ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

Перший день Великого тижня, коли Церква згадує важливі події останніх днів земного життя Ісуса Христа. У цей день читаються притчі про безплідну смоківницю та про служіння Господу з вірністю.

Смоківниця, яка не принесла плоду, є образом тих, хто не дає добрих вчинків і духовних плодів. Ісус, проклявши її, показує, що безплідне життя не має сенсу в Божих очах. Ця притча закликає нас до очищення своїх сердець та покаяння.

Церква також наголошує на значенні духовного очищення через покаяння, молитву та добрі діла.

Великий понеділок - це день, коли ми повинні задуматися над своїм життям, звірити свої вчинки з Божими заповідями і зробити кроки до духовного оновлення. Також цей день є нагадуванням про те, що ми маємо залишати всі гріховні прив'язаності і ставати духовно готовими до великого свята - Пасхи. Тому Великий понеділок запрошує нас до смирення, молитви і внутрішнього очищення перед великим святом Воскресіння Христового.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 квітня.
-----------

СИМВОЛИ ПРИРОДИ

Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, верба ніби позначає воду на землі. Криницю завжди намагалися викопати під вербою: де срібліє вербиця, там здорова водиця. І справді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, які містилися у воді.

Вербову лозу традиційно використоввали для зведення турлучних будівель, огорожі, виготовлення меблів, музичних інструментів тощо. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, освячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - Вербну, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Її зберігали в хаті й широко застосовували як лікувальний засіб або оберіг. На Херсонщині клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Слобожанщині запалювали гілочку верби й обкурювали нею хворих на лихоманку.

З відривного календаря "Криниченька" за 5 квітня.
----------

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса.

У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф.

В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства.

Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня.
-----------

ВОСКРЕСІННЯ ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ

Церква Христова в цей день згадує велике чудо - воскресіння праведного Лазаря, яке стало яскравим свідченням перемоги Христа над смертю. Лазар, друг Ісуса, жив у Вифанії разом із сестрами Марфою та Марією. Коли Лазар захворів, його сестри послали до Ісуса, але Христос, знаючи, що Лазар помре, залишився ще два дні в Переї, щоб це чудо стало явним для всіх. Він запевнив учеників, що йде розбудити Лазаря, і навіть коли Марфа висловила сумнів, Ісус сказав, що Лазар воскресне і що Він є «воскресіння і життя» для всіх, хто в Нього вірить. Ісус прийшов до гробу Лазаря на четвертий день, коли тіло вже почало розкладатися, щоб підкреслити велич чудеса. Він наказав відкотити камінь від гробу, і, вигукнувши: «Лазарю, вийди геть», воскресив його. Це чудо стало очевидним доказом Божої сили, навіть для найбільш упертих ворогів Ісуса. Це воскресіння послужило також приводом для посилення ворожнечі фарисеїв, які вирішили вбити Христа. Це подія вказує на велич Ісуса як Джерела життя і Його здатність дарувати вічне життя тим, хто в Нього вірить. Лазарева субота є передсвяттям Вхід Господнього в Єрусалим і має особливе значення у християнському богослужінні.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 4 квітня.
-----------

НАСТАЛА НІЧ, ЗАТИХЛО ВСЮДИ

"По всій землі розійшлося віщування їх,
і в кінці вселенної слова їх".
(Пс. 18:5)

Настала ніч, затихло всюди,
Заснув Святий Єрусалим,
Схиливши голову на груди,
Христос сидів, і учні з ним.

Він їм сказав, про хресні муки,
Про смерть свою їм говорив,
І холод чорної розпуки
Спливав з його пророчих слів.

І на чоло Христове, біле,
Вже виступав кривавий піт,
"Прийміть і їжте моє тіло,
Я кров проллю за вас усіх.

Скорбна душа моя до болю,
Бо він, вас, ворог розжене,
Воістину я вам говорю,
Один із вас продасть мене".

І встав Петро, "О, Боже, мушу,
Сказати правду, і скажу,
Хоть зрадять всі Тебе, я душу
Свою за Тебе положу”.

І відповів Син Чоловічий:
"Чи можеш ти мій хрест нести,
Не заспіває півень двічі,
Як тричі відречешся ти.

І хай не мучить вас тривога,
За смуток, радості віддам,
Я йду в далекую дорогу,
Щоб місце приготовить вам.

Після зими, дає Бог літо,
А після ночі день стає,
Я завтра вмру, і знов воскресну,
І всім вам дам життя нове.

