Еспресо

Таку думку висловив Гордон "Скіп" Девіс-молодший, генерал-майор армії США у відставці, колишній заступник помічника генерального секретаря НАТО та старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (СЕРА) в інтерв’ю ведучому програми "Студія Захід" Антіну Борковському на Еспресо та Slаwа.ТV.За словами Гордона Девіса, підтримка України з боку демократів є практично одностайною, а серед республіканців також є ті, хто виступає за допомогу Києву."Хороша новина в тому, що практично вся Демократична партія виступає за підтримку України. Серед республіканців також чимало тих, хто підтримує Україну. Вони голосували за нещодавні законодавчі ініціативи, зокрема за виділення коштів на допомогу Україні, хоча й у менших обсягах, а також за запровадження серйозних санкцій проти Росії", — сказав генерал.Він зазначив, що демократи можуть розраховувати на підтримку частини республіканців під час голосування за окремі законопроєкти."Втім це все одно дуже вагомий результат. І він означає, що демократи цілком можуть розраховувати на підтримку республіканців під час ухвалення окремих резолюцій чи законодавчих ініціатив", — пояснив Гордон Девіс.Зокрема, генерал очікує подальшого просування законопроєкту сенатора Ліндсі Грема, який передбачає санкції проти російських банків, постачальників зброї та тих, хто допомагає обходити обмеження."Тож, найімовірніше, ми побачимо подальше просування законопроєкту Грема, який передбачає санкції проти російських банків, постачальників зброї, тих, хто допомагає обходити санкції, та операторів тіньового флоту. Це особливо важливо, адже досі Білий дім стримував ухвалення цього законопроєкту", — сказав він.Гордон Девіс також припускає певне збільшення військової допомоги Україні, однак зауважує, що її обсяги можуть бути обмеженими."По-друге, думаю, варто очікувати певного збільшення військової допомоги Україні, хоча її обсяги залишатимуться обмеженими. Насамперед ідеться, звісно, про засоби протиповітряної оборони, адже це найнагальніша потреба. Але також про боєприпаси, інші види озброєння та військову техніку, яких потребують українські Збройні сили", — наголосив генерал.За його оцінкою, простіше буде ухвалювати рішення щодо гуманітарної допомоги та відновлення."Натомість значно легше, на мою думку, буде просувати й ухвалювати законопроєкти про гуманітарну допомогу, відновлення української енергосистеми та фінансування відбудови. Саме на такі рішення, гадаю, ми можемо розраховувати в найближчі місяці", — сказав Гордон Девіс.Водночас він наголосив, що навіть посилення позицій демократів не означатиме можливості подолати президентське вето без підтримки республіканців."В обох палатах цього буде недостатньо, щоб забезпечити більшість у дві третини голосів. А саме така більшість необхідна, щоб подолати можливе вето президента", — пояснив генерал.

Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.  Сили оборони за добу знешкодили майже 3 тис. військових РФДо цього рекордним був добовий показник 21 жовтня 2026 року, коли російська армія втратила 2 250 осіб.Загальні бойові втрати противника від початку повномасштабного вторгнення станом на 9 листопада 2026 рокуОсобовий склад:близько 1 609 380 ( 2 980) осібОзброєння та військова техніка:Танки: 12 462 ( 4)Бойові броньовані машини: 25 683 ( 15)Артилерійські системи: 52 112 ( 68)РСЗВ: 2 263 ( 6)Засоби ППО: 1 753 ( 2)Літаки: 452Гелікоптери: 356Безпілотні системи та ракети:Наземні робототехнічні комплекси: 3 109 ( 10)БПЛА оперативно-тактичного рівня: 602 020 ( 1 843)Крилаті ракети: 5 196Морська техніка:Кораблі та катери: 35Підводні човни: 2Техніка забезпечення:Автомобільна техніка та автоцистерни: 172 488 ( 638)Спеціальна техніка: 4 889 ( 1)У дужках зазначено втрати за минулу добуЗа добу на фронті відбулося 140 бойових зіткнень Про це йдеться у зведенні Генштабу ЗСУ станом на 08:00. Ситуація на основних напрямках На Північно-Слобожанському напрямку загарбники тричі атакували в районах Уланового, Малої Слобідки та Дорошівки.На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили сім атак противника. Окупанти намагалися просунутися в районах Радьківки, Вовчанських Хуторів, Захарівки та Охрімівки.На Куп’янському напрямку минулої доби ворог штурмових дій не проводив.На Лиманському напрямку наші захисники відбили чотири атаки в районах Шийківки та Лимана.На Слов’янському напрямку противник активних наступальних дій не проводив.На Краматорському напрямку наші воїни відбили одну атаку ворога в районі Попасного.На Костянтинівському напрямку зафіксовано дев'ять атак у районах Костянтинівки, Новоселівки та Миколайпілля.На Покровському напрямку наші оборонці зупинили 15 атак у районах Сергіївки та Молодецького, а також здійснював штурми у напрямках Вільного, Добропілля та Новофедорівки.На Олександрівському напрямку загарбники штурмових дій не проводили.На Гуляйпільському напрямку відбито п'ять атак у районах Успішного та Тернуватого.На Оріхівському та Придніпровському напрямках минулої доби окупанти активних дій не проводили.Ворожі обстрілиУчора авіація противника завдала 84 авіаційних ударів, зокрема скинула 250 керованих авіабомб. Крім того, загарбники застосували 8690 дронів-камікадзе та здійснили 2331 обстріл населених пунктів і позицій наших військ.Артилерійських обстрілів зазнали населені пункти Уланове, Мала Корчаківка, Товстодубове, Кореньок, Хотінь, Яструбине, Храпівщина, Ромашкове, Фотовиж, Тополя та Лужки Сумської області. Крім того, авіаційних ударів зазнали райони населених пунктів Гірки, Вакалівщина та Яструбщина.Удари Сил оборониЗа минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили один район зосередження особового складу, вісім артилерійських систем та чотири пункти управління противника.

Про це повідомляє Роlіtісо.Побоюючись провалу переговорів, Стубб і Стьоре спробували вплинути на ситуацію щодо переговорів. Зокрема, норвезький прем'єр прийняв у Осло Зеленського та спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа. Стубб також був присутній на зустрічі й назвав її такою, що "повернула мирний процес у потрібне русло".Проте вже наступного дня Віткофф зустрівся з Путіним у Санкт-Петербурзі та назвав його "гуманістом". Цей епізод посилив побоювання європейців, що Трамп, Віткофф і Джаред Кушнер можуть залишитися єдиними західними представниками, які безпосередньо контактують із Кремлем.Як готували розмову з КремлемЗа даними Роlіtісо, Стубб і Стьоре, які давно товаришують, вирішили, що Європа має самостійно доносити свою позицію до російського керівництва.Скандинавські команди зв'язалися з представниками Путіна та погодили формат розмови. Сторони мали по черзі зачитувати заздалегідь підготовлені заяви, не перебиваючи одна одну."Жити від місяця до місяця, вважаючи, що війна (в Україні — ред.) закінчиться завдяки тому, що Європа не вестиме переговори з Москвою, — це, на мій погляд, ілюзія", — пояснив Стьоре.Що Путін сказав про переговориЗа словами чиновників, однією з цілей контакту було також оцінити поведінку та налаштованість російського диктатора. Стьоре охарактеризував Путіна під час розмови як "раціонального" та "професійного".Також російський лідер нібито серйозно поставився до перспективи переговорів в Абу-Дабі та пообіцяв доручити своїй делегації підготуватися до зустрічі, щоб оцінити можливість досягнення прогресу.Втім, норвезький прем'єр залишився непереконаним у тому, що Москва справді готова до домовленостей. За інформацією видання, ні фінська, ні норвезька сторона не очікують значного прориву на переговорах України, США та Росії, запланованих на 10–11 листопада.

Про це заявив у програмі "По живому" заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько.За його словами, міністерство прагне забезпечити ветеранам можливість систематично займатися спортом, тренуватися та брати участь у змаганнях."Станом на сьогоднішній ранок близько 70 спортивних клубів надають спортивну інфраструктуру і можливість тренуватися нашим ветеранам на повністю безоплатній основі", – розповів Приходько.Він зазначив, що такі заклади працюють у кожній області України. Водночас ситуація потребує поліпшення у невеликих громадах і населених пунктах, де спортивної інфраструктури недостатньо.За словами заступника міністра, відомство працює над розширенням мережі закладів, які надаватимуть ветеранам можливості для занять спортом.Спорт як частина реабілітаціїОкремим напрямом роботи стане створення спортивної інфраструктури безпосередньо в реабілітаційних закладах та установах охорони здоров'я. Для цього Мінветеранів готує масштабний спільний проєкт з Іnvісtus Gаmеs Fоundаtіоn – міжнародною організацією, яка підтримує відновлення поранених і травмованих військовослужбовців через спорт."Ми плануємо впровадження такої спортивної інфраструктури в реабілітаційних закладах, у закладах охорони здоров'я, для того, щоб максимально повертати наших захисників до активного життя, починаючи від моменту реабілітації і вже там даючи можливість у подальшому відновлюватися через спорт", – пояснив Приходько.Також міністерство розвиває систему спортивних змагань для ветеранів. Для цього затвердили єдиний календарний план, який передбачає збільшення кількості заходів і дисциплін, у яких можуть брати участь захисники та захисниці.Приходько наголосив, що мета відомства – не лише залучати ветеранів до окремих спортивних подій, а й створювати умови для постійного тренувального процесу. За його словами, спорт має стати одним з інструментів фізичного та психологічного відновлення, соціалізації й повернення ветеранів до активного життя.Читайте також: Гроші закінчуються, ветерани залишаються: що відбувається із системою реабілітації захисників в Україні

