Суспільне

З громад та навчальних закладів Харківської області у жовтні 2026 року надходять повідомлення про загибель на фронті українських захисників . За місяць стало відомо про загибель військових. Вшановуємо пам'ять тих, хто загинув, захищаючи Україну. Список не є вичерпним.27-річний солдат Максим Пашко загинув 27 вересня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лісна Стінка Куп'янського району, повідомив мер Златополя Микола Бакшеєв.«Максим Володимирович народився 11 лютого 1999 року. Він віддав найцінніше — своє життя — у бою за нашу Батьківщину, її свободу та незалежність. Висловлюємо щирі співчуття усій родині, близьким, друзям та побратимам Максима. Поділяємо ваш біль та сумуємо разом із вами у цю важку годину», — йдеться у повідомленні.42-річний Євген Стужко з Ізюмської громади загинув 24 вересня під час захисту держави, повідомили у МВА.«Героя провели в останню дорогу, віддавши шану його відвазі та найвищій пожертві заради вільного майбутнього нашої країни. Ця втрата — ще одне болюче свідчення того, якою непомірною та страшною ціною нам дається право жити у незалежній державі», — йдеться у повідомленні.38-річний житель Бірок солдат Валерій Пащенко загинув 16 червня 2025 року поблизу Андріївки Сумської області, повідомили у Зміївській міській раді.«Валерій народився 19 грудня 1986 року. До лав Збройних Сил України був призваний 9 грудня 2024 року. Служив вогнеметником. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти. Лише тепер родина отримала офіційне підтвердження найстрашнішої звістки», — сказано у повідомленні. Зміївська міська рада та вся громада висловлюють щирі співчуття матері Валерія, його рідним, близьким, друзям і побратимам. Ми чекали звістки про повернення нашого земляка. Та сьогодні маємо схилити голови перед його останнім подвигом.30-річний житель Пісочина Владислав Белей загинув 14 травня 2023 року поблизу Ягідного Бахмутського району, повідомив селищний голова Олег Чернобай.«Владислав народився 11 жовтня 1992 року. Він став на захист нашої держави і віддано боронив її від ворога. Понад три роки родина жила в невідомості. Це були важкі роки надії та сподівань, довгого очікування. На жаль, найгірша звістка підтвердилася», — сказано у повідомленні.Станіслав Буханченко з Лозової помер 20 вересня 2026 року у шпиталі внаслідок тяжких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання, повідомили в Лозівській громаді. Захиснику було 43 роки.Станіслав народився 14 липня 1983 року в Лозовій.«Будував плани та створював власну родину. Найбільшою гордістю й любов'ю Станіслава був його син Денис, вихованню якого батько присвячував кожну вільну хвилину, віддаючи усю теплоту свого серця», — пишуть у громаді.У січні 2026 року Станіслав Буханченко став на захист України. Служив на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.У захисника залишилися дружина та син.24-річний Богдан Солохін загинув 25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Графського Чугуївського району, повідомили в Старовірівській громаді.«Богдан проходив військову службу з квітня 2022 року, вірно служив українському народові та до останнього подиху виконував свій військовий обов'язок. Загинув унаслідок ушкоджень, спричинених вибухом та уламками», — пишуть у громаді.У захисника залишились дружина Ольга, маленька донька, рідні, близькі та побратими.Попрощалися з Богданом Солохіним 3 жовтня 2026 року в Старовірівці.Сергій Нестеренко загинув 28 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Загризового Ізюмського району внаслідок прямого стрілецького контакту та подальшого удару FРV-дрона, повідомили у Валківській міськраді. Захиснику було 43 роки.Сергій народився у селі Олександрівці Харківської області. Після закінчення школи у 2001 році вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув професію техніка-механіка та майстра виробничого навчання.«Його життя було простим, чесним і працьовитим. Сергій не боявся роботи, умів працювати руками й завжди відповідально ставився до своїх обов'язків», — пишуть у міськраді.Захисник працював у ПСП «Нове життя» в селі Олександрівці, пізніше був трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, а згодом працював машиністом-кочегаром котельні у ТОВ «Східтеплоенерго».10 грудня 2005 року одружився, у подружжя народилася донька.«Для Сергія сім'я була його світом. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і справжньою опорою для своїх близьких», — йдеться у повідомленні.13 лютого 2025 року захисник підписав контракт зі Збройними Силами України. Розпочав службу у 77-й окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ, де був призначений на посаду вогнеметника вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту.У захисника залишалися дружина Марина, донька Вероніка, рідні, друзі, побратими.