Українська правда

12 червня Міністерство оборони оприлюднило деталі довгоочікуваної армійської реформи – нові контракти, перші у своєму роді терміни служби, підвищені виплати тощо. У відповідь поодинокі військові почали дякувати команді Михайла Федорова за те, що вона взялася за авгієві стайні, до яких ніхто з попередніх міністрів (а також обидвох головкомів) і носа не хотів сунути. Втім, більшість взялася її нещадно критикувати. "Українська правда" опитала із 30 військовослужбовців різних посад і рівнів відповідальності, щоб скласти приблизну картину реакцій військових на нововведення Міноборони. Що цікаво – частина наших співрозмовників у принципі не збирається невдовзі звільнятися з війська, навіть за новими контрактами, бо впевнена, що війна найближчим часом не завершиться. Нижче ми обґрунтовуємо основні претензії військовослужбовців (часто – доволі прямі та емоційні), а також пояснюємо нововведення, які можна було зчитати неправильно.Основні положення реформи від Міноборони:

вводяться нові контракти – на 6–14 місяців для піхоти / штурмовиків і на 24 місяці для всіх інших військових спеціальностей. Після завершення цього контракту військові отримуватимуть стовідсоткову відстрочку від армії – щонайменше на 6 місяців (раніше таких відстрочок, за винятком контрактів "18–24", не існувало)окрім шести місяців базової відстрочки вводиться відстрочка накопичувальна. Що довше військовий служить у війську та що частіше він перебуває на бойових позиціях, то більшу відстрочку отримає. Теоретично відстрочка може становити до кількох років;з 13 червня військовим дозволили повернутися із СЗЧ напряму в найкращі бригади – без проміжної ланки, якою раніше були батальйони резерву та ВСП (Військова служба правопорядку). Це гарантує потрапляння в обраний підрозділ, а не полк чи бригаду з правом пріоритетного комплектування. Таке "вікно" тимчасове і діє до 20 вересня 2026 року;у солдатів та сержантів з'являється право на автоматичне переведення через Армію в межах корпусу, під яким воює бригада (для офіцерів така опція недоступна). Це означає, що, наприклад, піхотинець 155-ої бригади, який воює в оперативному підпорядкуванні 7-го корпусу ДШВ на Покровському напрямку, може перевестися в 25-ту бригаду ДШВ, яка воює під цим же корпусом і на цьому ж напрямку;частина військових отримають вищі зарплати: тиловики – 30 тисяч гривень, військові, які служать на командних пунктах – 70 тисяч, командири бригад – 150 тисяч, командири корпусів – 230 тисяч, піхотинці та штурмовики – 300–460 тисяч гривень.

У цілому нововведення Міноборони – логічні та потрібні. Ба більше, якби вони з'явилися в 2024-му році, то вважалися б величезним поступом. Зараз же, в 2026-му, на дванадцятому році війни, коли одним із ключових запитів військових є бодай часткова демобілізація (зупинимося на цьому терміні згодом), пропозиція від держави "послужити ще трохи" нагадує більше знущання, ніж подяку за вже пророблену роботу. Розберемо зауваження військових детальніше.