Про це американський лідер заявив в інтерв'ю програмі 60 Міnutеs на телеканалі СВS (повна версія розмови).Відповідаючи на запитання журналіста, чи очікує він, що в результаті війни Україна залишиться вільною та незалежною країною, Трамп висловив упевненість, що цього можна досягти, але водночас натякнув на можливі зміни."Я думаю, ми це зробимо, і я думаю, що це станеться, і вони зрештою отримають Україну трохи іншої форми", — заявив президент США.Під час інтерв'ю американський президент також повторив свої претензії до попередника Джо Байдена через обсяги військової та фінансової допомоги Україні.За словами Трампа, його попередник нібито передав Києву 350 млрд доларів готівкою та зброєю. Натомість сам Трамп, як він стверджує, не надавав Україні допомогу безкоштовно, а продавав озброєння європейським країнам за повну вартість.Американський лідер додав, що йому шкода коштів, які, на його думку, адміністрація Байдена витратила на підтримку України.Трамп також наголосив, що США передали Україні значну кількість озброєння, зокрема найкращого у світі, але нічого не отримали натомість.На це журналіст зауважив, що результатом американської підтримки стала, зокрема, незалежність України.Однак президент США не погодився з таким твердженням."Ви ще взагалі нічого не отримали. Подивимося, як усе складеться", — відповів Трамп, імовірно маючи на увазі результати переговорів щодо завершення війни.Після цього журналіст повторно запитав, чи бачить американський президент Україну в майбутньому вільною та незалежною державою.Наприкінці розмови Трамп знову заявив, що повномасштабної війни нібито не було б, якби він

1. Переїзд Офісу президента в "Український дім". Планували скляні опенспейси та коворкінги замість Банкової, але відмовилися через високу вартість ремонту та вимоги держбезпеки.2. Створення українських "Діснейленду" та "Голлівуду". Ідея Зеленського створити в Україні масштабний парк розваг та вітчизняної кіноіндустрії світового рівня. Проєкт залишився без інвесторів та розрахунків.3. Президентський університет майбутнього. Анонсований як безплатний заклад на ВДНГ для підготовки спеціалістів із новітніх технологій. Проєкт заморозили на рівні ідеї.4. "Зелена країна" (1 мільярд дерев за 3 роки). Амбітна екологічна програма масової висадки лісів, темпи якої виявилися фізично нереалістичними.Читайте також: Зеленський доручив прем'єру представити програму безкоштовного проїзду в наземному транспорті Києва5. "єСмартфон" для пенсіонерів. Обіцянка видати безплатні сучасні смартфони та пільговий зв'язок усім вакцинованим від СОVІD громадянам віком 60 навесні 2022 року. Ідея не була реалізована.6. "Економічний паспорт українця". Створення персональних рахунків для дітей із виплатою $10 000-20 000 повнолітнім від ренти за надра. Закон так і не ухвалили.  Може, я ще щось забув. Додайте.ДжерелоПро автора. Сергій Руденко, журналіст, телеведучийРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.  

Про це свідчить ОSІNТ-аналіз телеграм-каналу АSТRА. Робота ППО та пожежаЗа висновком аналітиків, після атаки безпілотників у ніч на 9 листопада, який розташований у Кірішах за 100 км від Санкт-Петербурга.  ОSІNТ-аналітик АSТRА вивчив відео з Кірішів та підтвердив, що горить місцевий НПЗ - "Кирішінефтеоргсинтез". Жителі міста Кіріші повідомляли про роботу ППО та потужні вибухи в районі заводу. Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко підтвердив факт влучання у промзоні міста Кіріші."Над територією Ленінградської області збито 81 БПЛА. Є факти влучення у промзоні міста Кіріші", - написав Дрозденко.Що відомо про НПЗ у КірішахКірішський НПЗ є ключовим постачальником пального для Санкт-Петербурга та авіаційного гасу для аеропорту Пулково. Це один із найбільших нафтопереробних заводів Росії. Підприємство входить до групи "Сургутнафтогаз" і відіграє важливу роль у забезпеченні нафтопродуктами північного заходу Росії.НПЗ у Кірішах було введено в експлуатацію у 1966 році. Проєктна потужність підприємства становить близько 20 млн тонн нафти на рік. Завод виробляє бензин, дизельне паливо, авіаційний гас, мазут, бітум, скраплений газ та нафтохімічну продукцію.У РФ стверджують, що збили 430 БПЛАУ міноборони Росії заявили, що у ніч на 9 листопада знешкодили 430 безпілотників. Дрони нібито збили над територіями Білгородської, Брянської, Воронезької, Калузької, Курської, Ленінградської, Липецької, Орловської, Псковської, Смоленської, Тамбовської, Тверської, Тульської областей, Московського регіону та тимчасово окупованого Криму.

