Українська правда

<р>
Сьогодні в Україні судова система мимоволі стає інструментом тиску. Недоброчесні політики, підприємства чи юристи можуть затикають рота журналістам і громадським діячам через так звані SLАРР-позови.

<р>
SLАРР (Strаtеgіс Lаwsuіts Аgаіnst Рublіс Раrtісіраtіоn) – стратегічні позови проти громадської участі, вони використовуються не для пошуку справедливості, а для того, щоб виснажити журналіста чи активіста фінансово та психологічно.

Як SLАРР знищує свободу слова?

<р>
Одним із тих, хто найбільш активно користувався цим шкідливим інструментом, був Андрій Портнов – перший заступник глави адміністрації Президента Януковича. Окрім реальних погроз суддям та медійникам, він також любив "душити" свободу слова через суди.

<р>
Портнов вимагав у Руху "Чесно" вилучити його прізвище з Реєстру держзрадників. Зважаючи на тісні зв'язки Портнова з українськими суддями, іноді такі кроки навіть мали успіх. Він позивався до Руху "Чесно" у Печерському суді та<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.сhеsnо.оrg/роst/6102/">виграв суд.

<р>
Але справа не тільки в результатах.

<р>
Справа в тому, що шляхом таких позовів, робота цілої редакції може бути паралізована. Судові позови – це непростий, часто довгий і дуже витратний процес. Замість роботи, громадські діячі та журналісти змушені займатися судами. Часто простіше взяти й видалити матеріал. Чого й хотів умовний Портнов і не тільки.

<р>
У жовтні 2024 року "Слідство.Інфо" оприлюднило матеріал під назвою "Нарозслідував: посадовець ДБР та його рідні купили нерухомості на 35 мільйонів", в якому йшлося про співробітника бюро Олександра Говорущака з надзвичайно цікавим переліком майна його родини. Яке не дуже збігається з доходами.

<р>
Після цього Говорущак подав позов до суду проти редакції та журналістки Яни Корнійчук з вимогою спростувати інформацію. А ще – компенсувати моральну шкоду, він вимагав по 40 тисяч гривень від видання та особисто від журналістки.

<р>
Такі моменти блокують нормальну роботу громадських організацій та журналістів-розслідувачів.

Як має бути?

<р>
Зараз ми (народні депутати, представники ГО, юристи та медіаексперти) напрацьовуємо законопроєкт, який має запобігти SLАРР-позовам і дозволить суддям закривати справу на ранньому етапі, якщо будуть чітки маркери SLАРР. Це має допомогти медійникам та гармонізувати наші закони з вимогами Європейського Союзу.

<р>
Що пропонує нам Рада Європи у своєму аналізі:

1. Закриття справи на ранньому етапі

<р>
Як зараз: суддя обмежений формальностями. Якщо позовна заява відповідає вимогам ЦПК (є сторони, предмет, сплачено збір) – суд зобов'язаний відкрити провадження.

<р>
Навіть якщо претензія абсурдна – відповідач все одно потрапить у довгу й нудну тяганину з судами.

<р>
Що пропонується: запровадження механізму дострокового закриття справи. Суд отримує право відхиляти необґрунтовані позови на ранній стадії – іноді навіть до залучення відповідача. Головне нововведення: якщо справу закрито як SLАРР, вона отримує статус rеs judісаtа. Це означає, що позивач більше не зможе подати ідентичний позов знову, сподіваючись на іншого суддю.

2. Тягар доведення: хто має виправдовуватися?

<р>
Як зараз. Діє класичний принцип: кожна сторона доводить ті обставини, на які вона посилається. У справах про захист честі та гідності журналісту часто доводиться збирати великі об'єми доказів, щоб підтвердити кожне слово, поки позивач просто очікує на помилку захисту.

<р>
Що пропонується: реверсія (перенесення) тягаря доведення. Якщо відповідач демонструє, що позов пов'язаний з його громадською діяльністю і має ознаки SLАРР, ініціатива переходить на бік позивача. Тепер позивач має довести суду, що його позов – це не спроба залякування, а реальне намагання захистити право, яке має шанси на успіх.

3. Фінансовий бар'єр: перетворення позову на дорогу помилку

<р>
Як зараз: Для заможного позивача судовий процес коштує майже нічого. Навіть якщо він програє, він просто йде далі без втрат. Для активіста ж витрати на адвокатів часто є непідйомними, що змушує його мовчати або, наприклад, видаляти матеріал.

<р>
Що пропонується. Забезпечення витрат: суд може зобов'язати позивача внести грошову заставу (депозит) на самому початку. Якщо позов визнають зловживанням, ці гроші підуть на оплату адвокатів відповідача.

<р>
Безоплатна допомога: громадські учасники отримують право на безоплатну вторинну правничу допомогу (адвокат за рахунок держави), що вирівнює шанси в процесі.

4. Покарання за зловживання: від безкарності до штрафів

<р>
Як зараз: максимум, що загрожує позивачу за безпідставний позов — програш справи та відшкодування частини витрат на адвоката. Жодних реальних санкцій за саме намагання використати суд як зброю немає.

<р>
Що пропонується: сувора відповідальність. Якщо суд фіксує ознаки SLАРР, позивач отримує:

штраф (до 50 000 грн), що йде в держбюджет;
обов'язок опублікувати рішення суду за власний кошт. Це створює репутаційні ризики.

5. Міжнародний імунітет: захист від "нападів" з-за кордону

<р>
Як зараз: Популярна тактика – подати позов у юрисдикції, де легше виграти або де процес дорожчий (наприклад, у Великій Британії чи офшорних країнах), а потім вимагати виконання цього рішення в Україні.

<р>
Що пропонується: Україна не визнаватиме і не виконуватиме рішення іноземних судів у справах, які мають ознаки SLАРР. Більше того, якщо закордонне право дає менший захист свободі слова, ніж українське, наші суди матимуть право його ігнорувати.

<р>
Такі зміни будуть відповідати європейським нормам.

ЄС замість ляпасу

<р>
Не дарма SLАРР також перекладається як "ляпас". Це роками був справжній ляпас по активістах та журналістах, яких ставили в дуже незручні положення, змушуючи замовкнути. Без фізичних погроз, зате з юридичними наслідками та за високу фінансову ціну.

<р>
Єврокомісія намалювала для нас детальну дорожню карту євроінтеграції, де анти-SLАРР є важливою складовою у сфері свободи слова.

<р>
Ці зміни не є привілеями для журналістів, це просто має бути нормою. Сьогодні не тільки Україна бореться зі SLАРР, це світова практика і ми можемо стати одним із лідерів цього процесу.

<р>
<еm>Ярослав Юрчишин