КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ"

Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну.

Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом.

Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯

Все буде Україна!💙💛

Ми Переможемо!🇺🇦

З нами Бог і правда на нашому боці!☦️

ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
--------
ПЕРША КНИГА - "АНІКА"

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

04.06.2025 року.
--------

ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ"

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

25.09.2025 року.
--------

ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ"

Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав.

Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою.

Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія.

16.06.2026 року.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Одна з найбільш автентичних і шанованих святинь українського православ'я.

Історія ікони бере свій початок у 1730 році, коли в побожній родині тернопільського шевця Маркевича сталося диво - під час Великого посту образ Пресвятої Богородиці заплакав. Це чудо привернуло увагу церковної комісії, яка ретельно дослідила явище та підтвердила його справжність.

Митрополит Афанасій Шептицький, визнавши чудесні сльози Матері Божої як знак небесного заступництва, своїм декретом від 15 липня проголосив ікону чудотворною та встановив її празник на день Покрови Пресвятої Богородиці.

Протягом століть ікона Тернопільської Божої Матері дарувала вірянам зцілення та духовну підтримку. В знак подяки за отримані ласки і допомогу від Чудотворного образу люди залишали біля нього цінні дари - коштовні прикраси, срібні й золоті підвіски, які свідчать про безліч чудесних зцілень.

Згодом ікона була вміщена в різьблену та позолочену раму, а також отримала величний мармуровий кивот. Саме цей кивот став останнім проєктом владики Мефодія, що залишився як його духовний заповіт.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 червня.
------------

Квіти від сусідки з квартири, де ми жили раніше.
Дякую тобі моя дорогенька за ці чарівні квіти!🥰 Ми вас всіх пам'ятаємо і часто згадуємо. Здоров'я вам та мирного неба! 🙏🕊

ДРУГА НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ -
ВСІХ СВЯТИХ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ

Це день молитовного спомину всіх святих, у землі українській осяйних, а також новомучеників і сповідників ХХ ст.

Кожен народ має своїх духовних героїв, достойних наслідування. «Свій національний хор святих - це найміцніша основа кожної нації, бо коли міцна духовна основа, тоді і міцна нація», - писав митрополит Іларіон (Огієнко).

Багато таких подвижників має й українське православ'я, для якого вони трудилися і віддали свої життя. Їх стільки, що годі кожного згадати зокрема, та й далеко не всі імена людям знані. Тому в церковному календарі є дві особливі неділі після П'ятидесятниці: першої згадуємо всіх святих загалом, а другої - українських. Тоді віддаємо шану всім угодникам - нам відомим та тим, яких знає тільки Всевишній.

Особливу увагу приділяємо святцям, котрі є вихідцями з нашого люду або на нашій землі спасалися в Господі. Адже своїми подвигами вони засвідчили, що український народ колись, тепер і надалі трудитиметься во славу Божу. Імена їхні записано золотими літерами на небі та в історії Русі-України. Тому пишаємося ними, молимося до них, а їхні благі вчинки наслідуємо. Імовірно, цей список доповнять і невинно убієнні жертви російської агресії.

Цього дня престольне свято відзначає громада Всіх українських святих в с. Струмівка Луцького районного деканату. Також храмовий празник у домовій церкві Новомучеників і сповідників ХХ ст. луцького Свято-Архангельського чоловічого монастиря.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 червня.
------------

СИМВОЛИ ПРИРОДИ

Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Це згадка про домівку, пам'ять про рідну матір, її турботу й лагідні руки. «Ой у лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками», - кажуть у народі. Вважалося, що в сім'ї, де зберігається калинова сопілка, обов'язково народиться хлопчик. Зроду-віку калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Восени дівчата ходили на луки «по калину». Біля першого знайденого ними калинового куща вони водили хоровод. Зриваючи ягоди, промовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким». Якщо під стріхою селянської оселі висіли калинові кетяги, це означало, що в хаті є відданиця й можна засилати сватів. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільний коровай. Калинові кущі часто саджали на могилах. «Та насип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину», - співали козаки. Як і багато інших рослин, калина поєднує в собі «красиве й корисне». Калинові ягоди, кора, цвіт - випробувані ліки в народній медицині.

З відривного календаря "Криниченька" за 10 червня.
----------

ПЕТРІВ ПІСТ

Починається через тиждень після свята П'ятидесятниці, у понеділок після Неділі Всіх Святих, і триває до дня пам'яті апостолів Петра і Павла. Його тривалість варіюється в залежності від дати Пасхи. Спочатку цей піст був встановлений для тих, хто не міг постити перед Великоднем, але з часом став обов'язковим для всіх християн, асоціюючись з подвигами святих апостолів. Петрів піст допомагає очистити душу і приготуватися до святкування пам'яті апостолів.

