Еспресо

Через збільшення кіл-зон та наявності дронів з двох боків 24/7, війна вже пішла під землю, але частково. Нас чекають сотні кілометрів підземних комунікацій, тунелів, якими їздитимуть НРК, зокрема на штучному інтелекті, автономні.Уже зараз потрібно думати про систему зв'язку під землею, можливо це будуть кілометри оптоволокна, і ми ще повернемось до тапиків, але на опто. Читайте також: Росія може воювати роками. Але... Росія не може воювати рокамиТакож потрібно вже зараз думати про машини, які можуть рити тунелі. І бетонні заводи, один з яких був уражений нещодавно.У нас немає досвіду Хамас, а у РФ є, бо вони їх друзі.Війна надовго: в повітрі, морі, на землі, космосі, під землею...Під землею вона перейде з тактичного на оперативний рівень.ДжерелоПро автора. Мирослав Гай, актор, волонтер, воїн ЗСУ, керівник благодійної організації "Фонд "Мир та Ко".Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це повідомляє Rеutеrs.Виступаючи в Інституті Юсофа Ішака в Сінгапурі, Мерц розповів про дипломатичні зусилля зі створення формату переговорів із Росією. За його словами, припинення війни залежить від позиції російського лідера Володимира Путіна. Канцлер підкреслив, що підтримка України з боку Німеччини та Європи — це не лише захист її територіальної цілісності, а й захист європейського політичного порядку.Мерц заявив, що за столом переговорів мають бути представлені Росія, Україна, США та європейські країни. Він застеріг від сценарію, за якого Росія, Китай і Сполучені Штати домовлятимуться про завершення війни без участі Києва.За словами канцлера, Німеччина та інші європейські держави працюють над форматом переговорів із російським урядом. Він також відзначив конструктивну роль Норвегії та Фінляндії в цих дипломатичних зусиллях.Мерц наголосив: доки Путін не демонструє готовності припинити війну, Німеччина та європейські партнери продовжуватимуть підтримувати Україну.Тристоронні переговори України, США та Росії: що відомо про підготовку21 жовтня після зустрічі зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом у Санкт-Петербурзі Володимир Путін заявив про готовність Росії відновити тристоронні переговори щодо України в першій половині листопада. За словами Юрія Ушакова, йшлося про формування системи безпеки для Росії та України після завершення війни.23 жовтня президент України Володимир Зеленський після розмови зі спецпредставниками президента США Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом повідомив, що переговорні команди України, США та Росії планують зустрітися в першій половині листопада. За його словами, проведення зустрічі залежатиме від російської сторони, а до обговорення майбутніх домовленостей мають долучитися й європейські партнери.23 жовтня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що наступний раунд переговорів Росії, України та США відбудеться в першій половині листопада в Об'єднаних Арабських Еміратах, а саме в Абу-Дабі. 

Про це повідомляє Вlооmbеrg за даними відстеження танкерів.Рекордна вартість експорту російської нафти за тижденьЗа тиждень до 25 жовтня вартість експорту російської нафти сягнула $2,76 млрд. Це найвищий показник за час війни за даними видання. Ціни на Urаls знизилися, але це компенсували більші відвантаження та восьме поспіль тижневе подорожчання марки ЕSРО.37 танкерів завантажили 26,93 млн барелів російської нафти проти 21,87 млн на 31 судні тижнем раніше. Середні відвантаження зросли на 730 тис. барелів на добу, до 3,85 млн, що найбільше за місяць.З порту Приморськ біля Санкт-Петербурга минулого тижня вийшли 12 танкерів проти чотирьох тижнем раніше. Тоді був триденний проміжок без заходів і відходів суден, а схожі перерви раніше пов'язували з технічним обслуговуванням.Водночас за чотири тижні до 25 жовтня морський експорт нафти трохи знизився: до 3,55 млн барелів на добу. Це на 30 тис. менше, ніж за попередній період, і найнижчий показник за п'ять тижнів.Як пауза в ударах по НПЗ могла вплинути на експортВlооmbеrg зазначає, що нещодавня пауза в українських атаках на російські НПЗ дала Москві змогу збільшити переробку. Імовірно, на неї спрямували сировину, яку інакше б експортували. За сім днів до 25 жовтня про удари по російських нафтопереробних заводах не повідомляли, на тлі спроб розпочати тристоронні переговори між РФ, Україною та США.Якщо зупинка атак на НПЗ триватиме, обсяги російської нафти для експорту можуть скоротитися найближчими тижнями. Раніше пошкоджені заводи ремонтують і повертають в експлуатацію, прогнозує видання.Крім того, індійські покупці можуть відмовлятися від російської нафти через високі ціни на перевезення та дешевші пропозиції з Перської затоки.Удари по російських нафтових портах і НПЗ: що відомо про останні атаки23 березня українські дрони уразили нафтовий термінал "Транснефті" в Приморську, найбільшому балтійському хабі експорту Urаls. 25 березня удари припали на порт Усть-Луга. За оцінкою Rеutеrs, ці атаки разом з іншими збоями зупинили до 40% експортних потужностей РФ.5 квітня Сили оборони знову уразили порт Приморськ і НПЗ "Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез". За даними Rеutеrs, термінал призупинив роботу.9 жовтня Дональд Трамп оголосив про домовленість з Путіним щодо постачання російського дизелю на світові ринки. Після цього, за даними Fіnаnсіаl Тіmеs, американські чиновники вимагали від Києва припинити удари по НПЗ, погрожуючи зупинити програму РURL. 11 жовтня Трамп оголосив про енергетичне перемир'я між РФ та Україною.15 жовтня Володимир Зеленський заявив Fіnаnсіаl Тіmеs, що Україна відновлює удари по російських НПЗ: "Заборона знята. З нас досить".16 жовтня він сказав, що США не погодилися на компромісну пропозицію Києва щодо ударів по російських НПЗ.

Про це 27 жовтня повідомив уряд Норвегії.Про виділення допомоги під час візиту до Києва оголосив міністр енергетики Норвегії Тер’є Аасланд. За його словами, фінансування надійде в листопаді та грудні. Він наголосив, що напередодні нової воєнної зими Україні необхідні ресурси для закупівлі обладнання, яке дозволить зміцнити й відновити критичну інфраструктуру, пошкоджену внаслідок російських атак.Допомогу нададуть у межах програми Нансена, розрахованої до 2026 року, через Фонд підтримки енергетики України (Ukrаіnе Еnеrgy Suрроrt Fund, UЕSF). Цей механізм дає змогу оперативно фінансувати ремонтні роботи, закупівлю обладнання та інші першочергові потреби енергетичного сектору.Зокрема, українська сторона наголосила на потребі в нових силових кабелях, необхідних для забезпечення стабільного енергопостачання. Виділені кошти мають допомогти спрямувати ресурси туди, де потреба в підтримці є найбільшою.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на власні джерела в ЄС."Дорожні карти" ЄС для України та МолдовиЄврокомісія готує "дорожні карти" для України та Молдови в межах пакета розширення ЄС на 2026 рік. Його планують представити в середу, 4 листопада. За інформацією видання, у цих документах не буде орієнтовних дат завершення переговорів про вступ.Одне з джерел зазначило, що "не планується встановлювати жодних дат можливого завершення переговорів" для України та Молдови.Інше джерело уточнило: за тиждень до публікації пакета підходи до "дорожніх карт" можуть змінитися, тому жодну версію наразі не можна вважати остаточною.Ця інформація спростовує поширене 26 жовтня в ЗМІ повідомлення про те, що "дорожня карта" для України передбачає завершення переговорів наприкінці 2029 року, наголошує "Європейська правда".Переговори про вступ України та Молдови до ЄС: що передувало1 травня 2025 року єврокомісарка з питань розширення Марта Кос повідомила, що Україна й Молдова відкриють перший переговорний кластер разом, "одночасно та якомога швидше". За її словами, Єврокомісія дала позитивну рекомендацію Раді ЄС щодо першого кластера.14 травня 2025 року український уряд затвердив "дорожні карти", потрібні для відкриття першого кластера. Вони стосуються верховенства права, реформи публічного управління та функціонування демократичних інститутів. Тоді ж затвердили переговорну позицію України щодо цього кластера.16 грудня 2025 року Молдова розпочала технічні переговори про вступ до ЄС за трьома кластерами.15 червня 2026 року Єврокомісія оголосила, що всі країни ЄС погодили відкриття першого переговорного кластера "Основи" для України та Молдови. Далі Єврокомісія має підготувати проміжний звіт про виконання орієнтирів, після чого держави-члени вирішать, чи завершено переговори за цим кластером.Того ж дня Кос заявила, що Україна й Молдова виконали свої зобов'язання, та висловила сподівання на відкриття решти п'яти кластерів у липні.17 липня Угорщина на засіданні робочої групи Ради ЄС з питань розширення відмовилася розпочинати процес відкриття другого й третього кластерів для України. Питання перенесли на наступне засідання 22 липня.9 вересня стало відомо, що Будапешт продовжує блокувати відкриття цих кластерів. На засіданні 1 вересня представник Угорщини відкрито пов'язав це з виконанням Україною зобов'язань щодо угорської меншини.5 жовтня Кос сказала, що ЄС може відкрити ще два кластери вже наступного тижня, якщо Верховна Рада ухвалить зміни до закону про освіту національних меншин.7 жовтня Угорщина погодилася розблокувати кластери 2 і 3. Того ж дня посли країн ЄС у Соrереr погодили листи до України та Молдови із запрошенням подати переговорні позиції.20 жовтня Угорщина не погодилася відкрити два останні кластери: "Зелений порядок денний і сталий взаємозв'язок" та "Ресурси, сільське господарство і політика згуртування".27 жовтня Угорщина на засіданні робочої групи Ради ЄС знову заблокувала відкриття цих двох кластерів. Наразі Україна відкрила чотири з шести кластерів, а відкрити решту влада сподівається до кінця 2026 року.

