПЗ – 8,8 млн т. нафти на рік. Він цінний тим, що масштабно виробляє реактивне авіаційне паливо.НПЗ в Кстово, фото: Ехіlеnоvа Наступного дня ЗСУ уразили нафтопереробний комплекс компанії "Башнефть". У Північній промзоні Уфи фактично впритул один до одного розташовані три гігантські НПЗ: "Башнефть-Новойл", "Башнефть-УНПЗ" та "Башнефть-Уфанефтехим". Разом вони виробляють найбільше сировини – 23,5 млн т./рік. ЗСУ вразили щонайменше 3 цілі, в тому числі установку каталітичного риформінгу Л-35 на заводі "Башнефть-Новойл", яка є технологічним серцем НПЗ. Врешті в ніч на 1 листопада численні влучання в Кстовський НПЗ, який розташований у Нижньогородській області та є одним із найбільших на Росії. Деталі ураження ще уточнюються.

26 жовтня в Києві відбулася презентація дослідження "Культура очима громад: антропологічне дослідження Полтавщини". Його на замовлення культурної аґенції "Терени" та за підтримки Фундації Множина виконала команда антропологів на чолі з Тіною Полек та Олексієм Москаленком. Повний текст звіту доступний на сайті аґенції.Полтавщину в національному наративі звикли називати "колискою української ідентичності". Дослідження показує, що за цим усталеним фасадом криється складніша реальність: старі радянські моделі організації культури втратили життєздатність, а нові сенси й формати стихійно зароджуються в самих громадах. Автори розглядають культуру в широкому антропологічному сенсі — як спосіб життя спільноти: щоденні практики, дозвілля, неформальні правила та смисли, а не лише відвідування концертів та музеїв. "Створюючи культурну аґенцію, яка фокусується на роботі в регіонах, ми відразу закладали в стратегію важливість проведення досліджень. Наша команда прагне засновувати нові проєкти та ініціативи не лише на результатах власних експедицій та мапування культурного середовища регіону. Антропологічний підхід, застосований дослідницькою командою, дозволив вийти за межі статистичних і звітних шаблонів, до яких ми часто вдаємося, аналізуючи певний регіон. Така методологія допомагає поглянути на культуру в ширшому значенні, а більшість висновків можуть бути релевантними й для інших регіонів України", — зазначає Тетяна Терен, очільниця культурної аґенції "Терени".Для проведення дослідження було обрано етнографічні методи роботи, які допомогли зафіксувати не лише те, що люди декларують, а й те, як вони насправді діють у повсякденному житті.Польовий етап дослідження тривав протягом квітня–червня 2026 року. Команда дослідників та дослідниць жила в громадах і поєднувала залучене спостереження з глибинними інтерв’ю: спілкувалася з працівниками закладів культури, місцевими активістами, підприємцями, молоддю та людьми, які переїхали на Полтавщину через війну. Польова робота охопила сімнадцять населених пунктів — від великих міст до сіл. Висновки фіналізували завдяки експертним інтерв’ю з фахівцями у сфері культури, аналізу локальних спільнот у Fасеbооk та Іnstаgrаm та результатам онлайн-опитування, проведеного "Теренами" на власних ресурсах. Окрім того, до дослідження додано аналітичну довідку про стан обласних закладів культури, демографічну ситуацію, залучення підтримки донорів та меценатів тощо. Респондентів та конкретні локації у звіті анонімізовано, щоб захистити людей та установи і водночас підсвітити системні процеси. "Найцікавіше, що ми побачили, — розрив між тим, що люди вважають культурою, і тим, чим вони насправді наповнюють свій день. Спорт, суші, мотоцикли, спільне плетіння маскувальних сіток — усе це культура, просто люди її так не називають. Ми не пропонуємо "привезти" їм культуру. Ми показуємо, що вона вже є і що попит народжується тоді, коли з'являється добра, помітна пропозиція", — пояснюють керівники дослідження Тіна Полек та Олексій Москаленко.Як засвідчило дослідження, культурне життя Полтавщини тримається на горизонтальних зв’язках та ініціативних людях, зокрема тих, хто переїхав до громад з інших регіонів. Нові практики, як-от спорт чи йога, спершу зустрічають опір і лише згодом стають нормою, тож пропозицію доводиться "вирощувати". Водночас частина громад будує туристичний імідж довкола кількох постатей чи ремесел, хоча самих мешканців це майже не цікавить.Зважаючи на зібрані та опрацьовані дані, команда дослідників підготувала рекомендації для провайдерів, державних та недержавних інституцій, органів місцевого самоврядування та комунікаційних команд, які займаються культурними проєктами."Це дослідження робить великий крок у тому, щоб десакралізувати культуру, зняти її з пʼєдесталу і нарешті почати широко говорити про те, що культура — це наше повсякдення. Відповідно наші щоденні практики є відображенням власного світобачення, ідентичності. Саме тому культуру неможливо насаджувати, “прищеплювати” спільнотам, якщо у них відсутня відповідна внутрішня інтенція. Лише на перетині усталених культурних практик громади і запропонованих їй нових сенсів може формуватися нова ідентичність", — підсумовує Галина Григоренко, керівниця програми "Культура" у Фундації Множина.Надалі "Терени" планують ініціювати ширші обговорення результатів дослідження в громадах Полтавської області, щоб сприяти подоланню розривів у комунікації між владою, закладами культури, громадськими ініціативами, культурними дієвцями та меценатами. Протягом 5–7 листопада відбудуться зустрічі з громадами в Лубнах, Кременчуці, Козельщині, Гадячі, Опішні та Полтаві. Подробиці програми туру дізнавайтеся на сайті та в соцмережах аґенції.Позиція культурної аґенції "Терени" та Фундації Множина може не збігатися з думками респондентів і респонденток та авторів і авторок дослідження.Культурна аґенція "Терени" заснована 2025 року, щоб сприяти децентралізації культурних процесів в Україні та підтримувати культурні ініціативи в регіонах. Аґенція організовує публічні дискусії про культуру, локальну ідентичність і спадщину; навчає та об'єднує локальних дієвців культури в межах проєкту "Зав'язь"; видає книжки про знакових постатей України; підтримує письменників через Полтавську літературну резиденцію "Крайнебо"; відзначає найкращу коротку прозу літературною премією "Григір"; досліджує маловідомі культурні феномени у медіапроєкті "Зблизька" та відкриває регіони через кураторські мандрівки. Перший пріоритетний регіон аґенції — Полтавщина.Фундація Множина — філантропічна інституція, яка працює для посилення суб'єктності людей і суспільства в умовах глибоких цивілізаційних змін. Її місія — сприяти тому, щоб українці ставали авторами власного життя: спроможними, дієвими та проактивними громадянами. Фундація працює за чотирма програмними напрямами: Ідентичність, Культура, Життєстійкість і Спроможність. 

Про це повідомляє фінансовий портал "Мінфін".Курс долара в Україні на сьогодніСтаном на 12:00 долар у середньому можна купити за 46,99 грн, а продати за 46,52 грн.В обмінниках долар можна купити по 46,99 грн і продати по 46,50 грн.Приватники продають долар по 46,99 грн і купують по 46,53 грн.У банках середній курс купівлі долара становить 45,29 грн, продажу - 45,94 грн.Курс євро на сьогодні Євро в середньому можна купити по 52,00 грн, а продати по 51,70 грн.В обмінниках євро купують за 51,70 грн, а продають по 52,00 грн.Приватники продають євро по 52,19 грн і купують по 51,79 грн.Курс євро в банках у середньому: 50,54 грн - купівля; 51,34 грн - продаж.Курс валют НБУНаціональний банк України встановив офіційний курс долара на рівні 45,53 грн. Євро за курсом НБУ коштує 50,68 грн.Курс валют ПриватБанку Долар ПриватБанк купує по 45,25 грн, продає по 45,95 грн. Євро купує по 50,30 грн, продає по 51,30 грн.Курс злотого до гривні Польський злотий за курсом НБУ коштує 11,53 грн, у обмінниках у середньому 11,70 грн у купівлі та 11,85 грн у продажу.Інші валютиМолдовський лей за курсом НБУ коштує 2,53 грн, у обмінниках у середньому 2,40 грн у купівлі та 2,75 грн у продажу.Румунський лей за курсом НБУ вартує 9,49 грн, у обмінниках у середньому 9,40 грн у купівлі та 9,95 грн у продажу.Чеська крона за курсом НБУ коштує 2,08 грн, у обмінниках у середньому 2,00 грн у покупці та 2,15 грн у продажу.Долар б'є рекорди – що кажуть експертиНаприкінці жовтня офіційний курс долара вже кілька разів оновлював історичний максимум. Фінансовий експерт Віталій Рисін пояснює, що НБУ поступово зменшує підтримку гривні на валютному ринку. За його словами, стійкий попит на валюту посилює тиск на курс, а утримувати гривню на фіксованому рівні виключно завдяки продажу резервів неможливо безкінечно. Водночас експерт не береться прогнозувати, до якої позначки може зрости долар до кінця року.Раніше віцепрезидент Асоціації українських банків, голова правління Глобус Банку Сергій Мамедов прогнозував, що до кінця року долар навряд чи перевищить 46 грн, а євро може коштувати 52,5–54 грн.Послаблення гривні позначатиметься на купівельній спроможності українців, оскільки доходи населення переважно номіновані в національній валюті, а українська економіка значною мірою залежить від імпорту. За даними Державної митної служби, за дев'ять місяців 2026 року Україна імпортувала товарів на понад $75,1 млрд, тоді як експортувала на $29,6 млрд. Як пояснює Рисін, через девальвацію дорожчатимуть імпортні товари та енергоносії, зокрема пальне, що призведе до зниження реальних доходів і купівельної спроможності населення.

