WAS

Куба, отдай наш хлеб!
Куба, возьми свой сахар!
Нам надоел твой косматый Фидель!
Куба, иди ты на хер!

(Куба, віддай наш хліб! Куба, забери свій цукор! Нам набрид твій кошлатий Фідель! Куба, йди ти в дупу!)

Таку пісеньку про стосунки з Кубою співали у 1970-80-ті радянські люди у неофіційній обстановці. Працюємо над відео про історію Куби, яка довела до того, що Трамп вирішив напасти на "Острів Свободи". Ну і заразом хочемо нагадати вам, як цукор зробив цю країну спочатку дуже багатою, а потім - заручником своєї бідності.

На фото: лідер Куби Фідель Кастро на цукрових плантаціях у 1960-х.https://youtu.be/0bsTW9pmgJY

Черга біля пункту видачі цукру за талонами, Детройт, США, весна 1942

Після вступу Сполучених Штатів у Другу світову війну, вже навесні 1942 року уряд запровадив систему нормування продовольства. Одним із перших продуктів, продаж якого було обмежено, став цукор. Причиною стали перебої з постачанням і потреби військової економіки: значна частина цукру надходила до США морськими шляхами з Карибського басейну та Філіппін, а торговельні перевезення під час війни зазнавали втрат через атаки німецьких підводних човнів. У квітні 1942 року Управління цінової адміністрації запровадило загальнонаціональну систему нормування цукру.

Для цього використовувалися спеціальні купони з раціонних книжок. Норма становила приблизно пів фунта цукру на людину на тиждень, що дорівнювало близько 26 фунтів (приблизно 12 кілограмів) на рік. Система нормування діяла протягом усієї війни і була скасована лише у червні 1947 року, коли уряд припинив обмеження на продаж цукру.https://youtu.be/0bsTW9pmgJY

Президент Гаррі С. Трумен часто вживав вислів «The Buck Stops Here» («відповідальність лежить на мені»), настільки часто, що це стало його особистою фішкою.

Табличка з цими словами стояла на столі президента. Вона була виготовлена у Федеральній виправній колонії в Ель-Рено, штат Оклахома. У 1945 році Фред А. Канфіл, тодішній маршал США та друг Трумена, побачив подібну табличку під час відвідування колонії та запитав начальника, чи можна виготовити таку для президента Трумена.

Дослівно вислів перекладається як «олень зупиняється тут» і походить з покерного сленгу ХІХ століття, коли певним жетоном, а часто ножем з ручкою з рогу оленя, позначали людину, чия черга була роздавати карти. Якщо гравець не бажав роздавати, він міг перекласти відповідальність, передавши «buck» («олень»), як стали називати цей жетон, наступному гравцеві.

17 травня 1639 року в місті Зухаб було укладено мирний договір між Османською імперією та Сефевідською державою, який завершив тривалий період османсько-перських воєн. Упродовж XVI–XVII століть обидві держави неодноразово воювали за контроль над Месопотамією, Кавказом і районами Перської затоки. У 1638 році османська армія під проводом султана Мурада IV захопила Багдад, який до того перебував під владою Сефевідів. Після цього сторони розпочали переговори, що завершилися підписанням угоди в Зухабі.

Договір закріпив кордон між державами на значній частині Західної Азії. Османська імперія отримала контроль над Іраком і гирлом річки Шатт-ель-Араб, тоді як Сефевідська держава зберегла владу над територіями Ірану і узбережжям Перської затоки. Угода зафіксувала політичний і релігійний поділ регіону, в якому землі на заході Перської затоки залишалися переважно сунітськими, а території Сефевідської держави на сході — шиїтськими.

12 березня 1947 року президент США Гаррі Трумен виступив перед обома палатами Конгресу Сполучених Штатів із промовою, присвяченою ситуації в Греції та Туреччині. Він просив Конгрес виділити фінансову та військову допомогу цим державам, які перебували під загрозою впливу СРСР і місцевих комуністів. Трумен заявив про необхідність підтримки «вільних народів, які чинять опір спробам підкорення озброєними меншинами або зовнішнім тиском».

Після цього звернення Конгрес ухвалив рішення про надання допомоги Греції та Туреччині на суму 400 мільйонів доларів. Програма підтримки стала частиною ширшої політики Сполучених Штатів щодо протидії поширенню впливу СРСР у післявоєнному світі. У історіографії цей виступ і сформульований у ньому підхід отримали назву «доктрина Трумена» і стали одним із ранніх етапів політики стримування в період холодної війни.https://youtu.be/Yu6yLpReK1Y

CNN повідомляє, що ЦРУ працює над озброєнням іранських курдських сил для сприяння повстанню в Ірані. Адміністрація Трампа веде активні переговори з іранськими опозиційними групами та курдськими лідерами в Іраку щодо надання військової підтримки. 3 березня Трамп розмовляв з президентом Демократичної партії Іранського Курдистану (KDPI) Мустафою Хіджрі, а також з іракськими курдськими лідерами.