Це преподобний Нестор Літописець. День його пам'яті відзначаємо як День української писемності та мови. Про самого Нестора ми знаємо напрочуд мало. Його головна книга, "Повість минулих літ", стала фундаментом для всього, що ми знаємо про початки Русі. Водночас серед істориків триває суперечка: чи справді її написав саме він?День, який переїхав у календаріПочнімо з дати, бо вона теж має свою історію. Донедавна День української писемності та мови відзначали 9 листопада. Це день пам'яті Нестора за старим юліанським календарем, яким тоді користувалася церква. У 2023 році Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, і нерухомі свята зсунулися на 13 днів. Указом президента свято перенесли на 27 жовтня. Саме цього дня ми й відзначаємо його тепер.Сама традиція свята має молоду історію. Його запровадили 1997 року, а з 2000-го щороку цього дня проходить Всеукраїнський диктант національної єдності.Варто одразу уточнити, що 27 жовтня і 1114 рік – це дата церковного вшанування та умовний рік смерті, а не документально зафіксований день, коли помер конкретний чоловік. Про самого Нестора джерела мовчать значно більше, ніж говорять. Про це й поговоримо.Що ми знаємо про Нестора напевнеВідомо точно, що існував чернець Печерського монастиря на ім'я Нестор, який писав. Не літописи, а житія. Підпис він залишив власноруч, наприкінці "Читання про життя і погибель блаженних страстотерпців Бориса і Гліба". Там він називає себе "грішним Нестором" і просить читачів помолитися за нього. Середньовічні автори здебільшого лишалися анонімними, тож це рідкісний випадок. Нестор підписується не з гордощів, а з розрахунку: молитви читачів мали допомогти спасінню його душі.Друга твердо атрибутована праця – "Житіє Феодосія Печерського", засновника монастиря. Це величезний текст, який займає майже третину пізнішого Києво-Печерського патерика. Він відомий як справжній "агіографічний роман": про дитинство, суперечки з братією, князів, які навідувалися до монастиря. Автором цього житія Патерик називає саме Нестора.Решта біографії – це здебільшого реконструкція, яка побудована на традиції та здогадах. Відповідно до неї, Нестор народився близько 1056 року, у сімнадцять років прийшов до Печерського монастиря, де ігумен Стефан  постриг його у 1074–1075 роках і невдовзі висвятив на диякона. Але навіть шкільні довідки визнають, що біографія Нестора напівлегендарна: вона тримається на скупих відомостях, здогадках і припущеннях.Цікава деталь, що частину цієї біографії історики ХVІІІ століття просто виписали з першоособових фрагментів "Повісті минулих літ". Якщо оповідач каже "ми", "нам", "при нас", то це, мовляв, і є Нестор. Так з'явилися точні роки народження, вступу до монастиря, смерті та навіть вік. Сучасна наука ставиться до такого методу значно обережніше, але принаймні це дає нам хоч якісь відомості про нього. Нестора вшановують як святого, а його мощі, за церковною традицією, спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської лаври.Чи був він "літописцем"? Головна інтригакартина Андрія Шишкіна, фото: соцмережіТепер до питання, з якого ми почали. Чи може бути той Нестор, якого ми знаємо, як автор "Повісті минулих літ", вигадкою або збірним образом? Так, є такі думки і вони не маргінальні.Спершу про те, що відомо про власне рукописи. У більшості списків "Повісті минулих літ", які до нас дійшли, імені Нестора немає. Іпатіївський і Радзивілівський списки лише повідомляють, що книгу склав "чорноризець Феодосієвого монастиря Печерського", без імені. У Лаврентіївському списку 1377 року, який переписав монах Лаврентій для суздальського князя Дмитра Костянтиновича, наприкінці стоїть запис зовсім іншої людини. Ігумен Михайлівського (Видубицького) монастиря Сильвестр пише, що 1116 року він записав "книгу цю – літописець". Тобто єдиний "підписаний" в тексті літописець – не Нестор, а Сильвестр.Нестор з'являється як автор лише в одному, Хлєбніковському списку, створеному, найімовірніше, в 1560–1570-х роках. У його заголовку читаємо про "Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського". Список знайшов 1809 року Микола Карамзін: він належав доньці коломенського купця Петра Хлєбникова, від якого й дістав свою назву. Втім, походить він, судячи з усього, з України, можливо з Острога. Але найпікантніше інше. На думку доктора філософських наук Петра Кралюка (його стаття вийшла в "Наукових записках Острозької академії" цього року), ім'я Нестора в заголовку цього списку – пізня вставка. Він вважає, що її міг зробити київський митрополит Петро Могила, який після 1640 року правив рукопис. Могила дбав про престиж Лаври, а Несторове авторство цього престижу додавало. Це гіпотеза, а не доведений факт, але вона показує, як могла виникнути традиція.Тож пряма вказівка на Несторове авторство з'являється в рукописі, який відділяють від створення літопису приблизно 450 років.Як Нестор потрапив у літопис: слід у Печерському патерикуЗвідки ж узялася сама ідея? Тут є слід у Києво-Печерському патерику – збірці оповідей про перших печерських ченців. У ньому, зокрема в посланнях Симона і Полікарпа початку ХІІІ століття, кілька разів згадується якийсь "Нестер", який написав "літописець". За цим літописом, Нестер розповів про блаженних отців Даміана, Єремію, Матвія та Ісакія.Виникає питання: чи це той самий Нестор, що писав "Житіє Феодосія"? Полікарп, який згадує Нестера-літописця, чомусь нічого не каже про те, що той склав "Житіє". Імена в рукописах пишуться по-різному: Нестор і Нестер. Це можуть бути помилки переписувачів, а можуть бути й дві різні людини. Недаремно Петро Кралюк говорить про "трьох Несторів": міфічного автора всієї "Повісті", агіографа Нестора, який склав "Житіє" і "Читання", і Нестера, автора монастирського літопису, фрагменти якого могли увійти до "Повісті".Є й вагомі текстуальні аргументи. Адже розповідь про вбивство Бориса і Гліба в "Повісті" суттєво відрізняється від Несторового "Читання": у "Читанні" немає епізоду про приховування смерті Володимира, інакше показана історія Гліба, а вбивць Бориса не названо. Так само й смерть Феодосія в літописі подана не так, як у Несторовому "Житії". Ці розходження важко пояснити, якщо обидва тексти писала одна людина.Відомий історик Олексій Толочко присвятив цьому питанню окремі розвідки: "Нестор-літописець: біля джерел однієї історіографічної традиції" (1996) та "Оn "Nеstоr thе Сhrоnісlеr" (2007). Він вважає, що образ Нестора є міфом і конструктом пізнішої традиції. Скептично до Несторового авторства ставився й славіст і літописознавець Євген Перфецький (1888–1947): у присвяченій йому статті зазначено, що традиція про це авторство склалася протягом ХV–ХVІІ століть. Одним словом багато істориків ставлять питання відкрито: чи відомий всім літопис склав печерський агіограф Нестор? І дають відповідь, що ні. Дехто навіть вважає, що "Нестор-літописець" – продукт уяви печерських ченців ХV століття.Прихильники класичної версії мають серйозні аргументи. Вони спираються на схему Олексія Шахматова (яку згодом розвинули Дмитро Лихачов та інші вчені) і вважають, що літопис створювався у три етапи:Перша редакція (1110–1113 роки): Чернець Нестор узяв за основу старіший літопис (так званий "Початковий звід" 1090-х років) і капітально його доопрацював. Але оригінал цього старішого літопису не зберігся, тому Шахматов вирахував його теоретично. Через те історики жартома називають його "інтелектуальним конструктом ХІХ століття".Друга редакція (1116 рік): Ігумен Сильвестр переписав і змінив кінцівку тексту на замовлення князя Володимира Мономаха.Третя редакція (1118 рік): Невідомий автор зробив ще одну, фінальну версію літопису.Навіть сучасні критики (згаданий Петро Кралюк), які скептично налаштовані до постаті самого Нестора, погоджуються з головним: літопис не був написаний одномоментно. Це був колективний проєкт, який створювали, переписували та доповнювали протягом багатьох років.Тому відповідь на запитання "вигаданий чи збірний образ?" така. Нестор не вигаданий: він реальна історична особа, чернець-письменник, який підписав власний твір. А ось Нестор як автор "Повісті минулих літ" – це припущення, яке тримається на пізніх свідченнях і, на думку частини дослідників, аж ніяк не доведене. Дослідники, які його захищають, і навіть скептики сходяться в одному: "Повість" – колективний звід, і єдиним автором Нестор у ній у жодному разі не був."Повість минулих літ": книга, що створила Русь у пам'ятіПам'ятник Нестору Літописцю в Києві, фото: соцмережіТепер про саму книгу, заради якої й сперечаються про її авторів. "Се повість времяньних літ, откуду єсть пошла Руська земля" – так починається найдавніший східнослов'янський літопис, що дійшов до нас.Оригіналу ми не маємо. Найстаріші повні списки – Лаврентіївський 1377 року та Іпатіївський, який датують 1420-ми роками. Тобто від створення тексту до його найдавнішого рукопису минуло понад 260 років. Усе, що ми читаємо – це результат багатьох рук, правок і переробок.Автор (чи автори) починає з біблійного Ноя та його синів, від яких поділилися народи. Далі йде легендарний вступ: слов'яни на Дунаї, Кий із братами та сестрою Либіддю, поляни, древляни, сіверяни. Потім починається власне хроніка: Аскольд і Дір, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, хрещення Володимира 988 року, Ярослав Мудрий, князівські усобиці. Нестор (чи його колеги) спробував щось нове: вписати історію східних слов'ян у всесвітню історію християнства.Але, як застерігають сучасні дослідники, довіряти їй як історичному джерелу треба вкрай обережно. Олексій Толочко охарактеризував її як блискучий літературний твір, але вкрай ненадійну історію. Для Х століття більшість повідомлень – легендарні або запозичені з інших джерел (візантійських хронік на кшталт Хроніки Георгія Амартола). Винятком є тексти русько-візантійських договорів, вставлені до літопису: це єдині документи цього періоду, які дійшли до нас у письмовому вигляді, хоч і в слов'янському перекладі, і вчені далі сперечаються про їхню автентичність. Сам Толочко навіть спробував у своїй книзі написати історію ранньої Русі "так, ніби Повісті не існує", через її літературну, а не історичну цінність, спираючись на візантійські та східні джерела.І все ж значення "Повісті" величезне. Це не просто хроніка подій. Вона відповіла на питання, яке ставить собі кожен народ: звідки ми, хто в нас почав княжити, чому ми є. Вона надала династії Рюриковичів, Києву й "Руській землі" спільну пам'ять. Фактично, майже весь подальший літопис Східної Європи, київський, галицько-волинський, суздальський, новгородський, московський, стоїть на цьому фундаменті. Саме за це її й називають "колискою" нашої історіографії, навіть якщо в колисці трохи більше легенд, ніж нам хотілося б.Можна запитати: чому свято писемності пов'язане саме з Нестором, якщо писемність на Русі з'явилася задовго до нього?Справді, літери в Києві з'явилися ще з хрещенням Русі в 988 році, а то й раніше. Ще до народження Нестора, близько 1049 року, київський митрополит Іларіон написав "Слово про закон і благодать". Остромирове Євангеліє 1056–1057 років – найдавніша точно датована східнослов'янська книга. Київ мав великі скрипторії, бібліотеку Ярослава Мудрого при Софії. Тому Нестор не "винайшов" письмо. Він – символ того, що в ХІ–ХІІ століттях Русь вже не просто користувалася чужими книгами. Вона писала власну історію власним голосом.Тож, День української писемності та мови – це свято тяглості і це ланцюг традиції, який не обривається. Нестора важко назвати "батьком нашої мови", бо мова "Повісті" – церковнослов'янська з виразними східнослов'янськими рисами, а сучасна українська сформувалася пізніше. Проте традицію письма, в якій ми досі живемо, започатковували саме такі люди як Нестор. Читайте також: Коли політики починають говорити про історію, чекайте великих проблем, - Ярослав Грицак

