ТЕРНОПІЛЬСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Одна з найбільш автентичних і шанованих святинь українського православ'я.

Історія ікони бере свій початок у 1730 році, коли в побожній родині тернопільського шевця Маркевича сталося диво - під час Великого посту образ Пресвятої Богородиці заплакав. Це чудо привернуло увагу церковної комісії, яка ретельно дослідила явище та підтвердила його справжність.

Митрополит Афанасій Шептицький, визнавши чудесні сльози Матері Божої як знак небесного заступництва, своїм декретом від 15 липня проголосив ікону чудотворною та встановив її празник на день Покрови Пресвятої Богородиці.

Протягом століть ікона Тернопільської Божої Матері дарувала вірянам зцілення та духовну підтримку. В знак подяки за отримані ласки і допомогу від Чудотворного образу люди залишали біля нього цінні дари - коштовні прикраси, срібні й золоті підвіски, які свідчать про безліч чудесних зцілень.

Згодом ікона була вміщена в різьблену та позолочену раму, а також отримала величний мармуровий кивот. Саме цей кивот став останнім проєктом владики Мефодія, що залишився як його духовний заповіт.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 червня.
------------

Квіти від сусідки з квартири, де ми жили раніше.
Дякую тобі моя дорогенька за ці чарівні квіти!🥰 Ми вас всіх пам'ятаємо і часто згадуємо. Здоров'я вам та мирного неба! 🙏🕊

ДРУГА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ -
ВСІХ СВЯТИХ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ

Це день молитовного спомину всіх святих, у землі українській осяйних, а також новомучеників і сповідників ХХ ст.

Кожен народ має своїх духовних героїв, достойних наслідування. «Свій національний хор святих - це найміцніша основа кожної нації, бо коли міцна духовна основа, тоді і міцна нація», - писав митрополит Іларіон (Огієнко).

Багато таких подвижників має й українське православ'я, для якого вони трудилися і віддали свої життя. Їх стільки, що годі кожного згадати зокрема, та й далеко не всі імена людям знані. Тому в церковному календарі є дві особливі неділі після П'ятидесятниці: першої згадуємо всіх святих загалом, а другої - українських. Тоді віддаємо шану всім угодникам - нам відомим та тим, яких знає тільки Всевишній.

Особливу увагу приділяємо святцям, котрі є вихідцями з нашого люду або на нашій землі спасалися в Господі. Адже своїми подвигами вони засвідчили, що український народ колись, тепер і надалі трудитиметься во славу Божу. Імена їхні записано золотими літерами на небі та в історії Русі-України. Тому пишаємося ними, молимося до них, а їхні благі вчинки наслідуємо. Імовірно, цей список доповнять і невинно убієнні жертви російської агресії.

Цього дня престольне свято відзначає громада Всіх українських святих в с. Струмівка Луцького районного деканату. Також храмовий празник у домовій церкві Новомучеників і сповідників ХХ ст. луцького Свято-Архангельського чоловічого монастиря.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 червня.
------------

СИМВОЛИ ПРИРОДИ

Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Це згадка про домівку, пам'ять про рідну матір, її турботу й лагідні руки. «Ой у лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками», - кажуть у народі. Вважалося, що в сім'ї, де зберігається калинова сопілка, обов'язково народиться хлопчик. Зроду-віку калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Восени дівчата ходили на луки «по калину». Біля першого знайденого ними калинового куща вони водили хоровод. Зриваючи ягоди, промовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким». Якщо під стріхою селянської оселі висіли калинові кетяги, це означало, що в хаті є відданиця й можна засилати сватів. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільний коровай. Калинові кущі часто саджали на могилах. «Та насип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину», - співали козаки. Як і багато інших рослин, калина поєднує в собі «красиве й корисне». Калинові ягоди, кора, цвіт - випробувані ліки в народній медицині.

З відривного календаря "Криниченька" за 10 червня.
----------

ПЕТРІВ ПІСТ

Починається через тиждень після свята П'ятидесятниці, у понеділок після Неділі Всіх Святих, і триває до дня пам'яті апостолів Петра і Павла. Його тривалість варіюється в залежності від дати Пасхи. Спочатку цей піст був встановлений для тих, хто не міг постити перед Великоднем, але з часом став обов'язковим для всіх християн, асоціюючись з подвигами святих апостолів. Петрів піст допомагає очистити душу і приготуватися до святкування пам'яті апостолів.

Піст затвердився після освячення храмів на честь Петра і Павла в Константинополі і Римі. Святитель Лев Великий писав, що піст необхідний після святкування П'ятидесятниці для очищення думок і здобуття дарів Святого Духа. Петрів піст менш суворий, ніж Великий, але все одно важливий для духовного вдосконалення. Святий Іоан Златоустий наголошував на важливості поєднання посту з молитвою, що зміцнює віру і сприяє духовному зростанню.

