WAS

5 січня 1918 року Українська Народна Республіка ввела в обіг перші українські банкноти — карбованці. Першою з'явилася купюра номіналом 100 карбованців, надрукована на звичайному папері без водяних знаків. Текст на банкноті було продубльовано чотирма мовами: українською, російською, польською та їдишем.

Автором дизайну перших грошей став графік Георгій Нарбут. Він застосував у оформленні орнаменти українського бароко XVII–XVIII століть та зображення тризуба — родового знака князя Володимира. Саме завдяки появі на цих банкнотах тризуб було офіційно затверджено як державний герб УНР.

На фото поруч з Гітлером - Ялмар Шахт. У 1933 році він, колишній президент Рейхсбанку, зблизився з фюрером і став головним архітектором відновлення німецької економіки після Великої депресії. Призначений міністром економіки в 1934 році, він запровадив програму фінансування промисловості через так звані «векселі Мефо» — систему прихованого кредитування, яка дозволила таємно фінансувати військове виробництво. Завдяки цим заходам зросли зайнятість і виробництво, а державні борги формально не зросли.

З 1937 року Шахт вступив у конфлікт із Гітлером через темпи мілітаризації та втручання партійного апарату в економіку. У 1939 році його усунули з посади президента Рейхсбанку, а в 1943 році він був заарештований і відправлений до концтабору, де утримувався до 1945 року. Після війни Шахта судили в Нюрнберзі, але виправдали. У повоєнні роки він заснував банківську компанію та працював радником урядів у країнах, що розвивалися, залишаючись однією з найсуперечливіших фігур німецької економічної історії XX століття.https://youtu.be/TSrWKF_lwTY

27 вересня 1389 року у Флоренції в родині банкірів народився Козімо Медічі, відомий як Козімо Старший. Після свого батька Джованні ді Біччі Козімо очолив банк Медічі та зробив його найвпливовішою фінансовою установою Європи. Завдяки розгалуженій мережі філій у Римі, Лондоні, Брюгге та інших містах, банк обслуговував папський престол і королівські двори. Козімо поєднував фінансову діяльність із політичною: у 1434 році він фактично очолив Флорентійську республіку.

Він активно фінансував розбудову міста, замовив проекти архітектору Філіппо Брунеллескі, підтримував художників Донателло і Фра Анджеліко, створював бібліотеки й сприяв поширенню гуманістичних студій. Його політична вага забезпечила Флоренції стабільність у другій половині XV століття, а фінансова міць зробила його найбагатшою людиною Європи. Козімо Медічі помер 1 серпня 1464 року, залишивши спадкоємцям не лише величезні статки, але й фундамент майбутньої влади династії у Флоренції та поза її межами.https://youtu.be/CrkN3V0eBw8

Сучасні олігархи володіють великими фінансовими консорциумами, впливають на політику та спонсорують найпрестижніші культурні події. Але не вони це придумали. Нумо просто поглянемо, що коїлося у Флоренції, скажімо, у XIV–XVI століттях. О, бачимо рід Медічі! Вони контролювали фінансові потоки Європи, призначали Римських Пап (і самі ставали ними), вирішували долю королівств і водночас замовляли шедеври Рафаелю Санті та Мікеланджело.

Сьогодні ми говоримо про офшори, тіньові схеми та політичне лобіювання, але понад півтисячі років тому у Медічі були свої, не менш витончені методи: кредити королям, фінансування воєн, тиск на Ватикан, продаж індульгенцій. І паралельно будівництво Собора Святого Петра та підтримка митців.

У сьогоднішньому відео - докладна історія загадкової сім'ї, яка назавжди змінила... та багато чого! Дивіться!
https://youtu.be/CrkN3V0eBw8

На фото - німецькі діти грають пачками грошей, 1923 рік.

У 1921–1923 роках Німеччина пережила одну з найгостріших гіперінфляцій у світовій історії. Після Першої світової війни Веймарська республіка зіткнулася з величезними репараційними виплатами згідно з умовами Версальського договору. У січні 1923 року Франція та Бельгія окупували Рурську область, серце німецької промисловості, через затримки платежів. Уряд закликав до «пасивного опору» і продовжив фінансування страйкарів за допомогою емісії, що призвело до стрімкої девальвації рейхсмарки.

Ціни зростали щодня. Якщо в січні 1923 року долар США коштував приблизно 17 000 марок, то вже у листопаді — 4,2 трильйона. Хліб, який у 1918 році коштував 0,63 марки, у листопаді 1923-го продавався за 201 мільярд. Люди носили гроші у кошиках, зарплати виплачували кілька разів на день, аби їх одразу витрачали. Наприкінці 1923 року гіперінфляцію зупинили: уряд ввів нову валюту — рентенмарку, курс якої прив’язали до вартості землі.