І вперше за багато років його згадують не лише в підручниках: розмови про "велику угоду" Дональда Трампа з Володимиром Путіним змусили багатьох знову діставати з полиці історії сумнозвісний Мюнхен 1938-го. Чи наступить Захід на ті самі граблі історії – не знає ніхто. Але паралель напрошується сама: велика держава домовляється про долю меншої, а та – не за столом. Тож варто нагадати, ким насправді був Чемберлен і чому людина, яка щиро хотіла вберегти Європу від війни, увійшла в історію як головний символ політики умиротворення агресора та ілюзії можливості домовитися з диктатором. "Велика, прекрасна угода"шарж на угоду, яку пропонують Україні, фото: створено СhаtGРТСпершу кілька слів про те, що відбувається зараз. На початку листопада Трамп після приватної зустрічі з Кирилом Дмитрієвим, особистим посланцем Путіна, заявив, що угода буде. За його словами, вона стосуватиметься не лише України, а "могла б охопити всю Європу", це буд "прекрасна, велика угода", від якої всі будуть у захваті. Конкретики немає: жодного підписаного документа, жодних оприлюднених умов.Зате є занепокоєння. За даними західних медіа, європейські чиновники побоюються, що Вашингтон може домовлятися з Москвою в обхід Києва та європейських союзників, а Європу потім змусять "підтримати" вже готове рішення, яке лише посилить Росію. Критики порівнюють це з Мюнхеном ще від минулого року, коли почалися перші сигнали від Трампа. Опоненти такого порівняння відповідають, що воно надто спрощене, мовляв, Путін – не Гітлер, а 2026-й – не 1938-й, ситуація інша. Але обидві сторони правильно сходяться на одному: аналогії ніколи не бувають точними. Та вони бувають корисними. Тому поговоримо про людину, яка дала цій аналогії ім'я.Син великого Чемберленамолодий Невілл Чемберлен, фото: ВікіпедіяАртур Невілл Чемберлен народився 18 березня 1869 року в Бірмінгемі, в родині, яка вже тоді була політичною династією. Його батько Джозеф Чемберлен – промисловець, реформатор Бірмінгема і впливовий міністр. Зведений брат Остін Чемберлен згодом отримав Нобелівську премію миру за участь у "локарнських" угодах 1925 року – спробі забезпечити мир у Європі після Першої світової. Тобто тема "домовитися, а не воювати" була в родині майже спадковою.Невілл довго був у тіні цих імен. Замість політики батько відправив його на Багамські острови керувати плантацією сизалю. Підприємство зазнало невдачі: кілька років праці, вкладені гроші і збитки. Тож Чемберлен повернувся до Бірмінгема, зайнявся промисловістю й місцевим самоврядуванням, а в 1915 році став лорд-мером міста.Слава прийшла не одразу. У розпал Першої світової у 1916-му Девід Ллойд Джордж призначив його директором національної служби – тобто відповідальним за мобілізацію трудових ресурсів. Посада вийшла невдалою: повноважень було мало, а конфліктів – багато, і за рік Чемберлен пішов у відставку. Цей епізод Чемберлен пам'ятав усе життя і, схоже, зробив життєвий висновок: не вдавати, що можеш усе, і не братися за те, чого не контролюєш.До парламенту він потрапив наприкінці 1918 року, у 49 років – пізно за політичними мірками. Далі була повільна, методична кар'єра: міністр охорони здоров'я, автор низки законів про житло, пенсії для вдів, місцеве самоврядування; канцлер казначейства в часи Великої депресії. Він мав репутацію адміністратора, а не оратора і не стратега зовнішньої політики. Зрештою, у травні 1937 року Чемберлен змінив Стенлі Болдуїна на посаді прем'єр-міністра – вже 68-річним. Він був упевнений, що його епоха стане епохою соціальних реформ. Натомість вона стала епохою Гітлера.Чому він вірив у мирфото: ВікіпедіяЩоб зрозуміти Чемберлена, треба відкинути звичку бачити 1938 рік очима людини, яка знає, чим усе закінчилося.Британія тридцятих – це країна, що пережила Першу світову. Сотні тисяч загиблих, зруйноване покоління, глибока втома. До того ж у суспільстві жив страх перед бомбардувальною авіацією: вважалося, що наступна війна почнеться з нальотів на Лондон, і захиститися від цього неможливо. Британські військові начальники доповідали уряду, що країна до великої війни не готова. А британські домініони: Канада, Австралія, Південна Африка, вони не горіли бажанням воювати за Центральну Європу. Імперія була розтягнута, а казна – обмежена.До цього додавалося відчуття історичної провини за Версальський договір: чимало британців щиро вважали, що Німеччина має підстави для скарг, а вимога німців-судетців до самовизначення виглядає не такою вже безглуздою. Нарешті, був сам характер Чемберлена: ділова людина, що звикла вирішувати проблеми переговорами і впевнена, що з будь-ким можна домовитись, якщо знайти правильний підхід (у цьому Трамп і Чемберлен дуже схожі). Недарма його політику називали "умиротворенням" (арреаsеmеnt) – на початку це слово не було політичною лайкою, а означало цілком респектабельну дипломатію компромісів.Для нього це був не цинізм, а принцип, мовляв, війна – найбільше зло, і її треба відвертати майже за будь-яку ціну. Проблема в тому, що ціну платив не він.Мюнхен: папірець, який махали з трапазучтріс Невілла Чемберлена Адольфа Гітлера під час переговорів у вересні 1938 року, фото: ВікіпедіяУ вересні 1938 року криза навколо Судетської області Чехословаччини сягнула піку. Гітлер вимагав передати Німеччині території, де переважало німецьке населення. Чемберлен, який раніше ніколи не літав літаком, за кілька тижнів тричі злітав до Німеччини. 27 вересня він виступив по радіо з фразою, що стала хрестоматійною: страшно й неймовірно, що британці риють траншеї та приміряють протигази через сварку в далекій країні між людьми, про яких ми нічого не знаємо. Для чехів і словаків, чия країна мала сильну армію, потужну промисловість і систему укріплень, це звучало як вирок.29–30 вересня в Мюнхені зустрілися Чемберлен, прем'єр Франції Едуар Даладьє, Муссоліні та Гітлер. Чехословаччину на переговори не запросили. Рішення ухвалили без тих, чию територію ділили: чехи гірко казали про це "О nás bеz nás" – "про нас без нас". Судети відходили до Німеччини, а Празі повідомили, що вибору немає.Повернувшись, Чемберлен приземлився в аеропорту Хестон біля Лондона і з трапа помахав перед камерами аркушем із підписами його та Гітлера – спільною англо-німецькою декларацією про намір ніколи більше не воювати одне з одним. Біля вікна на Даунінг-стріт він сказав натовпу про "мир із честю" і "мир для нашого часу". Лондон аплодував. Тисячі листів із подякою надходили до нього з усієї країни.Були й ті, хто не аплодував. Перший лорд адміралтейства Дафф Купер пішов у відставку на знак протесту. Вінстон Черчілль у парламенті назвав Мюнхен цілковитою й беззастережною поразкою. А в переказах його слів з того часу збереглася думка, що Британії запропонували вибір між війною і ганьбою, вона обрала ганьбу – і війну отримає все одно.Мир тривав менше рокуфото: ВікіпедіяМенше ніж за рік Черчілль виявився правим. 15 березня 1939 року німецькі війська зайняли решту чеських земель, порушивши мюнхенські домовленості. Чехословаччина зникла з карти.У цей самий день сталася подія, особливо важлива для українців. Карпатська Україна – автономія, яка виникла в Закарпатті після Мюнхена, – проголосила незалежність. Берлін уже погодився на те, щоб цей край зайняла Угорщина, і угорські війська вдерлися туди майже одразу. Карпатська Січ чинила опір, але сили були нерівні. Це показовий приклад того, як чужі великі домовленості виливаються в долі малих народів.Після березня 1939-го Чемберлен змінив курс. Британія дала гарантії безпеки Польщі, вперше в мирний час запровадила обмежений призов. Але політика уже не могла виправити те, що було зроблено в Мюнхені: Німеччина посилилася, Франція втратила союзника на сході, а в серпні Гітлер і Сталін підписали пакт, що розділив Східну Європу. 1 вересня вермахт вдерся до Польщі. 3 вересня Чемберлен оголосив у радіозверненні, що Британія перебуває у стані війни з Німеччиною. Він визнав, що для нього це удар: усе, чому він присвятив життя, лежить у руїнах.Сказав це він чесно. Але зрада інтересів союзника – Чехословаччини, яка мала гарантії Франції (яка мала гарантії Великої Британії), була вчинена без результату, якого він хотів: мир не вдалося зберегти, війну він не відвернув.Проте не все так категоричнофото: ВікіпедіяБуло б нечесно збути категоричним і закінчувати на цьому. Історики сперечаються про Чемберлена вже вісім десятиліть, і аргументи на його захист також присутні. По-перше, дії Чемберлена дали час на переозброєння. У 1938 році Британія була справді не готова. Радарна мережа лише будувалася, сучасних винищувачів – "Гаррікейнів" та "Спітфайрів" – було обмаль. Саме Чемберлен наполягав на пріоритеті повітряних сил і оборони неба. Рік, що минув між Мюнхеном і початком війни, Британія використала, щоб наростити виробництво літаків, добудувати радарну мережу та підготувати населення. Деякі історики вважають, що без цього року Битва за Британію влітку 1940-го могла завершитися інакше. Так, інші логічно відповідають, що вигравав час не лише Лондон. Німеччина отримала чехословацькі укріплення, величезні запаси зброї і промисловий потенціал заводів "Шкода", а чехословацька армія, що налічувала десятки дивізій, зникла з розрахунків союзників. Тож чи виграла Британія більше, ніж програла – питання відкрите.Є така відома фраза: "Поганий мир кращий за війну". Це не вигадка якогось політика-циніка, а переконання, яке поділяла більшість сучасників. Чемберлен знав, що британська публіка не хоче вмирати за далекі кордони, і діяв з огляду на це. Мюнхенська угода викликала не лише зітхання полегшення – вона мала підтримку в парламенті та в суспільстві. Політики завжди зважають на суспільну думку, а демократичні лідери – найбільше. Можливо, це і є головна характеристика Чемберлена: він не вів за собою – він відображав тодішні настрої.Тут і лежить трагедія. Часто саме настрій суспільства робить політику умиротворення такою привабливою: вона дає швидке полегшення і відсуває рахунок на потім. Але рахунок все одно приходить, на жаль, тільки більший.Граблі історії чи лише схожий мотив?Повернімося до сьогодення. Чи варто ставити знак рівності між Мюнхеном і "великою угодою"? Серйозні аналітики застерігають від цього, і в їхніх аргументах є сенс.Адже Чехословаччина у 1938-му поступилася без бою – їй так порадили союзники. Україна воює п'ятий рік повномасштабної війни і не збирається підписувати капітуляцію. Це принципова різниця: тут немає "далекої країни, про яку ми нічого не знаємо" – є армія, що тримає фронт і якій допомагає Захід. По-друге, мотиви різні. Чемберлен боявся Гітлера і війни, яку той міг розв'язати. Натомість Трамп, схоже, не лякається Путіна, а прагне нормалізації відносин з Росією для своїх бізнесових інтересів – тож це не страх, а розрахунок. Чи це краще – питання окреме.Ну і по-третє, схожість є. Йдеться про долю країни без її участі. Про територіальні поступки як ціну за "мир". Про сподівання, що агресор, отримавши своє, зупиниться. І про політика, для якого підписаний документ важливіший за те, що за ним стоїть. Саме тому, коли американські чи європейські оглядачі кажуть, що "Мюнхен" знову на порядку денному, вони мають на увазі не конкретні кордони, а модель поведінки.Чи справдиться цей сценарій – невідомо. Угоди ще немає, умов ніхто не бачив, а історія не повторюється буквально, особливо, коли згадувати уроки минулого. Людина, яку запам'ятали за один папірецьЧемберлен пішов у відставку 10 травня 1940 року – у день, коли Німеччина почала наступ на Заході, після невдалої норвезької кампанії та гострих дебатів у парламенті. Він не чіплявся за владу: підтримав Черчілля, залишився в його воєнному кабінеті. Влітку його діагностували з раком кишківника, у жовтні він пішов із уряду, а 9 листопада 1940 року помер у селищі Гекфілд, у графстві Гемпшир. Йому було 71. Прах Чемберлена поховали у Вестмінстерському абатстві.Черчілль, його головний політичний опонент, промовив у парламенті надгробне слово, у якому, по суті, сказав: єдиний щит для пам'яті людини – щирість її вчинків. Іронія долі в тому, що країну в 1940-му очолив його найгучніший критик, а сам Чемберлен підтримав його і не боровся за владу.Що ж, напевно, Чемберлен не був ні лиходієм, ні боягузом. Він був чесним, працьовитим і самовпевненим адміністратором, який переоцінив власну здатність домовитися з людиною, що слів не стримувала, і недооцінив ціну, яку заплатять інші. Його помилка – не в тому, що він хотів миру. Його помилка в тому, що він погодився на мир, оплачений чужими землями, і вирішив, що це закриває питання для решти світу. Саме тому сьогодні, через 86 років після його смерті, питання до тих, хто веде переговори про "велику угоду", звучить так само просто й так само незручно: а хто платить за цей мир і чи довго він триватиме?Читайте також: Якщо Росії вдасться посварити Україну і Польщу, то їм буде легше захопити цю частину Європи, - Борусевич

Про це повідомляють хакери на спеціальному сайті та видання "Медуза".За інформацією Sіlеnt Сrоw, станом на кінець серпня 2026 року в базах Росстату було понад 410 тисяч записів про смерті, безпосередньо пов'язані з бойовими діями або їхніми наслідками. До цієї кількості увійшли випадки з відповідними кодами Міжнародної класифікації хвороб, а також дані про загиблих під час військових операцій.Водночас загальна оцінка втрат, яку наводить угруповання, ще більша — 450 100 смертей. Цей підрахунок охоплює також майже 15 тисяч небойових смертей російських військовослужбовців. Зокрема, йдеться про випадки загибелі через хвороби, дорожньо-транспортні пригоди та самогубства. Крім того, до статистики включили 575 смертей із позначкою "теракт".Інше хакерське угруповання — "Кіберпартизани ВY" — провело власний підрахунок за окремою методикою. За його результатами, кількість загиблих росіян становить 393 881 особу.Раніше повідомлялося, що хакери заявили, що зламали внутрішню ІТ-інфраструктуру Росстату та отримали контроль над близько 25 тис. комп'ютерів відомства.

Про це радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов написав у телеграм. Особливі головки наведення За його словами, в умовах тотального придушення навігації над усією країною під час тривог,  "Іскандеру" складно влучити в ціль з точністю до метра, адже інерційна система такої точності не забезпечить. Проте, противник дуже влучно вражає мости. "Тому на "Іскандерах" застосовуються головки наведення оптичного типу 9Э436, 9Б918 або дорогі головки з радіолокаційним наведенням 9Б918. Під час падіння боєголовки вниз протягом кількох секунд відбувається радіолокаційне сканування місцевості, і в систему наведення ракети вводиться поправка", - пояснив Флеш.  Удари по мостах через Дніпро у Києві 7 листопада під час масованої атаки РФ на Київ та область у столиці серйозно постраждав Північний міст. Було пошкоджено дорожнє полотно, контактну тролейбусну лінію та лінію електропередач. Рух мостом було повністю закрито в обидва боки для дослідження ступеня пошкоджень фахівцями.До цього росіяни неодноразово били у Києві по Південному мосту. Зокрема 26 жовтня внаслідок влучання балістичних ракет було пошкоджено елементи мостових конструкцій, залізобетонну прогонову будову, автомобільні проїзди, а також інженерні мережі й конструкції метрополітену. Фахівці КП "Київавтошляхмосту" та профільні інститути одразу розпочали першочергові відновлювальні роботи на ділянках, які не зазнали критичних руйнувань. У місті запустили додаткові автобусні маршрути для компенсації обмежень у роботі метро. 

