WAS

13 жовтня 1792 року в майбутній столиці США Вашингтоні заклали наріжний камінь президентської резиденції, яку згодом назвуть Білим домом. Місце для нової столиці на річці Потомак визначили рішенням Конгресу (1790). На конкурсі архітектурних проєктів переміг ірландець Джеймс Гобан, чий задум схвалив перший президент США Джордж Вашингтон. Закладення каменя супроводжувалося масонською церемонією, а під ним розмістили латунну пластину з пам’ятним написом. На будівництві працювали наймані американські та європейські ремісники, вільні темношкірі робітники і поневолені афроамериканці. Гроші за працю останніх отримували рабовласники. Першим президентом, який оселився в резиденції, став Джон Адамс (1 листопада 1800 року), коли внутрішнє оздоблення будівлі ще тривало.

Після спалення британськими та канадськими військами (1814) будівлю відновили, згодом спорудили північний і південний портики, а в XX столітті добудували Східне та Західне крила.

У жовтні 2025 року за розпорядженням Дональда Трампа Східне крило знесли, щоб спорудити на його місці бальну залу для державних прийомів. Вартість проєкту оцінювали приблизно у 400 мільйонів доларів. Демонтаж розпочали до завершення федеральних процедур погодження та громадського обговорення, що спричинило судові позови від організацій із захисту історичної спадщини.

Ілюстрація: рисунок першого Білого дому, спроектованого архітектором Джеймсом Хобаном, який у 1792 році переміг у конкурсі на проектування нової резиденції президента.

У серпні 1945 року, після оголошення Японією капітуляції, Ліга за незалежність В’єтнаму — В’єтмінь, очолювана Хо Ші Міном, закликала до загального повстання. 19 серпня десятки тисяч людей зібралися в Ханої, після чого революційні загони і демонстранти захопили ключові урядові будівлі, серед них палац Тонкін (на фото) — резиденцію колоніальної адміністрації. 2 вересня Хо Ші Мін проголосив Демократичну Республіку В’єтнам. Нове керівництво обіцяло незалежність, загальне виборче право, демократичну конституцію, боротьбу з голодом і неписьменністю, скасування частини колоніальних податків та поліпшення становища селян.

У 1946 році провели загальні вибори до Національних зборів, почалася кампанія ліквідації неписьменності, частину податків скасували, були створені республіканські органи влади. Незалежність довелося відстоювати у війні проти Франції, яка тривала до 1954 року. Земельну реформу провели вже в 1950-х роках, після кількох років обмеження орендної плати й часткового перерозподілу землі. Політична система дедалі більше концентрувалася під контролем комуністичної партії, тому обіцянки широкого демократичного представництва були виконані лише частково.

Чому революціонери нечасто виконують обіцянкиhttps://youtu.be/HCeo4535e4Q

Досі сподіваєтеся на повстання в росії? А ви не замислювалися, що буде далі? Досі вірите тим, хто закликає до внутрішнього спротиву в Україні? А що вони обіцяють і що реально виконають?

Лідерам революцій потрібні люди, які виходитимуть на вулиці, страйкуватимуть, будуватимуть барикади та ризикуватимуть життям. За цю підтримку обіцяють мир, свободу, землю, справедливість і добробут. Після перемоги розпоряджатися державними грошима та командувати військами починають нові керівники. І постає питання: як змусити їх виконати обіцянки?

У новому випуску WAS перевіряємо, що отримали учасники революцій за свою довіру та принесені жертви. Розбираємо виконані обіцянки, політичні оборудки і причини, через які вчорашні визволителі пресували власних прихильників. Дивіться, перш ніж повірити черговому заклику повстати за прекрасне майбутнє.https://youtu.be/HCeo4535e4Q

Досі сподіваєтеся на повстання в росії? А ви не замислювалися, що буде далі? Досі вірите тим, хто закликає до внутрішнього спротиву в Україні? А що вони обіцяють і що реально виконають?

Лідерам революцій потрібні люди, які виходитимуть на вулиці, страйкуватимуть, будуватимуть барикади та ризикуватимуть життям. За цю підтримку обіцяють мир, свободу, землю, справедливість і добробут. Після перемоги розпоряджатися державними грошима та командувати військами починають нові керівники. І постає питання: як змусити їх виконати обіцянки?

