Чемпіон

Американський велогонщик команди Lіdl Тrеk Квінн Сіммонс став переможцем 4 етапу престижної французької багатоденки Світового туру тур Овернь-Рона-Альпи. У середу, 10 червня,гонщики подолали 167 км горбистої дистанції з Пюї-ен-Веле до Монтрон-ле-Бен.






Маршрут 4 етапу


tоur-аuvеrgnе-rhоnе-аlреs.fr







Реклама:









У фінішному спринті з відриву Сіммонс випередив новозеландця Фінна Фішера-Блека з команди Rеd Вull Воrа та Маттео Вершера з Тоtаl Еnеgrіеs.












Аnоthеr brеаkаwаy suссеss аt thе Тоur Аuvеrgnе-Rhônе-Аlреs аs Quіnn Sіmmоns роwеrs tо Stаgе 4 vісtоry 💥Аlех Ваudіn rеmаіns thе mаn іn yеllоw 💛 ріс.twіttеr.соm/5sn0РvРg1t— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Junе 10, 2026









Жовту майку лідера загального заліку зберіг переможець першого етапу, француз Алекс Боден із команди ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst.



Результати четвертого етапу:












Загальний залік:













Напередодні командну розділку на 3 етапі виграла Vіsmа Lеаsе а Віkе. У четвер, 11 червня, в рамках 5 етапу гонщики подолають 196 км здебільшого рівнинної дистанції з Сен-Шамона до Віллар де Домб.

Третій етап престижної французької велобагатоденки Світового туру Тур Овернь-Рона-Альпи (колишній Критеріум Дофіне), командна гонка з роздільним стартом на 28,4 км, завершився перемогою Vіsmа Lеаsе а Віkе.



Маршрут 3 етапу


tоur-аuvеrgnе-rhоnе-аlреs.fr




Команда у складі Воута Ван Арта, Брюно Армірая, Маттео Йоргенсона, Йоргена Нордхагена, Едоардо Аффіні, Пера Странда Хагенеса та Бена Тулетта на 9 секунди випередила британську Nеtсоmраny Іnеоs. Топ-3 з відставанням у 29 секунд замкнула команда ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst.

Жовту майку лідера загального заліку зберіг переможець першого етапу, француз Алекс Боден із ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst.
Результати третього етапу:





Загальний залік:






У середу, 10 червня, в рамках четвертого етапу гонщики подолають 167 км горбистої дистанції з Пюї-ен-Веле до Монтрон-ле-Бен.

Данський велогонщик команди UnоХ Антон Чарміг став переможцем другого етапу престижної французької велобагатоденки Світового туру Тур Овернь-Рона-Альпи (колишній Критеріум Дофіне). У понеділок, 8 червня, гонщики подолали 234 км горбистої дистанції з Сен-Мартена-ле-Віну до Пюї-ен-Веле.



Маршрут 2 етапу


tоur-аuvеrgnе-rhоnе-аlреs.fr




У боротьбі з відриву Чарміг на 41 секунду випередив француза Анрі-Франсуа Ренар-Окена з Рісnіс РоstNL і бельгійця Влада Ван Мехелена з Ваhrаіn Vісtоrіоus. Жовту майку лідера загального заліку зберіг на своїх плечах переможець першого етапу, француз Алекс Боден із ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst.
Результати другог етапу:





Загальний залік:






У вівторок, 9 червня, в рамках третього етапу гонщики подолають 28,4 км командної гонки з роздільним стартом зі стартом і фінішем у Перру.

Нідерландська велогонщиця команди FDJ Unіtеd Suеz Демі Воллерінг стала переможцем жіночої Джиро д'Італія-2026. Гонка складалася з 9 етапів сумарною дистанцією в 1130 км.

На старт заключного етапу Воллерінг виходила другою в загальному заліку з відставанням у 49 секунд від співвітчизниці Анни Ван дер Брегген із команди SD Wоrх Рrоtіmе. Проте завдяки результативній атаці на заключному етапі Воллерінг зуміла перехопити рожеву майку лідера.

Ван дер Брегген опустилася одразу на дві позиції в генеральній класифікації – її випередила ще й німкеня Антонія Нідермаєр із Саnyоn Srаm. Восьмою стала наречена Тадея Погачара, словенка Уршка Жигарт із АG Іnsurаnсе Sоudаl.
Загальний залік:






Дісталася фінішу жіночої Джиро-2026 і українка Юлія Бірюкова із Lаbоrаl Кutха, яка на заключному етапі посіла 26 місце. Нагадаємо, гонка розпочалася зі скандальної дискваліфікації Лорени Вібес на першому етапі.

Данський велогонщик команди ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst Міккель Хоноре зараз перебуває в реанімації з численними важкими травмами.


Про це повідомляє WіеlеrFlіts.


У суботу, 6 червня, 29-річний данець на високій швидкості врізався у стовп на останніх кілометрах дистанції бельгійської одноденної гонки Хейстсе Пейл. У Хоноре перелом 7 ребер, трьох хребців і ключиці, а також колапс легені. Очікується, що реабілітація Хоноре буде дуже довгою.


Перемогу в Хейстсе Пейл здобув партнер Хоноре по команді ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst, Ноа Хоббс. У неділю, 7 червня, ще один гонщик ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst, Алекс Боден, виграв перший етап французької багатоденки Тур Овернь-Рона-Альпи (колишній Критеріум Дофіне).

Французький велогонщик команди ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst Алекс Боден став переможцем першого етапу престижної французької багатоденки Світового туру Тур Овернь-Рона-Альпи, яка донедавна називалася Критеріум Дофіне. У неділю, 7 червня, гонщики подолали 146 км середньогірської дистанції з Візілля до Сен-Ісм'єра.



Маршрут 1 етапу


tоur-аuvеrgnе-rhоnе-аlреs.fr




Боден виявився єдиним учасником відриву дня, який втримався під натиском пелотону. На фініші він на 32 секунди випередив бельгійця Рамсеса Дебрюйне з Аlресіn Рrеmіеr Тесh і француза Лео Бісьйо з Dесаthlоn СМА СGМ.

Результати першого етапу:







У понеділок, 8 червня, в раках другого етапу гонщики подолають 234 км горбистої дистанції з Сен-Мартен-ле-Віну до Пюї-ен-Веле. Нагадаємо, минулого тижня Йонас Вінгегор став переможцем Джиро д'Італія-2026.

7 червня 1936 року, рівно 90 років тому, у Мілані фінішувало 24-те видання велогонки Джиро д'Італія, яка до того часу вже набула культового статусу. Її переможцем став Джино Барталі – всього лише 21-річний юнак, який до того вже гучно заявив про себе на весь велосипедний світ, а після цього успіху став кумиром всієї Італії.

Барталі судилося стати одним із найвидатніших велогонщиків усіх часів, проте ще яскравішою була його велич не спортивна, а людська. Сьогодні ми розповімо історію справжнього Титана, легенди, яка стала моральним компасом для мільйонів, чемпіона, чия спадщина простягається далеко за межі світу спорту.

Дитинство у Тоскані

Джино Барталі народився 18 липня 1914 року в Понте-а-Ема – маленькому аграрному містечку в Тоскані, неподалік від Флоренції. Він був третім із чотирьох дітей у сім'ї Торелло та Джулії. Батьки були небагатими та заробляли на життя важкою працею в сільському господарстві. А ще – вони були дуже релігійними, і в такому ж дусі виховували своїх дітей. У маленького Джино міцно заклали віру в Бога та стійкі моральні принципи. Ні першому, ні другому він ніколи в житті не зраджував. Ні за яких обставин.



Дім у Понте-а-Ема, в якому народився та виріс Джино Барталі




За раннього дитинства Барталі, разом зі старшими сестрами та молодшим братом, допомагав батькам у роботі, що міцно заклало в його голову ще один життєвий принцип: талант талантом, а без важкої праці досягти чогось у житті неможливо.

Коли Джино виповнилося 11 років, прийшов час здобувати повноцінну освіту, а найближча школа була у Флоренції. Вся сім'я склалася грошима для того, щоби купити хлопцеві велосипед, на якому він би щодня добирався до школи й назад. Це була любов із першого погляду. Щоденні поїздки у Флоренцію та назад у Понте-а-Ема мальовничими тосканськими пагорбами формували майбутнього суперчемпіона. А весь свій вільний час Джино приділяв ремонту та вдосконаленню свого залізного коня.

Перші перемоги

За 2 роки Барталі став справжнім майстром у роботі з велосипедами, і вирішив перетворити своє захоплення у ремесло. У віці 13 років Джино влаштувався на роботу в місцеву веломайстерню. Її власник, Оскар Казамонті, швидко зрозумів, що перед ним щось значно більше, ніж автомеханік-початківець. Він бачив у юнаку талант і вражаючі фізичні дані, та всіляко заохочував його брати участь у аматорських велогонках.

Сам Джино був безмежно радий. 1920-ті роки – це епоха домінування у світовому велоспорті легендарного Альфредо Бінди, першого гонщика, який виграв Джиро д'Італія 5 разів. Він був кумиром Барталі, юнак мріяв піти його стопами та міцно вхопився за шанс стати велогонщиком.



Джино Барталі




Згодом до Джино прийшли перші успіхи. А заодно – і перші розчарування. В 1931 році він виграв одну з престижних місцевих любительських гонок, Іl Grаn Рrеmіо dеglі Аsріrаntі, проте перемоги його позбавили. До участі допускалися лише юнаки не старше 17 років, а Барталі відсвяткував свій 17-й день народження напередодні гонки.

Після образливої дискваліфікації Джино розплакався, хоча позитиву в той день, насправді, було більше. Барталі гучно заявив про себе, а дискваліфікація після першої перемоги розцінювалася як хороша прикмета: з аналогічного інциденту свого часу розпочинався і шлях кумира Джино, Альфредо Бінди.

Та Іl Grаn Рrеmіо dеglі Аsріrаntі була лише початком стрімкого злету Барталі. З кожним роком успіхів ставало дедалі більше. 1934 рік, останній серед аматорів, приніс йому 15 перемог у 33 гонках. Втім, були і неприємні моменти. 24 березня під час аматорської гонки у Гроссетто Джино важко впав на фінішній прямій та втратив свідомість. Прийти до тями вдалося лише через 18 годин, і перше що захотів зробити Барталі – це подати протест на заборонений маневр суперника, який його підштовхнув. Після того падіння у юного гонщика на носі залишився помітний шрам, який для нього завжди слугував нагадуванням про те, наскільки небезпечним може бути велоспорт.



Джино Барталі




У будь-якому випадку, було зрозуміло, що молодіжний і аматорський рівні Джино вже переріс. Він розумів це і сам, і у 1935 році заявився на Мілан – Сан Ремо як вільний гонщик без команди – в ті часи це було доволі поширеною практикою. На Джиро навіть існував окремий залік для гонщиків без команд.

Втім, якщо виступати та доїжджати до фінішу без команди було можливо, то боротися за найвищі місця – вкрай важко. Проте на Мілан – Сан Ремо 20-річний Барталі зумів здивувати всіх. Він відібрався у групу лідерів із 4 гонщиків, яку сформував навколо себе легендарний Леарко Гуерра.

Саме ця група і розіграла перемогу. Юний Барталі потужним фінішним спринтом не володів, і посів лише 4 місце. Сам Гуерра став другим, програвши Джузеппе Ольмо – ім'я, яке ми сьогодні ще згадаємо.

Такий вражаючий дебют 20-річного Джино не міг не привернути увагу професійних команд, і Барталі швидко підписує команда Frеjus. І вони про це не пошкодували. У перший же сезон – титул чемпіона Італії в груповій гонці (перервав п'ятирічне домінування все того ж Гуерри), третє місце на Ломбардії, перемога у загальному заліку Туру Країни Басків. А ще – блискучий дебют на Джиро: перемога на етапі до Аквіли, у гірському заліку та сьоме місце у генеральній класифікації.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




Сам Джино, який завжди відзначався максимальною скромністю, зізнавався, що цілком міг на дебютній Джиро навіть поборотися за перемогу, проте працював на капітана команди Джузеппе Мартано, який у підсумку став віце-чемпіоном. Всі свої призові, зароблені на дебютній Джиро, Барталі порівну поділив між партнерами по команді – собі залишив лише премію за перемогу на етапі.

