Суспільне

В одному з садів у Недобоївцях Чернівецької області цьогоріч планують зібрати до 3 тисяч тонн яблук. Великі плоди продають в Україні та експортують, зокрема, до Туреччини й країн Близького Сходу, а дрібні переробляють на сік, розповів Суспільному засновник підприємства Вячеслав Тодосійчук. За словами голови Недобоївської громади Юрія Юзви, підприємства Тодосійчука — серед найбільших платників податків у громаді. Суспільне Чернівці розповідає, як вдалося організувати виробництво впродовж всього року та що впливає на урожай. «Садівництво покинути неможливо»Водій Ігор Павлюк розповідає, що його робочий день триває від першого до останнього яблука. Орієнтовно о 8:00 він привозить працівників до саду, а потім завантажує зірвані яблука й розвозить їх до складу. Каже, додому повертається о 22:00 або й пізніше, але любить такий темп.Зараз у садах працює орієнтовно 50 людей. Кожен плід зривають у рукавицях, аби не було слідів від пальців, а також залишають хвостики — це умови, за яких яблука можна продавати за кордон, розповідає бригадирка саду Ганна Веренчук. «Немає такого, що висипали чи поскидали абияк. Я контролюю це все, і мені нічого не набридає. Хоча я вже в такому солідному віці, але не втомлююсь. Мені тут усе подобається: і садити сад, і сапати, і гілочки підв'язувати, і яблука збирати. А осінь найдорожче, бо якщо ми не зберемо урожай, то не будемо мати зимою що робити », — каже Веренчук.Загалом вирощують орієнтовно десять сортів. На український ринок переважно продають яблука сорту «Чемпіон» та з групи «Джонаголд», а за кордон — клони сорту «Гала», сорти «Голден», «Симиренка», «Джеромін», «Ред Делішес» та «Гренні Сміт», розповідає засновник підприємств, де вирощують яблука, Вячеслав Тодосійчук.Робота є протягом усього року. Після збору яблук дерева готують до зими — поливають, зокрема, якщо мало дощів. Так одне дерево потребує 20 літрів води. Навесні дерева обрізають спеціальними машинами. «Садівництво — це галузь, яку покинути неможливо. Це як та дитина, яку ти доглядаєш, викохуєш і йдеш з нею цілі десятиліття», — розповів Тодосійчук. «Наші яблука цінують за смак» «Найбільший розподільчий хаб, куди завозять наші яблука, — це Туреччина. Далі розвозять по таких країнах, як Сирія, Ліван, Ірак. Це суходільний шлях, але є ще морський — це Дубай, Об'єднані Арабські Емірати. Там теж є логістичний хаб, де більше розподіляється по інших континентах. Наші яблука цінують за чітко виражені смакові властивості», — розповів Тодосійчук.Тодосійчук каже, що щороку якийсь сорт яблук стає трендом. Який саме цьогоріч — поки невідомо, бо продавати яблука ще не почали. Водночас торік таким був сорт «Гала». «Наприклад, сорт "Бреберн" ми висаджували у 2000 році і покладали на нього надзвичайно великі перспективи, тому що він дуже щільний, має добру легкість. Але наші очікування не виправдалися, тому що цей сорт так і не став популярним», — каже Тодосійчук. Деякі сорти втратили через мороз та посухуЗагалом на догляд за понад 50 гектарами саду за рік витрачають до трьох тисяч доларів, розповідає Тодосійчук. Дерева обробляють засобами захисту, які впродовж трьох тижнів виводяться з яблунь. Частину площі оснастили градобійною сіткою. Водночас через морози пізньою весною частину урожаю цьогоріч втратили. «Деякі сорти, ті, що раніше цвіли, особливо на низинах, постраждали від морозу. Нижні яруси були без яблук», — каже Тодосійчук.Ще орієнтовно 20–30% урожаю втратили через обміління орендованого ставу, звідки беруть воду для поливу дерев. Аби покращити становище, вибурювали свердловину, але це не дало результатів. «Раніше було більше дощів і снігу, тому за зиму став наповнювався і навесні був повним. Останніми роками такого вже немає — він не наповнюється або поповнюється не на 100%. Тому цю воду використовуємо дуже ощадливо — переважно під час посух для молодих насаджень», — розповідає Тодосійчук.Зібрані яблука на складі розподіляють у холодильники. Коли камеру наповнюють повністю, температуру там знижують до 1–2 градусів. «Яблуко обробляється технологічно і кладеться на довготривале збереження — відкачується повітря і закачується інертний газ азот. Безкисневе збереження дає нам змогу продовжити зберігання приблизно на той період часу, коли ми захочемо продавати», — каже Тодосійчук.Також мають три сортувальні дільниці, де можна мити та сортувати плоди за розміром, кольором і вагою. З дрібних яблук виготовляють сікЗавершити збір яблук планують до листопада. Великі продадуть, а з дрібних виготовлять сік на власному виробництві. Так працюють уже сім років, розповідає Тодосійчук. «Ми завантажуємо яблука з ящика на лінію. Вони обмиваються щітками і водою, поступають у ванну, далі елеватором подаються у подрібнювач, а звідти – на прес. Там є тканина та барабани, між якими відбувається вичавлення соку», — розповідає технолог виробництва соку Владислав Бережецький.За його словами, минулого сезону вдалося продати до 120 тонн соку. Попит на продукцію зростає, тому підприємство очікує збільшити обсяги продажів приблизно на 50%. Також у планах — розширити переробку яблук і виготовляти з них нові продукти. Наразі також виробляють пакування для яблук та соку. Об'єднали фермерів по сусідствуНаразі приміщення, де зберігають яблука та виготовляють сік, працює як хаб. Тут свої плоди також зберігають інші фермери, зокрема із сусідніх громад та регіонів. «Ми свого часу побудували більше сховищ, ніж були потужності наших підприємств, тому біля нас об'єдналися малі, середні та більші фермери. Так утворився природний кооператив, який дає змогу разом зберігати яблука, організовувати продажі, формувати партії товару і легше їх продавати», — каже Тодосійчук.Тодосійчук розповідає, що робота в цьому бізнесі приносить йому моральне задоволення, особливо восени, коли бачить результати праці. Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: nеws.сhеrnіvtsі@susріlnе.mеdіа Читайте Суспільне Чернівці у Теlеgrаm: головні новини