«Ставимо себе на місце супротивника»: ремрота 147-ї бригади повертає у стрій понівечені «Цезарі», «Гради» та автівкиЩодня ремонтна рота 147-ї окремої артилерійської бригади повертає у стрій понівечену на фронті техніку. Ремонтують — від французьких самохідних артилерійських установок «Цезар» і реактивних систем залпового вогню «Град» до всюдиходів, «хамві», «козаків» і тракторів, які допомагають зводити укріплення. Ця бригада Десантно-штурмових військ боронить фронт на Донеччині . Унікальні несправності іноді доводиться відшукувати цілий день. Якою є багатогодинна робота в підземних оглядових ямах та як створюють «мангали» проти російських дронів, розраховані до міліметра, — у репортажі Суспільне Донбас.Головний сержант ремонтної роти Дмитро розповідає: нині одна з машин, що відновлюють у ремонтній роті 147-ї бригади, — французька самохідна артилерійська установка .«Зараз у нас ремонтують гармату. Тут буде заміна гармати на "Цезарі". Надалі, коли її замінять, хлопці будуть доопрацьовувати, обварювати, встановлювати "мангал". І машина поїде працювати на фронт», — говорить Дмитро.За словами головного сержанта, «Цезар» зручний в експлуатації, з ним легко працювати, а одна з головних його переваг — висока точність стрільби. Якщо всі необхідні комплектуючі будуть у наявності, заміну гармати та встановлення захисної конструкції ремонтники планують завершити за два тижні.Дмитро розповідає, що російські військові під час атак на українську техніку часто намагаються влучити у двигун, щоб знерухомити машину. «Вони підбивають машину, але не добивають її. Залишають, поки приїде евакуація, щоб разом з евакуаційною машиною добити й пошкоджену, наприклад, "Цезаря", і водночас уразити наших людей», — пояснює головний сержант.Пошкоджену техніку з позицій забирає аварійно-реагувальна група. Якщо машину можливо відновити силами ремонтної роти, її лагодять у майстерні. Якщо ж такий ремонт неможливий — відправляють на завод.Над захисною конструкцією для техніки працює Юрій — старший майстер ремонтної майстерні з артилерійського озброєння. До служби він 24 роки працював токарем шостого розряду, має також групу з електробезпеки. «У чому завдання? Поставити себе на місце супротивника! Жирна ціль! Забезпечити таку конструкцію, щоб вона була максимально ефективною проти ураження дронами, кумулятивними тандемними боєприпасами, скидами. Щоб вона діяла як барабан — відштовхувала, не пропускала кумулятивний удар», — розповідає Юрій.За словами майстра, під час виготовлення захисту необхідно розрахувати відстані між елементами конструкції так, щоб вони не заважали відкривати капот і двері, розбирати та обслуговувати машину. Також потрібно передбачити можливість заправлення, захист паливних баків, коліс і радіатора. Для додаткового захисту від прямих влучань планують встановлювати великогабаритну гуму.Готових креслень для такої роботи, каже Юрій, немає. Конструкцію продумує сам.«Немає. Дизайн — тут: голові», — говорить майстер.Юрій пояснює, що під час встановлення захисних конструкцій потрібно враховувати умови, в яких працює техніка. Машини маневрують лісом, заїжджають у капоніри, долають ями завглибшки до пів метра. «Не так десь щось звариш — воно десь упреться, десь зачепиться. Багато чіпляють боками, бо машина розширюється, габарити стають більшими. Чіпляються гілки дерев. Коли тікають від дрона, вони на це не дивляться. Їм треба якомога швидше», — розповідає військовий.За словами Юрія, техніка на базі Rеnаult може розганятися майже до 100 кілометрів на годину на прямій дорозі. Скільки машин уже обладнав захистом, майстер не розголошує.«Я не можу сказати через військову таємницю, скільки я їх уже зробив, але повірте, це далеко не перша», — говорить Юрій.Ще одна машина, яку відновлюють у ремонтній роті, — реактивна система залпового вогню . «Я так розумію, хлопці десь дорогою потрапили на нерівності, підскочили, і пошкоджена ходова частина. Хлопці будуть відновлювати, замовили запчастини, мінятимуть рульову частину. Швидко відновлять, і, думаю, незабаром вона поїде працювати», — говорить Дмитро.Тривалість ремонту залежить, зокрема, від наявності необхідних деталей.«Буває, ви можете чекати запчастину менше тижня, а буває таке, що місяць, а то й пів року машина може стояти. По-різному», — розповідає головний сержант.У підземній оглядовій ямі над ремонтом легкої техніки працює Євген. Він замінює ресору. Каже, такі пошкодження трапляються через нерівні дороги та ями, хоча й не надто часто.«Було б менше ям — менше б вони ламалися», — говорить майстер.До служби Євген понад десять років працював на станції технічного обслуговування автомобілів.На заміну ресори майстер відводить приблизно дві-три години. Каже, може впоратися й швидше, якщо гайки легко відкручуватимуться. Після завершення ремонту в майстерню має заїхати наступний автомобіль.Окремо в ремонтній роті працює акумуляторна майстерня. Тут Денис перевіряє, ремонтує та заряджає акумулятори, які привозять з усіх підрозділів 147-ї бригади. Військовий вимірює щільність та інші параметри, а для перевірки й заряджання використовує спеціальний агрегат.Найбільше часу, за словами Дениса, потребують акумулятори великої ємності. «З ними найбільше мороки, тому що вони потребують більше заряду, а це все час. Коли хлопцям треба швидше, вони мені телефонують, а я пояснюю, що через велику ємність акумулятор довше заряджається», — говорить військовий.Головний сержант ремонтної роти Дмитро каже, що багато його колег у цивільному житті працювали за технічними спеціальностями. Зокрема, колишні зварювальники продовжують займатися своєю справою і на військовій службі. Тих, хто не має відповідного досвіду, навчають у підрозділі.«Складного, чесно, нічого немає. Якщо руки на місці й голова є, то важкого тут нічого немає. Техніка не важка, як для мене. Буває, до нас прибувають люди, які не обізнані, нічого не вміють, то ми намагаємося їх навчати, пояснюємо», — розповідає Дмитро.Самому Дмитру 25 років, і він наймолодший у ремонтній роті. Більшості його колег — від 40 до 50 років, є й старші. Попри різницю у віці та досвіді, каже головний сержант, військові навчаються один в одного. «Коли я дізнаюся про якусь нову техніку, мені завжди цікаво самому, коли люди працюють, залізти, дізнатися. Буває, допомагаю їм, десь підкажу щось, можливо, вони чогось не знають. І вони мене навчають», — говорить Дмитро. Читайте всі новини Донбасу в Теlеgrаm , WhаtsАрр , Fасеbооk , YоuТubе , ТіkТоk , Іnstаgrаm Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний фонд страхування журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в межах програми SАFЕ (раніше Vоісеs оf Ukrаіnе), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (ЕСРМF) у рамках Ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Go to suspilne.media