«Мінування — це як рибалка»: як на Херсонщині працюють екіпажі важких бомберів «Перун» і «Вампір»Дистанційне мінування, доставка вантажів на позиції та удари по російських військових — такі завдання на Херсонському напрямку виконують екіпажі безпілотних авіаційних комплексів 15-го окремого полку підтримки морської піхоти . «Це не сірник, його ще раз не запалиш»Екіпаж готується до вильоту. За боєприпаси і технічну підготовку дрона відповідає «Волчара». «Це наші міни на сьогоднішню ніч, а також фаби для ураження. Це лише мала частина того, що ми можемо вам показати. Міни ми маскуємо під місцевість. Десь треба на дорогу, десь у посадку, десь на стежки. Туди ставимо менші міни. А ці міни ставимо на річку», — розповідає він.Робота сапера полягає в тому, щоб замаскувати міну, спорядити її і повністю перевірити, пояснює «Волчара». «Наша робота не любить помилок. Це не сірник, його ще раз не запалиш: раз спалахнув і все. Головне в цій роботі — не поспішати і робити все як треба. Далі підчіплюємо до борта, а там уже починається робота пілота», — каже військовий.Крім мін, екіпажі встановлюють і невибухові загородження. «Це дріт-путанка, і "єгоза",89 колючий дріт із шипами. Вони заважають просуванню противника, техніки, піхоти», — пояснює «Волчара». «Мінування — це як рибалка»Командир екіпажу «Лунтік» розповідає, що вони літають на важкому бомбері Реrun Х-9. Його використовують, щоб уражати російську піхоту й укриття, дистанційно мінувати і доставляти вантажі на позиції. «Яку відстань скажуть, на такій і працюємо: може бути і 10 кілометрів, і 20. Можемо своїм хлопцям за 10 кілометрів щось піднести, а можемо і ворогу на 10 кілометрів у тил залетіти та покласти "смаколиків"», — каже він.Мінування командир порівнює зі своїм захопленням. «Для мене мінування — це як рибалка. Я люблю рибалити, ходити на хижака. А це більше схоже на коропову риболовлю: закинув вудку і чекаєш», — говорить «Лунтік».Найбільше йому до душі доставляти вантажі піхоті. «Якось нам привезли дві пляшки води, павербанк і акумулятор для радіостанції й кажуть: "Треба доставити хлопцям, це те, що їм зараз потрібно". Ми відкрили свої рюкзаки і подумали, що хлопці точно курять. Накидали їм цигарок, енергетиків, шоколадок, їжі. Посилка з трьох кілограмів одразу виросла до десяти. Така робота мені більше до душі», — розповідає він. «Вампір» і FРV-перехоплювачіНеподалік працює інший екіпаж полку на важкому бомбері «Вампір». Ним командує військовий з позивним «Малий». «Злітна маса самого борта плюс-мінус 40 кілограмів. І він може нести ще до 15 кілограмів корисного навантаження», — пояснює він.До кожного вильоту екіпаж готується заздалегідь: від цього залежить і результат, і безпека самого дрона. «Пілот має спланувати місію: подивитися висоти, чи немає попереду перешкод, наприклад будівель, вивчити місце, куди треба доставити боєприпаси, пропрацювати маршрут туди й назад. І пильнувати, щоб за тобою не погналися ворожі FРV-дрони чи перехоплювачі», — розповідає «Малий».Такі атаки вже траплялися, кажуть бійці. «Ти бачиш у камеру, як він летить на тебе і заходить на удар. Намагаєшся маневрувати: вліво, вправо, різко вгору чи вниз. Це теж потребує навичок», — каже пілот.Літати йому цікавіше вдень. «Ти летиш і паралельно роздивляєшся дороги, стежки, можеш відмітити, де помітив щось цікаве. А вночі бачиш лише холодний і гарячий силует, і все», — пояснює він. «Жодна оборона чи наступ не проходять без нас»Екіпажі 15-го окремого полку підтримки морської піхоти працюють на Херсонському напрямку з 2024 року, розповідає командир роти безпілотних систем «Ахмєт». «15-й полк — це інженерний підрозділ. Є основні підрозділи, які штурмують чи обороняються, а ми фахівці, які їх забезпечують. Жодна оборона чи наступ не проходять без нас. Ми створюємо для них умови, щоб вони змогли або дійти під час наступу, або успішно оборонятися», — говорить він. Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Теlеgrаm , ТіkТоk, WhаtsАрр, Fасеbооk , Vіbеr , Іnstаgrаm та YоuТubе .
Go to suspilne.media