Про це речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко повідомив в ефірі телебачення, передає Укрінформ.За його словами, найбільше спроб атак і застосування озброєння та техніки противника фіксують саме на Харківському напрямку. Особливо активний ворог у смузі оборони бригади «Гарт».На Сумщині російські війська частіше намагаються атакувати в межах Конотопського та Шосткинського районів. Однак кількість таких спроб значно менша, ніж на Харківщині.Щодо Чернігівської області, то раніше росіяни розглядали можливість проведення там атак, проте наразі не зосередили для цього достатньо сил. Водночас усі три прикордонні регіони продовжують потерпати від російських обстрілів.

Історія розпочалася 9 жовтня, коли Білий дім, наляканий цінами на пальне перед виборами до Конгресу, уклав з Кремлем угоду про постачання російського дизеля. Мінфін США видав спеціальну ліцензію, і в середині жовтня три танкери, Аgіоі Fаnеndеs, Lеruо і Таlіsmаn, вийшли з балтійського Приморська. Ідея здавалася геніальною. Дешевий російський дизель мав збити ціни, американці мали зрадіти, а Путін — отримати гроші.Але щось пішло не так. Білий дім обдзвонив американських трейдерів з проханням купити дизель Путіна, і жоден покупець не відповів на дзвінок. Ні знижки, ні вмовляння з Вашингтона і Москви не допомогли. Американські трейдери відреагували на російський дизель приблизно так, як реагують на радіоактивні відходи.Причина проста. Ще у 2022 році Конгрес ухвалив закон про заборону імпорту російської нафти, і папірець від Мінфіну цей закон не скасовує. Сенатор Блюменталь пояснив це предметно, написавши власнику танкера, що президент, можливо, і видав ліцензію, але лише Конгрес може зробити її юридично чинною. А всім охочим він нагадав, що кожен, хто купує російський дизель, вчиняє злочин, і Конгрес за цим стежить.Читайте також: Російський Геловін на ґанку Білого ДомуДалі до справи долучилася губернаторка Нью-Джерсі Мікі Шеррілл, колишня офіцерка ВМС і федеральна прокурорка, яка назвала угоду Трампа з Путіним корупційною і незаконною, і вона шукає способи не пустити танкери в порти свого штату. Навіть Мітч Макконнелл різко розкритикував Трампа за поступку російському агресору й автократу. А трейдери добре вміють рахувати не лише гроші, а й ризики. Після виборів 3 листопада республіканці цілком можуть втратити контроль над Конгресом, і тоді кожен, хто наважився б купити цей дизель, отримав би не прибуток, а повістку, слухання і розслідування щодо кожної угоди. Ніхто не хоче стати героєм першого показового процесу нового Конгресу.Тож тепер дизель Путіна плаває Атлантикою в пошуках бодай якогось покупця. Аналітики вважають, що танкери, найімовірніше, оминуть США і розвантажаться в Бразилії. Але звісно, за значно нижчою ціною. Найсмішніше, що вони прибудуть уже після виборів, заради яких усе й затівалося. У цій історії Трамп переграв сам себе. Хотів знизити ціни перед виборами, а отримав скандал, бунт власної партії та флот привидів біля своїх берегів. І при цьому зробив найкращий подарунок Путіну — показав усьому світу, що навіть зі знижкою російський товар в Америці не продається.ДжерелоПро автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це Сибіга написав у мережі Х. МЗС вважає повернення РФ неприйнятнимЗа його словами, дозволивши повернення російського хокею, САS (Спортивний арбітражний суд) заплямовує лід українською кров’ю."Росія не припинила свою війну. Вона не припинила вбивати українців. Вона не припинила своїх невпинних атак на наші міста. То що саме змінилося, щоб виправдати повернення її національних команд з хокею на лід до міжнародних змагань?" - запитав Сибіга. Україна вимагає від САS скасувати рішенняВін наголосив, що рішення САS легітимізувати участь Росії в чемпіонатах світу є неприйнятним. "Російські національні команди представляють державу, яка все ще веде агресивну війну. Дозволити їм повернутися зараз — це надати Москві міжнародну легітимність, якої вона прагне", - переконаний міністр. Глава МЗС закликав міжнародну спортивну спільноту та всіх партнерів України зайняти тверду позицію проти поновлення Росії в міжнародних змаганнях. "Це ганебне рішення має бути скасовано. Я також закликаю уряди, які не втратили моральний компас, заборонити в’їзд російським гравцям на свою територію. Війна Росії має мати наслідки, включно зі сферою міжнародного спорту", - підсумував Сибіга. Повернення РФ у хокей30 жовтня САS задовольнив апеляцію Федерації хокею Росії та зобов'язав ІІНF (Міжнародну федерацію хокею) допустити російські збірні до міжнародних змагань. Арбітражна колегія одностайно вирішила, що аргументи ІІНF щодо безпеки й інших ризиків не були підтверджені достатніми доказами. На думку арбітрів, відповідно до правил ІІНF, лише належним чином обґрунтовані безпекові загрози можуть бути підставою для недопуску спортсменів певної національності.Рішення Ради ІІНF про недопуск російських команд, яке періодично продовжувалося з весни 2022 року, скасували.Крім цього, САS не встановив для російських спортсменів спеціального нейтрального статусу й не визначив додаткових організаційних умов їхньої участі. Що відомо про ЧС-2027 з хокеюНа наступному чемпіонаті світу в найсильнішому дивізіоні має виступити збірна України. Це право вона здобула навесні після 20-річної перерви.  ЧС-2027 відбуватиметься 14-30 травня в Німеччині. Україна потрапила до групи А, де її суперниками мають стати Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Словаччина, Латвія, Австрія та Словенія. 

Що каже ТускТуск стверджує  в соцмережі Х, що в Польщі протягом багатьох років діють політики та організації, які намагаються підірвати демократичні інституції та принцип верховенства права. Він переконаний, що ці сили мають підтримку за кордоном, зокрема серед прихильників Росії."Невипадково вони знаходять підтримку у світі серед проросійських сил. А сьогодні в цьому конфлікті користуються підтримкою армії російських ботів в інтернеті. Ба більше, вони навіть дочекалися публічних компліментів від головного ідеолога Кремля", — заявив польський прем’єр.Відповідальність за блокування змін у роботі Конституційного трибуналу Туск поклав на президента Польщі Кароля Навроцького та опозиційну партію "Право і справедливість" (РіS).Глава уряду наголосив, що Польща не повинна відступати від принципів незалежної демократії та верховенства права, за які країна боролася протягом багатьох років.Сікорський розкритикував польських правих через похвалу від пропагандистів Путіна Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що польським політикам варто замислитися, якщо їх хвалять проросійські медіа та пропагандисти Кремля. Таку думку він висловив у відеозверненні, оприлюдненому в соцмережі Х."Коли проросійські медіа або пропагандисти Путіна хвалять польських політиків, їм варто двічі подумати", — сказав Сікорський.Як приклад він згадав фотографію лідера партії "Право і справедливість" (РіS) Ярослава Качинського з Гжегожем Брауном. Сікорський назвав Брауна антисемітом, проросійським, антизахідним та антиукраїнським політиком. За словами глави польського МЗС, представники правого політичного табору зайшли надто далеко, зближуючись із людиною, яка, на його думку, має залишатися на узбіччі польської політики.Конфлікт навколо Конституційного трибуналу. Що відомоКонфлікт навколо Конституційного трибуналу Польщі триває з 2015 року, коли між владою та опозицією виникла суперечка через призначення суддів. Після приходу до влади партія «Право і справедливість» (РіS) змінила правила роботи суду. Опоненти звинуватили її у спробі посилити політичний контроль над судовою системою. Після приходу до влади у 2023 році уряд Дональда Туска пообіцяв відновити незалежність судів.Нова хвиля протистояння виникла у 2026 році, коли Сейм обрав шістьох нових суддів Конституційного трибуналу, але президент Кароль Навроцький відмовився прийняти присягу у чотирьох із них. Вони склали її в парламенті, однак президентська адміністрація та керівництво суду не визнали таку процедуру законною.Читайте також: Політичне протистояння у Польщі загрожує конституційному устрою країни, - політолог Таран30 жовтня конфлікт загострився: одна із суддів оголосила про тимчасове відсторонення голови Конституційного трибуналу Богдана Свєнчковського та його заступника. Керівництво суду відкинуло це рішення, а Навроцький назвав події спробою захоплення установи. Європейська комісія зі свого боку наголосила на праві Сейму призначати суддів і закликала забезпечити роботу Трибуналу відповідно до Конституції.

