WAS

12 серпня 1887 року народився Ервін Шредінгер — фізик, який створив одне з основних рівнянь квантової механіки та придумав кота, який одночасно живий та мертвий.

Австрієць за походженням, він навчався у Віденському університеті, працював у Цюриху, Берліні, Оксфорді та Дубліні. У 1926 році Шредінгер сформулював хвильове рівняння, за допомогою якого можна описувати стан квантової системи та його зміну з часом. Ця робота стала основою хвильової механіки і дала фізикам математичний інструмент для розрахунку поведінки атомів, електронів та інших квантових систем. У 1933 році Шредінгер разом із британським фізиком Полем Діраком отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття нових продуктивних форм атомної теорії».

У 1935 році Шредінгер запропонував мисленнєвий експеримент, який згодом отримав назву «кіт Шредінгера». Уявного кота поміщали в закриту коробку разом із радіоактивним атомом і механізмом, здатним випустити отруту в разі розпаду атома. Квантовий опис системи допускав суперпозицію станів, пов’язаних із живим і мертвим котом, доки результат не буде встановлено. Шредінгер використав цей приклад під час обговорення проблем застосування квантової механіки до макроскопічних об’єктів.

10 серпня 1846 року президент США Джеймс Полк підписав закон про створення Смітсонівського інституту у Вашингтоні. Гроші на нього залишив англійський хімік і мінералог Джеймс Смітсон, який помер 1829 року і ніколи не бував у США. У заповіті він передав майно племінникові, а в разі його смерті без нащадків наказав спрямувати спадок Сполученим Штатам для заснування установи «для примноження і поширення знань». Племінник помер 1835 року, після чого американський уряд отримав спадщину - понад $500 тисяч. Конгрес близько восьми років сперечався, що створити на ці кошти: університет, бібліотеку, обсерваторію, наукову лабораторію або музей, і зрештою об’єднав кілька цих функцій в одній установі.

Смітсонівський інститут отримав раду регентів, бібліотеку, музейні колекції, хімічну лабораторію, лекційні приміщення та кошти для наукової роботи. Його перший секретар, фізик Джозеф Генрі, розгорнув дослідницькі програми та мережу метеорологічних спостережень, яка згодом стала одним із попередників Національної метеорологічної служби США. У наступні десятиліття інститут організовував експедиції, збирав природничі, історичні та етнографічні колекції, підтримував наукові дослідження. Сьогодні Смітсонівський інститут об’єднує 21 музей, Національний зоопарк і 14 освітніх та дослідницьких центрів; у його фондах зберігаються сотні мільйонів музейних, архівних і наукових об’єктів.

15 серпня 1886 року в місті Шенандоа, штат Пенсильванія, вийшов перший номер «Америки» — першої українськомовної газети у США. Її заснував і видавав греко-католицький священник Іван Волянський, який прибув із Галичини, аби служити для вихідців з українських земель, зайнятих переважно на вугільних шахтах Пенсильванії. Волянський придбав ручний друкарський прес, замовив кириличні шрифти у львівського Ставропігійського інституту, навчився друкарської справи в редакції місцевої газети та підготував помічників із числа парафіян.

«Америка» повідомляла про життя українських громад у США, місцеві події та новини з інших країн, друкувала матеріали релігійного та освітнього змісту. Газета допомагала іммігрантам орієнтуватися в американському суспільстві, підтримувати зв’язки між розпорошеними поселеннями. Спочатку вона виходила нерегулярно приблизно раз на два тижні, згодом стала тижневиком. Пізніше її видавала українська греко-католицька парафія Шенандоа, редакторами були Володимир Сіменович і Кость Андрухович. Останній номер вийшов 22 лютого 1890 року.

4 серпня 1922 року телефонний зв’язок у США та Канаді припинили на одну хвилину під час похорону Александера Ґрема Белла. Шотландський за походженням винахідник, науковець і педагог досліджував передавання людського голосу електричними сигналами та 1876 року отримав у США патент на практичну конструкцію телефону. Він також заснував Bell Telephone Company і працював над засобами допомоги людям із порушеннями слуху, звукозаписом, авіацією та швидкісними суднами.

Белл помер 2 серпня 1922 року у своєму маєтку Бейн-Бреа поблизу містечка Баддек на канадському острові Кейп-Бретон. Похорон відбувся через два дні на території маєтку, де винахідника поховали на вершині пагорба над озером Бра-д’Ор. О 18:25 за східноамериканським часом телефонні станції США та Канади зупинили обслуговування викликів, і близько 13 мільйонів апаратів замовкли на шістдесят секунд. Так телефонні компанії вшанували людину, чия робота дала змогу передавати голос на відстань.