Про це заявив член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин у проєкті "Тепер головне" на Еспресо.За його словами, у державному бюджеті на 2026 рік було закладено надходження від міжнародних партнерів у розмірі $51,2 млрд. Ці кошти не можна спрямовувати на фінансування війни — вони призначені для покриття соціальних та інших бюджетних потреб. Водночас станом на початок жовтня Україна отримала лише $19,9 млрд.Пендзин зазначив, що у жовтні Верховна Рада ухвалила законодавчі зміни щодо оподаткування закордонних посилок і доходів українців на маркетплейсах. Це дозволило розблокувати допомогу обсягом 4,2 млрд євро, що становить приблизно $5 млрд.Таким чином, загалом Україна отримала близько $25 млрд із передбачених бюджетом $51,2 млрд. Ще приблизно $25 млрд залишаються потенційними надходженнями від партнерів. За словами економіста, від цих коштів залежить, зокрема, фінансування капітальних видатків, міжбюджетних трансфертів та підготовки територіальних громад до зими."Теоретично, от ми з вами 25 млрд отримали, і ще 25 млрд умовно мали би отримати. І от власне з тих грошей мали би погасити весь той обсяг капітальних видатків, в тому числі і підготовку до зими, які були анонсовані, які собі там запланували місцеві органи влади", — пояснив Пендзин.Водночас отримання значної частини міжнародного фінансування залежить від виконання Україною зобов'язань перед партнерами. Зокрема, у Верховній Раді залишаються неухваленими понад 30 євроінтеграційних законопроєктів, від яких залежать виплати за програмою Ukrаіnе Fасіlіty, програмами Міжнародного валютного фонду та макрофінансової допомоги.Економіст наголосив, що кошти для України вже передбачені та перебувають на рахунках європейських партнерів. Однак їхнє перерахування залежить від виконання необхідних умов, зокрема ухвалення відповідного законодавства.Пендзин сумнівається, що Верховна Рада зможе розблокувати всі передбачені виплати. За його оцінкою, реалістичним результатом було б залучення ще $5–10 млрд із потенційних $25 млрд."В мене є великий сумнів, що наша Верховна Рада вибере повністю всі гроші. Ну, хоча би десь мільярдів 5–7 до 10, я мав би величезну надію, з тих 25, що ще могли би отримати. Але, знову ж таки, Верховна Рада має ефективно працювати. Поки що ми бачимо тільки розгойдування човна, не більше", — підсумував він.

Сполучені Штати посилюють тиск на Іран, намагаючись обмежити не лише морську торгівлю країни, а й альтернативні маршрути, якими Тегеран продовжує отримувати військові компоненти та технології. Центральне командування Збройних сил США (СЕNТСОМ) 7 листопада оголосило про створення спеціальної оперативної групи Таsk Fоrсе Іrоn Gаtе ("Залізні ворота"), яка координуватиме зусилля американських відомств із припинення перевезення озброєння, товарів подвійного призначення та підсанкційних матеріалів через сухопутні кордони Ірану й Каспійське море.Ініціатива стала продовженням американської кампанії економічного та військового тиску на Тегеран після запровадження морської блокади. За даними СЕNТСОМ, вона вже перешкодила Ірану експортувати понад $25 млрд сирої нафти. Однак блокування морських перевезень не зупинило надходження до країни необхідних для військового виробництва матеріалів, адже Тегеран переорієнтував частину зовнішньої торгівлі на сухопутні маршрути та Каспійське море.Що передбачає створення Таsk Fоrсе Іrоn GаtеКомандувач СЕNТСОМ адмірал Бред Купер розпорядився сформувати оперативну групу чисельністю приблизно 20 військових і цивільних фахівців. Вона працюватиме в структурі Центрального командування США.Мета підрозділу — координувати діяльність американських державних установ для виявлення та припинення переміщення через іранські сухопутні кордони й Каспійське море кількох категорій вантажів:сучасних систем озброєння та їхніх компонентів;технологій і матеріалів подвійного призначення, які можуть використовуватися як у цивільному виробництві, так і для створення ракет та безпілотників;товарів, що перебувають під міжнародними санкціями;фінансових потоків, які Вашингтон пов'язує з незаконною діяльністю та фінансуванням військових програм Ірану.Йдеться не про формування бойового підрозділу, який самостійно здійснюватиме перехоплення вантажів. Американські військові планують об'єднувати інформацію про логістичні маршрути, перевізників, компанії-посередники, підсанкційні організації та фінансові операції, щоб виявляти ланцюги постачання, які залишаються поза межами морської блокади.Як Іран обходить морську блокадуПричиною створення оперативної групи стало те, що американські обмеження морської торгівлі не змогли повністю припинити зовнішні поставки до Ірану. Після блокування основних портів Бандар-Аббас і Чабахар, через які раніше проходило близько 80% зовнішньої торгівлі країни, Тегеран почав активніше використовувати альтернативні транспортні коридори.За аналізом Міада Малекі, колишнього високопосадовця Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, у 2024–2025 роках Іран перевіз через сухопутні маршрути загалом близько $22,1 млрд товарів. З них $15,3 млрд становив експорт, а $6,8 млрд — імпорт. Йдеться про торговельні коридори через Ірак, Туреччину, Азербайджан, Туркменістан, Афганістан і Пакистан, а також перевезення через Каспійське море. За оцінкою Малекі, після запровадження морської блокади інтенсивність руху на цих напрямках зросла.Особливе значення має Каспійське море, через яке Іран підтримує торговельні зв'язки з Росією та країнами Центральної Азії. На відміну від морських маршрутів через Перську затоку та Аравійське море, цей напрямок дає змогу транспортувати вантажі між російськими та іранськими портами, не проходячи через основні зони американської морської блокади.За даними Llоyd's Lіst Іntеllіgеnсе, у липні 2025 року кількість суден, що здійснювали рейси Каспійським морем, зросла приблизно до 50 проти 30 у червні. Аналітики також зафіксували випадки вимкнення систем ідентифікації АІS, що ускладнювало відстеження руху суден.Від Росії до країн ЄС: Іран створив мережу для обходу санкційЖурналісти Rеutеrs виявили, що Іран створив мережу з понад 5000 секретних агентств, які забезпечують імпорт обладнання, вибухових речовин, компонентів для ракет і безпілотників, а також важких вантажівок, які можуть використовуватися як мобільні пускові установки.Географія цієї мережі охоплює Китай, Росію, країни ЄС та Об’єднані Арабські Емірати. Китай був одним із головних джерел промислових матеріалів, хімікатів для ракетного палива та компонентів. Із Росії Каспійським морем надходили, зокрема, детонатори, журналісти зафіксували п’ять таких поставок на $7,6 млн у період із січня 2025-го до червня 2026 року.У митних документах також фігурували товари з Німеччини та інших країн ЄС, зокрема вантажівки Іvесо й компоненти авіаційних двигунів. Частину техніки переправляли через посередників в Італії та Дубаї.За даними розслідування, із січня 2025 року ця система забезпечила імпорт військових матеріалів щонайменше на $2 млрд, попри західні санкції та американську морську блокаду.Колишній високопосадовець Міністерства фінансів США Міад Малекі, який брав участь у розробці американської санкційної політики щодо Ірану, назвав цю систему "повною екосистемою торговельного бізнесу іранських військових". За його оцінкою, вона забезпечує режиму можливість підтримувати військове виробництво навіть за умов міжнародної ізоляції.Російсько-іранський військовий обмін: значення Каспійського моряПісля початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну військово-технічна співпраця Москви й Тегерана значно розширилася. Спочатку Іран передавав Росії ударні безпілотники Shаhеd-136 та технології їхнього виробництва. Згодом Росія налагодила власне виробництво цих апаратів.Водночас співпраця не обмежується передаванням іранських технологій Росії. Москва також постачає Тегерану військове обладнання, компоненти та озброєння. Зокрема, у серпні 2026 року Інститут вивчення війни повідомляв про російські поставки Ірану компонентів для безпілотників, боєприпасів і тротилу через Каспійське море.Про тісну співпрацю свідчать документи російського оборонного сектору, які отримало Тhе Guаrdіаn. За інформацією видання, російське підприємство "Вимпел" планувало передати Ірану 90 пускових установок для керованих ракет LМUR, які використовуються російськими ударними вертольотами. Графік виробництва передбачав поставки з кінця 2024-го до грудня 2025 року. Водночас документи не підтверджують, що всі заплановані установки фактично були передані Ірану.Чи вплине Таsk Fоrсе Іrоn Gаtе на торгівлю зброї між Росією та ІраномНайбезпосередніший вплив нової американської ініціативи може стосуватися постачання російських військових компонентів до Ірану. Якщо Таsk Fоrсе Іrоn Gаtе зможе виявляти судна, транспортні компанії, посередників та фінансові структури, задіяні в цих операціях, США отримають додаткові можливості для запровадження санкцій, блокування фінансових операцій і тиску на країни, через які проходять вантажі.Для Ірану це означатиме ускладнення закупівель компонентів, необхідних для виробництва ракет і безпілотників, а також дорожчу й повільнішу логістику.Для Росії наслідки можуть бути двосторонніми. З одного боку, посилення контролю за Каспійським маршрутом може ускладнити експорт до Ірану детонаторів, вибухових речовин, компонентів безпілотників та іншої військової продукції. З іншого — під загрозою опиниться канал отримання Москвою іранських військових технологій та окремих видів озброєння.Водночас Росія вже налагодила власне виробництво безпілотників на основі іранських розробок, тому навіть скорочення поставок готових Shаhеd з Ірану не означатиме автоматичного припинення їхнього виробництва. Натомість більш відчутними можуть бути обмеження в отриманні нових технологій та компонентів.Однак вагомим чинником залишається бажання та спроможності Трампа протистояти основним союзникам у постачанні зброї до Ірану – Росії та Китаю. Президент США заплющує очі на військову допомогу, яка надходить з обох країн до Тегерану. Ще 12 жовтня він заявив, що не має підстав вважати, що Китай і Росія допомагають Ірану. "Якщо вони це роблять, то на дуже низькому рівні, але я взагалі не вірю в це", – написав він у Тruth Sосіаl, – "Їм є що втрачати, і ми б про це дізналися, і дізналися б про це дуже швидко!".

