Тренд пошуку "Лічильник"

Спочатку була Аляска, згодом Вашингтон, а потім з’ясувалося, що все те, що озвучував Трамп, по-різному відчитується в голові у Дональда Трампа і в Кремлі. Можливо, не все так безхмарно, як нас запевняли американці.Це точно проблема розуміння. Недолугий Віткофф, який взагалі зовсім не так зрозумів, а на підставі спотвореного оптимістичного підходу Віткоффа Трамп радісно зробив Путіну зустріч на Алясці. Але потім уже навіть у Вашингтоні Трамп зіткнувся з тим, що він піднімає слухавку, говорить із Путіним, приходить до європейських лідерів дуже гордий і каже: ось я щойно розмовляв із Путіним, Путін а) погоджується на міжнародні гарантії для безпеки України і б) він готовий зустрічатися у форматі я (Трамп), Зеленський і Путін. Потім було уточнення, що Путін сказав, що йому треба спочатку двостороння зустріч.Ну, і все, натхненний Трамп відразу що? Завтра вже мала б бути зустріч двостороння Зеленський – Путін. А далі починається те, до чого ми вже давно звикли, ми це чудово пам’ятаємо, - далі починає працювати російська дипломатія. І виявляється, що не так зрозуміли, що взагалі розмови не було про зустріч лідерів – про це говорить міністр закордонних справ, старенька сумна кляча Лавров, про це говорять інші радники Путіна. Фактично дають зрозуміти Трампу те, що ми і європейці показали з самого початку, - що попри  те, що Трамп переконував Макрона, що це може здаватися божевільним, але Путін хоче заключити зі мною цю угоду, не хоче Путін угоду заключати.І у Трампа просто в руках горять його карти. Він уже двічі повівся на те, що Путін уникнув санкцій, бо пообіцяв якісь переговори. Зараз у Трампа підгорає, йому треба результат, він розраховував до кінця літа – на початку вересня вже мати щось, що можна презентувати як велику перемогу, як примирення України й Росії. А він попадає під шквал критики, його нещадно критикувала американська преса за провальний саміт в Алясці, який просто дав Путіну можливості стверджувати, що він вийшов з ізоляції, де Трамп просто висловлював захоплення, що Путін, такий світовий діяч, висловив таку честь Америці й прилетів на запрошення.Одним словом, американські морські піхотинці на колінах розстеляють килимову доріжку перед російським диктатором.А оті два саміти – це реальність чи ні? Зазвичай великим речам передували великі консультації багатосторонні на технічному рівні. Там питань було дуже багато. Трамп призначив два саміти: один – Зеленський і Путін, другий – плюс Дональд Трамп, де, він сподівався, поставить свій підпис, всі потиснуть руки і розійдуться. Цього не буде.Але стосовно технічних речей, які нас мали наближати до мети: Путін готовий піднімати рівень делегації – замість Мединського, наприклад, буде Медведєв чи Патрушев.Шойгу.І знову це може впертися в Рюриковичів або в історії, пов’язані з присутністю гарантів нашої безпеки. Рамка якась є тут?По-перше, Трамп узяв особисто на себе інтерпретацію, посередництво, організацію. І в захопленні самим собою від того, що йому зробив таку честь і прилетів сам Путін, Трамп не міг стримувати емоцій і аплодував, як підліток на концерті улюбленої рок-зірки. І це теж викликало хвилю обурення в Америці. І те, що він організував і просто демонстрував, у тому числі лідерам ЄС, "ось я набрав Путіна, і Путін і на те погодився, і на те, і тому через тиждень буде ще одна зустріч, і далі ми наближаємося до миру. Паралельно Трамп доручив держсекретарю Рубіо узгодити питання гарантій безпеки.Загалом Трамп звучав приблизно так, що Америка точно буде долучена, він розуміє, що гарантії безпеки – це важливо. Але ще цікаво, що Трамп стверджував, що Путін погодився з гарантіями безпеки, що Трамп буде одним із гарантів, що вони проводитимуть переговори і консультації.А далі пішло: виходить сумна кляча, він же міністр закордонних справ, і починає говорити, що ні, ніякої безпеки без Росії не буде. Economist взагалі пише про те, що Росія вимагає права вето. Тобто якщо проведе Рубіо добросовісні консультації з усіма країнами-членами НАТО й вони там щось вироблять, то це треба переслати окремо на затвердження, а якщо Кремль не затвердить, то ідіть ви зі своїми гарантіями безпеки, каже Росія, бо ну як же можна без Росії, без ґвалтівника обговорювати права захисту жінки.Росіяни це ще з совітських часів досліджували й випробовували в ООН, зокрема в Радбезі ООН, коли член Радбезу може накласти вето на будь-яке рішення, зокрема стосовно війни. І тут зараз росіяни – хтозна, чи хочуть вони влізти в гарантії на всеросійському рівні, чи хочуть делегувати КНР, яка раптом може бути присутньою. І гарантії безпеки – це не просто присутність людей у шоломах на бронетранспортерах, це структура, яка мала б вплив на ухвалення справді важливих рішень, пов’язаних із розміщенням ракетних систем. І в межах тих консультацій це б і вирішувалося. Так. Давайте простими словами скажемо, що означає для України гарантія безпеки від країн поза межами НАТО, поза межами нашої галактики: це означає, що у випадку, якщо Росія порушить – а Росія завжди порушує - міжнародні домовленості і спровокує акти агресії після формального досягнення всеосяжного перемир’я чи угоди про мир, яка буде реакція тих країн, що виступили гарантами. Чи будуть ті країни готові вступити в пряму збройну конфронтацію з Росією? Чи що – будемо знову мати обіцянки провести консультації? Ми вже ці обіцянки мали.І саме навколо цього йде мова. Тому що найкращою гарантією безпеки насправді є поява не дуже відомих в Україні "екзотичних птахів", як "Фламінго", які беруть тонну вибухівки й летять на три тисячі кілометрів із високою точністю, і цих "Фламінго" Україна може виробляти 7 штук на тиждень. Це означає для Путіна, що десь до жовтня, якщо Україна стверджує, що ми налагодили виробництво цих ракет (цей виток інформації дуже дивний – то фотографії, а тепер ледве не зйомка з цеху, показуючи російським партнерам, що до них уже може зараз прилітати) і ніхто нас не обмежить якимись зобов’язаннями. Оце і є додаткові гарантії безпеки, мало того – Україна зухвало каже, що це все виробляється в нас тут, на нашій рідній землі, глибоко під землею, і хрін ви щось із цим зробите.Оце гарантії безпеки. Європейці вкладаються саме в спільне виробництво зброї. Але найкраща гарантія безпеки – це коли Путін буде розуміти, що у випадку спроби повторно порушити кордони, що він завжди робить – перевіряти на слабкість, провокувати всіляко, - він отримає нищівний удар у відповідь. Тому про це йде розмова зараз. А не про те, що ми підпишемо ще тисячу договорів окремих і проведемо мільйон консультацій.Українці пам’ятають Будапештський меморандум. Мені дуже сподобалася заява Клінтона повторна про те, що це американська війна, що американці відповідають за те, що роззброїли Україну, що дали пустопорожні обіцянки, що не виконали свої зобов’язання. Тому ми навчилися. І ми розуміємо гарантії безпеки як щось таке, що спроможне зупинити цього патологічного маніяка Путіна, який хоче нас знищити в будь-який спосіб.Але їх не дають – такі гарантії безпеки, які можуть його зупинити. І ми вертаємося до наших реалій – на землі, фінансових і реалій, зумовлених міжнародною співпрацею. Ми бачили, як посідали чемно рядочком лідери найпотужніших європейських держав, а американський президент віртуозно грав перед ними на вербальному роялі "арію американського гостя".Європейські лідери розуміють, що станеться з європейською безпекою в разі відходу американських збройних сил. А в Дональда Трампа є свій вектор, свої дороговкази, вони нам не подобаються. І, можливо, нас будуть підтискати. Щось нам дадуть європейці, але деякі країни сказали, що військових своїх вони не пошлють, Трамп сказав, що можуть відправити в разі чогось авіацію на підмогу, але поки що нема конкретної розписки на кількості бригад, які будуть відправлені для контролю.В нашій Конституції чітко прописаний євроатлантичний курс, і міняти ми її під час війни не можемо. Водночас росіяни вимагають категорично виведення безпекових гарантій для України в інший формат. Американці на це погодилися, не зважаючи на нашу Конституцію. Про вибори Володимир Зеленський сказав, що він готовий їх проводити, але зрозуміло, що є обмеження Конституції. Чи можна ці суперечливі речі якось узгодити між собою?