Віталій Олізаренко загинув 24 вересня 2026 року, повідомили в Куньєвській громаді. Захиснику було 52 роки.«Віталій народився в селі Куньє, працював трактористом, а останнім часом — у лісництві. Був світлою та доброю людиною», — пишуть у громаді.У січні 2026 року Віталій Олізаренко став на захист України.У захисника залишилися дружина, два сини та маленький онук.Артилерист Андрій Лучко помер 26 вересня 2026 року внаслідок отриманих травм піля удару російського FРV-дрона, повідомили в Богодухівській міськраді.«Йому було лише 27 — вік, коли попереду має бути все життя, розквіт і плани, яким так і не судилося здійснитися», — пишуть у міськраді.Понад два роки тому Андрій став до лав війська. Перше поранення дістав ще під час навчання на Чернігівщині.«Нещодавно, під час виїзду на позиції поблизу Старого Салтова, російський FРV-дрон завдав нового, фатального удару. Харківські та київські лікарі відчайдушно боролися за кожний подих Андрія, проте дива, на жаль, не сталося. 26 вересня його серце зупинилося», — йдетья у повідомленні.У захисника залишились дружина Ольга, мати та двоє маленьких доньок.Солдат 17-ї окремої важкої механізованої бригади ЗСУ Андрій Панасенко загинув 16 грудня 2024 року на Сумському напрямку, повідомив очільник Дергачівської громади Вячеслав Задоренко.Андрій народився та жив у Дергачах, закінчив Дергачівський ліцей № 3. Довгий час працював на будівництві у Харкові.У лютому 2024 року долучився до Збройних сил України, воював на Харківському та Сумському напрямках.«Після виконання чергового бойового завдання у грудні 2024 року був оголошений зниклим безвісти. На жаль, з часом стало відомо, що воїн загинув унаслідок ворожого удару. У вересні 2026 року його тіло повернули в Україну під час репатріаційних заходів», — пише Задоренко. Андрій був життєрадісною та доброю людиною, люблячим батьком, сином і братом. На момент загибелі йому було 43 роки.Захисника поховали на Алеї Слави в Дергачах. У нього залишилися мати Ірина, дружина Олена, брат Олексій, сини Максим та Сергій.Олексій Гойденко з Валків загинув 18 березня 2024 року поблизу Водяного на Донеччині, повідомили у Валківській міськраді. На момент загибелі захиснику було 40 років.Олексій навчався у Харкові на кухаря. На ринку «Барабашова» працював різноробом, охоронцем, вантажником і продавцем. Також працював у Сніжкові, на сироварні та Валківському м'ясокомбінаті, виконував роботи з благоустрою, був різноробом та працював на будівництві.«Рідні та близькі згадують Олексія як доброго, порядного, щирого та безвідмовного чоловіка. Він був хорошим господарем, дбав про родину, підтримував батьків, сусідів і завжди опікувався тими, хто потребував його уваги. Для всіх, хто його знав, він назавжди залишиться людиною з добрим серцем, щирою душею та великою любов'ю до рідних», — пишуть у міськраді. Особливе місце у його житті займала рідна сестра Тамара. Вони зростали у батьківській любові та турботі, змалку були дуже близькими — справжні «нерозлийвода». Їх усе життя поєднували теплі, щирі та довірливі стосунки.11 січня 2024 року Олексій добровільно пішов захищати Україну. Служив гранатометником, виконував бойові завдання на Донеччині, у Покровському районі.«На слова батьків він відповів: "Хто вас захищатиме, як не я?". Ці слова сьогодні звучать особливо боляче. У них — його любов до рідних, почуття відповідальності та готовність стати на захист своєї країни», — пишуть у міськраді.У захисника залишились 17-річна донька, сестра, батьки, рідні, друзі, побратими.Капітан Олексій Наказненко загинув 30 березня 2025 року під час штурмових дій росіян в районі населеного пункту Розлив Волноваського району Донеччини, повідомили в Люботинській міськраді. Захисник дістав поранення, несумісні з життям. Йому було 54 роки.Олексій Наказненко проходив військову службу на посаді командира 1-ї стрілецької роти.«Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, він мужньо виконував військовий обов'язок із захисту Батьківщини, боронив Україну, її свободу та незалежність», — пишуть у міськраді.Солдат Віталій Масич із села Піски-Радьківські загинув 7 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Роздолівки Донецької області та понад три роки вважався зниклим безвісти, повідомили в Борівській селищній раді. На момент загибелі йому було 33 роки.«Віталій працював музичним керівником у дитячому садочку рідного села. Був талановитим організатором, доброзичливим, привітним і щирим. Надійний друг, добра людина — таким його пам'ятатимуть усі, хто знав», — йдеться у повідомленні.З початком повномасштабної війни Віталій вступив до лав Збройних Сил України. Служив навідником кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти 43-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.