У новому випуску WAS перевіряємо, що отримали учасники революцій за свою довіру та принесені жертви. Розбираємо виконані обіцянки, політичні оборудки і причини, через які вчорашні визволителі пресували власних прихильників. Дивіться, перш ніж повірити черговому заклику повстати за прекрасне майбутнє.https://youtu.be/HCeo4535e4Q

Можливий спалах чуми в Іркутській області росії чим далі тим більше турбує міжнародну спільноту. На випадок смерті співробітниці наукового інститут відреагували Трамп, Марко Рубіо, представник МЗС Китаю Го Цзякунь, Прем’єр-міністр Монголії Ням-Осорин Учрал, Всесвітня організація охорони здоров’я.

Поки ми всі з цікавістю спостерігаємо за розвитком ситуації, нагадаємо вам, які наслідки для людства приносила чума.

https://youtu.be/zxk_GmS90f4https://youtu.be/zxk_GmS90f4

27 вересня дві великі панди, передані урядом Китаю в оренду в рамках давньої традиції дипломатії панд, прилетіли в аеропорт Атланти і прямують до місцевого зоопарку. Панди — самець на ім'я Пін-Пін і самка на ім'я Фу Шуан — прибули рейсом із Ченду.

Китай уже багато десятиліть використовує великих панд як дипломатичний подарунок. Ще 1941 року уряд Китайської Республіки подарував двох панд США на знак вдячності за американську допомогу у війні з Японією. Після приходу до влади комуністів у КНР традицію продовжили.

Найвідоміший епізод стався 1972 року після історичного візиту президента США Річарда Ніксона до Китаю: Пекін подарував американцям панд Лін-Лін і Сін-Сін. Вони прибули до Національного зоопарку у Вашингтоні, а вже першими вихідними подивитися на них прийшли майже 24 тисячі людей.

З 1980-х Китай почав переважно не дарувати панд назавжди, а передавати їх іноземним зоопаркам на багато років у межах спеціальних угод. Особливо промовистою «панда-дипломатія» стала у відносинах із Тайванем. 2005 року Пекін запропонував острову пару панд із іменами Туань-Туань і Юань-Юань: разом вони утворюють слово «туаньюань» — «возз’єднання». Тайванська влада кілька років не приймала тварин, але після зміни адміністрації дозволила їх ввезення, і наприкінці 2008 року панди прибули до Тайбейського зоопарку.

Окремий індіанський штат?

У міру розширення США на захід формувалися нові спільноти, деякі з яких ставали новими штатами. Деякі - ні, отже штатам з пропонованими назвами Франклін, Джефферсоні Вестельванія так і не пощастило з’явитися. Північна Дакота та південна частина Техасу намагалися стати штатами під назвою Лінкольн.

У серпні 1905 року в Мускогі, на території індіанців, відбувся конституційний з’їзд щодо пропонованого штату Секвойя. Територія майбутнього штату охоплювала значну частину східної половини сучасної Оклахоми, включаючи землі, які корінним американцям вже були надані на підставі різних договорів про переселення, укладених з урядом США.

У 1905 році, маючи суверенітет над цією територією протягом кількох десятиліть, коаліція племен подала до Конгресу повний текст конституції майбутнього штату. Конгрес, очолюваний республіканцями, відмовився розглядати цю пропозицію, а президент Теодор Рузвельт, який не хотів, щоб з’явився ще один потенційно демократичний штат, у 1907 році підписав прокламацію, згідно з якою ця територія стала частиною штату Оклахома.

26 вересня 1960 року світова політика змінилася назавжди: відтоді кандидатам на найвищі виборні посади довелося стежити не лише за тим, що вони говорять, а й за тим, як виглядають перед телекамерами. Цього дня відбулися перші в історії США телевізійні дебати кандидатів у президенти — сенатора-демократа Джона Кеннеді та республіканця, віцепрезидента Річарда Ніксона. Вони зустрілися у студії CBS у місті Чикаго, а трансляцію подивилися понад 66 мільйонів американців. Кеннеді перед ефіром відпочивав і готувався до запитань, мав засмаглий і здоровий вигляд та під час відповідей часто дивився прямо в камеру. А от Ніксон напередодні провів два тижні в лікарні через інфіковане коліно, втратив вагу, у день ефіру провів агітаційну поїздку та прибув до студії виснаженим.