За опитуванням телеканалу Сhаnnеl 13 табір опозиції міг отримати 54 місця, блок Нетаньягу — 50, а арабські партії — 16. Жоден із двох основних блоків може не досягти необхідних для більшості 61 місця. Водночас інші опитування показували інший розподіл. За даними, оприлюдненими Мааrіv, блок Нетаньягу міг отримати 48 місць, а єврейські опозиційні партії — 54.Нетаньягу очолює праву партію "Лікуд" і спирається на ультраправі та ультраортодоксальні політичні сили. Його головний суперник — колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Гаді Айзенкот, який очолює центристську партію "Яшар". Серед інших опонентів — колишній прем’єр-міністр Нафталі Беннет, який об’єднався з Яїром Лапідом у партії "Разом", лідер правої партії "Наш дім Ізраїль" Авігдор Ліберман і керівник лівоцентристських "Демократів" Яїр Голан. Усі п’ять опозиційних лідерів домовилися координувати дії, щоб усунути Нетаньягу від влади, але мають суттєві ідеологічні розбіжності.Вибори відбуваються на тлі війни з ХАМАС, напружених відносин Ізраїлю з частиною західних партнерів і протистояння з Іраном. Тому для виборців важливі не лише питання безпеки, а й відповідальність влади за напад 2023 року, майбутнє Гази та відносини зі США.Правління Нетаньягу: війна, стратегічний союз із США та конфлікт із ЗаходомСлабкі сторони нинішнього прем’єр-міністраОдин із найсерйозніших ударів по репутації Нетаньягу — напад ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Бойовики прорвалися на територію Ізраїлю, вбили цивільних і військових та захопили заручників. Атака продемонструвала провал системи безпеки, за яку відповідала влада Нетаньягу. Відтоді прем’єр зіткнувся з критикою через те, що уряд не зміг запобігти нападу, а також через перебіг війни та відсутність загальноприйнятої відповіді на питання про післявоєнне управління Газою.Рятувальники працюють серед уламків будівель після удару іранської ракети по ізраїльському місту Бат-Ям, на південь від Тель-Авіва, вранці 15 червня 2025 року, фото: Gеtty ІmаgеsТакож над Нетаньягу проходить судовий процес в Ізраїлі за звинуваченнями в корупції, які він заперечує. Критики прем’єра вважають, що його особисті юридичні інтереси впливають на державні рішення, тоді як прихильники сприймають переслідування як спробу політичних опонентів усунути його від влади.Підтримка ТрампаПрем’єр давно позиціонує себе як політик, здатний забезпечити Ізраїлю підтримку Вашингтона. За президентства Дональда Трампа ця співпраця стала одним із головних елементів його політичної кампанії. За дев’ять днів до виборів, Трамп публічно підтримав переобрання ізраїльського прем’єра, назвавши його "великим прем’єр-міністром-воїном" і заявивши про свою "повну й беззастережну підтримку". Американський президент також стверджував, що за іншого ізраїльського лідера США довелося б самостійно протистояти Ірану.Беньямін Нетаньягу та Дональд Трампа у Білому домі 28 липня, фото: Тhе Whіtе НоusеУ відповідь опонент Айзенкот заявив, що поважає Трампа, але наголосив, що саме громадяни Ізраїлю мають вирішувати, хто очолюватиме країну.Однак підтримка Трампа не означає, що між політиками не було суперечностей. Напередодні виборів американський президент не відразу погодився підтримати Нетаньягу. За даними Rеutеrs, Трамп раніше уникав прямої відповіді щодо підтримки його кампанії, а між Вашингтоном і Єрусалимом виникали розбіжності. Зокрема, Нетаньягу прагнув продовжувати війну, тоді як Трамп був зацікавлений у її завершенні й переговорах.Напружені відносини із ЗаходомСоюз із США не врятував прем’єра від погіршення відносин Ізраїлю з частиною західних партнерів через війну в секторі Гази та відмову уряду Нетаньягу підтримати створення незалежної палестинської держави. Якщо раніше суперечки переважно стосувалися дипломатичних заяв і закликів припинити бойові дії, то тепер окремі країни переходять до практичних обмежень.У вересні 2026 року Велика Британія, Франція та Канада оголосили про намір обмежити імпорт товарів з ізраїльських поселень на окупованому Західному березі. Ще 12 країн, серед яких Іспанія, Норвегія, Польща та Швеція, заявили про готовність запроваджувати або підтримувати подібні торговельні заходи.Ще один фактор, що послаблює позиції Нетаньягу у міжнародній політиці – рішення Міжнародного кримінального суду у листопаді 2024 року видати ордери на арешт прем’єра та тодішнього міністра оборони Йоава Галанта. Суд вказав, що вони можуть нести відповідальність за ймовірні воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема використання голоду як методу ведення війни.Попри це, така заява МКС зміцнює позиції Нетаньягу в Ізраїлі, який відстоює національні інтереси на тлі боротьби із ХАМАС.Якою була політика Нетаньягу щодо УкраїниУ питанні підтримки України Ізраїль за часів Нетаньягу дотримувався обережної політики. Єрусалим надавав Україні гуманітарну допомогу та окрему підтримку, але не погодився на постачання озброєння, на які розраховував Київ.Володимир Зеленський та Беньямін Нетаньягу, фото: відкриті джерелаВодночас Україна пропонувала Ізраїлю співпрацю у протидії іранським безпілотникам, якими Росія атакує українські міста. У лютому 2023 року український посол в Ізраїлі Євген Корнійчук передав представникам ізраїльської влади уламки такого дрона й попередив, що Ізраїль також може зіткнутися з подібними атаками. Однак, за словами дипломата, ізраїльська сторона не прийняла пропозицію про військово-технічну співпрацю. У червні того ж року Нетаньягу також виключив передання Україні системи протиповітряної оборони “Залізний купол”, пояснивши це ризиком потрапляння чутливих технологій до Ірану.Опоненти Нетаньягу: чи здатні вони змінити курс ІзраїлюОпозиція об’єдналася навколо необхідності змінити владу, але не навколо єдиної програми щодо палестинців, війни та зовнішньої політики. П’ятеро опозиційних політиків — Гаді Айзенкот, Нафталі Беннет, Яїр Лапід, Авігдор Ліберман і Яїр Голан — домовилися координувати кампанії та не атакувати одне одного. Вони назвали спільною метою формування "сіоністського, державницького уряду", який має відновити країну після криз останніх років. Проте їхні погляди коливаються від правих до лівоцентристських, а отже, після виборів їм доведеться узгоджувати позиції щодо безпеки і відносин із арабськими партіями. Айзенкот і Ліберман дотримуються жорсткого безпекового курсу й наполягають на роззброєнні ХАМАС та не підтримують створення Палестинської держави за нинішніх умов. Беннет і Лапід намагаються об’єднати ширше коло виборців, не пропонуючи єдиної позиції щодо палестинського питання.Голан, який представляє лівіше крило опозиції, більш відкритий до дипломатичного врегулювання та створення демілітаризованої Палестинської держави в перспективі. Водночас він також наголошує на пріоритеті безпеки Ізраїлю.Для України важлива позиція Лапіда. У вересні він пообіцяв активніше допомагати Києву в разі повернення до влади, зокрема з огляду на зближення Росії з Іраном. Водночас конкретних видів озброєння він не назвав. На відміну від Нетаньягу, якого критикують через погіршення відносин Ізраїлю з частиною західних союзників, Яїр Лапід і Нафталі Беннет виступають за зміну дипломатичного підходу. Вони вважають, що Ізраїлю потрібно відновлювати довіру США та європейських країн. Водночас опозиція загалом не готова йти на поступки, які вважатиме загрозою безпеці країни.Що буде після виборів: три сценаріїЗа ізраїльською виборчою системою громадяни голосують за партійні списки, а прем’єр-міністром стає політик, який здатний сформувати уряд із підтримкою більшості Кнесету. Для цього потрібно щонайменше 61 голос зі 120. Сценарій 1. Нетаньягу зберігає владуЯкщо "Лікуд" і союзні праві, ультраправі та ультраортодоксальні партії зможуть зібрати 61 голос, Нетаньягу матиме змогу залишитися прем’єром. Йому допоможе підтримка Трампа, а також позиція виборців, які вважають, що під час війни країні потрібен досвідчений і жорсткий керівник. Напередодні виборів Нетаньягу представив відносини з Трампом і спільні дії проти Ірану як один із головних аргументів на свою користь. За такого сценарію значних змін у зовнішній та внутрішній політиці очікувати не варто. У відносинах з Україною також не буде підстав очікувати різкого повороту.Сценарій 2. Опозиція формує урядДругий варіант — опозиційні сили домовляються про коаліцію та усувають Нетаньягу від влади. Для цього їм потрібно не лише отримати достатньо місць, а й узгодити кандидатуру прем’єра та програму майбутнього уряду. У таборі є політики з різними поглядами — від правого Беннета й Лібермана до центриста Айзенкота та лівоцентриста Голана. Тому коаліція, ймовірно, буде змушена шукати компроміси.У такому разі можливі зміни у внутрішній політиці, розслідування подій 7 жовтня та обмеження впливу ультраправих союзників Нетаньягу. Також може з’явитися більше простору для військової співпраці з Україною, якщо до уряду увійде Лапід і він зможе реалізувати свою обіцянку. Проте навіть опозиційний уряд, найімовірніше, продовжить вимагати роззброєння ХАМАС і не погодиться на швидке створення Палестинської держави.Сценарій 3. Політичний глухий кут і нові вибориМоже статися таке, що жоден табір не буде здатний сформувати стійку більшість. Навіть якщо опозиційні партії сумарно отримають більше місць, їм може забракнути партнерів для коаліції. Аналогічна проблема виникне і в Нетаньягу, якщо його праві союзники не матимуть достатньої кількості голосів. У такому разі переговори можуть затягнутися, а Нетаньягу залишатиметься прем’єром перехідного уряду до формування нового кабінету або проведення повторних виборів.