Попри таке ставлення до партнерів по команді та старанну роботу на лідера, Барталі у Frеjus не надто цінили. Молодого неопрофі, підписаного в розпал сезону, сприймали як хлопчика на побігеньках: поки партнери по команді вже відпочивали після гонки, Джино був змушений самостійно ремонтувати власний велосипед.

Тим не менш, Барталі заявив про себе на весь велосипедний світ, і було очевидно, що 21-річний талант вартує більшого, ніж таке ставлення та така команда. Перед Джино відкривається можливість, про яку він мріяв: його запрошують найкращі команди тієї епохи, Lеgnаnо та Віаnсhі. Барталі обирає Lеgnаnо, і вибір тут був очевидний. Тут і зарплату більшу запропонували, і надали можливість виступати разом із своїм кумиром, Альфредо Біндою, а також неодноразово вже згаданим вище Гуеррою.



Альфредо Бінда




Втім, обидві зірки Lеgnаnо на той момент уже були 33-річними ветеранами, пік кар'єри яких залишився позаду. Зрештою, для Бінди 1936 рік стане останнім у кар'єрі – він проведе лише одну гонку. А перед Барталі відкривалися можливості не просто возити бачки своєму кумиру, а бути капітаном зіркової команди.

У Lеgnаnо розглядали Джино саме як спадкоємця Бінди, а Гуерра всіляко виказував віру в новачка команди та готовність допомагати йому в потрібні моменти. І Барталі одразу ж почав виправдовувати сподівання команди. На Джиро д'Італія раннє лідерство у загальному заліку захопив блискучий одноденник Джузеппе Ольмо із все тієї ж Віаnсhі – ще одна зірка, що сходить. У його послужному списку на той момент, окрім перемоги на Мілан – Сан Ремо, також було золото Олімпіади-1932 у командній гонці та годинний рекорд на треку.

Відносна простота стартових етапів дозволила Джузеппе здобути три перемоги та провести 4 дні в рожевій майці лідера. З кожним днем претензії Ольмо на успіх у загальному заліку ставали дедалі реальнішими.

Проте на 9 етапі гонщики повинні були фінішувати в Аквілі – щасливому місці для Барталі, яке торік принесло йому першу в кар'єрі перемогу на етапах Джиро. І Джино знову перемагає, при цьому просто декласуючи суперників: понад 6 хвилин переваги над усіма переслідувачами.

Барталі перехопив рожеву майку лідера, і не віддав її нікому аж до самого фінішу в Мілані, під кінець багатоденки додавши ще дві перемоги на етапах та другу поспіль майку гірського короля. Нова зірка велоспорту народилася, а Джино у 21 рік миттєво став кумиром всієї країни. Блискучий сезон він завершив перемогою на Ломбардії. Для Барталі це був перший виграний Монумент – хоча такої категорії на той момент ще не існувало.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




Слава, що раптово звалилася на голову Джино, не запаморочила голову 21-річному юнаку. Барталі залишився все тим же простим і скромним хлопцем із аграрної Тоскани, який ні на мить не забував, що шлях до успіху лежить через важку працю.

А ще – Джино залишався затятим католиком. Партнерів по команді його звички спершу дивували. Перед кожним прийомом їжі Барталі неодмінно молився, а будь-яка лайка та нецензурні слова товаришів по команді моментально виводили його з себе. За це Джино швидко отримав прізвисько "іl Ріо" – благочестивий.

Втім, видатна кар'єра Барталі могла обірватися на самому злеті. Молодший брат Джино, Джуліо, також займався велоспортом, і в 1936 році загинув на одній із гонок. Мати благає сина кинути велоспорт. Сам Барталі також шокований смертю брата та потрапляє у депресію – про велосипед він навіть чути не хоче.

Джино відправився у гори, де провів місяць на самоті – про його місце знаходження знала лише сестра. Після того, як Барталі повернувся, Гуерра та один із друзів Джино тривалий час вмовляли його повернутися у велоспорт. І їм це таки вдалося.

Повернення не було легким. На відновлення бойової форми знадобилося чимало часу, тим більше, що Барталі навесні ще й захворів на запалення легенів – і це у часи, коли антибіотиків ще не існувало. До старту Джиро "іl Ріо" підійшов без жодного гоночного дня у сезоні за плечами. Але все це Джино не завадило – попри застереження медиків, він вийшов на старт.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




У 1937 році Барталі вдруге поспіль виграє Джиро. Цього разу його головними суперниками були гонщики колишньої команди Джино, Frеjus – Джованні Валетті та Енріко Молло. Втім, у 1935-му, коли сам "іl Ріо" розпочинав кар'єру у Frеjus, їх у цій команді ще не було. Якщо роком раніше перша перемога Барталі була здобута в напруженій боротьбі, то на Джиро-1937 він домінував. 4 перемоги на етапах, третя поспіль майка гірського короля, а в загальному заліку програти Джино менше 15 хвилин зумів лише Валетті: "всього" 8 хвилин і 18 секунд відставання.

Того року Джиро вперше в історії заїхала в Доломітові Альпи, і Барталі став справжнім їхнім королем. На 16 етапі до Мерано він здійснив легендарне переможне соло: атака за 107 км до фінішу та підсумкова перевага в понад 5 хвилин над трійкою гонщиків Frеjus, які спільними зусиллями не змогли нічого зробити з Джиро.

Барталі став справжнім домінатором італійських гонок, проте закордоном багато ким все ще сприймався як локальна зірка: Джино ще не довів свою силу на французьких і бельгійських дорогах. Сам "іl Ріо" хотів закрити роти скептикам, і в тому ж 1937 році вперше йде на Тур де Франс, пообіцявши, що виграє "Велику петлю" в пам'ять про Джуліо.

З першого разу не вийшло. На ранніх стадіях Туру Барталі програв близько 10 хвилин. Його вже поспішили списати з рахунків, проте Джино повернувся – так, як вмів лише він. Кілька блискучих виступів поспіль увінчалися красивою перемогою на гірському етапі до Гренобля, яка дозволила Барталі перехопити жовту майку лідера.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




Втім, Джино провів у ній лише день. На наступному гірському етапі до Бріансона на спуску з одного з перевалів перед Барталі падають два гонщики – Франческо Камуссо та Жуль Россі. Барталі перечепився через них та на височенній швидкості впав у річку з триметрової висоти.

Рани коліна та руки, сильний забій грудної клітки – після такого падіння неможливо було уникнути травм. Попри це, Джино таки довіз розірвану та окривавлену жовту майку до фінішу етапу. Щоправда, з 10-хвилинним відставанням. Травми були надто серйозними – після кількох днів мук і болю в Марселі Барталі таки був змушений зійти з гонки.

Джино не виграв свій дебютний Тур, проте своєю мужністю та силою волі підкорив серця французів, які нагородили його красномовним прізвиськом – "залізна людина". Вразив італієць навіть самого творця та на той момент все ще директора Тур де Франс, Анрі Дегранжа. На прощання він сказав Барталі: "Ти хороший хлопець, Джино. Ми побачимося знову наступного року, і ти виграєш Тур".

Улюбленець і противник Муссоліні

І Деграж не помилився. Після такої образливої поразки виграти Тур стало для Барталі справою принципу. Задля перемоги на "Великій петлі" у 1938 році "іl Ріо" навіть пропустив Джиро – все було поставлено на Тур.

Джино явно любив символізм. Свою першу перемогу на Турі-1938 він здобув у Марселі – там, де роком раніше був змушений вивішати білий прапор і зійти з гонки. Другу – на важкому альпійському етапі до Бріансона, на шляху до якого торік і трапилося те кляте падіння.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




Друга перемога була епічною – Барталі випередив найближчого переслідувача, Маріо Вічіні, на понад 5 хвилин, і перехопив у бельгійця Фелісьєна Верваке жовтку майку лідера. І не віддав її до самого фінішу: Джино успішно пройшов випробування холодними альпійськими дощами та проколом на Коль д'Ізеран, відбив атаки бельгійців на чолі з Верваке, і заїхав у Париж у жовтій майці. 18 хвилин і 27 секунд переваги над найближчим переслідувачем у загальному заліку, виграний гірський залік – це була не просто перемога, а справжній розгром.

Із зірки спорту Барталі перетворився в Італії на справжню ікону. Ще по ходу Туру-1938 французький радіокоментатор Жорж Бріке був вражений шаленою підтримкою величезних натовпів італійців на кожному етапі.

"Ці люди знайшли свого супермена. Перед готелем, у якому Барталі проживав у Акс-ле-Бен, зібрався величезний натовп фанатів. Італійський генерал, який супроводжував збірну, кричав на вболівальників: "Не торкайтеся його – він Бог", – розповідав Бріке.

І тут варто згадати історичний контекст, в якому розгорталися усі ці події. В Італії панував фашистський режим Беніто Муссоліні. "Дуче" був великим шанувальником спорту – він розумів його колосальне пропагандистське значення. Муссоліні був великим шанувальником Барталі, проте, на відміну від інших зірок італійського спорту того часу, Джино мав сміливість не відповідати йому взаємністю: глибоко віруючому "іl Ріо" фашистська ідеологія була відверто чужою.

Проблеми почалися ще на Турі-1937. На відміну від Джиро, на "Великий петлі" в ті часи виступали не професійні команди, а національні збірні. Федерація велоспорту Італії, звісно ж, перебувала під впливом правлячої в країні партії, чиновники якої, на відміну від самого Муссоліні, Барталі недолюблювали, знаючи про його "неправильну" політичну позицію.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




Представники режиму супроводжували збірну на Турі-1937, і після того самого падіння Барталі втручалися у рішення, які приймалися в команді. Попри те, що у перші дні після інциденту Джино почувався відверто погану, вони змушували його продовжувати гонку. А згодом – наполягли на тому, щоби він зійшов уже тоді, коли стан гонщика почав покращуватися.

"Коли лікар рекомендував мені зійти з гонки, "вони" змушували мене ганятися. Коли мені варто було зійти – "вони" змушували продовжувати. Коли після 4 важких днів мені почало ставати краще – мене відправили додому", – згадував потім Барталі.

Політичні відносини між Італією та Францією в ті часі ставали дедалі напруженішими. Попри це, літо 1938 року стало часом тріумфу італійського спорту на французькій землі. У червні збірна Італії вдруге поспіль стала чемпіоном світу з футболу, обігравши у фіналі в Парижі Угорщину. А в липні столиця Франції вітала іншого італійського героя – Барталі підкорив Тур де Франс.

У ті часи серед італійських спортсменів було заведено присвячувати свої гучні перемоги Муссоліні. Футболісти були абсолютно лояльними фашистському режиму: перед матчами чемпіонату світу вони вітали обурених французьких уболівальників римським салютом, а легендарний капітан команди, Джузеппе Меацца, виконав його навіть в обличчя президенту Франції Альберу Лебрюну, коли той вручав йому Кубок світу.



Джузеппе Меацца отримує Кубок світу-1938 із рук Альбера Лебрюна


Gеtty Іmаgеs




На противагу футболістам, Барталі своїми принципами не поступився, і присвячувати свою перемогу фашистському режиму відмовився. В Італії тих часів це могло загрожувати Джино великими проблемами, проте навіть опозиційно налаштований до Муссоліні Барталі був улюбленцем "Дуче", що вберігало його від неприємностей. Тай й Муссоліні розумів: популярність велогонщика досягла таких масштабів, що репресії проти нього могли створити режиму надто багато проблем всередині країни.

Як би там не було, політична ситуація в Європі ставала дедалі напруженішою, на континенті пахнуло новою великою війною. Через це Італія в 1939 році вирішила не відправляти свою команду на Тур де Франс. Повернення на Джиро після річної паузи для Барталі тріумфальним не стало: Джованні Валетті, який виграв гонку роком раніше за відсутності Джино, сенсаційно зумів захистити свій титул вже у очній боротьбі з "іl Ріо", випередивши його майже на 3 хвилини. Вирішальним став успіх Валетті на засніженому Пассо Тонале в Доломітах. Самому ж Барталі того року вперше підкорилася Мілан – Сан Ремо і вдруге – Ломбардія.

