WAS

18 березня 1871 року в Парижі уряд Адольфа Тьєра спробував роззброїти підрозділи Національної гвардії, зокрема вилучити гармати, розміщені на пагорбі Монмартр. Ці гармати були придбані коштом самих парижан під час франко-прусської війни. Спроба викликала спротив: до гвардійців долучилися мешканці міста, переважно представники бідніших верств населення. Частина урядових військ відмовилася виконувати накази, а генералів Жака Леонтіна Клемана-Тома і Клода Леконта було вбито. Уряд залишив Париж і перемістився до Версаля.

Повстанці встановили контроль над містом, влада перейшла до Центрального комітету Національної гвардії, у складі якого були представники різних революційних течій, включно з соціалістами та анархістами. Згодом на основі виборів, проведених у міських округах, було сформовано орган влади — Паризьку комуну. Вона існувала 72 дні, до травня 1871 року, коли урядові війська увійшли до Парижа і придушили повстання.

Як архітектура Парижа цьому сприялаhttps://youtu.be/Vz3KhK5Kjzw

15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської Русі проголосив незалежність держави під назвою Карпатська Україна. Того ж дня було ухвалено перший конституційний закон, яким визначено державний статус країни: державною мовою проголошувалася українська, державним прапором — синьо-жовтий, гербом — червоного ведмедя та чотири сині та три золоті смуги з тризубом, а державним гімном — «Ще не вмерла Україна». Президентом держави обрали Августина Волошина. Перед цим, після Мюнхенської угоди 1938 року автономна Підкарпатська Русь отримала ширші повноваження в межах федералізованої Чехословаччини.

У день проголошення незалежності на територію краю почали наступ угорські війська, які вже раніше захопили частину регіону після Віденського арбітражу 1938 року. Оборону здійснювали підрозділи Карпатської Січі та інші формування, однак угорська армія швидко зайняла основні населені пункти. Уже 16 березня 1939 року угорські війська захопили Хуст, після чого організований опір був придушений.

13 березня 1881 року (1 березня за старим стилем) в Санкт-Петербурзі було здійснено замах на російського імператора Алєксандра ІІ. Організатором була революційна організація «Народна воля», яка виступала проти самодержавства і вважала політичний терор нормальним засобом боротьби з владою. План операції передбачав напад на царя під час його звичайного маршруту з Михайлівського манежу до Зимового палацу. В підготовці замаху брали участь Андрій Желябов, Софія Перовська, Микола Рисаков та Ігнатій Гриневицький. Виготовлення вибухових пристроїв здійснив український винахідник Микола Кибальчич.

У день замаху Микола Рисаков кинув першу бомбу під карету імператора. Вибух пошкодив екіпаж і поранив охоронців, але Алєксандр залишився неушкодженим (досвід - це був уже шостий замах на нього). Коли імператор вийшов із карети, щоб оглянути місце вибуху і поранених, до нього наблизився Ігнатій Гриневицький і кинув другу бомбу до його ніг. Вибух смертельно поранив імператора та Гриневицького. Організаторів стратили.

Війна в Ірані вдарила по українських аграріях. Упродовж першого тижня березня в Україні різко зросли ціни на азотні добрива. Світовий ринок азотних добрив шокований ситуацією на Близькому Сході, адже через Ормузьку протоку проходить значний обсяг поставок сировини та готової продукції. У разі затягування бойових дій добрива продовжать дорожчати, а це збільшить витрати фермерів під час весняної посівної кампанії. Це може призвести до подорожчання продуктів влітку.

Розповідаємо, як завжди, ґрунтовно і цікаво, чому ми взагалі залежні від цих добрив.https://youtu.be/0bdXMQgK3Po

На фото - польські солдати в Ірані під час Другої світової. Невже був якийсь конфлікт на польсько-іранському кордоні? 🤣

Насправді після нападу СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року значна частина польських військових була взята в полон. А після німецького нападу на Радянський Союз у червні 1941 року уряд СРСР і польський уряд у вигнанні уклали угоду, що передбачала звільнення польських громадян із таборів і формування польських військових частин на радянській території. У 1941 році почалося створення польської армії під командуванням генерала Владислава Андерса. Ставлення до війська було поганим, Андерс добився евакуації.