Про це повідомив мер Києва Віталій Кличко.За словами міського голови, питання безпеки мостових споруд розглянули на засіданні Ради оборони столиці. Фахівці профільних установ Києва нині напрацьовують додаткові технічні рішення, які мають допомогти зберегти конструкції мостових переходів через Дніпро.Окремо учасники засідання обговорили будівництво комбінованих водних переправ через річку та облаштування під’їзних шляхів до них. Як зазначив Кличко, з такою ініціативою виступила держава, а уряд уже ухвалив відповідну постанову.Місця для розміщення переправ визначатиме військове командування. Їх також погоджуватимуть із відповідними органами, зокрема Київською міською військовою адміністрацією.За рекомендацією уряду Київ має передбачити на реалізацію проєкту 1 млрд грн, повідомив мер столиці.

Про це Туск заявив на засіданні уряду, передає польське видання Оnеt.Туск про розмову Путіна з лідерами Фінляндії та НорвегіїУ вівторок президент Фінляндії Александр Стубб і прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере поговорили з Путіним телефоном. Розмова стала продовженням зустрічі спецпосланців США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера із Зеленським в Осло минулого тижня.За словами Туска, консультації Стубба й Стере із Зеленським та американською стороною привели до висновку, що європейським політикам теж варто мати робочий контакт з Путіним у зв'язку з плановими переговорами про припинення вогню."Враження європейської сторони було дуже помірно оптимістичним щодо можливості конструктивних розмов в Абу-Дабі", – сказав Туск.Інформацію він отримав від обох лідерів: прем'єр Норвегії надіслав йому короткий звіт, а президент Фінляндії розповів деталі одразу після розмови з Путіним."Ми дуже обережні. Я повідомив обом політикам, що в таких контактах потрібна абсолютна пильність, адже порядок денний Росії досить чітко визначений. Для нас важливо, що ці розмови набувають конкретнішого вигляду", – додав Туск.Туск про переговори з Росією: що буде після 4 листопада"Побачимо після 4 листопада, якщо відбудеться перший раунд розмов, чи мир став ближчим", – сказав Туск. Він підтримуватиме всі зусилля так, як вони домовилися зі Стуббом і Стере: повна підтримка України, чітка європейська позиція щодо гарантій для неї й заява, що Європа не зацікавлена в ескалації напруги.Попри це, Туск закликав тверезо оцінювати наміри Москви. "Не маймо особливих ілюзій. Відомо, у що грає російська сторона. Я буду в постійному контакті з усіма, хто вірить, що можливо досягти припинення вогню до зими. Ця війна не приносить Росії жодних результатів, єдиний результат – сотні тисяч убитих по обидва боки", – підсумував він.Переговори про мир в Україні: що передувало розмові лідерів Фінляндії та Норвегії з Путіним20 жовтня в Осло відбулася зустріч Зеленського зі спецпосланцями США Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером, у якій брали участь також прем'єр Норвегії Йонас Гар Стере та президент Фінляндії Александр Стубб.21 жовтня після зустрічі з Віткоффом у Санкт-Петербурзі Путін заявив про готовність Росії відновити тристоронні переговори щодо України в першій половині листопада.23 жовтня Зеленський повідомив, що переговорні команди України, США та Росії планують зустрітися в першій половині листопада, але час залежить від російської сторони.Того ж дня Пєсков розповів, що наступний раунд переговорів відбудеться в Абу-Дабі, а Росія запропонувала провести зустріч приблизно 10 листопада.27 жовтня Стубб і Стере провели телефонну розмову з Путіним: за словами Стубба, вона була "відвертою та діловою", а завершення війни вимагає прямих переговорів.

