Народилася в Антіохії в родині язичницького жерця. Після смерті матері вона була вихована годувальницею в християнській вірі. Коли її батько дізнався, що Марина (Маргарита) стала християнкою, він відрікся від неї. Під час гонінь на християн за імператора Діоклетіана, Марина (Маргарита) була схоплена і кинута в темницю. Правитель Олімврій намагався змусити її відректися від віри і стати його дружиною, але свята відмовилася. Тоді її піддали жорстоким катуванням: тіло рвали тризубами і обпалювали вогнем. Однак свята Марина (Маргарита) залишалася непохитною.

Після катувань вона молилася Господу, і коли її занурювали у воду для втоплення, сталося чудо: з'явилася голубка з золотим вінцем, а рани Марини (Маргарити) зцілилися. Вражений народ прийняв християнство, але правитель наказав знищити всіх християн, і Марина (Маргарита) була обезголовлена.

Мощі святої Марини (Маргарити) спочатку знаходилися в монастирі Пантепонта, а пізніше були перенесені в Італію та Афон, де її чесна рука зберігається в Ватопедському монастирі. Свята великомучениця стала символом непохитної віри та мужності.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 17 липня.
------------

Господи Ісусе Христе, Спасителю наш преблагий! Поглянь милостивим оком на Церкву і на народ Твій! Бо ми люди Твої, Владико, і просимо за молитвами Пречистої Твоєї Матері та заступництвом святих землі Української усім нам подай духа мудрості та благочестя, духа любові до матері нашої єдиної і неподільної України та один до одного.

Владико Людинолюбний, Який зруйнував мури ворожнечі та мир подав родові людському! Даруй і нині мир рабам Твоїм; вкорени в нас страх Твій і утверди любов один до одного; згаси всякий розбрат, відверни всі спокуси та незгоду.

Настав Господи тих, хто при владі стоїть, і весь народ наш український, про нашу державу, про військо, Церкву і всіх людей добре дбати. Силою Хреста Твого зміцни державу і воїнство наше та захисти від підступів супротивників.

Милосердний Спасителю, захисти здоров'я тих, хто на Тебе уповає, припини всяку пошесть згубну. Лікарю душ і тіл наших, дай одужання тим, що хворіють, і підведи їх з ложа недуги та страждань. Благослови, Господи, укріпи і захисти Своєю благодаттю усіх тих, хто з благодійністю і жертовністю піклується про хворих вдома чи в лікарнях.

Благаємо Тебе, Боже, за братів і сестер наших, за воїнів наших, за вдовиць, за сиріт, за скалічених і немічних, і за всіх, хто Твого милосердя та допомоги Твоєї потребують. Особливо ж просимо за тих, хто від війни та нашестя чужинців постраждали, хто у полоні та несправедливому ув'язненні перебувають від кайданів і в'язниці визволи і від усякого лиха порятуй їх.

Благослови Господи Україну, Президента, владу і військо та весь народ її, і усіма благами, духовними і земними, за потребою обдаруй. Бо Ти єдиний Всесильний і Людинолюбний, і Тобі ми славу возсилаємо, з Отцем і Святим Духом, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Важлива подія для українського народу.

У 988 році князь Володимир Великий, після перемоги над своїми братами, став єдиним правителем Київської Русі. Спочатку язичник, він прийняв християнство з Візантії для всієї держави, що стало важливою політичною та духовною реформою. Це рішення зміцнило його владу, покращило міжнародні зв'язки та сприяло розвитку культури й освіти на Русі.

Прийняття християнства об'єднало народ у єдиній православній вірі, а утворення Київської Митрополії зробило Русь частиною християнської Європи. Це стало значущим кроком у розвитку держави, яке визначило цивілізаційний напрямок країни.

Сьогодні, через 1038 років після цих подій, ми відзначаємо цей день у складі помісної Православної Церкви України (ПЦУ), яка є правонаступницею Київської Митрополії. Цей день символізує духовне відродження та незалежність українського народу, особливо після трьох століть духовної залежності від Московії. Важливо, що тепер українці можуть молитися рідною мовою в українських святинях, таких як Києво-Печерська лавра.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 15 липня.
------------

Народився в 30-х роках ІХ століття, був нащадком роду Києвичів і очолив молоду Київську державу. У 860 році він здійснив похід на Візантію, який завершився невдачею, коли буря знищила руський флот. Після цього Оскольд вирішив прийняти християнство. Він звернувся до Патріарха Фотія і імператора Михаїла III з проханням про хрещення для себе та свого народу. Після цього в Київ були направлені місіонери, і Оскольд прийняв хрещення під іменем Миколай.