 Про це Усик сказав у коментарі інсайдеру Майку Коппінджеру. Повернення у крузервейтЗа словами колишнього абсолютного чемпіона світу, він досягнув усього в надважкій вазі та вирішив повернутися у крузервейт (до 91,1 кг), де розпочинав професійну кар'єру та також вигравав усі чотири найпрестижніші титули.  "Я вже зачистив надважкий дивізіон і повертаюся у свою вагову категорію. Якщо у мене буде можливість повернутися в крузервейт, я повернуся", - зазначив Усик. Наступний суперникВін також підтвердив, що планує провести поєдинок проти Девіда Бенавідеса, який є чемпіоном світу в першій важкій вазі за версіями WВА (Всесвітньої боксерської асоціації) та WВО (Всесвітньої боксерської організації). "Це буде великий бій, тому що Бенавідес – великий чемпіон. Ну і я теж трішки", - сказав Усик.5 грудня Бенавідес проведе бій проти володаря пояса WВС (Всесвітньої боксерської ради) поляка Міхала Чесляка. Титул ІВF у категорії до 91,1 кг є вакантним. Таким чином Усик та Бенавідес потенційно можуть посперечатися за звання абсолютного чемпіона світу. Українець уже ним володів до березня 2019 року та звільнив пояси після переходу в хевівейт. Досягнення Усика та Бенавідеса 39-річний Олександр Усик виграв усі 25 боїв серед професіоналів. Він провів попередній поєдинок у травні 2026 року в Єгипті та нокаутував нідерландського кікбоксера Ріко Верховена. Після цього українець відмовився від чемпіонських титулів WВС, WВА та ІВF у надважкій вазі. 29-річний Бенавідес також не має жодної поразки та виграв 32 поєдинки. Також він був чемпіоном світу в другій середній (до 76,2 кг) та напівважкій вазі (до 79,4 кг). У червні 2024 року американець переміг за очками іншого українського боксера - Олександра Гвоздика - у бою за тимчасовий чемпіонський титул WВС у напівважкій вазі.  

Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников.Він пояснив, що Володимир Путін мав надати Трампу можливість продемонструвати готовність до переговорів, але не створювати умов, які завадили б російській армії продовжувати наступальні дії та завдавати ударів по Україні. Саме тому журналіст пов'язує події навколо Олешків із низкою попередніх дипломатичних контактів: зустрічами представників України, Фінляндії та Норвегії зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом, його переговорами з Путіним та подальшими телефонними контактами з російським лідером.Портников називає цю послідовність операцією "Осло", яка, за його оцінкою, має завершитися напередодні проміжних виборів у США 3 листопада 2026 року."Це не процес перемовин, це пропагандистський процес допомоги Трампу напередодні проміжних виборів, який є своєрідною відплатою за дизельну угоду", — наголосив журналіст.За його словами, кожна зі сторін отримала можливість використати гуманітарну ситуацію у власних інформаційних цілях. Для Трампа було важливо, щоб в американському медіапросторі прозвучала інформація про гуманітарну місію та порятунок людей, а також його власне прізвище. Російська сторона паралельно розгортала пропагандистську кампанію, намагаючись представити мешканців Олешків як росіян, а Україну — винною в їхніх стражданнях.Водночас Портников застеріг, що режим тиші може мати й небезпечні для України військові наслідки. Російські війська, за його словами, можуть скористатися ним для підготовки наступу на Херсон та інші населені пункти правобережжя Дніпра."Якщо наслідком стане удар по Херсону, значить, це просто була багатоходовка", — зазначив журналіст.Він наголосив, що за всіма політичними та інформаційними сценаріями не можна забувати про людей, які опинилися в гуманітарній катастрофі. Йдеться про жінок, дітей та літніх людей, яким загрожувала смерть від голоду і яких вдалося евакуювати з Олешків. Деталі щодо гуманітарної місії в ОлешкахУповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець в етері Еспресо розповів, що відпрацьований новий метод контролю виконання домовленостей під час гуманітарної місії в Олешках. Після розмінування дороги до Олешків туди мають доправити їжу, воду, ліки та обладнання для місцевої лікарні. Далі мешканцям нададуть можливість виїхати за власним вибором — в Україну або Росію, а дотримання домовленостей контролюватимуть за новим механізмом за участю США.Дмитро Лубінець та керівник ОП Кирило Буданов повідомили, що о 3 ночі вівторка, 27 жовтня, у районі тимчасово окупованих Олешків Херсонської області ввели режим тиші,аби провести гуманітарну місію, зокрема – евакуювати цивільних. На 12:00 середи, 28 жовтня, українська й російська сторона продовжували повністю виконувати домовленості щодо режиму тиші в районі Олешків на Херсонщині, який розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом (04:00 за московським часом) і триватиме до 22:59 1 листопада. 29 жовтня підготовка до гуманітарної місії в окупованих РФ Олешках на Херсонщинівийшла на заключний етап: завершено розмінування, а конвой готовий до відправлення.Вранці 31 жовтня автобуси вирушили до пункту пропуску Нова Гута на кордоні з Чернігівською областю України, повідомило білоруське державне інформаційне агентство Белта.Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець також повідомив, що жителі Олешків невдовзі будуть удома.

Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. За його словами, у жовтні СБС вражали ціль кожну 41 сек, а кожні 159 сек - ворожого військового.  Загалом протягом місяця підрозділи угруповання уразили 64 807 цілей противника, з них 16 796 одиниць особового складу."16 796 хробаків - промисловий забій жовтня Птахами Угруповання СБС. Прогнозовано, жовтень став рекордним для СБС за час повномасштабної за показниками знищення живої сили противника: 52,55% (11010 ос) відносно серпня, 24,71% (13468 ос) відносно вересня", - написав Мадяр.  Показники СБС у жовтні:542 військовий - середньодобовий показник по утилізації живої сили (мінус окупант  кожні 159 секунд місяця);701 військовий - кращий добовий результат, 24 жовтня;2091 ціль- середньодобовий показник уражень (кожні 41 секунду жовтня результативно уражено ворожу ціль, всього 64807 одиниць);255 605 бойових місій за жовтень (151,5 тис. ударних та 104 тис. розвідувальних вильотів);Бровді зазначив, що надані цифри стосуються виключно підрозділів Угруповання СБС, та не включають результати будь-яких інших підрозділів Сил оборони. Росіяни у жовтні 2026 року зазнали найбільших за місяць втрат з початку повномасштабного вторгнення - 54 400 окупантів загиблими та пораненими.  