Іранські курдські збройні групи, які мають тисячі бійців і діють переважно вздовж кордону з Іраком в регіоні Іракського Курдистану, можуть взяти участь у наземній операції на заході Ірану вже найближчими днями. Для передачі зброї та використання території Іракського Курдистану як плацдарму потрібна підтримка іракських курдів. Ізраїльські військові завдали ударів по іранських військових та поліцейських об'єктах уздовж кордону з Іраком для підготовки можливого проходу курдських сил на північний захід Ірану.

Розберіться, хто такі курди і чого вони хочуть!https://youtu.be/UYUNikWXa50

Третя світова війна поки що не йде, але може початися в будь-який час, якщо американський президент Дональд Трамп продовжить свій божевільний курс.

Заступник голови Радбезу РФ Дмітрій Мєдвєдєв, 2 березня, інтерв'ю ТАСС.

Погрожує? Блефує?

Здається, час перевірити ознаки наближення великої війни.https://youtu.be/vTv1_ukOukQ

Здивуюся, якщо батьки-засновники країни передбачали можливість того, що уряд США може опинитися під контролем нещодавно створеної невеликої польсько-української колонії на Близькому Сході.

Вчора "батько" концепції "чорних лебедів", економіст і письменник ліванського походження Насім Ніколас Талеб запостив зухвалий антисемітський допис. Звісно, його захейтили в коментарях, а але були й ті, хто підтримав.

Так чи інакше, мова йде про Ізраїль, який, ніби-то примусив США напасти на Іран. А ще - про те, що Ізраїль - "нещодавно утворена польсько-українська колонія". Ну тут ми геть не згодні з формулюванням і відсилаємо всіх, хто сумнівається, до чіткого і послідовного пояснення ось тут.https://youtu.be/M-IHZOOKDDk

Вбитий чи ні? Поки ми спостерігаємо за явищем, яке увійде в історію як "Хаменеї Шредінгера", а також за панікою росіян в Дубаї, настійливо пропонуємо вам розібратися, чому це все відбувається.

Перегляньте відео на нашому каналі, в якому ми чітко пояснюємо:

💥🇮🇷 Як квітуча монархія стала теократичною фортецею, чому Іран пройшов шлях від світської держави (ви знали, що Іран мав дружні стосунки з Ізраїлем та Заходом?) до режиму, який проголосив США «Великим Сатаною».

💥🇮🇷 Чому Іран так складно здолати. Розповідаємо, як влаштована ієрархія аятол та яку роль відіграє Корпус вартових ісламської революції (КВІР), який контролює не лише армію, але й усю економіку країни.

💥🇮🇷 Як організовані проксі-війни та що таке «Малий Сатана»: ХАМАС та Хезболла та інші інструменти боротьби проти Ізраїлю.

💥🇮🇷 Чому ісламська республіка обрала сторону росії і як це пов’язано зі світоглядом аятолл.

💥🇮🇷 Чи можливий крах режиму зсередини.

Дивіться!https://youtu.be/zrOuwvHyt40

16 лютого 1959 року Фідель Кастро Рус став прем’єр-міністром Куби, змінивши на цій посаді Мануеля Уррутію Кардону після повалення в січні 1959 року режиму генерала Фульхенсіо Батісти. Кастро, якому тоді було 32 роки, був одним із керівників повстанського «Руху 26 липня» та командував загонами, що увійшли до Гавани після перемоги революції. Спочатку уряд Куби був визнаний Сполученими Штатами, які ще в 1958 році припинили військову підтримку Батісти.

У 1960–1961 роках відносини між Кубою та США різко погіршилися після проведення аграрної реформи, націоналізації іноземної власності, зокрема американських компаній, і зближення уряду Кастро з СРСР. У грудні 1961 року Кастро публічно заявив, що є марксистом-ленінцем. ЦРУ пробувало повалити кубинський режим, але безрезультатно. Кастро залишався при владі протягом десятиліть, пережив кількох президентів США та період тривалого економічного ембарго з боку Сполучених Штатів, яке було запроваджене на початку 1960-х років і зберігалося надалі.

13 лютого 1960 року Франція здійснила перше випробування ядерної зброї під кодовою назвою «Gerboise bleue» («Блакитний тушканчик») на полігоні поблизу Реггана в Сахарі (Алжир). Підготовка до створення власної ядерної зброї розпочалася у Франції після Другої світової, а у 1958 році президентом став Шарль де Голль, який підтримав програму ядерного стримування. Вибух, за офіційними даними, мав потужність близько 70 кілотонн у тротиловому еквіваленті, що зробило його на той момент найпотужнішим першим випробуванням серед ядерних держав. Таким чином Франція стала четвертою країною у світі після США, СРСР і Великої Британії, яка випробувала ядерну зброю.