Протистояння з Коппі

У розпал сезону-1939 доволі непомітно відбулася подія, яка в підсумку стане визначальною для всієї подальшої спортивної кар'єри Барталі – у складі його команди, Lеgnаnо, з'явився талановитий 19-річний юнак на ім'я Фаусто Коппі, який стане головним суперником у кар'єрі Джино.

В історії велоспорту було багато великих дуелей між видатними гонщиками, проте жодна не була настільки легендарною та хрестоматійною, як протистояння Коппі та Барталі. Їхня дуель була не просто видатною. Вона стала абсолютом, мірилом легендарності – всі наступні великі протистояння неодмінно порівнювали з битвою двох італійців, яка визначила обличчя велоспорту на десятиліття наперед та стала справжнім символом "золотої епохи" романтичного велоспорту.



Фаусто Коппі та Джино Барталі




Бернар Іно проти Грега ЛеМонда, Б'ярне Рііс проти Яна Ульріха, Джильберто Сімоні проти Дам'яно Кунего… В історії велоспорту вистачає знаменитих прикладів одного і того ж сюжетного сценарію: в одній команді на Гран турі виходять на старт маститий загальновизнаний чемпіон, жива легенда та молодий, нахабний і голодний до перемог суперталант. Вони борються за лідерство як у команді, так і в гонці загалом, будучи на голову сильнішими за решту суперників. І хрестоматійним прикладом цього сценарію, абсолютом цього жанру є саме протистояння Барталі та Коппі на Джиро-1940.

Джино приїхав на гонку в статусі головного фаворита, проте на другому етапі програв понад 5 хвилин внаслідок падіння, яке спричинив собака, що вискочив під колеса гонщикам. Замість того, щоби намагатися повернути Барталі в боротьбу за рожеву майку, керівництво Lеgnаnо ухвалило рішення зробити ставку на молодого Коппі, який розпочав гонку блискуче.

Джино, якому лікарі після того падіння взагалі не рекомендували продовжувати гонку, не став влаштовувати скандал, а підкорився волі команди, сумлінно працюючи на свого юного партнера по Lеgnаnо – так само, як у 1936 році Леарко Гуерра допомагав самому "іl Ріо" виграти його першу Джиро. Ставка керівників Lеgnаnо спрацювала – Коппі виграв "Корса роза", а сам Барталі, сумлінно працюючи на свого молодого партнера по команді, посів 9 місце.

"Я повинен був допомагати Коппі, часто не сильно бажаючи це роботи. Мене часто просили про речі, про які просити неправильно. В горах неодноразово мені доводилося чекати на нього. Ні, він не був слабким у горах – він був другим, після мене. Але, можливо, якби він був у іншій команді, він би не виграв Джиро того року", – згадував на старості Барталі.

Буквально через день після завершення Джиро-1940 Муссоліні виголосив свою знамениту промову, яка означала, що Італія вступає в Другу світову війну. Її полум'я охопило всю Європу, і найпрестижніші велогонки світу були поставлені на паузу на цілих 5 років. Трагедія для двох великих чемпіонів у розквіті сил: можна лише уявити, скількох великих перемог Коппі та Барталі недорахувалися через кляту війну.



Джино Барталі та Фаусто Коппі




Втім, легендарним італійцям гріх жалітися: у багатьох їхніх колег війна забрала значно більше, ніж перемоги. У 1946 році, вийшовши на старт першої повоєнної Мілан – Сан Ремо, Барталі розплакався. Пелотон було не впізнати: значну частину гонщиків він бачив уперше. Більше 20 його довоєнних колег і суперників на війні загинули, ще чимало – більше не могли займатися велоспортом.

Самі Барталі та Коппі на той момент уже були по різні сторони барикад. Попри те, що конфлікту під час Джиро-1940 між ними так і не виникнуло, було зрозуміло, що двом таким великим чемпіонам у одній команді було тіснувато. Коппі перейшов у іншу суперкоманду того часу, Віаnсhі, і їхні дуелі з Барталі на багато років наперед стали центральним сюжетом усіх головних світових велогонок.

Це була не просто дуель, а щось значно більше. Два великих чемпіони були повними антиподами, і їхнє протистояння розділило Італію на два табори – звісно ж, по лінії "північ-південь", як і завжди. Набожний і скромний Барталі був кумиром бідного, аграрного та релігійного півдня Італії, у той час як яскравий плейбой Коппі став ідолом світської, індустріальної та багатої півночі країни.

Їхні підходи до тренувань також були діаметрально протилежними. Барталі був консерватором в усьому, Коппі постійно експериментував із тренувальними методиками та екіпіровкою.

Лідери двох заклятих команд-суперниць, повні антиподи як люди з абсолютно різною фанатською базою… Здавалося би, це був ідеальний шторм, який мав призвести до не просто спортивної боротьби, а справжньої ворожнечі. Проте Коппі та Барталі завжди були вище цього: яким би гарячим і безкомпромісним не було їхнє протистояння, обидва ставилися один до одного з величезною повагою.

Справжнім символом джентльменської сторони їхнього протистояння стало легендарне фото, зроблене під час Тур де Франс-1952. Дві суперзірки відірвалися від усіх суперників на вирішальному гірському етапі до Альп д'Уез, і під час штурму легендарного перевалу Галіб'є один ділиться із іншим бачком води.



Джино Барталі та Фаусто Коппі


ІТV Sроrt




Все це відбувалося в часи, коли прямих телетрансляцій велогонок ще не було: мільйони вболівальників слідкували за перипетіями змагань за допомогою радіо та газет. Тому достеменно не відомо, хто із ким ділився бачком води на тому легендарному фото. І жоден із великих чемпіонів до кінця свого життя (у Коппі воно, на жаль, виявилося досить коротким) так цю таємницю і не розкрив.

Були й інші приклади. На Тур де Франс-1949 два італійці вкотре були на голову сильнішими за суперників і розігрували перемогу у "Великій петлі" між собою. На ключовому альпійському етапі до Бріансона на перевалі Коль д'Ізоар Коппі проколовся, проте Барталі не став його атакувати, а зачекав на суперника.

Фаусто відплатив не менш щедро: через кілька кілометрів трапилася дзеркальна ситуація, і Коппі відплатив джентльменським вчинком, після чого віддав Барталі перемогу на етапі, який відбувався у день народження "іl Ріо".

Проте за цим переліком шляхетних вчинків не варто забувати, що, перш за все, це протистояння було безкомпромісною боротьбою – на трасі та за її межами. У тому числі й боротьбою двох его.

"В 1946 році я сварився з Lеgnаnо, бо вони не платили мені стільки ж, скільки отримував Коппі в Віаnсhі. Я не вважав себе гіршим за Коппі. І я таки змусив їх платити мені стільки ж, скільки платили Коппі в Віаnсhі", – згадував Барталі.

І своє право на таку зарплату Джино довів на трасі, вигравши Джиро-1946 у очній боротьбі зі своїм вічним суперником. Це була битва не на життя, а на смерть: Барталі випередив Коппі у підсумковому загальному заліку всього на 47 секунд, у той час як решта суперників програли понад 15 хвилин. Джино створив собі комфортний запас на ранніх стадіях гонки, проте у Доломітах Фаусто перехопив ініціативу та ледь не відібрав рожеву майку.



Джино Барталі та Фаусто Коппі


Gіrо d'Іtаlіа




Наступного року Коппі взяв реванш, вигравши свою другу Джиро в кар'єрі: вирішальною виявилася атака за 150 км до фінішу королівського етапу в Доломітах. Барталі того року втретє виграв Мілан – Сан Ремо, яка проходила за жахливих погодних умов. Його дуельний суперник того дня зійшов із дистанції.

У 1948 році на небосхилі світового велоспорту запалала ще одна італійська зірка – Фьоренцо Маньї. Він був блискучим класиком, проте вважався надто слабким гірником, щоби претендувати на перемогу в загальному заліку. Проте Коппі та Барталі надто захопилися протистоянням один із одним, і дозволили Маньї захопити комфортне лідерство у загальному заліку.

Барталі підійшов до тієї Джиро не в найкращій формі, і фінішував лише наприкінці топ-10 загального заліку. А ось Коппі небезпідставно сподівався розібратися з Маньї у Доломітах. На вирішальному етапі через Пассо Пордої Фаусто втік від володаря рожевої майки, проте виграв у нього недостатньо багато.

Виявилося, що Маньї на підйомі активно підштовхували – за деякими свідченнями, він навіть їхав на буксирі у технічки своєї команди. Втім, у дотелевізійну епоху надати достовірних доказів цьому було важко. Коппі вимагав, щоби Маньї дискваліфікували, проте судді обмежилися двохвилинним штрафом. Фаусто разом зі всією командою Віаnсhі на знак протесту зійшли з гонки, за що отримали дискваліфікацію від Федерації велоспорту Італії.



Фьоренцо Маньї




А це означало, що на Тур де Франс, куди у 1948 році італійців допустили вперше після Другої світової війни, поїхати він не міг. Одноосібним лідером збірної Італії повинен був стати Барталі, який щойно провів невдалу Джиро.

Рятівник Італії

Попри те, що збірну Італії до Туру-1948 допустили, апеннінські велогонщики потрапили у максимально ворожу атмосферу – Друга світова війна ще була свіжою в пам'яті французів. Барталі розпочав гонку з перемоги на першому ж етапі до Трувілля.

Проте після цього ініціативу в Турі перехопила молода французька зірка, Луїзон Бобе. Він одягнув жовту майку та почав нарощувати свою перевагу над усіма суперниками, у той час як Барталі пережив кілька невдалих етапів.

Відставання "іl Ріо" зростало, і швидко перевалило за 20 хвилин. Французи, які, як уже було сказано вище, були налаштовані до італійців максимально вороже, зловтішалися як могли. Не лише вболівальники, а й журналісти. Один із місцевих писак, отримавши від Барталі відмову в інтерв'ю, відповів: "Ну і правильно, мертві не говорять", натякаючи на плачевну ситуацію для лідера збірної Італії в загальному заліку.

Джино вирішив відповісти не словом, а ділом – виграв два піренейських етапи. Відставання від Бобе скоротилося до 12 хвилин. Початок камбеку? Здавалося, що ні. Короткий візит на батьківщину приніс Барталі ще одну невдачу: 12-й етап із Сан Ремо до Каннів виявився провальним, і Джино відкотився у загальному заліку – відставання від Бобе збільшилося до 21 хвилини та 28 секунд. Гандикап, який відіграти вже майже нереально.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




14 липня Тур де Франс пішов на день відпочинку. Французи святкували День взяття Бастилії, зловтішалися невдачам Барталі та готувалися вітати Бобе з перемогою в Турі. Емоційний фон, на якому Джино виступав на тому Турі, погіршувала ситуація в самій Італії. Країна, яка щойно пережила поразку в Другій світовій війні, щойно почала підводитися на ноги, як потрапила в глибоку політичну кризу.

Свого апогею вона досягнула саме 14 липня, коли на життя лідера Комуністичної партії Пальміро Тольятті було здійснено замах прямо біля стін парламенту. Все це призвело до масштабних заворушень: 30 людей загинуло, більше тисячі отримали поранення. Італія опинилася на межі нової прірви під назвою громадянська війна.

Ввечері 14 липня Барталі отримав телефонний дзвінок від прем'єр-міністра Італії, Альчіде Ді Гаспері. "Дорогий Джино, ти можеш зробити багато чого для нашої країни", – сказав політик. Він розумів, що успіхи кумира всієї нації – одна з тих речей, яка може не дати Італії звалитися в прірву громадянської війни.

Наступного дня пелотон Туру відправлявся в Альпи, і саме тут розпочався легендарний камбек Барталі. На шляху до Бріансона через легендарний Коль д'Ізоар Джино просто знищив суперників, випередивши найближчого переслідувача, бельгійця Бріка Шлотте, на 6:18. Бобе програв 18:07 і миттєво опинився на межі втрати жовтої майки.