1. Судячи з усього, Туск розраховував, що в результаті дій в Конституційному суді Навроцький змушений сідатиме за стіл переговорів і домовлятися. Але цей сценарій наразі все більше виглядає малореалістичним. Навроцький зараз розуміє, що він став лідером всіх правих сил, саме він контролює вулицю і проти дій в суді виступили деякі сателіти Туска. Навроцький найближчим часом не сідатиме за стіл переговорів. Він чекатиме. По суті, почалася гра "хто перший кліпне".2. Тут слід відразу зазначити, що згідно з польською конституцією, якщо ти контролюєш Конституційний трибунал, то можеш накласти вето на будь-який законодавчий чи урядовий акт. Тому навіть в опозиції ти маєш величезні можливості, якщо під твоїм контролем трибунал. Саме тому іде таке важливе протистояння. 3. Днями ми побачимо свіжу соціологію, але можу з великою часткою імовірності допустити, що вона не буде втішною для Туска. І тому перед Туском стоятиме дуже складне питання: іти на дострокові вибори зараз (ініціювати їх), щоб спробувати зараз набрати максимум чи, навпаки, тягнути час, щоб спробувати потім відіграти втрачене і ловити опонентів на помилках та розкручувати ідею, що Качинський хоче виходу Польщі з ЄС (це зараз головна контргра партії Туска).Читайте також: Що насправді відбувається у Польщі4. За будь-яких обставин, розпуск парламенту можливий у двох випадках: а) Туск дає свої голоси, й тоді є дві третини для розпуску; б) якщо протягом чотирьох місяців від дня подання Сейму проєкту закону про бюджет президенту не передадуть бюджет на підпис, президент може протягом наступних 14 днів оголосити дострокові вибори Сейму та Сенату. Бюджет подано 29 вересня, а відтак, з 29 січня може запуститися процес дострокових виборів, які мають відбутися протягом 45 днів від дня розпуску. Але цей сценарій передбачає, що низка сателітів Туска готові будуть ризикнути всім і піти на вибори. Наразі цей сценарій дуже складний для реалізації. 5. Існує ще один варіант: спробувати обрати новий уряд, але в польській конституції відставка одного уряду передбачає автоматичне голосування за наступний уряд. Тут потрібна проста більшість, але для того, щоб її зібрати, потрібно з однієї сторони консолідувати голоси всіх правих, а з іншої — спробувати щось запропонувати сателітам Туска, щоб ті проголосували за нового премʼєра. Такий сценарій можливий, але також складний для реалізації.6. Зараз найреалістичнішим виглядає сценарій довгого і затяжного протистояння та політичної кризи, в якій, між іншим, найбільше шансів виграти мають конфедерати. Але повторю те, з чого починав: ми маємо зважати на фактор вулиці та на фактор малопередбачуваних процесів (позиція силовиків, до прикладу). Ці процеси дуже залежать від не зовсім логічних речей.7. Учора читав багато дописів про те, що вся ця історія нам на руку і, що поляки будуть зайняті собою. Це не зовсім так. Тема України залишиться базовою для польських виборів незалежно від того, коли вони відбудуться. І нинішня ситуація може ослабити Туска, з усіма відповідними наслідками для нас.ДжерелоПро автора. Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Рекордні втрати РФПро це повідомляє Генштаб ЗСУ.  За останню добу жовтня росіяни втратили ще 2100 військових. Таким чином, сумарні втрати особового складу росіян за минулий місяць склали 54 400 осіб. Це рекордний показник з початку повномасштабного вторгнення. Попереднє досягнення Сил оборони України було зафіксовано у грудні 2024 року, коли втрати РФ сягнули 48 670 вбитими та пораненими. Загальні бойові втрати противника від початку повномасштабного вторгнення станом на 1 листопада 2026 рокуОсобовий склад:близько 1 590 270 ( 2 100) осібОзброєння та військова техніка:Танки: 12 451 ( 1) одиницяБойові броньовані машини: 25 622 ( 2)Артилерійські системи: 51 755 ( 16)РСЗВ: 2 249 ( 2)Засоби ППО: 1 730Літаки: 452Гелікоптери: 356Безпілотні системи та ракети:Наземні робототехнічні комплекси: 3 054 ( 9)БПЛА оперативно-тактичного рівня: 591 605 ( 944)Крилаті ракети: 5 140Морська техніка:Кораблі та катери: 35Підводні човни: 2Техніка забезпечення:Автомобільна техніка та автоцистерни: 168 739 ( 259)Спеціальна техніка: 4 861 ( 1)У дужках зазначено втрати за минулу добуZІRКА наздогнала безпілотник на швидкості 400 км/годВідео знищення російського безпілотника оприлюднив технологічний проєкт ZRК.tесh."Модернізована версія ZІRКА наздогнала та знищила реактивну "Герань-5" на швидкості близько 400 км/год і висоті 3 500 м. Працював екіпаж Rеtrо батальйону Dаrknоdе 412 бригади Nеmеsіs", - написал у ZRК.tесh.  "Мілітарний" нагадав, що дрон-перехоплювач ZІRКА української компанії NОСТІS презентували у червні 2026 року. Його створили завдяки інвестиційній підтримці та експертизі Vyrіy Іndustrіеs.Перша версія перехоплювача мала максимальну швидкість понад 340 км/год, а робоча висота польоту сягала 6 км. Заявлений радіус дії становив 30 км, а час у повітрі — 20 хв. Характеристики модернізованої версії не розкриваються.Дрон-перехоплювач ZІRКА оснащений бортовим комп’ютером на базі Rаsрbеrry Рі 5 із навченою моделлю комп’ютерного зору. Вона в режимі реального часу аналізує кожен кадр і шукає ознаки, характерні для БПЛА типу "шахед". Система автоматично виявляє ціль на відстані до 1 км. Після підтвердження цілі оператором вона самостійно супроводжує її, а пілоту залишається лише коригувати швидкість зближення для точнішого ураження.На фронті найбільше штурмів на Покровському напрямкуПро це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ станом на 08:00. Ситуація на основних напрямкахНа Північно-Слобожанському напрямку загарбники сім разів атакували в районах Бачівська, Товстодубового, Коренька, Уланового та Корчаківки.На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили 13 атак противника. Окупанти намагалися просунутися в районах Тернової, Стариці, Радьківки, а також у напрямках Захарівки та Волохівського.На Куп’янському напрямку минулої доби ворог штурмових дій не проводив.На Лиманському напрямку ворог здійснив 10 штурмів  у районах Копанок, Червоного Ставу, Шийківки, Лимана, Зарічного та Донецького.На Слов’янському напрямку загарбники здійснили чотири атаки в районах Озерного, Ямполя та Пискунівки.На Краматорському напрямку наші воїни відбили дві атаки ворога в районах Тихонівки та Малинівки.На Костянтинівському напрямку зафіксовано 17 штурмів у районах Костянтинівки, Новоселівки та Миколайпілля.На Покровському напрямку наші оборонці зупинили 55 атак у районах Сергіївки, Молодецького та Новопавлівки, а також здійснював штурми у напрямках Софіївки, Торецького, Кучерового Яру, Вільного, Добропілля, Нового Донбасу, Білицького, Красноподілля, Вірівки, Мирного, Василівки, Новопідгороднього, Новомиколаївки та Біляківки.На Олександрівському напрямку наші воїни відбили одну атаку в районі Тернового.На Гуляйпільському напрямку відбито дев'ять атак загарбників у районах Тернуватого, Долинки, Гіркого, Чарівного та Єгорівки.На Оріхівському напрямку наші захисники зупинили дві атаки ворога в районі Павлівки.На Придніпровському напрямку активних дій ворога не зафіксовано.Ворожі обстрілиУчора авіація противника завдала 74 авіаційних ударів, зокрема скинула 230 керованих авіабомб. Крім того, загарбники застосували 6505 дронів-камікадзе та здійснили 2533 обстріли населених пунктів і позицій наших військ.Артилерійських обстрілів на Сумщині зазнали населені пункти Мала Корчаківка, Запсілля, Юнаківка, Писарівка, Корчаківка, Мала Січ, Катеринівка, Павлівка, Хотінь та Водолаги. Крім того, авіаційних ударів зазнали райони населених пунктів Кияниця, Іволжанське та Писарівка Сумської області.

Відео та фото оприлюднила Аstrа. Під ранок жителі Кстово повідомили про вибухи та пожежу. Під ударом дронів опринився НПЗ "Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез". Згодом губернатор Нижегородської області Гліб Нікітін написав про атаку на промислове підприємство у Кстовському районі. Він не згадав про НПЗ, проте зазначив, що внаслідок ударів БПЛА об'єкт отримав значні ушкодження.31 жовтня Сили оборони відновили після двотижневої перерви удари по російських нафтопереробних заводах та вразили НПЗ "Башнафта-Новойл" в Уфі. 

Спроби деяких українських політиків, блогерів і громадських діячів присвоїти собі титул "партії миру", називаючи українських опонентів "партією війни" — намагання відбілити Путіна і зняти з нього відповідальність за геноцидну війну проти українців. Ніде і ніколи не звучала від Путіна пропозиція завершити війну, зберігши суверенітет України. Тому лише він є партією війни. Читайте також: Ніякого "світу на трьох" не буде. Колонка Віталія ПортниковаА до миру його може заохотити лише сильна Україна. Отже, кожен, хто звинувачує українську владу у бажанні воювати — просто навмисне виправдовує ворога. Українську владу можна і потрібно критикувати за нефаховість, неготовність до війни, корупцію. І її відповідальність за війну у цьому. Не в тому, що влада хоче війни, а в тому, що недостатньо сильна, щоб примусити до миру Путіна.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок. 

