Суспільне

До повномасштабної війни Олексій на позивний «Фотограф» знімав кліпи та рекламу, а Євген на псевдо «Бублик» працював за кордоном із голлівудськими акторами для Nеtflіх. Вони познайомились 25 років тому у київському скутер-клубі та випадково зустрілися вже під час служби у посадці під Запоріжжям. Нині разом служать в екіпажі батальйону «Сігнум» 59-ї бригади та уражають російські . Які виклики ставлять перед ППО нові реактивні , чи можливо наздоганати дрон, який швидший за твій і чому -полювання нагадує зйомки — військові розповіли Суспільне Донбас. Один покинув серіал для Nеtflіх, інший — реабілітацію після травми.Олексій та Євген розповідають: познайомилися 25 років тому у київському «Скутер-клубі». «Насолоджувались життям, як щасливі люди каталися. І нас об'єднували двоколісні засоби і вільне пересування», — ділиться Євген.До початку повномасштабного вторгнення Євген, згадує, перебував за кордоном та брав участь у зйомках серіалу для Nеtflіх. Це був перший серіал у його житті за 20 років роботи. «Був на піку кар'єри. Робив серіал для Nеtflіх в Індії — знімав пів року, перший мій серіал в житті за всі 20 років роботи. Працював на кіно з Робертом Де Ніро, Джеймі Фоксом, Робертом Патріком, Франком Гріло та іншими відомими акторами», — розповідає він.За словами Олексія, до лав ЗСУ він долучився відразу коли Росія почала повномасштабне вторгнення — у цей час він саме відновлювався після травми, яку дістав під час зйомок. «У мене був перелом кісток таза. Я півтора місяці пролежав. Тільки я почав ходити, почалась повномасштабка. Я милицю викинув, побіг в ТЦК. І одразу потрапив у підрозділ», — пригадує він.Євген розповідає, на фронті з Олексієм зустрілися у 2024 році, це було на Запорізькому напрямку, де він служив в аеророзвідці. Олексій саме тоді шукав нове місце для служби у підрозділі ударних БпЛА. «Проїжджаючи в тумані, вийшов і звернувся до нас як до військовослужбовців, і ми один одного впізнали. Така зустріч була цікава», — каже Євген. Реактивні БпЛА та ураженняНині Олексій «Фотограф» та Євген «Бублик» працюють в одному екіпажі. 45-річний Олексій — штурман, на рік старший Євген — пілот. Розповідають: їхні цілі — це «Молнії», «Гербери», «Шахеди», «Ланцети», «Італмаси», «Орлани», «Суперкам», «Зала» та інші. «З моменту, як потрапив до навчання в Запоріжжі, здається, до нормальної роботи пройшло пів року. Вивчав дуже великий обсяг інформації: як прошивати дрони і збирати, працювати з вибухівкою, ретранслятором, антенами», — зазначає «Бублик».Наразі для них найбільшою проблемою стали реактивні «Шахеди» та механізми, які розпізнають перехоплювачі і різко змінюють траєкторію, розповідає.«У ворога є багато напрацювань, які ми називаємо "ухилянти". Це дозволяє їм ідентифікувати, що за ними летить перехоплювач і починають ухилятись. А нещодавно навіть почали стріляти в нас сітками. Це був дзвіночок, що вони шукають методи протидії», — пояснює він.Військові зазначають, що найважче вражати маленькі цілі, зокрема, FРV-дрони — бо вони постійно змінюють висоту польоту. «Коли нам здається, що дрон летить рівно, він все одно знаходиться в певних потоках і коли його прослідуєш весь час міняє трошки висоту. Доганяти і вражати FРV дуже серйозна робота, тонка, що потребує рефлексів, досвіду», — розповідає «Фотограф».Пригадуючи унікальні випадки зі служби, Олексій розповідає про погоню за БпЛА «Італмас», який рухався зі швидкістю понад 200 км/год. «З'являється БМка, так називаємо «Італмас», я такий: «Полетіли!». — «Та не встигнемо». — «Давай спробуємо». І ми починаємо її прослідувати. У нас різниця швидкості, відсотки три, напевно. Більше 200 км/год вона йшла. Дуже довго за нею летіли, і Женя наздогнав та вразив», — розповідає він. Рекорди в небіЯк пригадує Євген, під час одного з чергувань за півтори-дві години в небі пролетіли від 60 до 80 БпЛА, а іншого разу вдалося збити перші п'ять цілей поспіль: «Летіли один за одним. Це просто запам'яталось, як найбільша кількість».Запам'ятався і перший «Шахед», якого уразили.«Успішно і естетично ми уразили: він вибухнув, зник з радарів, ми полетіли за другим і перед заходом на ціль бачили, як орієнтовно у тому самому місці горіли залишки попереднього збитого в цьому ж кадрі. Це красиво було і ефектно», — ділиться Євген на псевдо «Бублик».«Але загалом коли ми гарно працюємо, то їх стає менше. І стає важче їх знаходити через це і багато часу ми витрачаємо на пошук, виявлення. Це як Dоgfіght у фільмах. Спочатку треба виявити, потім знайти, наздогнати і підірвати», — додає Олексій «Фотограф». Війна та дружба на фронтіВійськові працюють разом чотири місяці. Як зазначає Олексій, бачать чимало схожого між цивільним минулим та службою, адже процес зйомки в кіно і стрільба англійською мовою називаються однаково — «shооtіng». «Як коли почав займатись стрільбою, це ще до повномасштабної війни, то в мене зразу почало виходити, дуже подобається стрільба із пістолета. І мій інструктор каже: "Так нічого дивного, це ж один і той самий процес — англійською, обидва — шутінг"», — каже вінЗа словами Євгена, їхнє давнє знайомство дуже допомагає на службі та зближує екіпаж.«Вітаємо зі знищенням штатної цілі, яка б вона не була. Кожен раз як у перши, завжди радію і не важлива кількість, ми тиснемо руки, підтримуємо один одного», — розповідає він. Мрії про мотоцикли та подорожіЯк говорить Євген, після війни вони мріють про повернення додому та подорожі на мотоциклах у майбутньому.«Дуже багато цікавих подорожей у майбутньому, можливо, разом на мотоциклах, якісь далекі, поїздки в цікаві країни», — каже Євген.Олексія мотоцикл супроводжував і фронті. Говорить: ще минулого року він пересувався ним містом Білозерське. «Цього року я його не брав. А минулого року їздив тільки на мотоциклі з дробовиком за спиною, бо я так почувався безпечніше», — розповідає він.На питання, яким бачать закінчення війни, Олексій говорить: не бачить ознак, що все закінчиться швидко.«Однак, знаючи історію, закінчення війн трапляється доволі стрімко. Це як кістки доміно, що в якийсь момент все починає падати у когось. Я вірю, що впадемо все-таки не ми. Вірю в те, що ми доживемо до кінця цієї війни», — каже він. «Я вважаю, буде і цікавий якийсь щасливий момент, але настільки багато втрачених людей, життів, доль, що буде складно, неймовірно, взяти і повернутися одразу, не згадуючи ці моменти», — додає Євген. Читайте всі новини Донбасу в Теlеgrаm , WhаtsАрр , Fасеbооk , YоuТubе , ТіkТоk , Іnstаgrаm