WAS

Фізик Густав Герц здобув світову славу завдяки дослідженням разом з фізиком Джеймсом Франком. Їхній експеримент довів квантову природу взаємодії електронів з атомами, за що обидва отримали Нобелівську премію з фізики (1925). У міжвоєнний період професор Густав Герц очолював Фізичний інститут університету в Галле, потім працював у Технічній вищій школі в Берліні. Після приходу нацистів до влади перейшов до дослідницької лабораторії компанії Siemens, де займався фізикою газового розряду, електронікою та методами розділення ізотопів.

Після завершення Другої світової СРСР залучив Герца до атомного проєкту. У радянських формулюваннях ішлося про «запрошення», фактично його разом з іншими спеціалістами насильно перевезли до СРСР. Там він очолив дослідницьку лабораторію біля міста Сухумі, працював над технологіями отримання потрібних різновидів речовини для атомної програми. У 1954 році йому дозволили повернутися до НДР, де він став професором Лейпцизького університету.

Які ще трофейні вчені працювали на союзниківhttps://youtu.be/24QEwLuQIHQ

У Барселоні завершили будівництво вежі Ісуса Христа собору Саґрада Фамілія та відкрили її після встановлення оглядового майданчика і великого скляного хреста. Вежа досягла висоти 172,5 метра і стала найвищою церковною вежею у світі. Урочисте відкриття відбулося за участю Папи Римського Лева XIV, який освятив нову вежу. Будівництво храму розпочалося 1882 року, а з 1883 року проєкт очолив архітектор Антоні Ґауді. Він присвятив Саґраді Фамілії останні десятиліття свого життя і загинув у Барселоні 1926 року, коли храм був далеким від завершення.

За час спорудження собору змінилося кілька поколінь архітекторів і будівельників. Роботи переривалися під час Громадянської війни в Іспанії, коли частину майстерні та креслень було втрачено. Подальше будівництво продовжували за збереженими моделями, фотографіями та документацією Ґауді. Комплекс включає 18 запланованих веж, присвячених Ісусу Христу, Діві Марії, чотирьом євангелістам і дванадцятьом апостолам. Завершення всіх основних будівельних робіт очікується у 2035 р.

Скільки поколінь людей існувало за всю історію людства?

Вчені Річард Дж. Ван, Самер І. Аль-Саффар та інші провели дослідження на цю тему. Розрахунок залежить від двох параметрів: від якого моменту рахувати появу нашого виду і яку середню тривалість одного покоління брати за основу. Сучасний погляд науки - часова межа близько 300 тисяч років, за віком найдавніших відомих решток Homo sapiens із Джебель-Ірхуд у Марокко.

Дослідники проаналізували мутації ДНК, які виникають у дітей і залежать від віку батьків на момент народження дитини. На основі сучасних родинних даних визначили, як змінюється набір нових мутацій залежно від віку матері і батька. Цю модель застосували до сучасних людських геномів. Так вдалося реконструювати середню тривалість покоління в різні періоди останніх 250 тисяч років.

За цим дослідженням середній інтервал між поколіннями становив 26,9 року; середній вік батьків — 30,7 року, середній вік матерів — 23,2 року. Отже, оцінка кількості поколінь Homo sapiens - близько 11 тисяч.

Вчора поруч із чоловіком Андрієм Мельником на Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали Софію Федак-Мельник.

Вона народилася 1901 року у Львові, навчалася у Віденській торговельній академії, ще студенткою долучилася до створення першого осередку «Пласту» у Відні. Після повернення до Львова брала участь у діяльності «Союзу українок» і входила до управління кооперативу «Українське народне мистецтво», який займався підтримкою та розвитком українських ремесел.

У 1929 році Софія Федак одружилася з Андрієм Мельником після його звільнення з польської в’язниці. Під час Другої світової війни її разом із чоловіком інтернували до концтабору Заксенгаузен. Після війни подружжя оселилося в Люксембурзі; там Софія працювала в банківській сфері, допомагала чоловікові в організаційній роботі ОУН і друкувала матеріали, пов’язані з історією українського націоналістичного руху. Вона померла 31 липня 1990 року в Люксембурзі, де до нещодавнього часу була похована.