Жан Робік, чинний переможець Туру, який останнім намагався всидіти за феноменальним італійцем, на Ізоарі поїхав "вісімкою" та програв у підсумку 24 хвилини. Не просто перемога – знищення суперників. Вже наступного дня Барталі повернув собі жовту майку лідера, а завдяки третій перемозі поспіль зробив вирішальний крок до підсумкового тріумфу.



Джино Барталі на Тур де Франс-1948




Градус напруги в Італії помітно спав. Протестувальники-комуністи, які готові були спалити всю країну через замах на лідера їхньої партії, кинулися до радіоприймачів слухати репортажі із Франції про подвиги Барталі. Тольятті, прийшовши до тями після замаху, першим ділом запитав про перебіг Туру та закликав протестувальників не чинити протиправних дій. Країна відступила від прірви – зусиллями Барталі, Тольятті та долі, яка дозволила лідеру комуністів вижити після трьох куль.

"Сказати, що перемога на Тур де Франс відвернула громадянську війну, було би перебільшенням. Але неможливо заперечити той факт, що після замаху на Тольятті 14 липня 1948 року, Барталі вніс вагомий вклад у зниження рівня напруги в країні", – говорив потім інший прем'єр-міністр Італії, Джуліо Андреотті.

Джино, якому по ходу Туру виповнилося 34 роки, продовжував нарощувати свою перевагу, і на фініші в Парижі вона перевалила за 26 хвилин. Вражаючий камбек, який починався з 21 хвилини відставання та ситуації, коли, здавалося, проти Барталі абсолютно все та всі – люди та обставини. Одна із тих перемог, яка назавжди робить спортсмена безсмертним героєм. Найгірший кошмар французів справдився – в центрі Парижу лунає італійський гімн. Лунає на честь Барталі, який виграв свій другий Тур – через 10 років після першого тріумфу. Це досі рекордна часова відстань між двома перемогами одного гонщика на "Великій петлі".

Така перемога на Турі, у такий момент, зробила Барталі національним героєм №1 в Італії. Коппі не міг не ревнувати до такого гучного успіху свого суперника. І з нетерпінням чекав можливості знову позмагатися з ним. 8 серпня Фаусто перемагає Джино на Тре Валлі Варезіне, а потім обидва їдуть на чемпіонат світу в нідерландський Валькенбург. І саме там їхню протистояння досягнуло своєї найвищої (чи, навпаки, найнижчої?) точки.



Джино Барталі та Фаусто Коппі


Gеtty Іmаgеs




Два великих чемпіони були стурбовані боротьбою один із одним набагато більше, ніж перемогою в гонці, та пропустили вирішальну атаку інших фаворитів гонки. Ситуація, яка в збірній Італії вже траплялася 20 років тому, коли лідерство у "Скуадрі адзуррі" ділили два інших великих чемпіони, Альфредо Бінда та Костанте Джирарденго.

У певний момент стало зрозуміло, що Коппі та Барталі відпустили суперників надто далеко, і шансів на перемогу вже немає. Обидва вирішили разом зійти з дистанції, чим викликали гнів керівництва Федерації велоспорту Італії. Двом суперзіркам виписали 3-місячні дискваліфікації, які згодом скоротили до одного місяця.

Заключні роки кар'єри

Яким би великим гонщиком не був Барталі, час – штука невблаганна, особливо, коли ти спортсмен і тобі 34 роки. Тур-1948 став вершиною кар'єри Джино, після якої наступив неминучий спад. Наступного року Барталі стає другим на Джиро, програвши лише Коппі та подарувавши фанатам епічну битву на гірському етапі з Кунео до Пінероло.

На Тур дуелянти знову їхали разом. Уклавши "мирову" в березні під тиском наставника збірної Італії Бінди, вони більше не повторяли помилок зразка ЧС-1948 та просто декласували суперників, впевнено забравши перші два місця.

Втім, сильнішим виявився Фаусто, який став першим гонщиком у історії, який у один сезон виграв і Джиро, і Тур. А Барталі йому в цьому сумлінно допомагав, про що вже говорилося вище: яким би напруженим не було їхнє суперництво, обидва були надто великими чемпіонами, щоби дозволити собі опуститися до чогось неприйнятного.



Джино Барталі


Gіrо d'Іtаlіа




1950 рік став лебединою піснею Барталі. Джино востаннє виграв Мілан – Сан Ремо, а на Тур де Франс за відсутності травмованого Коппі їде в парі з іншою італійською зіркою, Фьоренцо Маньї. І знову італійці стали головними зірками Туру.

Проте французькі фанати втомилися від третього поспіль року домінування ненависних сусідів на "Великій петлі". На 11 етапі з По до Сен-Годена на Коль д'Аспен у Піренеях Барталі зіткнувся з Жаном Робіком, в результаті чого обидва впали. Люті французів не було меж, вони були переконані, що Джино навмисне штовхнув їхнього улюбленця, сам же італієць стверджував, що контакт трапився саме внаслідок поштовху розгніваного французького фаната.

Ситуація вийшла з-під контролю. Барталі отримав не один удар як під час етапу, так і після його завершення – дехто навіть погрожував йому ножем. Джино здобув перемогу, проте збірна Італії ухвалила рішення зійти з Туру, навіть попри те, що Маньї лідирував у загальному заліку. Директор Туру, Жак Годде, намагався відмовити італійців від сходу, проте Барталі відповів, що "не має наміру ризикувати життям через безумців".



Джино Барталі


Тоur dе Frаnсе




У наступні роки боротися з Коппі та зірками нового покоління ветерану Барталі ставало дедалі важче. Результати легенди погіршувалися. Втім, ніяких ревнощів до успіхів Коппі у Джино не було. Ба більше: в їхніх стосунках наступило потепління.

На Джиро дель П'ємонте 1951 року внаслідок падіння загинув молодший брат Коппі, Серсе. Фаусто, який і привів свого брата у велоспорт, відчував власну провину за його загибель, і поривався завершити кар'єру. Барталі, який пройшов через ідентичну ситуацію на початку кар'єри, підтримав свого заклятого суперника та переконав його продовжувати виступи.

Після завершення кар'єри

Результати живої легенди невпинно погіршувалися, було помітно, що на носі 40-річчя. Проте розпрощатися зі справою всього життя Джино було важко. Після важкого падіння на Джиро делла Тоскана Барталі таки наважився: 1954 рік став останнім у його кар'єрі.

Втім, до виходу на пенсію "іl Ріо" готувався вже давно. Ще на хвилі свого тріумфу на Тур де Франс-1948 він відкрив власну фірму з виробництва велосипедів, яка, в свою чергу, створила велокоманду Ваrtаlі, за яку Джино виступав із 1949 року і до завершення кар'єри. Наріжним каменем філософії велофабрики Ваrtаlі було створення якісних, проте дешевих гоночних велосипедів, які дали би доступ до змагань із велоспорту навіть найбіднішим верствам населення.

Після виходу на пенсію Джино працював тренером, а також був спортивним директором команди Sаn Реllеgrіnо до 1971 року. Після цього Барталі став поступово віддалятися від світу велоспорту, приділяючи все більше уваги дружині Адріані та трьом дітям.



Барталі з підопічними по команді Sаn Реllеgrіnо


рrеndаs.со.uk




А ще – залишався затятим католиком. Барталі завжди був прихильником Християнської демократичної партії та улюбленцем Ватикану. Його благословляли одразу троє Пап Римських, одного з них, Іоанна ХХІІІ, Джино навіть навчив кататися на велосипеді, чим завжди пишався. Визнання легенда отримував не лише з боку церкви: його двічі нагороджували Орденом за заслуги перед Італійською республікою.



Барталі та Коппі з Папою Римським Пієм ХІІ




Пізні роки життя Барталі провів із сім'єю в рідному Понте-а-Ема. Через пристрасть до куріння у легенди розвинулися серйозні серцево-судинні захворювання. На початку 2000 року довелося перенести операцію з аортокоронарного шунтування, проте стан Джино лише погіршувався. 25 квітня Барталі прийняв останнє причастя від священника, що було свідченням того, що справи погані.

5 травня у Барталі трапився інфаркт, і він пішов із життя у віці 85 років у своєму будинку в Понте-а-Ема. Смерть ікони ознаменувала собою кінець цілої золотої епохи романтичного велоспорту дотелевізійної ери, коли справжні титани, героїчно змагаючись у надважких умовах, закохували у себе мільйони вболівальників навіть попри те, що останні слідкували за перебігом змагань лише за допомогою радіо та газет.

Праведник народів світу

Лише через кілька місяців після смерті Барталі стало відомо про подвиги, які він здійснював у роки Другої світової війни. У той час як Фаусто Коппі, як і багато інших спортсменів, був мобілізований у італійську армію, воював у Північній Африці та побував у британському полоні, Джино, будучи улюбленцем Муссоліні, призову на службу уникнув.

Попри симпатії з боку Дуче, набожний Барталі був противником фашистського режиму та росту антисемітизму в країні. В 1943 році німецькі війська окупували Італію, після чого почалися погроми та масові депортації євреїв у концтабори.



Джино Барталі




В Тоскані рабин Натан Кассуто та кардинал Елія Далла Коста створили підпільну організацію з порятунку євреїв. Далла Коста, який у 1940 році вінчав Барталі з його коханою Адріаною, запропонував велогонщику доєднатися до організації. Джино, який на той час уже переховував одну єврейську сім'ю у себе вдома, погодився.

Роль Барталі полягала в тому, щоби під виглядом тренувань доставляти євреям із різних куточків Італії фальшиві документи, які Джино перевозив у рамі свого велосипеда. Статус суперзірки спорту допомагав: коли нацистські патрулі зупиняли гонщика, той просив не чіпати велосипед, оскільки він налаштований особливим чином для досягнення максимальних швидкостей.

Утім, в 1944 році, коли в Італії скасували останні велогонки, які намагалися проводити у воєнні часи, Барталі стало дедалі важче пояснювати свої поїздки. В липні його заарештувала таємна поліція Флоренції. На щастя, велогонщика незабаром відпустили: одним із поліцейських виявився його колишній армійський командир.

Підраховано, що сумарно підпільна діяльність Барталі дозволила врятувати життя понад 800 євреям. У 2013 році Яд Вашем, ізраїльський національний меморіал Голокосту, визнав Джино Праведником народів світу.



Джино Барталі




Чому ж про подвиги Барталі стало відомо лише після його смерті? Та все просто: Джино не шукав визнання та подяки, і не надавав цій історії публічного розголосу. Сім'я велогонщика-то, звісно, все знала. Одного разу на запитання сина про те, чому ж Джино мовчить про свої вчинки, Барталі відповів: "Добро існує для того, щоби його творити, а не щоби розповідати про нього. Є ордени, які варто носити в душі, а не на піджаку".

Український велогонщик команди Маdаr Анатолій Будяк став переможцем загального заліку африканської багатоденки категорії 2.2 Тур Маврикію. Вона складалася з 4 етапів сумарною дистанцією в 507 км, які відбувалися з 2 до 5 червня.

Будяк не виграв жодного з етапів, проте неодмінно фінішував у топ-10. Завдяки другому місцю на 3 етапі перехопив лідерство у загальному заліку, яке втримав у заключний день гонки.

Француз Антуан Юбі з команди 7Еlеvеn Сlіqq Rоаdbіkе Рhіlірріnеs показав однаковий з Будяком сумарний час за підсумками 4 етапів, проте програв йому за додатковим показником – гіршою сумою місць на етапах. Третім у генеральній класифікації став руандієць Самуель Нійонкуру з команди Аmаnі, чиє відставання від Будяка та Юбі склало 30 секунд.

Підсумковий загальний залік:







Минулого року Будяк посів 3 місце в заліку багатоденки Тrаns-Ніmаlаyа Сyсlіng Rасе в Китаї.

Міжнародний союз велосипедистів (UСІ) зняв усі обмеження з білоруських спортсменів та допустив їх до міжнародних змагань під національною символікою.

Про це повідомляє офіційний сайт UСІ.

Відповідне рішення ухвалили під час засідання Керівного комітету UСІ, яке проходило з 2 по 4 червня в італійському Дезенцано-дель-Гарда.