Це заяви з тієї ж категорії, що і "3000 ракет на Москву до кіця 2025 року". І це там же, де "мільярд дерев", "Захід лякає нас війною", "просто пєрєстать стрєлять", "операція з вагнерівцями — повністю вигадана" тощо.Отже, для того, щоб запустити систему, яка б хоча б віддаленно нагадувала Stаrlіnk, потрібні щонайменше 200-250 власних супутників на орбіті Землі, бажано не вище 500 км (висота супутників Stаrlіnk). Якщо вище — буде довше проходити сигнал, відповідність якість зв’язку буде нижчою. Якщо менше супутників — не буде безперервного сигналу 24/7.Тобто 250 супутників — це той мінімальний мінімум, за якого хоча б один супутник буде перебувати над Україною і вся система буде безперервно-цілодобовою.Ну, і побудувати наземні станції, які будуть забезпечувати зв’язок між супутниковим угрупованням та усім світовим Інтернетом. Той же російський "Рассвєт" має на орбіті 36 умовно робочих супутників, з яких майже половина так і не вийшли на задану висоту, а два - поламалися і зрештою згоріли в атмосфері.Ці "жигулі" забезпечують приблизно 1 годину на день поганенького зв’язку для окупаційних військ країни-агресора. Що майже ніяк не допомагає супутниковому "імпортозамєщєнійю".У Stаrlіnk ж наразі на орбіті працюють близько 11 тисяч супутників — і вони дійсно працюють. Найближчий конкурент Stаrlіnk, британсько-європейська ОnеWеb/Еutеlsаt має на орбіті приблизно 650-700 супутників. І це найкраща поки з існуючих "альтернатив Старлінку".Просто для розуміння глибини прірви: 11 000 проти 650.Тобто об’єднані зусилля ЄС та Британії приблизно у 17 разів відстають від потуги дяді Сема. І це ми говоримо про найбагатші країни Європи, з потужними економіками, без проблем з безпекою, з низьким рівнем корупції та переважним застосуванням професіоналів (а не те шо у нас).Читайте також: Ілон Маск. Великі гроші та свобода обертаються на дуже різних орбітахІ тепер дивимося шо у Україні: космічної програми — по суті нема, грошей на неї — теж нема, фахівців мілфи-бетонщиці зі шлеперманами усіх давно розігнали. Немає також космічних ракет, космодромів, чи навіть безпечних місць, де можна проводити випробування.От скажімо, нехай відстань від супутниками Stаrlіnk на орбіті Землі становить приблизно 1000 км. Щоб протестувати, як вони будуть між собою взаємодіяти, треба розмістити їх один у Дніпрі, інший — Львові, причому на значній висоті, щоб врахувати кривизну Землі. І також геомагнітне поле не забути. І тертя об повітря. І абсолютний нуль температури у космосі. І сонячний вітер. І ще багато чого. Але проблема у тому, що і Дніпро, і Запоріжжя регулярно обстрілюють, тому проводити такі випробування практично неможливо. Це не кажучи про виробництво самих супутників. Останній з українських супутників "Січ-2-30" розробило КБ "Південне" і запустили його у січні 2022 — за місяць до повномасштабки.Ну, і про гроші, бо це чи не найголовніше.Скажімо, вартість космічної програми Великої Британії становить десь 10 мільярдів доларів до 2030 року (7,8 мільярда тамтешніх паундсів).В Україні за 2025 рік на "космічні технології" (щоб це не означало) витратили менше 470 млн. грн. — тобто трохи більше 10 мільйонів доларів. Десять мільйонів і десять мільярдів — легко порахувати різницю, авжеж? (Це якщо не рахувати скільки з тих 10 мільйонів тупо вкрадено.)Тобто UК разом з ЕU, з бюджетами, у тисячі (!) разів більшими за українські, з інфраструктурою та професіоналами, з безпекою та відстуністю війни, — наблизилися до рівня США у супутникових технологіях приблизно на 1/17.Тепер зрозуміла абсурдність заяв "Україна наступного року усуне залежність від Stаrlіnk"? Американські магнати не для того інвестували скажені мільярди доларів та роки часу — щоб якийсь шлепер зміг зробити "аналог" на колінці.Американці хотіли отримати світову монополію — і вони її отримали. Причому, це було зрозуміло ще до запуску проєкту Stаrlіnk. Запізнілі спроби ЄС та Британії якось цьому протидіяти — кволі та малоефективні. Вони можуть хіба що забезпечити мінімальні потреби урядових структур у мінімальних розвідданих, — але не можуть конкурувати з американським монстром.А Україна — без грошей, без економіки, без інституцій та з безкінечною зе-корупцією — це як бідний родич слуги багатого пана: мусить радіти тому, що дають.Бо єдина цьому "альтернатива" — самому стати багатим паном. А з цим у нас все ніяк. Але ніщо не забороняє мріяти. А якщо мріяти вголос і часто — мрія обов’язково збудеться. Так же? Ну так?*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпекиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Із вуличних динаміків лунає молитва українського націоналіста. Голосом Олега Христенка і його побратимів. На мить здається, що він поруч – стоїть за плечем, ще кілька секунд, і підійде.Олега немає з 7 червня 2023 року. Але у Львові на проспекті Червоної Калини, 127А, на стіні будинку, де він ріс, вже два роки є його портрети, його голос і його історія. Створила їх мати – Олена Крилова. Разом із друзями родини й сусідами.Більше про цю історію вшанування пам’яті – у програмі "По живому". Стіна, з якої все починалосяМісце для муралу Олена обрала не навмання. Це під'їзд і стіна магазину поруч із будинком, де минуло дитинство сина."З цього під'їзду моя дитина виходила змалечку, тут ми дорослішали, катались на велосипеді. І ця стіна належить магазину, де саме Олежик вперше взяв кошти у трирічному віці й пішов зробив свою першу покупку з чіткою задачею принести здачу. І я так відчула, що це саме те місце, де все наповнено моєю дитиною, ми тут зростали", – розповідає Олена Крилова.Те, що це справді "місце Олега", відчуває кожен, хто проходить повз: мурал не ховається у дворі й не вимагає спеціального візиту. Він розміщений там, де люди живуть, ходять до магазину й повертаються додому.Ким був ОлегОлег Христенко у лавах ЗСУ, фото: архів Олени КриловоїОлег Христенко народився 19 жовтня 2001 року у Львові, закінчив Національний університет "Львівська політехніка". У мирному житті працював в ІТ – реалізовував приватні проєкти у сфері доповненої реальності (АR) і 3D. Із юних років мав активну громадянську позицію й брав участь у різних патріотичних рухах.Коли почалося повномасштабне вторгнення, поїхав до Києва і долучився до тодішнього загону спеціального призначення "Азов", який згодом став 3-ю окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Спершу обороняв Київщину, потім воював на Запорізькому й Донецькому напрямках. Позивний – "Крилов".Загинув 7 червня 2023 року під час штурму ворожих позицій на Донеччині – в районі села Кліщіївка поблизу Бахмута. Йому було 21 рік. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.У пам'яті близьких він залишився сміливим, щирим і дуже життєрадісним. "Очі в нього завжди усміхалися, він умів підтримати й знайти потрібні слова", – розповідала про нього кохана дівчина Валерія Коваленко."Ми не маємо права передати цю війну у спадок"Олена Крилова біля муралу на честь сина, 15 червня 2024, фото: Суспільне Львів/Маріанна ПоповичМати згадує, що на захист України Олег став, коли йому було 20. І свій вибір пояснив просто."Мам, дивись, якщо зараз кожен порахує, як я, і залишиться вдома, хто буде захищати? Покоління моєї бабусі і твоє покоління передало нам цю війну у спадок. Ми ж не маємо права передати її у спадок наступним поколінням", – переказує слова сина Олена Крилова.Тоді вона, за її словами, зрозуміла, що не має права "маніпулювати більше дитиною":"Це і мій біль, і моя гордість, що в нашій родині ми виростили справжнього чоловіка".Ще в день похорону вона сказала слова, які стали для родини своєрідним заповітом: "Нелюди змогли забрати твоє тіло, але ніколи не зможуть забрати велич, силу й міць мого чудового сина".Що зображено на стінімурал у Львові на честь українського захисника, фото: ЛМРЧерез кілька місяців після загибелі сина Олена разом із друзями родини й сусідами створила мурал. На ньому – два портрети Олега та символи, які відображають його життя й цінності: зброя, автомобіль, шеврон 3-ї ОШБр, емблема патронатної служби "Янголи Азову" і молитва українського націоналіста.Є й три QR-коди:Перший веде на сайт про Олега — там зібрані його фото й відео: від дитинства й перших днів на фронті до поранення.Другий дозволяє побачити мурал у доповненій реальності й почути молитву — цей елемент перегукується з професійним світом самого Олега, який працював із АR.Третій відкриває сайт "Янголів Азову", де можна підтримати діяльність служби.Мама показує відео з QR-коду й коментує, наче розповідає про живого: ось "дуже гарне відео, з котиками, це на полігонах, а ось з осколком". Під час лікування після поранення Олег часто писав у соцмережах і пояснював, чому важливо донатити."Цей мурал, у першу чергу, я створила для суспільства. Бо вони повинні пам'ятати: війна поруч. Бо вони повинні розуміти, який вік загиблих бійців. Вони повинні усвідомлювати, які це талановиті люди", – каже Олена Крилова.Для неї це не лише слова. Мати каже, що важливо, аби люди не проходили повз, а зупинялися й знайомилися з історією сина.Розмова біля стіниОкрема, найпронизливіша деталь цієї історії – те, як Олена приходить до муралу:"Цілую, гладжу його руки, роблю такі повітряні цьомчики, розповідаю, що ми за день сьогодні зробили", – каже вона.Так стіна стає чимось більшим за пам'ятник. Це місце щоденної розмови мами із загиблим сином. Саме тому її й не відокремлено від міста якоюсь огорожею й табличкою: мурал живе, поки до нього приходять.Продовжити справу синаПісля загибелі сина Олена вирішила продовжити його справу. Вона долучилася до патронатної служби "Янголи Азову" – волонтерського проєкту, який опікується пораненими, звільненими з полону й полеглими бійцями азовських підрозділів, зокрема 3-ї ОШБр. Служба заснована 2014 року. Першими її підопічними були поранені під час визволення Маріуполя 13 квітня 2014 року.А далі вона пішла ще далі – до війська."Я надзвичайно зраділа, пройшла мобілізаційний етап. І відповідно з 24 травня я у війську, я в ЗСУ, чим пишаюся. І додатково пишаюсь тим, що маю змогу одягати кітель свого сина. Це для мене, ви знаєте, як додаткове повітря, бо якою б не хотілося здаватися сильною в очах інших, я все одно передусім мама, яка втратила", — розповідає Олена.Мурали й QR-коди: нова мова пам'ятімурал у Львові на честь українського захисника, фото: ЛМРІсторія Олега Христенка – частина ширшого тренду пов’язаного з культурою пам’яті. У різних містах України з'являються мурали, присвячені загиблим захисникам.Паралельно розвивається цифрова меморіалізація. За словами засновника платформи Іnhеаrt Меmоrіаl Олександра Сидорова, за два з половиною роки роботи сервіс створив понад 1400 сторінок пам'яті, а QR-коди на пам'ятниках уже встановлені майже в 100 містах України. Він зазначає: класичний пам'ятник відповідає на запитання, де похована людина, а цифровий формат – ким вона була: з біографією, нагородами, спогадами близьких, відео й голосовими записами."Ми не планували ставати військовим меморіалом – ним нас зробили самі користувачі", – каже Сидоров.Схожі проєкти є й у Львові (стартап Іmmоrtаl, що створює сторінки пам'яті з табличками з QR-кодами), й у Прикарпатті, де волонтери "Спогади України" разом зі стартом Ваnk оf Меmоrіеs виготовляють "цифрові пам'ятники" – мініфільми з фото й відео, які надають рідні та побратими загиблих.Мурал Олега Христенка показує, як ці два шари – візуальний і цифровий – можуть працювати разом. Стіна зупиняє погляд, QR-код дає історію, а АR і голос повертають присутність. У традиційному пам'ятнику людина – це ім'я й дати. Тут – це обличчя, голос, жарти й вчинки, тобто життя людини. Олена Крилова не вважає, що пам'ять має бути тихою. Вона називає мурал "для суспільства" – і в цьому, мабуть, головна його функція. Людина, яка стоїть біля стіни й сканує QR-код, дізнається про життя загиблого героя. Завдяки таким ініціативам, "хвилина мовчання" о 9:00 стає персоналізованою: ти зупиняєшся поруч, віддаєш шану і дізнаєшся про людину, яка на тебе дивиться з муралу.Читайте також: Хвилина мовчання є, а культури пам'яті ще немає: як Україна вчиться вшановувати своїх героїв