Вона відбувалася у 1942 році через Каспійське море з радянських портів до іранського порту Пехлеві (нині Бендер-Ензелі). До Ірану прибули десятки тисяч польських військових і цивільних. А згодом вони передислокувалися до Іраку та Палестини, де увійшли до складу Польського II корпусу, який пізніше брав участь у бойових діях в Італії, зокрема в битві за Монте-Кассіно в 1944 році.

120 років "різанини моро у кратері". У березні 1906 року на острові Джоло (архіпелаг Сулу, Філіппіни) близько тисячі людей народу моро піднялися на вершину згаслого вулкана Буд Даджо, щоб уникнути американських податків, примусової реєстрації зброї та інших правил колоніальної влади США. І 5 березня американські війська (близько 750–800 солдатів під командуванням генерала Леонарда Вуда) почали штурм. Вони використали артилерію, кулемети та гвинтівки проти моро, які мали лише холодну зброю та кілька старих рушниць.

Після трьох днів обстрілів і бою американці захопили кратер. Загинуло від 600 до 1200 моро, вижило лише 6–12 осіб. Американські втрати становили 15–21 загиблими і 52–75 пораненими. Після події в США з’явилися фотографії солдатів поряд із тілами загиблих, що викликало скандал у пресі. Марк Твен написав різкий антивоєнний текст. Історики розглядають подію як одну з найбільших американських колоніальних трагедій початку XX століття.

На фото - Ена Сквайр-Браун, знаменита британська танцівниця, яка виступала в 1930-х роках у вар'єте та кабаре. Її найбільш відомим номером став «Танець голубів», для якого вона використовувала дресированих білих птахів. Зберігся запис її номеру «Танець вази» (1932).

У листопаді 1940 року, під час Бліцу в Лондоні, Ена Сквайр-Браун зібралась заміж за льотчика Королівських повітряних сил Дж. К. Мартіна. Її будинок сильно постраждав від бомбардування, але вона все одно вирушила до церкви, а ця світлина стала одним із символів того жахливого періоду в Британії. Її чоловік загинув у бою в серпні 1941 року, але сама вона прожила 52 роки і померла 1965 року в Лондоні.https://youtu.be/hTawyePLMkI

3 березня 1918 року в Бресті-Литовському було підписано мирний договір між Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Османською імперією та Болгарією) з одного боку і Російською Федеративною Радянською Республікою - з іншого. Після укладення перемир’я в грудні 1917 року розпочалися переговори, які переривалися та відновлювалися на тлі наступу німецьких військ у лютому 1918 року.

За умовами договору Росія визнавала незалежність України, Фінляндії, Литви, Латвії та Естонії, зобов’язувалася вивести війська з цих територій і передавала під контроль Центральних держав значні землі на заході колишньої імперії. Після поразки Німеччини в листопаді 1918 року радянський уряд 13 листопада 1918 року оголосив договір недійсним. Після цього Червона армія розпочала наступ на території, від яких Росія відмовилася за умовами Брестського миру.

1 березня - День пам'яті жертв Корюківської трагедії. 1–2 березня 1943 року під час німецької окупації відбулося масове знищення населення міста Корюківка на Чернігівщині. Перед цим, наприкінці лютого 1943 року радянські партизани під командуванням Олексія Федорова атакували німецький гарнізон у Корюківці, знищивши частину військових і звільнивши полонених. У відповідь німецька влада організувала каральну акцію, в якій головну роль грала угорська жандармерія. 1 березня місто було оточене, жителів зганяли до великих будівель і розстрілювали, після чого споруди підпалювали. Наступного дня вбивства продовжилися, а частину людей було знищено під час спроби втечі.

Партизани не спробували врятувати містян. Кількість вбитих оцінюється у 6700, серед них жінки, діти та літні люди. За кількістю жертв серед цивільного населення Корюківська трагедія вважається однією з найбільших каральних акцій в роки Другої світової війни.

Афганська армія завдала удару по ядерному об'єкту Пакистану, — повідомляє Ariana News.

До того Афганістан завдав ударів по Пакистану у відповідь на авіаудари останнього по прикордонних регіонах. Увечері 26 лютого розпочалися важкі сутички вздовж афгансько-пакистанського кордону, зокрема у східних провінціях. Ескалація почалася після авіаударів Пакистану по афганській території 21-22 лютого, внаслідок яких, за повідомленнями Кабула, загинули десятки цивільних, включно з жінками і дітьми. Пакистан назвав ці рейди відповіддю на діяльність бойовиків уздовж кордону.

