Суспільне

Котокафе, засноване три роки тому в Запоріжжі заради порятунку покинутих чотирилапих, продовжує свою роботу попри складні часи. Проте через загострення безпекової ситуації та постійні російські атаки відвідувачів у закладі поменшало на 30%. Тож сплачувати оренду та купувати ліки для восьми врятованих котиків стає дедалі складніше. Як котокафе долає труднощі та чого найбільше потребують його пухнасті мешканці — дізнавалися кореспонденти Суспільного.Адміністратор закладу Артем Кармалига розповідає: нині бізнес і волонтерські ініціативи у прифронтовому місті переживають складні часи. Через постійні обстріли та від'їзд людей кількість відвідувачів помітно скоротилася. «Порівняно з минулим роком відчувається, що менше. Відсотків на 30 менше стало. Так само і у вихідні. Заклад живе за рахунок людей, гостей, які приходять сюди».За його словами, коштів, які вдається залучати, здебільшого вистачає на базове харчування. Проте покривати інші витрати — оренду приміщення, ліки та якісний вологий корм — стає все складніше.Попри труднощі, сюди продовжують приходити люди, які шукають психологічного тепла та затишку. Так, місцева жителька Яна Нехай зізнається: завітала сюди вперше: «Побути з котиками, отримати спокій. Під час всього, що відбувається останнім часом в місті та в країні, — спокою дуже не вистачає».Артем Кармалига підтверджує: пухнасті працюють як справжні терапевти. Коли кіт застрибує на коліна і починає муркотіти, напруга та тривога поступово відступають. «Була у нас дівчинка, у неї робота поруч, і там часто були "прильоти". Вона прийшла, з котиками пів години посиділа, чай випила — і одразу видно, що їй стає легше. Тобто котики дійсно впливають позитивно».Нині у закладі живуть восьмеро котів, яких врятували з прифронтових територій та вулиць міста. Кожен із них має за плечима непросту історію виживання. Серед них — Комишка. Її евакуювали військові з прифронтової Комишувахи. Артем припускає: скоріш за все, тікаючи від війни, кішку там покинули власні господарі. «Їй чотири. Вона сама по собі спокійна. Тобто вона не особливо бігає. Вона просто любить полежати, поспати».А от Говоруша — справжній лідер у котячому колективі. Як розповідає адміністратор Артем Кармалига, котик повністю виправдовує своє ім'я: «Він спілкується багато. Як люди заходять, він одразу їм щось розповідає, правила напевно своєю котячою мовою».Чотири роки тому Говоруша випав із вікна багатоповерхівки і кілька днів пролежав на вулиці, поки його не помітили волонтери. Через це кіт тепер кульгає. На думку Артема, господарі навіть не намагалися його шукати. Попри пережите, Говоруша не втратив довіри до людей: «Думаю, що якби господарі хотіли забрати, вони б його забрали, якщо біля багатоповерхівки він лежав. Тому, скоріше за все, його викинув хтось. По ньому видно — він як домашній кіт. Він сам ручний, сам підходить, лягає».Та попри постійні обстріли міста й фінансові труднощі, котокафе продовжує працювати. Адже для пухнастих — це місце, де про них дбають, а для відвідувачів — можливість ненадовго відволіктися від тривог та знайти спокій у спілкуванні з тваринами.Та навіть у затишних стінах кафе повністю сховатися від війни не виходить. До постійних звуків вибухів тварини вже звикли, але особливо гучні удари й досі викликають у них переляк. У такі хвилини працівники намагаються ще пильніше дбати про безпеку та спокій своїх підопічних. Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах: Теlеgrаm | Іnstаgrаm | Vіbеr | WhаtsАрр | Fасеbооk | Yоutubе