Протягом Петрового посту християни повинні частіше сповідатись і причащатися, а також дотримуватися обмежень у їжі, зокрема утримуватися від риби в середу та п'ятницю.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 червня.
------------

1-А НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ВСІХ СВЯТИХ

У першу неділю після п'ятидесятниці Церква вшановує пам'ять всіх святих, щоб надихнути нас на благочестя та святість, закликаючи слідувати прикладу угодників Божих. Святість має різні аспекти: молитви, пости, чесноти, але головним критерієм є праведне життя згідно з Божими заповідями. Господь у Священному Писанні наголошує на визнанні віри перед людьми: «Хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10, 32-33). Святі служили прикладом цього визнання, адже багато з них витримали гоніння за віру, а святителі та преподобні боролися з духовними ворогами.

Усі ми покликані до святості, як і святі угодники Божі, які були простими людьми, але йшли за Спасителем. Христос закликає нас слідувати за Ним, навіть через труднощі, адже шлях до святості важкий, але можливий з Божою допомогою. Пам'ять святих угодників надихає нас на благочестиве життя, яке можливо лише за допомогою Божої благодаті, Тому важливо просити Господа про допомогу, щоб жити в чистоті і святості, слідуючи Його заповідям.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 7 червня.
------------

Пам'яті Українського Воїна Романа Жука...🇺🇦❤️🖤
Світла пам'ять героям України...💙💛🕯
І вічна пам'ять усім загиблим...🙏☦️
https://dzv.in.ua/book/history/ZhukRoma.html
-----------
https://m.youtube.com/watch?v=JCXJFKHbgOs&pp=iggCQAE=
-----------
https://youtu.be/8F4G4hyeK9A?si=7KBURYj4dJq-qBrt
----------
https://youtu.be/xM_IdEK4e3E?si=GaH-NpWR7WFnCGK9
----------

Цього разу в книзі "Урус-Шайтан" мова йдеться про нашого Івана Сірка, який пішов в похід на війну з турками і визволяти наших полонених і найголовніше, щоби не дати туркам з Іваном Виговським перемогти москалів і об'єднати Україну з Польщею, як він тоді це вважав. І йому це вдалося. Частина турецьких воїнів на чолі мурзи Тахтара була змушена покинути Україну, щоби прийти на допомогу туркам, щоби не дати Івану Сіркові захопити фортецю Арркеман. І тут під час вирішальної битви між Іваном Сірка і мурзою Тахтарем, мурза запитав в Сірка, чому він зрадив свого гетьмана, невже він не розуміє, що таким чином допомагає москалям окуповувати Україну? Відповідь Івана Сірка дала мені зрозуміти істинної причини його дій і вчинку. Він сказав, що для нього найголовніше, щоби Україна була вільною і не від кого не залежала, і він не за Польщу, не за Туреччину і не за Московією. Його діло, це боротися за людей які потрапили в полон і боротися за те, щоби саме українці панували на своїй землі. Усе дуже просто, Іван Сірко був просто воїном і що таке дипломатія, і як це було важливо, щоби об'єднуватися на деякий час спільно проти найбільшого ворога, він цього не розумів. Тому, ця книга саме про те, яким він був, цей Іван Сірко, і чому до його вчинків і дій - не все так просто... Ця книга саме про те, як все це відбулося, і про те, як москалям завдяки необачному вчинку Івана Сірка вдалося окупувати Україну. Звісно, в цій книзі з'являються інші герої, любовна лінія, то ж книга буде цікавою для всіх. І цю книгу також можна читати як окремо, не читаючи попередних книг. Ну це як кому, хто хоче, то може купувати й попередні книги з серії "Нескорені". Просто цю книгу можна ще читати як окрему, бо в ній є інші герої і вона саме про похід Івана Сірка до Туреччини, під час війни України проти Московії, в цей час, коли Україні була дуже потрібна підтримка Івана Сірка, який навпаки роз'єднав українців, а не об'єднав. В кінці книги вже знову з'являються герої з попередніх книг. Хто вже читав цю книгу, то знає, чим закінчилася вся ця історія з Азізою. Мені дуже сподобалося, як діяла ця розумна дівчина. Так що від чергової книги з серії "Нескорені", я знову отримала величезне задоволення, за це я дуже вдячна Вам, пане Василю!💙💛
https://folio.com.ua/authors/kras-vasil

Пане Мирослав Дочинець, щиро дякую Вам за цю книгу "Ангели й люди". Анотація чудова!👍 Впевнена, що з великим задоволенням буду читати її!📖

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Сватання дівчини. «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка», - такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. Раніше хлопець лише інколи наважувався свататися до коханої. Дівчина пропонувала йому руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка. Недаремно тоді побутував вислів «узяти заміж» замість пізнішого «піти заміж».

Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці ХІХ ст. ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчат звелася до сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників.

З відривного календаря "Криниченька" за 5 червня.
----------