Трошки розібратися, що таке Афганістан і війна з ним, можна тут.https://youtu.be/08DPEbOVUSM

24 лютого 2022 року російські війська захопили територію Чорнобильської АЕС та зону відчуження. Персонал станції залишався на робочих місцях і продовжував забезпечувати безпеку, зокрема сховищ відпрацьованого палива та систем енергоживлення. Частина працівників працювали під пресингом окупантів без ротації протягом кількох тижнів. Під час бойових дій були пошкоджені лінії електропередач, і станція певний час залежала від дизель-генераторів.

Росіяни взяли в полон 169 українських нацгвардійців, що охороняли об’єкт. Станом на зараз частина з них досі в полоні.

Під час перебування на території зони російські військові пересувалися важкою технікою забрудненими ділянками, чим підняли радіоактивний пил. Фіксувалися короткочасні підвищення рівня радіаційного фону. Повідомлялося також про риття окопів у забрудненому ґрунті та перебування військових у покинутих будівлях зони. Наприкінці березня 2022 року після провалу наступу на Київ окупанти вийшли з Чорнобильської зони, контроль над нею відновила Україна.

20 вересня 1940 року німецький літак скинув бомбу на Лондон під час так званого «Бліцу». Ціллю був Вестмінстерський собор. Щоправда, бомба не влучила в церкву, а вибухнула на площі між собором і терасою Морфета, залишивши після себе величезну воронку.

А наступної весни доглядачеві собор, містер Хейз, вирішив розбити грядки на її місці.

Що ще британці робили для виживання в умовах постійних бомбардувань і воєнних обмежень.https://youtu.be/hTawyePLMkI

15 лютого 1989 року. Не досягши жодних цілей, втративши понад 15 тисяч військовослужбовців, пересварившись із значною частиною цивілізованого світу, Радянський Союз вивів свої війська з Афганістану після десятирічної кампанії.

Ця воєнна авантюра наблизила розпад СРСР.

Яку логістичну помилку зробили радянські генерали - дивимося тут.https://youtu.be/7vS7sr5p-Eg

Це Соня Гені, норвезька фігуристка 11 років. 1924 року на Зимових Олімпійських іграх у Шамоні відбувся її олімпійський дебют. Тоді вона посіла останнє восьме місце. Та вже на наступних Іграх 1928 року в Санкт-Моріці вона здобула золоту медаль. У 1932 році в Лейк-Плесіді Соня Гені вдруге виграла Олімпіаду, а у 1936 році в Гарміш-Партенкірхені стала першою спортсменкою в історії цього виду спорту з трьома олімпійськими золотими нагородами. Паралельно вона десять разів поспіль вигравала чемпіонати світу з 1927 по 1936 рік.

Після Олімпіади 1936 року Соня Гені перейшла у професійне фігурне катання. Вона переїхала до США, де виступала в масштабних льодових шоу та знімалася в голлівудських фільмах, присвячених фігурному катанню, зокрема у стрічках кінця 1930-х — початку 1940-х років. У повоєнний період її популярність поступово зменшилася, а фінансове становище погіршилося. Соня Гені померла 12 жовтня 1969 року від лейкемії під час авіаперельоту з Парижа до Осло і була похована в Норвегії.

Сьогодні закінчується дія Договору про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ) між США і Росією. Це був останній документ, що взаємно обмежував дві найбільші ядерні потуги світу.

У 1972 році у межах політики "розрядки" Річард Ніксон і Леонід Брежнєв (на фото) підписали Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) та Тимчасову угоду про деякі заходи щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь (SALT I). У 1987 році в Вашингтоні Рональд Рейган і Міхаїл Горбачов підписали Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (INF).

У 1991 році у Москві Джордж Буш-ст. і Горбачов підписали Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (START I). У 2002 р. Буш-мол. і Владімір Путін підписали Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів (SORT). У 2010 р. у Празі Барак Обама і Дмітрій Медведєв уклали той Договір СНО-ІІІ, який став останньою угодою цього типу.

