Українська правда

Напад на військових ТЦК у Львові.


Перевернута службова машина. І імпотенти-органи влади, які це все дозволили. Ось що маємо на 12 рік війни з росією.


І коли я кажу про пройобану мобілізацію і те, що потужна реформа Міноборони не спрацює – я говорю зокрема і за це.


Найстрашніше навіть не те, що це сталося.


Найстрашніше, що це вже майже нікого не дивує.


Ми прийшли до ситуації, коли в країні, яка пʼятий рік веде повномасштабну війну з росією, люди готові нападати не на ворога, а на своїх військових.


Бо роками накопичувалися страх, недовіра, розчарування і повне нерозуміння того, що відбувається.


І за те, що відбувається – несе відповідальність не тільки суспільство.


Влада багато років робила і робить вигляд, що мобілізація – це проблема виключно військових.


Замість чесної розмови з людьми були мовчання, суперечливі рішення, відсутність зрозумілих правил і постійне перекладання відповідальності.


Політики не ходять по дворах вручати повістки.


Міністри не пояснюють людям, чому мобілізація саме така.


Депутати не зустрічаються щодня з агресією на вулицях.


Усе це залишили військовим.


Фактично держава сказала: "вам потрібні люди – ви й забезпечуйте собі мобілізацію".


А потім здивування і догани командирам, бо "а чого на позиції, яку має тримати хоча б 8 чоловік – сидить 2 людини?".

І відповідно саме військові стали обличчям усіх провалів державної політики.


Люди бачать перед собою не Кабмін, не Верховну Раду, не Офіс Президента.


Вони бачать військового у формі.


І саме він отримує весь удар – словесний, моральний, фізичний.


При цьому держава роками не створила відчуття справедливості.


Одні служать із перших днів війни без ротацій.


Інші знаходять способи не служити взагалі.


Одні повертаються без кінцівок.


Інші демонструють в соцмережах, як чудово живуть за кордоном.


Саме це породжує лють.


А коли лють не знаходить відповіді від держави, вона шукає найближчу мішень.


Нею стає військовий із ТЦК.


Але є одна річ, яку потрібно сказати чесно.


Напад на військового не вирішує жодної з цих проблем.


Перевернута машина не зробить мобілізацію справедливішою.


Побитий військовий не поверне людей із фронту.


Спалений автомобіль не зупинить російські ракети.


Єдине чого досягають такі дії – ще більшої ненависті всередині країни, яка й так воює за своє існування.


Якщо система мобілізації потребує змін – її потрібно змінювати.


Якщо потрібна реформа ТЦК – її потрібно проводити.


Якщо потрібна чесна державна політика щодо служби, ротацій, демобілізації та рекрутингу – її потрібно створювати.


А ми продовжуємо бавитися в рейтинги та тішити себе думками про вибори.


Але поки влада мовчить, не бере на себе політичної відповідальності та залишає військових сам на сам із суспільством, подібних історій буде лише більше.


А проблема в тому, що держава втратила довіру значної частини суспільства. І замість того, щоб цю довіру відновлювати, вона дозволила зробити військових громовідводом для всього накопиченого невдоволення.


І це одна з найнебезпечніших тенденцій для країни, яка досі веде війну за власне існування.


А і моє любиме – виходить що нові контракти від МО це не чарівна пігулка наповнення війська. Бо якщо людині пофіг навіть на високу збільшену зарплату й можливість самостійно обрати місце служби, то проблема явно не в умовах контракту


Бо з усіх цих тіпів, яких ми бачили на відео – абсолютний нуль пішли сьогодні зранку в центри комплектації і обрали собі посаду у війську та підписали нові контракти.


Аліна Михайлова


Джерело