Це стало початком християнізації Київської Русі. Однак після хрещення Оскольда виник спротив з боку язичницької знаті. У 882 році, через змову, князь Оскольд був убитий воєводою Олегом, який захопив владу. Це призвело до відновлення язичництва на Русі, гонінь на християн і руйнування християнських храмів.

Князь Оскольд був похований з християнськими почестями, і на його могилі збудували церкву Святого Миколая.

Його мученицька смерть стала початком утвердження християнства в Київській Русі, що дійшло до свого апогею за князя Володимира Великого через більше ніж сто років.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 14 липня.
------------

Архангел Гавриїл - один із вищих ангелів, служителів Божих, покликаний сповіщати про великі події в історії спасіння людства.

Він навчив пророка Мойсея книжному писанню, розповів про створення світу, відкрив пророку Даниїлу майбутню долю єврейського народу, сповістив праведну Анну про народження Діви Марії.

Архангел Гавриїл також приніс священику Захарії звістку про народження Іоана Предтечі. Найбільш відомою є його благовісна місія - звістка Пресвятій Діві Марії про народження Спасителя. Саме він підкріплював Христа в Гефсиманському саду перед Його стражданнями і повідомив Богоматері день її Успіння.

На іконах Архангел Гавриїл зображується з білою лілією - символом чистоти, яку, за переказами, він приніс Діві Марії в день Благовіщення.

Гавриїл є покровителем музикантів і вчителів, до нього звертаються з молитвами про дарування дітей, допомогу в усиновленні, благополучну вагітність і народження дитини.

В цей день віруючі згадують його діяння і моляться про Боже благословення, просвітлення розуму і духовну підтримку.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 13 липня.
------------

СВЯТІ МУЧЕНИКИ ФЕОДОР ВАРЯГ І ЙОГО СИН ІОАН

Жили в Києві в Х столітті, коли варяги активно брали участь у державному житті Русі.

Вони сповідували християнство, прийнявши його під впливом Візантії, що було рідкісним серед скандинавів того часу.

Варяги становили важливу частину Київської дружини, але період правління Ярополка став часом боротьби між християнством і язичництвом.

Феодор і Іоан стали мучениками, коли язичники намагалися принести Іоана в жертву своїм богам. Батько відмовився віддати сина, викривши ідолів як бездушні створіння. Язичники розгнівалися і вбили їх.

Це стало прямим викликом язичницьким віруванням і символізувало боротьбу між християнською вірою та язичництвом на Русі.

Феодор і Іоан були вшановані як святі мученики в Києві. Їхня загибель стала першим свідченням християнської мученицької смерті на Русі.

Володимир Великий збудував на місці їх загибелі Десятинну церкву, яка стала важливим центром християнства на Русі.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 12 липня.
------------

РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА

Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.

У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.

Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир.

З відривного календаря ″З вірою в душі″ за 11 липня.
------------

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Засновник Києво-Печерського монастиря та важлива постать в руському чернецтві.

Народився в Любечі, прийняв чернечий постриг на Афоні і отримав благословення повернутися на Русь. Після прибуття в Київ він вибрав місце для подвигу на горі поблизу села Берестове. Спочатку оселився в печері, яку викопав священик Іларіон, і жив у суворій аскезі, молячись і харчуючись лише сухим хлібом та водою.

Його святе життя привертало інших чернеців, і незабаром навколо нього зібралася братія.

Преподобний Антоній поставив ігуменом Варлаама і пішов жити в іншу печеру, залишаючи братію без свого безпосереднього керівництва, але зберігаючи авторитет. Після того як Варлаам залишив монастир, ігуменом став преподобний Феодосій.

Преподобний Антоній також заснував монастир у Чернігові під час міжусобних воєн. У Києві він брав участь у закладці Успенського собору за благословенням Пресвятої Богородиці. Помер у 1073 році на 90-му році життя.

Ще за життя преподобний Антоній прославився тим, що за його молитвами відбувалися чудеса і зцілення. І до цього дня мощі його спочивають у Ближніх печерах Святої Успенської Києво-Печерської Лаври під спудом і випромінюють благодатну силу всім паломникам і «богомольцям».

