WAS

Був такий суперпопулярний у свої часи гурт — Talking Heads. Та й досі є: їхній головний хіт Psycho Killer - записаний у 1977 році. Ви точно його чули. Зокрема, пісня неодноразово звучала в кіно та на телебаченні: в серіалах Stranger Things, Mindhunter, The Boys, Heroes, у ″Сімпсонах″, у фільмі Bloodshot (2020) з Віном Дізелем тощо.

Але дивна річ — власного кліпу до пісні ніколи не існувало.

І ось зараз, до 50-річчя гурту, Talking Heads вирішили виправити це. Вперше за майже пів століття вони представили офіційний кліп на Psycho Killer. У головній ролі — акторка Сірша Ронан.

https://youtu.be/CJ54eImz88w

Невже для США Гренландія - нещаслива земля?У 1960-х роках армія США розгорнула в Гренландії секретний проєкт під назвою «Iceworm» (черв'як). Під виглядом наукової бази Camp Century американці почали будівництво цілої мережі тунелів під льодовиком, які мали вмістити сотні ядерних ракет, спрямованих на територію СРСР. Умови були екстремальними: температура -50°C, вітри понад 200 км/год і товща льоду понад 8 метрів.Проєкт закрили вже за кілька років — виявилося, що льодовик постійно рухається і деформує споруди. Кампанія була настільки секретною, що уряд Данії — формального володаря Гренландії — дізнався про неї лише значно пізніше. База законсервована, але її залишки все ще приховані в товщі льоду.Про інші невдачі США у Гренландії - тут. Цікаво, чи вийде у них цього разу? що думаєте?
https://youtu.be/xLk5n-CantQ

Сьогодні — річниця висадки в Нормандії, однієї з найбільш масштабних військових операцій Другої світової. Та перед тим, як союзні війська ступили на французький берег 6 червня 1944 року, була розгорнута інша — не менш важлива — операція «Бадігард». Її мета — переконати німців, що головний удар буде не в Нормандії, а в інших місцях, зокрема — в Па-де-Кале, Норвегії чи навіть на Балканах.Для цього союзники вигадали цілий арсенал хитрощів: створили фальшиві армії, які «готувались до наступу» з використанням надувної техніки (на фото), фанерних танків і вигаданих генералів. Радіо вело фальшиві переговори, а подвійні агенти, як-от Хуан Пухоль Гарсія, переконували німців у достовірності цієї дезінформації. В результаті вермахт довго не перекидав резерви до Нормандії, дозволивши союзникам закріпитися на плацдармі.Про ще одну операцію з введення нацистів в оману дивіться тут.
https://youtu.be/NAIfgXeOdoc

4 червня 2025 року Сейм Польщі ухвалив закон, яким 11 липня оголошено Національним днем пам’яті поляків — «жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої» у 1939–1946 роках. Це рішення викликало реакцію Міністерства закордонних справ України, яке заявило, що такі односторонні кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння та примирення, над якими тривалий час працюють обидві країни, зокрема у форматі Спільної українсько-польської групи з питань історичного діалогу.

МЗС України підкреслило, що шлях до справжнього примирення лежить через діалог, взаємну повагу та спільну роботу істориків, а не через політичні односторонні оцінки. Попри упередженість і політичний контекст ухвали Сейму Польщі, Україна продовжує шлях проведення пошуково-ексгумаційних робіт на території обох країн.

Це фотографія з першого професійного бою Василя Ломаченка.

12 жовтня 2013 року він дебютував у професійному боксі, перемігши мексиканця Хосе Луїса Раміреса нокаутом у четвертому раунді на арені Thomas & Mack Center у Лас-Вегасі. Цей бій став першим кроком Ломо після блискучої аматорської кар'єри, що включала дві олімпійські золоті медалі.

Сьогодні Ломаченко оголосив про завершення кар'єри.

