WAS

Здається, зимові Олімпійські ігри 2026 у Мілані / Кортіні йдуть на рекорд провокацій. В офіційному олімпійському інтернет-магазині з'явилися футболки з дизайном Олімпіади 1936 в Берліні (чому це зашквар, ми розповідаємо тут).

Цікаво, це так впливає на Європу посилення популярності ультраправих? Дуже скоро на нашому каналі розповімо вам про італійських ультраправих 1920-40-х років.https://youtu.be/bKzdae8kW4o

Українського скелетоніста Владислава Гераскевича дискваліфікували перед першим заїздом Олімпіади-2026.

Про це він сам повідомив в коментарі для Суспільне Спорт.

Причина - Міжнародний Олімпійський комітет заборонив Гераскевичу виступати в "шоломі пам'яті", на якому зображені спортсмени, загиблі через агресію рф. МОК послався на правило 50.2 Олімпійської хартії, яке забороняє "будь-які демонстрації або політичну, релігійну чи расову пропаганду на території Олімпійських ігор".

Здається, Олімпіада - взагалі великий скандал, починаючи з самого заснування. Ось перегляньте.https://youtu.be/bKzdae8kW4o

30 грудня 1975 року вийшов новорічний номер журналу France Football, у якому було оголошено результати голосування за найкращого футболіста Європи. Переможцем ювілейного, 20-го опитування став нападник київського «Динамо» та збірної СРСР Олег Блохін, який набрав 122 бали. Друге місце посів Франц Беккенбауер (42 бали), третє — Йоган Кройфф (27 балів). Це був перший випадок, коли найкращим футболістом Європи визнали українця.

У 1975 році Блохін разом із «Динамо» Київ виграв Кубок володарів кубків УЄФА та Суперкубок УЄФА, у фіналі якого кияни двічі перемогли мюнхенську «Баварію». У матчі за Суперкубок Блохін забив три м’ячі у двох іграх. У складі збірної СРСР він допоміг команді вийти до фінального турніру чемпіонату Європи 1976 року. Протягом сезону він регулярно відзначався результативними діями в єврокубках і чемпіонаті СРСР, що стало підставою для його перемоги в опитуванні France Football.

На 80-му році життя помер Володимир Федорович Мунтян. Він народився 14 вересня 1946 року в місті Котовськ Одеської області (нині Подільськ), згодом разом із родиною переїхав до Києва. Він був вихованцем школи «Динамо», за основну команду «Динамо» (Київ) виступав у 1965–1977 роках, провівши у чемпіонаті СРСР 302 матчі та забивши 57 м’ячів. У складі київського клубу сім разів ставав чемпіоном СРСР, двічі здобував Кубок СРСР, а також переміг у Кубку володарів кубків УЄФА та Суперкубку УЄФА 1975 року. За збірну СРСР провів 49 матчів і забив 7 голів, був учасником чемпіонату світу 1970 року.

Після завершення ігрової кар’єри Володимир Мунтян працював тренером: очолював СКА (Київ), олімпійську збірну України, національну збірну Гвінеї, клуби «Таврія» (Сімферополь), «Оболонь» (Київ), «Кривбас» (Кривий Ріг) та «Ворскла» (Полтава). Він кавалером ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

6 жовтня 1975 року київське «Динамо» здобуло найбільший трофей у своїй історії — Суперкубок Європи. Після перемоги в першому матчі над «Баварією» з рахунком 1:0 у Мюнхені, команда Валерія Лобановського закріпила успіх у матчі-відповіді на «Республіканському стадіоні» в Києві, перемігши 2:0 в присутності 102 тисяч глядачів. Усі три голи у двох поєдинках забив форвард Олег Блохін, який став головним героєм протистояння. Того ж року французьке видання France Football відзначило його «Золотим м’ячем» як найкращого футболіста Європи.

Той склад «Динамо» став символом розквіту головного на той момент українського клубу. У команді грали Михайло Фоменко, Володимир Мунтян, Анатолій Коньков, Володимир Веремєєв, Леонід Буряк, а воротар Євген Рудаков був одним із найнадійніших у Європі. Гру будували на системності та дисципліні, запроваджених Лобановським і його асистентом Олегом Базилевичем, які змогли привести до перемоги «Баварією» з Францем Беккенбауером, Ґердом Мюллером і Зеппом Маєром .

30 липня 1980 року на Олімпійських іграх у Москві польський стрибун із жердиною Владислав Козакевич виграв золоту медаль зі світовим рекордом — 5,78 м. Радянська публіка освистувала і вигукувала образи на адресу зарубіжних спортсменів, особливо це стосувалося суперника місцевого фаворита Костянтина Волкова.

"Я подумав, що я єдина людина у світі, якій свистіли за побиття світового рекорду. Тож, коли я приземлився, я показав їм цей "польський стрижень", найкращий, який тільки можна уявити. Я висловив свою злість на радянських глядачів, які свистіли; в легкій атлетиці ніхто не свистить", - згадував Козакевич.

Це вчинок запам'ятали під назвою "жест Козакевича".

Радянський посол у Варшаві вимагав позбавити спортсмена медалі та дискваліфікувати, але безрезультатно. Польська влада офіційно пояснила інцидент "м’язовим спазмом". У самій Польщі цей жест сприйняли як символ опору на тлі страйків. Козакевич залишався улюбленцем публіки, однак спортивна влада його пресувала, У 1985 році він емігрував до ФРН.https://youtu.be/bKzdae8kW4o

31 серпня 1935 року вибійник шахти «Центральна-Ірміне» на Донбасі Олексій Стаханов за одну нічну зміну нібито видобув 102 тонни вугілля замість встановленої норми у 7 тонн. Це оголосили рекордом, хоча насправді Стаханов працював не самостійно: йому допомагали кріпильники, які одразу укріплювали виробку, але видобуток рахували лише за ним. Попри це, подію подали як приклад нового методу праці, і в СРСР розгорнувся так званий "стаханівський рух", який мав стимулювати різке зростання продуктивності шахтарів, металургів та інших робітників.

Самого Стаханова активно вшановували: він став депутатом Верховної Ради СРСР, отримав звання Героя Соціалістичної Праці та ордени. Пізніше він навчався у Промисловій академії, працював у вугільній промисловості та очолював шахти. У післявоєнні роки його службова кар’єра поступово згасала. Олексій Стаханов помер 5 листопада 1977 року в місті Торез (нині Чистякове) на Донеччині.