Наша маленька Марія, окрім місцевої школи, де вчать італійській та бути як всі (і-інтеграція), вчиться онлайн у київській школі, теж в першому класі.Більшу частину зими уроків не було, бо не було світла в країні, одразу мінус комунікації.Слухали відео на ютубі, що робити?Днями урок математики.
Дали приклади, розбирають зі вчителькою, раптом звук тривоги.Малята на дистанційці аж очі й вуха руками позакривали з переляку.
Війна залишає рубці навіть на дітях, навіть якщо вони далеко і у безпеці чужого простору.
Вчителька каже:″В нас чотири приклади, розбираємо, поки за мною йдуть, щоб забрати в укриття″.Встигли розібрати, похвалила всіх.Тривога виє, вона каже:″Люблю всіх, до середи,я до підвалу″.
Мала питає:″Все з нею буде добре?″Я киваю і швиденько витираю сльози.Неймовірні вчителі України, низький уклін вам!