5 червня 1947 року державний секретар США Джордж К. Маршалл був запрошений для отримання почесного ступеня під час церемонії вручення дипломів Гарвардського університету. Організатори заходу не очікували сенсацій: промову анонсували як «звичайну», а журналістів не попереджали про її значущість. Проте саме ця 11-хвилинна промова стала поворотним моментом у післявоєнній історії Європи. Він скористався нагодою, щоб представити план економічної допомоги Європі, що отримав назву «план Маршалла». У своєму виступі Маршалл окреслив серйозність економічної кризи в Європі та закликав до масштабної допомоги з боку США. Він зазначив, що «наша політика спрямована не проти якоїсь країни чи доктрини, а проти голоду, бідності, відчаю та хаосу». Маршалл підкреслив, що ініціатива має виходити від самих європейських країн, які повинні розробити спільний план відновлення, а США нададуть необхідну підтримку. Що було далі, дивіться тут.
https://youtu.be/n1bO93Jt318

Знову цікаві новини з Вашингтона. Вчора Пентагон оголосив про плани передати Гренландію з-під управління Європейського командування США до Північного командування США, що означає тіснішу інтеграцію острова в оборонну структуру Сполучених Штатів. Здається, що цей крок може допомогти США розширити протиракетний щит Золотий купол, розмістивши в Гренландії більше радарів для покриття.

В Данії ″м'яка інтеграція″ Гренландії у США викликає все більше занепокоєння.

Тим часом, у самому Нууку, столиці Гренландії, політичні сили обговорюють можливість отримання все більшої автономії, зосереджуючись на економічному розвитку та зменшенні залежності від данських субсидій. Це створює складну ситуацію, де з одного боку — прагнення до самовизначення, а з іншого — зростаючий інтерес великих держав до стратегічного розташування та ресурсів острова.

А ми тим часом розібралися в історії острова і в тому, чому США (і не лише вони) прагнуть отримати Гренландію! Дивіться!
https://youtu.be/xLk5n-CantQ

4 червня 1942 року Адольф Гітлер здійснив єдиний свій візит до Фінляндії — приватний переліт до штабу маршала Карла Густава Маннергейма, який саме цього дня святкував 75-річчя. Офіційною метою поїздки було вручення імениннику вищої військової нагороди Третього Рейху — Ордену Рицарського Хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами.Насправді ж цей візит мав важливе політичне підґрунтя. Гітлер прагнув переконати Маннергейма активніше співпрацювати з Німеччиною у війні проти СРСР і стримати будь-які спроби Фінляндії домовлятися окремо з Москвою. (чи спрацювало - дивіться тут) У Фінляндії зберігся рідкісний запис уривку цієї розмови — єдина відома неофіційна аудіофіксація голосу Гітлера у спокійній, нефронтовій атмосфері. Гітлер, зокрема, розповідав про труднощі, які переживала Німеччина у перші місяці війни на Сході. Зокрема, він визнавав недооцінку радянських військових резервів і згадував про складність боїв на південному напрямку.
https://youtu.be/F1n_npUuF84

Уявіть собі: тисячі кілометрів сибірських лісів і степів, спека, комарі, а посеред усього цього — чехословацькі солдати в чужій країні, з москітними сітками на головах, стоять на варті Транссибірської магістралі. У 1920 році це не було фотоекзотикою — це була сувора реальність. Чехословацький легіон, сформований з колишніх військовополонених Австро-Угорщини, опинився в центрі Громадянської війни в росії, захопивши під контроль ключову транспортну артерію, що з'єднувала Владивосток із Москвою.Ішлося не лише про шлях додому, йшлося про владу, ресурси і золото. Легіонери супроводжували й частково контролювали царський золотий запас — скарб, навколо якого точилася запекла боротьба між білими, червоними та іноземними гравцями. Чим все закінчилося - у нашому відео!
https://youtu.be/_M0yYh3xFnk

Лейтенант Оді Мерфі — найбільш нагороджений солдат в історії армії США. Під час Другої світової він відзначився в боях в Італії, Франції та Німеччині. Його бойовий шлях почався в Сицилії у 1943, а вже за рік він отримав першу Срібну зірку за знищення ворожого кулеметного гнізда під час рейду в долині річки Лірі. Згодом — ще одна Срібна зірка за порятунок товаришів. У Франції він вів атаку на укріплені позиції ворога після втрати офіцерів, захоплював танки, керував контрнаступом і знищував кулеметні точки. Усе — під вогнем і часто з пораненнями.

Найвідомішим став його вчинок у січні 1945 року біля Гольцвірта, коли Мерфі поодинці стримував атаку німецьких військ, стоячи на охопленій полум’ям самохідці з кулеметом. Його рішучість врятувала підрозділ. За це він отримав Медаль Пошани — найвищу військову нагороду США. Загалом Оді Мерфі мав 33 бойові нагороди, зокрема Легіон заслуг, Бронзову зірку, медалі Франції й Бельгії. Після війни написав автобіографію ″To Hell and Back″ і зіграв у її екранізації самого себе.