17 травня 1970 року з марокканського порту Сафі у Атлантичний океан вийшов папірусний човен «Ра-II» з міжнародним екіпажем на чолі з норвезьким дослідником Туром Геєрдалом. Судно було збудоване з очерету тотора майстрами з озера Тітікака в Болівії за давніми принципами. Геєрдал перевіряв, чи могли подібні судна в давнину перетинати Атлантику за допомогою пасатів і Канарської течії. Попередня експедиція на човні «Ра» 1969 року стартувала з того самого узбережжя, але була припинена неподалік від Барбадосу через конструктивні проблеми судна.

«Ра-II» пройшов приблизно 6100 кілометрів від Марокко до Барбадосу і 12 липня 1970 року досяг Карибського моря після 57 днів плавання. Екіпаж складався з людей різних країн, експедиція йшла під прапором ООН. Геєрдал пов’язував це дослідження із гіпотезою про можливість давніх морських контактів між Середземномор’ям або Північною Африкою та Америкою до Колумба. Сам човен «Ра-II» після експедиції зберігається в музеї «Кон-Тікі» в Осло.

У районі Марбю на схід від Норрчепінга, у шведському Естерйотланді, археологи знайшли два бронзові шийні кільця віком понад 2500 років. Розкопки відбувалися перед будівництвом нового житлового району на території пам’ятки пізньої бронзової доби, де вже були відомі поховання, сліди поселень і наскельні зображення. Кільця лежали всередині кам’яної поховальної споруди з центральним каменем. У ній були кремовані людські рештки, частково в урні, частково в невеликих ямах, а самі кільця розмістили окремо від поховань, між каменями на східному краю споруди.

Ці прикраси належать до типу, який у Швеції називають "кільцями Венделя": це литі бронзові шийні кільця пізньої бронзової доби. Майстри скручували кільця у протилежних напрямках, створюючи спіральну форму. Одне кільце було більшим і тоншим, а друге — меншим, важчим і з виразнішим профілем. Унікальність знахідки полягає в тому, що два такі кільця виявили разом саме в поховальному контексті. Раніше такі зразки виявляли у водно-болотних угіддях, зокрема на болотах, де люди, ймовірно, залишали бронзові предмети як ритуальні жертви. За словами археолога Альфа Ерікссона, такі кільця зазвичай пов’язують із жінками високого статусу; подальший аналіз кремованих кісток має встановити, скільки людей було поховано в цій могилі.

Україна з прикрістю дізналася про те, що всупереч попередньому цілком справедливому рішенню польського суду російський громадянин, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину на території України – зокрема у вивезенні з Криму культурних цінностей, – все ж таки не був екстрадований до України

речник МЗС України Георгій Тихий.

Російський археолог Олександр Бутягін, який займався незаконними розкопками в анексованому Криму, повернувся в росію в рамках обміну, що при посередництві Аляксандра Лукашенка. Бутягіна (плюс дружину російського військового) обміняли на двох молдавських офіцерів і польського журналіста Анджея Почобута.

За легендою, 21 квітня 753 року до н. е. Ромул і його брат-близнюк Рем заснували місто Рим. Вони були синами Реї Сільвії та бога Марса, а їхній дід Нумітор був царем міста Альба-Лонга. Через провину Реї Сільвії немовлят наказали кинути в річку Тибр, але вони вижили: їх вигодувала вовчиця, після чого їх знайшов і виховав пастух Фаустул. Коли брати виросли, вони вирішили заснувати нове місто. Але в процесі пересварилися, Ромул убив Рема і дав місту Рим (Roma).