Про це в ефірі "Еспресо" та Slаwа.ТV в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському сказав Марк Тот, аналітик з питань національної безпеки й міжнародних відносин, співзасновник ІNТRЕР360 — міжнародної фірми у сфері безпеки, що спеціалізується на питаннях національної безпеки та зовнішньої політики США.За словами Тота, місія директора ЦРУ Джона Реткліффа під час зустрічі з Путіним суттєво відрізнялася від переговорної діяльності спецпосланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.Аналітик пояснив, що Віткофф і Кушнер фактично діють поза традиційною системою американської влади, виступаючи безпосередніми посередниками між Трампом і Путіним. Водночас державний секретар США Марко Рубіо майже не залучений до цього переговорного процесу."Я переконаний, що це були дві окремі місії. Реткліфф вважав за необхідне особисто зустрітися з Путіним і прямо заявити: ми бачимо, що ви робите в Європі. Це неприйнятно. Це червона лінія, і переходити її не варто", — наголосив Тот.Він зазначив, що головною метою візиту директора ЦРУ було попередження Кремля про неприпустимість посилення гібридної війни проти європейських країн.Водночас, за словами аналітика, Реткліфф міг передати Путіну ще один важливий сигнал — Вашингтон розуміє реальне становище російської армії на фронті та бачить, що Москва втрачає позиції."За повідомленнями Ахіоs, Nеw Yоrk Тіmеs і Тhе Wаshіngtоn Роst, Реткліфф також хотів донести до Путіна, що Сполучені Штати чудово розуміють: Росія програє війну в Україні. Її позиції слабшають. Втрати вже наближаються до 1,6 мільйона осіб. Чотири місяці поспіль Росія втрачає понад 40 тис. військових щомісяця, лише за жовтень — 54 400. І перемогти в цій війні їй не вдасться", — сказав Тот.Аналітик додав, що попередження Вашингтона щодо гібридних атак на Європу, очевидно, не подіяло. Про це, за його словами, свідчать атаки в різних європейських країнах.Візит директора ЦРУ США Реткліффа до Москви: що відомоУ вівторок, 25 серпня, у московському аеропорту "Внуково" приземлився транспортний літак ВПС США Воеіng С-17 Glоbеmаstеr ІІІ, який летів з військової бази Ендрюс під Вашингтоном через Ригу. За даними джерел СВS Nеws, саме цим бортом до Москви прилетів директор ЦРУ Джон Реткліфф для зустрічей у російській столиці — жодна зі сторін офіційно особу посадовця чи мету його візиту не підтвердила, в ЦРУ від коментарів відмовилися, а речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що жодних зустрічей із представниками адміністрації США цього тижня не планувалося. Того ж вечора борт вилетів з Москви в бік кордону з Латвією.За даними Ахіоs, ще напередодні поїздки Реткліффа США повідомили Україну про візит високопоставленої делегації до Москви й попросили призупинити удари до її від'їзду.Президент США Дональд Трамп назвав візит "напіврутинним" і заявив, що директор ЦРУ — "фантастичний хлопець", який приїздив не з тих причин, про які запитували журналісти, — зокрема спростувавши версії про перевірку рішучості НАТО чи попередження щодо можливого удару по Британії. За словами Трампа, візит може принести "певні результати", адже Вашингтон продовжує працювати над завершенням війни в Україні.Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, своєю чергою, писало, що справжня причина поїздки достеменно невідома, і серед версій називало не лише зусилля США щодо припинення війни в Україні та в Ірані, а й отримані Вашингтоном розвіддані про ранню стадію підготовки Росії до можливої військової мобілізації та плани Кремля перевірити рішучість НАТО обмеженим вторгненням. За версією аналітиків видання, не виключена особиста зустріч Реткліффа з Путіним, під час якої останній міг отримати попередження.Водночас президент Литви Гітанас Науседа заявив, що країна була заздалегідь поінформована про несподіваний візит директора ЦРУ США Джона Реткліффа до Москви.

Про це заявила журналістка та ведуча "Еспресо" Марина Данилюк-Ярмолаєва у програмі "Тепер головне".За її словами, в українському суспільстві давно є запит на те, щоб люди, чиї близькі родичі мають громадянство РФ або бізнес на території держави-агресора чи окупованих українських територіях, не обіймали ключових посад у державних структурах, зокрема Службі безпеки України."Що ми натомість побачили? Сергій Дука має купу родичів, у яких є паспорти РФ, є рахунки в російських банках, є, до речі, родичі, які продовжували їздити до Російської Федерації і після 2022 року. Але всім абсолютно фіолетово, що там відбувається. Більше того, Володимир Олександрович як ні в чому не бувало підвищив цього персонажа і дав йому звання генерал-майора", — наголосила журналістка.Вона нагадала, що це не перший випадок, коли люди з російськими зв'язками опинялися на високих посадах у правоохоронних органах. Зокрема, Данилюк-Ярмолаєва згадала колишнього першого заступника голови СБУ Андрія Наумова, який виїхав з України напередодні повномасштабного вторгнення РФ. Також вона звернула увагу на колишнього голову СБУ Івана Баканова, дружина якого, за її словами, тривалий час мала російське громадянство.Окремо журналістка прокоментувала заяву нинішнього очільника СБУ Олександра Поклада щодо російського кримінального авторитета Єгора Буркіна на прізвисько "Мексиканець". Після викриття злочинної організації в межах операції "Карфаген" Поклад повідомив про звільнення двох високопосадовців СБУ, які фігурують у розслідуванні НАБУ, а також закликав "Мексиканця" прибути в Україну та здатися правоохоронцям.Данилюк-Ярмолаєва поставила під сумнів те, що звільнення фігурантів після проведення обшуків є достатньою реакцією керівництва СБУ."А якби, наприклад, не прийшли з обшуками, то ці люди і далі продовжували б займатися своєю діяльністю і торгувати інтересами держави Україна з російськими кримінальними авторитетами? Як це можна зрозуміти?" — зауважила ведуча.Вона також звернула увагу на складність повернення "Мексиканця" в Україну. За словами журналістки, Єгор Буркін має громадянство РФ, а також користувався документами на ім'я Єгора Левченка. Після масштабних обшуків СБУ у 2019 році, які стосувалися наркотрафіку, він виїхав до Мексики.На думку Данилюк-Ярмолаєвої, особливу небезпеку становить не лише діяльність самого Буркіна, а й можливість того, що створена ним мережа продовжує мати контакти серед українських правоохоронців."Хто його буде повертати, якщо людина роками дистанційно керувала нарколабораторією, кол-центрами, системно скуповувала українських правоохоронців, а частина тих правоохоронців, які поки не засвітилися на плівках НАБУ і САП, хочуть зберегти такий контакт і такі прекрасні заробітки?" — наголосила журналістка.Вона припустила, що діяльність цієї мережі могла мати не лише кримінальну, а й ширшу мету: завдавати шкоди українській молоді, ошукувати іноземців та формувати негативний образ України за кордоном. Окрім того, отримані незаконним шляхом кошти, за її оцінкою, могли використовувати для подальшого підкупу українських правоохоронців."Це не просто такий наркобарон в Україні. Це дуже серйозна тема", — підсумувала Данилюк-Ярмолаєва.

Про це заявив аналітик з питань Близького Сходу, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" Денис Клименко у проєкті "Тепер головне" на Еспресо.За його словами, наразі серед ключових претендентів на посаду прем'єра Ізраїлю — Беньямін Нетаньягу та колишній бригадний генерал ЦАХАЛ Гаді Айзенкот. Останній має значний військовий досвід, однак відрізняється від нинішнього очільника уряду політичним підходом."Проблема Гаді в тому, що він прагматичний політик. Він не такий, я б сказав, геополітично безкомпромісний, як Нетаньягу", — зазначив Клименко.Аналітик пояснив, що Нетаньягу розглядає Іран як головну загрозу безпеці Ізраїлю та пов'язує його вплив із діяльністю палестинських угруповань, зокрема ХАМАС. У цій логіці Іран є центром, а підтримувані ним сили — своєрідними "щупальцями", які становлять загрозу для Ізраїлю.Водночас Клименко зауважив, що жорсткий підхід до безпеки Ізраїлю притаманний і самому Айзенкоту. Зокрема, він є автором так званої доктрини Дахія, яка передбачає масштабне руйнування інфраструктури противника у відповідь на загрози з боку збройних угруповань.За оцінкою експерта, цей підхід став одним із базових для ізраїльської військової стратегії в секторі Гази. Тому прихід Айзенкота до влади не обов'язково означатиме пом'якшення ізраїльської політики щодо регіональних противників."Його політика з приводу Ірану найбільш імовірно також буде лишатися максимально безкомпромісною", — наголосив Клименко.Окремо аналітик звернув увагу на напруженість у відносинах між Нетаньягу та президентом США Дональдом Трампом. Вона, зокрема, пов'язана з позицією Ізраїлю щодо переговорів між Вашингтоном і Тегераном. Ізраїль виступає проти переговорного процесу з Іраном, тоді як Трамп заявляє про погіршення відносин із Нетаньягу та погрожує призупиненням американської економічної допомоги Ізраїлю.

Про це в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії розповів начальник штабу 34-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ полковник Алім Керімов.Морпіхи ЗСУ на Лівобережжі Херсонщини: що розповів КерімовЗа словами Керімова, морські піхотинці утримують позиції на острівних ділянках і на лівому березі Херсонщини та водночас просуваються вглиб окупованого Лівобережжя. Це відбувається не на одному, а на кількох напрямках.Просування є як в острівній зоні загалом, так і в одному з населених пунктів на лівому березі. Назву цього населеного пункту й глибину просування військовий не розкриває.У ЗСУ є багато позицій на лівому березі, де постійно проводять ротації. Керімов описав, як це відбувається на практиці."Вони ротувались, закріпились на лівому березі, просунулись, закріпились, відповідно передали позицію, просунулись далі", – пояснив він."Гібридний наступ" РФ на Придніпровському напрямку: що змінилосяЗа спостереженням Керімова, на південному Придніпровському напрямку російська армія перейшла від класичного до "гібридного наступу" і посилила удари по цивільному населенню. У смузі його бригади ворог застосовує артилерійські удари, авіаудари та удари FРV-дронів.Штурмів стало менше. У 2025 році було до 700 штурмових виходів противника, а зараз, наприклад, 150–200 на рік. Рух ворожих човнів також скоротився: торік їх було до 200, а за півроку цього року близько 22.Причиною військовий називає невдачі: російське командування розуміє, що наступальні операції завершуються безуспішно, тож, за його словами, "переходить просто до цивільного терору".Як нагадує Радіо Свобода, 30-й корпус морської піхоти ЗСУ у серпні зафіксував рекордну кількість дронових ударів: понад 26 тисяч за місяць. Зростання атак БПЛА по цивільному населенню Херсонщини та Херсона Керімов пояснює безуспішними спробами РФ просунутися на цьому напрямку.Лівобережжя Херсонщини: РФ посилила війська в Олешках під час гуманітарної паузи27 жовтня в районі окупованих Олешків розпочався режим тиші для гуманітарної місії, а 31 жовтня евакуйованих жителів літаками доправили до Білорусі, звідки вони поїхали в Україну.2 листопада Генштаб ЗСУ заявив, що за час режиму тиші зафіксовано ротацію російських підрозділів, укріплення позицій, розширення антидронових засобів на дорогах і нарощування логістики, зокрема підвезення боєприпасів. 8 листопада Зеленський заявив, що РФ провела значну ротацію особового складу й техніки на Лівобережжі та завела в Олешки й навколишню громаду додаткові сили.