Найчастіше першим видатним воєнним логістом називають Філіппа II Македонського (IV ст. до н. е.), батька Александра. Філіпп провів масштабні військові реформи, які охоплювали в тому числі організацію забезпечення армії. За його правління македонське військо було перетворене на постійну професійну армію, здатну до тривалих кампаній. Було обмежено розміри обозів, солдати несли частину спорядження й запасів самі, що різко підвищило мобільність. Було налагоджено регулярне постачання під час маршів замість накопичення великих запасів у тилу.

У період правління Філіппа його армія системно використовувала реквізицію продовольства на зайнятих територіях, що враховувалося під час планування походів. Командування військами і тиловим забезпеченням об'єднали в одних руках. Ці організаційні підходи були збережені і використані Александром, зокрема під час подальших походів у Східному Середземномор’ї та Азії.https://youtu.be/TJmAp3KOnR4

30 січня Президент України присвоїв почесне найменування "імені генерал-хорунжого Василя Кука" 190-му навчальному центру Сил безпілотних систем Збройних сил України.

Василь Кук (1913–2007) — один із керівників Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Народився 11 січня 1913 року в селі Красне на Львівщині, навчався у Львівському університеті. У міжвоєнний період був активним членом ОУН, неодноразово заарештовувався польською владою, відбував ув’язнення. Під час Другої світової війни входив до керівництва ОУН(б), займався організаційною та пропагандистською роботою.

Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук став головним командиром УПА та головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради. У травні 1954 року був заарештований радянськими органами держбезпеки. Ув’язнення і слідство тривали до 1960 року, після чого він проживав у Києві під наглядом КДБ, займався науковою та публіцистичною діяльністю. Помер 9 вересня 2007 року в Києві.

Громадянська війна в Китаї тривала з перервами з 1927 року і завершилася у 1949-му. У фінальній фазі конфлікту зійшлися війська Ґоміньдану (Національно-революційна армія Республіки Китай) та Народно-визвольна армія Китаю, яка перебувала під контролем коміністів. Формально армія Ґоміньдану мала перевагу: більшу чисельність, сучасніше озброєння, авіацію, а також контроль над великими містами і транспортними вузлами, підтримку ззовні.

Втім, вирішальну роль зіграв стан тилу. Корупція в командуванні та адміністрації призводила до розкрадання ресурсів, зривів постачання і падіння дисципліни. Логістика працювала хаотично: між фронтом і базами постачання виникали розриви, підрозділи не отримували вчасно продовольство, боєприпаси й підкріплення, а перекидання військ часто зривалося. У результаті армія втрачала боєздатність у вирішальний момент. Це дозволило комуністичним силам із простішою, але стабільнішою системою забезпечення, поступово перехопити ініціативу та здобути перемогу.https://youtu.be/7vS7sr5p-Eg

Сучасні війни дедалі чіткіше показують: вирішує не лише кількість техніки чи гучні заяви про наступ, але й здатність щодня постачати фронт пальним, боєприпасами, запчастинами, а також забезпечує ротацію людей. Будь-який збій у тилу швидко відбивається на фронті, незалежно від задумів і заявлених цілей.

У новому відео на каналі WAS через приклади з історії — від наполеонівських кампаній до війн ХХ століття — ми розповідаємо, як одна й та сама логіка працює в різні епохи. Розбір логістичних рішень і помилок дає змогу краще зрозуміти, чому війни затягуються, наступи зупиняються, а початкові успіхи не гарантують результату.

https://youtu.be/7vS7sr5p-Eg

На фото: Фріц Габер (той, що показує) інструктує солдатів щодо застосування хлорного газу під час Першої світової війни.

Після завершення Першої світової союзники визнали Фріца Габера військовим злочинцем і зажадали його екстрадиції, що змусило хіміка в 1919 році сховатися в Швейцарії. Габера переслідували, адже в 1914 році Габер запропонував німецькому верховному командуванню застосувати хлорний газ проти військ союзників, що прямо суперечило міжнародній угоді 1907 року про заборону використання отруйної зброї.

Він працював над перетворенням газу на зброю і керував його застосуванням спочатку в Іпрі, (Бельгія), а потім в інших місцях. Габер виступав за використання хімічної зброї аж до своєї смерті в 1934 році.

Пізніше ім'я Габера було вилучено зі списку військових злочинців, і він повернувся до Берліна як герой. В післявоєнний період Габер таємно продовжував дослідження отруйних газів.

Але при цьому він врятував світ!https://youtu.be/0bdXMQgK3Po