Під гарячими лампами Ніксон помітно пітнів, його світло-сірий костюм зливався з тлом, тоді як Кеннеді виглядав неначе кінозірка. Після 1960 року теледебати стали невід’ємною частиною передвиборчої боротьби у багатьох країнах, а зовнішність, манера триматися, погляд у камеру, освітлення і грим стали частиною підготовки кандидатів до великих політичних ефірів.https://youtu.be/urFWQoSsPlY

«Я б не влаштовував йому вечерю. Я б дав йому гамбургер із McDonald’s і сказав: нам треба братися до роботи, тому що ви не можете й далі девальвувати валюту. […] Я б дав йому, мабуть, подвійний Big Mac».

Це Дональд Трамп заявив 24 серпня 2015 року в ефірі Fox News під час президентської кампанії. Президент США Барак Обама тоді готував державний візит голови КНР Сі Цзіньпіна з офіційною вечерею у Білому домі. Трамп критикував такий прийом, пов’язуючи це з торговельною політикою Китаю, курсом юаня та перенесенням американських робочих місць за кордон.

Вчора Трамп влаштував на честь Сі державний банкет із морським окунем у кунжутній скоринці, велюте з жовтого кабачка з лісовими грибами, тушкованою молодою капустою бок-чой, на десерт - ванільний крем з конфі з кислих вишень і морозиво з медом.

Як їжа впливає на політикуhttps://youtu.be/1ywosathMzk

Королю Великої Британії Чарльзу III для закордонних поїздок не потрібен паспорт. Британські паспорти видають від його імені, тому окремий паспорт королю не оформлюють. Усі інші члени британської королівської родини, включно з королевою Каміллою та принцом Уельським, користуються паспортами. Подібний особливий порядок діє і для японського імператора Нарухіто та імператриці Масако: під час офіційних закордонних поїздок вони не користуються звичайними паспортами, а необхідні формальності між державами оформлюють дипломатичними каналами.

Такий порядок для японської імператорської пари сформувався ще 1971 року перед закордонною поїздкою імператора Хірохіто та імператриці Нагако. Інші члени японської імператорської родини подорожують із дипломатичними паспортами. Вважається, що лише ці троє у всьому світі не потрібують паспорти. Навіть Папа Римський користується паспортом під час закордонних поїздок.

Як влаштований світовий паспортний порядок.https://youtu.be/jYBy_QLaTWk

20 вересня 1946 року — 80 років тому — відкрився перший Каннський кінофестиваль. Його задумали ще наприкінці 1930-х років як французьку альтернативу Венеційському кінофестивалю, на який все більше впливали фашистська Італія та нацистська Німеччина. Перший фестиваль у Каннах планували провести у вересні 1939 року, а його президентом мав стати один із винахідників кінематографа Луї Люм’єр. Початок Другої світової війни зірвав ці плани, і фестиваль відбувся лише через сім років. У конкурсі 1946 року брали участь 19 країн.

Фестиваль супроводжували феєрверки, паради, авіашоу, покази мод, квіткові бої на набережній Круазетт і вибори першої «міс фестивалю». У конкурсній програмі показували «Рим, відкрите місто» Роберто Росселліні, «Коротку зустріч» Девіда Ліна, «Втрачений вікенд» Біллі Вайлдера та інші стрічки.

Покази проводили в Муніципальному казино Канн, поспіх із підготовкою спричинив численні технічні негаразди: завіса погано закривалася й пропускала світло на екран, окремі сеанси переривалися, виникали помилки з проєкцією плівки. Незважаючи на це, преса і гості високо оцінили фестиваль. Згодом Канни перетворилися на один із головних світових майданчиків авторського кіно, міжнародних прем’єр і кіноринку.

19 вересня 1796 року — 230 років тому — опублікували прощальне звернення президента США Джорджа Вашингтона.

Після двох президентських термінів він оголосив, що не братиме участі в наступних виборах. Вашингтон закликав американців берегти єдність держави, дотримуватися Конституції та змінювати її встановленим порядком, уникати надмірного державного боргу, розвивати освіту, зберігати мирні відносини з іншими країнами і не пов’язувати США постійними союзами з іноземними державами.

