Еріх, я знаю, ти мене не засудиш
Сам тут сидів всю війну
І від новин очманілий
В альпійських трактирах
Вживав кальвадос
Історії про жахи Другої Світової
То твої рефлексії-
У кого є мозок, в того
Від звістки про спалені книги і досі по шкірі мороз
Питання одвічне:
якщо врятовано тіло від допитів,
бомб і таборів-
Що робити з душею?
Вона наче рана відкрита-
Ремарк,гідно ти відповів
Знайти як баланс, щоб триматись просто в повітрі,
Коли і там і тут ти не свій-
Твій шлях у коханні, написаних книгах і алкоголі
Як думаєш, чи все ти для миру зробив?
В останньому домі твоєму до обрію озеро ніби то море
І гори нейтральні як і майже сторіччя тому
Простору багато, тиша
Вколисує спокій
Того, хто війну крізь себе
Пропустив
І ніби досягнуті цілі, бо
Виросли люди, що знають:
Не може бути для вбивства націй причин
Знаєш, Еріх, в наші часи
Новітні антигерої кажуть публічно-ракетами наносять добро
Жертви самі винні в нападі
Певно, в цьому світі ти б
Знову від горя запив...
#рефлексія #вірші