1. Відсутність зрозумілих термінів служби

Перше і ключове, що дивує військових у питанні нової реформи, так це те, що вона повністю не відповідає їхнім очікуванням. Реформа не дає зрозумілої відповіді на важливе запитання: КОЛИ Я ЗМОЖУ ПІТИ ДОДОМУ? Особливо гостро це питання стоїть для тих, хто долучився до війська добровольцем у проміжку між 2014 і 2022-им роками та в перші місяці повномасштабного вторгнення. Вдумайтесь: цивільна людина, яка пішла у військо в 2014 році та зберегла своє здоров'я й життя до цього часу, воює вже десятий – дванадцятий рік (працюючи на фронті, ми бачили таких чимало); людина, яка пішла в 2022-му році, воює п'ятий. "Я взагалі не зрозумів, чого ті, хто в армії ще з часів АТО-ООС і 24 лютого 2022-го року "автоматично" подовжив собі службу (всі контракти, які були підписані до 2022-го року, стали безстроковими – УП), взагалі має підписувати якийсь контракт… Хто-хто, а вони точно повинні мати першочергове право на звільнення", – ділиться своїми роздумами з УП офіцер одного з корпусів ДШВ. "Чому після 4,5 років треба прослужити ще 2?" – риторично питає в УП військовослужбовець з Добропільського напрямку, який служить з 2022-го. "По-моєму, чувак, нас кинули. Як лохів, розвели за спинами… ", – цитує УП пісню Кузьми Скрябіна пілот FРV, який воює з перших днів 2022-го. Замість чіткої дати звільнення зі служби Міністерство оборони пропонує всім чинним військовим послужити ще – від 6 до 14 місяців у піхоті або ж 24 місяці в умовних дронщиках чи тиловиках. А вже після цієї "додаткової" служби отримати відстрочку – від повторної мобілізації, щонайменше на 6 місяців. Ті ж, хто не виявить бажання підписувати нові контракти, служитимуть до демобілізації. І таких військових серед опитаних УП найбільше. Зарплату контрактник і мобілізований, які, наприклад, сидять в одному окопі, отримуватимуть однакову. "А якщо війна закінчиться за пів року, а в мене ще 18 місяців контракту? Я що, лох чи що? Кожні пів року так думаю", – пояснює УП свій вибір чекати на демобілізацію військовослужбовець Богдан, який воює з 2022-го. "Я хочу і далі служити по мобілізації, бо мені як оператору БПЛА цей контракт нічого нового не дає. По автоматичному переведенню є ліміт у 50 людей з бригади – хто встиг, того і капці. По грошах – ну в нас є люди в забезпеченні та в тилу, які до цієї реформи отримували більше. Тилу вдавалося майже рік платити 50 тисяч. А тепер що, знов 30?" – обґрунтовує своє рішення служити далі по мобілізації один із пілотів БПЛА, що нині працює на Сумщині. "Немає ніякої реформи. Є ефемерна відстрочка на пів року після двох років контракту", – з обуренням додає він. Переважно в категорію "свідків демобілізації" у найкращому значенні цих слів входять колишні цивільні, які готові віддавати себе війську в активну фазу війни, але не бачать себе тут після її завершення. Ні за високі зарплати, ні за будь-які інші "пряники". "Поки воно воюється, хочеться воювати. Як тільки війна припиниться, то залишиться армія та армійський довбоєбізм. Не дуже хочу, щоб мене тоді тут щось тримало", – додає Богдан. Втім, на нещодавньому брифінгу, присвяченому питанню нової реформи, заступник Федорова Мстислав Банік, здається, був першим, хто публічно визнав, що міністерство наразі не готове говорити про демобілізацію. Адже процес масштабної демобілізації війська, переведення його на рейки мирного часу можна почати тільки після завершення бойових дій, а коли це відбудеться – невідомо. Банік попросив журналістів не використовувати слово "демобілізація" та послуговуватися іншим терміном – "звільнення". Заступник міністра оборони Мстислав Банік на першому брифінгу, присвяченому армійській реформі Фото Ольги Кириленко, УП

2. Нерозуміння, кому належить право на звільнення поза контрактом

Окремої уваги в контексті нової реформи заслуговує таке явище, як "поетапне звільнення тих, хто був мобілізований раніше". Це звільнення має початися вже наприкінці цієї осені та діятиме паралельно зі звільненням за контрактами. Першим про таку опцію заговорив президент, анонсуючи армійську реформу на початку травня; згодом до нього доєдналося Міністерство оборони, зокрема Федоров і Банік. А проте для військових цей варіант поки що абсолютно не зрозумілий. З одного боку, вони дивляться на нього, як на хитку гілку надії на вихід з армії без додаткових умов. З іншого – поки що не знають, кого саме вважатимуть "мобілізованим раніше", за якими документами буде розрахований час служби до 2022 року і, ключове, скільки чекати на свою чергу. Ця процедура ще розробляється. Фото Ольги Кириленко, УП Звільняти "мобілізованих раніше" мають за окремим указом президента. Теоретично, якщо спиратися на те, що в Україні нині мільйонне військо, а звільнити з нього одночасно можна приблизно пару тисяч на місяць (якщо не менше), то на очікування своєї черги можуть піти роки. "Яка кількість військовослужбовців буде звільнена щомісяця – залежить від ситуації на полі бою, чи оголосить Росія мобілізацію чи ні, тут багато критеріїв", – пояснює міністр Федоров в інтерв'ю "1 1". Можливо, саме тому він радить усім, навіть тим, хто служить в армії найдовше, підписати новий контракт. Якщо ж їхня черга на звільнення настане швидше, ніж цей контракт закінчиться – наприклад, у листопаді 2026-го, – вони зможуть піти додому. Указ президента, за словами міністра, в цьому разі матиме вищу силу за контракт. Однак опитані УП військові сумніваються, що такий механізм буде дієвим. Фото Ольги Кириленко, УП