Окрему частину звернення президент Джордж Вашингтон присвятив політичним партіям. Він попереджав, що боротьба угруповань за владу може послаблювати державне управління, розпалювати ворожнечу між громадянами, сприяти заворушенням і відкривати шлях для іноземного впливу через партійні інтереси. Вашингтон писав і про небезпеку ситуації, коли переможна фракція використовує владу для переслідування суперників, а суспільство в пошуках порядку погоджується на дедалі більшу концентрацію влади в руках однієї людини.

Його відмова балотуватися втретє започаткувала традицію двох президентських термінів, якої американські президенти дотримувалися до Франкліна Рузвельта. Юридичне обмеження двома термінами закріпила 22-га поправка до Конституції США у 1951 році.https://youtu.be/Rd3tF9hQLuw

1906 року в Російській імперії відбулися перші вибори до Державної думи, створеної після революції 1905 року і Жовтневого маніфесту царя Ніколая II. Голосування було непрямим, багатоступеневим і нерівним: виборців поділили на курії землевласників, міщан, селян і робітників, які спочатку обирали виборщиків, а вже ті — депутатів. Один виборщик припадав приблизно на 2 тисячі землевласників, 4 тисячі міських виборців, 30 тисяч селян і 90 тисяч робітників. Жінки, батраки та значна частина найманих працівників права голосу не мали взагалі.

27 квітня 1906 року відбулося перше засідання думи. Тоді від дев’яти українських губерній обрали понад сто депутатів при загальній кількості у 497. До Української думської громади (фракції) увійшли понад чотири десятки осіб. Серед них були адвокат Ілля Шраг, археолог Микола Біляшівський, громадський діяч Павло Чижевський і політик Володимир Шемет. Дума вимагала аграрної реформи, ширших громадянських прав і політичних змін. 8 липня 1906 року Ніколай II розпустив її після конфлікту з депутатською більшістю, насамперед через земельне питання та вимоги обмежити самодержавну владу.

9 листопада 1918 року соціал-демократ Філіп Шайдеман із західного балкона будівлі Рейхстагу в Берліні проголосив Німеччину республікою — державою, яка після ухвалення конституції 1919 року увійшла в історію як Веймарська республіка. На фотографіях того дня на площі Кенігсплац перед парламентом видно Національний пам’ятник Бісмарку, відкритий 1901 року. На своєму первісному місці він простояв до нацистської перебудови Берліна: у 1938–1939 роках пам’ятник разом із колоною Перемоги та монументами Мольтке й Роону перенесли до району Великої Зірки в Тіргартені під час перебудови Берліна за проєктами Альберта Шпеєра.https://youtu.be/0qKs_KORgTw

ООН закликала переходити від звичної карти світу в проєкції Меркатора до карт, які точніше передають площі континентів.

Традиційну для нас проєкцію створив фламандський картограф Герард Меркатор 1569 року для морської навігації: вона зберігала напрямки й кути, полегшуючи прокладання курсу. Водночас що далі від екватора, то сильніше вона збільшує території: Гренландія здається майже рівною Африці, хоча Африка більша приблизно у 14 разів.

4 вересня 2026 року Генеральна асамблея ООН 164 голосами підтримала резолюцію, що рекомендує ширше використовувати проєкцію Equal Earth, створену 2018 року і призначену для точнішого відображення площ. Це була пропозиція Того, яка діє від імені африканських країн.

Шість держав утрималися, США голосували проти. Рішення юридично не зобов’язує країни, школи, видавців чи технологічні компанії змінювати карти й не забороняє використання проєкції Меркатора.

У нас на каналі в коментарях дискусія щодо того, як російські війська потрапили до Придністров’я. Чітко відповідаємо, щоб прибрати підстави для маніпуляцій.

Після розпаду СРСР у Придністров’ї залишилися частини радянської 14-ї гвардійської армії зі штабом у Тирасполі, складами зброї та боєприпасів. Указом президента Росії Бориса Єльцина №320 від 1 квітня 1992 року радянські військові частини, що перебували на території Молдови, перевели під юрисдикцію Російської Федерації. Згодом 14-ту армію реорганізували в Оперативну групу російських військ. Паралельно після угоди Росії та Молдови від 21 липня 1992 року в зоні конфлікту залишився окремий російський контингент у складі спільних миротворчих сил.

Постачання і ротацію російського контингенту багато років забезпечували через територію України. Це було юридично оформлено спеціальною українсько-російською угодою від 25 листопада 1995 року «про транзит через територію України військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова». Через Україну могли рухатися військовослужбовці, військові формування та необхідні їм вантажі.