"Якби був наказ захищати країну в 2014, я впевнений, що повномасштабної війни в тому вигляді, в якому ми бачимо її сьогодні, не сталося б. Наша помилка полягає в тому, що ми не відкинули їх назад", – так президент України Володимир Зеленський прокоментував окупацію Криму в інтерв’ю "Тhе Dіаry Оf А СЕО" (за версією ТСН - tsn.uа).На думку Верховного головнокомандувача розбити росіян у той час було зовсім не важко, бо "у Крим увійшло десятки людей. Десятки. Для такої країни, як наша – це нуль. Це ніщо…"Важко зрозуміти, хто забезпечує президента такою "глибокою" аналітикою, але за випадковим збігом обставин аналогічні тези у виконанні різнокаліберних "експертів" останнім часом постійно з’являються в провладних ЗМІ.Історію можна перекрутити, підфарбувати, приховати, але її не можна змінити.Правда про ті трагічні події не вписується в розтиражовані наративи й "політично вивірені акценти", бо за планами кремля окупація України повинна була завершитися ще в квітні 2014 року.Деталі захоплення нашої країни міжвидовим угрупованням військ до дрібниць відпрацьовували на стратегічних навчаннях збройних сил рф і Білорусі "Захід-2013" у жовтні 2013 року. Першим плацдармом у загарбницьких планах кремля був визначений Крим. 20 лютого 2014 року, коли на Майдані лилася кров героїв "Небесної сотні", скориставшись безвладдям, хаосом та масштабними кризами, що охопили нашу країну, російські війська почали захоплення півострова. Замість організації оборони України, президент, керівники Кабміну, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ та місцевих адміністрацій втекли до ерефії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни.Хочу відкрити страшну таємницю. У 2014 році на Україну напала та сама жорстока й безпринципна Росія, що й у 2022. З тим самим військовим і економічним потенціалом, на чолі з тим самим маніакально-безумним путіним. Тогочасні плани кремля – окупувати та знищити незалежну демократичну Україну – також не зазнали жодних змін.У лютому 2014 року, так само, як і в лютому 2022, чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 млн. Із них – близько мільйона налічувала російська армія, яку путін обкатав в ініційованих ним же локальних конфліктах. Два мільйони чоловіків, які пройшли військову службу, перебували у військовому резерві, готовому до негайного застосування. Для реалізації окупаційних завдань кремль також підготував численні парамілітарні козацькі та ветеранські організації. Напередодні агресії в рф завершили переозброєння та реформування збройних сил та їхню підготовку до виконання складних бойових завдань.Із зовсім іншими показниками зустріла війну Україна. Починаючи з 90-х років по-хижацьки розпродувалася або просто знищувалася найкраща техніка та озброєння. Танки продавали за ціною легкових автомобілів. За цінами в сотню разів меншими від ринкових збувалися безцінні для оборони країни зенітно-ракетні комплекси, розформувалися ключові бригади й полки протиповітряної оборони. У лютому 2014 із 36 зенітно-ракетних комплексів, які ще не встигли розпродати, виконувати бойові завдання могли лише 10. Вони не забезпечували навіть фрагментарного захисту від ворожої авіації.Третю в світі за потужністю ядерну зброю керівництво України передало країні-агресору, отримавши натомість пустопорожні папірці Будапештського меморандуму. Продали росії або порізали на брухт усі наші стратегічні бомбардувальники, обміняли на списання чергових газових боргів усі крилаті ракети. За ганебними корупційними схемами з копійчаними надходженнями до бюджету, а часто й просто "безвозмєздно", міністри оборони роздавали землю, військові об’єкти та майно.Багатомільярдні корупційні бариші за божевільний розпродаж озброєння й військової техніки в поєднанні з професійною роботою російської агентури, хронічне недофінансування та бездумне скорочення армії призвели до катастрофічного стану наших Збройних Сил. У 2011 році оборонний бюджет України становив лише 1,08% від ВВП, у 2012 – вже 0,94%, а в 2013 – фінансування оборони скоротилося до 0,88% ВВП!Системно й послідовно ліквідовувалися підрозділи ЗСУ в тих регіонах, які російський генштаб визначив як пріоритетні плацдарми для майбутнього вторгнення. Розформували дислокований на території Автономної Республіки Крим 12-тисячний 32-й армійський корпус. Вивели з Криму 3-й окремий полк спеціального призначення. Потрапила під розформування дислокована в Болграді Одеської області 1-а аеромобільна дивізія, що прикривала південь України.Відповідно до радянської військової доктрини, яка визначала загрозу для країни лише з боку країн НАТО, основні підрозділи Збройних сил дислокувалися в західній та центральній частині країни. Схід України свідомо залишили без військового прикриття. Єдину дивізію (254-у мотострілецьку), дислоковану на Донбасі, а також розміщений у Донецьку оперативний полк Внутрішніх військ, – розформували без будь-якої аргументації.Чи можна вважати випадковим збігом розформування у вересні 2013 року ключових органів управління військами – у той самий час, коли російський Генштаб на військових навчаннях "Захід-2013" проводив масштабну підготовку до вторгнення? Російська армія в деталях відпрацьовувала окупацію України, а українське військове керівництво цілеспрямовано демонтувало діючу систему управління обороною, "не встигнувши" до 2014 року замінити її новою. У жовтні 2013 (за чотири місяці до початку російської агресії) Міноборони та ГШ приймають рішення про ліквідацію останнього боєздатного в ЗСУ 8-го армійського корпусу.Підписані Януковичем Харківські угоди не лише продовжили перебування російських військ у Криму, чисельність та збройна потуга яких значно перевищувала розташований там український контингент, але й зняли будь-які обмеження на їхнє пересування півостровом, створивши всі необхідні передумови для його окупації.З особливою люттю призначені Януковичем міністри оборони та начальники Генштабу знищували мобілізаційну систему країни. Від 2010 року Міноборони та ГШ зупинили підготовку військовозобов’язаних, припинили проведення зборів резервістів. У 2012-2013 роках відбулося повне знищення системи військового обліку. Штат військових комісаріатів скоротили на 80%! Приміщення розпродавали, картотеки зникали. У штаті військкоматів залишили трьох осіб, які не могли виконувати елементарні мобілізаційні завдання. У 2013 році оголосили про припинення призову на строкову військову службу.Згідно з річним звітом, підготовленим Генштабом президенту Януковичу, станом на 1 січня 2014 року Збройні Сили України налічували всього 103077 військовослужбовців (34265 офіцерів, 63485 солдатів, сержантів та старшин, 5327 курсантів). Тобто на одного офіцера – лише 2 солдати. Щоб приховати катастрофічне падіння боєготовності української армії, Генеральний штаб запровадив нову, більш лояльну систему критеріїв бойової та мобілізаційної готовності. Але навіть за явно підфарбованими цифрами, на початок 2014 року лише близько 20% військових частин оцінювали як боєготові. Решта 80% у звіті Генштабу визначали як "частково готові" або "повністю не готові" до виконання бойових завдань.Найгіршим стан боєздатності був у Сухопутних військах – основному ядрі Збройних Сил. Неукомплектовані, непідготовлені до виконання елементарних завдань підрозділи мали жахливі проблеми зі станом військової техніки. Більшість танків, БМП та БТРів були непридатні до експлуатації, потребували ремонту, не мали акумуляторів і підготовлених екіпажів.Для захоплення АРК розташоване там, відповідно до Харківських угод, надпотужне двадцятип’ятитисячне угруповання російських військ, генштаб рф значно посилилив за рахунок перекидання на півострів:31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади (Ульяновськ);45-го окремого гвардійського полку спеціального призначення (Кубінка, москва);18-ої окремої гвардійської мотострілецької бригади (Ханкала);98-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії (Псков);15-ої окремої гвардійської мотострілецької бригади (Самарська область);382-ї окремої бригади морської піхоти (Темрюк);підрозділів морської піхоти Каспійської флотилії;підрозділів 7-ої десантно-штурмової дивізії (Новоросійськ);зведених підрозділів 58-ої армії південного військового округу зс рф;22-ї гвардійської окремої бригади спеціального призначення гру гш рф;спецпідрозділів фсб;численних парамілітарних козацьких загонів…Ось такі "десятки людей" або "ніщо" захоплювали Крим. Для прикриття масштабної концентрації та просування окупаційних військ із членів проросійських організацій формувалися загони "самооборони", до яких записували, насамперед, тих кримчан, які пройшли військову службу. Їх без обмежень забезпечували зброєю з баз і арсеналів Чорноморського флоту рф.Контроль, установлений російською армією над морськими та повітряними коридорами, дозволяв оперативно нарощувати потужність багатотисячного угруповання в разі проведення наступальної операції в південній частині континентальної України. З метою посилення можливостей флоту для проведення десантних операцій, до Чорного моря прибули десантні кораблі Північного та Балтійського флотів вмс рф, а також – бойові кораблі Каспійської флотилії.На контрольовані окупантами кримські військові аеродроми перебазувалася штурмова авіація і бойові ударні вертольоти. Для блокування півострова з моря кораблі Чорноморського флоту вийшли з севастопольських бухт і стали на бойове чергування.Перекинуті до Криму ракетні комплекси взяли під контроль всю морську акваторію, відстежуючи будь-яку активність військово-морських сил країн НАТО. На приціл ракетного радара був узятий, зокрема, есмінець США "Дональд Кук", який на той час перебував у Чорному морі.Про цей "героїзм" російських військ детально розповідається в документальному пропагандистському фільмі "Крим. Шлях на батьківщину", що вийшов на екрани 2015 року. Головний герой цієї телеагітки путін пафосно повідомляє, що особисто керував окупацією півострова російськими військами й був готовий застосувати ядерну зброю в разі втручання країн НАТО.Але лякати керівництво цих країн не було потреби. Вони перебували в прострації від агресивного цинізму кремля, не були готові та й не планували втручатися в трагедію, що розгорталася в центрі Європи.Російській навалі в Криму номінально протистояло близько 14 тисяч українських військовослужбовців, більшість з них – немотивовані місцеві контрактники та 18-річні діти-строковики. Політична дезорієнтація, низький моральний дух, жебрацький рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення, а також системна робота російської агентури в керівному складі силового блоку призвели до масового дезертирства та переходу на бік агресора більшості українських солдатів і офіцерів, дислокованих в окупованому Криму. У перші дні окупації разом з командуванням ВМС на чолі з адміралом Березовським свою країну зрадили понад 70%! військовослужбовців ЗСУ. Не зрадили Україну всього 3990 українських воїнів, які були розкидані по всьому півострову – без зв’язку та забезпечення, у повному оточенні переважаючих на порядок сил противника.Ситуація в інших силових структурах АРК була ще більш трагічною. Зі співробітників кримської міліції на бік ворога перейшли 99%! особового складу, з прикордонників Україну зрадили 73%, із працівників СБУ – 90%, із співробітників Управління держохорони – 96%!Переконавшись, що ніхто не збирається надавати військову допомогу виснаженій кризами та конфліктами Україні, кремль запустив зворотний відлік повномасштабного континентального вторгнення.28 лютого 2014 року у збройних силах росії розпочалася "раптова" перевірка боєздатності військ Південного та Західного військових округів, розміщених уздовж північно-східного кордону нашої країни.Близько 200 тисяч особового складу кількох армій з авіацією, бронетанковою технікою та артилерією почали бойове розгортання ударних підрозділів у Ростовській, Воронезькій, Курській, Бєлгородській та Брянській областях.На Київському, Слобожанському, Донецькому та Одеському оперативних напрямках були розгорнуті потужні ударні угруповання, які перебували в повній бойовій готовності для вторгнення на материкову частину України.1 березня російський парламент надає путіну дозвіл на введення військ в Україну, використовуючи для політичного прикриття та виправдання військового вторгнення письмове звернення президента Януковича.Натомість в Україні тільки 27 лютого спромоглися сформувати Уряд, і наступного дня я зібрав перше засідання РНБО. Відповідно до інформації, наданої військовим керівництвом і розвідкою, незважаючи на трагедію, що розгорталася в Криму, найбільша загроза для країни була на півночі і сході, де вздовж нашого кордону розгорталося надпотужне багатотисячне угруповання російських військ, готове до вторгнення на незахищену материкову частину України.Чисельність Сухопутних військ від загальної чисельності ЗСУ становила менше третини, а тільки за офіційними звітами вісімдесят відсотків сухопутних підрозділів були небоєздатні. Тому всій російській військовій потузі наш Генштаб міг у ті дні протиставити лише декілька зведених батальйонно-тактичних груп. Близько п’яти тисяч погано озброєних, непідготовлених військовослужбовців з несправною військовою технікою становили умовно боєздатний ресурс, готовий до застосування. Більшість з них – вісімнадцятирічні хлопчаки-строковики.Кинути цю зведену групу бійців на прорив у Крим через вузьку горловину проти добірних російських військ, що значно перевершували нас за чисельністю та озброєнням, означало б втрату й без того мізерних резервів і залишало б без прикриття й хоч якогось ілюзорного захисту не те що країну, а навіть – столицю.Наш військовий контингент у Криму значно порідшав через масову зраду та перехід солдатів і офіцерів на бік агресора. Але ті, хто залишився вірним присязі, перебуваючи в оточенні, повинні були зв’язати переважаючі сили противника та виграти для нас час. У цих умовах я ухвалив єдине можливе рішення – військовим частинам у Криму зайняти оборону та використовувати зброю для захисту своїх позицій у разі штурмових дій і провокацій росіян. Цей наказ зафіксовано протоколом засідання РНБО.Скільки наші військові зможуть протриматись на півострові, я не знав. Але за цей час нам потрібно було хоч якось відновити бойовий потенціал армії, провести мобілізацію, озброїти та підготувати наших воїнів до виконання елементарних бойових завдань. Оскільки основні підрозділи ЗСУ перебували в західній і центральній частині України, я наказав їх терміново перекинути на північ та схід, щоб прикрити країну на найімовірніших напрямках удару російської армії.Своїм Указом від 1 березня 2014 року доручив привести Збройні сили України в бойову готовність"Повна". Це стан найвищої готовності всіх військових підрозділів і частин, який передбачає виконання всього комплексу заходів щодо переводу військ з мирного на воєнний стан, включаючи безпосередню підготовку до бойових дій, зокрема – роздачу зброї і боєприпасів, зайняття оборонних рубежів.Згідно з українським законодавством, саме РНБО своїм рішенням вносить пропозицію президенту про запровадження воєнного стану. За це проголосував лише один я. Рішення про воєнний стан не підтримали й лідери партій нової парламентської більшості, а це означало, що парламент не дасть своєї згоди на його запровадження.Головна причина, через яку не була підтримана ця пропозиція, – блокування воєнним станом проведення президентських і парламентських виборів. Україна справді конче потребувала легітимної влади, яку визнає весь цивілізований світ. А встановити її було можливо лише шляхом проведення чесних, прозорих всенародних виборів. Поки зберігалася юридична легітимність Януковича – зберігалася й смертельна загроза для країни. Притягнувши "законно обрану" маріонетку-Януковича до Києва в обозі своїх танкових колон, кремль заткнув би й без того не надто активне обурення ключових суб’єктів міжнародної політики.Розповіді про можливість проведення військових операцій в Криму наявними на півострові силами – позбавлені жодного сенсу. Більшість оточених та розкиданих по півострову залишків наших військових підрозділів не були в змозі навіть виконати наказ та елементарні вимоги військових статутів, забезпечивши оборону власних позицій. Під час штурмів вони здавалися без бою, пояснюючи це значною перевагою ворожих військ, деморалізацією особового складу, низьким рівнем військової підготовки, безнадійністю протистояння в оточенні та величезним ризиком для життя сімей військовослужбовців, які стали заручниками російських окупантів та агресивно налаштованих місцевих колаборантів.Наказ на використання зброї був продубльований мною і, відповідно, Главкомом ЗСУ 18 березня 2014 року після загибелі українського військовослужбовця під час штурму в Сімферополі 13-го фотограмметричного центру. На мою вимогу наказ про використання зброї зробили публічним і тому інформацію про це не змогли "зачистити" разом з багатьма документами того часу.На жаль, і після повторного наказу, ситуація не змінилася: навіть під час штурму штабу ВМС України ніхто з українських солдатів та офіцерів не спромігся застосувати зброю!Тому всі розповіді про те, що "від української влади не надходило чітких наказів і тому Крим не звільнили" – позбавлені сенсу і є спотворенням історичної правди. У лютому-березні 2014 року в країні просто ще бракувало сил для протидії підступній агресії ядерного монстра. Не відповідає дійсності й теза, що в Криму ніхто не чинив опору. Справжнім героям ніщо не завадило гідно виконати свій військовий обов’язок.Морські піхотинці Феодосійського батальйону, незважаючи на значну перевагу російських штурмовиків, які оточили підрозділ, пішли в рукопашний бій. Мужні моряки великого десантного корабля "Костянтин Ольшанський" відмовилися виконувати умови ультиматуму окупантів і не склали зброї, хоча більшість екіпажу залишила корабель і перейшла на бік росіян. Разом з командиром – капітаном 1 рангу Дмитром Коваленком на кораблі залишалося всього 20 військових моряків, які зайняли кругову оборону й прийняли бій. Чотири дні вони билися в повному оточенні з переважаючими силами ворога.Екіпаж невеликого тральщика "Генічеськ" на чолі зі старшим мічманом Олександром Бойчуком не склав зброї і безстрашно пішов на прорив блокади. Героїчна багатоденна боротьба екіпажу корабля протимінної оборони "Черкаси", яку очолив капітан 3-го рангу Юрій Федаш, стала сюжетом для художнього фільму.У ті трагічні дні ми отримали ще один удар в спину. Стратегічні партнери не тільки не виконали взяті на себе, відповідно до Будапештського меморандуму, гарантії нашої безпеки, але й категорично відмовилися надавати Україні будь-яку військово-технічну допомогу. Вони пояснювали це тим, що не хочуть дратувати путіна та провокувати повномасштабну війну в центрі Європи. Україні не дали жодного набою, жодного долара чи євро на відновлення обороноздатності. Були заблоковані поставки не тільки озброєння і військової техніки, але й обладнання, яке можна використовувати для виробництва зброї. Безумне "партнерське ембарго", організоване Обамою, Меркель та іншими лідерами провідних демократичних країн, протрималося аж до кінця 2017 року. Коли б Україна отримала хоча б десяту частину від обсягів сучасної допомоги – ситуація в 2014 році могла б кардинально змінитися і росія назавжди забула б дорогу до нашого кордону.Незважаючи на всі ці обставини, 103 курсанти, 2239 солдатів і матросів та 1649 офіцерів ЗСУ, які не зрадили в Криму свою країну, залишившись вірними присязі, виконали надважливе завдання. Протримавшись практично місяць у повному оточенні, вони дали нам життєво необхідний час, щоб підготуватися до захисту країни, розпочати мобілізацію, хоч якось озброїти нашу армію, відремонтувати техніку, зайняти позиції на напрямках найбільш вірогідного наступу русні. Ми придушили сепаратистські заколоти в Харківській, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій областях та зупинили російський наступ на Донбасі. Тим самим були зірвані плани кремля щодо військового бліцкригу, розколу та окупації України в 2014 році. Ми вистояли і, спираючись виключно на власні сили, захистили країну, створили боєздатні Збройні Сили, які й зупинили ворога як у 2014, так і в 2022 році. ДжерелоПро автора. Олександр Турчинов, український політик, державний діячРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про наслідки ударів і ситуацію в галузі йдеться в репортажі Аl Jаzееrа, журналісти якого відвідали комбінат "Каметсталь" у Кам’янському.Підприємство входить до трійки найбільших металургійних заводів на підконтрольній Україні території. За інформацією телеканалу, протягом останніх тижнів усі три великі підприємства групи "Метінвест" припинили роботу через російські удари."Каметсталь" зупинилася у вересні після влучання балістичної ракети. Внаслідок атаки загинули п’ятеро працівників, а одну з доменних печей було зруйновано."До нас прийшло лихо. Балістична ракета влучила саме сюди, безпосередньо в доменну піч", — розповів генеральний директор комбінату.За оцінкою Аl Jаzееrа, збитки підприємства становлять мільйони доларів. На відновлення виробництва можуть знадобитися місяці або навіть роки.Працівниці комбінату розповіли журналістам, що іноді змушені спускатися до укриттів по два-три рази на день. На тлі постійної небезпеки люди переживають не лише за власне життя, а й за збереження робочих місць і майбутнє підприємства.Наслідки зупинки металургійних підприємств виходять далеко за межі окремих заводів. Як зазначає Аl Jаzееrа, до повномасштабного вторгнення на залізо та сталь припадало понад 30% українського експорту. За словами співрозмовника телеканалу, після кількох тижнів масованих російських атак виробництво сталі в Україні скоротилося майже до нуля.Раніше видання NV підрахувало, що у 2021 році гірничо-металургійний комплекс формував близько 10,3% ВВП України. У 2023 році цей показник знизився до 5,7%, а у 2025-му становив 5,5%. Для 2026 року в матеріалі наводиться прогноз падіння частки галузі майже до нуля.Криза металургії може призвести до подальших втрат робочих місць, скорочення валютних надходжень і податкових платежів. Водночас галузь залишається важливою частиною промислової бази, необхідної для майбутнього відновлення України.