Розмова з Богданом Борусевичем — легендою в Польщі, людиною, яка є частиною сучасної польської історії, що стояла біля витоків "Солідарності", біля витоків боротьби із більшовизмом на території Польщі і боротьби за Україну. Борусевич був маршалком Сенату Польщі і також головою комітету з питань польської діаспори та закордоння. Чи є сьогодні в європейських столицях розуміння тих загроз, які йдуть від Росії та необхідності підготовки до серйознішого протистояння із РФ?0:20 Розуміння того, яку небезпеку несе путінська Росія, є. Країни Європейського союзу інтегруються також у військовій сфері. Наприклад, інтегруються оборонні промисловості. Польща витрачає великі кошти на озброєння — близько 5% свого бюджету, і ця частка зростає.Є також дуже велика європейська програма під назвою SАFЕ. Ми отримали в межах цієї європейської програми близько 200 мільярдів злотих. Крім того, з польського бюджету також виділяють кошти на озброєння. Це велике навантаження. Ми купуємо літаки F-35 у Сполучених Штатів. Їх зараз саме постачають. Ми купуємо пускові установки Раtrіоt. І ми виробляємо власне озброєння. Наприклад, дуже хороші самохідні артилерійські установки Кrаb, які зараз також використовують на українському фронті.Отже, ми витрачаємо великі кошти й усвідомлюємо, що Росія стала не просто агресивною державою, а й небезпечною для всієї Європи. Чи було у Вас раніше розуміння, що росія спробує зробити цей камбек, і знову повернути своє панування як на території України, так і на території країн колишнього Варшавського договору.У той час, коли Радянський Союз розпадався, я звичайно вже був чинним політиком. Це була мрія мого покоління — щоб Радянський Союз припинив існування, адже це було також основою нашого визволення.Чи передбачали ми, що Радянський Союз відновлюватиметься? Теоретично про це можна було говорити, але лише теоретично. Практично до середини президентського терміну Путіна цього не було помітно. Навіть Путін говорив про співпрацю із Заходом, демонстрував відкритість тощо.Але з певного моменту це стало очевидним.З якого саме моменту? — Для мене це стало зрозуміло, коли Саакашвілі в Грузії наказав затримати, покласти на землю і обшукати офіцерів російської розвідки, які проїжджали через Грузію зі своєї бази. Я тоді саме перебував у Москві. І я побачив, що росіянам достатньо тижня пропаганди, щоб перетворити грузинів, з якими росіяни багато років були в одній державі і росіяни не мали до грузинів якихось серйозних претензій, зокрема й територіальних… Але достатньо було всього тижня російської пропаганди, щоб зробити з грузинів найбільших ворогів Росії.І тоді я сказав росіянам — я брав участь у парламентській конференції в Державній думі Росії: “Якщо для вас ваша пропаганда за тиждень робить із грузинів найбільшого ворога Росії, небезпечного ворога. Маленька країна порівняно із велетенською…. якщо вам вистачає тижня, щоб показати, що грузини — найбільша загроза для Росії, то у випадку з Польщею вам вистачило би двох днів”.Я спостерігав за тим, що відбувалося в Росії, за тим, як крок за кроком формувався новий режим — уже не комуністичний, а великою мірою націоналістичний, з елементами комунізму. Він формувався поступово впродовж багатьох років.Ви сьогодні приїхали до Києва, який у багатьох місцях розбитий. От як до нас сюди, на телеканал, через станцію метро: там просто побиті офіси, спалені будинки. Звичайно, це не такі руйнування, як були, скажімо, в Києві і самій Варшаві в часи Другої світової, але в принципі ми бачимо, що місто нищиться. Що потрібно зробити, щоб бажання вбивати і нищити людство, яке зараз присутнє в росіян, більше не повторювалось? Попри все порівнювати цю російську війну проти України з Другою світовою війною та її руйнуваннями, це перебільшення.У Києві немає таких руйнувань. Вони локальні. Під час Другої світової війни була зовсім інша ситуація. Ми повинні про це пам'ятати. Люди не пам'ятають Другої світової війни. Я теж її не пам'ятаю. Але я історик і я бачив міста після Другої світової війни. Мій Ґданськ також був повністю зруйнований, увесь центр був знищений дощенту.Ця війна, на щастя, ще не така. Чи може вона перерости в таку війну? На жаль, події можуть розвиватися в цьому напрямі.Але в Польщі люди дивляться телевізор, чують про те, що Київ знову атакують ракетами й дронами. Коли я збирався їхати, мені казали: “Куди ти їдеш? Там же війна!”Так, звичайно, там війна, але вона насамперед на фронті. Київ та інші українські міста зазнають руйнувань, але не повністю, а точково. Це не та картина, яку ми бачили після Другої світової війни.На жаль, у свідомості поляків, які дивляться телевізор, складається враження, що зруйноване все і що війна має саме такий масштаб. Тому я хочу сказати: ні, на щастя, це не така війна.Чи може вона стати такою? Сподіваюся, що ні. Сподіваюся, що ні. Але щоб не допустити війни такого масштабу треба перемогти агресора. Росіяни повинні отримати урок. Як і будь хто інших, хто захоче руйнувати кордони. Адже Росія – це ревізіоністська держава і це дуже небезпечно для цілої Європи. Польща має нові кордони — на заході й на сході. Це все нові кордони. Кожен, хто хоче змінювати кордони в Європі, становить велику небезпеку для Європи і дуже небезпечний для Польщі.Зараз заявляється про можливі перемовини. Президент Зеленський заявляє, що готовий заморозити війну на лінії розмежування, якщо буде воля Росії на це. Йде дипломатичний трек, який невідомо чим закінчиться. Але навіть якщо закінчиться гаряча фаза війни, постане питання безпекової конфігурації. Чи є розуміння як створити пояс безпеки, в тому числі за участі Польщі, країн Балтії, Румунії, Угорщини, Словаччини, щоб унеможливити продовження ескалації за деякий час і не дати Росії реалізувати своє бажання стати з війська на кордоні з ЄС.  У цій частині Європи є дві ключові країни — Україна та Польща. Якщо нам потрібен спокій в цій частині Європи, то між Україною та Польщею повинен бути союз — політичний, військовий.Україна не обов'язково має бути в НАТО, щоб підвищити свою безпеку. Хоча було б добре, якби вона стала членом НАТО, але головне рішення тут залежить від американців.У перспективі це можливо. Принаймні до цього потрібно прагнути й показувати, що це правильний напрям.Але Європейський Союз також дає безпеку. Адже йдеться не лише про економічні питання, з якими насамперед пов'язують ЄС. Але членство в Європейському Союзі також дає безпеку. Не всі про це пам'ятають, а це важливо.У цій частині Європи найважливішим є польсько-український союз. Звичайно, усі інші країни також важливі. Країни Балтії дуже важливі. Німеччина також дуже важлива для Європи.Але тут найважливішим є польсько-український союз, тому що ми сусіди й маємо спільний інтерес — урівноважувати російську могутність.Бо війна закінчиться, а Росія залишиться. І вона й надалі буде величезною країною, яка прагнутиме впливати на Європу та світ. Тож нам потрібно порозумітися і єднатися.Це дуже мудрі слова. Бо часто кажуть, що війна закінчиться, коли Росія розпадеться. Але треба дуже по-тверезому на це дивитися. Ні, ні... Потрібно бути реалістом. Ті, хто кажуть, а я чую такі голоси в Україні, і в Польщі також так говорили: мовляв, Росія розпадеться. Це мрійники. Росія вже розпалася. Радянський Союз розпався. Там вже немає потенціалу до подальшого розпаду. Ви говорите про, що дуже важливо для безпеки українсько-польське партнерство. Росія різним чином і також апелюючи до історичних подій ХХ століття намагалася розколоти це партнерство. На урядовому рівні є намагання порозумітися. Наскільки довгим може бути шлях українців і поляків, щоб зрозуміти і пробачити один одному? Щоб створити робочу атмосферу без історичних емоцій? По-перше, потрібно усвідомити власні інтереси. Це насамперед. Польсько-українська співпраця відповідає нашим інтересам — українським. І польським. Це головне.Щодо історичних питань, то я багато разів закликав українських політиків, з якими підтримую контакти вже кілька десятиліть: дискутуймо, розмовляймо. Говорімо про Волинь. У вас є своє бачення, у нас — своє. Тому потрібно розмовляти, щоб зрозуміти цю різницю в поглядах. Під час Другої світової війни… Після Другої світової війни в нас були й залишаються більші проблеми з пам'яттю про німців. Масштаб убивств, скоєних німцями, був неймовірним. А зараз Німеччина є нашим найважливішим союзником.Ми багато років працювали над цим. Насамперед працювали вони, німці. Але й ми також працювали над цим.Коли я навчався в середній школі, у 1965 році, ми обговорювали лист польських єпископів до німецьких єпископів, у якому єпископи написали: «Прощаємо й просимо прощення».Влада влаштувала страшний скандал. Як це — просимо прощення? Адже лише вони нас вбивали!У школі ми обговорювали цей лист. У класі було 40 учнів, а це була хороша школа, і лише двоє учнів підтримали цей лист, тобто 5%.А тепер подивіться на соціологічні опитування щодо ставлення до німців: понад 70% поляків позитивно ставляться до них і хочуть співпрацювати.Але ми пройшли цей шлях, спільний шлях — шлях дискусій, зустрічей, створення спільного підручника. У нас є спільний польсько-німецький підручник.Коли до мене приїжджали російські делегації високого рівня, зокрема Валентини Матвієнко, з якою я кілька разів розмовляв, щоразу, коли така російська делегація приїжджала, росіяни починали однаково: “Чому ви так любите українців? Чому підтримуєте цих українців? А вони ж вас убивали”.Я відповідав: Так, у нас є проблеми з українською історичною пам'яттю про Другу світову війну. Те, що українці будують цю пам'ять на основі постаті Романа Шухевича та УПА, для нас неприйнятне.Для нас це не добре. Але ми з українцями будемо обговорювати ці питання й уже обговорюємо їх. А ви скажіть, де ті поляки, яких ви вбили у 1945 році? Шістсот солдатів Армії Крайової в околицях Сувалок зникли, їх убили. Їх заарештували і вони зникли. Скажіть, де вони поховані?Нам з вами треба обговорити це. А з українцями ми обговорюємо польсько-українські питання. Тому не втручайтеся в ці справи».Але завжди кожна російська делегація починала саме з цього. Було очевидно, що росіяни хотіли вбити клин між поляками та українцями, посварити нас. Адже якщо вони нас посварять, їм буде легше захопити цю частину Європи.Бо йдеться не лише про Україну, а й про Європу. Путін відновлює імперію, хоче відновити її — чи то в кордонах Радянського Союзу, які сягали Ельби, чи, можливо, в кордонах царської Росії. До кінця невідомо.Зараз, коли в Україні війна, у Європі є свої проблеми. Масові протести у багатьох країнах, які супроводжуються мародерством, складна ситуація із мілітарною незалежністю, в умовах домінації США і Китаю, є гібридні загрози Росії. Якщо навіть Україна долучиться до ЄС, то як унії стати третьою силою у світі, а не потрапити в орбіту гегемонів?  Європейський Союз — це об'єднання демократичних держав. Ним складно управляти. Але він змінюється, тому що демократія дає змогу робити висновки.Після кожної кризи Європейський Союз виходить із неї більш інтегрованим.Була фінансова криза — і тепер ЄС має можливості контролювати бюджети та стежити за тим, щоб держави не жили в борг, не накопичували бюджетних дефіцитів. Він це контролює. Раніше такого контролю не було. І так відбувається після кожної кризи.Зараз, після російської агресії, відбувається інтеграція оборонних промисловостей, військова інтеграція армій держав ЄС в межах НАТО. А також політична інтеграція.У ЄС уже є високий представник із закордонних справ. Видно, що Європейський Союз змінюється й інтегрується, і цей процес триватиме.Напад Росії на Україну зараз сприяє інтеграції. Політичній і військовій. Економічна інтеграція вже далеко просунулася.Сподівання на те, що Європейський Союз або розпадеться, або настільки посвариться, що перестане функціонувати... Ці сподівання Росії, як і Трампа, марні. Вони не справдяться.Трамп своєю політикою також сприяв політичній і військовій інтеграції Європейського Союзу. На цю політику важко розраховувати, адже якщо сьогодні він говорить одне, а завтра інше, серйозний політик не будуватиме на цьому свою політику.Але головне полягає в тому, що Росія показала себе ревізіоністською й агресивною державою.Це сприяє інтеграції. Уже видно, як інтегрується Європейський Союз. Унія ухвалює спільні рішення щодо України — не в межах НАТО, а як самостійне об'єднання. Він виділив 90 мільярдів, і тепер, імовірно, знову надасть подібну суму. Це величезні гроші.Це показує, як держави співпрацюють і підтримують Україну. Адже не лише Польща підтримує Україну. Можна сказати, що Польща підтримує її великою мірою, бо Польща межує з Україною, вона поруч. Це в інтересах Польщі. Але важливо, що Європейський Союз також це розуміє. Він надає 90 мільярдів.Я не вважаю, що ці гроші витрачені марно. Їх надають для того, щоб Україна перемогла й відбудувалася. Важливо, що весь Європейський Союз підтримує Україну.В разі будь-якої угоди, яка зупиняє гарячу фазу війни, які, на вашу думку, гарантії потрібні Україні, щоб максимально унеможливити нову війну з Росією? І яка в цьому роль Європейського Союзу, щоб ми не отримали новий фіктивний Будапештський меморандум?Україна зараз має реальну силу. Я вважаю, що, оскільки інтереси Польщі та України збігаються, між нашими країнами повинен бути союз. Про це потрібно говорити.Звичайно, польсько-український союз має бути за підтримки Сполучених Штатів. Ми не хочемо, щоб нас вигнали з НАТО через те, що ми створимо союз, який діятиме всупереч інтересам США та решти Європи.Але ми і Україна насамперед повинні дбати про власні відносини та здобувати підтримку інших держав — Німеччини, Сполучених Штатів.Тому будь-які проблеми між Польщею та Україною дуже небезпечні, але вони небезпечніші для України. Адже Україна перебуває в гіршій ситуації. Ми трохи далі від Росії, а Німеччина — ще далі.Тож я й кажу… Адже трапляються такі провокації. Наприклад, ухвала Львівської обласної ради. Це провокація. Я запитую: навіщо? З якою метою? Адже це відразу впливає на громадську думку в Польщі.А це працює так: Польща — демократична країна, і громадська думка має величезне значення. Якщо люди кажуть: “Ні, через те, що українці роблять такі речі, ми не будемо їх підтримувати”, — це впливає на тих, хто перебуває при владі.Адже це не диктатура, коли одна людина каже: “Так, йдемо цим шляхом”, — і всі слухають. Тут потрібно переконувати людей.Тож на такі речі потрібно звертати увагу. Якщо щось відбувається з польського боку, поляки повинні реагувати. Якщо з українського — реагувати повинні українці. А не поляки. Адже коли реагують поляки, це розпалює конфлікт, а не зменшує його.Звичайно, у Польщі є проблеми. Є антиукраїнська, антинімецька й проросійська партія «Корона» (Конфедерація Польської корони - ред.), названа на честь польських королів. Але вона не має нічого спільного з короною польських королів. Ця партія є проросійською. Раніше такої партії в Польщі не було, а тепер вона має 10% підтримки.Її популярності також сприяли певні дії з боку України, цілком необдумані дії, які польська громадськість сприйняла як антипольські. На це потрібно зважати. Принаймні я, як польський політик, звертаю на це увагу.Я хотів би, щоб і з українського боку були політики, такі теж є, але треба, щоб вони мали сильнішу позицію, звертали на це увагу й публічно про це говорили.Ви боролися за вільну Польщу ще із 70-х років, коли ще надії повалити Радянський Союз було мало. Зараз українці ведуть війну за виживання, не розуміючи коли вона закінчиться. Багато людей втомлюються, розчаровуються і опускають руки. Дайте свою пораду: як у інколи докорінній смертельній темряві бачити надію і рухатися вперед попри все? Уперше я сидів у в'язниці в 1968 році. А з українськими політиками, шістдесятниками, я зустрівся в 1989-му був на з'їзді Народного руху України. Левко Лук'яненко, Чорновіл, Горині та інші…Польська опозиція, незалежна політична думка дивилися на Україну зокрема й як на нашу надію. Ми налагоджували контакти з українцями, литовцями, білорусами та іншими народами. Це була тенденція, яку називають тенденцією паризької культури.Ми розуміли, що без України Росія не буде імперією. А з Україною вона буде імперією. І тоді становитиме загрозу також для нас, для Європи. Знаєте, Вацлав Гавел дуже добре описав це в есе «Сила безсилих».Здається, що людина абсолютно безсила, але з моральних міркувань вона все одно повинна щось робити. Та діяльність була передусім зумовлена моральними переконаннями, неприйняттям зла, насильства й брехні.Знайшлися молоді, дуже молоді люди, які вирішили діяти, хоча тоді не було жодних шансів на зміни. Але все відбувалося крок за кроком. Спочатку — опозиція, Комітет захисту робітників, потім «Солідарність». Це робили ті самі люди.З моєї групи з Гданська виросли два президенти країни, два прем’єр-міністри й один маршалок Сенату. Двома президентами були Лех Валенса та Лех Качинський, двома прем’єр-міністрами — Ян Кшиштоф Белецький і Дональд Туск. І я — маршалек Сенату.Коли ми починали цю діяльність, ніхто не знав, хто стане президентом, прем’єр-міністром чи маршалком Сенату. Але ця діяльність ґрунтувалася на моральному неприйнятті. Не можна миритися із брехнею й насильством. А Росія зараз використовує насильство й брехню як основні складники державної політики. І ми не можемо з цим миритися. Ми не мирилися з цим тоді, і не можемо змиритися зараз. 