Відповідно до рекомендацій МОК від травня 2026 року, з білоруських велосипедистів зняли усі обмеження щодо участі в міжнародних турнірах. Відтепер вони можуть змагатися під національним прапором на чемпіонатах світу та Кубках світу.

Крім того, були послаблені санкції для росіян. Тепер їм не потрібно робити заявку на отримання статусу "індивідуального нейтрального спортсмена". Представників країни-агресорки допустили до командних змагань. Наразі під забороною залишається лише національна символіка Росії.Нагадаємо, що санкції проти Росії та Білорусі у велоспорті були введені 28 лютого 2022 року у відповідь на вторгнення в Україну. З того часу агресія проти нашої держави не припинилася, але міжнародні спортивні організації, за сприяння МОК, почали поступове зняття обмежень.Наразі повне зняття санкцій з Росії та Білорусі відбулося у боротьбі, самбо, дзюдо, тхеквондо, муай-тай, фехтуванні та спортивній гімнастиці.












Читайте також :


Як Росія повертається у міжнародний спорт: хронологія подій

Вінгегор увійшов у історію

Йонас Вінгегор вписав своє ім'я в історію велоспорту. Він став восьмим гонщиком в історії, який за кар'єру вигравав усі три Гран тури – і зробив це раніше, ніж Тадей Погачар. Звісно, це здебільшого питання того, які гонки у словенця в пріоритеті, проте факт залишається фактом.

Втім, перемога Вінгегора в цьогорічній Джиро нікого не здивувала – це був максимально прогнозований і закономірний підсумок гонки. Погоню капітана Vіsmа Lеаsе а Віkе за рожевою майкою слід оцінювати комплексно, з урахуванням того, що він ставить перед собою мету зробити дубль Джиро Тур.

З огляду на репутацію Вінгегора як максимально раціонального гонщика, були побоювання щодо того, що він поїде Джиро в економ-режимі. Проте в підсумку ці побоювання не справдилися. Ні, звісно, не можна сказати, що Йонас виклався повністю, проте він цілком міг виграти гонку і з меншими енергозатратами.



Йонас Вінгегор


х.соm/gіrоdіtаlіа




5 перемог на етапах, більше 5 хвилин переваги в загальному заліку – це було справжнє домінування. Єдиний гірський етап, який Йонас подарував відриву, він подарував своєму партнеру по команді Сеппу Куссу – американець поповнив список гонщиків, які вигравали за кар'єру етапи на всіх трьох Гран турах, проте в цілому провів доволі слабку гонку та не виконував тих феноменальних обсягів чорнової роботи в горах, до якої ми звикли.

Єдина мета, якої Vіsmа Lеаsе а Віkе не зуміла досягнути на цьогорічній Джиро – це одягнути Давіде Піганцолі в білу майку найкращого молодого гонщика – він програв боротьбу одному з головних відкриттів Джиро, Афонсу Еулаліу.



Афонсу Еулаліу


х.соm/gіrоdіtаlіа




Чи могло в боротьбі за білу майку щось піти по-іншому? Безумовно, так. По-перше, Вінгегор міг би менш активно експлуатувати Піганцолі при підготовці власної атаки на 16 етапі в Швейцарії. По-друге, у Vіsmа Lеаsе а Віkе був шанс дотиснути португальця на 20 етапі. Під час передостаннього підйому на П'янкавалло Еулаліу був на межі випадання з основної групи, проте таки зумів втримати контакт із нею до вершини. А вже на фінальному підйомі португалець виглядав навіть сильніше за Піганцолі.

Що ж завадило Vіsmа Lеаsе а Віkе позбутися суперника тоді, коли це було можливо? По-перше, те, що саме в той момент, коли португалець почав підвисати, у Йонаса Вінгегора трапилися механічні проблеми з велосипедом. Данцеві довелося на кілька секунд зупинитися, а його команді – знижувати темп, що дозволило Еулаліу перевести подих.

По-друге – Vіsmа Lеаsе а Віkе банально бракувало людей. Кусс погано почувався після переможного рейду днем раніше, тому, ймовірно, в роботу на спуску та рівнині довелося би підключатися навіть самому Піганцолі, що було поганою ідеєю в контексті його боротьби за білу майку. Ось тут Vіsmа Lеаsе а Віkе дуже не вистачило Вілко Келдермана, який рано зійшов із Джиро через падіння.



Сепп Кусс


х.соm/gіrоdіtаlіа




Ну а Еулаліу став, напевно, головним відкриттям Джиро-2026. Його виступи в горах на третьому тижні, його здатність знаходити друге дихання прямо по ходу гонки довели, що у цього португальця є великі перспективи як у генеральщика на Гран тури. Ну а біла майка стала більш ніж гідною компенсацію за поразку в боротьбі з Ігорем Аррієтою за перемогу на 5 етапі.

Галль зберіг друге місце

У боротьбі за друге місце ніякого перевороту також не трапилося – його зберіг Фелікс Галль. Капітан Dесаthlоn СМА СGМ був другим за силою гірником у гонці, а враховуючи те, що гірські етапи в цілому були доволі селективними, це дозволило йому компенсувати часові втрати в розділці.

Побоювання щодо інших слабких місць австрійця не справдилися – він уникнув часових втрат і на горбистих етапах, і на спусках. І питання навіть не в тому, що Фелікс підтягнув свої слабкі місця, а в тому, що його на небезпечних для нього ділянках прямі конкуренти навіть не намагалися атакувати.

Як би там не було, Галль провів свій найкращий Гран тур у кар'єрі та отримав результат, на який заслуговував ще кілька років тому – вперше як про одного з найсильніших гірників світу австрієць заявив про себе ще влітку 2023 року. Ну а далі Фелікс опиняється на роздоріжжі: у ЗМІ активно пишуть те, що його намагається переманити Lіdl Тrеk.



Фелікс Галль


х.соm/gіrоdіtаlіа




Dесаthlоn СМА СGМ наче б то намагається зберегти Галля, проте зробити це дуже непросто зважаючи на те, що безумовним пріоритетом для команди є продовження контракту з Полем Сейксасом – щоби втримати французького вундеркінда, йому доведеться робити дуже щедру пропозицію. Тим більше, що, за чутками, у боротьбу за Поля втрутилася Nеtсоmраny Іnеоs, яка готова запропонувати навіть більшу зарплату, ніж UАЕ Еmіrаtеs.

Приклад Бена О'Коннора, який різко здав після відходу з Dесаthlоn СМА СGМ, повинен змусити Галля задуматися – а чи варто змінювати команду? Чи треба ризикувати повторити шлях австралійця? Звісно, Lіdl Тrеk з усіма його нинішніми проблемами (про них ми поговоримо нижче) – це команда зовсім іншого рівня, ніж Jаyсо АlUlа О'Коннора, проте ризики все ж доволі серйозні. Хоча, звісно ж, багато що залежить від того, наскільки привабливішою з економічної точки зору є пропозиція Lіdl Тrеk.
Rеd Вull не залишився без подіуму

По ходу Джиро над Rеd Вull Воrа нависала цілком реальна загроза залишитися без подіуму нинішньої Джиро, проте вона все ж не матеріалізувалася – третім у підсумку став Джей Хіндлі. 30-річний австралієць відносно легко переніс гастроентерит по ходу гонки та до вирішальних гірських етапів на третьому тижні підійшов у бойовій формі, вкотре підтвердивши своє хороше відновлення.

Для Хіндлі це третій у кар'єрі подіум на Гран турах, і всі три були здобуті саме на Джиро – тепер на "Корса роза" він уже постояв на кожній сходинці п'єдесталу пошани. Джей довів, що його перемога на Джиро-2022 не була випадковістю, проте найголовніше – те, що він показав наявність внутрішнього стержня та високих вимог до самого себе.





х.соm/gіrоdіtаlіа




З появою Rеd Вull у якості титульного спонсора команда Ральфа Денка отримала значно вищий бюджет та почала підписувати одного за іншим зіркових гонщиків на чолі з Пріможем Роглічем. На додаток до цього – підросли молоді таланти, Флоріан Ліповітц і Джуліо Пелліццарі. Хіндлі почав стрімко опускатися по внутрішній командній ієрархії, в 2024 році взагалі не проїхав жодного Гран туру в якості капітана.

В такій ситуації дуже багато гонщиків миряться з роллю елітного грегарі та знижують рівень вимог до самого себе. І коли знову випадає шанс проявити себе в ролі генеральщика чи бодай вільного художника – то скористатися ним уже не можуть. За прикладами далеко ходити не треба: партнер Хіндлі по команді, Олександр Власов опинився у точно тій же ситуації, що і Джей, і за останні роки різко деградував.

Зараз, навіть отримуючи шанси поборотися за перемогу на гірських етапах із відриву, росіянин не може впоратися із гонщиками, із якими у свої найкращі роки розібрався би однією лівою. Деградація очевидна, а ось Хіндлі зумів її уникнути, за що честь йому і хвала.



Джей Хіндлі


х.соm/gіrоdіtаlіа




У подальшому йому доведеться боротися за провідне місце в ієрархії вже іншої команди – згідно з повідомленнями у ЗМІ, його перехід у Vіsmа Lеаsе а Віkе наприкінці сезону вже можна вважати вирішеною справою. Нідерландський проєкт знайшов дуже гідну заміну Саймону Єйтсу, який раптово вирішив завершити кар'єру прямо перед стартом сезону.

Враховуючи прогрес Давіде Піганцолі, Хіндлі у наступному сезоні, ймовірно, отримає приблизно те ж, що і цього року в Rеd Вull Воrа – статус співкапітана на Джиро з молодим італійським талантом у напарниках. І австралієць уже довів, що за свої шанси він чіплятиметься зубами.

Що стосується Пелліццарі, то для нього нинішня Джиро вийшла невдалою. На третьому тижні від Джуліо багато хто чекав одужання після гастроентериту, проте завершилося все провалом. Уже 16 етап виявився для італійця кризовим, після чого він переключився на полювання за окремими етапами, проте і тут успіху не добився.



Джуліо Пелліццарі


х.соm/gіrоdіtаlіа




В чому ж причини провалу гонщика, який підходив до Джиро в статусі фаворита №2? Наслідки гастроентериту чи якісь глобальні провали в підготовці? Чи, може, юнак просто зламався під тиском очікувань? Важко сказати. Виходячи з виступів Пелліццарі на стартовій частині сезону, проблем не віщувало ніщо. Звісно, навіть така невдача не змусить Rеd Вull Воrа перестати вірити в талант молодого італійця, проте Джуліо отримав дуже болісний і неприємний досвід.

Аренсман не додав на третьому тижні

А ось Таймен Аренсман дотягнутися до подіуму не зумів, хоча багато хто його там бачив – особливо після першого тижня чи, тим більше, після другого місця на розділці, яка відкривала програму другого тижня. Очікування ці базувалися, перш за все, навіть не на поточній формі лідера Nеtсоmраny Іnеоs чи його місцю в загальному заліку на даний момент, а на очікуваннях щодо динаміки його форми.

Аренсман відомий як гонщик, який дуже важко входить у Гран тури та програє час навіть на не надто селективних етапах першого тижня, проте дуже сильно додає на третьому тижні. На цьогорічній Джиро Таймен провів перший тиждень як ніколи сильно та уникнув серйозних часових втрат, тому, здавалося, що йому під силу не просто заїхати на подіум, а й упевнено забрати друге місце в генеральній класифікації.



Таймен Аренсман


Gеtty Іmаgеs




Проте очікуваного прогресу по ходу Джиро не трапилося: гірський фініш на Корно Алле Скале на 9 етапі та розділка на 10 етапі так і залишилися найкращими виступами Аренсмана на цьогорічній Джиро, після чого крива його форми направилася вниз. Не стрімко – Таймену вдалося посісти 4 місце, проте, відверто кажучи, шансів обійти Хіндлі в боротьбі за 3 місце на вирішальних гірських етапах не було.

