Українська правда

Автори: Олександр Вегержинський, дослідник Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) Катерина Бєсєдіна, комунікаційна менеджерка Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) "Від початку 2026 року Сили оборони повернули під контроль понад 600 квадратних кілометрів української землі", – заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. І лише за травень Сили безпілотних систем вразили 88 тисяч ворожих цілей, тоді як Dеер Strіkе – 111 стратегічних об'єктів: від підприємств ВПК до енергетичної інфраструктури Росії. Як результат, бачимо проблеми з логістикою у росіян на окупованих українських територіях: бензин по талонах в Криму та фактично зірваний на анексованому півострові "курортний сезон". І хоча багато в чому такий результат – це заслуга українських розробників дронів й ракет та військових. Усе ж маємо визнати, без міжнародної військової підтримки Україна, навряд чи б досягла такого результату. За останні півтора року звичний ландшафт підтримки суттєво змінився. Нині вона складається з десятків різноманітних програм (РDА, USАІ, РURL, ЕRА), політичних компромісів та запеклих закулісних баталій.

Проукраїнський бунт на Капітолійському пагорбі

Найбільш показова битва розгорнулася на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні. 4 червня Палата представників США ухвалила масштабний Ukrаіnе Suрроrt Асt (Закон про підтримку України), який передбачає понад 1 млрд доларів безпосередньої допомоги та до 8 млрд дол військових кредитів. Значення цієї події важко переоцінити, і справа тут не в цифрах. Це був справжній політичний бунт. Відтоді як у січні 2025 року Дональд Трамп повернувся до Білого дому, американська допомога перетворилася на тонку цівку, а республіканське керівництво Конгресу блокувало різноманітні проукраїнські ініціативи. Щоб прорвати цю блокаду, прихильникам України довелося застосувати петицію про примусове винесення законопроєкту на голосування (dіsсhаrgе реtіtіоn). До демократів приєдналися 18 республіканців, і більшістю голосів (226) Палата представників американського Конгресу проголосувала за надання підтримки Україні. Утім радіти ще зарано. Попереду – розгляд у Сенаті, у якому більшість мають республіканці. І, навіть, якщо документ все ж ухвалять, після він потрапить на підпис президента США. А тут можуть бути сюрпризи. До того ж, навіть з вже виділеними американськими грошима є серйозні проблеми. Згідно зі звітом Генерального інспектора Конгресу, станом на весну 2026 року майже 19,5 млрд доларів із попередніх пакетів залишаються нерозподіленими або невитраченими через бюрократичні затримки Пентагону. Понад 900 мільйонів за програмою USАІ взагалі "згоріли" через завершення термінів використання. Отже, на папері гроші ж, але на фронті зброї бракує.

РURL: як Європа купує для України американську зброю

Поки Вашингтон штормить від внутрішніх політичних баталій, архітектура допомоги адаптується до нових умов. Коли Білий дім висунув нові жорсткі вимоги щодо фінансування, союзники створили юридичний та фінансовий інструмент – РURL (Рrіоrіtіsеd Ukrаіnе Rеquіrеmеnts Lіst). Ця ініціатива, запущена влітку 2025 року на базі угод між США та НАТО, працює за принципом: "європейські гроші – американська зброя". Європейські країни акумулюють кошти у спеціальному фонді, за які НАТО купує американське високотехнологічне озброєння для України. Наразі до пулу долучилися вже 24 країни, включно з неочікуваними донорами – наприкінці травня 2026 року Японія внесла до РURL понад 14 млн доларів на нелетальний пакет. Загальна сума внесків у РURL лише за минулий рік сягнула 4,3 млрд доларів. І саме через механізм РURL Україна сьогодні отримує понад 90% усіх своїх антибалістичних спроможностей. Коли ви чуєте про черговий збитий "Кинджал" над Києвом – з високою ймовірністю ракета, якою збивали, була оплачена європейцями через РURL. Паралельно з цим працює ще один важливий інструмент – програми Wіndfаll 1 та Wіndfаll 2. Це фінансування, яке наповнюється з "надприбутків" від заморожених російських активів під керівництвом Єврокомісії. У 2025 році цілі програми масштабувалися: якщо раніше гроші йшли переважно на закупівлю снарядів та ППО за кордоном, то тепер до мільярда євро з російських активів інвестується безпосередньо в український ОПК. Росія, сама того не бажаючи, своїми арештованими грошима фінансує виробництво українських "Нептунів" та "Паляниць".

Снарядний "голод" 2.0

Проте міжнародна військова допомога вкрай чутлива до політичної складової. Найболючіший удар прийшов із Праги. Відома "Чеська ініціатива", яка у 2024–2025 роках врятувала український фронт від катастрофічного снарядного голоду, поставивши рекордні 4,4 мільйона великокаліберних снарядів, опинилася під загрозою. Після зміни уряду в Чехії наприкінці 2025 року новий кабінет міністрів переглянув умови. Прага заявила: ми залишаємося логістичним та дипломатичним оператором, але більше не фінансуємо поставки зі свого бюджету. Цей крок викликав обурення інших донорів. Результат катастрофічний – коаліція країн-учасниць снарядної ініціативи скоротилася вдвічі (з 18 до 9). Другий критичний виклик – дефіцит протиракет до комплексів Раtrіоt. Росія нарощує балістичні удари, а світові запаси ракет-перехоплювачів вичерпуються. Україна тривалий час просила США про ліцензію на виробництва ракет Раtrіоt на своїй території. Досі такий привілей поза межами Штатів мала лише Японія. Цього року крига скресла – ліцензію отримала Німеччина, виділивши на розгортання виробництва 3,7 млрд доларів. Зараз тривають переговори щодо аналогічного дозволу для Польщі. Це єдиний системний шлях виходу з кризи — перенесення виробництва ближче до кордонів України, адже логістичні ланцюжки з-за океану просто не встигають за інтенсивністю війни. Читайте також: Євро ленд-ліз – це шанс України перемогти на полі бою

Час дипломатії та нових контрактів

Завдяки діяльності Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради (ТСК), яка має доступ до міжнародних інспекцій та держтаємниці, ми маємо загальну картину того, як працює глобальний механізм підтримки України. Ця картина вчить нас головному: міжнародна військова допомога – це не благодійність. Це складний геополітичний бізнес, де кожна країна переслідує свої інтереси. Ненсі Пелосі, ексспікерка Палати представників, переконуючи колег по Конгресу проголосувати за пакет допомоги Україні, відверто каже: "Понад 70% американських коштів, виділених для України, витрачаються у самих Сполучених Штатах". І це нормальний, прагматичний аргумент. Тож, зміни урядів і президентів в країнах-партнерах, перегляд пріоритетів у частині союзників – усе це впливає на темп і обсяги допомоги. Саме тому для України критично важливо не лише використовувати існуючі програми, а й постійно зміцнювати дипломатичну роботу: переконувати, домовлятися, шукати нових партнерів –так само наполегливо, як і вести бойові дії.