Зараз іде боротьба між Росією і європейцями, хто втримає ближче до себе Трампа. І Трамп піддається цим маніпуляціям. Можемо тільки уявити, як Путін танцював "Калінку-малінку" навколо Трампа в Алясці. Що він йому говорив у машині, коли вони сиділи один-на-один. Ми ж бачили "мову тіла" Трампа, як він аж стрибав від захвату, коли побачив живого Путіна. Тому Путін використовує цей прийом, цей прийом використовують європейці і Зеленський. Уже рахували, скільки разів Зеленський дякував і передякував Трампу, як уникав гострих моментів. Тому такий підхід був – ми маємо такого Трампа, американці обрали такого лідера, і ми з цим нічого не можемо зробити, якщо на нього все це діє і все це приводить до певних зобов’язань. Так, зобов’язання в нього міняються, але вони міняються в обидві сторони. Росіяни були шалено розчаровані тим, що вони почули після зустрічі у Вашингтоні, вони взагалі розгорнули кампанію про те, що європейські лідери хочуть відмовити, відірвати Трампа від тих домовленостей, які були досягнуті на Алясці.Ви кажете, що європейці не можуть чи недостатньо спроможні дати ці гарантії безпеки. Так. Європейцям треба виграти час. І оці "масажі точок самолюбства" Трампа, "бальзамування" Трампа допомагають європейцям утримати його в орбіті. Тому що Трамп, які б там не були інтерпретації його заяв, але загальна тональність його виступів, обіцянок, поглядів на європейську безпеку й на Україну принципово й помітно відрізняється від того, що він говорив на початку. Бо на початку він взагалі говорив про вихід із НАТО, і ми пам’ятаємо, скільки бальзаму витратили і як організували саміт європейці, щоб цього не сталося. І вони досягли результату.Потім Трамп говорив про те, що не буде військ американських на континенті. Там зараз якісь перестановки, переміщення є. А про Україну він узагалі не хотів говорити, про гарантії безпеки. Зараз він говорить, що обов’язково США будуть поруч з Україною, але основну роль має грати Європа. Ці танці будуть продовжуватися. Потрібно втримати Трампа в орбіті європейській.Яка проблема в Трампа виникає з Путіним – Путін кожний раз просто виставляє Трампа дурнем. Американська преса дуже зубаста. Вони після Аляски на шматки рвали Трампа за оті приниження – за американських солдатів, які навколішках притягали закривавлену червону доріжку, і взагалі за те, як це було організовано. Потім Трамп намагався доказати, що це не так, що він має великий вплив, і продемонстрував цей вплив європейцям: от я щойно розмовляв – Путін погодився і обіцяв, він сприймає гарантії і він готовий до зустрічі.Тому далі Трамп, який сказав, що зустріч буде декілька днів, і згадав через кому, що, можливо, питання санкцій традиційно виникне через два-три тижні. Через тиждень уже буде два тижні. А ми розуміємо, що Путін за жодних обставин до консультацій зі своїм куратором у Пекіні нічого не зробитьТобто до 3 вересня ви не бачите перспектив до позитивного зсуву.Абсолютно. Це важко собі уявити. Путіну буде 3-4 дні, щоб із товаришем Сі переговорити. Там гарантії потрібні Путіну – що Китай його не облишить, що він матиме підтримку. І фактично Путін має узгодити з Сі, продовжувати йому війну чи треба все-таки вже згортати.Істотний момент – відмова від тимчасового перемир’я, яке зупинило б удари по наших містах і гарячу фазу війни. Трамп погодився на путінську ініціативу, щоб цього не було, війна триватиме, незважаючи на ті чи інші розмови на тему миру й підготовку до можливого саміту. Росіяни мають свій план, вони хотіли б входити в мирні перемовини чи вони все це роблять, щоб вивести Україну впродовж найближчих місяців до надзвичайно шкідливих для нас результатів?Вони радісно входять у переговори, вони не хочуть із них виходити, для них важливий цей процес. Це абсолютно радянська практика – перемовини на озері в Женеві про ядерні обмеження проводили декілька поколінь радянських дипломатів, це була дуже престижна робота, вони там сім’ями жили, вже внуки могли продовжити ці переговори. У росіяни така стратегія давно була.Тепер ми думаємо: якби гіпотетично росіяни погодилися на перемир’я… Ви особисто вірите, що росіяни погодилися б на перемир’я? Ви особисто вірите, що вони його дотримувалися б? Або припинення вогню? Скільки ми таких припинень вогню підписували в Мінську – безліч. Вони рідко добу витримують після підписання або узгодження перемир’їв. Хлібне, Шкільне, Різдвяне, Пасхальне…Іловайський зелений коридор.Так. Але проблема в іншому – яка після цього наступає кара. Вони жодного разу по писку серйозно не отримали. Тому тут питання, чи Путін порушить, чи затягне переговори про всеосяжний мир, чи він буде регулярно порушувати перемовини про зупинення війни – немає особливої різниці. Тест зараз Росія насправді робить на те, чи насправді готовий Захід, зокрема Америка, дуже серйозно відповідати на порушення, провокації з боку Росії. А тут у нас із вами переконань немає. У Трампа є така можливість. Але фактично я не чув жодного експерта ні в Україні, ні в Америці, який сказав би, що він готовий ці санкції застосувати.Європейці вже сказали, що якщо будуть продовжуватися порушення й атаки на Україну, то європейці вже готують черговий пакет своїх санкцій. Європейські санкції суттєво болючіші, ніж американські. Але Трамп поки мовчить. Хоча, з іншого боку, у Трампа почнеться дуже непростий період, коли його просто будуть на кожній пресконференції допікати саме тим. Ті самі питання, які ми з вами обговорюємо, йому задають американські кореспонденти.А на папері як це виливається? Є безліч практик - слово пацана, що не нападу й не порушу, є підписані документи з гарантіями, є всеохопні домовленості, які сягають рівня міждержавних угод. Як це могло б виглядати в нашому випадку, чи є якісь паперові зобов’язання для наших партнерів, щоб вони діяли, а не лише консультувалися й висилали допомогу у вигляді лопат - щоб вони були змушені діяти. Прилетів "шахед" у районі Любліна – і що Польща? Підняла авіацію, але навіть його не збила.І в цьому виклик. Ми маємо НАТО, 5-ту статтю, де чітко виписано, що є ознакою нападу на одну з країн. Очевидно, що якщо туди залітає "шахед" на сто кілометрів, чи залітає російська ракета, чи літак, чи щось подібне відбувається, то це є приводом для того, щоб як мінімум зібратися й відповісти. Росія провокує – їй відповідають. Тобто ми з вами є свідками того, що все більше країн ставлять під сумнів готовність, зокрема США, відповісти на якусь гібридну агресію Росії проти, скажімо, Балтійських країн. Польща сама вже починає готуватися до такого сценарію. І є цілком серйозні сумніви, що США будуть готові з усією своєю могутністю військовою втрутитися в конфлікт. Бо всі ж думають, що це ж російські десантники будуть із неба падати, кораблі плисти, танки перти – що так Росія буде провокувати.Ні, вона буде робити гібридні атаки. Наприклад, вона блокує GPS-навігацію – це ж терористичний акт. Вона робить хакерські атаки й може залишити без електроенергії цілі міста. Вона робить заворушення соціальні – без своїх військових навіть, "зелених чоловічків", на території цих країн. І розвідки НАТО це знають. Але як далеко готові натівці дозволити Росії перевіряти їхню витримку?Тому будь-які угоди, що б ми там не заключили, якщо країни для себе не дають відповідь про готовність реально дати по писку дуже боляче Росії у відповідь на провокації, то це Росію не зупинить – що б ми там не підписали.Для мене показово, як веде себе Велика Британія. Росія говорила, що якщо дати українцям танки – то все, країна, яка дасть танки Україні, вона "ступає на мінне поле", і Росія такого не пробачить, відповідь буде рішуча. Ми бачили не раз, як британці оцю червону лінію відсовували. Тому для Заходу - зокрема, якщо в Коаліції рішучих буде дві-три країни, які реально будуть готові і Росія це буде відчувати, - зреагувати миттєво у випадку, наприклад, нападу на їхні контингенти в Україні чи ще якісь провокації, цього буде достатньо й не треба мати ніяких угод, 5-х статей і десятків міжнародних домовленостей.Потрібно насправді, щоб в Європі з’явилося відчуття, що це дуже серйозна гра, що якщо зараз цього маніакального Путіна не зупинити, він буде іти далі - він ніколи не реагував ні на які міжнародні угоди. І мені здається, що отут визріває та готовність, я це бачу по риториці Макрона, Стармера, зараз німецький канцлер. І президент Трамп приблизно таке й каже: якщо ви будете реально готові відстоювати, то я буду з вами, але я не буду перший, американські солдати не будуть на передовій в окопах.Чобіт американського солдата не ступить на українську землю, каже Трамп-Симоненко. Це така гірка іронія.А які зобов’язання хотіли накласти на нас американські і європейські друзі? Історію про вибори обговорюють. Технічно проведення виборів неможливе, але водночас цю тему мусолять, окремі штаби готуються. Така подвійна реальність: розуміємо, що не можна, але якось готуються.