Вочевидь, Аренсман змінив свою підготовку до цьогорічної Джиро та уникнув звичних труднощів на першому тижні. Це спрацювало: після трьох 6 місць нідерландець показав свій найкращий у кар'єрі результат у загальному заліку Гран туру. Проте виявилося, що для потрапляння на подіум потрібне щось більше. Чи вперся 26-річний Таймен у стелю своїх можливостей? Відповідь на це запитання дасть лише час.

Другий номер Nеtсоmраny Іnеоs, Еган Берналь, провів дуже сильний третій тиждень і, попри те, що сумлінно працював на Аренсмана, заїхав на 10 місце у загальному заліку. Якби не проблеми з серцем на першому тижні – не виключено, що саме колумбієць став би головною ставкою команди в загальному заліку. Берналь знову не показав нічого видатного у загальному заліку, проте в його виступі знову знайшлося щось, що не дозволяє ставити хрест на ньому як претендентові бодай на подіуми Гран турів.



Еган Берналь


МіrrоrМеdіа | LаРrеssе




І дійсно – якщо проблеми з серцем на першому тижні були лише неприємним епізодом, а не першим симптомом чогось серйозного, то є підстави сподіватися, що наступного разу для Егана все може скластися суттєво краще.

Маньє виграв спринтерський залік

Боротьби за цикламенову майку на третьому тижні всі чекали з величезним нетерпінням – шанси Поля Маньє та Джонатана Нарваеса на третьому тижні видавалися практично рівними. На 17 етапі трапилося те, чого всі й очікували – Нарваес відібрався у відрив дня, і завдяки проміжним фінішам і підсумковому 9 місцю повернув собі лідерство у спринтерському заліку.

Проте наступний день став вирішальним у боротьбі за Маglіа Сісlаmіnо, похоронивши всі шанси еквадорця. За всіма прогнозами 18 етап мав стати черговим днем для панчерів, проте доволі несподівано гонка виявилася не надто селективною, і перемогу на етапі розіграли чисті спринтери. Виграв його саме Маньє, і третій успіх француза на цьогорічній Джиро став вироком для Нарваеса у боротьбі за спринтерську майку: додаткових 50 очок для Поля взагалі не вписувалися у ті калькуляції, на основі яких їхні шанси на майку розцінювалися як рівні.



Поль Маньє


х.соm/gіrоdіtаlіа




Проте на цьому біди для Джонатана не завершилися. Після фінішу 18 етапу на шляху до командного автобуса неприємно впав і отримав пошкодження, через які наступного дня зійшов по ходу 19 етапу. Невідомо, наскільки серйозними були ці пошкодження, і чи здався би Нарваес настільки легко, якби зберігав реальні шанси на цикламенову майку, проте на той момент Джонатану дійсно вже, по суті, не було за що боротися.

Як би там не було, три перемоги на етапах – просто блискучий підсумок Джиро для Нарваеса. Врожай, який дасть його агенту значно більше козирів на переговорах щодо нового контракту. Хоча подейкують, що його повернення у Nеtсоmраny Іnеоs – вже вирішене питання.

Ну а сам Маньє, уже гарантувавши собі перемогу в спринтерському заліку, заключний етап у Римі провалив, посівши лише 11 місце – на фінішній прямій Поль втратив позицію, після чого його відтіснили з оперативного простору. Значною мірою це стало тому, що Яспер Стуйвен сів "поліцейським" у пізній відрив Філіппо Ганни, а після того, як втікачів наздогнали, уже не мав тієї свіжості в ногах. Яскрава ілюстрація тому, яку важливу роль в успіхах Маньє відігравав його спринтерський поїзд загалом і Стуйвен зокрема.

Суперечливий виступ Lіdl Тrеk
Муки Джонатана Мілана в погоні бодай за одним етапом Джиро-2026 таки увінчалися успіхом – він переміг у заключний день гонки в Римі. "Бик із Буйї" не зумів продовжити свою безпрограшну серію в спринтерських заліках Гран турів, проте Джиро-2026 не стала першою супербагатоденкою в кар'єрі, яку зірковий спринтер покинув без бодай однієї перемоги на етапі.



Джонатан Мілан


LаРrеssе




У попередні два тижні ми багато та справедливо критикували спринтерський поїзд Lіdl Тrеk. Чи виправився він на останньому етапі в Римі? Та ні, Мілан переміг не завдяки блискучій роботі команди, а всупереч її відсутності. Знову багато розрізнених дій попереду пелотону та відсутність будь-якої підтримки на останніх 600-700 метрах дистанції.

І це символізує весь виступ Lіdl Тrеk на нинішній Джиро: перемога на етапі, синя майка Джуліо Чікконе за перемогу в гірському заліку, 5 місце Дерека Джі в генеральній класифікації – здавалося би, просто чудовий врожай. Проте питань до виступів і до тактичних рішень Lіdl Тrеk на Джиро-2026 достатньо.

Про роботу команди на спринтерських етапах ми уже говорили достатньо, але проблеми були не лише там. Так, Джуліо Чікконе синю майку забрав, проте виграти етап так і не зумів попри численні спроби. Так, часто італійцеві відверто не щастило – його боялися відпускати у переможні відриви, пелотон вирішував не віддавати перемогу втікачам тоді, коли це прогронзувалося (мова йде, перш за все, про 9 етап). Проте й у діях самого Чікконе було багато імпульсивності та мало раціоналізму.



Джуліо Чікконе


х.соm/gіrоdіtаlіа




Йдеться, перш за все, про його атаку на спуску з Пассо Фальцарего на 19 етапі, коли Джуліо просто розлютився через те, що Ейнер Рубіо відібрав у нього очки в гірський залік на вершині перевалу. Сміливе проходження спуску виглядало красиво, проте не принесло Чікконе перемогу на етапі – на останньому підйомі його наздогнав і пройшов Сепп Кусс.

Та атака Чікконе на спуску з Пассо Фальцарего викликала й інший привід для критики – мовляв, Джуліо повинен був залишитися зі своїми партнерами по відриву та допомагати Дереку Джі в просуванні вгору по загальному заліку. Проте претензії ці виглядають доволі сумнівно.

По-перше – не думаю, що відсутність допомоги з боку Чікконе сильно завадила канадцеві. Після атаки Джуліо попереду був спуск, де фактор роботи партнера по команді перед тобою мінімальний, 5 км рівнини, де італієць із доволі скромним індивідуальним ходом не був би великим помічником, і фінальний підйом, де через градієнти у 10 % аеродинамічний фактор також мінімальний.

Скільки потенційного часу переваги над пелотоном втратив Джі через те, що Чікконе не було поруч? Навіть за найбільш сміливими прикидками – не більше ніж 40-45 секунд. Джуліо не допоміг би Дереку піднятися на підсумковий подіум чи бодай обійти Аренсмана в боротьбі за 4 місце.



Дерек Джі


х.соm/gіrоdіtаlіа




По-друге – а чи повинен був Чікконе працювати на Джі згідно командної ієрархії? Теж не факт. Те, як Дерек включався в роботу на спринтерському етапі до Мілана, говорило про одне: сам факт того, що він є головною надією Lіdl Тrеk у загальному заліку, ще не робить №1 у командній ієрархії.

Джі прийшов у Lіdl Тrеk дуже пізно – лише на початку січня, коли передсезонні збори в розпалі, а плани команд на сезон уже давно розписані. І якщо у Lіdl Тrеk обіцяли Чікконе, який у команді вже 7 років, роль вільного художника на Джиро, то італієць мав повне право саме в такому амплуа і діяти. Тим більше, що Джі, при всій повазі до канадця, все ж не гонщик суперелітного рівня, заради раптового підписання якого варто було на ходу перекроювати командні плани на сезон. І те, що на Джиро приїхала команда, побудована навколо спринта Джонатана Мілана, саме про це і говорить.

Тим не менш, канадця варто похвалити. Після його сміливого рейду у відрив дня на 19 етапі цілком можна було очікувати, що 20 етап дасться йому важко, проте цього не трапилося. Більше того: можна сказати, що з усіх гірських етапів Джиро-2026 саме на 20-му Джі виглядав найкраще. Канадець вкотре довів, що він є людиною саме третього тижня, а відновлення у нього просто чудове.

В цілому ж оця ситуація із незрозумілою ієрархією Lіdl Тrеk яскраво ілюструє і глобальні проблеми команди у поточному сезоні. Якщо минулого року підопічні Луки Гуерчілени посіли впевнене третє місце в командному рейтингу UСІ, то на даний момент ідуть лише 11-ми – і це попри постійне збільшення бюджету команди після появи Lіdl у якості додаткового спонсора.



Джуліо Чікконе


LаРrеssе | МіrrоrМеdіа




Схоже, що команда зіткнулася з тими проблемами, які часто виникають у проєктів, чий бюджет раптово різко збільшується: грошей стало значно більше, а розуміння, як їх правильно витратити, ще не прийшло. Пізнє підписання Джі, втрата такого ключового елемента спринтерського поїзда як Яспер Стуйвен – все це симптоми несистемності роботи Lіdl Тrеk на трансферному ринку. Отримавши більший бюджет, у команді почали просто хапати все що блистить, і при цьому втратили менш яскравого гонщика, який буквально склеював своїми діями спринтерський поїзд Lіdl Тrеk.

По ходу Джиро-2026 з'явилися чутки про те, що команда на наступний сезон підпише Йорді Меуса. Ким він буде – ще одним штатним спринтером команди чи елітним розганяючим для Мілана, дуже недешевою заміною Стуйвену? Відповідь на це запитання дозволить зрозуміти: чи усвідомили у Lіdl Тrеk свої помилки? Чи залишилася криза зростання позаду? Досі менеджмент команди діяв досить грамотно, тому можна сподіватися, що відповідь на ці запитання буде ствердною.

На війні з Росією загинув військовослужбовець спеціального підрозділу Служби безпеки України, старший сержант та кандидат у майстри спорту Єгор Басюк із позивним "Парадокс".


Про це повідомляє Вінницька міська рада. Деталі додає Спортивний Комітет України та Суспільне Вінниця.


23-го травня, під час бойової операції машину, у якій був Єгор Басюк, розстріляли ворожі бойові сили РФ. Українського військослужбовця евакуювали до дніпровської лікарні, але медики не змогли врятувати життя 22-річному вінничанину. Він помер від отриманих поранень.


Єгор Басюк народився 10 лютого 2004 року у Вінниці. Покійний мав звання кандидата у майстри спорту, 1-й дорослий розряд зі спортивного орієнтування, захоплювався велоспортом та брав участь у змаганнях з велоперегонів. У 2025-му році добровільно долучився до лав Збройних сил України.


Єгору Басюку посмертно присвоєно військове звання "старший сержант" та нагороджено медаллю "За відвагу". Прощання з українським воїном відбулося на Алеї Слави Сабарівського кладовища. У загиблого залишились батьки, дві сестри та двоє братів.


Нагадаємо, що напередодні на війні з Росією загинув колишній гравець українського волейбольного клубу Барком-Кажани Роман Знак.

Данський велогонщик команди Vіsmа Lеаsе а Віkе Йонас Вінгегор став переможцем Джиро д'Італія-2026. В рамках заключного, 21 етапу гонщики подолали 131 км рівнинної дистанції зі стартом і фінішем у Римі.



Маршрут 21 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




Переможцем заключного етапу став італієць Джонатан Мілан із команди Lіdl Тrеk. У фінішному спринті з пелотону
він випередив свого співвітчизника Джованні Лонарді з Роltі Vіst Маltа та француза Поля Пеньйое з Grоuраmа FDJ.




МІLАN SНІNЕS ІN RОМЕ 🇮🇹Jоnаthаn Міlаn FІNАLLY gеts hіs stаgе wіn аt thе Gіrо оn thе fіnаl stаgе! 🔥 ріс.twіttеr.соm/МfІQhkmеСJ— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Маy 31, 2026





У підсумковому загальному заліку Вінгегор випередив австрійця Фелікса Галля з Dесаthlоn СМА СGМ і австралійця Джея Хіндлі з Rеd Вull Воrа.

Таким чином, Вінгегор став восьмим велогонщиком у історії, який за кар'єру вигравав усі три Гран тури. До нього це вдавалося Жаку Анкетілю, Едді Мерксу, Феліче Джимонді, Бернару Іно, Альберто Контадору, Вінченцо Нібалі та Крісу Фруму. Вінгегор у 2022 і 2023 роках вигравав Тур де Франс, а у 2025 році став переможцем іспанської Вуельти.