Про це в етері Еспресо та Slаwа.ТV розповів американський дипломат Ентоні Ґарднер, посол США в ЄС у 2014–2017 роках, в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському.Ґарднер застеріг від надмірних очікувань щодо можливих наслідків проміжних виборів у США. Навіть якщо демократи здобудуть перемогу, це не означатиме, що адміністрація Дональда Трампа одразу змінить курс щодо України. Президент Сполучених Штатів має значні повноваження, зокрема у сфері зовнішньої політики.Водночас повернення демократами контролю над однією або обома палатами конгресу посилить їхній вплив на бюджетні рішення. Це дозволить використовувати фінансування державних програм як інструмент тиску на Білий дім."Демократи зможуть чинити серйозний тиск на Білий дім, заявивши: ми не погодимо певні видатки, доки ви не збільшите фінансування допомоги Україні та оборони Європи. І це може відіграти важливу роль", — зазначив дипломат.На його думку, замість нових спроб оголосити Трампу імпічмент, його політичним опонентам варто зосередитися на перемозі на проміжних виборах, а згодом — на президентській кампанії."Нам потрібно завдати йому політичної поразки на проміжних виборах. А через два роки висунути кандидата, здатного перемогти республіканців на президентських виборах. І тоді політика США щодо України, безумовно, зміниться", — підсумував Ґарднер.  Дональд Трамп стурбований низькими рейтингами напередодні проміжних виборів до Конгресу, а український лідер Володимир Зеленський став для нього зручним цапом-відбувайлом. Водночас останні дії американського президента можуть бути наслідком успішної російської інформаційної операції.Нещодавно у Rеutеrs писали, що перемога демократів у Конгресі може відкрити Україні шлях до нової допомоги від США.