Випробування викликало офіційні протести з боку урядів Японії та низки африканських і азійських держав. Тимчасовий уряд Алжирської Республіки засудив проведення вибуху на алжирській території під час війни за незалежність. Питання ядерних випробувань у Сахарі обговорювалося в ООН, тривали вони до 1966 р., згодом Франція перенесла їх до Французької Полінезії.https://youtu.be/wfY_-j5DUwU

Імперія без грошей, без письма і без колеса, але з дорогами на десятки тисяч кілометрів і системою управління, що тримала під контролем мільйони людей. Як вам таке?

А це про інків, які побудували фактично комунізм в одній з найбільш впливових держав доколумбової Америки! Але чому імперія впала так стрімко після появи іспанців? І ще: чому вони залишили Мачу-Пікчу, величний і дуже дорогий об'єкт, пристосований для довгого проживання, збудований на віки?

У новому відео розбираємо, як працювала ця імперія зсередини: адміністрація, податки, кіпу, пошта, релігія та експансія. Розбираємося з Мачу-Пікчу, наскільки це можливо. Ну і ще розповідаємо багато цікавих речей про суперзагадкову цивілізацію.

https://youtu.be/0vlmSyXOBM8

Роберт Максвелл народився 10 червня 1923 року в селі Солочин на території нинішньої Закарпатської області. Його справжнє ім’я — Ян Людвік Гох. Під час Другої світової він служив у британській армії. У 1948 році був одним з головних організаторів операції із постачання зброї з Чехословаччини до Ізраїлю. У Британії Максвелл зробив кар’єру видавця. Він контролював, зокрема видавничу групу Pergamon Press та британську газету Daily Mirror. У 1980-х роках він активно розвивав ділові контакти у Східній Європі, включно з СРСР, і неодноразово відвідував Москву.

Максвелл підтримував зв’язки з Джеффрі Епштейном, познайомив зі своєю донькою Гіслейн Максвелл.

5 листопада 1991 року Роберта Максвелла знайшли мертвим у водах поблизу його яхти Lady Ghislaine біля Канарських островів. Офіційне розслідування встановило, що смерть настала внаслідок утоплення; точні обставини падіння за борт не були з’ясовані.

А Гіслейн стала близькою соратницею Епштейна. У 2022 році в США її було засуджено до 20 років позбавлення волі.

Франсуаза д’Обіньє, відома як мадам де Ментенон, народилася 27 листопада 1635 року в родині збіднілого французького дворянина Констана д’Обіньє. Дитинство провела у скрутних умовах, зокрема певний час у французькій колонії на Мартиніці. Після повернення до Франції вона вийшла заміж за поета Поля Скаррона, а після його смерті залишилася без значних статків. У 1669 році Франсуаза стала вихователькою позашлюбних дітей короля Людовика XIV і мадам де Монтеспан. Так вона опинилася при дворі монарха.

Після охолодження стосунків між Людовиком XIV і мадам де Монтеспан Франсуаза д’Обіньє стала його найближчою співрозмовницею. Близько 1683 року, після смерті королеви Марії Терезії Іспанської, між Людовиком XIV і мадам де Ментенон було укладено таємний шлюб, який, втім не надавав їй королівського титулу. Вона мешкала поряд з королем та супроводжувала його у повсякденному житті.

Вплив мадам де Ментенон на Людовика XIV був значним. Вона підтримувала ідею навернення французьких кальвіністів до католицизму, що стало одним із чинників ухвалення у 1685 році указу про скасування Нантського едикту. Це спричинило еміграцію значної частини протестантського населення — ремісників, підприємців і дворян — до Нідерландів, Англії та Прусії, що завдало удару по економіці Франції. Але і надалі за порадами дружини Людовик XIV призначав і усував міністрів, а державні наради всупереч традиції іноді навіть відбувалися в її покоях.

Хто був першим політичним інфлюенсером? Тим, за ким потім повторювали диктатори на кшталт Гітлера чи Мао, Сталіна чи Путіна, Кім Ір Сена чи Піночета. Та й навіть Трамп використовує його трюки, можливо, навіть не усвідомлюючи цього.

То хто ж? Наполеон? Бісмарк? Джордж Вашингтон? Єкатєріна Друга?

У новому відео ми розповідаємо про монарха, який фактично вивів формулу ідеального правління: коли його люблять і обожнюють, не мають ані сил ані часу думати про перевороти, насолоджуються шоу і перформансами, а він розповсюджує свій вплив все далі і далі.