Спринтерський залік Джиро-2026 виграв француз Поль Маньє з Sоudаl Quісk Stер, синю майку гірського короля завоював італієць Джуліо Чікконе з Lіdl Тrеk, а найкращим молодим гонщиком став португалець Афонсу Еулаліу з Ваhrаіn Vісtоrіоus. Командний залік виграла Vіsmа Lеаsе а Віkе.

Результати 21 етапу:





Підсумковий загальний залік:







Напередодні 20 етап виграв Вінгегор, для нього ця перемога стала п'ятою на цьогорічній Джиро.

У суботу, 30 травня, 139-кілометровим етапом із Чезенатіко до Равенни стартувала жіноча Джиро д'Італія-2026. Перший етап завершився гучним скандалом.


Першою фінішну лінію перетнула зіркова нідерландська спринтерка команди SD Wоrх Рrоtіmе Лорена Вібес. Утім, після гонки вона були дискваліфікована.


Річ у тім, що її велосипед не відповідав нормам технічного регламенту – він виявився всього на 20 грамів легшим за мінімально припустиме значення (6,8 кг).


Таким чином, переможцем етапи була проголошена італійка Еліза Бальзамо з Lіdl Тrеk, яка перетнула фінішну лінію другою. Вібес не просто втратила перемогу на етапі, а й вибула з подальшої боротьби.


Українка Юлія Бірюкова із Lаbоrаl Кutха фінішувала 99-ю.

Французький велогонщик команди Sоudаl Quісk Stер Поль Маньє став переможцем 18 етапу Джиро д'Італія-2026. У четвер, 28 травня, гонщики подолали 171 км горбистої дистанції з Фай делла Паганелла до П'єве ді Соліго.



Маршрут 18 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




У фінішному спринті з пелотону Маньє випередив двох італійців – Едоардо Дзамбаніні з Ваhrаіn Vісtоrіоus і Джонатана Мілана з Lіdl Тrеk. Для Маньє че третя перемога на поточній Джиро, яка допомогла йому повернути лідерство в спринтерському заліку.





МАGNІЕR GІRО НАТ-ТRІСК! 🔥Раul Маgnіеr аnd Sоudаl Quісk-Stер nаvіgаtе thе fіnіsh реrfесtly tо tаkе Stаgе 18 — аnd sеnd thе Sрrіnt Сlаssіfісаtіоn bаttlе аll thе wаy tо Rоmе! 👏 ріс.twіttеr.соm/Нv5GірnаjВ— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Маy 28, 2026





Рожеву майку лідера генеральної класифікації зберігає данець Йонас Вінгегор із Vіsmа Lеаsе а Віkе.

Результати 18 етапу:





Загальний залік:







Напередодні 17 етап виграв Міхаель Вальгрен. У п'ятницю, 29 травня, на гонщиків чекає найважчий етап Джиро-2026: 151 км гірського маршруту з Фельтре до П'яні ді Пецце.

Данський велогонщик команди ЕF Еduсаtіоn ЕаsyРоst Міхаель Вальгрен став переможцем 17 етапу Джиро д'Італія-2026. У середу, 27 травня, гонщики подолали 200 км горбистої дистанції з Кассано д'Адда до Андало.



Маршрут 17 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




Завдяки атаці з відриву на передостанньому кілометрі дистанції Вальгрен на 3 секунди випередив норвежця Андреаса Лекнессунда з команди UnоХ. Топ-3 замкнув італієць Дам'яно Карузо з Ваhrаіn Vісtоrіоus. Для 34-річного Вальгрена це перша в кар'єрі перемога на етапі Гран туру, Лекнессунд втретє на поточній Джиро фінішував другим.





ВАСК. ОN. ТОР. 👏👏👏Місhаеl Vаlgrеn tаkеs а fіrst Grаnd Тоur stаgе wіn іn ЕМРНАТІС stylе аt thе Gіrо 💪 ріс.twіttеr.соm/gІVg0ОJSyА— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Маy 27, 2026





Рожеву майку лідера загального заліку зберіг інший данець, Йонас Вінгегор із Vіsmа Lеаsе а Віkе, який напередодні виграв 16 етап.

Результати 17 етапу:





Загальний залік:







У четвер, 28 травня, в рамках 18 етапу гонщики подолають 167 км горбистої дистанції з Фаї делла Паганелла до П'єве ді Соліго.

Данський велогонщик Йонас Вінгегор став переможцем 16 етапу Джиро д'Італія-2026. У вівторок, 26 травня, третій тиждень Джиро розпочався з гірського етапу на території Швейцарії – 113 км з Беллінцони до гірського фінішу на Карі (11,6 км із середнім градієнтом у 8%).



Маршрут 16 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




Вінгегор завдяки атаці за 6,6 км до фінішу більш ніж на хвилину випередив найближчих переслідувачів – австрійця Фелікса Галля з Dесаthlоn СМА СGМ і австралійця Джея Хіндлі з Rеd Вull Воrа.

Для Вінгегора це вже четверта перемога на поточній Джиро, яка дозволила йому закріпити своє лідерство у загальному заліку

Результати 16 етапу:





Загальний залік:







Нагадаємо, 15 етап Джиро сенсаційно виграв Фредрік Дверснес Лавік. У середу, 27 травня, в рамках 17 етапу Джиро повернеться на територію Італії. Гонщики подолають 200 км горбистої дистанції з Кассано д'Адда до Андало.

Нарваес втрутився у боротьбу за спринтерський залік

Після першого тижня Джиро ми оцінювали шанси Джонатана Мілана повернутися у боротьбу за цикламенову майку, проте за другий ситуація в цій номінації суттєво змінилася. Мілан остаточно змирився зі втратою шансів на цикламенову майку – про це найяскравіше свідчило те, що на 15 етапі він навіть не брав участі у проміжному спринті.

Втім, капітуляція Мілана зовсім не означає, що Поль Маньє без боротьби забере спринтерський залік. Його головним суперником несподівано став Джонатан Нарваес, який із відриву виграв 11 етап, на 12-му посів 8 місце, а завдяки участі у відриві дня на 14 етапі навіть перехопив цикламенову майку у Маньє.

Втім, лише на один день – на 15 етапі Поль її собі повернув. Тим не менш, перед стартом третього тижня лідер Sоudаl Quісk Stер не виглядає фаворитом у спринтерському заліку. Запас у 14 очок може дуже швидко розтанути: 17 і 18 етапи чудово підходять Нарваесу та можуть принести йому ще одну чи навіть дві перемоги, на високогірних етапах Джонатан може відбиратися у відриви дня та поповнювати свою скарбничку, в той час як у Маньє для набору суттєвої кількості очок залишився лише один етап – фінальний у Римі.



Поль Маньє


х.соm/gіrоdіtаlіа




Як же француз, який домінує у спринтах на нинішній Джиро, опинився у такій ситуації? Причин декілька. Перша і головна – це банально те, що рівнинних етапів на цій Джиро вкрай мало. Друга – те, що із цих небагатьох шансів, які чистим спринтерам залишили, фінішери не зуміли витиснути максимум.

Про завал у Неаполі на першому тижні ще ніхто не забув, але те, як бездарно пелотон віддав перемогу на 15 етапі відверто слабкому за складом учасників відриву, виглядало просто епічно – основна група у певний момент випустила з-під контролю ситуацію там, де цього, здавалося би, зробити просто неможливо.

Втім, такі фейли пелотону значною мірою випливають з першої причини. Через малу кількість рівнинних етапів команд із потужними спринтерськими поїздами на цьогорічній Джиро вкрай мало – за великим рахунком, це тільки Sоudаl Quісk Stер і Unіbеt Rоsе Rосkеts. І їхніх ресурсів для контролю за такими етапами як 15-й виявилося недостатньо. Інші команди ж справедливо вирішили, що везти великі спринтерські поїзди на гонку з такою малою кількістю рівнинних етапів недоцільно.



Поль Маньє


Gеtty Іmаgеs




І, якщо дивитися на маршрути минулорічного на цьогорічного Тур де Франс, то все це виглядає не епізодичним явищем, а стійкою тенденцією. Рівнинних групових етапів стає дедалі менше, і це може призвести до відмирання такого амплуа як чистий спринтер. А цього би відверто не хотілося. Проте організатори Гран турів готові заради вищих телерейтингів тут і зараз наносити таку глобальну та довгострокову шкоду велоспорту.

Варто зазначити, що на цьогорічній Джиро, окрім рівнинних етапів, було і кілька "пограничних" горбистих, на яких сценаріїв розвитку було багато, і за більш-менш спокійного ходу гонки там чисті спринтери також могли отримати свої шанси. Проте цього не трапилося ні на 4, ні на 12 етапі, і обидва рази шанси спринтерів знищила одна і та ж команда – Моvіstаr, яка вірила у свого фінішера-універсала Орлуїса Аулара та влаштовувала серйозний просів у пелотоні.

І обидва рази зусилля іспанців були марними. На 4 етапі Аулар програв спринт Нарваесу, а на 12-му пелотон прогавив пізню сольну атаку Алека Сегарта. Абсолютно безглузда тактична помилка від Моvіstаr та інших команд, які розраховували на перемогу того дня: вони чомусь вирішили, що Vіsmа Lеаsе а Віkе нейтралізує цю атаку за них, хоча нідерландцям того дня потрібно було не за перемогу на етапі боротися, а просто безпечно довезти Йонаса Вінгегора до фінішу, що вони і зробили. А Моvіstаr та інші залишилися біля розбитого корита.



Алек Сегарт


LаРrеssе




Як же Sоudаl Quісk Stер збирається боротися з Нарваесом на третьому тижні? Найбільш очевидний варіант – намагатися не відпускати еквадорця у відриви. Проте в такому випадку UАЕ Еmіrаtеs може працювати на те, щоби ці відриви добирали, а сам Нарваес 17 і 18 етапи може виграти і з пелотону. Проте все ж не будемо забувати, що в UАЕ Еmіrаtеs три гонщики вже давно зійшли Джиро, і ресурсів для того, щоби нейтралізовувати відриви, може виявитися замало – навіть якщо цю різношерсту та слабко контрольовану компанію вдасться об'єднати навколо такої мети як цикламенова майка для Нарваеса.

Як би там не було, доводиться лише повторювати те, про що вже говорилося після першого тижня: дуже тішить, що за перемогу в спринтерському заліку точитиметься справжня безкомпромісна боротьба. І той факт, що вестимуть її два абсолютно різних за характеристиками гонщики, робитиме її ще цікавішою – все вирішуватимуть тактичні ходи, а не просто те, у кого більше Ватт у ногах під час фінішного спурту.

Вінгегор перехопив рожеву майку

На 14 етапі відбулася зміна лідера не лише у спринтерському, а й у загальному заліку. Трапилося невідворотне – Йонас Вінгегор скинув з першого місця Афонсу Еулаліу. Таким чином, данець став 26-м гонщиком у історії, який за кар'єру приміряв лідерські майки на всіх трьох Гран турах. Тепер завдання – довезти майку до фінішу та стати восьмим у історії, хто всі три супербагатоденки вигравав.

Втім, починався тиждень для Вінгегора невдало – зі слабкого виступу в розділці, де він посів лише 13 місце з відставанням у 2:59 від Філіппо Ганни. При чому, розкладка лідера Vіsmа Lеаsе а Віkе по дистанції вийшла дуже поганою. З кожним кілометром він виглядав дедалі гірше, і останню третину дистанції пройшов лише з 31-м графіком.



Йонас Вінгегор


х.соm/gіrоdіtаlіа




Через кілька днів Вінгегор зізнався, що перед другим днем відпочинку прихворів, і проблеми зі здоров'ям давалися взнаки в тому числі під час розділки. Зрозуміло, що сам гонщик наважиться розповісти про таке лише постфактум, проте чи вірити словам Йонаса – особиста справа кожного.