Про це повідомляє німецький телеканал n-tv.Чому захист просив закрити справу про підрив "Північних потоків"Ганзейський вищий земельний суд у Гамбурзі відхилив таке клопотання на другому засіданні процесу. Адвокати обвинуваченого, колишнього офіцера спецпідрозділу української армії, стверджували, що через колишню службу він зобов'язаний зберігати таємницю за законом України. Тому, за їхніми словами, він не може ні радитися із захисниками, ні давати свідчення в суді, інакше йому загрожують суворі покарання в Україні.Суд цього не визнав. "Згідно з німецьким правом, обвинувачений не обмежений у своєму захисті", – пояснила головуюча суддя. Свобода свідчень у Німеччині не обмежується службовим правом іншої держави, наголосила вона.Що відомо про процес у Гамбурзі у справі "Північних потоків"Процес над 50-річним обвинуваченим триває за планом. Того ж дня суд мав заслухати експерта Федерального кримінального відомства Німеччини про шкоду газопроводам і причину вибуху.Представник генерального федерального прокурора Німеччини звинувачує чоловіка в тому, що він був організатором підриву й разом із шістьма іншими виконавцями спричинив вибухи.26 вересня 2022 року на дні Балтійського моря біля данського острова Борнгольм, приблизно на глибині 80 метрів, детонувало кілька вибухових пристроїв. Газопроводи "Північний потік-1" та "Північний потік-2" зазнали значних пошкоджень: виявили чотири витоки на трьох із чотирьох ниток.Підрив "Північних потоків": історія справи Сергія Кузнєцова21 серпня 2025 року в італійському Ріміні за європейським ордером затримали українця Сергія Кузнєцова, якого підозрюють у координації диверсії на "Північних потоках".Восени 2025 року суд в Італії схвалив його екстрадицію до Німеччини.У листопаді 2025 року Італія передала його німецькій стороні, де Кузнєцова заарештували.Влітку 2026 року Німеччина висунула йому звинувачення: його підозрюють у тому, що він очолював групу диверсантів. Захист посилався на функціональний імунітет, але Федеральний суд Німеччини це відхилив.Офіс генпрокурора України заявив, що причетність України до підриву не встановлено, слідчі дії тривають.