3 серпня 1958 року американський атомний підводний човен USS Nautilus пройшов під географічним Північним полюсом і став першим судном, яке досягло точки 90° північної широти. Секретна операція отримала назву «Sunshine». Першу спробу полярного переходу в червні зупинили небезпечні крижані умови в мілководній частині Чукотського моря. 23 липня Nautilus вийшов із Перл-Гарбора в новий похід, увійшов під арктичну кригу поблизу Аляски й 3 серпня о 23:15 за східноамериканським часом досяг полюса. Командир човна Вільям Андерсон оголосив 116 членам екіпажу: «Для світу, нашої країни і флоту — Північний полюс».

Nautilus був першим у світі атомним підводним човном. Його реактор забезпечував тривале перебування під водою без регулярного спливання для поповнення запасів повітря, потрібного дизельним двигунам. Під час операції човен пройшов під полярною кригою з Тихого океану до Атлантичного, використовуючи інерційну навігацію, ехолоти для вимірювання відстані до морського дна та прилади для контролю товщини льоду над корпусом. Після переходу він вийшов з-під криги в Гренландському морі, а екіпаж отримав президентську відзнаку підрозділу.

Більше про перегони підводних човнів.https://youtu.be/hInmLlb5jfQ

Перша наукова фантастика в історії!

«Правдива історія» – це класика античної літератури та водночас передвісник всієї наукової фантастики. Лукіан створив простір суцільної вигадки, де чи не вперше описав подорожі на Місяць, війну в космосі та інопланетян. Автор тонко іронізував над античними авторитетами (зокрема Гомером), які звикли видавати власні фантазії за непорушні історичні факти. Тож поки Римська імперія тонула в інтелектуальних суперечках, давньогрецький письменник вирішив просто висміяти цей пафос.

Окрім головного тексту, до книги ввійшли й інші твори, де Лукіан за допомогою іронії та парадоксальних доводів розбиває погляди тогочасних мислителів.

В оформленні цієї книги використані ілюстрації Марії Гумецької, які підтримують іронічний настрій тексту.

Передзамовляйте за зниженою ціною.

«Стилет і стилос» – ветеранське видавництво, яке поєднує мілітарну тематику, «високу полицю», гуманітарний нонфікшн і естетику темної академії.https://stiletto.com.ua/

23 липня 1936 року (90 років тому) постановою ЦК КП(б)У було засновано Інститут історії України, а 27 липня рішення затвердила Президія Академії наук УСРР. Установу створили на базі Інституту історії ліквідованої Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів, академічних кафедр і комісій історичного профілю. Її завданням було систематичне дослідження історії України та підготовка узагальнювальних праць відповідно до марксистсько-ленінської концепції. Першим директором призначили професора Арташеса Сараджева (до кінця року репресували). Інститут складався із секторів історії України доби феодалізму, доби капіталізму й імперіалізму та радянського періоду.

У перші роки в Інституті працювали, зокрема, Олександр Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Микола Петровський, Михайло Марченко, Кость Гуслистий. Дослідники вивчали середньовічну, козацьку, імперську та радянську історію України, опрацьовували архівні джерела, готували документальні збірники й синтетичні видання. У 1937 році вийшов перший випуск «Нарисів з історії України», у 1939 році — перший том «Історії України в документах і матеріалах», у 1940 році — «Історія України: Короткий курс».

17 липня 1790 року помер Адам Сміт — шотландський філософ, економіст і людина, яку часто називають “батьком сучасної економіки”

Його головна праця — «Дослідження про природу і причини багатства народів» — пояснювала, як працюють ринки, праця, торгівля і держава. Саме зі Смітом найчастіше пов’язують ідею “невидимої руки ринку”: коли люди переслідують власну вигоду, це може несподівано приносити користь усьому суспільству.

Цікаво, що перед смертю Сміт попросив знищити частину своїх незавершених праць, бо боявся, що їх витлумачать неправильно.

У застосунку Дія стартували два нові опитування. До 7 липня 2026 року, 18:00 можна обрати українців, що змінили науку і технології, а також українців, які трансформували суспільство і культуру. Переможців представлять у новому освітньому проєкті для шкіл.