Ключова історія – це зрима і незрима частина перемовин. Зокрема, йдеться про зустріч в Абу-Дабі. Ми розуміємо, що росіяни будуть намагатися виграсти максимально. І водночас ми бачимо, наскільки американська адміністрація стала прохолоднішою до України. Ми в Україні переживаємо і, відповідно, хотів вас розпитати, ваше відчуття, наскільки зараз ми є близькими чи, навпаки, віддаленими від реальних результатів. Зокрема, йдеться про переговори з державою-агресоркою.Це дуже слушне запитання і влучне спостереження. Я б сказав, що ми дедалі більше віддаляємося від справжнього мирного врегулювання. Наскільки саме — поки важко оцінити, адже останнім часом риторика Трампа значною мірою була спрямована на американських виборців напередодні проміжних виборів, які саме сьогодні проходять у США. Чи відступить він від своїх заяв після оголошення результатів — побачимо.Але те, що ми спостерігаємо, особисто мене дуже непокоїть. По суті, Трамп намагається торгувати інтересами України заради вигідних бізнесових угод — для себе і для Сполучених Штатів. Ба більше, він прагне залучити до цього Європу, переконати її відновити закупівлі російського газу. І все це — ціною поступок з боку України, насамперед передачі Росії стратегічно важливого поясу укріплень на Донбасі.Звісно, Україна на таке не погодиться. Якби Зеленський і його генерали пристали на ці умови, навіть за найміцніших гарантій безпеки з боку США, це було б рівнозначно національному самогубству. Адже тоді Росії фактично відкрився б шлях на Одесу та Київ. І коли Путін вирішить відновити наступ, йому буде набагато простіше досягти своїх цілей. А я не маю сумнівів, що він спробує знову.Чому американська адміністрація і росіяни категорично проти участі європейців? В переговорах навіть на технічному рівні. Ваше відчуття чому?Це теж дуже слушне запитання. І відповідь на нього доволі проста. Річ у тім, що Європу вони сприймають як перешкоду на шляху до укладення угоди, яка фактично означала б здачу інтересів України. Тому європейців намагаються усунути від переговорів про мир.Наразі Європі фактично відвели другорядну роль. І переговори, які цього тижня тривають у Брюсселі, зводяться переважно до обговорення повоєнних гарантій безпеки та майбутньої архітектури європейської оборони. А це, у розумінні Трампа, передбачає скорочення американської присутності в НАТО. Водночас європейців не допускають до безпосередніх переговорів щодо припинення війни. І, наскільки нам зараз відомо, їх не буде й на переговорах в Абу-Дабі 10–11 листопада.І це цілком свідоме рішення. По-перше, Росія не хоче бачити європейців за столом переговорів, адже сама веде проти них гібридну війну. По-друге, там чудово розуміють, що Європа твердо підтримує Україну — і у військовому, і в економічному плані. А отже, її участь стала б серйозною перешкодою для досягнення того, чого вони насправді прагнуть, — капітуляції України та визнання за Росією територій, які вона незаконно захопила й анексувала у 2022 році.Чому, на вашу думку, обставини і деталі того, що називається переговірний процес, тримаються в секреті? Дуже обмежене число людей знає реалії. Тобто йдеться і про зовнішній периметр переговорів, і про внутрішній. Свого часу певні договори містили засекречені додатки. І по закінченню Другої світової війни стало зрозуміло, про що домовлявся, наприклад, Ріббентроп з Молотовим.І відповідно, про що зараз, в цей теперішній момент, можуть бути ці переговори. Тому що це не лише про долю України, це не лише про безпеку Центральної Європи. Це загалом дуже велика глобальна угода насувається. Або вона просто імітація.Думаю, тут ключову роль відіграє Кирил Дмитрієв — керівник Російського фонду прямих інвестицій і головний представник Путіна на переговорах зі США. До речі, він мене терпіти не може. Називав розпалювачем війни й узагалі вважає диваком. Так от, саме він, на мою думку, стоїть за всім цим. Його мета — спокусити Сполучені Штати перспективою масштабних бізнесових угод із Росією. Він навіть називає суму в 14 трильйонів доларів потенційних прибутків. Але все це — не більше ніж золоті гори на словах. Навіть якби американцям якимось дивом вдалося переконати Україну віддати Донбас, а цього не станеться, Трамп і його оточення так і не побачили б обіцяних грошей.Путін просто знайшов би спосіб не виконувати взятих на себе зобов’язань. Тому за лаштунками, по суті, нічого не змінюється. І це результат того, що переговорний процес опинився в руках таких людей, як Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Це двоє бізнесменів, фактично девелоперів, які не надто розуміються ні на військовій справі, ні на дипломатії. Але саме їм доручили вести переговори про завершення війни. Вони звикли лише до одного — укладати комерційні угоди. І саме це намагаються робити зараз. Тому їхні зусилля і не дають результату.Тож те, що ми зараз бачимо, це значною мірою політичний спектакль. Трамп намагається домовитися за рахунок України, фактично пожертвувати її інтересами, але зрештою реалізувати цей задум йому не вдасться. Тому надзвичайно важливо, щоб усі європейські держави, особливо країни Балтії, які, подібно до України, хоча й за інших обставин, перебувають на передовій протистояння з Росією через спільні кордони, не піддалися на цей шантаж.Вони мають і далі зміцнювати власну оборону та всіляко підтримувати Україну.На мою думку, це також означає створення активної системи протиповітряної оборони над Західною Україною, щоб збивати російські дрони і балістичні ракети ще до їхнього наближення до території НАТО.І головне, не дозволяти ядерним погрозам залякати себе настільки, щоб відмовитися від протидії Росії. Адже, як знаємо, ми з вами, а ваші військові розуміють це значно краще за мене, Путін зараз в Україні не наступає, а відступає, втрачаючи окуповані території. Тож найближчим часом йому точно буде недопросування у Східній Європі. Саме тому він знову вдається до ядерного блефу, але це не спрацює.Зараз ми чуємо, що Меланія Трамп активно готується долучатись в тих чи інших наразі піар-формулах, але розуміємо, що ситуація з українськими Олешками, вона відбувалася, йдеться про евакуацію людей, вона відбувалася, зокрема, і під формальним патронатом Меланії Трамп. Ну і ось, чи ви розглядаєте перспективи зриву певних процесів? Зокрема, йдеться про масове новикористання реактивних шахедів. І невідомо, чи протиповітяна оборона країн Центральної Європи зможе витримати, наприклад, ту чи іншу концентровану військову провокацію росіян.Думаю, цілком очевидно, що переговори в Абу-Дабі ні до чого не приведуть, якщо Україна не погодиться на капітуляцію. Але, як я вже казав, цього не станеться.Щодо зусиль Меланії Трамп і ситуації в Олешках, то будь-яка можливість евакуювати людей із зони бойових дій і врятувати їх від гуманітарної катастрофи — це, безумовно, добре. За її словами, йдеться про 800 українців, хоча я не беруся підтверджувати цю цифру.Водночас мене непокоїть те, як цю історію подають громадськості. Адже попри те, що Стів Віткофф особисто називав Путіна гуманістом, росіяни аж ніяк не керуються гуманними міркуваннями. Вони діють винятково з розрахунку. І зробили це лише для того, щоб заслужити прихильність Трампа. Їм абсолютно байдуже до українців. Достатньо поглянути на нескінченні удари по цивільних об’єктах. Їх було стільки, що я, відверто кажучи, вже втратив лік. Обстріли лікарень, нещодавня нічна атака, внаслідок якої, здається, загинули або постраждали 25 людей. Удари по українських школах, по дитячій онкологічній лікарні в Києві. І цей перелік можна продовжувати без кінця — аж до Бучі та масових убивств мирних жителів.Тому для мене очевидно: росіяни — ніякі не гуманісти. На моє переконання, вони воєнні злочинці, і ставитися до них потрібно відповідно.І, на жаль, попри те, що українці платять за цю війну власною кров’ю та величезними жертвами, я не вірю, що ці переговори принесуть результат. Адже Путін не відмовляється від своїх максималістських вимог. Він досі хоче отримати весь Донбас. Досі вимагає, щоб Україна й увесь світ визнали чотири анексовані області — Херсонську, Луганську та інші — суверенною територією Росії. Так само як і Крим. Але цього просто не буде.У росіян колосальний апетит. І вони постійно вертаються до першого публічного путінського ультиматуму – повернення НАТО до кордонів 97-го року. І зараз Путін знов повернувся до цієї риторики. І розуміємо, що, можливо, вони готують той чи інший план. Але, крім плану, на будь-який російський план має бути готовність застосувати військові сили у відповідь. Зокрема, йдеться про Центральну Європу. Але водночас росіяни працюють з так званим дальнім плануванням. Вони можуть поетапно планувати свою діяльність на кілька років. Знаючи, якщо Путін не помре, то він буде продовжувати в тому самому напрямку буквально за пару років, а можливо і раніше, Американським президентом вже не буде Дональд Трамп. І тут ми виходимо. Питання так званих гарантій. Хто би давав гарантії для України? І як нам бути з тим, що вимагає Росія? Називаючи свою військову присутність і присутність своїх спецслужб як гарантії їхньої безпеки.Так, ви зачепили саму суть проблеми і головну причину, чому найближчим часом мирної угоди між Україною та Росією не буде. Єдиним прийнятним варіантом для України були б не просто гарантії безпеки за зразком п’ятої статті НАТО, а реальне розміщення військ Альянсу, зокрема американських, у буферній зоні між Україною та Росією. Де саме проходитиме ця зона — ще належить домовитися.Але Путін ніколи на це не погодиться з двох причин. По-перше, він не хоче бачити війська НАТО ще ближче до Росії, на ще одній ділянці її кордону. А по-друге, їхня присутність завадила б йому реалізувати власні плани. Адже, розпочинаючи цю війну, Путін прагнув прокласти сухопутний коридор від Росії через Крим до Одеси, а звідти — до Придністров’я та Молдови. І ми це знаємо хоча б тому, що президент Білорусі Олександр Лукашенко свого часу стояв перед картою і показував, куди Путін планував просуватися далі. Тоді в Кремлі розраховували, що Україна просто впаде без серйозного опору, але, як ми знаємо, цього не сталося.Думаю, європейські союзники, особливо країни на східному фланзі, мають чітко усвідомити: незалежно від того, чим найближчим часом завершиться війна в Україні, Путін не відмовиться від своїх намірів.І ви цілком слушно на цьому наголосили. Адже зі стратегічного погляду він прагнув не лише створити сухопутний коридор. Як ми вже давно говоримо з моїм колегою, полковником Джоном Світом, колишнім офіцером військової розвідки США, Путін веде війну не лише проти України, а й проти всієї Європи та Заходу, включно зі Сполученими Штатами. І ця війна має глибоке ідеологічне підґрунтя.Україна, на жаль, першою прийняла на себе основний удар. А Європа та США, на мою думку, надто довго зволікали з реакцією й усвідомленням того, що ця агресія спрямована проти всіх нас, а не лише проти України.Тому головне, що мають зрозуміти США та Європа, сподіваюся, за майбутньої американської адміністрації, — це те, що перемога України є першим кроком до забезпечення безпеки самої Америки та Європи. І дещо можна зробити буквально вже завтра.На початку війни я пропонував запровадити безпольотну зону над західною Україною. Але цей термін певною мірою передбачає наступальні дії. Натомість НАТО або хоча б коаліція охочих європейських держав на чолі з Польщею, Великою Британією та Німеччиною могла б застосувати принцип так званої активної оборони. У військовій доктрині це означає наступне: ми оголошуємо зону завглибшки 100, 200 чи 300 кілометрів на схід від наших кордонів і заявляємо, що не дозволимо російським ракетам, зокрема балістичним, завдавати там ударів. Ми їх збиватимемо. Це дало б змогу захистити багато українських міст, зокрема Львів і Київ. А водночас дозволило б Україні перекинути власні системи протиповітряної оборони ближче до найважливіших ділянок фронту, де зараз доводиться вести особливо важкі бої.Тому Європа має сприймати погрози Путіна всерйоз. І розуміти історичний контекст: сьогодні він воює безпосередньо проти України, але ця війна спрямована і проти самих європейців. І вони вже відчувають це на собі через гібридні атаки. Згадайте хоча б інцидент в аеропорту Лейпцига, де поруч з українським вантажним літаком виявили озброєний безпілотник. Це ще одне свідчення того, що Європа вже перебуває під ударом. І Сполучені Штати також мають зрозуміти, що ця загроза стосується і нас. І ми вже бачимо конкретні докази. Путін готовий передавати Ірану розвідувальні дані та координати цілей для ударів по американських військових і військових об’єктах на Близькому Сході. Так, але я б назвав це не просто терористичними погрозами чи терактами, хоча це саме вони. Я б назвав це актами війни. Погляньмо на ці гібридні атаки: події в Іспанії, втручання у вибори в Угорщині та Молдові, спроби росіян підкупити журналістів, історія з вантажними літаками DНL у Німеччині та Лондоні. Щоправда, уточню: самі літаки не постраждали. Йшлося про вибухівку, яку планували закласти на борту. І в усьому цьому очевидний російський слід. Або пошкодження підводних кабелів суднами російського тіньового флоту поблизу Великої Британії, Швеції, Фінляндії та інших країн. Фактично вже триває справжня війна. Ми називаємо її гібридною, але це лише зручний, пом’якшений термін. Насправді це війна, яку ведуть прихованими методами. І Європа має реагувати відповідно.Згадайте хоча б Брюссель, який фактично піддався залякуванню і не наважився передати Україні заморожені російські кошти через побоювання можливих терактів із боку Росії. На щастя, відповідальний за це посадовець уже пішов у відставку. Сподіваюся, тепер рішення переглянуть.Водночас Європа повинна усвідомити: ці атаки не припиняться. Навіть якщо Україна зазнає поразки, вони лише посиляться. Росія відчує себе ще впевненіше і продовжить прагнути панування над Європою. Це не означає, що вона обов’язково вторгнеться в кожну європейську країну, але залякувати їх продовжить. Тож сьогодні під загрозою сама свобода Європи.Щодо ультраправих партій, то вони, безперечно, становлять загрозу. Події у Словаччині викликають розчарування. Політика уряду Віктора Орбана також непокоїла. Тривожно спостерігати і за ситуацією в Сербії та інших країнах колишньої Югославії, де фактично в самому серці Європи діють уряди, які спираються на підтримку Росії.Утім, є й позитивні моменти. Провідні європейські держави — Велика Британія за нового прем’єра Енді Бернема, Німеччина на чолі з канцлером Мерцом і Франція за президентства Макрона — розуміють, що Росія залишається серйозною загрозою. І саме на цьому розумінні потрібно будувати подальші дії.Крім того, я переконаний, що Конгрес, у якому більшість матимуть демократи, не дозволить Трампу надавати відчутну підтримку таким правим урядам і партіям.І ще одна добра новина: попри намагання Джей Ді Венса підтримати такі сили, як «Альтернатива для Німеччини», поки що ці зусилля не принесли результату. А Віктор Орбан, як ми знаємо, програв вибори в Угорщині.Якщо ми говоримо про справжню позицію американської адміністрації щодо України. Справжнє ставлення президента Дональда Трампа до президента Володимира Зеленського. Це не є настільки якесь схематичне чи просте бачення Трампом України. Ми про це з вами говорили на початку нашої розмови. І от якщо брати так звані погані сценарії тиску на Україну, наскільки далеко може зайти теперішня американська адміністрація щодо України?Були призупинки постачання розвідувальних даних. І у Вашингтоні знали, що Україна не має належних альтернатив. Ми розуміємо, що нам бракує ракет РАС-3 до систем Петріот. І відбувалася суттєва заморозка. І от якщо говорити про якісь інші додаткові важелі тиску, які вони можуть бути? Це можуть бути ще санкції, чи це може бути так званий венесуельський сценарій?Ні, адже ми наближаємося до зими. І ми з Джоном Світом ще з листопада 2022 року неодноразово писали про те, що Путін щороку намагається використати зиму як зброю. Причому б’є насамперед по мирному населенню України, а не лише по військових на фронті, щоб змусити країну капітулювати. І це надзвичайно серйозна загроза.Тому втрата доступу до такої розвідувальної інформації може мати дуже тяжкі наслідки. І для мене очевидно, що тут відбувалися певні закулісні ігри. Чи була таємна змова між Ілоном Маском і самим Трампом щодо розвідданих, особливо використання систем Stаrlіnk і Stаrshіеld, — покаже час. Конгрес хоче це розслідувати. І якщо демократи отримають більшість, я переконаний, що вони спробують з'ясувати, що насправді сталося.Тож шкода, якої може завдати Трамп, справді величезна, особливо з наближенням зими. Адже Україні доводиться воювати не лише з Росією, а й боротися із зимовими холодами. Тим часом Путін продовжує цілеспрямовано нищити вашу енергетичну інфраструктуру, передусім електромережі. А останнім часом, як ми бачили, росіяни атакують навіть мости та об'єкти водопостачання.Тому ситуація вкрай тривожна. Але є й позитивний момент, на якому я хочу ще раз наголосити. У Сполучених Штатах дуже багато людей, можливо, близько 70 відсотків американців, переконані, що Путін — ворог Америки, і що США повинні робити все можливе, аби допомогти Україні.Натомість на Трампа впливає галаслива меншість — переважно його прихильники з руху МАGА та лібертаріанці. Саме вони значною мірою визначають його риторику, яка аж ніяк не сприяє підтримці України. Звідси і ці вкрай різкі, образливі заяви на адресу президента Зеленського та України загалом.Тому я думаю, що з часом ситуація покращиться, хоча й не одразу. Особливо якщо демократи переможуть і отримають контроль над бюджетом, а отже, зможуть змусити Трампа домовлятися та іти на поступки. Гадаю, підтримка України стане однією з вимог демократів під час ухвалення бюджетних законопроєктів. Трампу доведеться шукати компроміс. І я сподіваюся, що таким чином його вдасться стримати.І ще одне коротке зауваження. Як американець, який певний час жив у Німеччині за часів холодної війни, я відчуваю величезний сором, коли чую, як президент США розмовляє із Зеленським. Я розумію, що в Україні кожен має право критикувати Зеленського чи підтримувати його, але я багато років пишу і розповідаю про військових і політичних лідерів воєнного часу. І з цього погляду вважаю, що Зеленський зробив надзвичайно багато, щоб Україна вистояла. Звісно, це не лише його заслуга, а й всього українського народу. Втім згадайте його рішення на початку війни. Він міг залишити Київ, виїхати в безпечне місце й уберегти себе від величезного фізичного та психологічного виснаження. Але він не поїхав. Він залишився, згуртував країну і зумів об'єднати Європу навколо підтримки України. І мене щиро обурює, що президент США не визнає очевидного: за своїми лідерськими якостями, особливо в умовах війни, Зеленський — це Вінстон Черчилль нашого часу. Натомість Трамп поводиться обурливо: звеличує Путіна й водночас намагається принизити Зеленського.Але з часом історія все розставить на свої місця. І майбутні покоління знатимуть, хто був справжнім героєм. Точніше, героями. Це Зеленський, ваші генерали, ваша армія і весь український народ.Хотів вас розпитати про реальну м'яку силу, гроші. Ми розуміємо, що Україна потребує регулярного зовнішнього фінансування. Ми розуміємо, що була підписана низка угод. Зокрема, вони стосувалися не лише українських корисних копалень. Можливо, є ще питання транзиту і так далі. І розуміємо, що там були задіяні великі американські корпорації. Але ми розуміємо, що капіталізм передбачає торгівлю. І можливо, після того, як та чи інша американська корпорація стане власником чи тих чи інших родовищ, чи тих чи інших стратегічних напрямків української промисловості, чи загалом України, вона їх зможе продати. Наприклад, китайцям чи росіянам. Якщо, наприклад, з боку росіян чи китайців, будуть ті чи інші належні пропозиції. Ми не говоримо про мораль, ми говоримо про специфіку того, як можуть робитись великі і водночас брудні справи.Дуже слушне зауваження. І, звісно, для мене було б абсолютно неприйнятно, якби рідкісноземельні метали потрапили до рук Путіна, щоб він міг на них заробляти, а потім знову напасти на Україну. А він це зробить. Якщо не переможе зараз, то він або його наступник спробує знову, якщо Україна не отримає надійних гарантій безпеки на рівні НАТО.На мою думку, Україна вже заслужила право на членство в НАТО. Вона має бути в Альянсі і стане для нього величезним надбанням. Власне, вона вже довела свою цінність для НАТО. Але справжній економічний потенціал України, і саме тому мене так дивує, що Трамп цього не бачить, полягає не лише в рідкісноземельних металах. Україна самотужки здійснила справжню революцію у військовій справі. Ви змінили сам характер сучасної війни, насамперед завдяки безпілотникам і розробленим вами електронним системам.Подивіться, як майстерно українські компанії переобладнують застарілу американську техніку, перетворюючи її на наступальне озброєння, хоча спочатку вона для цього зовсім не призначалася. Усі ці знання, досвід, інновації та розробки мають величезний потенціал для застосування у військовій сфері в усьому світі.Ми побачили це кілька місяців тому, на початку війни з Іраном, коли країни Перської затоки особливо зацікавилися оборонними технологіями, які використовує Україна. Навіть американська армія, попри періодичне втручання Гегсета, визнає, що Україна сьогодні є одним зі світових лідерів у розробці безпілотників і відповідних технологій. І Сполученим Штатам є чого у вас повчитися.Тому я переконаний, що після війни одним із головних джерел доходів України на світовому ринку стануть саме військові технології. Певною мірою Україна повторить шлях Ізраїлю, який упродовж 1980–2010-х років завдяки досвіду воєн на Близькому Сході перетворився на провідного розробника сучасного озброєння.Україна так само стане постачальником передових технологій, яких потребуватимуть країни в усьому світі, зокрема Тайвань та держави Тихоокеанського регіону, які готуються захищатися від можливої агресії Китаю. І це відкриє колосальні можливості для української економіки.І найкраще те, що ви вже почали рухатися в цьому напрямку. У вас є угода з Польщею про спільну розробку технологій, є інститут, який вивчає досвід війни та розробляє нові способи застосування цих технологій. Тому адміністрація Трампа, на мою думку, робить величезну помилку, не використовуючи цих можливостей. Адже рідкісноземельні метали ще потрібно видобути, потім переробити, а це тривалий процес. Безумовно, вони мають велику цінність, але головний ресурс, який Україна може запропонувати вже зараз, — це її військові технології. Ви довели їхню ефективність на полі бою. І світ їх потребує. Принаймні вільний світ.