3. Уся увага й бонуси – цивільним, яких хочуть залучити у військо

Ще однією причиною обурення стало те, що військові не відчули себе цільовою аудиторією реформи. За їхніми враженнями і в принципі за словами міністра Федорова, основною аудиторією цієї реформи є цивільні, яких тільки хочуть залучити до війська. Мовляв, ми почали трансформацію Сил оборони з того, що хочемо зробити їх комфортнішим і привабливішим місцем для нових людей: ось вам чіткі терміни служби, високі зарплати – тільки приходьте. І, в теорії, це абсолютно логічний крок. Він має підштовхнути цивільних іти у військо, щоб замінити тих, хто з війська вже хоче піти. Та є два нюанси. Перший – частина військових вважають великою несправедливістю те, що цивільні, які на дванадцятому році війни досі не долучилися до війська, зі старту опиняються у вигідніших умовах. "Виходить, що чим довше людина відкладала армію, тим кращі умови їй зрештою пропонують. А ті, хто пішов тоді, коли було найважче, вкотре залишаються десь за дужками всіх нових мотиваційних програм та промов", – пише у своїй колонці керівниця медичної служби "Ульф" Аліна Михайлова. "Не хочеться зрадойо*ити, пацани (команда Федорова – УП) залізли у такі авгієві стайні, які до них навіть ніхто не наважувався розгрібати. Але, хоч вони і комунікують, що поговорили з військовими всіх рівнів, є відчуття, ніби їм в основу цієї реформи поклали дуже викривлену логіку… Дуже відгукується те, що Аліна написала. Усі думають, як дати суперумови тим, кого хочуть залучити у військо, а ті, хто тут уже є, "нікуди не дінуться", – ділиться з УП своїми роздумами офіцер на ім'я Геннадій. Один із наших співрозмовників, військовослужбовець 93-ої бригади, який служить у війську вже десять років, навіть не читав новини про нові контракти. Він переконаний, що держава ще довгий час не відпустить його з війська. Тут варто нагадати, що за рік війни між 2014-им і 2022-им Міноборони пропонує всього 1 місяць відстрочки, тоді як за рік після 2022-го – шість. На зауваження про несправедливість щодо тих, хто вже у війську, у Міноборони відповідають, що, по-перше, військовим, які служать "найдовше", варто зачекати на процедуру звільнення за указом президента. По-друге, чинний військовий може підписати новий контракт на 10 місяців, а цивільний – лише на 14 (ніби це справді суттєва різниця). Другий нюанс, чи радше зауваження до логіки реформи полягає в тому, що наразі складно сказати, чи вона в принципі спрацює на цивільних. Бо якщо ні, то хто замінить на позиціях тих, хто піде з війська? І чи зможуть вони в такому разі піти? "Якщо нинішніх штурмовиків не буде ким замінити, не буде в достатній кількості мобілізованих, то як держава відпустить на дємбєль нинішніх штурмовиків? Простіше буде переписати терміни служби у паперах, ніж оголити фронт. Хоча команда Федорова обіцяє на наступному етапі реформи презентувати зміни в процесі мобілізації. Якщо там будуть черги в ТЦК, а не тільки красиві презентації, тоді зможемо порадіти за наших хлопців і провести їх на відпочинок. Поки що сприйняття реформи скептичне", – ділиться з УП своїми роздумами офіцер одного зі штурмових полків. УП також заради цікавості запитала в одного з військовозобов'язаних, що нині ухиляється від служби, але регулярно донатить, чи надихнули його нові контракти. На що він відповів, що теми "нових контрактів" у його цивільній бульбашці не існує. "Це на слуху в тредсі, серед військових, журналістів – от вони собі думають, підписати їм контракт чи ні, читають, вникають. А цивілу як було пофіг, так і є. Він думає тільки, чи не відмінять групу (відстрочку по фіктивній інвалідності – УП), бронювання або вступ в університет. Він уже й так для себе вирішив, що не буде йти. Це хіба ті, хто не мають грошей на відстрочку, будуть ці контракти читати. Якби це прийняли в 2024-му, то, може, щось би і змінилося. А так запізнилися на два роки", – каже чоловік.

4. Нерозуміння, що робити з уже підписаними контрактами та чи буде за них відстрочка