В номінації «Українці, що змінили науку й технології» представлені такі науковці:
* інженер IBM Любомир Романків
* програмістка Катерина Ющенко
* математик Михайло Кравчук
* математик Анатолій Скороход
* математик Дмитро Граве
* біохімік Іван Горбачевський
* фізичний хімік Георгій Кістяківський
* геолог Йосип Танатар
* фізик-теоретик Георгій Гамов
* фізик Олександр Смакула
* інженер Степан Тимошенко
* фізик-винахідник Микола Пильчиков
* лікар-онколог Софія Окуневська-Морачевська
* патофізіолог Олександр Богомолець
* географ Степан Рудницький

За кого можна проголосувати в номінації «Українці, що змінили суспільство й культуру»:
* хорунжа УСС Олена Степанів
* сходознавець Агатангел Кримський
* поетеса Олена Теліга
* перекладач Микола Лукаш
* художниця Поліна Райко
* живописець Архип Куїнджі
* художник Михайло Бойчук
* графік Георгій Нарбут
* скульптор Олександр Архипенко
* педагог, тренер Іван Боберський
* державний діяч Ігор Юхновський
* мовознавиця Олена Курило
* педагогиня Софія Русова
* журналістка Мілена Рудницька
* митрополит Петро Могила

Чи всіх знаєте? За кого голосуєте?

1 липня 1751 року в Парижі вийшов друком перший том «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел». Видання очолювали філософ Дені Дідро та математик Жан Лерон д’Аламбер, який написав вступну статтю про систему людських знань. До підготовки статей долучилися понад 130 авторів, серед яких філософи Вольтер, Жан-Жак Руссо, Поль-Анрі Гольбах, Етьєн Бонно де Кондільяк, економіст Франсуа Кене, натураліст Жорж-Луї Леклерк де Бюффон і вчений Луї де Жокур.

«Енциклопедія» систематизувала знання з природничих наук, філософії, історії, політики, мистецтв, виробництва та ремесел. Докладні статті й гравюри описували інструменти, машини, технологічні процеси та працю ремісників. Видання поширювало в Європі ідеї Просвітництва, раціонального пізнання, релігійної терпимості, свободи думки і суспільної користі знань, вплинуло на розвиток освіти, науки та наступних європейських енциклопедій.

Досі регочемо, як мавпи.

Виявилося, що сміх людей і людиноподібних мавп має спільну ритмічну основу, яка могла сформуватися щонайменше 15 мільйонів років тому. Науковці проаналізували записи сміху чотирьох орангутанів, двох горил, трьох бонобо, чотирьох шимпанзе, а також чотирьох дітей віком від шести місяців до семи років. Сміх викликали лоскотанням і грою, після чого дослідники виміряли тривалість звуків та інтервали між ними. У всіх досліджених видів окремі звукові вигуки повторювалися через відносно рівні проміжки часу. Такий ритм, схожий на послідовність «ха-ха-ха», імовірно, існував уже в останнього спільного предка сучасних людиноподібних мавп.

У процесі еволюції людський сміх став швидшим, різноманітнішим і залежнішим від обставин. Діти під час лоскотання сміялися швидше, ніж під час гри, а в інших людиноподібних мавп такої зміни темпу дослідники не зафіксували. Найрегулярніший ритм у всіх видів виникав під час лоскотання; рухи тіла під час активної гри порушували рівномірність дихання та звуків. Науковці проаналізували 140 епізодів сміху й дійшли висновку, що люди успадкували його базову ритмічну будову від давніх предків, а згодом розвинули ширший контроль над темпом і способами вираження емоцій.

24 червня 1893 року норвезький дослідник Фрітьйоф Нансен разом на чолі експедиції вирушив із міста Крістіанія, сучасного Осло, на спеціально збудованому судні «Фрам», щоб перевірити свою гіпотезу про дрейф арктичної криги через Північний Льодовитий океан і спробувати наблизитися до Північного полюса.

Суднобудівник Колін Арчер надав «Фраму» широкий округлий корпус, який під тиском льоду мав підійматися вгору. Експедиція пройшла вздовж північного узбережжя Росії, а 22 вересня 1893 року судно вмерзло в кригу поблизу Новосибірських островів і почало дрейфувати на захід. Учасники проводили метеорологічні, магнітні, океанографічні та астрономічні спостереження, вимірювали глибину океану та брали проби води.