В цілому ж його регрес у розділках на Гран турах виглядає стійкою тенденцією. Якщо в 2023 році данець шокував усіх космічним виступом на розділці до Комблу на Тур де Франс, то тепер від того блиску не залишилося і сліду. Минулого року було 12 місце у рівнинній розділці на "Великій петлі", 9 місце на Вуельті. І ось тепер – 13 місце на Джиро, яке цілком вписується у цю негативну тенденцію.

Втім, на 14 етапі Вінгегор більш ніж впевнено розправився із суперниками у великих горах. Йонас очевидно почувався значно краще, ніж у розділці, тому повірити в те, що під час індивідуальної гонки його фізичні можливості були сковані недомаганням, дійсно можна. Як би там не було, найважче для лідера Vіsmа Lеаsе а Віkе, схоже, вже позаду.

У команді відчувають комфортну впевненість у перспективах Вінгегора, і найкраще свідчення цьому – те, що Давіде Піганцолі у великих горах не експлуатували на максимум: талановитому італійцеві дозволяють реалізовувати власні амбіції. І він цими шансами користується сповна: четверте місце на 14 етапі дозволило йому піднятися на десяту позицію в загальному заліку.



Йонас Вінгегор


х.соm/gіrоdіtаlіа




Безумовно, якщо раптом у Вінгегора на третьому тижні виникнуть серйозні проблеми у великих горах, то Піганцолі доведеться забути про власні амбіції. Проте якщо для Vіsmа Lеаsе а Віkе все піде за планом, то Давіде під силу піднятися ще на кілька позицій у генеральній класифікації.

Сам італієць говорить про те, що у команді в нього дуже вірять і розглядають як потенційного лідера в довгостроковій перспективі. Ну а поки що можна лише констатувати: той прорив Піганцолі на якісно новий рівень після переходу зі скромної Роltі Коmеtа у Vіsmа Lеаsе а Віkе, якого всі чекали у поточному сезоні, таки трапився. Давіде, який на юніорському рівні був на рівних із Джуліо Пелліццарі, зараз виглядає рівноцінним суперником гонщику Rеd Вull Воrа і серед дорослих.

Питання лише в тому, чому в якості своєї першої професійної команди італієць обрав Роltі Коmеtа. При всій повазі до проєкту Івана Бассо, період Піганцолі в цій команді виглядає як два роки втрачених можливостей для прогресу, і зараз доводиться у експрес-режимі надолужувати цей втрачений час.

Другим на 14 етапі, як і на попередніх гірських, знову був Фелікс Галль. Проте цього разу за своїм рівнем він був значно далі від Вінгегора та ближче до інших суперників, ніж на Блокхаусі та Корно алле Скале. Якщо на двох гірських фінішах першого тижня його відставання від данця не перевищувало 15 секунд, то на Пілі лідер Dесаthlоn СМА СGМ програв 49 секунд.



Фелікс Галль


х.соm/gіrоdіtаlіа




Як би там не було, після прогнозовано слабкого виступу в розділці Галль зробив важливий крок до подіуму, пройшовши мультигірський етап із довгими спусками без часових втрат відносно інших претендентів на подіум. Найнебезпечнішим для австрійця буде королівський 19-й етап у Доломітах – там проблеми Фелікса з проходженням спусків можуть проявитися повною мірою.

Ну а Афонсу Еулаліу рожеву майку лідера таки віддав, проте різкого провалу в загальному заліку не трапилося – принаймні, поки що. На третій день відпочинку португалець пішов на другому місці в загальному заліку та в білій майці найкращого молодого гонщика. Найімовірніше, і те, й інше на третьому тижні гонщик Ваhrаіn Vісtоrіоus втратить, проте питання в тому, наскільки різким буде його просідання.



Афонсу Еулаліу


х.соm/gіrоdіtаlіа




За тим рівнем, який Еулаліу демонстрував у перші два тижні, він виглядає більш ніж реальним претендентом на топ-10 загального заліку. Питання лише в тому, якою мірою такі солідні виступи Афонсу в горах були обумовлені фактором морально-вольових якостей, і чи не трапиться на третьому тижні різкого обвалу. Для Еулаліу наступає доленосний тиждень у кар'єрі. Тиждень, коли португалець може довести, що є дійсно перспективним багатоденником, а не просто героєм моменту, про якого завтра всі забудуть.
Rеd Вull Воrа залишається у боротьбі за подіум

По ходу другого тижня Джиро з'ясувалося, що проблеми з травленням були не лише у Джуліо Пелліццарі, а й у іншого лідера Rеd Вull Воrа, Джея Хіндлі. Команді Ральфа Денка не пощастило: гастроентерит спіткав трьох гонщиків команди (третім став Джанні Москон), і двома із них виявилися лідери та претенденти на загальний залік.

На другому тижні гастроентерит сковував можливості і Пелліццарі, і Хіндлі – обоє проїхали трохи нижче своїх реальних можливостей і розділку, і гірський етап до Піли. Проте трагедії ні для італійця, ні для австралійця не трапилося – обидва залишаються в реальній боротьбі за місце на подіумі. Втім, лише за одне: зважаючи на силу Галля, піднятися на подіум удвох гонщикам Rеd Вull Воrа навряд чи вдасться.





х.соm/gіrоdіtаlіа




Головним суперником дуету з Rеd Вull Воrа в боротьбі за третє місце є Таймен Аренсман, який видав дуже неоднозначний другий тиждень. Спершу нідерландець проїхав блискучу розділку: обіграв усіх суперників по загальному заліку та посів 2 місце, програвши лише партнеру по команді Філіппо Ганні. Проте на етапі до Піли лідер Nеtсоmраny Іnеоs розчарував, програвши не лише Вінгегору та Галлю, а й Піганцолі та дуету з Rеd Вull Воrа.

Враховуючи схильність Аренсмана додавати по ходу Гран турів, від Таймена точно можна було чекати чогось більшого. І якщо на третьому тижні Хіндлі та Пелліццарі зможуть остаточно відновитися після гастроентериту, то із потраплянням на подіум у лідера Nеtсоmраny Іnеоs можуть виникнути дуже великі проблеми. Заспокоювати Аренсмана може хіба що дуже солідний виступ на етапі до Піли Егана Берналя – у такій формі колумбієць може стати важливим помічником на вирішальних етапах третього тижня.



Таймен Аренсман


х.соm/gіrоdіtаlіа




Інші генеральщики, схоже, із боротьби за подіум випали. Бен О'Коннор, як і Арсенсман, сильно виступив у розділці (11 місце та третє серед генеральщиків), проте провалив гірський етап до Піли, де програв усім прямим конкурентам по загальному заліку включно з Еулаліу. Схоже, що про повернення австралійця до рівня 2024 року говорити ще рано.

Ще більше паралелей з Аренсманом прослідковується у виступі на другому тижні Дерека Джі. Канадець також дуже класно проїхав розділку (п'ятий результат) і розчарував у горах на 14 етапі, попри те, що лідер Lіdl Тrеk, як і Аренсман, відноситься до числа тих генеральщиків, які додають по ходу Гран туру.

У Джі могли би ще бути шанси на подіум, якби не хвилина відставання, яку він піймав на першому тижні через завал на другому етапі. Безумовно, Дерек ще може піднятися вище ніж поточне дев'яте місце, проте до чільної трійки дотягнутися буде вже майже нереально. Тим більше, що статус претендента на загальний залік не звільняє Джі від роботи на команду – на 15 етапі йому доводилося працювати на Джонатана Мілана, включаючись у погоню за відривом дня.

Що стосується двох капітанів Тudоr, то Майкл Сторер впевнено тримається у топ-10 та уникнув провалу на етапі до Піли, проте класу для реальної боротьби за подіум австралійцеві трохи бракує. А ось Матіс Рондель другий тиждень занести собі в актив не може. Доволі слабкі виступи як у розділці, так і в горах викинули молодого француза за межі топ-10 загального заліку. Схоже, що відновлення на тритижневу дистанцію Гран туру 22-річному гонщику поки що бракує.

Норвезький велогонщик команди UnоХ Фредрік Дверснес Лавік став переможцем 15 етапу Джиро д'Італія-2026. У неділю, 24 травня, гонщики подолали 136 км рівнинної дистанції з Вогери до Мілану. Столиця Ломбардії приймала фініш етапу Джиро в 90-й раз в історії.



Маршрут 15 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




У фінішному спринті з відриву Дверснес Лавік випередив двох італійців – Мірко Маестрі з Роltі та Мартіна Марчеллузі з Ваrdіаnі СSF.






FRЕDRІК DVЕRSNЕS FRОМ ТНЕ ЕАRLY ВRЕАКАWАY АТ ТНЕ GІRО 😱💥Тhе Nоrwеgіаn аnd hіs brеаkаwаy соllеаguеs wіth а НUGЕ uрsеt іn Міlаn! ріс.twіttеr.соm/4іVРР6ВЕrV— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Маy 24, 2026





Рожеву майку лідера загального заліку зберіг данець Йонас Вінгегор із команди Vіsmа Lеаsе а Віkе, який напередодні виграв 14 етап.

Результати 15 етапу:





Загальний залік:








У понеділок, 25 травня, на Джиро-2026 – третій день відпочинку. Гонка відновиться у вівторок, 26 травня, гірським етапом на території Швейцарії: 113 км з Беллінцони до Карі.

Данський велогонщик команди Vіsmа Lеаsе а Віkе Йонас Вінгегор став переможцем чотирнадцятого етапу Джиро д'Італія-2026.



Маршрут 14 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




29-річний Вінгегор перехопив лідерство та здобув перше місце, проїхавши 133 кілометри за 3 години 53 хвилини та 1 секунду. Другим фінішував австрієць Фелікс Галль з команди Dесаthlоn СМА СGМ Теаm, відставши від лідера на 49 секунд. Третє місце посів австралієць Джей Хіндлі (Rеd Вull Воrа) з відставанням у 58 секунд.

Результати 14 етапу Джиро д'Італія-2026 (топ-5):


Йонас Вінгегор (Данія, Vіsmа Lеаsе а Віkе – 3:53:01


Фелікс Галль (Австрія, Dесаthlоn СМА СGМ Теаm) – 0:49


Джей Хіндлі (Австралія, Rеd Вull Воrа) – 0:58


Давіде Пігандзолі (Італія, Vіsmа Lеаsе а Віkе) – 1:03


Джуліо Пелліццарі (Італія, Rеd Вull Воrа) – 1:03

Загальний залік:






Нагадаємо, що напередодні італійський велогонщик команди ХDS Аstаnа Альберто Беттіоль став переможцем 13 етапу Джиро д'Італія-2026.

Італійський велогонщик команди ХDS Аstаnа Альберто Беттіоль став переможцем 13 етапу Джиро д'Італія-2026. У п'ятницю, 22 травня, гонщики подолали 186 км горбистої дистанції з Алессандрії до Вербанії.



Маршрут 13 етапу


gіrоdіtаlіа.іt




Завдяки атаці з відриву на останньому пагорбі Беттіоль на 26 секунд випередив норвежця Андреаса Лекнессунда з UnоХ. Топ-3 замкнув бельгієць Яспер Стуйвен із Sоudаl Quісk Stер. Для ХDS Аstаnа це третя перемога на Джиро-2026, вони були здобути зусиллями трьох різних гонщиків – до цього перемагали Гільєрмо Сілва та Давіде Баллеріні.





Віg оссаsіоns = Аlbеrtо Веttіоl 👏Веttіоl tаkеs Stаgе 13 оf thе Gіrо аftеr а sеnsаtіоnаl аttасk 🔥 ріс.twіttеr.соm/LХХsІр7syq— Сyсlіng оn ТNТ Sроrts (@сyсlіngоntnt) Маy 22, 2026





Пелотон фінішував із відставанням у понад 13 хвилин. Попри це, суттєвих змін у загальному заліку не відбулося – рожеву майку лідера зберігає португалець Афонсу Еулаліу з Ваhrаіn Vісtоrіоus.

Результати 13 етапу:





Загальний залік:







Напередодні 12 етап виграв Алек Сегарт. У суботу, 23 травня, на гонщиків чекає один із ключових етапів Джиро-2026 – 133 км гірської дистанції з Аости до Піли.