З відривного календаря "З вірою в душі" за 10 липня.
------------

КНИГА "НАС ВИРВАЛИ З КОРІННЯМ"

Читаю вже 130 сторінку книги "Нас вирвали з корінням" Світлани Талан. Так, війна - це страшна річ. Вона все навколо руйнує і знищує. Чи є розуміння того, через що і навіщо сусідній державі потрібно було нападати і вдиратися в Україну? Чи були якісь масштабні заклики і акції щодо того, що українці з східних регіонів України дійсно хотіли приєднатися до росії? Чи було так, що вони не зручно почувалися, живучи в Україні? Більшість скажуть і навіть жителі Криму, що ні, такого ніколи не було. Отже, нападати і забирати собі територію України збройним способом причин не було. Насправді, причина була в тому, що комусь дуже захотілося відродити російську імперію. Але вони дуже сильно помилилися, бо те що можна було зробити в 13-16 столітті, в 21 столітті зробити не вдасться. І РПЦ теж дуже помиляється. Не існує таке поняття, як брати-слов'яни, які повинні об'єднатися і стати єдиним великим народом, під назвою "Руський мір". Це просто міф, хвора фантазія фанатиків, які виросли на історіях "Руськой велічії" і фантазії "Наша вєра єдінственная правільнная". Ось чому рф напала на Україну.

Коли я читаю, що пережили жителі Сєвєродонецька, я розумію тільки одне, за постереження місцевого вчителя, саме молоді люди взагалі не хотіли приєднуватися до росії, а от хто жив за радянських часів, то тих, хто не хотів повертатися туди, було дуже мало. Я читаю і ніби на власні очі бачу відчуваю, що їм довелося пережити. Не дай Боже, щоби щось подібне було в Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівці і так далі і тому подібне. Бо тоді усім доведеться втікати світ за очі. Неможливо було читати без сліз, як все це відбулося, як шукали укриття, як допомагали один одному, як важко було наважуватися покинути рідну домівку, могили батьків, розуміючи, що мабуть ніколи туди не повернуться. Особливо боляче було читати, як гинули діти, яким б жити і жити. Що пережили батьки і що вони відчували, то це звісно, відомо лише одному Богові. І тут як цілком згодна, чи потрібно все це розповідати? Для історії, так, щоби знали і розуміли, через що все це сталося, чому і хто в цьому винен. А чи зроблять висновки з цих подій, щоби наступному поколінню не довелося пережити все це, то як показує час, війна ніколи не зникне, бо все це знову повторюється через те, що комусь хочеться бути господом богом.

Світла пам'ять усім загиблим...🙏🕯

Все буде Україна!💙💛

Ми Переможемо!🇺🇦

З нами Бог і правда на нашому боці!☦️

ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
--------
ПЕРША КНИГА - "АНІКА"

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

04.06.2025 року.
--------

ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ"

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

25.09.2025 року.
--------

ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ"

Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав.

Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою.

Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія.

16.06.2026 року.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Одна з найбільш автентичних і шанованих святинь українського православ'я.

Історія ікони бере свій початок у 1730 році, коли в побожній родині тернопільського шевця Маркевича сталося диво - під час Великого посту образ Пресвятої Богородиці заплакав. Це чудо привернуло увагу церковної комісії, яка ретельно дослідила явище та підтвердила його справжність.

Митрополит Афанасій Шептицький, визнавши чудесні сльози Матері Божої як знак небесного заступництва, своїм декретом від 15 липня проголосив ікону чудотворною та встановив її празник на день Покрови Пресвятої Богородиці.

Протягом століть ікона Тернопільської Божої Матері дарувала вірянам зцілення та духовну підтримку. В знак подяки за отримані ласки і допомогу від Чудотворного образу люди залишали біля нього цінні дари - коштовні прикраси, срібні й золоті підвіски, які свідчать про безліч чудесних зцілень.

Згодом ікона була вміщена в різьблену та позолочену раму, а також отримала величний мармуровий кивот. Саме цей кивот став останнім проєктом владики Мефодія, що залишився як його духовний заповіт.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 червня.
------------

Квіти від сусідки з квартири, де ми жили раніше.
Дякую тобі моя дорогенька за ці чарівні квіти!🥰 Ми вас всіх пам'ятаємо і часто згадуємо. Здоров'я вам та мирного неба! 🙏🕊