Річ у тім, що умовні контракти Федорова – не єдині у своєму роді. Перед ними були мільйонні контракти для молоді віком 18–24 років (які, на жаль, не спрацювали). А перед ними – звичайні армійські контракти на 1–3–5 років або ж "до кінця особливого періоду". Тобто частина українського війська (за припущеннями УП, йдеться про відсотків щонайменше 25-30%) уже служить на різних контрактах. І наразі вони не розуміють, чи варто їм переривати свій контракт заради нового та як їм будуть нараховувати відстрочку. "⁠Особисто я дуже чекав інструкції, що робити тим, у кого підписаний контракт "до демобілізації" (їх часто укладали в 2022 році – УП). Бо сам на ньому. І при кожних змінах в законодавство ці контракти постійно поза увагою. Але їх підписало ну дуже багато людей, уся моя бульбашка в таких контрактниках. Виглядає так, що про них уже ніхто не пам'ятає", – розповідає УП офіцер з одного з корпусів ДШВ. Кілька днів тому на своїй сторінці у Фейсбуці заступник міністра Мстислав Банік уточнив, що військові, які вже мають контракт, можуть перепідписати його на новий або ж дослужити старий. Але що в такому разі буде з відстрочкою – УП поки що з'ясувати не вдалося. Самі ж військові чекають на роз'яснення по тому, чи варто їм перепідписувати контракти, яке має надійти на військові частини. До речі, ще один цікавий нюанс. Після брифінгу Баніка доволі широко розійшлися його слова про "особливість офіцерів" – мовляв, це занадто цінні кадри, щоб ми могли відпустити їх з війська. Втім, як уточнили УП в Міноборони, це твердження є хибним. Офіцери можуть підписувати нові контракти та розраховувати на відстрочки на рівних правах з усіма. Зокрема сам Банік, який є чинним військовослужбовцем, уже підписав контракт на 24 місяці й чекає після завершення цього строку на свою відстрочку.

5. Нерівномірне підняття зарплат

Мабуть, другим найбільш тригерним моментом нової реформи після відсутності чітких строків служби стало підняття зарплат. Претензія військових полягає в тому, що це підняття в принципі обійшло операторів та майстрів БПЛА, які нині завдають більшість уражень на полі бою та в принципі замінили собою чималу кількість військових спеціальностей; та мінімально торкнулося тиловиків – логістів, кухарів, медійників тощо. Заступник міністра оборони Мстислав Банік презентує оновлені зарплати військових на різних посадах після початку нової армійської реформи фото Ольги Кириленко, УП Суто формально грошове забезпечення тиловиків таки зростає, і аж на 50% – тобто з 20 до 30 тисяч гривень. Але, якщо подивитися на ціни на продукти, бензин та оренду житла в Києві, Харкові чи Павлограді, де розташована велика частина тилових штабів, стає зрозуміло, що, по-перше, ця виплата мізерна. По-друге, вона далека від оплати престижних професій – якою в нинішній час має бути військова служба. Працюючи на сході, УП регулярно зустрічає військових на тилових посадах, які знімають кімнату в будинку самотніх дідусів і бабусь, бо не можуть собі дозволити окреме житло. "Якщо тилові посади настільки неважливі, то навіщо вони існують? Якщо ж вони необхідні для функціонування війська, то чому люди, які роками забезпечують роботу армії, мають отримувати зарплату, яка дедалі більше відстає від реалій життя?" – доречно питає Аліна Михайлова у своїй колонці, про яку ми згадували вище. На брифінгу заступника міністра УП запитувала, чому військові на тилових посадах отримують таку мізерну виплату та чи вкладається вона в концепт справедливості, на якому так наголошує Міноборони. На це Банік відповів, що міністерство було б раде платити більше, але виходить з наявних ресурсів. Окремо в контексті підняття зарплат військовим кілька наших співрозмовників зупинялися на штурмовиках та піхотинцях. Мовляв, чи зможуть великі гроші (300–460 тисяч гривень на місяць) змотивувати нових людей зараз, у 2026 році, йти в піхоту? Тобто робити найскладнішу та найнебезпечнішу роботу. Офіцер одного зі штурмових полків, який говорив з УП на умовах анонімності, переконаний, що виплати не мають суттєвого впливу на мотивацію штурмовиків. "У нас зараз бійці отримують і так значно більше, ніж мали в цивільному житті – замість 10–20 тисяч мають 100–200. Для них це вже інший рівень доходів, цього вже достатньо. Тож збільшення до 300–400 тисяч ролі не грає. Та й усі попередні загравання виплатами не давали відчутного результату. У нас є ті, хто прийшов по контракту "18–24", але в цілому мільйон молодь не змотивував. Навряд чи змотивує і нинішнє підвищення", – зазначає офіцер. *** На наступному етапі реформи Міністерство оборони обіцяє взятися за процес мобілізації й, зокрема, ТЦК та СП як головний інструмент цього процесу, а також – за два мільйони українців, які ухиляються від військової служби. Що саме планують змінити та якими методами працюватимуть з "ухилянтами" – наразі не відомо. На всі питання журналістів щодо мобілізації, як найбільш зламаного, болісного й водночас необхідного процесу, в Міноборони відповідають: "Почекайте". Попри доречну критику на адресу команди Федорова, варто визнати, що вона взялася за справді найтяжчі задачі нашого часу. І ми всі зацікавлені в тому, щоб вони їх таки розв'язали. Нехай стіни стаєнь впадуть. Ольга Кириленко, УП