Суспільне

Ельвіра Максимчук ще кілька місяців тому була студенткою факультету іноземних мов Чернівецького національного університету, а тепер сама викладає там англійську. Її колишні викладачі стали колегами, а студенти знаходять її в Іnstаgrаm та пропонують разом знімати відео. Ельвіра почала викладати англійську ще у 18 років, а згодом заснувала власну онлайн-школу. Про перші пари, роботу зі студентами та те, як поєднує університет із власною справою — у матеріалі Суспільне Чернівці. «Не завжди сприймають як викладачку»У вересні Ельвіра почала працювати на факультеті іноземних мов ЧНУ. Вона викладає у студентів першого та другого курсів усне мовлення, письмо, граматику та аналітичне читання.Через вік, каже Ельвіра, її не завжди сприймають як викладачку. «Я прийшла за ключем і кажу: «Дайте, будь ласка, аудиторію №3». А охоронець каже: «Та зачекайте, ще пара не почалась». Я кажу: «А я викладач». — «Ой, вибачте, ви викладач — вже даю», — розповідає Ельвіра.Сама Ельвіра каже, що невелика різниця у віці зі студентами їй подобається — так їм легше знаходити спільну мову. На парах можуть пожартувати, обговорити новини чи відео з ТіkТоk. «Студенти почали мені писати в Іnstаgrаm: «Давайте робити разом сторіз», «Зніміть нас на парі, покажіть». Вони одразу знайшли цей контакт зі мною, а я — з ними. Я знаходжусь у такому самому оточенні, як вони, і це дуже прикольно, що у нас є спільний », — каже Ельвіра. «Думала: як я маю комбінувати свою справу й університет»Першу пару в університеті Ельвіра згадує як хвилюючу. Каже, їй допоміг попередній досвід — на шостому курсі магістратури проходила практику, яка передбачала викладання в університеті. «Я дуже довго думала, як мені зробити таку пару, щоб їм сподобалося. Розуміла, що це перша пара і студенти всі нові. Думала, як зробити, щоб їм було цікаво, щоб вони познайомились, щоб вони пізнали мене як людину, а я — їх. Я підготувала дуже багато різних питань — це все, звичайно, англійською».Після першого тижня роботи, розповідає викладачка, у неї виникли сумніви, чи зможе вона працювати в університеті. «Коли я провела всі пари, я зрозуміла: «Боже, це так важко. Як я маю комбінувати і свою справу, і університет? Я не зможу це зробити». У мене була трошки така паніка», — каже Ельвіра.За місяць роботи, каже Ельвіра, вона вже звикла до нового графіка. «Хочу, щоб студенти відчували, що я дружелюбний викладач»До того, як стати викладачкою, Ельвіра сама шість років навчалася на факультеті іноземних мов. Каже, тоді їй іноді бракувало контакту з викладачами, тому у своїй роботі намагається будувати інші стосунки зі студентами. «Часто мені не вистачало цього контакту з викладачем. Я думала: «От коли я почну викладати, у мене так не буде». Я дійсно хочу, аби студент відчував це тепло від мене, відчував, що я дружелюбний викладач», — каже жінка.Тому Ельвіра намагається бути відкритою до запитань студентів та отримувати від них зворотний зв'язок — зокрема, запитує, чи зрозуміли вони тему та що можна покращити. Телефони — на першу парту, за списування — мінус балВодночас викладачка каже, що залишається вимогливою: очікує, що студенти виконуватимуть домашні завдання та приходитимуть на пари підготовленими. «Я сувора, не дозволяю списувати. Тому що я пояснюю максимум від себе, вони слухають, і я хочу бачити їхні справжні знання, коли вони здають самостійні роботи».За списування Ельвіра попередила студентів про мінус бал від максимальної оцінки.Попереду в неї також перша сесія у ролі викладачки. Каже, що оцінюватиме суворо, бо працює на результат. Водночас готова поставити «автомат» студенту, який був активним та старанно працював упродовж семестру. «За шість років навчання на моєму факультеті у нас ніколи не було такого, щоб у когось було 100. Тому, напевно, 100 — це малоймовірно, але 90–95 — чому ні». «Перші два тижні не могла усвідомити: я викладач в університеті»Після навчання в університеті Ельвіра тепер працює разом із викладачами, які раніше навчали її. Каже, серед колег є люди різного віку, однак молодих викладачів, за її спостереженнями, менше. «Це досить незвично розуміти, що викладачі, які вчили мене, зараз мої колеги. Перших два тижні я взагалі не могла усвідомити: «Боже, я викладач в університеті, не може бути». Але потім ти розумієш, що це нормально, ти розвиваєшся, ти ростеш. Це навпаки класно — прийти у місце, де ти вчився шість років, уже як колега до своїх наставників». Навіщо пішла працювати в університет?Ще влітку Ельвіра цікавилася, чи є в університеті вакансія викладача. Коли дізналася, що така можливість є, залишила свій номер. Згодом їй зателефонували з пропозицією роботи. На роздуми, каже, взяла приблизно годину, після чого погодилася.Викладанням Ельвіра займається вже п'ять років. Також має власну школу англійської, яку називає своїм основним проєктом. Через це деякі друзі не розуміли, навіщо їй ще й робота в університеті. «Деякі з них мені казали: «Та куди ти йдеш? У тебе своя школа, навіщо тобі державна робота?». Але я зрозуміла, що це неабиякий досвід для моєї викладацької діяльності. Спробувати викладати англійську у такому досить ранньому віці, у 23 роки, прийти і викладати в університет — це дуже хороший досвід і, думаю, якийсь новий поштовх для мене на майбутнє».Роботу в університеті Ельвіра наразі називає радше хобі, бо її пріоритетом залишається власна школа. «Я ходжу сюди працювати просто тому, що я дуже люблю викладацьку діяльність». Пари в університеті, власні заняття та блогПісля початку роботи в університеті навантаження Ельвіри зросло. У дні, коли має пари, вона прокидається о 6:00. В університеті викладає з 8:20 до 14:20, після чого їде додому та проводить ще власні заняття. «Зазвичай я працюю до дев'ятої вечора, після чого починаю ще відповідати учням, які пишуть мені в Іnstаgrаm і записуються до нас у школу. Точно до 11-ї години я працюю стабільно кожен день».Окремою роботою Ельвіра називає ведення блогу. Для нього потрібно придумувати контент, знімати відео та сторіз.Попри навантаження, каже Ельвіра, її мотивують люди, з якими вона працює. «Це студенти, які прийшли сюди отримати знання. Вони всі дуже різні, дуже цікаві, і мені приємно працювати з такими людьми». Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: nеws.сhеrnіvtsі@susріlnе.mеdіа Читайте Суспільне Чернівці у Теlеgrаm: головні новини