Інструменти у Трампа є, і це стосується не тільки росіян, а й України. Навіть не хочеться перелічувати всі американські "карти". Пам’ятаємо історію про "плівки Мельниченка" - американські хакери можуть володіти інформацією. Другий момент – наш бюджет значною мірою тримається на брюссельських друзях. Свого часу нам допомагали американці, ну але…По очах європейських лідерів, які посідали рядочком біля свого старшого друга й уважно слухали його, видно, що європейці можуть вчинити так, як порадять американці, тобто зменшити допомогу. Наскільки неспортивно може зіграти надзвичайно побожний американський президент?Тут не все так однозначно, коли ви говорите про дуже слухняних європейців. Тому що залежність Трампа від трансатлантичної солідарності дуже для нього важлива. Міжнародні агентства, я сьогодні дивився Economist, відверто пишуть, що країни, яким Трамп погрожував своїми тарифами, відверто саботують, ігнорують. У Трампа на носі перемовини з Китаєм, і, звичайно, Трампу дуже хочеться мати Європу в союзниках.Але ви зачепили тему виборів – тема виборів насправді дуже важлива для України. Так, ми розуміємо, що зараз це неможливо. Але якщо ми говоримо про те, що ми прагнемо до перемир’я й що на це націлені наші зусилля, ми шукаємо гарантій для цього перемир’я і проводимо консультації з європейцями і з американцями, то після того, як в Україні наступає формально цей період, відразу включається лічильник виборів. Це не тільки Путіну чи Трампу потрібно – в Україні суспільство чудово розуміє, що якщо буде можливість перезавантажити владу, українці це вміють і люблять робити.Інша справа – до цього треба готуватися. Верховна Рада мала б зараз проробити колосальну роботу, щоб найти гарантії для того, що мільйони українців за кордоном проголосують. Знову Британія виступила піонером, вона перша розпочала проєкт, який буде забезпечувати всім українцям, які проживають у Британії, можливість проголосувати, хоча Британія – не та країна, де найбільше українських виборців, але важливо створення прецеденту. І це виклик українській владі, тому що безкінечно цей період не можна затягувати. На цьому, звичайно, грає Путін. І тому Трамп поставив це питання недаремно, точніше Зеленському - американська преса, навіть не пам’ятаю хто. І Зеленський передбачувано сказав, що, звичайно, як тільки будуть технічні умови, вибори в Україні будуть.Для нас важливіше те, що українська влада, уже нова прем’єр-міністерка, яка демонструє відданість європейським ідеалам, - призначили багатостраждального директора Бюро з економічної безпеки, зараз уже мова йде про те, що треба проводити конкурс і призначати не лояльного, а ефективного керівника Антимонопольного комітету.Але вибори у світовій практиці – не просто вкидання бюлетенів у скриньки. Це супроводжується певними стандартами щодо свободи слова. (Глядачі каналу "Еспресо" знають, наскільки "легко" нас знайти). Це ціла низка інституцій – Верховний Суд, Конституційний Суд, градус у правовій атмосфері в країні, це дуже багато всього.Але ми офіційний кандидат у члени Європейського Союзу. Ми взяли на себе зобов’язання. У вересні ми мали почати, якби влада не спробувала ще більше зробити незалежними антикорупційні органи, захистити їх від російських впливів, ми мали б почати вже переговори по першому кластеру. А це той основний – верховенство права, незалежні суди, свобода слова. Зараз у мене таке відчуття, що у вересні ми можемо не почати ці переговори. Знову українська влада, по-моєму устами прем’єр-міністерки, заявила, що ми готові будемо до кінця року відкрити переговори по шести кластерах.Але я знову наполягаю, що це буде індикатором, чи Європейський Союз буде робити якісь дисконти або похибки на складну ситуацію, на війну в Україні. Європейський Союз говорив, що вони цього не будуть робити, що у випадку невиконання Україною взятих на себе зобов’язань будуть призупиняти переговори. Ми маємо підвішену ситуацію, де українська влада каже, що ми готові почати переговори про набуття членства, Україна тримає в заручниках Молдову, яка ще з січня місяця могла б закінчити ці переговори по багатьох кластерах. Але зараз новий уряд, дуже професійний віце-прем’єр з питань європейської інтеграції – це їхній виклик.Але ще більший виклик це для президента Зеленського і для його "потужних менеджерів" – чи вони розуміють, що те, що вони зробили, більше вони навіть думати не можуть про спроби не виконати свої зобов’язання, якось маніпулювати європейськими перспективами, шантажуючи Європу тим, що в нас тут війна і в нас своє бачення перспектив.Зараз у нас дуже жорстка ситуація. У нас є чіткі зобов’язання. Є механізми цього скринінгу. Європейський Союз зараз перевірив усе законодавство України, і все те, що не відповідає європейським стандартам, має бути змінено й проголосовано. Ми маємо демонструвати дуже велику ефективність. Для Зеленського це фактично єдиний шанс якось вижити, або дотягнути до наступних виборів, уже не мріючи про переобрання. Тому що для України якась пауза в євроінтеграції, якісь тріщини, які підуть між нами і Європейським Союзом, - це не тільки питання фінансів, це взагалі питання вибору – ми належимо до того табору чи попадаємо в сіру зону, автоматично в "русскій мир".І отут на наших очах за ці декілька осінніх місяців будуть дуже яскраво демонструвати, як українська влада вибудували ці стосунки з Європейським Союзом і як європейські політики будуть спонукати українську владу, яка, в принципі, скажемо чесно, цією своєю спробою захистити незалежність антикорупційних органів продемонструвала європейцям, що їх треба тримати на дуже короткому повідку, і моніторити, і контролювати.Будьмо реалістами: є такий угорський демократ Віктор Орбан, який розбудовує суверенну версію угорської демократії. Що він витворяв у Будапешті (ідеться про структури Сороса, про Центральний європейський університет у Будапешті), він куражився – і нічого, йому казали: не роби так більше. І він: я не буду більше. І додавав газку. І Угорщина рухається в напрямі так званої євразійської моделі. Є певні механізми, які її стримують, але…Чого нам чекати у законодавстві? Є Конституція, є законодавство і є війна. Можуть тиснути з перевиборами , які в теперішній ситуації можуть мати надзвичайно серйозні наслідки, тому що суспільство застресоване, реагує дуже гостро на соціальну несправедливість. А вибори в Україні – це окремий вид спорту, дуже непростий.От саме тому, що Європейський Союз отримав Орбана, отримав Фіцо, вони зробили урок із цього. І коли стало питання про розширення – вони років десять про це не хотіли навіть говорити, - коли вони прийняли рішення про глобальне розширення, більше десяти країн, вони про це говорили, що вони зробили висновки, і тому таких помилок більше не буде допущено. Той же Орбан був зразковим, коли був кандидатом, - він усе виконував, він не порушував, це потім почалися ці процеси.Європейський Союз із кожним розширенням міняє свої правила гри. І вони сказали, що цього разу теж зроблять після того, як ще десять країн стануть членами Європейського Союзу, зміниться механізм прийняття рішення.Повертаючись до виборів – а запитаймо в українців: ми реально готові безкінечно жити в країні з таким дивним урядуванням, з таким феноменом, з такими борцями з корупцією, з такими міністрами, віцепрем’єрами, депутатами, які під час війни відверто жирують і не можуть пояснити свої статки? Зрозуміло, що нам, українцям, як ніколи як нікому потрібна зміна цієї влади.Буде це для нас викликом? Звичайно, буде. Але в нас немає іншого шляху. Ми не можемо безкінечно відкладати вибори. Тому, не особливо довіряючи владі, це вже виклики до громадянського суспільства. У тому числі по свободі слова, я думаю, що це не перша й не остання спроба заткнути рота незалежним медіа. Але поки що картинка така, що цей "марафон" я не знаю, який відсоток українців дивляться. А молоде покоління, яке вийшло - з картонними, як вони кажуть зневажливо, - протестами, воно звідкісь інформацію бере. І не з контрольованого Банковою інформаційного медіапростору.Тому вибори в нас неминуче мають бути. Наша проблема, мій особисто сум від того, що ми знову будемо обирати - наливати молоде вино, просто вже протухше.Не вірите ви в Санта-Клауса, чи то в святого Миколая. А я вірю в диво, і якщо ми завершимо війну й почнемо вибори проводити, то в нас з’являться свої чергові месії з класними командами абсолютно прозорих людей, як уже було не один раз в українській історії.Сьомий президент уже точно буде іншим, 7 – це число, яке любить Господь.

