Суспільне

Українського політв'язня Валентина Вигівського після 11 років незаконного ув'язнення у справі про «шпигунство» перевели до депортаційного центру в Кірово-Чепецьку, де він перебуває вже понад рік. Після звільнення з колоній українці потрапляють у «міграційні тюрми» через відсутність документів та дипломатичних механізмів повернення. За оцінками правозахисників, у російських депортцентрах можуть перебувати понад 3 тисячі українців. У Міністерстві закордонних справ України підтверджують для Суспільне Крим, що через розірвання дипломатичних відносин з РФ консульський захист українських громадян в Росії наразі неможливий. Водночас Україна намагається повернути Вигівського за посередництва міжнародних партнерів та правозахисних механізмів. Читайте цей матеріал кримськотатарською 12 років неволі Валентина ВигівськогоЙого син Кирило Вигівський згадує, як у пʼять років дізнався про затримання тата. «Ми з мамою якраз стояли в метро, тобто це вже десь тижня два, як я не бачив батька, я спочатку запитав у мами, чи скоро тато приїде. Ми в той момент їхали до дідуся з бабусею. І вони вже нам розповіли те, що так сталося, його посадили. Було дуже сумно, але я ще не до кінця розумів, що це, як це. Я думав те, що він скоро приїде», — сказав він.Валентин Вигівський до арешту був підприємцем, захоплювався авіацією. У 2014 році киянин на прохання своєї давньої подруги-росіянки поїхав до вже окупованого Сімферополя передати кошти на лікування її дідуся. Та це виявилося пасткою ФСБ — особисто розповідає Валентин Вигівський Суспільне Крим. «Після затримання мене повністю роздягнули до трусів. І в курточці, така літня куртка, шукали у комірі ціанід калію, як у фільмах про Джеймса Бонда», — розповів політвʼязень.Його катували, змушували до співпраці. Він відмовився. За рік Московський обласний суд незаконно ув'язнив його на 11 років за «шпигунство». «На Луб'янці в першу вже ніч пояснили, скільки мені буде. Якщо ти не будеш все підписувати, що ми тобі диктуємо, буде 16 років. Не будеш нам заважати — все одно ти вже сядеш, бо в нас так прийнято, в нас ніхто не виходить — буде 11 років. На суді, коли мені оголосили вирок, я все-таки мав надію, що мене обміняють», — повідомив Вигівський.Торік у вересні незаконний термін ув'язнення Валентина завершився. Його перевезли до Центру тимчасового утримання іноземних громадян у місті Кірово-Чепецьк. Звідти чоловік і досі не може вибратися додому. Офіційна причина — протермінований закордонний паспорт. «У мене є старий закордонний паспорт, але він недійсний, він був на 10 років. Зараз треба або біометричний нового зразка, і дійсний внутрішній паспорт. А внутрішній паспорт тут нікому не потрібен. Був би закордонний паспорт, то могли би на літак посадити», — пояснив Вигівський. Після колонії не на свободу: що таке російські «міграційні тюрми» для українцівКолишній політв'язень Костянтин Давиденко наголосив, що після завершення строку ув'язнення українці фактично потрапляють у нову пастку російської системи. «Причина єдина — це Росія! І за їхнім законодавством після звільнення з ув'язнення, ну, тобто юридично ми ж там ув'язнені. От, після звільнення з ув'язнення іноземним громадянам належить бути депортованими. Вони виписують самі постанову про депортацію. І по ідеї, за законом вони мають людину самостійно депортувати до країни її громадянства. Але існує негласне розпорядження не здійснювати депортацію цих громадян. Формально прикривається це все тим, що йде спеціальна воєнна операція і кордон з Україною закритий, а відповідно депортація неможлива через закритий кордон», — зазначив він.Як уточнила директорка з адвокації Центру прав людини ZМІNА Альона Луньова, після завершення терміну ув'язнення українців продовжують утримувати через особливості російського міграційного законодавства. «Російська Федерація змінила і трішки зробила жорсткішим своє міграційне законодавство. І ми знаємо про те, що дехто не має чинних документів українських, навіть маючи чинні документи, після відбування покарання їх затримують як таких, які порушують міграційне законодавство Російської Федерації, і утримують у центрах тимчасового утримання іноземних громадян. Це такі "міграційні тюрми", де люди мають перебувати в ситуації, коли вони чекають на видворення або депортацію», — пояснила вона.Давиденко відбув у Росії свій незаконний термін 7,5 років. Після цього потрапив до депортцентру. Повернувся додому торік у межах обміну. Хоча, за його словами, за міжнародним законодавством ані РФ, ані Україна офіційно не можуть проводити обміни між цивільними. «Формально це називається не обмін, а взаємне звільнення, оскільки за міжнародним законодавством неможливо проводити обміни цивільних, обміни цивільних ніде не прописані. Але заборони на взаємне звільнення немає. Тому це називають взаємним звільненням. Тобто росіяни таким чином жонглюють оцими поняттями, аби не мати вигляд ще більших покидьків, ніж вони є», — додав Давиденко. Понад 3 тисячі українців у депортцентрах РФ: що кажуть правозахисники та в МЗС УкраїниЧерез відсутність дипломатичних відносин з РФ громадян України примусово відправляють у депортцентри, каже Луньова. «Російська Федерація каже: "У нас немає правових механізмів видворяти на територію України, тому що в нас немає зараз діючого кордону з територією України". З іншого боку, є ситуація, коли ці громадяни України часто не мають чинних українських документів. Тому виходить, що, з одного боку, люди чекають на якесь політичне рішення, з іншого боку, українська сторона не придумала, як людям, які перебувають під вартою в цих центрах, видавати хоча б посвідчення на повернення в Україну, розуміючи, що це наші громадяни», — уточнила вона.