Про це заявила експертка з питань безпеки та євроатлантичної інтеграції Мережі захисту національних інтересів "АНТС" Оксана Юринець у проєкті "Тепер головне" на Еспресо. За її словами, якби Росія справді прагнула завершити війну та досягти результату на переговорах, насамперед погодилася б на припинення вогню. Однак російські обстріли українських міст тривають, що свідчить про відсутність реальних намірів Москви зупинити агресію."Ми чітко розуміємо, що ворог крок за кроком хоче досягати своїх поставлених цілей, а поміж тим, як говорив президент України, мати таку ширму перемовин", — наголосила Юринець.Експертка також звернула увагу, що Росія намагається використати сам факт участі в переговорах, аби домогтися послаблення санкційного тиску. Натомість міжнародна спільнота має посилювати економічний тиск на агресора, а не створювати для нього додаткові можливості уникнути відповідальності.Коментуючи зміну складу російської делегації, Юринець зауважила, що залучення посадовців вищого рівня не обов'язково означає зміну позиції Кремля. На її думку, представники делегації можуть бути наближеними до тих, хто ухвалює остаточні рішення, однак це не гарантує прогресу в переговорах.Водночас експертка наголосила, що основною передумовою будь-якого мирного врегулювання має бути повне й безумовне припинення вогню. Лише після цього можна предметно обговорювати гарантії безпеки для України та механізми унеможливлення повторної російської агресії.Окремо Юринець підкреслила необхідність відповідальності Росії за завдані Україні збитки. Агресор має компенсувати шкоду, а ціна продовження війни для Москви повинна зростати."Чим вищою буде ціна для агресора продовження війни, тим швидше його можна буде до чогось схилити", — зазначила вона.Крім того, експертка застерегла від домовленостей, які можуть ухвалюватися без повноцінної участі України та європейських партнерів. За її словами, принцип "нічого про Україну без України і нічого про Європу без Європи" має залишатися основою переговорного процесу. Важливо також не вважати погодженими окремі положення, доки не узгоджено весь пакет домовленостей."Станом на зараз очікувати чогось особливого, прориву або зупинки війни точно не можна, тому що немає безумовного припинення вогню. І це є головний аргумент того, що це, знову ж таки, перемовини як ще один спосіб ведення війни. І це те, що робила і робить Російська Федерація", — підсумувала Юринець.