Про це пише CNN.46-річний Рафаель Гравен, відомий в мережі як Jean Pormanove або JP, що є одним з найбільших стримерів у Франції на платформі Kick, помер у понеділок, 18 серпня. Військовий ветеран мав понад мільйон підписників на різних платформах. Він транслював свою гру у відеоігри та часто брав участь в екстремальних випробуваннях.З 2023 року він співпрацював з кількома іншими стримерами, в основному з Овеном Ценазандотті, відомим як Naruto online, та Сафіне Хамаді. Обидва взяли участь у його останній прямій трансляції. Ценазандотті оголосив про його смерть в instagram. У відео прямої трансляції, яка, ймовірно, показувала його смерть, після того, як він перестав рухатися, глядачі задонатили гроші, щоб сповістити сплячих стримерів про стан JP.Прокуратура Ніцци повідомила, що за фактом смерті стримера розпочато розслідування та призначено розтин. Поки що влада не висунула жодних звинувачень, пов'язаних зі смертю Рафаеля Гравена.На десятках відео з минулих прямих трансляцій Jean Pormanove виступає мішенню жартів, знущань, фізичних нападів та принизливих трюків. На відео з їхніх спільних прямих трансляцій видно, як інші стримери змагаються, як довго вони зможуть душити JP, інші показують, як стріляють у нього пейнтбольними кульками або обливають водою.Завдяки донатам підписників група заробляла гроші на прямих трансляціях. Під час останньої прямої трансляції JP лічильник у верхній частині екрана показував, що група заробила близько 36 тис. євро за кількаденну трансляцію.Фінальна пряма трансляція тривала майже 300 годин. В інтерв'ю BFMTV, партнеру CNN, Яссін Садуні, адвокат Ценазандотті, сказав, що JP страждав від серцево-судинних захворювань.Садуні також розповів, що мати Гравена брала участь у постановчих трюках зі стримерами. Адвокат додав, що Ценазандотті не має жодного стосунку до смерті JP, а всі інциденти, спрямовані проти нього, були інсценованими. 