Не бійтесь, діти, світу цього,
Не забувайте слів моїх,
А в мене вірте ви й у Бога,
Я світ цей грішний переміг.

В домі Отця, в ясній оселі,
Коли вам прийде смертний час,
Там дні щасливі і веселі,
Вічне життя чекає вас".

Ще ніч була, ще сонне місто,
Христос свою божественну,
Скінчив науку, й урочисто,
Пішов на смерть і на ганьбу.

Настала ніч, затихло всюди,
Заснув Святий Єрусалим,
Схиливши голову на груди,
Христос сидів, і учні з ним.

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Драглі (дріглі, холодець, холодне, гишки, студенець) - одна з найпопулярніших м'ясних страв. Свинячі (телячі, яловичі) ноги (гомілку) варили, поки м'ясо не відставало від кісток. Під кінець варіння в юшку додавали коріння петрушки, пастернаку, моркву, а також цибулю, перець, сіль. Відокремивши м'ясо від кісток і розклавши його в миски, заливали юшкою, заправляли тертим часником і ставили в холодне місце. За кілька годин драглі застигали в желеподібну масу. До них обов'язково готували гострий соус (хрін). Коріння багаторічного хрону очищали, терли на дрібній тертушці, додавали тертий свіжий буряк і буряковий квас, цукор і сіль. Хрін мав уражати своєю гостротою. У наші дні драглі вживають не тільки з хроном, а й з іншими гострими приправами.

Страву готували зазвичай лише тоді, коли забивали худобу: на Різдво, Велдень, весілля, хрестини, похорон. Вона входила до складу обов'язкових у врочистій народній трапезі.

З відривного календаря "Криниченька" за 2 квітня.
----------

ПРО ВІНЕЦЬ

Слово «вінець» для наших предків. мало конкретну реалію - замкнуте коло, із яким найповніше асоціювалося сонце. І дотепер збереглися такі поняття, як «вінці навколо сонця», себто кола, утворені променями.

Чому саме первісне значення вінця стосувалося лише сонця? Як підтверджує міфологія, форма небесного світила безпосередньо ототожнювалася з життям, а відтак символізувала вічність і безперервність родоводу. Згодом цей символ перейшов і на обрядову атрибутику. Згадаймо вислів «стати під вінець», тобто одружитися. Весільний вінок (його ще називали вінцем), який нагадував форму сонця, був для дівчини ознакою закінчення дівування. Відтепер вона переходила в іншу соціальну категорію - жіноцтво.

Шлюбний вінець був ознакою чистоти й цнотливості дівчини-нареченої: та, котра не зберегла своєї цноти, не мала права одягати його. Тому виготовлення весільного вінка супроводжувалося багатьма врочисто-поетичними діями.

З відривного календаря "Криниченька" за 31 березня.
----------

НАСТАЛА НА СВІТІ НЕЖДАННА ТРИВОГА

"І коли піду і приготую вам місце,
прийду знову і візьму вас до Себе,
щоб і ви були там, де Я."
(Ів. 14:3)

Настала на світі нежданна тривога,
Ніхто із людей не схотів.
Всі люди чекають і плачуть, й ридають,
Не знають, що Бог так звелів.

Повірте ви, люди, добра вже не буде,
На світі ще гірше буде.
Бо вся ця тривога – вона є від Бога,
І Бог світ судити прийде.

Жнива же доспіли, пішли женці жати
Великі Господні лани.
Пшеницю ізжали, кукіль пов’язали,
Зостались самі бур’яни.

Кукіль Господь спалить вогнем невгасимим,
Пшеницю – на тік забере.
I радість велика буде на Сіоні,
Коли наш Спаситель прийде.

Щасливі ті люди насвіт народились,
Що в радість велику ввійдуть.
Нещасні ті люди, що їх там не буде,
Бо муки великі їх ждуть.

О, грішнії люди, сьогодні покайтесь,
Щоб в вічнім вогні не горіть.
Сьогодні усі ви до Бога зближайтесь
І більше в житті не грішіть!

Сьогодні усіх вас Господь закликає:
“Усі ви до Мене прийдіть.
Я прийму вас в Царство Своє віковічне,
Зі Мною будете ви жить”.

I тi, що почули, – до Бога звернулись:
“O, Боже, нас, грішних, прости.
До Тебе лицем ми своїм повернулись,
Прийми нас таких, як ми є!"