Піст затвердився після освячення храмів на честь Петра і Павла в Константинополі і Римі. Святитель Лев Великий писав, що піст необхідний після святкування П'ятидесятниці для очищення думок і здобуття дарів Святого Духа. Петрів піст менш суворий, ніж Великий, але все одно важливий для духовного вдосконалення. Святий Іоан Златоустий наголошував на важливості поєднання посту з молитвою, що зміцнює віру і сприяє духовному зростанню.

Протягом Петрового посту християни повинні частіше сповідатись і причащатися, а також дотримуватися обмежень у їжі, зокрема утримуватися від риби в середу та п'ятницю.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 червня.
------------

1-А НЕДІЛЯ ПІСЛЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ВСІХ СВЯТИХ

У першу неділю після п'ятидесятниці Церква вшановує пам'ять всіх святих, щоб надихнути нас на благочестя та святість, закликаючи слідувати прикладу угодників Божих. Святість має різні аспекти: молитви, пости, чесноти, але головним критерієм є праведне життя згідно з Божими заповідями. Господь у Священному Писанні наголошує на визнанні віри перед людьми: «Хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10, 32-33). Святі служили прикладом цього визнання, адже багато з них витримали гоніння за віру, а святителі та преподобні боролися з духовними ворогами.

Усі ми покликані до святості, як і святі угодники Божі, які були простими людьми, але йшли за Спасителем. Христос закликає нас слідувати за Ним, навіть через труднощі, адже шлях до святості важкий, але можливий з Божою допомогою. Пам'ять святих угодників надихає нас на благочестиве життя, яке можливо лише за допомогою Божої благодаті, Тому важливо просити Господа про допомогу, щоб жити в чистоті і святості, слідуючи Його заповідям.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 7 червня.
------------

Пам'яті Українського Воїна Романа Жука...🇺🇦❤️🖤
Світла пам'ять героям України...💙💛🕯
І вічна пам'ять усім загиблим...🙏☦️
https://dzv.in.ua/book/history/ZhukRoma.html
-----------
https://m.youtube.com/watch?v=JCXJFKHbgOs&pp=iggCQAE=
-----------
https://youtu.be/8F4G4hyeK9A?si=7KBURYj4dJq-qBrt
----------
https://youtu.be/xM_IdEK4e3E?si=GaH-NpWR7WFnCGK9
----------

Цього разу в книзі "Урус-Шайтан" мова йдеться про нашого Івана Сірка, який пішов в похід на війну з турками і визволяти наших полонених і найголовніше, щоби не дати туркам з Іваном Виговським перемогти москалів і об'єднати Україну з Польщею, як він тоді це вважав. І йому це вдалося. Частина турецьких воїнів на чолі мурзи Тахтара була змушена покинути Україну, щоби прийти на допомогу туркам, щоби не дати Івану Сіркові захопити фортецю Арркеман. І тут під час вирішальної битви між Іваном Сірка і мурзою Тахтарем, мурза запитав в Сірка, чому він зрадив свого гетьмана, невже він не розуміє, що таким чином допомагає москалям окуповувати Україну? Відповідь Івана Сірка дала мені зрозуміти істинної причини його дій і вчинку. Він сказав, що для нього найголовніше, щоби Україна була вільною і не від кого не залежала, і він не за Польщу, не за Туреччину і не за Московією. Його діло, це боротися за людей які потрапили в полон і боротися за те, щоби саме українці панували на своїй землі. Усе дуже просто, Іван Сірко був просто воїном і що таке дипломатія, і як це було важливо, щоби об'єднуватися на деякий час спільно проти найбільшого ворога, він цього не розумів. Тому, ця книга саме про те, яким він був, цей Іван Сірко, і чому до його вчинків і дій - не все так просто... Ця книга саме про те, як все це відбулося, і про те, як москалям завдяки необачному вчинку Івана Сірка вдалося окупувати Україну. Звісно, в цій книзі з'являються інші герої, любовна лінія, то ж книга буде цікавою для всіх. І цю книгу також можна читати як окремо, не читаючи попередних книг. Ну це як кому, хто хоче, то може купувати й попередні книги з серії "Нескорені". Просто цю книгу можна ще читати як окрему, бо в ній є інші герої і вона саме про похід Івана Сірка до Туреччини, під час війни України проти Московії, в цей час, коли Україні була дуже потрібна підтримка Івана Сірка, який навпаки роз'єднав українців, а не об'єднав. В кінці книги вже знову з'являються герої з попередніх книг. Хто вже читав цю книгу, то знає, чим закінчилася вся ця історія з Азізою. Мені дуже сподобалося, як діяла ця розумна дівчина. Так що від чергової книги з серії "Нескорені", я знову отримала величезне задоволення, за це я дуже вдячна Вам, пане Василю!💙💛
https://folio.com.ua/authors/kras-vasil