Повірку лічильників газу в Україні потрібно здійснювати систематично. Якщо лічильник виявиться несправним, існує ризик переплати. Повний текст новини

Нічний тариф дозволяє платити за електроенергію значно менше. Аби вартість цієї послуги була знижена, потрібно встановити багатозонний лічильник. Повний текст новини

Якщо споживачі отримують занадто великі рахунки за електроенергію, при цьому не використовуючи електричні прилади суттєво, варто перевірити лічильник. Така перевірка може зекономити кошти за комунальні платежі. Повний текст новини

Багато українців, прагнучи знизити витрати на електроенергію, переходять на нічний тариф. Але замість очікуваної економії стикаються з розчаруванням: попри встановлений двозонний лічильник, знижка не діє — і вся спожита електроенергія обчислюється за стандартною ставкою.

Газовий лічильник у будинку не завжди розташований зручно, тому власники нерідко бажають перенести його на вулицю. Проте, щоб зробити це безпечно і законно, необхідно дотримуватися визначеної процедури. Повний текст новини

Українці за законом зобов'язані періодично повіряти лічильники води. Однак заміна приладів обліку теж необхідна, адже без цього доведеться щомісяця переплачувати за послуги. Повний текст новини

В епоху цифровізації і зростання фінансових ризиків особливого значення набувають пристрої, здатні гарантувати точну обробку готівки і надійний захист конфіденційної інформації. Два таких рішення - лічильники банкнот з розпізнаванням номіналу і знищувачі документів - стали невід'ємними помічниками для банків, фінансових організацій державних структур. Лічильники банкнот з розпізнаванням номіналу призначені для швидкого перерахунку купюр. Крім того, вони розфасовують всі банкноти по пачках, а також відсортовують фальшивку. Перед купівлею лічильника купюр з визначенням номіналу, в першу чергу зверніть увагу на сферу застосування, вид завантаження банкнот, методи сортування і перерахунку, а також на тип перевірки. Серед безлічі брендів на ринку лічильників банкнот дуже надійні і точні пристрої марки BCASH. В основі роботи цих лічильників - здатність миттєво розпізнавати номінал, тип валюти і виявляти ознаки фальсифікації. Основні характеристики лічильників купюр BCASH: Точність перевірки. Пристрої BCASH використовують відразу кілька методів детекції -ультрафіолетове випромінювання, інфрачервоні сенсори, магнітні датчики, а також спектральний аналіз. Це дозволяє з високим ступенем достовірності визначати підроблені купюри. Мультивалютність. Підтримка різних валют робить ці лічильники універсальними. Особливо цінним це стає для обмінних пунктів, туристичних компаній і міжнародних організацій. Автоматичне розпізнавання номіналу. Оператору не потрібно вручну сортувати купюри. Це економить час і знижує ризик помилок. Ергономічний дизайн. Компактні форми, інтуїтивно зрозумілий інтерфейс і низький рівень шуму роблять роботу з пристроями комфортною, навіть при інтенсивному навантаженні. В інтернет-магазині "А-Техно" ви можете придбати кращі лічильники купюр від найнадійніших виробників. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як вибрати лічильник банкнот та екран для проекторів Як підібрати знищувач документів В епоху витоків інформації важливо пам'ятати, що паперові носії досі містять масу конфіденційних даних - від фінансових звітів до договорів. Знищувачі документів (шредери) забезпечують ефективну утилізацію паперу, перетворюючи її в дрібні фрагменти, недоступні для відновлення. При виборі шредера важливо, щоб він був надійним, ефективним і підходив саме вам. Ось на що варто звернути увагу: 1. Тип різання. Може бути прямим, перехресним або фрагментарним. 2. Продуктивність. Важливо знати, скільки листів пристрій може знищити за один прохід. 3. Формат і тип матеріалів. Більшість моделей працюють з папером формату A4, а деякі також знищують пластикові карти, диски, скоби. 4. Додаткові функції. Такі як: захист від перегріву, автоматична зупинка при переповненні, знищення скріплених документів і карт. Основні переваги знищувачів документів. Можливість гарантувати захист від витоку інформації. Захист даних. Необхідність навести порядок в офісі, в документообігу. Здатність зменшити кількість паперових відходів. Для будинку або невеликого офісу підійдуть компактні моделі шредерів з прямою або перехресною різкою. Для великих організацій - потужні пристрої з високою продуктивністю і рівнем секретності. Якщо ж ви працюєте в тихому офісі, вибирайте моделі з низьким рівнем шуму. Фахівці компанії "А-Техно" підберуть необхідну модель знищувача паперу, за прийнятною ціною. На сайті представлений величезний асортимент шредерів, а також діє доставка по всій Україні. Для державних та комерційних структур незамінною річчю, серед банківського обладнання, являються лічильники банкнот. Вони значно спрощують задачі з сортування купюр та самого перерахунку. А якщо ви постійно маєте справу з великими сумами грошей, то такі лічильники дуже необхідні. Загалом, їх наявність збільшить швидкість робочого процесу.

Українці зобов’язані сплачувати за спожитий природний газ відповідно до показників газового лічильника. Встановити цей лічильник повинен оператор газових мереж. Повний текст новини

Крім того, цей лічильник показує фактичний FPS і видимий FPS, який був отриманий завдяки апскейлерам.

У нашому тілі є невидимий, але дуже точний "лічильник старіння" - теломери. Це захисні кінцеві ділянки хромосом, які зменшуються з кожним роком життя. Їхнє скорочення пов'язане з віковими змінами, запаленням та окисним стресом. І що коротші теломери, тим вищий ризик серйозних захворювань - від серцево-судинних до онкологічних, попереджають науковці. Дослідники виявили, що популярна їжа здатна прискорити цей процес. Йдеться про ультра-оброблені продукти. Вони містять промислові інгредієнти і позбавлені поживних властивостей. Замість них в складі шкідливі олії, жири, цукор, крохмаль, білкові ізоляти, ароматизатори, барвники та емульгатори. Ультра-оброблені продукти поширені, оскільки їх дешево виготовляти, і вони можуть зберігатися роками. Наприклад, пластівці на сніданок, консерви, пакетований хліб, випічка масового виробництва, чипси, шоколадні батончики, рибні та курячі нагетси, локшина швидкого приготування та інші продукти з довгим терміном зберігання, великим вмістом цукру і рослинної олії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чотири групи продуктів, які легко додають жиру на животі Вони прискорюють старіння клітин. Згідно з недавнім дослідженням, у людей, що вживають щодня більше трьох порцій цих продуктів, в два рази більше шансів мати короткі теломери, ніж у тих, хто уникає ультра-оброблену їжу. Вчені відзначають, що інші дослідження пов'язують ці продукти з гіпертонією, ожирінням, метаболічним синдромом, депресією, діабетом другого типу і онкологією. Фахівці підкреслюють, що в малих дозах ранку - оброблена їжа не є небезпечною - шкідливе систематичне споживання. Ультраоброблені продукти сприяють швидкому набору ваги. Якщо поставили собі за мету схуднути до літа, перегляньте свій раціон і викресліть з нього калорійні продукти. Ультраоброблені продукти стають дедалі домінантнішими в нашому раціоні, забезпечуючи більше половини споживаних калорій.

Деякі жителі регіонів України можуть отримати сповіщення влітку про наближення терміну повірки квартирних лічильників тепла та гарячої води. Така процедура є обов’язковою, адже вона визначає придатність приладів обліку, а ще коректних нарахувань у платіжках. Повний текст новини

Експерт пояснив, на що треба звертати увагу.

Роз'яснення дала експертка.