Ця легенда відома з творів Тита Лівія та Плутарха, які записали її через кілька століть після подій. Археологічні дані свідчать, що Рим виник поступово як об’єднання поселень на пагорбах біля Тибру. Найдавніші сліди постійного заселення на Палатині датуються приблизно X–VIII століттями до н. е., а формування міста як єдиного центру пов’язують із VIII століттям до н. е.

У стародавньому місті Оксірінх в провінції Мінья в Єгипті археологи знайшли некрополь римської епохи, в якому розташовані мумії, прикрашені золотими амулетами. Але головне - виявили папірусний фрагмент із «Іліади» Гомера! Фрагмент, який містився всередині однієї з мумій, це уривок із книги ІІ поеми, так званий «Каталог кораблів», де перелічено грецькі сили, що вирушили на війну до Трої. Знахідку зробила іспансько-єгипетська експедиція Університету Барселони та Інституту Стародавнього Близького Сходу.

Мумію виявили в підземній камері, відомій як Гробниця 65, серед лляних пов’язок із геометричними візерунками та розписних дерев’яних саркофагів. Знахідка класичного грецького літературного тексту всередині єгипетської мумії є надзвичайно рідкісною і порушує захопливі питання. Чому цей текст був включений до поховання? Чи мав він бути символом освіти, статусу чи культурної ідентичності? Або ж він мав глибше ритуальне значення?

Знахідка свідчить про те, що місцева еліта в Оксірінху не лише перебувала під впливом грецької культури, а й активно долучалася до її літературних традицій.

У стародавньому місті Оксірінх в провінції Мінья в Єгипті археологи знайшли некрополь римської епохи. Але головне - виявили папірусний фрагмент із «Іліади» Гомера! Фрагмент, який містився всередині однієї з мумій, це уривок із книги ІІ поеми, так званий «Каталог кораблів», де перелічено грецькі сили, що вирушили на війну до Трої.

Мумію виявили в підземній камері, відомій як Гробниця 65, серед лляних пов’язок із геометричними візерунками та розписних дерев’яних саркофагів. Знахідка класичного грецького літературного тексту всередині єгипетської мумії є надзвичайно рідкісною і порушує захопливі питання. Чому цей текст був включений до поховання? Чи мав він бути символом освіти, статусу чи культурної ідентичності? Або ж він мав глибше ритуальне значення?

Знахідка свідчить про те, що місцева еліта в Оксірінху не лише перебувала під впливом грецької культури, а й активно долучалася до її літературних традицій.https://youtu.be/hAl7JpdYeZM

Підводний човен «Г. Л. Ганлі», створений Конфедеративними Штатами Америки під час Громадянської війни, затонув у 1864 році після атаки на корабель «Гузатонік» і тривалий час вважався втраченим. Його пошуки тривали десятиліттями: ще у 1970 році дослідник Е. Лі Спенс заявив про виявлення місця затоплення, однак підтвердження знахідки відбулося пізніше. У 1995 році експедиція за участю письменника Клайва Касслера та організації National Underwater and Marine Agency виявила підводний човен у гавані Чарлстона, приблизно за кілька кілометрів від берега, де він був занесений піском і осадом.

Після виявлення розпочалися роботи з підготовки до підйому, які тривали кілька років і вимагали участі археологів, інженерів і водолазів. У 2000 році корпус підводного човна підняли з дна моря за допомогою спеціальної конструкції, після чого його перевезли до Чарлстона для консервації та дослідження. Під час робіт усередині були виявлені останки восьми членів екіпажу, які перебували на своїх місцях.https://youtu.be/hInmLlb5jfQ

19 квітня 1930 року в Харкові завершився судовий процес у справі так званої «Спілки визволення України» — вигаданої органами НКВС підпільної антирадянської організації. Процес відбувався в будинку Харківського оперного театру з березня 1930 року і став частиною кампанії проти української інтелігенції. Слідство стверджувало, що організація нібито готувала повалення радянської влади та створення незалежної держави, однак звинувачення будувалися на примусових зізнаннях і не підкріплювалися фактичними доказами.