14 березня 1895 року Нансен і Ялмар Югансен залишили «Фрам» (на фото) та вирушили до Північного полюса на лижах із собачими упряжками, саньми та каяками. 7 квітня вони досягли 86°13,6′ північної широти, встановивши рекорд просування на північ, після чого попрямували до Землі Франца-Йосифа. Зиму 1895–1896 років мандрівники провели в кам’яному укритті на острові Джексона, харчуючись м’ясом моржів і білих ведмедів. У червні 1896 року вони зустріли британську експедицію Фредеріка Джексона і повернулися до Норвегії. «Фрам» звільнився з криги 13 серпня 1896 року поблизу Шпіцбергена, а 21 серпня команда возз’єдналася з Нансеном і Югансеном у місті Тромсе.

Північногополюса експедиція не досягла, але дрейф «Фрама» підтвердив рух арктичної криги через центральну частину Північного Льодовитого океану.

16 червня 1903 року норвезький мореплавець Руаль Амундсен вийшов із Крістіанії, нинішнього міста Осло, на невеликій яхті «Йоа» в арктичну експедицію. Разом із ним пливли шість членів команди. Для пошуку Північно-Західного проходу він обрав невелике судно водотоннажністю близько 47 тонн, пристосоване до мілких і вузьких арктичних проток. «Йоа» мала вітрила, допоміжний двигун потужністю 13 кінських сил, запаси провіанту, наукове обладнання та їздових собак.

Експедиція пройшла через Баффінову затоку, протоку Ланкастер, острів Бічі, протоку Піл і район острова Кінг-Вільям. У вересні 1903 року Амундсен знайшов захищену бухту на південному узбережжі острова Кінг-Вільям і назвав її Йоа-Гейвен; там команда провела дві зими. Під час зимівлі учасники експедиції виконували магнітні спостереження, уточнювали положення Північного магнітного полюса і переймали в місцевих інуїтів навички виживання в арктичних умовах. У серпні 1905 року «Йоа» вийшла на західний відрізок маршруту і довела прохідність морського шляху між Атлантичним і Тихим океанами на північ від материкової Північної Америки. 31 серпня 1906 року судно прибуло до міста Ном на Алясці, завершивши перше проходження Північно-Західного проходу одним судном за одну експедицію.

Фізик Густав Герц здобув світову славу завдяки дослідженням разом з фізиком Джеймсом Франком. Їхній експеримент довів квантову природу взаємодії електронів з атомами, за що обидва отримали Нобелівську премію з фізики (1925). У міжвоєнний період професор Густав Герц очолював Фізичний інститут університету в Галле, потім працював у Технічній вищій школі в Берліні. Після приходу нацистів до влади перейшов до дослідницької лабораторії компанії Siemens, де займався фізикою газового розряду, електронікою та методами розділення ізотопів.

Після завершення Другої світової СРСР залучив Герца до атомного проєкту. У радянських формулюваннях ішлося про «запрошення», фактично його разом з іншими спеціалістами насильно перевезли до СРСР. Там він очолив дослідницьку лабораторію біля міста Сухумі, працював над технологіями отримання потрібних різновидів речовини для атомної програми. У 1954 році йому дозволили повернутися до НДР, де він став професором Лейпцизького університету.

Які ще трофейні вчені працювали на союзниківhttps://youtu.be/24QEwLuQIHQ

У Барселоні завершили будівництво вежі Ісуса Христа собору Саґрада Фамілія та відкрили її після встановлення оглядового майданчика і великого скляного хреста. Вежа досягла висоти 172,5 метра і стала найвищою церковною вежею у світі. Урочисте відкриття відбулося за участю Папи Римського Лева XIV, який освятив нову вежу. Будівництво храму розпочалося 1882 року, а з 1883 року проєкт очолив архітектор Антоні Ґауді. Він присвятив Саґраді Фамілії останні десятиліття свого життя і загинув у Барселоні 1926 року, коли храм був далеким від завершення.

За час спорудження собору змінилося кілька поколінь архітекторів і будівельників. Роботи переривалися під час Громадянської війни в Іспанії, коли частину майстерні та креслень було втрачено. Подальше будівництво продовжували за збереженими моделями, фотографіями та документацією Ґауді. Комплекс включає 18 запланованих веж, присвячених Ісусу Христу, Діві Марії, чотирьом євангелістам і дванадцятьом апостолам. Завершення всіх основних будівельних робіт очікується у 2035 р.

Скільки поколінь людей існувало за всю історію людства?

Вчені Річард Дж. Ван, Самер І. Аль-Саффар та інші провели дослідження на цю тему. Розрахунок залежить від двох параметрів: від якого моменту рахувати появу нашого виду і яку середню тривалість одного покоління брати за основу. Сучасний погляд науки - часова межа близько 300 тисяч років, за віком найдавніших відомих решток Homo sapiens із Джебель-Ірхуд у Марокко.