Що це було? Чому Путін виліз зі своїми "одкровеннями" і почав заводити вічну балалайку про те, що в Стамбулі "ми все вирішимо", і вислав технічну делегацію? Задача Путіна, наскільки я розумію, була прив'язати "старий Стамбул", на якому було поставлено жирний хрест Україною, європейцями та американцями. Але він хоче пролонгації, повернутися до кремлівського канібальського ультиматуму. На вашу думку, що рухало Путіним, коли він почав говорити про немовби готовність без якихось додаткових умов до переговорного процесу?Треба трішки відмотати до того, коли Путін розважав Сі Цзіньпіна, коли сиділи ці ряджені ветерани та відбувався парад. Як сказав Трамп, Путін був дуже зайнятий цим парадом, тому йому не до мирних переговорів. Трампа це відверто дратувало.А в цей час в Україні відбулася знакова подія, коли лідери чотирьох європейських країн прибули до Києва і фактично дуже чітко сформулювали вимогу, яку Росія небезпідставно назвала ультиматумом. Путіну було сказано, що є декілька днів, і якщо до 12-го числа без усіляких еківоків, без придумувань ти або зупиняєш вогонь, або тобі мало не здасться. А щоб підкріпити цю позицію, під телекамерами поставили телефон на спікер і Макрон поінформував про цей сценарій, вимоги 30-денного припинення війни. До речі, Трамп давно пропонував це сам, відповідно, цю ініціативу європейців він підтримав.Далі було чітко зрозуміло, що Путіну треба було щось робити, бо включили ультиматум. Мало того, пунктуальні німці години рахували, і Макрон про це нагадував. Європа казала, що лічильник запрацював: 12 травня не погоджуєтеся, не припиняйте війну, ми починаємо вас рвати на шматки, як мавпа газету.Що зробив Трамп? І що зробив Путін? Путін робив це, виключно розраховуючи на реакцію Трампа, як завжди, і не прогадав. Путін виступає з цією ідеєю, а європейські союзники після консультації беруть паузу. Трамп вимагає просто ультимативно, щоб обов'язково Зеленський був у Стамбулі. Він не вимагає цього і від Путіна, адже вірить, що Путін теж там буде, щоб почалися переговори.Трамп своїм втручанням практично зруйнував трансатлантичну позицію. У дуже дурному стані виявилися європейці, бо ну вони реально були налаштовані, це було видно по їхній риториці, як говорили їхні міністри закордонних справ, як говорили Макрон, Стармер, Мерц, що вони були налаштовані на рішучі кроки й були впевнені, що з ними в альянсі стоїть Трамп.Тепер для Путіна питання цього ультиматуму просто зникло, адже він уже не відбувся. Пройшло і 15 травня, і 16 травня, і я можу вас переконати, що тепер з цими новими нюансами тільки особиста зустріч Путіна і Трампа може вирішити проблему. І тепер до цієї зустрічі знову всі підвішені. Не буде ж зараз Америка, Трамп підтримувати якісь драконівські санкції, якщо він готує зустріч із Путіним. Це ж логічно.Таким чином ми виявилися в дуже дивній ситуації, коли, здавалося б, уже 12 травня і Путіну не було куди діватися, він робить оцей крок, про який ми з вами кажемо, і в результаті ситуація повертається на круги своя. Знову для Путіна важлива зустріч із Трампом, але не Україна має бути центральною темою.Ми і європейці в досить дурному становищі, тому що Путін буде продовжувати наступальні операції. Він хоче започаткувати ці перемовини, в яких Росія живе, як мікроби в унітазі, бо дуже швидко розмножуються в такій атмосфері. І тоді все для Путіна нормально. Вони неприховано готують літній наступ, за результатами якого, скоріше за все, ми повернемось до цієї теми десь на осінь.А поки будемо чекати зустрічі Трампа і Путіна. У нас мільйон питань до цієї зустрічі. Де логіка?Щодо логіки зустрічі, в мене є невеличке уточнення. Розуміємо, що на Близькому Сході було все накрито: скатертина-самобранка, зустріч з близькосхідними падишахами, червона килимова доріжка, приїхав Трамп, то і Путін міг би мотнутися. А Трамп каже: Путін, звісно, не поїхав, тому що знав, що я не поїду. А я не поїхав, бо чого я поїду, якщо Путін не поїде. Це такий елементарний геополітичний розводняк. Частина персонажів це проковтнула. Але суттєвий момент: це планувалося. Якщо вислали туди Рубіо, який мав комунікувати не з Мединськими, то планувалися якісь представники, можливо, серйознішого рівня. Я не впевнений у тому, що Путін би наважився, але хтось міг би бути вище. Однак упродовж декількох днів планочку опустили нижче плінтуса. Прислали відомого пропагандиста, який засідав в Стамбульській групі, показував чужі документи. Це відвертий, неприхований демарш Путіна, який поставив у дуже незручне положення європейців. Ідея була принизити Зеленського, але тут складніше з цим, тому що він досить майстерно комунікує.І для Зеленського, і для української делегації було що робити: були зустрічі з Ердоганом, потім переліт в Албанію ще на одну важливу зустріч. Ми були готові. Ми продемонстрували цю готовність. І знову Україна це робить з однією метою - показати, хто не хоче, хто все провалює, хто все відтягує, хто відверто знущається з Трампа. Але в цьому сенсі Трамп так не вважає. Щось мені підказує, що він уже сказав, що розуміє, чому там не було Путіна.Я не розумію, чому Трамп наполягав на зустрічі в Стамбулі та говорив, що треба провести цю зустріч, щоб подивитися, хто хоче миру, а хто не хоче. Путін це чудово зрозумів, послав другорядну чи третьорядну делегацію. Але Трамп все одно скаже, що вперше за всі роки війни він змусив країни сісти за стіл переговорів. А що буде на виході, то не так важливо, бо Трамп знову ж таки казав, що без нього нічого не вирішиться. Однак усе, галочку поставили.Тепер будуть готуватися до зустрічі на вищому рівні, як говорив Трамп, також про це зазначав і Рубіо. Якби в Стамбулі був міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, то держсекретар США Марко Рубіо міг би обговорювати можливу зустріч Путіна з Трампом. Але зараз Трамп взяв все на себе. Путіну не треба нічого пояснювати, його дії зараз пояснює, "відмиває", захищає Трамп, руйнуючи всі домовленості. А що робимо ми, поки вони там готують собі зустріч із Путіним? Як нам зруйнувати очевидний сценарій Путіна: імітувати переговори, за цей час захопити максимальну кількість української території та десь на осінь, з урахуванням реалій, продемонструвати бажання до миру?Є декілька напрямів. Один із них - потрібно працювати з Трампом, пояснюючи, що Путін його використовує. Трамп придумав собі версію про зустріч із Путіним. Цікаво, як він бачить успіх цієї зустрічі? Але ми тонко відчуваємо, що на цій зустрічі Путін буде намагатися мінімально приділяти увагу Україні, а спробує заманити Трампа в російські обійми іншими багатомільярдними, трильйонними перспективами business deals.Дуже важливий сигнал, який ми побачили, - збираються реанімувати так звану раду Росія - НАТО. Путін буде намагатися продавати сфери впливу і можливої демілітаризації Центральної Європи. Адже Путін напад на Україну вчинив під гаслом "збирайте манатки й забирайтеся до кордонів 1997 року (чи 2004 року)", він вимагає цього. Нас в Україні цікавить зупинення війни та виведення російських інтервентів з наших територій. Але розуміємо, що Путіну цього мало, плани в нього більші. Європейці ж недарма приїздили до Києва, спілкувалися з Володимиром Зеленським і казали, що наступними можуть бути вони.Європейці невпевнені ні у Трампові, ні в тому, що спрацює 5-та стаття. Відповідно, мали б зараз поглиблювати безпекову комунікацію та укладати союзницькі відносини з Україною. Укладати конкретні безпекові угоди, тобто в разі нападу на члена-підписанта союзники зреагують у такий спосіб. Це може бути навіть поза НАТО. Якраз я збирався до цього переходити, бо українців цікавить, що ми робитимемо в цій ситуації. Не тільки європейці, а ми розуміємо, що Трамп, при всій повазі, можна багато зробити реверансів і компліментів, але це точно не є надійним і прогнозованим партнером. Ми бачимо, що Путін грається з ним, досить легко і впевнено маніпулює. Тому вибудовувати будь-яку стратегію, яка будується на тому, що ми маємо Сполучені Штати в одній команді, як відповідального гравця в коаліції протидії Путіну, ми не можемо.Ми не можемо - і європейці не можуть. Тобто європейці тепер у досить складному становищі, бо прокукурікали, тому що фактично виставили ультиматум, який закінчився нічим – його зруйнував Трамп. А щоб повторно якийсь ультиматум робити, я думаю, що час для цього вже минув. Тоді що залишається? Те, про що вони говорили, що європейці обіцяли, як ви назвали це оформленням союзу, але більше політично-дипломатичного, а в реальності нас не стільки це цікавить, як зброя. Тобто ми розуміємо, що зараз попре русня, будуть валити по полях, погода їм допомагає, поки що їм це легко зробити. Вони накопичили сили, накупили велосипедів, байків і всього іншого. Будуть перти. Відповідно, їх треба переробляти, залишати в українській землі.