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"

Пані Світланочко, щиро вдячна Вам за книжечку "Річки не старіють". Прекрасні слова побажання. Якраз те що мені потрібно в даний момент. І Вам я бажаю міцного здоров'я, творчого натхнення і здійснення всіх мрій. Ця книга в планах читання. Очікуйте відгуку!😘

ПОХВАЛА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

В суботу п'ятого тижня Великого посту Православна Церква вшановує Пресвяту Богородицю особливим молебним співом - акафістом.

Це свято встановлене в IХ столітті на згадку про чудесне визволення Константинополя від ворогів за заступництвом Божої Матері.

У часи імператора Іраклія, коли вороги обложили місто, Патріарх Сергій з іконою Богородиці обходив міські стіни, молився про захист. Народ, перебуваючи в храмах, молився про спасіння: буря несподівано потопила ворожий флот, і місто було врятоване.

Вдячний народ співав у Влахернському храмі переможну пісню Богородиці, яка стала основою акафісту.

Свято поширилося в усій Східній Церкві та закріпилося в богослужбових книгах. Акафіст, написаний у VII столітті, співається в суботу п'ятої седмиці Великого посту, під час якого вірні просять заступництва Цариці Небесної.

Цей день нагадує про роль Божої Матері як Захисниці християн і покровительки Святої Церкви.

Вірні звертаються до Неї зі словами подяки та прохання про допомогу в духовній боротьбі, підкреслюючи її важливість у житті Церкви.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 березня.
-----------

МІЙ ШЛЯХ

На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрівався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
«Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті».
Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки, -
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, -
Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»
З його плачем я спів з'єднаю свій,
Бо не такі вже гіркі сльози - спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, -
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.
Коли я погляд свій на небо зводжу, -
Нових зірок на йому не шукаю,
Я там братерство, рівність, волю гожу
Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, -
Тих три величні золоті зорі,
Що людям сяють безліч літ вгорі...
Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, -
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!

©️Леся Українка

З відривного календаря "Криниченька" за 26 березня.
----------

АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ

Архангел Гавриїл був обраний Господом для принесення Діві Марії і всьому людству благої звістки про Втілення Сина Божого. Саме тому наступного дня після Благовіщен-ня Церква шанує Архангела, висловлюючи подяку за його участь у спасительній місії Господа. Особливим приводом для встановлення другого дня святкування стало освячення в XVII столітті храму в Константинополі на честь святого Архистратига.

Ім'я Гавриїл означає «кріпость Божа» або «Божа твердиня». На іконах він зображується з райською гілкою, яку приніс Пресвятій Діві, або з ліхтарем і дзеркалом, що символізують Боже світло і прозріння. Архангел Гавриїл згадується в багатьох важливих подіях Священної історії: він надихав Мойсея при написанні Книги Буття, відкривав пророку Даниїлу долі народу, сповіщав праведній Анні про народження Діви Марії та священнику Захарії - про народження Іоанна Предтечі. Він невідступно перебував з Богородицею і являвся святому Йосифу Обручнику. У Гефсиманському саду Архангел зміцнював Христа перед стражданнями, а мироносиці першими почули від нього звістку про Воскресіння Христове. Його служіння є нагадуванням про силу Божої любові та постійний супровід Небесних сил.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 березня.
-----------

26 березня - Іменини святкують: Лариса, Алла, Анна (Ганна)

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці - одне з дванадесятих свят Православної Церкви. Цього дня Церква згадує подію, коли архангел Гавриїл звістив Діві Марії радісну новину: вона стане Матір'ю Спасителя світу, Ісуса Христа.

Ця подія стала початком виконання Божого задуму про спасіння людства.

Архангел звернувся до Марії зі словами: «Радуйся, Благодатна! Господь з тобою, благословенна Ти між жінками». Спочатку Марія була збентежена, але, почувши про Боже благовоління і силу Святого Духа, вона відповіла: «Ось Я, раба Господня, нехай буде мені за словом Твоїм».

Благовіщення відкриває таємницю Божої любові та смирення. Діва Марія, прийнявши звістку, стала прикладом глибокої віри, послуху і довіри до Бога. Через її згоду світ отримав Спасителя. Цього дня віряни звертаються до Богородиці з молитвами, просячи заступництва і допомоги.

Благовіщення - свято радості, яке нагадує нам про важливість довіри до Господа і прийняття Його волі у нашому житті. У храмах урочисто звершується Божественна Літургія, а Благовіщення залишається днем радості і духовного піднесення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 березня.
-----------