Дослідники проаналізували мутації ДНК, які виникають у дітей і залежать від віку батьків на момент народження дитини. На основі сучасних родинних даних визначили, як змінюється набір нових мутацій залежно від віку матері і батька. Цю модель застосували до сучасних людських геномів. Так вдалося реконструювати середню тривалість покоління в різні періоди останніх 250 тисяч років.

За цим дослідженням середній інтервал між поколіннями становив 26,9 року; середній вік батьків — 30,7 року, середній вік матерів — 23,2 року. Отже, оцінка кількості поколінь Homo sapiens - близько 11 тисяч.

Вчора поруч із чоловіком Андрієм Мельником на Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали Софію Федак-Мельник.

Вона народилася 1901 року у Львові, навчалася у Віденській торговельній академії, ще студенткою долучилася до створення першого осередку «Пласту» у Відні. Після повернення до Львова брала участь у діяльності «Союзу українок» і входила до управління кооперативу «Українське народне мистецтво», який займався підтримкою та розвитком українських ремесел.

У 1929 році Софія Федак одружилася з Андрієм Мельником після його звільнення з польської в’язниці. Під час Другої світової війни її разом із чоловіком інтернували до концтабору Заксенгаузен. Після війни подружжя оселилося в Люксембурзі; там Софія працювала в банківській сфері, допомагала чоловікові в організаційній роботі ОУН і друкувала матеріали, пов’язані з історією українського націоналістичного руху. Вона померла 31 липня 1990 року в Люксембурзі, де до нещодавнього часу була похована.

17 травня 1970 року з марокканського порту Сафі у Атлантичний океан вийшов папірусний човен «Ра-II» з міжнародним екіпажем на чолі з норвезьким дослідником Туром Геєрдалом. Судно було збудоване з очерету тотора майстрами з озера Тітікака в Болівії за давніми принципами. Геєрдал перевіряв, чи могли подібні судна в давнину перетинати Атлантику за допомогою пасатів і Канарської течії. Попередня експедиція на човні «Ра» 1969 року стартувала з того самого узбережжя, але була припинена неподалік від Барбадосу через конструктивні проблеми судна.

«Ра-II» пройшов приблизно 6100 кілометрів від Марокко до Барбадосу і 12 липня 1970 року досяг Карибського моря після 57 днів плавання. Екіпаж складався з людей різних країн, експедиція йшла під прапором ООН. Геєрдал пов’язував це дослідження із гіпотезою про можливість давніх морських контактів між Середземномор’ям або Північною Африкою та Америкою до Колумба. Сам човен «Ра-II» після експедиції зберігається в музеї «Кон-Тікі» в Осло.

У районі Марбю на схід від Норрчепінга, у шведському Естерйотланді, археологи знайшли два бронзові шийні кільця віком понад 2500 років. Розкопки відбувалися перед будівництвом нового житлового району на території пам’ятки пізньої бронзової доби, де вже були відомі поховання, сліди поселень і наскельні зображення. Кільця лежали всередині кам’яної поховальної споруди з центральним каменем. У ній були кремовані людські рештки, частково в урні, частково в невеликих ямах, а самі кільця розмістили окремо від поховань, між каменями на східному краю споруди.

Ці прикраси належать до типу, який у Швеції називають "кільцями Венделя": це литі бронзові шийні кільця пізньої бронзової доби. Майстри скручували кільця у протилежних напрямках, створюючи спіральну форму. Одне кільце було більшим і тоншим, а друге — меншим, важчим і з виразнішим профілем. Унікальність знахідки полягає в тому, що два такі кільця виявили разом саме в поховальному контексті. Раніше такі зразки виявляли у водно-болотних угіддях, зокрема на болотах, де люди, ймовірно, залишали бронзові предмети як ритуальні жертви. За словами археолога Альфа Ерікссона, такі кільця зазвичай пов’язують із жінками високого статусу; подальший аналіз кремованих кісток має встановити, скільки людей було поховано в цій могилі.

Україна з прикрістю дізналася про те, що всупереч попередньому цілком справедливому рішенню польського суду російський громадянин, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину на території України – зокрема у вивезенні з Криму культурних цінностей, – все ж таки не був екстрадований до України

речник МЗС України Георгій Тихий.

Російський археолог Олександр Бутягін, який займався незаконними розкопками в анексованому Криму, повернувся в росію в рамках обміну, що при посередництві Аляксандра Лукашенка. Бутягіна (плюс дружину російського військового) обміняли на двох молдавських офіцерів і польського журналіста Анджея Почобута.