Про це повідомили місцеві очільники та рятувальники.Полтавщина: удар по готелю й багатоповерхівці в Кременчуці, є постраждаліНайважчі наслідки нової атаки зафіксували у Кременчуці: місто знову опинилося під ударом, там пролунали вибухи. Ворожі БПЛА влучили у двох локаціях: пошкоджено багатоквартирний житловий будинок, де виникла пожежа, а також будівлю готелю, де після влучання теж спалахнула пожежа.Спершу повідомлялося про тяжкі травми 16-річного хлопця, якого госпіталізували. Підрозділи ДСНС врятували 15 людей. Згодом кількість постраждалих зросла до чотирьох: ще троє людей звернулися до медиків, їм допомогли на місці. Ліквідація наслідків триває.Раніше вранці російські війська вдарили безпілотником по промисловому об'єкту в Кременчуцькому районі. За попередньою інформацією, обійшлося без постраждалих."У Кременчуцькому районі ворожі БПЛА атакували промислове підприємство", – написав Дяківнич.За його словами, на момент повідомлення екстрені служби не отримували звернень щодо постраждалих.Дніпровщина: двоє загиблих і семеро поранених за добуМасованих ударів зазнала й Дніпровщина. За даними Ганжі, майже 40 разів ворог атакував шість районів області: бив безпілотниками, артилерією й авіабомбою. Двоє людей загинули, ще семеро дістали поранень.У Дніпрі пошкоджені приватні будинки, інфраструктура й склад. Одна людина загинула, троє постраждалих лікуються вдома.На Нікопольщині під ударом були райцентр, Покровська, Марганецька, Мирівська та Червоногригорівська громади. Пошкоджено багатоквартирні будинки й автівки, загинула людина, а 53-річний чоловік лікуватиметься амбулаторно.На Синельниківщині ворог цілив по Роздорській, Шахтарській і Покровській громадах. Пошкоджена інфраструктура, 38-річну жінку госпіталізували в стані середньої тяжкості.У Павлограді пошкоджені інфраструктура й автівки. 42-річний чоловік у важкому стані в лікарні, 51-річний лікуватиметься вдома.У Миколаївській громаді Дніпровського району, а також у Кам'янському й Божедарівській громаді пошкоджена інфраструктура.У Грушівській громаді на Криворіжжі пошкоджені приватні будинки.Першою вранці стала атака на передмістя Дніпра, про яку повідомив Ганжа."Ворог ударив безпілотником по передмістю Дніпра. Зайнялася пожежа. Зруйнований щонайменше один приватний будинок", – написав він.За попередньою інформацією, під завалами могли бути люди. Згодом Ганжа уточнив, що внаслідок атаки є загиблий і поранені.Одеса й Одещина: масована атака на енергетику, є загиблийАтакували й Одещину: там сталася масована ворожа атака на енергетику. На півночі області фіксують перебої з електропостачанням. Фахівці ДТЕК Одеські електромережі вже розпочали роботи з ліквідації наслідків: попри постійні повітряні тривоги, енергетики роблять усе можливе, щоб якнайшвидше повернути людям світло.Уранці внаслідок чергового російського обстрілу Одеси загинула людина. Пошкоджень зазнали адміністративна будівля та покинуте нежитлове приміщення. Також російські війська влучили у склад продовольчих продуктів, який раніше вже зазнавав атаки: там спалахнула масштабна пожежа, про постраждалих не повідомляли. Про це розповіли в Одеській ОВА.Хмельницький: пошкоджені будинки, є травмованийУ Хмельницькому після атаки російського безпілотника пошкоджено приватні житлові будинки, а в багатоповерхівках вибито вікна. Одна людина дістала травм.Про це повідомили в ДСНС України.Атака дронів: ППО знешкодила 137 безпілотниківУ ніч на 8 листопада, починаючи з 18:00 7 листопада, російські війська атакували Україну трьома керованими авіаційними ракетами Х-59/69 та 164 ударними безпілотниками Shаhеd, "Гербера" і дронами-імітаторами "Пародія". Зокрема, 112 дронів були реактивними.Атаки здійснювали з напрямків Орла, Курська, Міллерового, Приморсько-Ахтарська, тимчасово окупованого Донецька та Гвардійського в Криму.За попередніми даними станом на 08:00, українська ППО збила та подавила 137 безпілотників, серед яких 88 реактивних Shаhеd. Кілька ударних дронів іще перебували в повітрі, бойова робота тривала.Влучання російських засобів повітряного нападу зафіксували на 23 локаціях, падіння уламків збитих цілей — на шести.

Про це розповіла синоптикиня Наталка Діденко у проєкті "Тепер головне" на Еспресо.За її словами, перші листопадові морози та снігопади є звичайними для цієї пори року. Синоптикиня зазначила, що нинішнє похолодання ще не означає початку тривалої зими, адже надалі в Україну має повернутися тепліша погода."Поки що все ж триватиме в Україні така холодна погода. І, звичайно, у поєднанні з ранньою темрявою та відсутністю в багатьох опалення цей фактор малоприємний. Але до атмосфери претензій не може бути, тому що вона зараз поводиться абсолютно законно і передбачувано. І похолодання, і перший сніг, і перші мінуси у листопаді зазвичай щороку трапляються", – пояснила Діденко.Найхолодніше найближчими днями буде на заході України. Там уночі температура повітря може знижуватися до -5...-6 °С, тоді як удень очікуються невеликі плюсові значення. У східних областях прогноз також передбачає нічні морози та незначне тепло вдень.Крім того, територію України періодично перетинатимуть атмосферні фронти, які принесуть опади. Діденко також зазначила, що потепління до 10 °С можливе, однак насамперед у південній частині країни. Загалом українцям найближчим часом варто бути готовими до перших зимових холодів, проте підвищення температури повітря ще попереду.Окремо синоптикиня закликала водіїв не відкладати заміну літніх шин на зимові, наголосивши, що це питання безпеки незалежно від того, чи повернеться найближчим часом тепліша погода.