Про це у коментарі Еспресо заявив голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський."Бюджет формується в надзвичайно складних економічних умовах. Складність полягає в тому, що, очевидно, в 2027 році у нас буде зменшення валового внутрішнього продукту. Якщо до цього часу у нас були якісь позитивні відсотки, то тепер економічна ситуація погіршується", – каже професор Бураковський.  За його словами, бюджет України і загалом наша фінансова система, фіскальна система залежить від міжнародної фінансової допомоги в різних форматах. Однак ця допомога не безмежна."Ми повинні максимально мобілізувати в бюджет все, що у нас є. Від цього ми нікуди не подінемося, бо наші забаганки іноземні донори фінансувати не будуть. Вони підтримуватимуть тільки наші критичні витрати, – каже Ігор Бураковський. – З іншого боку, ця підтримка буде обумовлюватися необхідністю прийняття тих чи інших політичних рішень: стосовно оподаткування, стосовно пошуку внутрішніх резервів в бюджеті тощо".Проблема у тому, що в українській економіці сьогодні накопичуються втрати і це позначатиметься на доходах бюджету, тому ті кошти, які вдасться залучити, треба використовувати максимально ефективно."Економічні втрати початку війни – 2022 – 2023 року були меншими, а зараз їх масштаби зростають. Зрозуміло, що за таких умов виникає питання навіть не стільки про майбутню відбудову, скільки про поточне відновлення – поточні ремонти і все, що з цим безпосередньо пов'язано, аби забезпечити економічну стійкість країни, – пояснює Ігор Бураковський. – Тому, на мій погляд, станом на сьогодні парламентарі і всіх, хто займається бюджетом, повинні мати дуже просте гасло: мобілізація можливих і неможливих внутрішніх резервів. Головний пріоритет –  захист України і забезпечення економічної стійкості".  Чого чекати від закону про бюджет 202727 жовтня Верховна Рада прийняла за основу постанову з висновками та пропозиціями до проєкту державного бюджету на 2027 рік.  За оцінкою прем'єр-міністра Сергія Корецького, бюджет 2027 - це бюджет воюючої країни. На оборону  проєкті бюджету передбачено 4 трлн 885 млрд грн. Це майже 44% ВВП. За оцінкою Українського інституту майбутнього, консолідовані витрати держави Україна у 2027 році досягнуть 9,9 трлн гривень, або 89,2% ВВП, що є рекордом.  Бюджет у наступному році потребуватиме 91,2 млрд доларів зовнішнього фінансування. З них 52,5 млрд доларів грантів та 38,7 млрд доларів кредитів, при середньому курсі гривня долар 47,1 у 2027 році. З них більше як 1537 млрд гривень або 32,6 млрд доларів – на разі не має джерела фінансування.

Здавалося, тут і інтрига, і вибори самі по собі знаменні: у разі програшу Нетаньягу ситуація на Близькому Сході може стабілізуватися. Але ось що зупиняло — на цю тему стільки всього написано, обсмоктані партії, блоки: Айзенкот, Бібі з його упирями, демократи, інші праві, які ніби й в опозиції до Бібі, але за своїми програмами пропонують приблизно те саме, правда без притаманного Нетаньягу месіанства. Але ж ще не вечір?)Добре, буквально телеграфним стилем. За фінальними опитуваннями фаворит перегонів — новостворена партія "Яшар" на чолі з Гаді Айзенкотом. Узагалі ці вибори доречно називають битвою генералів. Айзенкот пропонує суспільству безпеку без ідеології, Голан — безпеку зі совістю, Нетаньягу — безпеку як особистий бренд. За три місяці великі партії змінилися на мандат-два; рух відбувся по краях. Головна зміна — арабський виборець. Арабські партії виросли з 10–11 до 14–16 мандатів, сіоністська опозиція втратила 3–6 (частково через малі партії, що не проходять поріг). Уряд без Нетаньягу без них практично неможливий. Звідси парадокс арабського голосу — він ніколи не був такий потрібний і такий небажаний: Беннет, Ліберман і Айзенкот публічно відмовляються від арабських партій в уряді. Але відмова від крісел — ще не відмова від голосів: більшість опозиційних виборців готові на уряд меншості, який триматиметься на утриманні Ра'ам. Скоріш за все, попереду коаліціада з непередбачуваним результатом. Широка коаліція Айзенкота і Бібі - варіант на крайній випадок: серед виборців опозиції її хоче лише кожен десятий.Для України жоден із ймовірних прем'єрів не є союзником у ціннісному сенсі. Зміниться стиль, не курс. Реалістичний виграш від зміни влади — передбачуваність, а не підтримка.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це повідомило чеське видання Nоvіnky.Пожежа біля будинку Мартіна Дрди: що відомоВогонь сусіди помітили приблизно за пів години до опівночі. Горіло біля гаража, поруч зі входом у будинок, який, за даними кадастру нерухомості, належить Дрді. Пожежа частково перекинулася на утеплення й обшивку будинку, тож рятувальникам довелося розібрати це місце й перевірити все тепловізором.Гасив пожежу один підрозділ високонапірним струменем води. Площа горіння становила 1 на 1 метр, а викликаний слідчий оцінив збитки у 200 тис. крон, розповів Nоvіnky речник рятувальників Мирослав Ржезач.Дрда володіє групою SТV Grоuр, яка, за даними чеських ЗМІ з посиланням на річний звіт компанії, з березня 2022 року постачає Україні переважно боєприпаси, а також танкову й артилерійську техніку.Поліція не відкидає жодної версії пожежіПісля гасіння рятувальники викликали поліцію. "Криміналісти наразі перевіряють усі обставини та причини виникнення пожежі у співпраці зі слідчими рятувальників", – сказав речник поліції Ріхард Грдіна.За інформацією Nоvіnky, криміналісти поки не відкидають жодної версії: ні технічної несправності, ні недбалості, ні навмисного підпалу.Розвідки попереджали про загрозу для збройових компанійУ середині жовтня Fіnаnсіаl Тіmеs писало, що, за даними джерел у п'яти європейських спецслужбах, топменеджери збройових компаній можуть стати мішенню російських агентів. У групі ризику й керівники менших фірм, зокрема тих, що виробляють дрони або їхні компоненти.Про зростання ризику російських атак також попереджав директор чеської Служби інформації безпеки (ВІS) Міхал Коуделка. За його словами, найближчими місяцями Росія може вдатися до ризикованіших і серйозніших операцій у Чехії чи іншій демократичній країні. Чи пов'язана пожежа в Кунратіце з цими загрозами, не повідомляється.Російські диверсії проти оборонників Європи: останні новиниУ вересні Румунська служба інформації заявила, що запобігла диверсії, яку координувала РФ: до неї залучили громадянина Росії, який живе в Румунії.11 жовтня Fіnаnсіаl Тіmеs писало, що західні спецслужби попередили оборонні компанії Європи: Росія посилює спроби вбити їхніх очільників, щоб залякати бізнес, який працює з Україною.26 жовтня Румунська служба інформації повідомила про викриття мережі, яку координували російські спецслужби: вона причетна до пожежі 14 вересня на промисловому майданчику в Брашові й готувала нові диверсії на заводах зброї в ЄС.

Про це пише "Європейська правда" з посиланням на дипломатів ЄС.За словами одного з дипломатів, позиція Будапешта залишається незмінною. Угорщина не підтримала подальше просування процесу відкриття двох останніх переговорних кластерів для України.Співрозмовники видання зазначили, що ірландське головування в Раді ЄС заздалегідь знало про відсутність намірів Угорщини змінювати свою позицію. Попри це, питання повторно внесли до порядку денного засідання 27 жовтня.На думку іншого дипломата, повторний розгляд мав радше політичну мету — посилити тиск на Будапешт, а не домогтися позитивного рішення під час цього засідання.Що передбачають кластери 4 і 5Кластер 4 — "Зелений порядок денний та стала взаємопов'язаність" — охоплює транспорт, енергетику, транс'європейські мережі, захист довкілля та боротьбу зі зміною клімату.Кластер 5 — "Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості" — стосується сільського господарства, рибальства, регіональної політики та бюджетних положень.Це останні два переговорні кластери, які досі не відкрили для України. Українська влада розраховує, що це вдасться зробити до кінця 2026 року.Як просувається вступ України до ЄСУгода про вступ України до Європейського Союзу передбачає переговори за шістьма тематичними кластерами, які охоплюють 33 переговорні розділи. Кластери стосуються ключових сфер державного управління, економіки та законодавства, які Україна має узгодити з нормами ЄС. Переговори про вступ офіційно розпочалися в червні 2024 року після того, як у грудні 2023-го лідери Євросоюзу погодилися відкрити цей процес.Станом на 27 жовтня 2026 року Україна відкрила чотири з шести переговорних кластерів. Кластер 1 охоплює основи переговорного процесу, зокрема верховенство права, а кластер 6 стосується зовнішніх відносин. У жовтні ЄС також відкрив для України кластери 2 і 3, які охоплюють внутрішній ринок, конкурентоспроможність та інклюзивне зростання. Водночас кластери 4 і 5 досі залишаються невідкритими.

Про це повідомило Міністерство оборони України.За відповідний документ проголосували 282 народні депутатиНеобхідність змін пояснюють тим, що через проходження базової військової підготовки та виконання бойових завдань іноземні військовослужбовці не завжди можуть вчасно звернутися до міграційної служби для оформлення документів.Які зміни передбачає законопроєкт Законопроєкт вводить кілька змін щодо законного перебування іноземців в Україні.Зокрема, військовослужбовці, які уклали контракт до травня 2026 року, матимуть рік замість шести місяців для звернення за посвідкою на тимчасове проживання.Для нових контрактників передбачили можливість законно перебувати в Україні від дня підписання контракту до отримання посвідки, але не довше трьох місяців.Також документ передбачає можливість законного перебування в Україні до 10 травня 2027 року для військовослужбовців, які уклали контракт після 10 травня 2026 року, але не встигли вчасно звернутися для оформлення посвідки.Окремо врегульовано питання перебування іноземців, які звільнилися з військової служби, не встигнувши отримати посвідку на тимчасове проживання. Вони матимуть три місяці, щоб оформити законні підстави для перебування в Україні.Наразі законопроєкт очікує на підпис президента України. Він набуде чинності наступного дня після офіційного опублікування.Кабмін оприлюднив постанову зі змінами до правил бронювання військовозобов'язаних. Документ передбачає ліміт бронювання до 95% для визначених критично важливих підприємств енергетики й ОПК, уточнює критерії надання такого статусу та правила збільшення кількості заброньованих працівників

Про це повідомили в культурному центрі "Обійми" та в українській громаді міста Ларнаки.Зокрема, Всеукраїнський радіодиктант писали українці на Кіпрі та в Італії."Ми доєдналися до радіодиктанту, як і кожного року. Наша громада, всі: хто з Ларнаки, хто з інших міст. Навіть люди, які вчора з нами приїхали з України, сьогодні вже тут писали з нами. Тож, радіємо, що ми підтримуємо цю традицію", – поділилася проєктний менеджер культурного центру "Обійми" Анна Жуйкова.Українці розповіли, що для написання диктанту збираються разом."Взагалі я пишу свій шостий радіодиктант, починаючи з ковіду. Я дуже щаслива, не пропустила жодного разу. Сьогодні був дуже теплий текст. І, чесно кажучи, мені було трошки важко зібратися написати, тому що сльози заповнювали очі", – сказала одна з учасниць."Для нас це дуже символично, дуже важливо бути разом з Україною. Може, мій син в Україні, в ЗСУ, теж пише в цей час. І я, як мама, теж хочу бути з ним поряд і душею, і в диктанті, і завжди", – висловилася лідерка української громади Ларнаки Льоля Філімонова. У День української писемності та мови до написання Радіодиктанту національної єдності в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого в Києві долучилися десятки людей. Учасники розповідали про емоції від цьогорічного тексту, згадували шкільні уроки, сумнівалися в розділових знаках і намагалися не лише встигнути записати почуте, а й відчути його зміст. 