Сумнівно, що окупант Кремля реально очікує, що окупант Білого Дому зможе дати потрібний РФ результат щодо України і європейської безпеки. Є досвід адміністрації Трамп 1.0., де великої угоди двох не вийшло. Є досвід 21-го місяця адміністрації Трамп 2.0. - окупант Білого дому — не автократ, який контролює все в Вашингтоні, хоча активно намагається провадити персоналістський режим і розмивати стримування і противаги, але проміжні вибори до Конгресу трохи зрівноважать ситуацію.Але хаотичний і відкритий до маніпуляцій Дональд Трамп все одно корисний для РФ в контексті цілей підкорення України та нав'язування нового порядку в Європі. Читайте також: До проблем Трампа з файлами Епштейна можуть додатися проблеми з файлами КушнераУсі ці коливання Трампа в бік РФ викликають роздратування в Україні і Європі, загострюючи кризу трансатлантичних відносин. Всі ініціативи Трампа підривають чинні союзи та партнерства США, прискорюючи постання багатополюсного світового порядку — війна проти Ірану лише каталізує настання світу, де Захід вже не зможе визначати порядок денний світової політики й буде змушений іти на різні геополітичні компроміси. Так само у внутрішній політиці обидві адміністрації Трампа — це посилення розколів і суперечностей — радикалізація вдома не сприяє якісній і стабільній політиці на міжнародній арені.Звичайно гегемонія США була в кризі до 20.01.2025. Але Трамп менеджерить процес зменшення ваги США у світовій політиці таким чином, що лише погіршує ситуацію. Тому в Кремлі раді, що мають такого візаві в Білому Домі.ДжерелоПро автора. Микола Бєлєсков, старший аналітик фонду "Повернись живим" Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів