26 серпня 1887 року народився український архітектор Дмитро Дяченко — один із провідних представників українського необароко. Він навчався в Петербурзькому інституті цивільних інженерів, організував перші професійні виставки української архітектури, очолював Товариство українських архітекторів і став першим ректором Українського архітектурного інституту. Найвідоміша його робота — комплекс Національного університету біоресурсів і природокористування України в Голосієві, зведений у 1926–1931 роках.

Дяченко також проєктував школи на Полтавщині, музей у Кам’янці-Подільському, санаторій у Кисловодську та Сільськогосподарський інститут у Ташкенті. У 1930-х його звинувачували в «українському націоналізмі» через звернення до традицій українського бароко. 1941 року архітектора заарештували і засудили до восьми років таборів. 21 травня 1942 року він помер у Саратовській області. 1957 року Дяченка реабілітували.