Українська правда

8 жовтня керівника відділу журналістських розслідувань "Української правди" Михайла Ткача та його колегу Ярослава Бондаренко затримали у Відні під час виконання редакційного завдання, повʼязаного з пошукомколишнього генерального прокурора-втікача Руслана Кравченка.

Ярослав, якого зокрема поранили під час затримання, розповідає, як відбувався арешт.

…Посеред білого дня (15:00) під час переміщення на орендному авто з одного місця в інше – на світлофорі дуже жорстко нас прийняв австрійський спецназ. Вибили обидва вікна і за секунди вже земля: Михайлові Ткачеві "пощастило", з його боку обочина з клумбою і травою, а мене ж обличчям в асфальт і з усієї сили втискають всім тілом в розбите скло. Ліва рука в руці поліцейського, права під тілом… давай діставати. Роздерли. Посічені і рвані рани на правій руці. Ліву так крутили так, що я кричав вголос від раптового сильного болю. Було відчуття, що зараз зламають руку. Потім так затисли кайданки саме на лівій, що я аж згодом за 15–20хв ледве випросив "рlеаsе rеlах thіs! Рlеаsе! Іt's nо gооd! Рlеаsе rеlах!" Німецької не знаю. Пардон)) З моменту цієї прийомки, з розбиттям вікон, нас з Михайлом розʼєднали без можливості контантку, взагалі! Дивитись осторонь – ЗАБОРОНА і відразу "обличчям в стіну!" Кров з обличчя тече, заливає одяг, штани, нові кросівки (бачу пошкоджені). Озираюсь на руку – кровить. Підійшов поліцейський медик з перекисем водню глянути на мене і надати першу медичну допомогу. Так я помітив, що Михайла також десь там вдалині "пакують". Не раз чую: "wе аrе Ukrаіnіаn jоurnаlіst's!". Всі речі вилучили. Зʼявився бус. Завели, повезли в невідомому напрямку. Виявилось згодом – в СІЗО. Весь час ЖОДНОГО РОЗʼЯСНЕННЯ і бодай "ВИ МАЄТЕ ПРАВО НА…" – абсолютно нічого і суцільна незрозумілість та невідомість "що це було і що далі". А далі: прийомка в СІЗО. Огляд медиків тюрми. Там я вже і побачив свій стан. Засохлу кров з обличчя довелося певний час змивати антисептиком і так побачив "горб" під оком. Роздивився – "там є скло" – кажу медикам. "Напевно мені потрібна медична допомога", – продовжив . 21:30 вихід з камери тимчасового утримання, кайданки за спину. Бус. Дорога в лікарню. Противно на душі було. З тюрми повезли в лікарню дівставати скло з обличчя і все це з кайданками за спиною … два поліцейських ведуть цивільною лікарнею коридорами поміж людей як якогось супер злочинця. Дитячі очі злякано дивляться на тебе (( і ось це було дуууууже неприємно. І, напевно, це найважче в цій історії. Бо як би і скільки б ти не намагався говорити і пояснити копам "я не злочинець! Я не становлю загрози! Я журналіст–розлідувач з України! Відкрийте інтернет і ви побачите всю інформацію про мене, про нас і нашу роботу – ви там все побачите і зрозумієте". Це все не має жодного ефекту! І навіть, після рентгену вже на операційний стіл треба лягати … лікар ніяковіє і каже "кайданки за спиною – це не добре!" і я вкотре додаю цим копам від себе "я не несу жодної загрози! Я не злочинець. Я фотограф, оператор. Повірте мені. Зніміть, хоча б на операцію кайданки". Без результату. Операція на обличчі, під оком – в кайданках за спиною. Скло дістали. Шви наклали. Попросив показати. Три шматки скла. Посічену праву руку від ліктя і вище обробили і заклеїли стрічками, якими клеять розсічення і порізи. І назад в кайданках в камеру "303" з дивними написами на стінах про Ісуса, Аллаха і "жизнь ворам". Але найцікавіший напис був просто перед очима над дверями камери: "95 RЕGІОN". Цікаво. Щось нагадує. Перегукується з дечим з України. Був детальний допит кримінальної поліції. Злочини, які інкримінують мені дуже серйозні:

Шпіонаж. Робота на розвідку іншої держави. Завдання шкоди державі Австрія.

Своїми розповідями про специфіку нашої роботи і її результати (а просто поряд серед вилучених речей на столі стоїть, щойно отримана в Норвегії, міжнародна відзнака за свободу слова і за найкращого журналіста–розслідувача) – довелось доводити, що ми таки не злочинці. Адвокат з Австрії і окремо перекладач Марина (вибачте, не запитав прізвище) – професіонали своєї справи. Особиста підтримка консула Юрія – дякую за візит в СІЗО і спілкування. Там і в тих умовах "повної ізоляції від оточення і без жодних пояснень "А ЩО ВЗАГАЛІ ВІДБУВАЄТЬСЯ!" – це має велике значення. Дякую. Після допиту адвокат подав заявку на негайне звільнення з камери з-під варти, як людини, що не становить загрозу. Троє поліцейських, і головний серед них, очевидно, вже розуміють ситуацію і дзвінками до прокурора зробили можливий вихід з-під варти. Пʼятниця вечір. Якби не так – то в суботу і неділю сидів би в камері "303" та втикав у двері з написом "95 rеgіоn" і робив би зарядку з відтисканнями від підлоги – як ми звикли бачити у фільмах ))) Працюмо далі…. Ярослав Бондаренко Джерело