Дивіться!!!https://youtu.be/EiUjzgXG_zA

Вчора у соцмережі колишня прес-секретарка Президента Юлія Мендель поділилася спогадами щодо Андрія Єрмака:
2020 року один міністр прийшов до мене з інформацією, що Єрмак, тоді вже голова офісу, займається магією. Міністр не вдавався в подробиці, але був дуже наляканим.
2023 року людина з важливої служби розповіла мені, як Єрмак привозив магів з Ізраїлю, Грузії і якоїсь країни Латинської Америки для магічних ритуалів.
2024 року людина з езотеричної сфери розповіла мені, що маги Єрмака палять якісь трави, збирають воду з трупів і роблять якісь ляльки, які він складує в певну скриню. Мовляв, у тій особливій скрині – уже самі мерці.
Я ніколи не розбиралася в системі магії і не займалася ритуалами.

Нічого, WAS в усьому розібрався. Пояснюємо щодо ритуалів, які приписують Єрмаку.https://youtu.be/j0zs7InDTnk

1 лютого 1946 року на першому засіданні Генеральної Асамблеї ООН у Лондоні норвежець Трюгве Лі був обраний першим Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй. До цього він обіймав посаду міністра закордонних справ Норвегії та брав участь у створенні ООН на конференції в Сан-Франциско 1945 року.

Під час його каденції ООН брала участь у врегулюванні низки міжнародних криз, зокрема у питанні створення держави Ізраїль та під час Корейської війни 1950–1953 років. Позиція Трюгве Лі щодо підтримки резолюцій ООН про колективні дії проти Північної Кореї призвела до різкого конфлікту з СРСР, який у 1950 році наклав вето на його повторне призначення в Раді Безпеки. У 1951 році Генеральна Асамблея продовжила його мандат без згоди СРСР, однак у 1952 році Трюгве Лі подав у відставку на тлі тривалої політичної блокади та напруження між постійними членами Ради Безпеки.https://youtu.be/4PuIuznRDUc

31 січня 1734 року російська імператриця Анна Іванівна видала таємний указ «Про шлюби малоросів», адресований щойно призначеному правителю Малоросії князю Олексію Шаховському, російській адміністрації в Гетьманщині, церковним і світським урядникам. Документ з’явився на тлі політики обмеження автономії Гетьманщини після ліквідації гетьманського уряду та посилення контролю Санкт-Петербурга над українською старшиною. Метою указу було запобігти шлюбним зв’язкам між представниками української козацької старшини та іншими регіонами, які могли сприяти збереженню окремої політичної й соціальної ідентичності.

В указі вимагалося, щоб шлюби між «малоросами» укладалися лише з дозволу імперської адміністрації, а перевага надавалася одруженню з вихідцями з Великоросії. Документ мав гриф таємності і тривалий час не був доступний широкому загалу. Вперше його текст опублікували лише у 1905 році в історичному виданні «Кіевская старина».

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову про Державний прапор України, затвердивши синьо-жовтий прапор як офіційний символ незалежної держави. Питання розглядали після місяців публічних дискусій і масового використання синьо-жовтих прапорів на мітингах, над державними установами та під час засідань парламенту. Ініціаторами рішення виступали депутати демократичного блоку, зокрема фракція Народної Ради. Активну роль у просуванні символіки відігравали В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Ігор Юхновський та інші діячі національно-демократичного руху.

Проти затвердження синьо-жовтого прапора виступала частина депутатів колишньої комуністичної більшості, які наполягали на збереженні радянської символіки або відкладенні рішення. Під час голосування постанову підтримав 231 народний депутат, що забезпечило необхідну більшість. Рішення було ухвалене на тлі активного тиску громадськості, яка вимагала закріплення національних символів після проголошення незалежності України в серпні 1991 року.https://youtu.be/pPvmFvDZBlo

Це фото 1967 року. На ньому чиновник, змушений брати участь у ганебній ході з табличною "Сі Чжунсюнь, зрадник партії". Це батько Сі Цзіньпіна.

Сі Чжунсюнь був китайським революціонером-комуністом та соратником Мао Цзедуна в період громадянської війни. У 1950-х роках він обіймав високі державні посади, зокрема віцепрем’єра Державної ради КНР. Але у 1962 році його звинуватили в "антипартійній діяльності", через те, що він підтримав засуджений Мао літературний твір. Сі Чжунсюнь був усунутий з посад, ув’язнений і публічно принижений.

Після смерті Мао та початку реформ Дена Сяопіна Сі Чжунсюня реабілітували, і з кінця 1970-х років він повернувся до державного управління, відіграв важливу роль у розробці реформ, зокрема педалював створення спеціальних економічних зон, включно з Шеньчженем. Його політична реабілітація і статус партійного ветерана фактично запустили кар’єру сина - Сі Цзіньпіна, який виріс у середовищі партійної еліти та пережив період репресій родини.