WAS

На днях Кабмін ухвалив постанову, якою виключив з Державного реєстру нерухомих пам’яток України «Пам’ятне місце, де відбувалася Переяславська рада» у місті Переяслав Київської області. Документ був підготовлений та ініційований Міністерством культури України. У міністерстві зазначили, що це рішення є частиною процесу деколонізації та демонтажу імперських наративів в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Мінкульт повідомив, що зазначене «пам’ятне місце» використовувалося для просування наративу про «возз’єднання» України з Росією у 1654 році, який сформувався в дореволюційній російській історіографії та був посилений радянською пропагандою. За повідомленням міністерства, цей підхід застосовувався для обґрунтування політики асиміляції та нівелювання української державницької традиції, а в сучасних умовах використовується російською пропагандою для поширення тверджень про «історичну бездержавність» України.

Погоджуєтесь з тим, що це не пам'ятка?

Президент Рональд Рейган (республіканець) на мітингу Республіканської партії в Коста-Месі, Каліфорнія, 3 листопада 1986 року розповів анекдот.

Чи чули ви історію про хлопчика, який продавав кошенят біля місця проведення благодійного заходу Демократичної партії? Коли люди виходили з заходу, він підіймав кошенят і казав: «Купуйте кошеня-демократа».
Ну, а через кілька тижнів республіканці провели благодійний захід у тому ж місці. І коли вони виходили, побачили того самого хлопчину з кошенятами. І він гукав: «Купуйте республіканське кошеня!».
І один із журналістів, який бачив його там два тижні тому, спитав: «Зачекай хвилинку, хлопче. Минулого разу ти продавав цих кошенят як демократичних. Чому ж тепер вони республіканські?»
Хлопчик відповів: «Тому що тепер у них відкрилися очі».

Про одвічну боротьбу республіканців і демократів, які, здається, таємно змовилися.https://youtu.be/Rd3tF9hQLuw

Андрій Громико був міністром закордонних справ СРСР майже 30 років (1957—1985). Його називали "містером Ні", він вивів такі правила переговорів.

1. Вимагайте все по максимуму і не соромтеся у своїх проханнях. Вимагайте те, що вам ніколи не належало.
2. Висувайте ультиматуми. Не шкодуйте погроз, а як вихід із ситуації, що склалася, пропонуйте переговори. На Заході завжди знайдуться люди, які клюнуть на це.
3. Почавши переговори, не поступайтеся ні на крок. Вони самі запропонують вам частину того, що ви просили. Але і тоді не погоджуйтеся, а витискайте більше. Вони підуть на це. Ось коли отримаєте половину або дві третини того, чого у вас не було, тоді можете вважати себе дипломатом.

Правила Громико незмінно спрацьовували, поки західні дипломати його не розкусили. У нього з'явився сильний противник — Генрі Кіссінджер, Державний секретар США (1973—1977) .