«Не знаєш, чого очікувати»: чому закриваються заклади громадського харчування у ЧеркасахВитрати на роботу генератора, подорожчання закупівель, брак працівників та зменшення кількості відвідувачів — із такими труднощами стикаються власники закладів громадського харчування у Черкасах .Про це Суспільному розповіла директорка аналітичного центру «Ресторани України» Ольга Насонова.Як повідомили Суспільному у Державній податковій службі області, у Черкасах від листопада 2025 року до сьогодні кількість закладів у сфері громадського харчування зросла з 603 до 638.Натомість директорка аналітичного центру «Ресторани України» Ольга Насонова пояснила: статистика податкової не завжди актуальна. Кількість платників податків не дорівнює кількості кафе, ресторанів чи кав'ярень. Один підприємець може мати декілька закладів. Або ж може закрити заклад, але не закрити ФОП.«Історія нашого закладу завершилася» — дописи такого змісту майже одночасно у своїх соціальних мережах опублікували у жовтні чотири черкаські ресторани та кав'ярні. Одні — остаточно зачинили двері для відвідувачів, інші ж — призупинили роботу задля зміни стратегії.Серед витрат закладу власник однієї з кав'ярень, яка зачинилася цієї осені, Артем Сіренко, називає оренду приміщення, комунальні послуги, податки, заробітну плату та інвентар. «Це не супер прибутковий бізнес, ви запитаєте у підприємців, які цим займаються, і вони скажуть, що це прибутково, але не так, як всі думають. Труднощі — курс долара, генератори, паливо, дизель. На жаль, почали вимикати світло із 6 жовтня, ще була тепла погода, світлий день, я боюся уявити, що буде взимку. Усе дорожчає, треба і піднімати ціни, я розумію, що у людей коштів теж більше не стає. Коли в колективі в тебе одні дівчата, їм вивести той генератор, завести, заправити — це дуже важко».Відключення електроенергії — це не лише ускладнення в роботі кухарів та офіціантів, а й додаткові витрати для власників на пальне. Згідно з сайтом «Черкасиобленерго», вперше у 2026 році графіки застосували 6 жовтня. Однак не кожне закриття закладу означає повний вихід із бізнесу. Іноді йдеться про зміну формату через довготривале існування. Так закриття свого пояснила власниця однієї з мереж Анна Хоменко:«Так, війна, енергетична криза дуже сколихнули нас. Торік ми трималися, в цьому році ми підготовлені до цього. Але не знаєш, чого очікувати. Заклад вже потребував ремонту. Ми розуміли, що ми втрачаємо гостей, а не додаємо нових. Закладу вже майже десять років, перед нами постало питання: або ми зробимо ребрендинг закладу, або ми зробимо новий проєкт в цій локації. Ми постійно аналізуємо тренди, які любить гість, і нам було важливо все ж таки ввійти в нову еру. 10 років для ресторану — це вже критично, і розраховувати, що будеш стабільно працювати і нічого не робити в ребрендингу — так бізнес не працює».Директорка аналітичного центру «Ресторани України» Ольга Насонова розповіла, що нині в центрі та на сході України кількість закладів харчування зменшується: «До війни в Києві щомісяця відкривалося 50-60 закладів. Зараз вісім-десять, можливо, інколи 15 закладів. Інколи це не нові відкриття, а перевідкриття. Наприклад, ребрендинг закладу, який вже працює. Тому, як ми говоримо, динаміка негативна. По іншим містам, особливо в центрі та на сході України, динаміка така ж. Тобто, відкриваються буквально одиниці. В Черкасах це може бути також близько восьми-десяти закладів на місяць, а закривається, наскільки я пам'ятаю, останні цифри, близько 20-25 на місяць».Суспільне запитало у черкасців, як вони реагують на такі зміни і що для них пріоритетне у сфері громадського харчування.«Багато закладів закривається, серед них — мої улюблені. Я сподіваюсь, що це ребрендинг і заклади будуть покращуватися і відкривати щось нове, прикольне. Я помічаю, що в деяких закладах, коли тільки вони відкриваються, вони стараються, а потім сервіс починає трішки занепадати», — розповів місцевий житель Євгеній Кулинич.«Враховуючи ситуацію в Україні, то не дивно, що у нас зачиняються заклади. Звичайно, шкода, що вони зачиняються, але я думаю, ті заклади, у яких є якась класна концепція, то вони витримують конкуренцію», — сказала місцева жителька Дарина Гарбар.«Коли закрився заклад, який був у Черкасах ще з мого дитинства, це було для мене здивуванням, що вони зачинились назавжди, ніби частинка себе вже відсутня», — прокоментувала місцева жителька Яніна Ільченко.Від роботи закладів харчування залежить не тільки, які послуги отримуватимуть містяни, а й загальний стан економіки та скільки податків надходитиме у державу, пояснила радниця голови Асоціації міст України Оксана Продан. Через мобілізацію та міграцію бізнес втрачає не лише працівників, а й частину клієнтів. «Бізнес втрачає людей, які мобілізовані. Частина людей виїхала за кордон. Це з одного боку працівники, а з іншого боку — споживачі. Кадровий голод, відповідно, заробітні плати зростають, витрати зростають. Менше споживачів — доходи зменшуються, відповідно, бізнес втрачає», — пояснила Оксана Продан.Не менш важливим чинником, який може вплинути на рішення закрити заклад, Ольга Насонова називає нові вимоги до укриттів. Згідно з постановою Кабміну, під час жовтого рівня загрози бізнес повинен надати персоналу та відвідувачам доступ до укриття або облаштованого безпечного простору безпосередньо в будівлі. Це потребує додаткових витрат, а в деяких випадках взагалі не може бути реалізовано.«На п'ятому році війни нарешті згадали про укриття і поклали відповідальність за них на бізнес — це така цинічна річ. Цю постанову не скасували, а просто її відклали до березня. І немає ніякої гарантії, що все ж таки вона не вступить у силу від 4 березня. І це дійсно для когось є таким маркером, що в цій країні бізнес робити дуже важко».Тому за схожих умов, одні бізнеси продовжують працювати, а інші — не витримують, призупиняють свою діяльність до завершення воєнного стану чи шукають інші шляхи виживання. Наприклад, розвивають франшизу — коли підприємець купує не просто впізнавану вивіску, а готову бізнес-інструкцію: від рецептів і постачальників до навченого персоналу. Простими словами, це оренда чужого успішного бренду, яка рятує від ризиків починати все з нуля. Власниця мережі Анна Хоменко зазначила: для неї це вже не просто ресторан, а велика система партнерства:«Чотири роки тому я вже почала працювати над франшизою, бо це, чесно кажучи, вже величезний об'єм роботи, треба все систематизувати. Важливо, щоб наші партнери заробляли, щоб їхній бізнес був прибутковим, і, найголовніше, це ж наша репутація».«Ухвалював це рішення (закриття закладу — ред.) особисто в собі тиждень. 6 жовтня почали вимикати світло. 11 чи 12 жовтня я сказав команді. Це 100% важко, бо ти живеш цим», — прокоментував Артем Сіренко. Читайте нас у Теlеgrаm Дивіться нас на YоuТubе Підписуйтеся на WhаtsАрр Вподобайте наш Іnstаgrаm Стежте за нами у Тіk Тоk
Go to suspilne.media