Гарна ініціатива в Мерца - не треба звітувати Путіну про свої дії. Але тепер на хвилі наступу росіян ми маємо мати стільки зброї, щоб вистачило на усіх цих окупантів. І про це не треба багато говорити, але це точно потрібно робити. Європейці мають це усвідомлювати. Ми вже почули багато теоретичних погоджень щодо розуміння небезпеки. Макрон сказав, що всю зброю, яку виробили у Франції, віддають Україні. Мерц, не називаючи TAURUS, сказав, що зроблять все, що можуть, а також робитимуть німецьку армію найбоєздатнішою в Європі, бо зараз вона одна з найменш боєздатних. Тобто ми почули багато правильних слів.Ми чули паралельно і про контингенти європейських країн, які могли б стояти чи десь на кордонах з Білоруссю, чи десь в Одесі, чи в якихось важливих українських містах, що дуже-дуже вкурвило росіян, які аж до стелі стрибали. Але одні кажуть, що наші влада та дипломати не підхопили вчасно цю ініціативу. Інші кажуть, коли доходиш до деталей, то між своїми, європейськими країнами, нема погодження. Зрозуміло, що це теж лежить на карті, бо там умовою було припинення війни.А що робити, якщо ні миру, ні війни? З погляду Путіна і Трампа - будуть іти мирні переговори, з погляду України - русня буде на нас перти,  з погляду європейців - не наступає той момент, коли можна гарантовано, спокійно посилати своїх солдатів. Але це треба якось змінити. Якщо це не змінити, то нам доведеться до осені зробити максимально все для того, щоб російський наступ захлинувся, щоб вони не просунулися, а якщо будуть знову переговори на осінь, то ми були б у більш сильній позиції.Тут величезна відповідальність і величезний виклик для європейців. Повторюю, Трамп для нас уже зрозумілий, при всій повазі, - йому треба гроші. Він каже, що він любить гроші, йому треба новий літак. У нього багато проблем. Йому треба ще якісь мільярдні контракти, треба домовлятися з Китаєм.Наприклад, законопроєкт Ліндсі Грема. Я не дуже в нього вірю, бо він передбачає 500% підвищення тарифів для країн, які купують російські енергоресурси. Це дві країни - Китай і Індія. Обидві країни, з якими Трамп зараз заграє і намагається вибудувати стосунки. Тобто у нього купа інших проблем. Тому Трамп для нас тут - як мінімум ненадійний партнер.Для того, щоб ми вистояли, щоб вистояла Європа, треба робити не стільки декларативні речі, скільки, можливо, без жодного публічного розголосу, але Україна має отримати точну далекобійну зброю, якою можна буде завдавати удари далеко в глиб Росії по командних постах. Можливо, вже час Кримський міст якось послати на дно Чорного моря. Одним словом, нам потрібна зброя, нам потрібно бути готовим до того, щоб захлинулася російська атака. І тоді Трампу буде легше. Трампу можна легко це пояснювати.Ми не надто покладаємося на Дональда Фредовича, адже він демонструє надзвичайно дивну, підозрілу непослідовність. Якщо говорити про перспективи того чи іншого великоформатного мирного процесу, бо РФ намагається переділити сфери впливу, щоб до себе, як у вирву, затягнути Україну. Не факт, що американці будуть в теперішній грі перегравати на нашу користь. Можливо, нам треба якось полоскотати трішки наших прекрасних американських друзів з адміністрації Трампа. Які перспективи створення принципово нової конференції, де можна було б за допомогою різних сторін спонукати американців бути більш дієвими, щоб зсунути все з такої замороженої точки?Експерти привертають увагу на те, що Путін пішов о 02:00 ночі робити свою заяву після начебто теплої зустрічі з Сі Цзіньпінем. Хоча ми не знаємо, про що йшла у них мова, але ідуть витоки про те, що Сі міг спонукати Путіна до активних дій. Коли в різних форматах учасники закритих конференцій порушують тему, особливо європейці в присутності американців, говорячи їм про те, що "ви вже дістали", то, можливо, є сенс робити якийсь певний альянс з Китаєм. Але американці стрибають до стелі й кажуть, що це дуже небезпечно і цього не можна допускати.Для мене основна проблема - спроможності нашої дипломатії. Бо тільки на одних колишніх прокурорах і чиновниках, які після корупційних скандалів стали послами, важко будувати таку далекоглядну дипломатію, яка могла б готувати подібні речі. Ми тут точно не можемо бути самостійними, не можемо зараз робити це без європейців. Найперспективніший шлях – вибрати серед європейського товариства тих, хто називає себе рішучими, чи сміливими, чи готовими, і сформувати абсолютно нову реальність, яка б діяла узгоджено, яка б не будувалася виключно на бажанні або готовності Трампа їх підтримати.Трампа треба якось заманювати, йому треба дарувати літаки, це Катар робить. Йому треба купувати маленькі компанії. Я прочитав нещодавно, що маленька компанія, яка пов'язана з іншою маленькою компанією, яка володіє ТікТок в Америці, просто купила на $300 млн оцих мемкоїнів, які випустив Трамп. Потім береш цей рахуночок, ідеш до лобістів у Вашингтоні й вирішуєш свої питання. Ми не можемо їх перебити, у нас немає можливості купити стільки мемкоїнів самого Трампа, подарувати йому щось таке, дати йому якісь багатомільярдні перспективи. Європейці теж цього не можуть зробити. А китайці в такі ігри грають. І росіяни в такі ігри грають. Тому нам туди треба рухатися. Нам потрібно вибудовувати оцей союз дуже активно. Якщо зараз перспектива перемир'я якось відсувається мінімум на осінь, я цього не знаю, але досить впевнено можу стверджувати, що переговори закінчаться нічим. Далі можу впевнено говорити, що для Трампа це не буде підставою для жорстких акцій.Європейський Союз оголосив 17-й пакет, зараз може бути 18-й, але європейські дипломати відверто кажуть: усе, що можна було  вичерпати санкціями, ми вже вичерпали.Оцей інцидент з естонськими морськими та повітряними силами, танкером, який упіймали на території Естонії, але туди прилетів російський винищувач. І що? Це відвертий виклик, це натівське море, натівські літаки, а танкер собі пішов далі, закінчилось нічим. Естонія викликала посла й оголосила якийсь протест. Це країна НАТО. Росія відверто демонструє, що вона готова своїми літаками захищати фактично свій тіньовий флот від санкцій.Що більше? Які ще потрібні речі? Ми ж розуміємо, що росіяни, не моргнувши оком, будуть іти на загострення. Це не раз уже було, і в Балтійському морі, і в повітряному просторі, і в Чорному морі. І кожного разу їм це сходить з рук.Тому з таким настроєм брати Росію на перевірку і сподіватися, що вона десь блимне і зупиниться, - неможливо, поки не буде відчутна сила, готовність, взаємодія європейців в якомусь колі. Цікаво, що для Мерца це особливо образлива ситуація, бо він пішов, я б сказав, буром. Німецьке посольство почало говорити, що там залишилось стільки-то годин. Мерц сказав, що треба зробити все, щоб припинилась війна. Правильно, це свіжа кров з'явилася, бо Макрон і Стармер це і раніше говорили. У Польщі зараз вибори. Було відчуття, що європейці вже точно спалять мости, але зараз ці мости зависли, але до теми треба повертатися.Якщо не сформувати те, про що ви говорите, необов'язково політично, а в реалії, то Путін буде вести свою гру, а Трамп буде йому підігрувати. І ми з вами будемо свідками оцієї тягомотини а-ля "Стамбул" або в якихось інших містах. Є там ще Швейцарія, де вони з Китаєм зустрічаються. Наскільки це перспективно з Китаєм - можливо, але реально небезпечно. І я не знаю, чи у нас є спроможності. Я можу впевнено говорити, що не нашим топменеджерам грати в такі складні ігри. Ой-ой-ой, не нашим. Там просто тисячолітня історія китайської дипломатії, і нам сам на сам нема там що робити. Ми вже в часи Януковича пробували підписувати контракти, за якими мали б віддати Херсонську область, чорнозем, всі урожаї на багато-багато років уперед і ми б уже мали китайські міста по всій Україні.Тут необов'язково щось аж підписувати з Пекіном. Але незабаром відбудеться щось таке сакраментальне в україно-китайських відносинах, і тоді, можливо, Дональд Фредович був би змушений зарухатись.Я дуже сподіваюся, що це для нас не буде основною грою. Ми можемо використовувати, і це роблять європейці. Зверніть увагу, що європейці стосовно до Китаю займають принципово відмінну позицію від Сполучених Штатів. Тому це вже має бути викликом для Трампа. Якщо Європейський Союз і Україна не будуть жорсткими союзниками Трампа в протистоянні з Китаєм, то Трампу буде дуже важко, тому що потенційно ринки ЄС, України та Китаю, стосовно до яких Європа буде мінімум нейтральною, зробить неможливим для Трампа здійснювати тиск. Він уже і так змушений відступати. Тому я дуже сподіваюсь, що прийде розуміння Трампом, що Європа - це важливо. Хоча він зараз каже, що Європа - складніше, а з Китаєм мати справу легше, що Європа - складна зі своїми інституціями, процедурами. 