Серед 45 засуджених були, зокрема, академік Сергій Єфремов, теолог Володимир Чехівський, історик Йосип Гермайзе,
літературний критик і письменник Андрій Ніковський, письменниця Марія Прохорова, академік Михайло Слабченко, лікар Микола Кудрицький, мовознавець Михайло Кривинюк, а також інші науковці, педагоги та священнослужителі. Вироки передбачали різні терміни покарання — від умовного до 10 років ув’язнення. Частину засуджених згодом відправили до таборів, інші згодом були репресовані повторно.

16 квітня 1841 року у Чернігівській губернії народилася Христина Алчевська (в дівоцтві - Журавльова) — українська педагогиня, засновниця та керівниця Харківської жіночої недільної школи, відкритої 1862 року, де безкоштовно навчали грамоти жінок. Алчевська особисто викладала читання, організовувала заняття і добирала навчальні тексти. Вона уклала бібліографічний покажчик «Що читати народові?» (перші видання — 1880-ті роки), у якому систематизувала твори в тому числі української літератури, та збирала відгуки читачів про прочитане. Її школа діяла тривалий час без офіційного дозволу, закривалася владою, але відновлювала роботу.

Алчевська брала участь у міжнародних педагогічних виставках: на Всесвітній виставці в Парижі 1889 року її матеріали з народної освіти були відзначені нагородою. Вона підтримувала використання української мови в освіті. Вона першою використала псевдонім «Українка», завдяки якому, а також своїм віршам познайомилася з майбутнім чоловіком Олексієм Алчевським.

Ультралівий - ліворуч, ультраправий - праворуч! Не переплутайте! 😉 Комуніст Фідель Кастро і майбутній диктатор Чилі Аугусто Піночет на одному фото!

Фідель Кастро прибув до Чилі 10.11.1971 на запрошення президента Сальвадора Альєнде, щоб підтримати його уряд. Альєнде проводив “мирний шлях до соціалізму”, стикаючись із економічною кризою та правою опозицією. Кастро бачив у цьому шанс зміцнити ліві сили в регіоні та показати світові, що кубинська революція має союзників у Західній півкулі.

Візит тривав рекордні 23 дні. Кастро об’їздив фабрики, селянські комуни, університети, зустрічаючись із робітниками й студентами. Він намагався розширити контакти Куби в умовах ізоляції та просувати антиімперіалістичну боротьбу. Саме тоді його супроводжував генерал Августо Піночет, начальник гарнізону Сантьяго, який за два роки очолить кривавий переворот проти Альєнде. Візит посилив поляризацію в Чилі, ставши аргументом для правих сил проти Альєнде.https://youtu.be/mNazjJJqPbE

Дослідження команди Університету Фліндерса, засноване на аналізі понад 200 років демографічних даних, показало, що чисельність людства перевищує рівень, який планета може стабільно підтримувати за нинішнього споживання ресурсів. У роботі використано поняття «місткість середовища» — оцінку кількості людей, яку Земля здатна забезпечувати з урахуванням доступних ресурсів і швидкості їх відновлення. За оцінками дослідників, оптимальна чисельність населення для стабільного існування становить близько 2,5 мільярда осіб, тоді як нині на планеті живе приблизно 8,3 мільярда людей.

Згідно з дослідженням теоретична максимальна чисельність може становити близько 12 мільярдів людей. За поточними тенденціями населення Землі може досягти піку приблизно 11,7–12,4 мільярда у 2060–2070-х роках. Схоже, планета не встигає відновлювати ресурси з тією швидкістю, з якою вони використовуються.

Що не так зі зростанням населенняhttps://youtu.be/HwSWZ6l2eYQ

Сьогодні вночі NASA успішно запустило з ракету із кораблем Orion, який вирушив до Місяця з чотирма астронавтами. Вони не будуть висаджуватися на супутнику Землі. Втім, це перший пілотований політ до Місяця за понад 53 роки.