У Міністерстві закордонних справ України підтвердили у відповіді на запит Суспільне Крим, що через розірвання дипломатичних відносин із Росією можливості консульського захисту українців на її території наразі відсутні. «З огляду на розірвання дипломатичних відносин з Росією та припинення діяльності закордонних дипломатичних установ України в РФ, наразі унеможливлено використання консульських механізмів захисту прав громадян України на території Росії, оскільки положення Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року передбачають їх здійснення лише з боку акредитованих у відповідній державі дипломатичних представництв чи консульських установ. Представлення інтересів України в РФ дипломатичним представництвом третьої держави не здійснюється», — повідомив речник МЗС Георгій Тихий.Водночас, за його словами, дипломатичні представництва та консульські установи України в суміжних з Росією державах працюють у штатному режимі та можуть надавати громадянам України сприяння у в'їзді на територію відповідної держави, а також у разі потреби здійснювати їх документування.У МЗС зазначили, що відомство інформувало батька Валентина Вигівського про наявні механізми допомоги та надало контакти українських дипломатичних установ. Крім того, на доручення міністерства посольство України в Естонії звернулося до естонської сторони з проханням сприяти поверненню Вигівського через територію цієї країни.Також Постійне представництво України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві звернулося до Міжнародного комітету Червоного Хреста та Робочої групи ООН з питань свавільних затримань із проханням посприяти вирішенню ситуації. «МЗС, у свою чергу, продовжує вживати всіх можливих заходів у межах своєї компетенції, тримає зазначене питання на постійному контролі й оперативно інформуватиме про будь-які подальші зрушення у справі», — наголосив Тихий. Можливі шляхи повернення: що ще роблять Україна та міжнародні партнериЗа словами Луньової, єдиного конкретного органу, чи відомства, який би займався визволенням цивільних українських громадян немає, а кожний випадок — індивідуальний. «У ситуації країн, що воюють, у нас нема консульської установи на території Російської Федерації. І ми у свій час, тобто партнери і ми наполягали на тому, щоб була визнана держава-покровителька, яка могла б бути визнана в рамках міжнародного гуманітарного права і надавати консульські послуги нашим громадянам на території Російської Федерації», — повідомила правозахисниця.Для українських громадян, які незаконно опинились у депортаційних центрах, як от Валентин Вигівський, Луньова зазначила, що є декілька механізмів визволення. «Це перше, яке зараз, сподіваюся, буде працювати — це домовленість омбудсманів. Це оформлення тимчасового посвідчення на повернення, але для цього треба, щоб МЗС мали певний порядок оформлення такого документа дистанційно, бо зараз він оформлюється при персональному зверненні людини в консульську установу. Третє — це активізація питання щодо визначення держави-покровительки, яка зможе видавати такі документи на території Російської Федерації», — заявила вона.Водночас найперспективнішим механізмом правозахисниця вважає прямі домовленості між Уповноваженими з прав людини двох країн. «Тому, що насправді ця категорія осіб, які утримуються, вони не є політичними в'язнями. Вони готові були б віддати, але питання куди, питання як це зробити, воно залишається невирішеним», — додала вона.Наразі достеменно невідомо, скільки українців перебуває у депортаційних центрах, Альона Луньова припускає, що їх понад 3 тисячі.Давиденко вважає, що найближчими роками таких людей може стати ще більше, адже завершуються терміни незаконного ув'язнення багатьох українських політв'язнів. «От Валентин Вигівський вже рік там сидить. Я там просидів пів року», — сказав він.Давиденко також підтверджує, що Вигівський перебуває у списках на повернення до України, питання лише у тому, чи віддасть його Росія.Сам Валентин Вигівський розраховує, що нещодавня гуманітарна місія в Олешках і медійний розголос його історії прискорить звільнення. Його син Кирило сподівається на скору зустріч із батьком.Нині визволити Вигівського може країна, з якою у Росії є дипломатичні відносини, і спільний кордон, припускає Костянтин Давиденко. «По факту зараз Вигівському може допомогти що — якщо якась країна буде наполегливо вимагати депортувати його саме до них, гарантуючи його повернення, якась країна, з якою, скажімо так, у Росії нейтральні стосунки, наприклад, Казахстан чи Грузія, якась така країна, яка, по-перше, має спільний кордон з Росією. І якщо ця країна буде готова долучитися, тоді можливе звільнення Вигівського», — додав він.Київ намагався повернути українських громадян, зокрема, Вигівського, за посередництва Естонії та Литви, розповіли для Суспільне Крим в Секретаріаті уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Там зауважили, що за зверненням батька Валентина — Петра Вигівського відкрито провадження про порушення прав і свобод людини. «Уповноважений продовжує в межах визначених законом повноважень вживати заходів на національному та міжнародному рівнях, спрямованих на захист прав громадян України, які утримуються на території РФ після закінчення строку відбування покарання, а також на сприяння їх звільненню та поверненню на підконтрольну Уряду України територію», — йдеться у відповіді на запит журналістів.Водночас омбудсман України Дмитро Лубінець сказав, що гуманітарна місія в Олешках показала недостатню координацію зусиль у цьому напрямку. Відтак, має працювати окреме відомство. «На базі нашої інституції буде створений окремий Центр повернення цивільних громадян України. У нас є подібний пілот — Центр захисту прав дитини. Ми хочемо розповсюдити позитивну практику як повернення, опіки, адвокації, привернення уваги до порушень прав цивільних громадян України з боку Росії», — повідомив він. Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Теlеgrаm , WhаtsАрр , Fасеbооk , ТіkТоk та YоuТubе Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Gооglе Новинах