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Треба трішки відмотати до того, коли Путін розважав Сі Цзіньпіна, коли сиділи ці ряджені ветерани та відбувався парад. А в цей час в Україні відбулася знакова подія, коли лідери чотирьох європейських країн прибули до Києва і фактично дуже чітко сформулювали вимогу, яку Росія небезпідставно назвала ультиматумом. Путіну було сказано, що є декілька днів, і якщо до 12-го числа без усіляких "аківоків", без придумувань, ти або зупиняєш вогонь, або тобі мало не здасться. А щоб підкріпити цю позицію, під телекамерами поставили телефон на спікер і Макрон поінформував про цей сценарій, вимоги 30-денного припинення війни. До речі, Трамп давно пропонував це сам, відповідно, цю ініціативу європейців він підтримав", - прокоментував Олег Рибачук.За його словами, зрозуміло, що Путіну треба було щось робити, бо включили ультиматум. Європа казала, що лічильник запрацював: "12 травня не погоджуйтеся, не припиняйте війну, ми починаємо вас рвати на шматки, як мавпа газету". І Путін сказав про готовність до переговорного процесу, виключно розраховуючи на реакцію Трампа, як завжди, не прогадав. Путін виступає з цією ідеєю, а європейські союзники після консультації беруть паузу. Трамп вимагає просто ультимативно, щоб обов'язково Зеленський був у Стамбулі. Він не вимагає цього і від Путіна, адже вірить, що Путін теж там буде, щоб почалися переговори."Трамп своїм втручанням практично зруйнував трансатлантичну позицію. У дуже дурному стані виявилися європейці, бо вони реально були налаштовані, це було видно по їх риториці, як говорили їхні міністри закордонних справ, як говорив Макрон, Стармер, Мерц, що вони були налаштовані на рішучі кроки й були впевнені, що з ними в альянсі стоїть Трамп. Тепер для Путіна питання цього ультиматуму просто зникло, адже він вже не відбувся. Я можу вас переконати, що тепер з цими новими нюансами тільки особиста зустріч Путіна і Трампа може вирішити проблему. І тепер до цієї зустрічі знову всі підвішені. Не буде ж зараз Америка, Трамп підтримувати якісь драконівські санкції, якщо він готує зустріч з Путіним. Це ж логічно", - зауважив політик.На його думку, таким чином ми виявилися в дуже дивній ситуації, коли, здавалося б, уже 12 травня Путіну не було куди діватися, він робить крок, пропонуючи поновлення переговорного процесу у Стамбулі, а в результаті ситуація повертається на круги своя. Знову для Путіна важлива зустріч з Трампом, але не Україна має бути центральною темою."Ми і європейці у досить дурному стані, тому що Путін буде продовжувати наступальні операції. Він хоче започаткувати ці перемовини, в яких Росія живе, як мікроби в унітазі, бо дуже швидко розмножуються в такому середовищі. І тоді все для Путіна нормально. Вони неприховано готують літній наступ, за результатами якого, скоріше за все, ми повернемось до цієї теми десь на осінь. А поки будемо чекати зустрічі Трампа і Путіна. У нас мільйон питань до цієї зустрічі", - резюмував Рибачук.Переговори з РФ у Туреччині: що відомоПід час нічного звернення 11 травня російський диктатор Володимир Путін заявив, що нібито налаштований на прямі переговори з українською стороною в Туреччині. Водночас він проігнорував ідею 30-денного перемир'я.12 травня в уряді Німеччини заявили: якщо Росія не погодиться на припинення вогню в Україні до кінця доби, європейські партнери запустять процес підготовки нових санкцій. Натомість у Кремлі сказали, що "мова ультиматумів для Росії неприйнятна".Радник глави офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Зеленський 15 травня в Туреччині не зустрічатиметься з будь-яким іншим представником РФ, крім диктатора Володимира Путіна. Пізніше сам президент підтвердив, що особисто полетить у Туреччину для зустрічі з Путіним.Увечері 14 травня Російська Федерація оприлюднила склад своєї делегації для переговорів з Україною в Стамбулі. Очолив делегацію помічник російського диктатора Мединський.Речник російського диктатора Дмитро Пєсков пізніше заявив, що Володимир Путін не буде присутній під час переговорів. Зрештою Путіна не було на перемовинах, а Зеленський після зустрічі з Ердоганом в Анкарі вилетів до Албанії.16 травня президент Володимир Зеленський заявив, що Кремль відправив на переговори з Україною в Стамбулі делегацію дуже низького рівня, яка не ухвалює жодних рішень.

Якщо виникла підозра у неправильному нарахуванні електроенергії можна це перевірити

Процедуру повірки мають виконувати лише уповноважені організації.

Поки Трамп розв'язує свої завдання, Україна має самостійно працювати на перемогу