«Понад три роки рідні жили надією, чекали звістки, вірили в його повернення. На жаль, нещодавно надійшло сповіщення про загибель Віталія, підтверджену результатами ДНК-експертизи», — пишуть у селищній раді.Андрій Монастирський загинув 13 вересня 2026 року під час виконання бойових завдань, повідомили в Ізюмській МВА. Захиснику було 29 років.«Він пожертвував собою, до останнього захищаючи рідну землю та не зраджуючи військовій присязі», — йдеться у повідомленні.Солдат ЗСУ Валерій Ткаченко з Макарового загинув 13 травня 2023 року поблизу Берхівки Бахмутського району Донеччини. В цей день зв'язок з захисником обірвався, він вважався зниклим безвісти, повідомили в Золочівській селищній раді.Валерій закінчив Макарівську школу, Харківське вище професійне училище, здобув професію автослюсаря. Працював за фахом на Харківському виробничо-комерційному підприємстві «Бетонікс».«Добрий, веселий, щирий, привітний, комунікабельний, мав безліч друзів, до кожного знаходив підхід, кожного міг звеселити та підняти настрій. Любив життя, спорт, драйв, природу, свою роботу, був відповідальним та надійним», — сказано у повідомленні.Захисника мобілізували у лютому 2023 року, він воював у складі 92-гої окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Ми втратили молодого хлопця, який був прикладом, опорою, чиї таланти та світло робили світ кращим-це важкий удар для батьків, брата, побратимів і всіх золочівців.27-річний лейтенант Віталій Манченко загнув 23 вересня 2026 року на Сумщині, повідомив голова Малоданилівської громади Олександр Гололобов. Захиснику було 57 років.Віталій Манченко народився в Харкові. Здобув освіту в Багерівському військовому авіаційному училищі льотчиків за спеціальністю «штурман». У червні 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.«Від себе особисто та від усієї Малоданилівської громади висловлюю щирі співчуття дружині Олені Леонідівні, синові, всім рідним, близьким та побратимам Віталія Леонідовича», — пише Гололобов.50-річний Леонід Ковтунович із селища Степи загинув 5 жовтня 2026 року під час несення служби на території Дніпропетровської області, повідомили в Борівькій селищній раді.Леонід Ковтунович працював в агрофірмі «Світанок», а згодом — на водоканалі у місті Куп'янську.Захищаючи Україну, служив водієм автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення радіотехнічного батальйону 164-ї радіотехнічної Слобідської бригади Повітряних Сил ЗСУ.Солдат Олександр Тригубенко загинув 30 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Калинівки Покровського району Донеччини, повідомив Пісочинський селищний голова Олег Чернобай. Захиснику було 38 років.Олександр був механіком відділення безпілотних наземних систем взводу управління командира батареї 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону.«Він служив Україні там, де щодня триває боротьба за нашу свободу, наші домівки й майбутнє наших дітей. Важко знайти слова, які можуть полегшити біль рідних. У такі хвилини залишається тільки схилити голову в пошані й подякувати за мужність, за службу, за Україну», — пише Чернобай.26-річний Максим М'якенький загинув 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України поблизу Дальнього Покровського району Донеччини, повідомили в Краснокутській селищній раді.«Його чекали вдома… Вірили, молилися, сподівалися на повернення. Та завтра рідна громада зустріне свого захисника, щоб провести його в останню дорогу. Невимовний біль родини неможливо втамувати словами. Але ми можемо бути поруч, підтримати рідних і розділити з ними цю тяжку мить», — сказано у повідомленні.Попрощалися з захисником 8 жовтня 2026 року в Краснокутську, поховали його на центральному кладовищі.Солдат Станіслав Ларін загинув 10 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Воздвижівки Запорізької області внаслідок удару FРV-дрона, повідомили в Малинівській громаді.Захиснику було 43 роки, він народився 8 вересня 1983 року.Служив Станіслав Ларін на посаді старшого навідника 2-го штурмового відділення 225-го окремого штурмового полку.Нацгвардієць Дмитро Соловйов з села Каплунівки загинув 3 жовтня 2026 року в районі Калинівки Покровського району Донеччини під час виконання бойового завдання, повідомили в Краснокутській селищній раді. Захиснику було 29 років.Він служив командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів.9 жовтня відбулась церемонія прощання з захисником у центрі села Каплунівки.Випускник 2010 року педіатричного факультету Харківського національного медичного університету Олександр Матвійчук загинув у бою, повідомили у виші. Захиснику було 40 років.«Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за її свободу та наше майбутнє. Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам Олександра», — йдеться у повідомленні.