Після початку російської агресії проти України у 2014 році цей сухопутний маршрут фактично перестав працювати: російські військові вже не могли вільно ротуватися через Україну, і Москва почала використовувати маршрут через аеропорт Кишинева, де в’їзд контролювала Молдова. Юридично крапку поставили у 2015 році: 21 травня Верховна Рада ухвалила Закон №463-VIII про денонсацію угоди 1995 року, а 11 червня він набрав чинності. Відтоді Росія дедалі більше комплектувала свої підрозділи в ПМР місцевими жителями з російськими паспортами, адже повноцінна ротація з Росії стала вкрай ускладненою.

Президент Зеленський провів нараду щодо нашої політики на польському напрямку. Із заяв виділимо те, що стосується історії:

‼️Будуть відкриті всі архіви Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України щодо трагічних подій 20-го століття на Волині.
‼️Будуть рішення для надання додаткової суттєвої кількості дозволів на пошукові ексгумаційні роботи, і разом із польською стороною буде забезпечено більшу спроможність для проведення таких робіт.
‼️Домовилися з Олександром Алфьоровим, керівником Українського інституту національної пам’яті, про розширення можливостей інституту. Олександр підготовить і представить системні пропозиції, урядовці та профільний комітет Верховної Ради України розглянути можливість збільшити фінансове та інше забезпечення Українського інституту національної пам’яті.

У 1939 році між Сталіним і Гітлером спалахнув палкий політичний роман: взаємні компліменти, вигідні домовленості, поділ сфер впливу і спільна жертва. Коли диктатори вирішили поділити чужу державу, пакти про ненапад, гарантії безпеки та союзницькі обіцянки виявилися безсилими.

У новому відео на каналі WAS розповідаємо, як почалися ці «любовні» стосунки, чому вони виявилися зручними для обох режимів і як брехня про «захист населення» прикривала окупацію. А ще про те, що сталося далі, в тому числі про серію зрад, маніпуляцій, підступів і відвертих політичних ляпасів Москви, які Захід спокійно проковтнув (може і неспокійно, але яка вже різниця?).

https://youtu.be/jrptR_PmGI4https://youtu.be/jrptR_PmGI4

3 липня 1903 року компанія Commercial Pacific Cable Company завершила прокладання першої транстихоокеанської телеграфної лінії. Кабель завдовжки близько 11 тисяч кілометрів пролягав від міста Сан-Франциско через місто Гонолулу на Гаваях, атол Мідуей і острів Гуам до міста Маніла — столиці Філіппін. Ділянку між узбережжям Каліфорнії та Гаваями ввели в експлуатацію 1 січня 1903 року, після чого кабельні судна послідовно проклали решту лінії через центральну частину Тихого океану.

4 липня 1903 року Президент США Теодор Рузвельт надіслав телеграму з нагоди Дня незалежності, яка пройшла навколо Землі. Повідомлення передали з Нью-Йорка через Атлантичний океан, Європу, Азію, Манілу, новий тихоокеанський кабель і Сан-Франциско назад до Нью-Йорка приблизно за 9 хв. 30 сек. Лінія забезпечила прямий телеграфний зв’язок між континентальною частиною США та американськими володіннями в Тихому океані, скоротила час передавання урядових, військових, комерційних і газетних повідомлень між Північною Америкою та Східною Азією.https://youtu.be/PHHAb2VI0Hg

Польські депутати Європейського парламенту внесли до звіту про просування України до членства в ЄС поправки, присвячені Волинській трагедії та діяльності Української повстанської армії. До документу, який депутати Європарламенту обговорюватимуть 7 липня, представники партії «Право і справедливість» подали поправки із закликами визнати відповідальність УПА за геноцид польського населення, засудити її ідеологію, символіку та вшанування пов’язаних із нею діячів, а також продовжити ексгумацію і поховання жертв.

Окрему поправку підготували депутат від польської «Громадянської коаліції» Анджей Галіцький та доповідач Європарламенту щодо України, німецький депутат Міхаель Галер. Автори засудили рішення Президента України Володимира Зеленського назвати одну з військових частин на честь героїв УПА, згадали десятки тисяч цивільних жертв і закликали Україну та Польщу відновити зусилля, спрямовані на історичне примирення.

Що відбувається?https://youtu.be/DG0QnQtTvdE