Чемпіон

Український каратист Гнат Пак завоював бронзову нагороду на заключному етапі Прем'єр-ліги з  сезону-2026 в столиці Марокко, Рабаті.Українець у сутичці за третє місце в категорії до 67 кг здолав нейтрального спортсмена Юріка Оганнісяна.У коментарі Чемпіону Пак розповів про емоції від дебютної медалі на рівні Прем'єр-ліги та принциповість боротьби з нейтральними спортсменами.
– Це ваша дебютна медаль у Премʼєр-лізі. Що відчуваєте зараз і що ця нагорода означає для Вас?

У кожного свій шлях! Тільки ти сам можеш знати, яким він має бути. Ніхто інший навіть уявити його не може. Іди до свого образу, поки не станеш ним. Я радий, що зміг виконати роботу в підготовці і показати її на змаганнях. Бої ось що мене цікавить найбільше. Але, звісно, я радий бути тим, хто приніс Україні першу медаль у -67 кг такого рівня. Бути першим – це означає вписати своє імʼя у спадщину. Це багато для мене означає.

– У бронзовому фіналі ви, можна сказати, помстилися рашистам за вашу автівку?

– Якщо чесно, про це я не думав. Виходить, що так. Але наші добрі українські люди одразу відгукнулися допомогти мені з нею. Так що я благословенний людьми, які не залишать тебе в біді.








lоаdSсrірt("//www.іnstаgrаm.соm/еmbеd.js", funсtіоn (){});






– Поєдинки проти цих так званих спортсменів. Чи важко налаштуватися на бій саме проти них?

– У кожного є сильні і слабкі сторони. Моє завдання з тренерами вирахувати і розпізнати їх, нав'язати свій темп і порядок бою. Загалом усе як завжди. Але принципове питання між нами, безумовно, додало вогню в мої дії.

– Ви вийшли з першого місця в групі. Який із цих поєдинків був для вас найбільш складним?

– З греком, призером чемпіонату Європи. Молодий, талановитий хлопець. Я розумів, що потрібно зробити, щоб його перемогти. Вийшло навʼязати йому свій стиль гри. Я був краще підготовлений у цьому бою. До речі, в нас один з ним тренер

– Ви паралельно тренуєте наших чемпіонів. Бути спортсменом та тренером водночас – як це?

– Безумовно, це великі зусилля. Спортсмен після тренування йде відпочивати і відновлюватися, в той час, як тренер починає аналізувати і продумувати наступну дію. Але за мною є команда, яка допомагає мені і підтримує мене. Я у своїй роботі не один. Дякую їм!

– Ви вже спілкувалися з Анітою, з Різваном, ми всі бачили його емоції в етері. Що вони вам сказали?

– Дуже важливий не тільки результат і ціль. Важливий шлях, яким ти йдеш, і як ти ним ідеш. Але ще більш важливо, хто з тобою розділяє цей шлях. Кого ти можеш порадувати своїми перемогами і зробити їх спільними. І в мене, на щастя, такі люди є. Емоції Різвана і Аніти неможливо передати словами. Ще моя люба команда – чемпіон, кожен з них! Вони назавжди в моєму серці. Багато хто вважає, що думає голова. А я вважаю, що думає серце.