Про це він сказав в етері телемарафону."Сьогодні було лише два типи ракет, які противник застосовував. Це "іскандер-М" або ж С-400, зенітні ракети", – заявив Ігнат.Речник підкреслив, що уночі РФ застосувала для удару по Києву загалом 16 балістичних ракет. Водночас які саме з них ударили по Південному мосту, "іскандери" чи зенітні, фахівці мають встановити після дослідження місця влучання.Ігнат додав, що пошкодження мостового полотна не означає, що міст неможливо відновити. Однак ремонтні роботи потребуватимуть часу та можуть створити незручності для жителів столиці."Звісно, це полотно можна відновлювати, тому що мости не так просто зруйнувати, як хтось думає. Але, зрештою, це теж спричиняє певні незручності, для того щоб його відновити, потрібен час", – зауважив він. Увечері 26 жовтня Росія атакувала Київ балістикою. Влучання зафіксували у двох районах. На ранок 27 жовтня відомо про одну загиблу людину і 14 постраждалих. Дев'ятьох із них госпіталізували.

Про враження від тексту диктанту та складнощі в його написанні учасників розпитала кореспондентка Еспресо Катерина Галко."Справжній свідомий українець завжди готовий до цього прекрасного дійства"Для генерального директора Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Олега Сербіна участь у диктанті стала природним продовженням щоденної роботи."Ну, я готуюсь кожен день, я ж бібліотекар, тому це природна атмосфера і моє середовище, коли я і читаю, і продукую тексти, і спілкуюся дуже багато з письменниками. Але головне – це з читачами, своїми читачами, які приходять до нас і кожен день привносять щось краще і в нашу роботу, і взагалі в творення всього літературного в нашій державі. Тому потенційно, звичайно, я був готовий", – розповів він.Спеціально до диктанту Олег Сербін не готувався. Каже, що, на його думку, свідомий українець завжди готовий долучитися до такої події."Справжній свідомий українець, він завжди готовий до цього прекрасного дійства, диктанту національної єдності. Це дуже важливо", – зазначив директор бібліотеки.Цьогорічний текст йому сподобався своєю простотою та щирістю."Шикарний, мені сподобався, що він не навантажений якимись такими фразеологізмами, новими словами, новоязами, новомовами, які дуже багато зараз ми зустрічаємо в українській художній сучасній літературі. Дуже простий, дуже душевний, дуже доступний, і такий прямо от лягає на серце, і начебто це твій текст", – поділився враженнями Олег Сербін.Учасники Радіодиктанту національної єдності в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого в Києві, фото: Катерина Галко"Були моменти, коли мурашки бігли"Для учасниці Ксенії диктант став нагодою не лише перевірити знання українського правопису, а й відчути емоційний зміст написаного."Знаєте, дуже цікаво, що коли у нас є задача написати правильно, то начебто, в суть ти не сильно вдумаєшся. Але сто відсотків були моменти, коли мурашки бігли. Це означає, що торкало душі", – розповіла вона.Ксенія звернула увагу на головну тему тексту – любов. Окрім того, каже, що диктант допоміг їй пригадати правила, щодо яких досі виникають запитання."Ну, про любов – це основне. А так, є питання, знаєте, є питання... І диктанти дуже важливі, тому що треба собі нагадувати правила. Конкретно є декілька слів, які я зараз собі нагадаю. І це мій величезний плюс", – сказала вона.Ще одна учасниця, Марина, також зізналася, що текст її зворушив."Для мене текст був дуже зворушливим. Я думала, мій листочок буде мокрим ще до початку диктанту. І це створило особливу атмосферу", – поділилася вона.Водночас щодо правильності написаного Марина налаштована оптимістично: каже, що текст видався їй легким і, ймовірно, вона припустилася лише кількох помилок. Окремо відзначила роботу читців: "Дуже класні читці, ми все встигали".Зошит, який вдалося вивезти з ЛуганськаГрафічна дизайнерка Юлія теж наголосила на емоційності тексту. "Дуже зворушливий, у тому сенсі, що він надихає думати про рідних, про близьких, про друзів, про всіх, хто поруч і не поруч", – розповіла Юлія.Під час диктанту вона записувала текст одразу у двох місцях – у власному зошиті та на окремому аркуші, який планувала надіслати."Думаю, помилки є, але загалом дуже лився так текст. Я от писала в двох місцях одразу, в зошиті собі й на листочок, щоб відправити. Було цікаво слухати, цікаво, що два спікери були, це дуже цікаво звучало, мені сподобалося", – сказала вона.Особливу історію має зошит, у якому Юлія записувала диктант. Вона привезла його з Луганська, що нині є тимчасово окупованим."Я його змогла забрати з Луганська. Нещодавно перебирала папери й помітила, що тут написано "Луганська обласна друкарня". І я прямо така: "Ооо, клас". Ну, і в мене тут теж це було", – розповіла Юлія.У зошиті зазначений 2001 рік друку, хоча його власниця припускає, що він може бути трохи "молодшим". Каже, що зберігає його ще з п’ятого класу. Тепер старий зошит став частиною нової історії – участі в Радіодиктанті національної єдності.Учасники Радіодиктанту національної єдності в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого в Києві, фото: Катерина Галко"Мелітополь – це Україна"Для Катерини Лещенко, вимушено переміщеної особи з Мелітополя, цьогорічний текст теж запам’ятався передусім емоційністю."Текст чудовий. У деяких моментах для мене особисто складнувато. Ну, але не буває легко. Але дуже класно. І головна фраза – "Я тебе люблю". Два останні речення", – каже Катерина.Вона розповіла, що мелітопольці долучилася до написання диктанту в різних містах України."Мене звати Катерина Лещенко. Я вимушена переміщена особа з міста Мелітополя. Мелітополь – це Україна. Ми сьогодні в Києві. І наша громада доєдналася у різних містах України сьогодні до національних бібліотек в написанні диктантів", – зазначила учасниця.Наталя Савченко звернула увагу не лише на сам текст, а й на те, як його читали. За її словами, було важливо не просто встигнути записати слова, а й пропустити їх крізь себе."Дуже сподобався сам текст. І особливо подача цього тексту. Знаю пана Артура. Знаю, що вболівали за те, щоб дійсно різним категоріям людей було дуже важливо встигнути написати. І не тільки встигнути написати, а саме пронести крізь себе цей текст. От сьогодні цей текст я пронесла крізь себе", – розповіла Наталя.Якщо граматично текст не видався їй складним, то з орфографією та пунктуацією виникли сумніви."Граматично було не складно, а орфографічно – дуже. Мені здається, що я зайвих знаків наставила, а може, ще чогось не доставила", – поділилася вона."Не думати про текст не вийшло"Для Дарини, голови організації "Вільний", цьогорічний диктант виявився непростим випробуванням. Вона зізналася, що після закінчення школи майже не повторювала правил пунктуації, тож під час написання зосереджувалася передусім на тому, щоб устигнути за диктором."Мені здається, так, як я писала вперше після школи, було дуже складно. Я не повторювала правила: кома, тире, двокрапка, кома, тире, двокрапка – орієнтуємося на голос. Тому через те, що орієнтуєшся на слова диктора, складно подумати про текст, що він означає і так далі. Ти просто концентруєшся на тому, як ти пишеш, щоб встигати. Тому треба буде ще перечитати його", – розповіла Дарина.Максим, співзасновник організації "Терикон" і військовослужбовець Національної гвардії України, зізнався, що поетичність тексту змушувала його відволікатися від написання та поринати у власні думки."Я скажу, що я, коли писав, трохи замріювався, бо текст, насправді, такий поетичний і романтизований. І коли слухав якесь речення, почав літати в думках. Згадав школу, коли мені вчителі казали: "Максиме, не літай десь у хмарах, будь тут". Мені трохи складно це далося, з цим текстом цього диктанту", – поділився він.Попри складнощі, Максим старався записати текст якомога точніше й переживав за результат."Але я старався і, чесно скажу, переживав. Не думати про текст не вийшло. Сподіваюся, що він вийде таким якісним, настільки я очікував", – сказав учасник.Для Максима ця участь стала особливою ще й тому, що він повернувся до написання диктанту після тривалої перерви."Додам, що насправді я не писав текст теж з часів школи. Кожного разу шкодував минулі роки, що знову пропустив. Це вперше, коли не шкодую, і мені дуже сподобалося", – підсумував він.Сьогодні, 27 жовтня, об 11:00 усі охочі мали змогу написати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Цьогорічний текст має назву "Лист, який не закінчується", його автором став письменник і ветеран Артур Дронь. Текст читали учитель Артур Пройдаков і громадська діячка Даша Астафʼєва