Попередньою була місія Apollo 17 (стартувала 7 грудня 1972) — шоста і остання наразі висадка людей на Місяць. До екіпажу входили Юджин Сернан, Роналд Еванс і Гаррісон Шмітт. Сернан (на фото) був командиром і став останньою людиною, що залишила сліди на поверхні Місяця.

Місія досліджувала давні високогірні породи. Сернан і Шмітт провели три виходи на поверхню, залишалися там 75 годин, проїхали місячним ровером 30,5 кілометра, встановили шосту автоматичну наукову станцію ALSEP і зібрали 110,4 кілограма місячних порід і ґрунту.

Загалом на Місяці побували 12 людей, всі американці.

Кім Чен Ина переобрали на посаду голови державних справ КНДР.

Ось вам рідкісні дитячі фотографії, на яких північнокорейський лідер Кім Чен Ин зображений пухким малюком, у військовій формі, що віддає честь, а також у кабіні літака.

У дитинстві Кіма намагалися не показувати публіці. Він навчався у школі в Швейцарії і майже ніколи не фотографувався.

Як він прийшов до владиhttps://youtu.be/76QAKTXpDxo

110 років загальній теорії відносності!

20 березня 1916 року в журналі «Annalen der Physik» Альберт Ейнштейн опублікував працю «Основи загальної теорії відносності», у якій систематизував результати досліджень, завершених наприкінці 1915 року. Роботі передувала багаторічна праця над узагальненням спеціальної теорії відносності 1905 року та пошуком опису гравітації як властивості простору-часу. У листопаді 1915 року Ейнштейн представив рівняння гравітаційного поля Прусській академії наук. У публікації 1916 року він виклав повну теоретичну схему, зокрема принцип еквівалентності, ідею викривлення простору-часу масою та пояснення гравітації як геометричного ефекту.

Ейнштейн отримав Нобелівську премію з фізики 1921 року, але не за загальну теорію відносності, а за пояснення фотоелектричного ефекту.

У подвійному похованні віком близько 1900 років, виявленому на території городища Червоний Маяк на березі Дніпра, археологи зафіксували використання кіноварі — мінеральної форми сульфіду ртуті яскраво-червоного кольору. Речовину виявили безпосередньо на кістках похованих, а також у вигляді порошку в межах могили, що свідчить про її цілеспрямоване застосування під час поховального обряду. Лабораторні аналізи, зокрема спектроскопічні дослідження, підтвердили склад пігменту як кіновар. Зафіксовано, що ця речовина контактувала з людськими рештками і була розподілена у межах поховання.

Наукова праця Олени Дзнеладзе, археологині з Національної академії наук України, та її колег, опублікована в журналі Antiquity, зафіксувала цей випадок як перший підтверджений приклад виявлення кіноварі в пізньоскіфських пам’ятках. Використання кіноварі в цьому похованні розглядається як рідкісний випадок застосування такого пігменту в поховальному обряді на території України.

У найбільш забруднених радіацією місцях зони відчуження навколо ЧАЕС у 1997 році українська мікологиня Неллі Жданова зафіксувала колонії чорної плісняви на стінах, стелях і всередині пошкодженого реактора. Подальші дослідження показали, що гриби можуть рости швидше в умовах радіації. Такий механізм отримав назву «радіосинтез» — процес, за якого організми використовують енергію іонізуючого випромінювання у своєму метаболізмі.

У подальших експериментах дослідники перевіряли поведінку грибка в умовах космічного випромінювання. На Міжнародній космічній станції, де гриб продемонстрував активний ріст і здатність частково екранувати радіацію. Вчені розглядають можливість використання таких грибів як біологічного радіаційного захисту для космічних апаратів і майбутніх позаземних поселень. Серед запропонованих ідей — вирощування «живих» радіаційних бар’єрів або конструкцій із грибного міцелію, здатних поглинати частину космічного випромінювання.

Не вперше пліснява рятує людство!https://youtu.be/EpwMTlla0Os